Главная страница
Навигация по странице:

  • Перші кроки перебудовчих процесів в Україні (кінець 80-х - поч. 90-х рр.)

  • Громадсько-політичні процеси в незалежній Україні: труднощі та надбання.

  • Зовнішня політика та економічні процеси в незалежній Україні.

  • Проблеми становлення громадянського та правового суспільства на початку ХХІ ст.

  • Розкрийте суть та значення неолітичної революції


    Скачать 77.7 Kb.
    НазваниеРозкрийте суть та значення неолітичної революції
    Анкорistoria_voprosy.docx
    Дата31.01.2018
    Размер77.7 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаistoria_voprosy.docx
    ТипДокументы
    #15060
    страница4 из 4
    1   2   3   4

    Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

    .Спочатку осередок українських дисидентів складали «шістдесятники» — нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч,  Щоб не дати властям ізолювати дисидентів одного від одного й від суспільства, щоб інформувати світ про подробиці переслідувань в СРСР, у 1970 р. українські дисиденти почали таємно поширювати часопис «Український вісник». Іншою формою діяльності дисидентів було поширення підготовлених книг, статей, відозв. Вони потайки переписувалися, передавалися з рук в руки. Така система називалася «самвидавом». Першою «самвидавською» роботою (1966 р.) була «Правосуддя чи рецидиви терору?» В’ячеслава Чорновола. В січні 1970 року почав виходити журнал «Український вісник». була започаткована традиція 22 травня вшановувати пам'ять Тараса Шевченка. На початку 1970-х рр. дисидентство стало впливовим чинником політичного життя. Очолив Українську Гельсінкську групу (УГГ), створену 9 листопада 1976 р., письменник Микола Руденко. Діальність Української гельсінської групи засвідчила про перехід дисидентського руху  на самостійницькі позиції

    Рух опору в Україні здобув широкий розголос у СРСР та за кордоном. Завдяки їх самовідданій боротьбі у громадський свідомості поступово стверджувалася думка, що український народ є не просто придатком до «великого брата», що можливе створення незалежної держави.


    1. Перші кроки перебудовчих процесів в Україні (кінець 80-х - поч. 90-х рр.)

    Саме за ініціативою М. Горбачова у квітні 1985 р. розпочалася перебудова в СРСР. Перебудова мала охопити п’ять провідних сфер життєдіяльності суспільства: економіку,внутр.. політику, зовн. Політику, соц.. сферу і ідеологію. Перебудова мала чотири етапи. У березні 1985 р. – січені 1987 р. – перебудова здійснюється під гаслом «більше соціалізму». В період з 1987 по 1988 рр.— основний лейтмотив – «більше демократії», а 1989 – 1990 рр. характеризувалися розмежуванням і розколом у таборі провідників перебудови, що призвело у 1991 р. до перемоги радикал-реформізму та розпаду СРСР. Перебудова швидко зайшла в глухий кут, поглибила суспільно-політичну, економічну та національну кризи.

    Загальна переодидизація

    1період 1985-1988- період розробки концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ.Визрівання політичного курсу перебудови

    2період 1988-1991 період активних політичних перетворень під гаслами побудови демократичного, гуманітарного соціалізму

    Політика гласності

    Звільнення всіх політичних в’язнів

    Кадрові зміни в партійному керівництві

    1989р. вибори нар. Деп.. срср на альтернативній основі

    Запровадження посади Президента срср

    Економічні реформи

    1.квітневий пленум цккпрс 1985р- прискорення соц..-економ. Розвитку

    2. реформи рижова-абалкіна 1987 (три «с» самостійність,самоокупність,самофінансування

    3. програма переходу до регульованої ринкової економіки

    Наслідки реформ: розвал існуючої системи влади

    Зростання політичної активності населення

    Зародження багатопартійності

    Розпад срср

    Припинення «холодної війни»

    Ліквідація «світової соціалістичної системи»


    1. Громадсько-політичні процеси в незалежній Україні: труднощі та надбання.

    Результати Всеукраїнського референдуму, вибори Президента України створили у республіці якісно нову політичну ситуацію. Було прискорено остаточну ліквідацію СРСР.Незалежність України була визнана всіма колишніми радянськими республіками, світовим співтовариством. Вона є закономірним наслідком багатовікового прагнення народу. Свою незалежність Україна здобула за винятково сприятливого збігу внутрішніх та зовнішніх обставин. . Після провалу серпневого заколоту посилились відцентрові настрої в українському суспільстві.. Світове співтовариство загалом позитивно поставилось до намагання радянських республік здобути незалежність і не заважало розпаду СРСР. Україна стала суверенною державою без кровопролиття, мирним шляхом.24 серпня 1991 р. вона офіційно отримала назву — Україна, що відповідає історичній традиції. Розпочався процес утвердження атрибутів державності, без яких не існує суверенних держав.


    1. Зовнішня політика та економічні процеси в незалежній Україні.

    1996р грошова реформа

    Зниження інфляції

    Забезпечення інтересів і безпеки країни шляхом дотримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства

    Укр.. не приймає участі в військових блоках, не приймає, не виготовляє, не купує ядерної зброї


    1. Проблеми становлення громадянського та правового суспільства на початку ХХІ ст.

    Чим розвинутішим є громадянське суспільство, тим легше громадянам захищати свої інтереси, тим більшими є їхні можливості щодо самореалізації в різних сферах суспільного життя і тим меншою є небезпека узурпації політичної влади тими чи іншими її органами або окремими особами. Рівновага між громадянським суспільством і державою є важливим фактором стабільного демократичного розвитку, а порушення її веде до гіпертрофії владних структур, відчуженості та політичного безсилля народу.

    Але, з іншого боку, громадянське суспільство залежить від держави і не може набути розвинених форм в умовах політичного насильства й тиранії. Тому зворотній зв’язок у стосунках громадянського суспільства і правової держави – дуже важливий. 
    1   2   3   4


    написать администратору сайта