praktika_pereddiplomna- Обрий. Розрахунок показників рентабельності
 Скачать 196.76 Kb.
|
|
Додаток до щоденника ЗМІСТ Вступ 1. Коротка характеристика підприємства 1.1. Особливості організації підприємства Дається опис форм власності та форми участі робітників в управлінні підприємством, порядок розробки та використання технічного паспорту підприємства, зміст промислової, непромислової діяльності підприємства 1.2. Структура управління підприємством Наводиться схема організаційної структури управління, додається її опис визначається тип її моделі управління, виділяється основне, допоміжне виробництво та апарат управління, короткий опис функцій структурних підрозділів та апарату управління 1.3. Аналіз виробленої продукції Дається опис та наводиться перелік основних видів виробляємої продукції можливих та існуючих покупців, наводиться порівняльна характеристика основних конкурентів, додається опис ринків збуту продукції Наводиться характеристика системи техніко-економічної інформації о підприємстві: види та різновиди інформації, обробка, передавання, зберігання 2. Цінова політика підприємства 2.1. Життєвий цикл товару. Поняття етапи 2.2. Залежність стратегії маркетингу від етапу життєвого циклу товару 2.2.1. Мети підприємства на ринку і політика ціноутворення Типи цінової політики підприємства 3. Коротка характеристика прибутку і норми прибутку Прибуток, поняття економічна сутність Види прибутку Розподіл і використання прибутку Рентабельність. Економічна сутність, види Розрахунок показників рентабельності Опис робочого місця та техніки безпеки 4. Індивідуальне завдання Висновок Список використаних джерел ВСТУП Переддипломна практика студентів є невід`ємною частиною процесу підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах і проводиться на оснащених відповідним чином базах навчальних закладів, а також на сучасних підприємствах галузей економіки та сфер діяльності, закладах органів державного управління і фінансово-кредитних установах. Методичні рекомендації розроблені згідно з Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993р. №93. Практика студентів передбачає безперервність і послідовність її проведення при одержанні достатнього обсягу практичних знань і умінь відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня – спеціаліст. Відповідно до вказаного Положення, метою практики є оволодіння студентами сучасними методами, формами організації та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії, формування у них на базі одержаних у навчальному закладі знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних ринкових і виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності. Переддипломна практика студентів проводиться перед написанням дипломної роботи спеціаліста. Під час цієї практики поглиблюються теоретичні знання з усіх дисциплін навчального плану та збирається фактичний матеріал для написання дипломної роботи. 1Коротка характеристика підприємства Основні історичні етапи розвитку підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» (далі - Товариство), яке було засновано рішенням Загальних Зборів учасників (протокол №1 від "10" серпня2005р.), відповідно до вимог господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Згідно зі Статутом вищим органом Товариства є Збори Учасників . Вони складаються з Учасників та їх представників. Збори обирають Голову, що організує виконання рішень Зборів та дотримання регламенту їх роботи. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Виконавчим органом Товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Директор, який призначається Зборами, і вправі без довіреності здійснювати дії від імені Товариства. Директор формує апарат управління, очолює його і вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, що входять до компетенції Зборів. Метою Товариства є отримання доходів та прибутку від реалізації виготовленої продукції та надання послуг, інших підприємницьким та комерційних операцій, вирішення на цій основі соціальних потреб учасника та трудового колективу Товариства. Предметом діяльності Товариства є: промислове та цивільне будівництво та будівельне виробництво; будівництво і експлуатація виробничих, складських, торгівельних та інших об’єктів господарського призначення; створення оптових, дрібно - оптових баз, магазинів; будівництво оптових,баз, магазинів; монтаж та устаткування машин для переробки сільськогосподарських продуктів; купівля продаж, оренда, обмін житлових та виробничих приміщень, земельних ділянок у фізичних та юридичних осіб; виробництво та реалізація хімреактивів; обробленні роботи; інші види діяльності, передбачені Статутом. Товариство користується наданими діючими Законодавством правами, у тому числі має право: набувати майнових та особистих немайнових прав та нести відповідні обов’язки, виступати від свого імені в суді та господарському суді; користуватися правом найму робочої сили та застосування при цьому систему контрактів; мати відокремлене майно та рахунки банків інші права, передбачені Статутом. Товариство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність відповідно до Законодавства та предмета своєї діяльності. Держава не відповідає за зобов’язаннями Товариства у зовнішньоекономічних відносинах. Припинення діяльності Товариства відбувається шляхом реорганізації або ліквідації. Ліквідується за рішенням Учасника, а також у разі коли закінчився строк, на який було створення Товариство , за рішенням суду, передбачених чинним законодавством України. Відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: – введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; – користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; – самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства [ 4 ]. Згідно з Наказом "Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства в 2010році" (Додаток Б) функції організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві покладено на головного бухгалтера. Структура управління підприємства Структура - це організаційна характеристика системи; сукупність стійких, системо утворюючих зв'язків і відносин, що забезпечують стабільність і рівновагу системи, взаємодія, підпорядкованість і пропорційність між складовими її елементами. Організаційна структура управління - це склад, взаємозв'язок і співпідпорядкованість самостійних управлінських підрозділів і окремих посад, які виконують функції управління. Організаційна структура управління визначається складовими її ланками і рівнями управління. Ця структура повинна забезпечувати стійкість зв'язків між елементами управління і надійність функціонування системи в цілому. Ланка управління - відокремлений підрозділ зі строго визначеними функціями. Ланкою управління може виступати окремий підрозділ, що виконує частину функцій управління, всю функцію управління чи сукупність функцій управління. До ланки управління відносять і керівників. На одному рівні можуть знаходитися кілька ланок управління. Відносини між ланками управління підтримуються завдяки зв'язкам, взаєминам, комунікацій. За змістом і функціональним призначенням зв'язки і відносини, що становлять структуру організації, поділяються на три групи: 1) зв'язок безпосередньої взаємодії, що забезпечує формування в системи нових системних властивостей, відсутніх у окремих складових її елементів; 2) відносини співпідпорядкованості, що встановлюють ієрархічну залежність в організації і визначають «поверховість» будови організації; 3) співвідношення, що встановлюють пропорційність будови організації і забезпечують взаємну відповідність кількісних і якісних параметрів окремих складових системи. На підприємстві ТОВ «Обрій» є лінійна структура підприємства.  В основі лінійної структури управління лежить принцип єдиноначальності, що означає, що на чолі кожного підрозділу стоїть керівник, наділений усіма повноваженнями, одноосібно керівний підлеглими ланками і зосереджують у своїх руках всі функції управління. Аналіз послуг Будівельна галузь є однією з найважливіших галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в країні. Важливість цієї галузі для економіки будь-якої країни можна пояснити наступним чином: капітальне будівництво, напевне, як ніяка інша галузь економіки, створює велику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народного господарства. Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у мультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво. Як ніяка інша галузь економіки, будівництво сприяє розвитку підприємств малого бізнесу, особливо того, який спеціалізується на оздоблювальних і ремонтних роботах, на виробництві та встановленні вбудованих меблів і т. ін. Отже, ріст будівельної галузі неминуче викликає економічний ріст у країні і виникнення необхідних умов для розв'язання багатьох соціальних проблем. Але на сучасному етапі її розвитку говорити про будь-яку конкурентоспроможність цієї галузі не представляється можливим. Якщо на регіональному рівні чітко просліджується тенденція верховенства будівельних організацій центральних районів та великих міст-мільйонерів у зв’язку з їх значними потужностями і інвестиційною привабливістю, то на глобальному рівні будівельна галузь України програє через брак необхідних фінансових та організаційних перетворень 2 Цінова політика підприємства Ціна була і залишається найважливішим критерієм прийняття споживчих рішень. Для держав з невисоким рівнем життя, для бідних прошарків населення відносно товарів широкого вжитку це особливо характерно. Тому для виробника чи продавця особливо важливим є завдання правильно розрахувати та встановити ціну на свій товар. Кожен підприємець самостійно встановлює ціни на свій товар, керуючись сформованою на власний розсуд ціновою політикою та покладаючись на власні знання та практичні навички. Суть цінової політики полягає у встановленні на товари фірми таких цін і вмінні так варіювати ними залежно від попиту на ринку, щоб оволодіти його певною часткою, забезпечити намічений обсяг прибутку і вирішувати інші стратегічні та оперативні завдання. Цінова політика фірми визначається в першу чергу її власним потенціалом, наявністю достатнього капіталу, кваліфікованих кадрів, організацією діяльності, а не лише станом попиту і пропозиції на ринку. Навіть наявний попит потрібно вміти задовольнити, причому в потрібний час, у потрібному обсязі, в потрібному місці і при забезпеченні потрібного ринку якості продукції. Разом з тим політика цін та управління ціноутворенням відіграють настільки важливу роль у діяльності фірми, що це є одним із основних моментів її стратегічного розвитку. З метою розробки якісної політики ціноутворення фірмі необхідно відпрацювати збір інформації про ринок, його дослідження, підготовку та пропонування нових товарів, а також оптимальну організацію збуту. На підставі аналізу зібраної інформації про ринок підприємство розробляє свою політику ціноутворення. На політику цін великий вплив справляють керівники службою збуту, завідуючі виробництвом, керівники фінансових відділів, бухгалтерія. Тому питаннями розробки цінової політики підприємства займаються поряд із планово-економічними службами й маркетингові відділи, і, по суті, деякі з наведених нами нижче етапів формування цінової політики підприємства являють собою етапи маркетингових досліджень, в ході яких виявляється інформація за трьома блоками. Перший блок передбачає визначення основних факторів збуту даного товару (його найбільш важливих характеристик). Другий блок пов'язаний із отриманням інформації про конкурентів, особливо з вибором конкуруючих товарів і визначенням їх параметрів за основними факторами. У третьому блоці концентруються дані про споживачів, в під час обробки яких складається вибірка для проведення опитування, яка включає декілька категорій покупців за найбільш контрастними ознаками. Існує два підходи до ринкового ціноутворення: встановлення індивідуальних цін або єдиних цін. Перший формується на договірній основі в результаті переговорів між покупцем та продавцем. Другий характеризується тим, що покупці купують товар за однаковою ціною. Втілення єдиних цін для всіх покупців пов'язане найчастіше з особливостями ринку конкретного товару або з технічними труднощами чи значними витратами при диференціації цін. Єдині ціни важливі там, де підприємець пропонує ринку стандартний продукт серійного виробництва. В такій ситуації важливо, щоб масовий споживач знав ціну, порівнював її з ціною конкуруючих товарів і без проблем приймав рішення про покупку. Встановлення єдиної ціни для всіх покупців — ідея порівняно нова. Історично склалося, що ціни встановлювали продавці і покупці у ході переговорів один з одним. У зовнішній торгівлі використовуються усі відомі прийоми і методи встановлення конкретної ціни та ціни на товар, на його партію. Поторгувавшись, сторони сходилися на взаємно прийнятній ціні. Єдині ціни набули поширення тільки з виникненням великих підприємств оптової і роздрібної торгівлі, у зовнішній (в основному оптовій) торгівлі ціни встановлюються на кожну окрему партію товару. Незалежно від того, яким чином формуються ціни на продукцію, до уваги беруться деякі загальноекономічні критерії, які визначають відхилення від рівня цін вверх чи вниз від споживчої вартості товару. Фірми підходять до питання ціноутворення по-різному. Проте загальний алгоритм методики розрахунку ціни простий, і його можна подати у такій послідовності дій: Постановка завдань ціноутворення. Визначення попиту. Оцінка витрат. Аналіз цін і витрат конкурентів. Вибір методу ціноутворення. Встановлення остаточної ціни. 2.1 Життєвий цикл товару. Поняття етапи. Життя товару на ринку називається життєвим циклом товару (ЖЦТ). Різні товари мають різний життєвий цикл: від декількох днів до десятків років. Цей цикл складається з етапів, кожен з яких вимагає від підприємства (фірми) відповідної стратегії і тактики ринкової поведінки. Стратегія ринкової поведінки складається з напрямів і заходів по реалізації цілей товаровиробника по кожному окремому ринку (сегменту ринку) і кожному товару на певний період часу (середній тривалості, довгостроковий і перспективний). Стратегія маркетингу розробляється на основі дослідження ринкової кон'юнктури, вивчення товарів, покупців, конкурентів і ін. Наведемо приклади найбільш поширених стратегій ринкової поведінки товаровиробника: вихід на ринок з освоєним товаром; впровадження товару ринкової новизни на вже освоєний ринок; збільшення об'ємів продажів на певному сегменті ринку; розгортання міжнародної кооперації виробництва комплектного устаткування з партнерами з інших країн для забезпечення інтенсивного виходу на ринки цих країн. Маркетингові стратегії можуть бути орієнтовані на максимум ефекту незалежно від міри риски, мінімум риски без чекання великого ефекту і комбінацію двох попередніх напрямів. Тактика ринкової поведінки передбачає заходи по реалізації цілей товаровиробників на кожному ринку і по кожному товару в конкретний період часу (короткостроковий) на основі вибраної стратегії і оцінки поточної ринкової ситуації. При цьому завдання підприємства постійно коректуються у міру зміни кон'юнктурних і інших чинників (до яких відносяться індекс цін, загострення конкурентної боротьби, сезонне падіння попиту, зменшення інтересу покупців до товару і т. д.). Наведемо приклади постановки тактичних завдань маркетингу: розширити номенклатуру товарів на основі уточнених даних про потреби покупця; провести посилені рекламні заходи у зв'язку з деяким падінням попиту; понизити ціни на товар з метою стимулювання збуту; розширити асортимент послуг, що надаються сервісними службами, для залучення нових покупців; збільшити частку ринку у зв'язку із скороченням об'єму продажів конкурентом; конструктивно поліпшити товар відповідно до вимог конкретного ринку; провести заходи щодо стимулювання персоналу, що відповідає за ефективність комерційних операцій на підприємстві, і ін. В цілому тактика ринкової поведінки повинна забезпечити стійкий рівень комерційних служб на ринку, швидке реагування на зміну ринковій ситуації, вживання у відповідь заходів на дії конкурентів, коректування науково-технічної і виробничої діяльності відповідно до вимог покупців, що змінилися. Як вже говорилося, ЖЦТ складається з декількох етапів (стадій): дослідження і розробка; впровадження; збільшення об'єму продажів; зрілість; спад. Залежно від етапу ЖЦТ змінюються витрати підприємства на його виробництво і об'єм прибутку, ціна і міра конкуренції, поведінка покупців і диференціація товарів, що випускаються.  Типова діаграма ЖЦТ показана на мал. 1. Це класична крива. Перший етап ЖЦТ — дослідження і розробка товару. Життя товару починається задовго до його народження як товару — в ідеях, розробках, експериментах. І це як мінімум на 50% визначає подальший успіх або невдачу товаровиробника на ринку. Для підприємства даний етап створення товару — це лише витрати і можливі майбутні доходи. Другий етап — впровадження (виведення на ринок). Товар починає надходити у продаж. Процедура виведення товару на ринок вимагає часу; у цей період збут збільшується повільно, що може пояснюватися такими обставинами: затримками з розширенням виробничих потужностей; технічними проблемами; затримками з доведенням товару до споживачів, особливо при налагодженні належного розподілу через різні роздрібні торгівельні крапки; небажанням клієнтів відмовлятися від звичних схем поведінки. У випадках з дорогими новинками збільшення збуту стримується і іншими чинниками, наприклад незначною кількістю покупців, здатних сприйняти товар і дозволити собі його придбати. Для підприємства даний етап означає найбільш високі витрати на створення товару. На цьому етапі фірма або зазнає збитки, або прибутки дуже невеликі із-за незначних продажів і високих витрат по організації розподілу товару і стимулювання його збуту. Витрати на стимулювання досягають в цей час найвищого рівня у зв'язку з необхідністю концентрації зусиль по просуванню новинки в цілях інформування потенційних споживачів про новий, ще невідомий ним товар; спонуки їх до випробування товару; забезпечення цьому товару поширення через підприємства роздрібної торгівлі. Нова технологія вимагає доопрацювання. Виробників на цьому етапі небагато, і вони випускають лише основні варіанти товару, оскільки ринок ще не готовий до сприйняття його модифікації. Фірми фокусують свої зусилля по збуту на споживачах, найбільш підготовлених до здійснення покупки (як правило, на представниках груп з високим рівнем доходів). Першими купують товар найактивніші споживачі. Проте їх, як правило, не так вже багато, і об'єм реалізації товару невеликий; незрідка він збільшується дуже повільно. Підприємство на цьому етапі отримає незначну суму прибутку із-за високих витрат на виробництво. Третій етап — збільшення об'єму продажів. Якщо новинка задовольняє інтереси ринку, збут починає істотно розширюватися. До активних покупців, що повторно купують новий товар, приєднується велика кількість інших. Реклама допомогла розповсюдити відомості про те, що на ринку з'явився новий хороший товар. В процесі відробітку технології його висока якість стала стійкою. З'являються модифікації товару усередині фірми, чому сприяє поява товарів-конкурентів. На ринку з'являються нові конкуренти, притягнені можливістю, що відкривається. Вони запропонують товар з новими властивостями, що дозволить розширити ринок. Збільшення кількості конкурентів приведе до різкого збільшення об'єму продажів із заводів, аби наситити товаром канали розподілу. Витрати фірм на стимулювання збуту зберігаються на колишньому рівні або декілька збільшуються, аби протидіяти конкурентам і продовжувати інформувати покупців про товар. Ціни або продовжують залишатися високими, або підвищуються. Попит на ринку зростає. Підприємство починає отримувати значний прибуток, який збільшується і досягає максимуму до кінця даного етапу. Прибутку на цьому етапі зростають, оскільки витрати на стимулювання збуту доводяться на вже більший об'єм продажів при одночасному скороченні витрат виробництва. Здобуття прибутку і означає початок етапу збільшення. Четвертий етап — зрілість. Товар випускається крупними партіями за відпрацьованою технологією з підвищеною якістю. Повільніше, ніж на попередньому етапі, але неухильно збільшується об'єм продажів до максимального значення. Цей етап зазвичай триваліше попередніх і ставить складні завдання в області управління маркетингом. Більшість товарів, що є на ринку, знаходяться якраз на етапі зрілості. Загострюється конкуренція в області цін, аналогічних товарів, з'являються оригінальні розробки конкурентів. Для утримання конкурентних позицій потрібні покращувані варіанти товару, що в більшості випадків відволікає значні засоби. Уповільнення темпів розширення збуту означає, що у багатьох виробників скупчуються запаси непроданих товарів. Це веде до загострення конкуренції; конкуренти все частіше удаються до продажу за пониженими цінами і цінами нижче прейскурантних. Розширюється реклама, збільшується кількість пільгових операцій з сферою торгівлі і споживачами. Зростають асигнування на НІОКР з метою створення покращуваних варіантів товару. Все це означає зниження прибутку. Найбільш слабкі конкуренти починають вибувати з боротьби. Врешті-решт в галузі залишаються лише суперники, що міцно зміцнилися. Попит на товар став масовим, люди купують його повторно і багато разів. П'ятий етап — спад. Врешті-решт збут певному різновиду або марки товару все-таки почне падати. Це свідчить про "поважний" вік товару, коли він вступає в завершуючу стадію існування — спад, що характеризується його відходом з ринку. Падіння збуту може бути повільним або стрімким. Збут може впасти до нульової відмітки, а може опуститися до низького рівня і залишатися на нім багато років. Падіння збуту пояснюється рядом причин: досягненнями в технології, зміною смаків споживачів, загостренням конкуренції з боку вітчизняних і зарубіжних суперників і ін. У результаті прибуток різко скорочується, товари можуть продаватися навіть із збитком. Як правило, ціни низькі, проте в кінці цього етапу вони можуть навіть підвищитися. У міру падіння збуту і прибутку деякі фірми вирушають з ринку. Ті, що залишилися можуть скоротити асортимент товарної пропозиції, відмовитися від дрібних сегментів ринку і найменш ефективних торгівельних каналів, урізувати асигнування на стимулювання і знизити ціни. 2.2 Залежність стратегії маркетингу від етапу життєвого циклу товару Кожному етапу ЖЦТ відповідає певна стратегія товаровиробника. Від моменту зародження ідеї про товар і до запуску його у виробництво величезне значення і сенс роботи маркетингової служби підприємства полягають в тому, аби постійно подпитывать просування товару всілякою ринковою інформацією. Отже, з'явилася ідея товару. Якими ж мають бути перші кроки маркетолога? Перш за все ринковий аналіз з метою пошуку відповідей на питання: чи потрібний такий товар споживачеві і як ринок прийме його? Якщо відповіді позитивні, починається втілення ідеї в ескізний проект. На цьому етапі ЖЦТ важливе глибоке усвідомлення істини: "Не прагни продати те, що ти можеш робити, а роби те, що ти можеш продати". І як ні хворобливо це для дослідника, він має бути інтелектуально мобільний. Після схвалення товару починається етап впровадження його на ринок. Стратегічні і тактичні завдання підприємства (фірми) полягають у формуванні попиту на товар, який безпосередньо залежить від рівня ціни. Можна встановити високу "престижну" ціну, орієнтуючи покупця на новизну і особливу корисність для нього товару. Можливе встановлення максимально низької ціни для прискорення продажів і розширення ринкового сегменту. За допомогою маркетингу вирішуються такі проблеми: як краще донести до потенційних покупців достоїнства товару; якими каналами збуту скористатися для його реалізації; як вибрати оптимальний момент виходу на ринок; як передбачати варіанти поведінки конкурентів. Якщо ця стадія проходить нормально, то само збільшення попиту на товар веде до збільшення об'єму продажів і частки ринку, контрольованої виробником. Підприємству (фірмі) вигідно продовжити цей етап. Це означає, що всі зусилля слід направити на продовження збільшення об'єму реалізації. Для того, щоб максимально розтягнути період швидкого розширення ринку, підприємство може використовувати декілька стратегічних підходів: підвищити якість нового товару, додати йому додаткові властивості, випустити нові його моделі; проникнути в сегменти ринку; використовувати нові канали розподілу; переорієнтовувати частину реклами з поширення обізнаності про товар на стимулювання його придбання; своєчасно понизити ціни з метою залучення додаткової кількості покупців. Всі ці підходи можна об'єднати в три напрями: модифікація ринку, модифікація товару, модифікація комплексу маркетингу. Модифікація ринку полягає в пошуку нових сегментів ринку і нових користувачів з метою збільшення об'єму продажів існуючого товару. Одночасно з цим знаходяться способи стимулювання активнішого вжитку товару існуючими клієнтами. Наприклад, перепозиціонування товару так, щоб він виявився привабливішим для швидше зростаючого або крупнішого сегменту ринку. Модифікація товару полягає в тому, що товаровиробник може модифікувати характеристики свого виробу (рівень якості, властивості або зовнішнє оформлення), аби залучити нових покупців і інтенсифікувати вжиток. Мета стратегії поліпшення якості товару — удосконалити такі його функціональні характеристики, як довговічність, надійність, швидкість, смак. Цей підхід ефективний в таких випадках: якщо якість товару піддається поліпшенню; коли покупці вірять твердженням про поліпшення якості товару; якщо велика кількість покупців хоче поліпшення якості товару. Мета стратегії поліпшення властивостей товару — додати йому нові властивості, які зроблять його більш універсальним, безпечним і зручним. Мета стратегії поліпшення зовнішнього оформлення товару — підвищити його привабливість. Модифікація комплексу маркетингу полягає в тому, що підприємство (фірма) окрім іншого повинне прагнути стимулювати збут за допомогою одного або декількох елементів комплексу маркетингу. Для залучення нових покупців і переманювання клієнтури конкурентів можна понизити ціну, спробувати розробити дієвішу рекламу, застосувати активні прийоми стимулювання збуту (наприклад, висновок пільгових операцій з продавцями, випуск купонів, що дають право на невелику знижку з ціни, поширення сувенірів, проведення конкурсів, ярмарків, лотерей). Можна скористатися більш ємкими ринковими каналами, особливо якщо вони переживають період збільшення об'єму продажів, або запропонувати покупцям новий або вдосконалений вигляд послуг. На стадії зрілості виробник повною мірою використовує методи цінової конкуренції, підсилює рекламну діяльність, роблячи акцент на масового покупця-консерватора. Необхідно шукати для нового товару додаткові ринки і нових покупців. Збереження в своїй номенклатурі товару, що вступив в стадію спаду (старіння), може виявитися для підприємства надзвичайно накладним. Такий товар може віднімати надто багато часу: він часто вимагає коректування ціни і переоцінки товарно-матеріальних запасів. Вартість його виробництва висока, оскільки він вимагає і реклами, і уваги продавців, а засоби і сили, можливо, доцільніше було б направити на організацію виробництва нових, більш прибуткових товарів. Сам факт зниження успіху цього товару може викликати у споживачів подив по відношенню до товаровиробника в цілому. Але найбільші неприємності можуть чекати виробника в майбутньому: "дряхліючі" товари, своєчасно не зняті з виробництва, заважають початку енергійних пошуків їх заміни. Такі товари підривають рентабельну діяльність сьогодні і ослаблять позиції виробника в майбутньому. З врахуванням викладеного підприємство повинне приділяти більше уваги своїм товарам, що знаходяться на останньому життєвому етапі: перш за все необхідно виявляти товари, що вступили в стадію спаду, регулярно аналізуючи показники їх збуту, частку ринку, рівень витрат і рентабельність. Наступний крок — пошук варіантів продовження життя товару (мал. 2) стратегії маркетингу від етапу життєвого циклу товара. |