praktika_pereddiplomna- Обрий. Розрахунок показників рентабельності

• Название: Розрахунок показників рентабельності
• Дата: 08.05.2023
• Размер: 196.76 Kb.
• Имя файла: praktika_pereddiplomna- Обрий.docx
• Тип: Розрахунок; #1115616
• страница: 3 из 4

Чим більше підприємство виробить і реалізує продукції, тим більшу суму прибутку воно отримає за інших рівних умов; чим нижче за витрату на виробництво і збут продукції, тим вище прибуток при незмінній ціні. Якщо продукція відрізняється від аналога вищими якісними характеристиками, вона може бути реалізована по більш високій ціні. Проте господарська діяльність підприємств не обмежується лише виготовленням і реалізацією товарної продукції. Багато підприємств мають на своєму балансі автогосподарство, підсобне сільське господарство, фірмову мережу по технічному обслуговуванню і продажу виробів власного виробництва і інші допоміжні непромислові господарства. Доходи від продукції непромислових виробництв (робіт, послуг), відпущених на сторону, а також від реалізації матеріалів, засобів праці, нематеріальних активів (прав на користування об'єктами промислової власності — винаходами, товарними знаками, знаками обслуговування, промисловими зразками і т. п., а також об'єктами інтелектуальної власності — програмним забезпеченням ПЕВМ, банками знань, ноу-хау, раціоналізаторськими пропозиціями і т. п.) не включаються у вартість реалізованої продукції, а враховуються окремо в статті "Інша реалізація". Перевищення доходів по цій статті над витратами утворює прибуток від іншої реалізації (Ппр).
Крім того, підприємства здійснюють внереализационные операції, не пов'язані із збутом продукції (робіт, послуг). До них відносяться пайова участь в спільних підприємствах, розміщення на депозитних рахівницях банків тимчасово вільних засобів, вступи раніше списаних боргів, сплата або вступ штрафів, пені, неустойок, а також зміни валютних курсів і тому подібне Різниця суми коштів, отриманих підприємством від внереализационных операцій, і суми витрат по цих операціях утворює прибуток від внереализационных операцій (Пвн).
Загальну суму прибутку, отриманого підприємством в результаті виробничо-господарської діяльності, або загальний фінансовий результат, визначають балансуванням загальної суми всіх прибутків і всіх збитків. Цей загальний фінансовий результат називається балансовим прибутком (Пб) і розраховується по формулі:



Було б неправильним вважати, що весь прибуток підприємства йде на особистий вжиток його працівників. У будь-якому суспільстві вона є основною прибутковою частиною бюджету у вигляді податкових вступів.

Балансовий прибуток за вирахуванням податків називається чистим прибутком, який витрачається на соціально-економічні цілі підприємства: інвестиції в розвиток виробництва, створення фінансового резерву, фінансування соціально-культурної сфери, відрахування до фонду/Вр оплати праці понад заробітну плату, створення добродійних фондів і тому подібне. Порядок використання чистого прибутку визначає власник підприємства або уповноважений ним орган згідно Статуту підприємства. Проте загальною для підприємств будь-якої форми власності є виплата з чистого прибутку боргів і відсотків за довгострокові кредити. Прибуток, що залишився, називається розподілюваним. Розподіл прибутку на підприємствах різних форм власності має загальні закономірності і специфічні особливості. На підприємствах державної форми власності розподілюваний прибуток ділиться на три фонди: технічного розвитку виробництва, соціально-культурної сфери і заохочення.
Орендні підприємства з прибутку оподаткування в першу чергу сплачують орендну плату, а потім всі податки з врахуванням пільг. З суми розподілюваного прибутку окрім фондів, що утворюються на держпідприємствах, створюється фонд риски, що є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального використання засобів. На акціонерних підприємствах розподілюваний прибуток використовується також для виплати дивідендів по акціях (простим і привілейованим).

3.3 Розподіл та використання прибутку

Використанню прибутку передує його розподіл. Це важливий економічний важіль, що забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як господарюючого суб'єкта ринку, його трудового колективу. Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, формами власності й організаційно-правовим статусом підприємства. Отриманий підприємством прибуток направляється на виплату податків та обов'язкових платежів, що сплачуються з прибутку, і на утворення чистого прибутку. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується для матеріального заохочення і соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства. Розмір фондів фінансових коштів, що утворюються підприємством за рахунок чистого прибутку, не регламентується, за винятком резервного фонду (для акціонерних товариств) (мал. 3).



Мал. 3. Діючий порядок розподілу прибутку підприємства

Розподіл прибутку має певні особливості залежно від організаційно-правової форми господарювання. Так, якщо торгове підприємство має статус акціонерного товариства, то при розподілі прибутку виникає потреба формування фонду виплати дивідендів та резервного фонду в обсягах, визначених законодавством. Розмір відрахувань до фонду виплати дивідендів залежить від обсягу та структури акціонерного капіталу, кон'юнктури фінансового ринку та типу дивідендної політики, яку проводить торгове підприємство. В підприємствах з участю іноземного капіталу передбачається поділ чистого прибутку на частину вітчизняного та іноземного учасника згідно з умовами установчого договору. Для підприємств споживчої кооперації одним із напрямів використання прибутку є відрахування на пайові (членські) внески. В орендних підприємствах за рахунок чистого прибутку сплачується частина орендної плати, яка перевищує розмір амортизаційних відрахувань на орендоване майно, а також може створюватися фонд викупу. Основною метою планування розподілу чистого прибутку є оптимізація пропорції між частиною чистого прибутку, що споживається (персоналом та власниками підприємства), та частиною, що залишається в кругообороті коштів підприємства.

Планування розподілу прибутку здійснюється в такому порядку:

1. Визначення потреби у прибутках за напрямами його використання.

2. Формування цільової структури розподілу прибутку.

3. Визначення пріоритетності у використанні прибутку за окремими напрямами використання.

4. Збалансування потреби в прибутку за напрямами його використання з можливостями отримання прибутку при здійсненні господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Розрахунок потреби в прибутках за напрямами його використання здійснюється за окремими елементами його складових:

—фінансуванням розвитку матеріально-технічної бази підприємства (авансування основного капіталу);

—фінансуванням приросту власних оборотних коштів (авансування власного оборотного капіталу);

—фінансовим резервом (фонд розвитку чи фонд регулювання цін);

—погашенням довгострокових і середньострокових кредитів банків;

— погашенням інших видів кредитних зобов'язань підприємства і виплатою відсотків з них;

—придбанням кредитних зобов'язань, акцій інших підприємств;

—фінансуванням діяльності об'єднань, асоціацій, концернів й інших господарських структур, членом яких є підприємство;

—здійсненням соціального розвитку і заохоченням трудового колективу;

— виплатою дивідендів власникам підприємства;

—сплатою податків, інших обов'язкових платежів і внесків, передбачених законодавством.

Потреба в прибутках для авансування власного оборотного капіталу визначається, виходячи з суми власних оборотних коштів, потрібних підприємству при плановому обсязі діяльності. Розрахунок суми цих коштів можна здійснити за методом техніко-економічних розрахунків або спрощено—на основі даних про наявність оборотних коштів на початок планового періоду, прогнозних темпів зміни товарообороту, зміни часткової участі власних оборотних коштів у кредитуванні товарно-матеріальних цінностей і частки кредитованого товарообороту в його загальному обсязі. Потреба у формуванні резервного фонду може бути визначена як відсоток відрахувань від прибутку, передбачений статутом підприємства чи чинним законодавством, виходячи з фактичної потреби в коштах цього фонду в базовому періоді, планового зростання обсягу діяльності підприємства та зміни ступеня її ризикованості. Потреба в прибутку для погашення середньо- і довгострокових кредитів банків, а також інших видів кредитних зобов'язань та виплаті відсотків з них визначається, виходячи з умов і термінів надання цих коштів. Використання прибутку на придбання кредитних зобов'язань, акцій інших підприємств визначається експертним шляхом з урахуванням цілей, які ставить перед собою підприємство. Потреба в прибутку для фінансування діяльності об'єднань, асоціацій та інших горизонтальних структур, членом яких є підприємство, визначається, виходячи з умов договорів і статутів цих структур в абсолютній сумі або в процентах від одержаного прибутку чи обсягу діяльності підприємства. Потреба в прибутку для здійснення соціальних, культурних заходів і житлового будівництва, а також обсяг коштів, що спрямовуються на заохочення працівників за принципом "участь у прибутку", повинна визначатися, виходячи з умов найму робочої сили та вимог профспілкових комітетів трудових колективів до обсягу цих витрат.

Розмір необхідних дивідендних виплат визначають так, щоб рівень виплачуваного дивіденду дозволяв забезпечити економічну зацікавленість власників у зростанні ефективності роботи підприємства. При цьому слід використовувати інформацію про рівень дивідендів на інших підприємствах, рух позичкової ставки та відсотка за депозитними вкладами. Сумарна потреба в прибуткові за всіма напрямами його використання може бути прийнята як один з варіантів плану цільового чистого прибутку підприємства. Після визначення потреби в прибутку за окремими напрямами його використання здійснюють формування цільової структури розподілу прибутку. При проведенні цієї роботи потрібно враховувати значну кількість факторів, найважливішими з яких є:

—стадія життєвого циклу підприємства та стратегічні цілі його розвитку; -темпи зростання товарообороту, передбачені стратегічним планом розвитку підприємства;

— наявна структура капіталу підприємства та ступінь її оптимальності, можливість залучення капіталу з альтернативних джерел;

— потреба здійснення реального інвестування з метою раціональної диверсифікації, впровадження нових технологій, розширення, оновлення та модернізація основних фондів;

— потреба здійснення проектів фінансових інвестицій з метою отримання додаткових, у тому числі спекулятивних, доходів, перелив капіталу в більш ефективні та прибуткові сфери бізнесу;

— прийнята на підприємстві система матеріального заохочення персоналу, потреба у використанні різних форм участі персоналу в капіталі підприємства—обсяги соціальної сфери підприємства, потреба в її поточному фінансуванні та подальшому розвитку;

—економічні інтереси власників підприємства на короткостроковий та довгостроковий періоди, рівень оподаткування дивідендних виплат.

Оцінка впливу перелічених факторів дозволяє здійснювати ранжування потреб у використанні прибутку при його формуванні. Остаточне рішення про плановий розподіл прибутку приймається після затвердження плану формування прибутку підприємства. Якщо прийнятий план формування прибутку менший за сумарну потребу в прибутку за окремими напрямами його використання, то слід переглянути розміри його використання на різні потреби з урахуванням визначення пріоритетів у розвитку підприємства.

3.4 Рентабельність. Економічна сутність, види.

У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає при­бутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб’єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки. Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може грунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків). Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал). Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об’єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

3.5 Розрахунок показників рентабельності

На короткострокову ліквідність або платоспроможність підприємства впливає його здатність генерувати прибуток. У цьому зв’язку розглядається такий аспект діяльності підприємства як рентабельність. Це і якісний і кількісний показник ефективності діяльності всякого підприємства. До основних показників рентабельності, які використовуються у ході аналізу фінансового стану підприємства, належать:

- Коефіцієнт рентабельності активів;

- Коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

- Коефіцієнт рентабельності діяльності;

Коефіцієнт рентабельності активів(економічна рентабельність) характеризує – рівень прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні згідно з балансом. Даний показник розраховується за формулою :

Кра= Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування/ Валюта балансу ;

Згідно балансу:

Кра=ф.2ряд220/(ф.1ряд280гр3+ ф.1ряд280гр4)/2) ; (Для підприємств України)

Кра=ф.2ряд.150/(ф.1ряд.280гр.3+ ф.1ряд.280гр.4)/2) ; (Для суб'єктів малого підприємництва України)

Кра=ф.2ряд190/(ф.1ряд300гр.3+ ф.1ряд300гр.4); (Для підприємств Росії)

Зменшення рівня рентабельності активів може свідчити про падаючий попит на продукцію підприємства й про пере нагромадження активів.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність) характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство, тому найбільший інтерес представляє для наявних і потенційних власників й акціонерів й є одним з основних показників інвестиційної привабливості підприємства, тому що його рівень показує верхню межу дивідендних виплат.

Крвк= Чистий прибуток/ Власний капітал ;

Згідно балансу:

Крвк=ф.2ряд220/(ф.1ряд380гр3+ ф.1ряд380гр4)/2) ; (Для підприємств України)

Крвк=ф.2ряд.150/(ф.1ряд.380гр.3+ ф.1ряд.380гр.4)/2) ; (Для суб'єктів малого підприємництва України)

Крвк=ф.2ряд190/(ф.1ряд490гр.3+ ф.1ряд490гр.4); (Для підприємств Росії)

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) . Збільшення цього показника свідчить про зростання ефективності господарської діяльності підприємства, а зменшення навпаки.

Згідно балансу розраховується за формулою:

Крд= ф.2ряд220/ф.2ряд.035 ; (Для підприємств України)

Крд=ф.2ряд150/ф.2ряд.030 ; (Для суб'єктів малого підприємництва України)

Крд=ф.2ряд190/ф.2ряд010 ; (Для підприємств Росії)

3.6 Опис робочого місця та техніки безпеки

Робоче місце практиканта бухгалтерії відповідає вимогам інструкції з охорони праці для працівників, яка розроблена та затверджена на підприємстві, в якій зазначені загальні положення, вимоги перед початком роботи, вимоги безпеки під час виконання роботи та інші положення, а саме:

Працівник підприємства під час роботи зобов'язаний:

Виконувати ту роботу, яка визначена його посадовою інструкцією, яка йому була доручена і по якій він був проінструктований. Протягом усього робочого часу утримуватив порядку і чистоті робоче місце. Тримати відкритими вентиляційні отвори, якими обладнані прилади та персональні комп'ютери. Не захаращувати обладнання сторонніми предметами, які знижують тепловіддачу. При необхідності припинення роботи на деякий час корректно закрити всі активнізавдання. Виконувати санітарні норми і дотримуватися режимупраці і відпочинку. Дотримуватися правил експлуатації електрообладнання або іншого обладнання відповідно до інструкцій по експлуатації. При роботі з текстовою інформацією вибирати найбільш фізіологічний режим представлення чорних символів на білому тлі. Дотримувати встановлених режимів робочого часу, регламентовані перерви в роботі і виконувати в физкультпаузу, рекомендовані вправи для очей, шиї, рук, тулуба, ніг. Дотримуватися відстань від очей до екрана в межах 60 - 70 см, але не ближче 50 см з урахуванням розмірів алфавітно-цифрових знаків і символів.

4 Розрахунок рентабельності

Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення. Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку. Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:



де П — валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг);

Вв — виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість).

Для повнішої уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.

Оскільки коефіцієнт віддачі за товарною продукцією: