Главная страница
Навигация по странице:

  • Територіальне розширення системи управління бойовими діями авіації і протиповітряної оборони НАТО у межах програми “Регіональна повітряна ініціатива”

  • 1.2. Досвід застосуваипл радютехшчних вшсък у локальных ешнах I з Прении ее конфликтах осттшЪ: деелтирт

  • Методичка. Стан питання


    Скачать 381.5 Kb.
    НазваниеСтан питання
    АнкорМетодичка.doc
    Дата05.08.2018
    Размер381.5 Kb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаМетодичка.doc
    ТипДокументы
    #22535
    страница2 из 7
    1   2   3   4   5   6   7

    Система спостереження та контролю повітряного простору Королівських ВПС Великобританії

    Система контролю повітряного простору Air Surveillance and Control System (ASACS) Королівських Повітряних Сил Великобританії є автоматизованою системою збору, обробки та оповіщення, яка отримує інформацію як від своїх радіолокаційних засобів наземного та повітряного базування (літаків далекого радіолокаційного виявлення), так і партнерів по НАТО. Друга функція ASACS - керування літаками протиповітряної оборони ASACS має два основних та резервний центри контролю й оповіщення -CRCs (Control and Reporting Centres). Кожний основний центр має зону відповідальності, які умовно розташовані на південь та північ від Ньюкасла. Центри цілодобово отримують інформацію від цивільних та військових радіолокаційних джерел, а також мають цифрові канали прийому-передання даних від кораблів і літаків радіолокаційного дозору,.та сусідніх країн НАТО.

    Автоматизований обмін даними й інформація від різних типів джерел забезпечує Інтегрована система управління й контролю (ICCS). Щоб дати можливість збройним силам Великобританії брати участь в операціях альянсу усе з'єднує цифрова сучасна мережа зв’язку НATO JTIDS.

    Після 2009 р ASACS замінить система BACCS (Британська підсистема ACCS) як компонент Єдиної системи протиповітряної оборони НАТО NATINADS. Програма створення ВACCS основана на вимогах системи ACCS НАТО с додатковими вимогами Великобританії. BACCS забезпечить спостереження, повітряного простору,, виконання завдань ПГІО і управління авіацією, використовуючи існуючі в ASACS радарні датчики та інфраструктуру зв'язку.

    1. Територіальне розширення системи управління бойовими діями авіації і протиповітряної оборони НАТО у межах програми “Регіональна повітряна ініціатива”

    Паралельно з реалізацією програми ACCS, тобто технологічною модернізацією системи УБДА і ППО НАТО, триває процес її територіального розширення.

    Механізмом реалізації планів НАТО, щодо територіального розширення

    системи ППО є програма “Регіональна повітряна ініціатива” (РПІ/РАІ -Regional Airspace Initiative),

    яка була висунута і активно впроваджується командуванням ЗС США., До «Регіональної повітряної ініціативи" приєдналися Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Албанія, Болгарія, Македонія, Словенія, Румунія, Естонія, Латвія, Литва.

    Основним змістом програми РПІ є розгортання на територіях визначених країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) Національних центрів повітряного контролю (НЦПК- ASOC Air Sovereignty Operation. Center), взаємосуміснях як по відношенню.до цивільних органів УПР даних країн, так і по відношенню до органів повітряного контролю країн Західної Європи та об’єднаної системи УБДА і ППО НАТО.

    НЦПК є технологічно сполучним з існуючою національною системою повітряного контролю і призначений, в мирний час, для забезпечення керівництва країни повною картиною повітряної обстановки в реальному масштабі часу і можливістю централізованого УПР у національному повітряному просторі. В загрозливий і воєнний період, він призначений для виконання функцій центрального оперативного органу національної системи УБДА і ППО, включаючи передачу в реальному масштабі часу електронної карти повітряної обстановки на віддалені пункти управління (ПУ ВГК ЗС країни), безпосередню взаємодію з літаками дальнього радіолокаційного виявлення НАТО, опосередковане (через ПУ ВГК ЗС країни) управління активними засобами ППО (підрозділами ЗУР і літаками винищувальної авіації у повітрі). Мережа НЦПК є невід’ємним компонентом загальноєвропейської системи повітряного контролю і УПР, що забезпечує для кожної країни- учасниці програми можливість мати повну картину повітряної обстановки в усій зоні доступності цієї системи (як в мирний, так і у воєнний час).

    Всі НЦПК, що розроблені в рамках програми РПІ, є ідентичними між собою ї включають 10 автоматизованих робочих місць типу «Сан Ультра» («Sun Ultra»), працюючих на базі двох прикладних процесорів «Сан Ультра-2» з унікальним статичним програмним забезпеченням, і периферійне обладнання. При цьому, глибина інтегрування кожного Центру до об’єднаної системи УБДА і ППО НАТО залежить від статусу країни по відношенню до НАТО. Обладнання- кожного НЦПК дозволяє:

    • забезпечувати автоматичний ввід до системи ’планів польоту через інтерфейс, розроблений за стандартами НАТО і ЄВРОКОНТРОЛЬ (європейська організація з питань УПР під егідою ЄС);

    • здійснювати автоматизований обмін інформацією про повітряні об’єкти(цілі) і даними, отриманими від РЛС,з національними органами УПР(військовми та цивільними),сусідніми НЦПУ та ОЦПО об’єднананої системи УТА і ППО НАТО (при цьому,інформаційний обмін в межах однієї країни забезпечується у європейському форматі ASTERIX, а між країнами – у натовському форматі LINK-16);

    • здійснювати одночасне управління 300 плановими польотами;

    • зберігати в оперативній пам’яті до 2500 планів польоту;

    • працювати одночасно з 18 РЛС ППО та УПР як національної, так і іноземної належності;

    • обробляти одночасно до 300 засічок цілі від кожної з підключених РЛС.

    Практична реалізація програми почалася у 1998 р. з розгортання НЦГГК в Польщі, Чехії, Угорщині та Румунії. На сей час розгортаються НЦПК в Словаччині, Болгарії, Македонії, Словенії, а також Балтійський РЦПК в Литві.Розпочато офіційні переговори про приєднання до РПІ з Молдовою та Грузією.

    Основними РЛС, що забезпечують створення в Румунії об'єднаної системи КПП, є 5 РЛС AN/FPS-117. Також 3 такі станції розміщені на території Угорщини. На території Чехії розміщено дві РЛС AN/FPS-117, на території Польщі - п'ять РЛС AN/FPS-117 і три РЛС сантиметрові діапазони хвиль RАТ-31SL . Також п’ять РЛС AN/FPS-117 розмістила на своїй території Хорватія, одну РЛС AN/TPS-117 - Латвія і ще одну - Естонія. Ці РЛС доповнюються модернізованими РЛС радянського виробництва. Єдиною країною з країн розширення НАТО, що закупила РЛС неамериканського виробицтва, є Литва (закуплені З РЛС із ФАР TRML-3D виробництва компанії EADS).

    Висновки

    Приведені дані з побудови систем КПП по країнах Заходу дозволяють зробити, в цілому, наступні висновки:

    1. Підвищення ефективності зусиль по контролю повітряного простору можливо за рахунок усунення дублювання і використання засобів радіолокації подвійного призначення в рамках єдиної автоматизованої національної системи КВП подвійного призначення. При створенні єдиної системи КВП необхідно чітко сформулювати поставлені перед нею задачі і зв'язати їх з рівнем погроз і економічних можливостей держави.

    2. Системи спостереження і контролю повітряного простору .найбільш розвинутих країн побудовані в 3 ешелони. Перший ешелон створюється на далеких рубежах за рахунок загоризонтних РЛС і космічних апаратів. .Другий ешелон будується за рахунок повітряного і морського компонентів і винесених за територію країни наземних радіолокаційних постів. Третій .ешелон створюють наземні військові РЛС і РЛС подвійного призначення, розміщені на території країни.

    3. Національні системи контролю повітряного простору в країнах розширення НАТО створюються з розрахунком на інтеграцію в об'єднану систему управління ВПС і ППО НАТО в Європі шляхом розгортання НЦВК і закупівлі невеликої кількості дорогих сучасних РЛС із ФАР. Ці РЛС розміщаються в першу чергу на зовнішніх границях блоку НАТО, а задача створення радіолокаційного поля над територією держав вирішується цими державами індивідуально. При цьому більшість радіолокаційних постів є посадами подвійного призначення, а засоби системи організації повітряного руху використовують тільки вторинні канали радіолокації.



    1. Національні системи КВП у якості системообразуючих радіолокаційних засобів використовують РЛС виробництва країн НАТО, частина РЛС розробки колишнього СРСР,адаптована до стандартов НАТО.

    2. У системах спостереження і контролю повітряного простору
      використовуються унфіковані міжнародні протоколи обміну інформацією й уніфіковані системи передачі даних.


    1.2. Досвід застосуваипл радютехшчних вшсък у локальных ешнах I з Прении ее конфликтах осттшЪ: деелтир'т

    Олерація "Буря в пустелі"

    Розпочалася 17 січня 1991 р. Угруповання РТВ 1раку створювалося на принципах об'єктової оборони. Основу інформаційної системи складали радіолокаційні пости і радіотехнічні батальйони 5 системи оповіщення військ – комнандні пункти ППО секторів і ЦКП ВПС і ППО. Підрозділи РТВ входили до складу чотирьох секторов ППО: центрального (КП - Багдад), західного (КП - Рутба), південного (КП - Ель-Насирія) і північного (КП - Кіркук). Загальне керіництво ними здійснювалося командувачем ППОз ЦКП ВПС і ППО (Багдад).

    У бойовому складі РТВ ППО Іраку нараховувалося 15 баталъйонів і 29

    постів. На озброєнні підрозділів було 422 одниці радіолокацйної техніки, з

    них: 6- "Оборона-14", 8 - П-14Ф, 61 - П-18, 26 - П-12, 25 - П-37, 18 - П-35, 95 - П-19,

    82 - П-15, 17 - П-40, 6 - П-30 і 98 радіовимірювачів ПРВ-17, ПРВ-16,

    ПРВ-13, ПРВ-11,ПРВ-9.

    Основными засобами розвідки у радіотехнічних батальйонах були РЛС П-14Ф, "Оборона-14",П-37, П-35, радіовимірювачі ПРВ-17, ПРВ-13, :в радіолокаційних постах - РЛС П-19, П-15, П-12, П-18 і ПРВ-9, ПРВ-13.Радіотехнічні батальйони вели розвідку в основному на середніх і великих висотах,раділокаційні пости – на малих висотах.

    Крім засобів розвідки радянського виробництва на озброєнні РТВ зпаходилися РЛС виробництва ФРГ, Францї,Великобританії.

    Частина сил РТВ,в основному радіотехнічні батальйони,які виконували завдання забезпечення польотів ВА ВПС,у загальній системі розвідки не використовувалися і каналів видачі інформації на КП ППО секторів не мала.

    Угруповування РТВ буо неавтоматизованим.Інформація про повітряні цілі від радіолокаційних постів і радіотехнічних батальйонів надходила на КП ППО секторів і далі ЦКП ВПС і ППО.При такому способі передачі інформації час її запізнення складав 4-6 хвилин.

    Кщо ураховувати,що оповіщення військ про повітряну обстановку здійснювалися централізовано з ЦКП ВПС і ППО через КП ППО секторів,то час запізнення інформації до вогневих засобів складав до 8-12 хвилин.

    У РТВ ППО Іраку до початку бойових дій було творено суцільне тридіапазонне раділокаційне поле з висотою нижньої межі 100-200 метрів у районах основних промислових ,політичних і воєнних об’єктів(м.Багдад,Басра,Руба),а також у зронах зенітної ракетної оборони.

    Система раділокаційної розвідки доповнювалась системою візуальної розвідки на базі постів візуального спостереження. Відзначалися також спроби створити маловисотне раділокаційне поле на основних з імовірних напрямкі дій авіації противника за рахунок розгортання маловисотних раділокаційних постів у складі 1-2 РЛС типу П-19.

    Таким чином,до початку війни РТВ ППО Іраку являли собою структуру,яка склалася,з параметрами раділокаційного поля і інформаційними можливосятми ,які відповідали,за поглядами керівництва країни,завданням ППО з урахуванням надбанного досвіду в Ірано-Іракському і Арабо-Ізраїльскому конфліктах.

    У ході операції організація прориву і подавлення іракської ППО здійснювалися наступним чином.

    Командування авіацією БНС використало перевагу у бортовому раіолектронному обладнанні і авіаційних системах озброєння.

    План швидкого подавлення іракської системи ППО передбачав першочергове знищення зенітних ракетних комплексів ударами з малих висот,а потім завдавати удари з середніх висот із застосуванням високоточної зброї і сучасних засобів РЕБ, залишаючись за межами зони досяжності зенітної артилерії і ПЗРК.

    Ще до початку бойових дій з боку сил антиіракської системи була організована протидія і повне подавлення раділокаційних засобів ППО,засобів управління і зв’язку Іраку.

    Нанесення масованих ракетно-бомбових ударів супроводжувалося найбільшою в історії радіоелектронною війною,в якій використовувалися радіоелектронне наведення і постановка перешкод радіоелектронним засобам противника.

    Так за три доби до початку бойових дій і безпосередньо за шість годин до першого удару,було організовано радіоелектронне подавлення радіоелектронних засобі ППО.Активні перешкоди ставилися в усіх діапазноах частот в яких могли працювати іракські радіоелектронні засоби (70 МГц-18ГГц). У спеціально призначені зони завчасно виводилися спеціальні літаки РЕБ BF-111A і ЕА-6В. На кожному напрямку дій авіації БНС перешкоди створювали приблизно 10 літаків РЕБ. При цьому щільність потужності перешкод у діапазонах роботи РЛС П-12, П-18, П-14Ф,“Обороиа-14” складала до 600 Вт/МГц, П-15, П-19 - від 900 до 6500 Вт/МГц. П-35, П-37 - від 500 до 5000 Вт/МГц, ПРВ-16 - від 400 до 4500 Вт/МГц.

    Перед тим, як перші запущені крилаті ракети, які ніколи, раніше не використовувалися у воєнних конфліктах, вийшли на задані маршрути, які передбачали автономний маловисотний доліт над морем, а потім між дюнами, були виведені у спеціально призначені зони літаки РЕБ EF-ІІ1A і ЕА-6В, літаки подавлення системи управління ізв’язку ЕС-130 і літаки вогневого подавления засобів ППО. 1 '

    При прориві іракської оборони використовувалися спеціальні демонстративні групи, які складалися із безпілотних літальних апаратів, які імітують бойові літаки. РЛС, які працюють но ним, засікалися і знищувалися літаками F-4G, F/A-18 і ‘Торнадо” зі складу груп вогневого подавления засобів ППО, які були оснащені ПРЛР ХАРМ, а також “Аларм” (які ще не були прийняті на озброєння і їх випробування не були завершені). Атаки будувалися таким чином, що спочатку засоби ураження застосовувалися по ближнім РЛС, а наступні літаки атакували більш віддалені цілі.

    ПРЛР “Аларм” мала п’ять режимів роботи. У першому режимі режимі прямого наведення на радіоелектронний засіб, який випромінює, здійснюється за найкоротшою траєкторією. Однак для використання ракети у цьому режимі льотчиком з групи вогневого подавления необхідно точно знати розташування засобів ППО.

    У режимі подавления засобів ППО з утворенням коридору або зони прориву здійснюється одночасний пуск ракет для знищення декількох РЛС, розташування яких невідомо з достатньою точністю.

    У режимі очікування на ракеті може розкриватися спеціальний парашут, що дозволяє їй зависати у повітрі і збільшувати час пошуку радіовипромінювання у призначеній зоні або ж чекати моменту включення РЛС противника.

    У комбінованому режимі наведення ракета може зразу наводитися на РЛС при її,увімкненні або ж переводитися у режим очікування з розкриттям парашуту при вимкненій РЛС.

    В універсальному режимі наведення траєкторія ракети оптимізується з

    урахуванням висоти пуску. Після пускуракета знижується до висоти пошуку й

    далі функціонує у режимі подавления засобів ППО з утворенням коридору або

    зони прориву.

    Оскільки кожна з ПРЛР, яка застосовувалася, мала декілька пасивних режимів наведення, ударні групи літаків могли атакувати РЛС ППО із застосуванням різних тактичних прийомів.При подавлені іракської ППО було використано приблизно 100 ПРЛР "Аларм”.

    Наступним елементом ешелону прориву системи ППО Іраку були групи літаків РЕБ. Включення до роботи РЛС ППО дозволяло отримувати необхідні дані для постановки прицільних перешкод літаками РЕБ, як правило, постановники перешкод включалися до роботи при переході груп, ударних літаків до кордонів зон виявлення іракських РЛС. Всі літаки ударних груп мали бортові засоби радіоелектронного подавления.

    Оснащенню літаків, які брали учаїсть у бойових діях, бортовим, засобам РЕБ було приділена иайпильніша увага.ВПС США, наприклад, навіть відмовилася від використання стратегічних бомбардувальників В-1, тому що до початку бойових дій роботи щодо доведення його бортової системи РЕБ (ALG- 161) не були завершені.

    Робота інерційних навігаційних систем деяких ударних літаків могла бути порушена сильним електромагнітним випромінюванням засобів РЕБ. Щоб забезпечити у цьому випадку навігацію цих літаків, завчасно (за декілька.днів до початку бойових дій) сили спеціального призначення БНС розкидали у пустелі спеціальні радіомаяки (десантники, які виконали цю операцію, були скинуті з кисневими масками з висоти 10000 метрів на парашутах-крилах).

    Висока точність виходу до об’єктів, які атакувалися, ударних літаків забезпечувалася приймачами глобальної супутннкової радіонавігаційної системи “Навстар” і інерційними навігаційними системами на кільцевих лазерних гіроскопах. Ці системи відіграли важливу роль, коли метеоумови на театрі воєнних дій значно погіршилися.

    В ешелоні .прориву ППО уперше використовувалися протитанкові вертольоти АН-64А “Апач”. Двома групами (по чотири вертольоти у кожній) відповідно до поставленого завдання за півгодини до початку удару були знищені дві РЛС “Оборона-14”у районі м. Басра. Вертольоти, використовуючи прилади нічного бачення, встановили візуальний контакт з цілями на дальності 12 км, а пуск ракет “Хеллфайер" здійснили з дальності З-6 км. Спочатку знищувалися електростанції, а потім РЛС. На ураження кожної РЛС треба було 4 хвилини.

    Вже після відбиття першого масованого удару у результаті завданих втрат угруповання РТВ ППО Іраку, яке збереглося, могло створити лише осередкові радіолокаційні поля у районах головних об’єктів і на основних напрямках дій авіації БНС.

    За даними деяких засобів інформації на 23 січня 1991 року кількість РЛС РТВ Іраку,які залишилися у строю, складала 10%, за іншими даними після перших десяти діб ведення бойових дій кількість РЛС, які залишилися у строю, не перевищувала 20% від початкового складу.

    Однією з особливостей ведення бойових дій авіацією БНС було застосування літаків F-117A, які були виготовлені за технологією “Стелт”,

    Залишаючись практично “непримітними” для РЛС ці літаки мали гарні можливості щодо нанесення ударів по об’єктам. Можливостями щодо виявлення даного типу літаків володіли РЛС “П-14” (дальності виявлення у залежності від ракурсу цілей за попередніми оцінками складали 18-54 км). Однак необхідно ураховувати, що в удіовах застосування активних шумових перешкод дальності виявлення зменшуються на 25-35% і що кількість РЛС, яка була (всього 4 РЛС з урахуванням, двох знищених вертольотами “Апач”), не могла дозволити РТВ ППО Іраку створити яку-небудь,інформаційну систему по цілях типу “Стелт”.
    1   2   3   4   5   6   7


    написать администратору сайта