|
|
Методичка. Стан питання
"Союзницька сила"
Війна блоку НАТО проти Югославії (1999 рік) почалась нанесенням ударів з повітря. Дії засобів повітряного нападу здійснювались виключно нанесенням ракетно - бомбових ударів.
Першочергової і найважливішої задачею авіації НАТО було придушення і ураження систем ППО, в тому числі РТВ, створену систему розвідки повітряного противника і забезпечення безумовної переваги в повітрі ВПС НАТО. З цією метою масоване застосовувались засоби РЕБ, які здійснювали постановку перешкод в усіх частотних діапазонах радіоелектронних засобів ППО, РЛС розвідки повітряного противника, радіотехнічним системам раннього виявлення повітряних цілей. Крім того, фізичне знищення радіолокаційних систем РТВ здійснювались ПРЛР типа “Харм” керованими ракетами типа “Мейверик".
Готуючись до неминучого збройного конфлікту з НАТО, югославське командування обрало тактику максимального збереження сил і засобів ППО, що було повною несподіванкою для керівництва Північноатлантичного блоку.
Як активні, так і пасивні засоби югославської ППО з перших годин конфлікту працювали в режимі мінімальної активності,РЛС виявлення повітряних цілей майже завжди були виключені, що суттєво заважало використовувати їх для знищення ПРР.
Для дальнього виявлення засобів повітряного нападу НАТО югославська ППО застосовувала чеські комплекси радіотехнічної розвідки “Тамара”, принцип дії яких заснований на реєстрації сигналів бортових РЛС літаків і веротольотів.
Деяка розвідувальна інформація сербським силам і засобам ППО поступала із російських і китайських розвідувальних супутників.Угруповання ППО отримували оброблені зведення не пізніше ніж через годину після їх надходження.
Для перехоплення повітряних цілей використовувалися, головним чином мобільні ЗРК типу “Стрела-10” і “Квадрат”, що швидко змінювали свої позиції після пуску ракет.
Важливими заходами у підвищенні стійкості функціонування системи розвідки повітряного противника були такі як: уведення режимних обмежень на роботу усіх радіолокаційних засобів; постійна зміна частот РЛС; маскування техніки і інші заходи. Все це дозволило в основному зберегти ППО Югославії.
Усе це призвело до того, що авіація НАТО не змогла в ході перших же МРАУ спричинити істотні втрати і дезорганізувати систему ППО СРЮ, що зберегла значний бойовий потенціал до самого закінчення бойових дій.
Засоби і тактичні прийоми розвідки системи ППО, угруповань РТВ
Рубежі і послідовність бойового застосування засобів ураження радіоелектронних'засобів (РЕЗ) встановлюються за результатами попередньої розвідки бойового складу й оперативної побудови угрупування ППО з урахуванням можливих мір протидії з боку угрупування. Для цих цілей використовуються засоби розвідок космічного, повітряного (в тому числі безпілотні), надводного і наземного базування. Для всебічного й ефективного інформаційного забезпечення застосування високоточної зброї (ВТЗ) активно використовують орбітальні угруповання космічних систем видової, радіотехнічної, радіоелектронної розвідки, космічну радіонавігаційну систему "Навстар", супутникові системи зв'язку, метеорологічні супутники, комерційні супутники зйомки Землі, а також стратегічні розвідувальні літаки RC-135, безпілотні літальні апарати, літаки Е-ЗС. Можливості здобуття інформації з кораблів і земної поверхні обмежуються в основному перехопленням радіосигналів, тому при подальшому розгляді зупинимось на комплексах розвідки авіаційного базування.
З метою збільшення дальності видимості з літаків-розвідників намагаються досягти їх підйому на максимально можливу висоту. У якості засобів розвідки вони мають на своєму борту авіаційну фотоапаратуру, засоби радіо- та радіотехнічної розвідки (Р та РТР), радіолокаційні станції бокового огляду (РЛС БО), засоби спостереження в інфрачервоному діапазоні, апаратуру телевізійного спостереження.
Дальність спостереження літаком наземних об’єктів залежить від способу здобуття та знаходиться у межах від 23h для фото та інфрачервоної (ІЧ) апаратури, де h - висота польоту літака, до 100 - 120h для Р та РТР. При цьому досягається розрізнення на місцевості від одиниць см (для фотозйомки) до метрів для РЛС БО,
Покращення характеристик повітряних радіолокаційних систем радіоелектронної розвідки відбувається за рахунок використання широкосмугових та надширокосмугових сигналів, що випромінюються, та широкосмугових синтезованих апертур. Відповідно до типових вимог, розрізнювальна здатність радіолокаційних систем із синтезованою апертурою (РСА) складає:
РСА детальної розвідки 0.3.. .3 м;
ударних систем 1... 10 м.
У публікаціях, присвячених аналізу результатів операцій НАТО проти Іраку в березні-квітні 2003м і проти Югославії, вказується, що країнами НАТО тоді вперше в бойових умовах: були широко використані системи радіотехнічної розвідки високої точності (РТР ВТ). Ці системи здатні практично в реальному масштабі часу визначати координати випромінюючих РЕЗ ППО з точністю в десятки метрів. Необхідність у точному визначенні місця розташування РЕЗ обумовлена переходом до концепції "Знищення системи ППО супротивника" (DEAD — destruction of enemy air defenses). Нова концепція передбачає на додаток до протирадіолокаційних ракет (ПРР) і засобів радіоелектронного придушення, що застосовувались раніше для придушення працюючих РЕЗ системи ППО, застосовувати в Інтересах гарантованого •знищення її наземних засобів відносно недорогі керовані авіабомби (КАБ) і керовані ракети (КР) з могутніми бойовими частинами. Характеристики керованих засобів ураження див. у п. 1,2.
У ході першого удару по працюючим на випромінювання РИС ППО здійснювалися пуски ПРР типу "Харм", У результаті ракетного удару РЛС або виводилися з ладу, або вимикалися їхніми бойовими обслугами. При цьому максимальний час роботи РЛС на випромінювання звичайно не перевищував 23 — 25 сек. Потім через нетривалий час по позиціях ЗРК наносився другий удар, але вже з використанням декількох могутніх КАБ чи КР, що приводило до знищення бойової техніки ППО, якщо та не устигала вчасно залишити позиції.
Припускається, що в більшості випадків розкриття позицій мобільних РЕЗ, їхня ідентифікація, а також визначення координат з точністю, що дозволяла застосовувати по них керовану зброю, здійснювалося саме за допомогою систем РТР ВТ. При цьому виявлення позицій здійснювалось по факту перехоплення сигналів РЛС чи засобів радіозв'язку, а конкретний, тип встановлювався в результаті аналізу основних параметрів перехоплених радіовилромішовачь, що порівнювалися з опорними даними, занесеними в спеціальний каталог станції РТР ВТ.
До початку операції "Рішуча сила" на озброєнні Сухопутних військ і ВПС США малися дві окремі системи РТР ВТ, розгорнуті на базі літаків RC-12K авіаційної системи розвідки армійського корпуса "Гардрейл коммон сенсор" і літаків ДРЛОУ Е-ЗА/В/С системи "Авакс",- модернізованих у рамках проекту Block 30/35.У системі "Гардрейп коммон сенсор" розвідка, як правило, велася одночасно трьома літаками, що розташовувалися на видаленні 40-100 км від лінії зіткнення військ, з висоти 3000-7000м. При цьому дальність розвідки досягала 130-150км, а точність визначення координат РЕЗ ( на дальності 100 км) приблизно 50-150 м. ,ч.., . .
Через відсутність на літаку операторів з обробки розвідувальної інформації, усі дані, зібрані літаками "Гардрейл", передавалися на наземні станції, де здійснювалася їхня подальша обробка.
Крім цього, до 1993 р. керівництвом науково-дослідних робіт ВМС США були терміново завершені іспити високоточної радіоелектронної системи цілевказівки PSTS, що призначалася для спільної обробки даних про джерела радіоізипромінювань, що надходили від літаків-розвідників RC-12K, U-2S, RC- 135 V7W, ЕР-3 і Р-ЗС, а також космічних засобів РРТР.
Окремі станції РТР ВТ типу AN/AYR-1 були також установлені на літаках ДРЛВіУ E-3A/D системи "Авакс", що належали НАТО і Великобританії. Слід зазначити, що після завершення операції французьке керівництво прийняло рішення про термінову установку станцій РТР ВТ на всіх літаках системи "Авакс" ВПС Франції. Даний факт є ще одним непрямим свідченням широкого і, зважаючи на все, успішного застосування систем РТР ВТ у ході конфлікту.
ВПС США при розробці своєї, системи РТР ВТ пішли по іншому шляху. Було прийняте рішення використовувати в складі системи лише два літаки. Один з них, на якому здійснювалася центральна обробка даних РТР ВТ, був ведучим, а інший, з якого на перший літак ретранслювалися в цифровому виді по закритому каналу дані радіоперехоплення, час прийому сигналів, власні координати і швидкість польоту, — відомим.
При цьому відомим літаком міг бути необов’язково спеціалізований літак-розвідник. У його якості міг використовуватися будь-який літак тактичної авіації, що має термінал системи передачі даних і команд керування типу "Джитидс" класу 2, з підвішеним змінним контейнером апаратури РТР ВТ.
Точність визначення координат джерел імпульсного випромінювання двохпозиційної системи РТР ВТ, що використовує зазначені методи, складає 0,01-0,02 %, а джерел безупинного сигналу — 0,03-0,05 % від дальності ведення розвідки відповідно.
У рамках подальшого розвитку концепції DEAD намічалося передати рішення задач високоточного місцевизначення РЕЗ від спеціалізованих літаків безпосередньо на літаки тактичної авіації, що дозволило за рахунок виключення етапу передачі цілевказівки на борт ударного літака значно підвищити оперативність застосування засобів поразки по мобільним цілям. Наприклад, у рамках програми АТТТ на одному з дослідних зразків літака F/A- 18F, крім установки на зовнішній підвісці літака штатної апаратури РЕП типу AN/ALQ-99(V) і двох ПРР "Харм", планувалося розмістити на закінцівках крила приймачі нової станції РТР LR-700. Ще дві антенні решітки додатково передбачалося установити в носовій і хвостовій частинах літака.
Станція LR-700 призначається для контролю в автоматичному режимі широкого спектра частот РЕЗ ППО одночасним визначенням їхніх географічних координат. Це дозволяє здійснювати не тільки радіоелектронне придушення і застосування проти них ПРР, але і дає можливість уражати наземні цілі зброєю класу "повітря-поверхня" з комбінованою системою наведення. На ударному літаку, підвіски п'яти контейнерів комплексу AN/ALQ-99(V), є можливість розмістити чотири КАБ типу, "Джадам". У ході проведених у 2001 р. за програмою АТТТ іспитів дослідного зразка станції LR-700 була досягнута точність визначення координат РЕЗ до 50 м на відстані 90 км за час менше 10 с.
Аналіз парку протирадіолокаційних ракет, які використовуються при придушенні РЕЗ угруповання ППО.
Авіаційні ПРР розглядаються закордонними військовими фахівцями як один з основних засобів ураження РЛС наземного та корабельного базування. Вони стоять на озброєнні літаків тактичної авіації й авіації військово-морських сил (ВМС) практично у всіх основних західних державах. Розробка таких ракет почалася в США в 60-х роках (AGM-45 “Шрайк” , AGM-78 “Стандарт”). Вони широко й досить ефективно використовувалися в ході збройних конфліктів, ПРР експортувалися в багато країн світу й продовжують залишатися на озброєнні ряду держав. У цей час основними розроблювачами й виробниками ракет такого типу є США, Великобританія та Франція. Тут активно ведуться роботи, спрямовані на вдосконалювання наявних і створення нових зразків авіаційних ПРР.
У Великобританії на озброєнні ВПС й авіації ВМС із 1991 року стоїть ПРР власної розробки ALARM. Побудована по нормальній аеродинамічній схемі, Бона оснащена хрестоподібним крилом і кермовими поверхнями з електромеханічним приводом. У носовій частині корпуса розташовані чотири стабілізатори. Система наведення ракети включає пасивну радіолокаційну ГСН та інерційну систему наведення, яка забезпечує політ на початковій ділянці траєкторії по програмі бортової ЕОМ і на кінцевому, у випадку припинення роботи радіо випромінюючої цілі. Діапазон робочих частот ГСН становить 2-20 ГГц.
Ракета оснащена двигуном на твердому паливі та осколково-фугасної бойової частини (БЧ) із радіолокаційним підривачем.У ході бойового застосування запуск може виконуватися як при попередньому захваті цілі ГСН, так і без нього. У першому випадку політ здійснюється по похилій траєкторії (забезпечується можливість застосування ПРР із максимальної дальності), у другому - після пуску відповідно до програми польоту ракета набирає висоту близько 12 000 м і після припинення роботи двигуна знижується на парашуті, що забезпечує знаходження ПРР у повітрі відносно тривалий час (до 10 хвилин).
Протягом цього часу ГСН веде пошук цілі, і у випадку її виявлення парашут відстрілюється ,і ракета пікірує на РЛС.При припиненні роботи РЛС забезпечується наведення ракети по тим координатам які були запам’ятовані до відключення.. Носієм ПРР ALARM, є винищувач “Торнадо”,
на якому може бути, встановлено до дев’яти ракет на підкрильних і під фюзеляжних пілонах.
У Франції для ураження радіо випромінюючих цілей застосовується ПРР власної розробки ARMAT, прийнята на озброєння ВПС у 1986 році. Вона побудована по нормальній аеродинамічній схемі й має хрестоподібне крило. Конструктивно ракета складається із чотирьох блоків: головного, бойовий частини, двигуна та хвостового. Головка самонаведення забезпечує наведення ракети на радіолокаційні станції, що працюють в імпульсному та безперервному режимах.
До складу БЧ входять: запобіжно-виконавчий механізм, контактний і неконтактний підривники, осколково-фугасна бойова частина масою 150 кг. Носіями ракети ARMAT є тактичні винищувачі “Міраж-2000”, “Міраж-FI” та “Ягуар”, Основний її розроблювач і виробник - французька фірма “Матра”. Серійне виробництво ракети було припинено наприкінці 1997 року. Усього випущено близько 1700 ракет. Ракети АРОМАТ перебуває на озброєнні ВПС Франції, Єгипту, Кувейту й Індії.
У США найбільш досконалою з існуючих ПРР є ракета AGM-88 HARM. Перша її модифікація -AGM-88A - надійшла на озброєння ВПС і авіації ВМС в 1982 року. Ракета побудована за аеродинамічною схемою з поворотним крилом і хрестоподібним хвостовим оперенням. Конструктивно вона складається з пасивної радіолокаційної головки самонаведення (ГСН), БЧ, системи керування та двигуна. На ракеті використовується двоканальна моно імпульсна ГСН, призначена для виміру азимута і кута місця цілі. До її складу входить антенна система, радіочастотний блок, процесор і радіопрозорий обтікач. Процесор забезпечує кутовий супровід цілі по азимуту куту місця, розпізнавання цілей на основі виміру періоду повторення імпульсів, їх тривалості і потужності сигналу, а також зв'язок з бортовим радіоелектронним .устаткуванням літака і системною керування польотом ракети. Ракета оснащена осколково-фугасної БЧ масою 66 кг, підрив якої здійснюється за допомогою неконтактного лазерного підривана у точці оптимального (залежно від параметрів кінцевої ділянки траєкторії польоту) розльоту осколків, У якості двигуна використовується дворежимний твердопаливний двигун.
Гrj" ‘V,, ■
с?
 Дана ракета постійно
удосконалювалася і модернізувалася. Було розроблено три модифікації ПРР - AGM-83A, С, В причому перша мала два варіанти (blok і та blok 2), друга - один ' (blok 3) і третя - два (blok 4 й blok 5). Кожна наступна модифікація (або варіант ПРР) відрізнялася більш досконалим програмним і апаратним забезпеченням, підвищеною завадостійкістю її розширеним діапазоном робочих частот радіолокаційної ГСН, що дозволяло застосовувати ракету проти перспективних радіолокаційних засобів ППО. Зокрема, верхню межу діапазону робочих частот ГСН ПРР AGM-88C збільшили до 35 - 40 ГГц. До початку 1998 року було зроблено понад 25 тис. ракет HARM
22
модифікацій А, С. Ці ракети широко застосовувалися при веденні бойових дій США проти Іраку і Югославії для придушення працюючих радіолокаційних станцій.
' Ракета HARM стоїть на озброєнні,армій багатьох країн миру, у тому числі Німеччини, Італії, Іспанії, Туреччини, Греції і Республіки Корея) З 1996 року, проводилась розробка нової модифікації, ракети,-що „одержала позначення AGM- 38В blok б, яка була прийнята на озброєння у 2004 році. Її основною особливістю є те, -іЦо'-до складу системи наведення входить інерційна навігаційна система,
•• коригування якої здійснюється за даними космічної радіонавігаційної системи NAYSTAR, а також використання нового програмного забезпечення систем керування і Наведення. По задуму розробників, ракета відрізняється більш високою ефективністю і простотою застосування. Дану модифікацію спільно розробляють США, Німеччина й Італія. Вона надійшла на озброєння в 2003 році, при цьому військові відомства США та Німеччини планували закупити по 1000 ракет AGM-88D, а Італії — 350, По оцінці американських військових експертів, нова модифікація ПРР HARM буде стояти на озброєнні тактичної авіації США до 2020 року.
Фірма АТК (США) отримала контракт вартістю 222,6 мли доларів на розробку і демонстраційні випробування варіанту модернізації протирадіолокаційної ракети АЛМ-88Е HARM (США), призначеної для поразки наземних РЛС та наземних цілей. На кінець 2009 року були проведені випробування останньої модернізації ПРР HARM AGM-88E HARM, яка оснащується прямоточним повітряно-реактивним двигуном (ППРД), що забезпечує політ на максимальну, дальність стрільби до 180 км, а також забезпечує розміщення в внутрішньо фюзеляжних відсіках озброєння малопомітних літаків типу В-2, F-22..Ta F-15. На ній встановлюватимуться багато режимна ГСН (пасивно-активна) міліметрового діапазону хвиль, інерційна система управління на етапі польоту до цілі з корекцією по сигналах КРНС NAYSTAR і двостороння лінія передачі- даних (ЛПД), За допомогою ДПД можна буде здійснити целевказання ракеті як з літака-носія,
так і від зовнішніх джерел (БЛА, космічних апаратів, літаків ДРЛО і У), що, дозволить здійснювати неренацілення ракети у.польоті на пріоритетну ціль, Встановлення на ІЇР.Р AGM-88E активної ..ГСЦ ,мм»діапазону істотно підвищить перешкодозахищеність системи наведення.,і,дозволить, ракеті , з високою точністю-’ наводитися на РЕЗ при їйікпф^н^’.Д .вітроміщовання і..,при застосуванні для захисту РЕЗ спеціальних' адсрбів відводу. ...
- * “‘-Найбільш сучасною у Росії на данийшчас залишається . надзвукова , авіаційна протирадіолокаційна ракета , Х"31д..,..з!..,шсивноіО_, головкою,., самонаведення призначена для знищення’ засобів'.’радіолокації, 'управління., !!!бйстеМ ІШО супротивника, зокрема PJIG.'J зенітно-ракетнихч .комплексів..,.
- середньої і великої дальності "Patriot”, ,,bnpro.y.ed1_Ha>yik’', ."Nike Hercules” і ін.
і
■’ Від ракет попереднього покоління вона відрізняється більшою дальністю 1 стрільби, високою маршовою швидкістю, стійким наведенням на ціль в умовах"' • Інтенсивних перешкод і тимчасового виключення’ радіо 'випромінюючих цілей.
23
♦
В кінці вересня 1987 р. проводилися державні сумісні льотні випробування цієї ракети, що проводилися на літаках Су-24М і успішно завершилися в кінці березня 1988 р., після чого Х-31П з ПРГС-5ВП була рекомендована- до прийняття на озброєння. Паралельно відпрацьовувалася апаратура управління, що забезпечує целевказання ГСН ракет, - контейнери «Фантасмагорія» і «Етнографія»'для Су-24М.
|
|
|
Скачать 381.5 Kb.