Що приносить нам весна. Суть, мета і завдання педагогічної діагностики вчителя початкових класів
 Скачать 451.28 Kb.
|
|
СУТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ кЛАСІВ На думку провідного дослідника проблеми діагностування в навчально-виховному процесі, німецького вченого К. Інгенкампа, педагогічна діагностика покликана, по-перше, оптимізувати процес індивідуального навчання, по-друге, в інтересах суспільства забезпечити правильне визначення результатів навчання і, по-третє, керуючись виробленими критеріями, звести до мінімуму помилки при переведенні учнів із однієї навчальної групи в іншу, при спрямуванні їх на різні курси у виборі спеціалізації навчання. Для досягнення подібної мети в процесі діагностичних процедур, з однієї сторони, визначаються передумови до навчання, які є в окремих індивідуумів і в представників навчальної групи загалом, а з другої, визначаються умови, необхідні для організації планомірного процесу навчання і пізнання. За допомогою педагогічної діагностики аналізується навчальний процес і визначаються результати навчання. При цьому під діагностичною діяльністю К. Інгенкамп розуміє процес, в ході якого (з використанням діагностичного інструментарію чи без нього) дотримуючись необхідних наукових критеріїв якості, вчитель спостерігає за учнями і проводить анкетування, обробляє дані спостережень і опитувань та повідомляє про отримані результати з метою характеристики поведінки, пояснення її мотивів чи передбачення поведінки в майбутньому (11 , С. 8). Педагогічна діагностика розглядається також як процес розпізнавання явищ і визначення їх стану в певний момент на основі використання необхідних для цього параметрів. Таке трактування дозволяє виділити специфіку педагогічної діагностики як самостійного виду діяльності, розкрити її сутність, цілі і завдання (11 , С. 5 ). Педагогічна діагностика. Методичні рекомендації / Укл. В. Уруський 3 Діагностична діяльність, як і всяка інша, має предмет, цілі, зміст, форми, методи і результати. Всі автори, які працювали над даною проблемою, вважають, що педагогічна діагностика досліджує навчальний процес, зокрема, його передумови, умови та результати з метою оптимізації чи обґрунтування значення успішності, здійснення педагогічної діяльності вчителя для суспільства. Ряд авторів підкреслюють, що для об’єктивної діагностики діяльності вчителя важливий не лише сам результат (рівень знань, умінь і навичок учнів, рівень вихованості, інтелектуальний, емоційний і фізичний розвиток учнів), але й динаміка його зміни. Як вважає Кочетов О.І., сутність педагогічної діагностики полягає у вивченні результативності навчально-виховного процесу в школі на основі змін у рівні вихованості та освіченості учнів, а також зростанні педагогічної майстерності вчителів. Сутність педагогічної діагностики визначає її предмет : кого виховувати у відповідності з поставленими завданнями виховання / об’єкт виховання, критерії вихованості /, за яких умов / виховна ситуація /, хто і що при цьому повинен робити / визначення функцій /, якими засобами, шляхами, методами виховувати / діяльність суб’єктів виховання /. О сновні об’єкти педагогічної діагностики: — вихованість і освіченість особистості, сформованість інтегрованих якостей; — поведінка і діяльність вихованців; — різноманітність впливу зовнішнього середовища; — можливості і особливості сімейного, загальношкільного і класного колективів, їх педагогічна характеристика; — зміст і ефективність педагогічної діяльності. Останнім часом поле діяльності педагогічної діагностики суттєво розширюється, вона стає все більш поліфункціональною, включає в себе такі функції як аналітична, оцінкова, функція контролю, корекційна, орієнтаційна, інформаційна, функції мотивації і стимулювання. Аналітична функція - це психолого-педагогічний аналіз освітнього процесу на всіх рівнях його структурної організації як педагогічної системи. На відміну від контролюючої функції, спрямованої лише на виявлення недоліків, аналітична функція виявляє причинно-наслідкові зв’язки в навчально-виховному процесі, між умовами і результатами навчання. Власне-діагностична функція — це психолого-педагогічне вивчення засвоєних знань, вихованості і розвитку учня, а також рівня професійної компетентності вчителя. Функція контролю - педагогічна діагностика дозволяє проводити оперативний контроль за процесом навчання та виховання учнів, оскільки містить інформацію про його стан. Оцінкова функція - це якісна і кількісна оцінка якості адміністрації школи, кожного вчителя і кожного учня. Корекційна функція - це дидактична корекція навчально-виховного процесу і психологопедагогічна корекція власної активності вчителя в сторону саморозвитку /слід пам’ятати і враховувати, що вся система позитивних тенденцій -цінностей-міститься не поза вчителем, а в ньому самому/. Орієнтуюча функція - це орієнтація педагогічного колективу на вирішення цілей і задач школи і на усунення недоліків, які мають місце в житті педагогічного колективу та окремих вчителів. Інформаційна функція - це постійне інформування всіх учасників педагогічного процесу про результати педагогічної діагностики. Функція мотивації і стимулювання - педагогічна діагностика дозволяє проводити диференційовану оплату праці, більш адекватно використовувати зовнішні стимули, підвищує рівень особистої мотивації. Педагогічна діагностика. Методичні рекомендації / Укл. В. Уруський 4 Педагогічна діагностика покликана дати відповідь на наступні запитання: що і для чого вивчати при розгляді навчально-виховного процесу; за якими показниками це робити; якими методами користуватися; за яких умов діагностика органічно включається в цілісний навчально-виховний процес, дає можливість навчити вчителів уміння самоконтролю, а учнів - самопізнання. Використання педагогічної діагностики в процесі вдосконалення особистості і діяльності вчителя полягає в тому, що вона сприяє виявленню недоліків і дозволяє планувати шляхи для усунення цих недоліків. Діагностика вносить конкретність в діяльність кожного педагога, націлює його на вирішення практичних задач, орієнтованих на оптимізацію навчальновиховного процесу. На основі аналізу функцій педагогічної діагностики можна конкретизувати її головні завдання : - визначити виховний потенціал педагогічного колективу; - виявити позитивні і негативні впливи в мікрорайоні школи і на цій основі прийняти заходи щодо покращення виховної роботи /завдання громадськості, батьків/; - визначити реальні умови формування класних колективів у школі з метою виховання різних категорій школярів: важких, обдарованих, невстигаючих; - виробити єдині педагогічні позиції, підвищити ефективність виховних впливів на основі об’єктивного уявлення про дітей даного класу; - виробити єдині педагогічні вимоги; - сприяти розвитку самосвідомості і особистої відповідальності вихователів та вихованців. Проте, більш точним буде виділення таких завдань педагогічної діагностики / за Сунцовим М.С./: - виявлення особистісних якостей вчителя, які впливають на навчально-виховний процес; - виявлення позитивних і негативних сторін вчителя; - розробка критеріїв ефективності роботи вчителя; - фіксація професійно-необхідного рівня знань і умінь вчителя. Як бачимо, у даному контексті в перелік головних завдань педагогічної діагностики входить й визначення рівня професійної компетентності кожного вчителя, кількісна та якісна оцінка його діяльності чи діяльності всього педагогічного колективу навчального закладу. При цьому головне завдання діагностики успішної діяльності вчителя полягає не в тому, щоб дати йому зовнішню, максимально об’єктивну експертну оцінку, а в тому, щоб стимулювати самого вчителя до осмислення та вирішення своїх професійних проблем, оскільки хороший педагог завжди зорієнтований на самоаналіз та самодіагностику. Тому лише від бажання самого вчителя залежатиме процес його самопізнання, самовдосконалення та самоактуалізації. Таким чином, можна зробити висновок, що педагогічна діагностика покликана вирішити низку важливих завдань щодо вдосконалення навчально-виховного процесу. Важливим є той факт, що педагогічна діагностика крім специфічних функцій, виконує також і ряд інших функцій. Тому можна стверджувати, що їй належить провідна роль у навчально-виховному процесі. Багатоплановість та комплексність змісту діагностики праці вчителя призводить до того, що в сучасній науковій літературі існує декілька підходів до визначення поняття „педагогічна діагностика“. У більшості випадків подібні визначення даються з точки зору психології. В них особлива увага приділяється змісту педагогічної діагностики як вивченню психологічних процесів і сформованості особистих якостей вчителя. Те, що педагогічна діагностика тісно переплітається з психодіагностикою як галуззю Педагогічна діагностика. Методичні рекомендації / Укл. В. Уруський 5 психології, не викликає сумніву. Психодіагностика розробляє методи виявлення індивідуальних особливостей і перспектив розвитку особистості. Саме тому у психолого-педагогічній літературі все переконливіше звучить думка про недоцільність розмежування діагностики на педагогічну і психологічну, оскільки перша породжена другою і успадкувала від неї багато наукових понять і теоретичних положень /2/. При цьому головним завданням психологопедагогічної діагностики як наукового напряму вважають виявлення показників стану педагогічних та психологічних явищ і процесів, де кожний показник з деякою імовірністю свідчить про цей стан. Результатом має бути зручний для практичного використання діагностичний засіб, який дає змогу знати істинний стан об’єкта або суб’єкта /3/. Підбираючи діагностичні методики, їх слід компонувати і структурувати у відповідності з психологічною концепцією, згідно до якої праця вчителя як складна психічна реальність представлена у вигляді трьохрівневої просторової моделі, яка включає в себе: - особистість вчителя, - педагогічну діяльність, - педагогічне спілкування. Названі три рівні об’єднані єдиною метазадачею — розвиток особистості учня. Разом з тим вони не накладаються один на одного, не дублюються, не повторюються, а вступають в складні діалектичні відносини, причому кожен із них в процесі праці вчителя виступає то передумовою, то засобом, то результатом розвитку. Відповідно до даної моделі можна виділити такі види діагностики за її місцем у системі психолого-педагогічного проектування розвитку особистості педагога: первісна, попередня, періодична, повторна, підсумкова. Первісна діагностика проводиться при вступі педагога на роботу до школи. Випереджальна діагностика допомагатиме керівнику виявити рівень професійної компетентності молодого вчителя та вибудувати план стратегії подальшої взаємодії із працівником. На стадії проведення попередньої діагностики збирається докладніша інформація про рівень розвитку професійно важливих рис особистості вчителя та результати його педагогічної діяльності. Періодична діагностика проводиться через певний проміжок часу - найдоцільніше через рік - за певною програмою для всіх вчителів і, якщо виникає така потреба, індивідуально. Мета повторних діагностичних зрізів - одержання інформації про хід професійного зростання вчителя, педагогічного колективу школи. Пролонговане діагностування динаміки розвитку особистості вчителя дає змогу стежити за процесом розвитку, мати завжди нову, актуальну інформацію. Необхідність таких повторних діагностичних досліджень зумовлена самим об’єктом діагностики - особистістю вчителя, яка постійно перебуває у стадії розвитку та змін. Тому одержана діагностична інформація не має абсолютного характеру, оскільки пов’язана безпосередньо з моментом проведення діагностики і є оперативною на певному часовому проміжку. У ході підсумкової діагностики зіставляється рівень реального стану розвитку вчителя чи педагогічного колективу з прогнозованим, прогнозується новий етап та стратегія подальшого розвитку окремих вчителів чи педагогічного колективу школи загалом. Оскільки мова йде про діагностику окремих вчителів чи педагогічного колективу навчального закладу, правомірно виділити два рівні психолого-педагогічної діагностики: індивідуальний та груповий. Якщо групова діагностика оперує узагальненою інформацією про педагогічний колектив школи, то індивідуальна допомагає отримати поглиблену інформацію Педагогічна діагностика. Методичні рекомендації / Укл. В. Уруський 6 про кожного вчителя зокрема. Діагностична діяльність передбачає здійснення наступних операцій: а) порівняння, б) аналіз, в) прогнозування, г) інтерпретація, д) інформування, е) контроль. Порівняння – перший етап процесу діагностики. Спостерігаючи за діяльністю вчителя, ми порівнюємо його теперішню поведінку з попередньою поведінкою (діяльністю), чи з поведінкою інших учителів у даний момент чи в минулому, чи з описом поведінки неіснуючого вчителя (модель ідеального педагога тощо). Аналіз дозволяє визначити, чому поведінка (діяльність) того чи іншого вчителя або колективу вчителів відрізняється від його ж попередньої поведінки, від поведінки інших педагогів (педагогічних колективів) чи відхиляється від норми. Прогнозування дозволяє здійснити екстраполяцію даних, отриманих в результаті співставлень та аналізу, на поведінку в інших ситуаціях чи в майбутньому. Інтерпретація дозволяє керівнику давати оцінку, в якій поряд з його власною точкою зору та очікуваннями присутня також інформація, зібрана ним за певний проміжок часу. Ця інформація повинна бути систематизована, піддана процесу індексації і узагальнена у вигляді концепції, яка містить оцінку. Інформування як повідомлення вчителем результатів діагностичної діяльності дозволяє досягнути виховного (розвиваючого) впливу, а контроль - визначити, який вплив здійснюють на педагогів та інших зацікавлених осіб різні методи і процедури діагностики. Психолого-педагогічну діагностику вчителів доцільно узгоджувати із завданням та змістом науково-методичної роботи педагогічного колективу навчального закладу. Такий підхід передбачає використання комплексно-цільового методу планування, тобто розроблення комплексних цільових діагностичних програм, які містять систему заходів для досягнення поставленої адміністрацією мети. Технологія реалізації подібних програм може включати в себе наступні кроки: а) підбір текстів, розроблення анкет, протоколів фіксування результатів спостереження та іншої документації для комплексного оцінювання педагогічної діяльності вчителя; б) збір, обробка й аналіз результатів діагностики та додаткової соціологічної інформації в рамках програми; в) загальне оцінювання освітньої діяльності педагогічного колективу чи окремих вчителів; г) складання звіту на основі аналізу результатів діагностики; д) розроблення рекомендацій для вчителів та педагогічного колективу щодо вдосконалення професійної діяльності; е) підготовка матеріалів до публікації. Технологія вивчення особистості вчителя чи педагогічного колективу навчального закладу має ґрунтуватися на таких засадах: 1. Вивчення особистості вчителя повинно бути спрямоване на вирішення головного завдання - підвищення рівня його професійної компетентності та педагогічної майстерності. 2. Вивчення має бути комплексним - тобто охоплювати всі основні професійно-важливі сфери особистості педагога. 3. Діагностичні методики повинні пропонуватись у доступній для сприймання формі. Педагогічна діагностика. Методичні рекомендації / Укл. В. Уруський 7 4. Дослідження слід проводити у звичайних умовах діяльності навчального закладу. Науковий підхід до підготовки і реалізації педагогічних заходів, спрямованих на вирішення головних завдань педагогічної діагностики потребує дотримання при її проведенні наступних принципів: цілеспрямованість та адресність; обов’язковий облік результатів педагогічної діагностики в подальшій роботі керівника школи; вивчення конкретного вчителя у взаємозв’язку з педагогічним колективом; відповідність діагностичних процедур сучасним досягненням педагогічної науки і практики; системність і неперервність вивчення особистості і діяльності вчителя. Цілеспрямованість діагностики виявляється в потребі співвіднесення організаційних форм, засобів і методів їх реалізації з кінцевою метою - задоволенням професійних запитів учителів на фоні значного підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Адресність діагностики визначається ступенем диференціації її форм і змісту в залежності від індивідуальних чи групових особливостей, зумовлених відмінностями статті, посадового статусу, предметної і соціальної спрямованості, рівнем освіти і т. ін. Педагогічна діагностика не може перетворитися в самоціль, її результати повинні детально аналізуватися і слугувати основою для подальшого вироблення рекомендації щодо корекції та самокорекції особистості і діяльності вчителя. Тому важливою є вимога обліку результатів діагностики в організації праці вчителя. Діяльність вчителя реалізується у постійному взаємозв’язку з педагогічним колективом школи, який суттєво впливає на її характер, корегує і, накінець, багато в чому визначає результат індивідуальної праці педагога. Вплив колективу може бути різним: сприятливим і несприятливим, прискорюючим і сповільнюючим, сприяючим розвитку творчого потенціалу вчителя чи таким, що заганяє його в рамки прийнятих стереотипів. Так чи інакше, діагностика праці вчителя повинна приймати до уваги думку навколишнього середовища, що враховується в принципі вивчення вчителя у взаємозв’язку з педагогічним колективом. Надійність і вірогідність діагностичних процедур визначається тією науковою основою, яка закладена в методи і засоби діагностики. У випадку використання методик, які не відповідають сучасній практиці педагогічної діяльності, не доводиться сподіватися на появу вірогідних даних, здатних змінити педагогічну працю в кращу сторону. Більше того, помилкова діагностика може принести невиправну шкоду, слугувати основою для помилкової корекції навчально-виховної діяльності, нанести психологічну травму вчителеві, сформувати в нього комплекс психологічної неповноцінності чи, навпаки, необґрунтований оптимізм і самозаспокоєння. Тому відповідність діагностичних процедур сучасним досягненням науки і практики визначено як принцип педагогічної діагностики.ПРОГРАМА ВИЯВЛЕННЯ РІВНЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ 1. Створення загальних умов ефективності навчально-виховного процесу. 1.1. Забезпечення загальних умов ефективності уроку: [1] а) попередні вказівки щодо плану уроку (мета, завдання, головні етапи тощо); [1] б) навчальні посібники, ТЗН, сприяння швидкому включенню учнів в роботу; [1] в) відсутність лишніх затримок в процесі уроку. 1.2. Адаптація навчання до учнів; [1] а) навчання відповідає віковим особливостям учнів; [1] б) в необхідних випадках вчитель враховує індивідуальні здібності школярів; [2] в) для учнів різних рівнів успішності пропонуються групові завдання відповідних рівнів складності. Групова діяльність - взаємозв'язок, стосунки, загальна задача, спільне вирішення задачі. 2. Викладацька компетентність. 2.1. Володіння навчальним предметом і методами навчання: [1] а) інформація і демонстрація відповідають темі, чіткі, сучасні; [1] б) без труднощів використовується не менше як 2 форми та методи навчання; [2] в) використовуються оригінальні методи і прийоми навчання. 2.2. Організація навчальної діяльності, послідовність, досягнення, закріплення, інтеграція: [2] а) урок розпочинається із привертання уваги учнів і забезпечення необхідної мотивації; Педагогічна діагностика. Методичні рекомендації / Укл. В. Уруський 29 [1] б) новий матеріал подається як питання - відповідь на запитання, поставлені на попередньому занятті; [2] в) підсумки уроку підводяться як співвідношення результатів із вивченими раніше предметами, з життєвим досвідом. 3. Техніка пояснення. 3.1. Усні і письмові пояснення: [1] а) ключові моменти уроку відображені на дошці (опора для мислення учнів); [1] б) записи на дошці акуратні і розбірливі; [1] в) мовлення та побудова усної мови правильні і професійні. 3.2. Пояснення при нерозумінні матеріалу учнями: [1] а) виявляються слова, фрази чи використовуються загальнодоступні вислови; [1] б) пояснення проводиться за допомогою аналогів і прикладів; [2] в) наявна навчальна інформація вводиться на основі аналізу наявних знань. 4. Навчальне взаєморозуміння. 4.1. Контроль та корекція діяльності учнів: [1] а) оцінка дій школяра відділяється від особистого ставлення до нього педагога; [1] б) вчитель уникає прямих вказівок і корекцій діяльності учнів; [2] в) учні побуджуються до самооцінки і самокорекції, а також до оцінки та корекції один одного. 4.2. Використання висловлених ініціатив та запитань учнів на уроці: [1] а) питання і пропозиції учнів приймаються із вдячністю; [1] б) тактовно відзначаються слабкі місця в прикладах і пропозиціях школярів; [2] в) ідеї учасників навчально-виховного процесу розробляються і використовуються на уроці. 5. Створення продуктивної атмосфери на уроці. 5.1. Стимулювання інтересу учнів: [1] а) використовуються цікаві, незвичні аспекти теми, парадокси, гумор; [2] б) пропонуються проблемні і творчі завдання; [2] в) на уроках використовується життєвий досвід учнів. 5.2. Допомога учням у вироблені позитивної самооцінки: [1] а) в мові вчителя немає насмішки, дорікань; [1 б) конкретні учні заохочуються за конкретну роботу; [1] в) вчитель підтримує, заохочує учнів, які зіткнулися із труднощами. 6. Підтримка проблемного стилю навчання. 6.1. Підтримка ділової активності учнів на уроці: [1] а) використання прийомів активізації уваги учнів; [2] б) використовуються активні методи навчання (дискусія, ділова гра, діалог і т.і.); [2] в) використовуються спеціальні способи організації роботи активних і пасивних учнів. 6.2. Вплив на порушників дисципліни: [1] а) вчитель не помічає дрібних випадкових порушень; [1] б) негайно, але зважено реагує на серйозні порушення дисципліни; [2] в) вчитель прагне не стільки боротися з порушниками дисципліни, скільки залучати їх до організації особливих форм навчальної роботи. Визначення рівня професіоналізму: отримана кількість балів ділиться на кількість критеріїв (36). Педагогічна діагностика. Методичні рекомендації / Укл. В. Уруський 30 1,1+0,31 - вчитель володіє сучасними методами навчання, професійною майстерністю; 0,8+0,51 - норма; менше 0,51 - не володіє ні сучасними, ні класичними методами навчання. Кількість балів виставляється в дужках перед буквами. МЕТОДИ   |