Види зобовязань у МПрП. 1поняття та види зобов'язань. Тема 1

• Название: Тема 1
• Анкор: Види зобовязань у МПрП
• Дата: 29.03.2022
• Размер: 136.36 Kb.
• Имя файла: 1поняття та види зобов'язань.docx
• Тип: Документы; #424858
• страница: 7 из 8

Висновки

На основі досліджень проведених в даній роботі, можна зробити наступні висновки:

1. Зобов'язання, як і будь-яке інше цивільне правовідношення, складається із тих самих елементів, що мають певну специфіку саме як зобов'язальні правовідношення. Суб'єкти зобов'язальних правовідносин – це як фізичні, так і юридичні особи. Уповноважена особа дістала назву кредитора, а зобов'язана – боржника. Юридичним об'єктом зобов'язання визнається певна поведінка зобов'язаної особи, але на перший план виступають позитивні дії боржника. Зміст зобов'язальних правовідносин утворюють суб'єктивні права і обов'язки їх учасників. Але специфіка саме зобов'язальних правовідносин полягає у тому, що змістом правомочності кредитора є право вимоги, а обов'язок боржника полягає у виконанні вимоги кредитора.

2. Загальновизнаним у доктрині міжнародного приватного права є постулат, за яким при визначенні матеріального права, що підлягає застосуванню до прав та обов'язків сторін, і тлумаченні їх змісту у так званих комерційних контрактах (договорах), широко застосовується принцип автономії волі сторін. Вважається, що сторони вільні самі обирати правопорядок, тобто право країни, що підлягає застосуванню і якому вони мають намір підпорядкувати свої договірні зобов'язання

3. Незалежно від того, що сторони у зовнішньоекономічному контракті прийшли до згоди щодо вибору, контролюючого договір права, а саме права країни однієї зі сторін, слід уважно вивчити колізійне право країни, до юрисдикції якої належить інша сторона в контракті, щодо його можливого застосування до певних аспектів контракту, наприклад до специфічних обов'язків іншої сторони, які можуть регулюватися виключно правом її країни. При цьому можна говорити про субсидіарне застосування права країни іншої сторони контракту, залишивши вибір права першої країни як основного контролюючого права. колізійне законодавство України, яким суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються при обранні права, що застосовується до міжнародних комерційних договорів, укладених ними з іноземними контрагентами, на нашу думку, далеке, від юридичної досконалості. Бракує точності і виваженості положенням, за яким будь-який такий контракт повинен, в усякому разі, відповідати законодавству України або може визнаватися недійсним тому, що не відповідає цьому законодавству.

4. У континентальній правовій системі зобов’язання розглядається як обов’язок особи (боржника) надати іншій особі (кредитору) право вчинити або утриматися від вчинення певних дій в інтересах останнього. У доктрині англо-американського права є спроби сформулювати поняття зобов’язального права, однак, як вже зазначалося, виключно стосовно або договорів, або деліктів. Учасниками зобов’язань є дві сторони: кредитор (має право вимагати виконання або утримання від вчинення певної дії) і боржник (зобов’язаний виконати або не вчиняти певні дії). Кожна сторона в зобов’язанні може бути представлена як однією, так і кількома особами, права та обов’язки між якими можуть розподілятися по-різному залежно від змісту зобов’язання. Учасником таких правовідносин можуть бути треті особи, які одержують за зобов’язанням право вимагати від боржника виконання передбаченої зобов’язанням дії нарівні з кредитором.

5. Класифікація зобов’язань у різних правових системах і в різних країнах має свої особливості, які обумовлені специфікою розвитку доктрини та судової практики.

Залежно від критеріїв, покладених в основу поділу на групи, існує ряд класифікацій зобов'язань. Так, найдавніша та традиційно звична класифікація, закріплена ще в інституціях Гая, – це поділ зобов'язань за підставою виникнення на договірні та позадоговірні.

6. У праві Англії та США, як вже зазначалося, не існує системного підходу до класифікації зобов’язань, оскільки немає законодавства, яке б визначало загальні принципи й систему підстав виникнення зобов’язань. У доктрині наводяться класифікації, які мають суто науковий характер. Найпоширенішою є класифікація, яка передбачає такі підстави їх виникнення: а)договір; б) делікт; в) квазідоговір; г) інші підстави.

7. Французьке право розрізняє зобов’язання: а) договірні (виникають із договорів) і б) недоговірні (виникають із делікту, квазіделікту, квазідоговору, закону). Такий поділ їх на види відображено в структурі ФЦК. Квазідоговірні зобов’язання виникають між особами, які не укладали ніяких угод, однак вони перебувають у відносинах, схожих з договірними (ведення чужих справ без доручення, безпідставне збагачення та ін.).

8. Перш ніж будь-яка із сторін при складанні міжнародного комерційного контракту може покластися на правозастосування (юридичну силу) застереження про вільний вибір права, необхідно вивчити і врахувати державну політику та судову практику в галузі застосування національного права іншої країни, а саме країни, до якої відноситься інша сторона контракту. Ця інша країна, виходячи з принципу публічного порядку або посилаючись на офіційну державну політику; закріплену в її нормативних актах, в особі своїх юрисдикційних органів може вважати, що, незважаючи на застереження про вибір права, саме її право є правом, контролюючим контракт і має застосовуватися до нього, а не право країни, зазначеної в застереженні.

9. В цілому слід зазначити, що наявність іноземного елемента в договірних відносинах пов'язує їх із правом кількох держав. Деякі із названих відносин регулюються матеріальними нормами міжнародних договорів. Інші відносини регулюються відповідним приватноправовим договором та національним правом певної держави, що визначається угодою сторін про вибір права або на підставі колізійних норм

10. В юридичній літературі звертається увага на те, що у зобов’язальному праві, як у центральній підгалузі цивільного права, вирішальне значення має саме принцип добросовісності як основна засада виконання договірних зобов’язань. При цьому важливим джерелом дослідження концепції добросовісного виконання договірних зобов’язань є доктрина та практика міжнародного досвіду. Так, Т. Боднар підкреслює, що у міжнародному праві, зокрема у праві міжнародної торгівлі, добросовісність розглядається як одна з фундаментальних ідей виконання міжнародних комерційних договорів

11. Деліктним зобов'язанням у міжнародному приватному праві є правові відношення з «іноземним елементом», зміст якого полягає у праві чи обов'язку потерпілої особи вимагати в межах та способами, вказаними у нормах джерел права, відновлення чи компенсації порушених прав особою, що протиправними діяннями заподіяла шкоду потерпілому (делінквентом).

12. Аналіз джерел права правових систем свідчить про те, що умовами виникнення зобов'язань з делікту є: 1) заподіяння шкоди особі чи майну; 2) протиправність діяння; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою делінквента та заподіяною шкодою; 4) вина делінквента. Іноді відповідальність за делікт може наставати за меншої кількості умов.

13. Шкода - це не тільки умова виникнення деліктного зобов'язання у будь-якій правовій системі, а й міра деліктної відповідальності . За відсутності шкоди не можна говорити про виникнення зобов'язання з делікту. Але трактування шкоди не є однозначним та абсолютно визначеним у всіх правових системах. Традиційно під шкодою розуміють несприятливі, негативні наслідки, які настають із порушенням чи зменшенням належних потерпілому майнових чи особистих немайнових прав.

14. В доктрині міжнародного приватного права можна додатково ще виділити такі види зобов’язань: переддоговірні зобов’язання, грошові зобов’язання та аліментні зобов’язання.