відповіді на екзамен март. Туризм один з ведучих, високоприбуткових і найбільш динамічних секторів світового господарства виступає як засіб підвищення якості життя народів, фактор зміцнення миру й міжнародного взаєморозуміння на Землі

• Название: Туризм один з ведучих, високоприбуткових і найбільш динамічних секторів світового господарства виступає як засіб підвищення якості життя народів, фактор зміцнення миру й міжнародного взаєморозуміння на Землі
• Анкор: відповіді на екзамен март.doc
• Дата: 10.08.2018
• Размер: 165 Kb.
• Имя файла: відповіді на екзамен март.doc
• Тип: Документы; #22763
• страница: 3 из 3

71.Основні цільові завдання досліджень

Вивчення ролі та місця рекреаційної системи;

Аналіз заномірних принципів і факторів розвитку рекреаційної діяльності в ТРС;

Комплексний аналіз рекреаційних ресурсів, їх оцінка;

Аналіз основних потоків за видами і формами рекреаційної діяльності;

Хар-ка рекреаційної діяльності за організаційно-економічними формами;

Аналіз проблем та перспектив розвитку рекреаційної системи; Отже, рекреаційна географія виявляє закономірності формування, динаміки, розвитку, різноманітності і поширення ТРС, їх морфологічної структури, територіальної диференціації та інтеграції, а також внутрішні взаємозв'язки, що забезпечують цілісність ТРС. По-перше, це суто практичні завдання, пов'язані із розвитком рекреаційних потреб населення, підвищенням ефективності існуючих та створенням нових ТРС. При цьому суттєвим внеском рекреаційної географії є збір та обробка інформації по таким важливим аспектам вибору місць для організації нових ТРС та конструювання їх раціональної мережі, як регіональні відмінності у рекреаційних потребах (у т.ч. попиту на рекреацію у ТРС різного функціонального типу), оптимізація рекреаційних потоків, оцінка природних і культурно-історичних комплексів, соціально-економічних умов, визначення місткості рекреаційних територій та ін.Серед інших завдань рекреаційної географії особлива роль належить вивченню окремих ТРС різних видів і рангів з метою обґрунтування їх спеціалізації та рівня концентрації, встановлення оптимальних взаємозв'язків між їх підсистемами в інтересах рекреантів.Успішне вирішення практичних завдань неможливе без подальшого розвитку теорії та вдосконалення методів дослідження рекреаційної географії. Завдання розвитку теорії можна звести до двох провідних напрямків. Перший з них – це виявлення закономірностей територіальної організації рекреаційного обслуговування як галузі національної економіки. Другий напрямок – розвиток рекреаційної районології: дослідження умов, факторів, ознак районоутворення, обґрунтування таксономічної схеми рекреаційних утворень, типологія рекреаційних районів тощо.Головні зусилля в сфері вдосконалення методів спрямовані на подальше розширення статистичного аналізу, математичного і картографічного моделювання, на комбінування методів та прийомів дослідження, як тих, що склалися в географічних, так й у негеографічних науках. Тільки на цій основі можна виробити оригінальні методики, необхідні для перетворення встановлених у процесі досліджень територіально-рекреаційних закономірностей у норми і стандарти.Нарешті, важливим інформаційним завданням рекреаційної географії є задоволення пізнавальних запитів потенційних рекреантів. Для цього проблеми рекреаційної географії повинні активно висвітлюватися не тільки у спеціальних навчальних закладах, але й у шкільній програмі, науково-популярній літературі, у довідниках та краєзнавчих виданнях.

72.Лікувальні грязі — це різні за Генезисом природні утворення (мули, торфи, сопкова грязь тощо), які застосовують для лікування у вигляді ванн і аплікацій. До природних лікувальних грязей відносяться переважно відклади боліт, озер, лиманів та морських заток, які складаються з води, мінеральних та органічних речовин і представляють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу з певними тепловими та іншими фізико-хімічними властивостями. За ґенезисом, який відображає умови утворення і визначає головні особливості складу і властивості, лікувальні грязі поділяються на чотири ґенетичні типи:

— торфові;

— мулові-сульфід ні;

— сапропелеві;

— сопочні.

В Україні для курортного лікування застосовують переважно мулові органо-мінеральні сульфідні грязі — антропогенові відклади солоних водойм на ранній стадії літогенезу. Вони представляють собою пластичну масу зелено-сірого або чорного кольору. Встановлено, що запаси мулових сульфідних грязей та лиманів в Україні досить значні їх застосовують поряд з іншими методами лікування на курортах Одеської групи і в АР Крим. Поширені, але обмежено використовуються торфові лікувальні грязі — торф з високим вмістом (понад 25 %) і ступенем розкладання понад 40 % органічних речовин. Найціннішими є гіпсові і купоросні торфи з мінералізованим (понад 2 г/л) грязевим розчином. Для лікування їх застосовують на курортах Шкло, Моршин і Миргород.

Сопкові грязі — це продукти діяльності грязьових вулканів, винесені на поверхню під тиском газів та підземних вод. Обмежено використовують сопкові мінеральні мули Вулганацької групи грязьових вулканів на Керченському півострові, які містять цінні мікрокомпоненти. Грязеві курорти: основний лікувальний фактор — грязь, що застосовується у вигляді ванн, аплікацій, тампонів, компресів тощо. На грязевих курортах використовується мулова грязь солоних озер і лиманів, сапропелева (мулова грязь прісних озер), торфова (прісна і мінералізована), а також гідротермальна і сопкова (вулканічного походження). До цих курортів належать: Бердянськ, Гопри, Євпаторія, Маріуполь, Куяльницький, Слов'янськ, Феодосія, Саки.

75. До радонових мінеральних вод відносяться води, що містять радон у кількості не менше 50 еман (5 нКи/дм3,185 Бк/дм3).Україна дуже багата на радонові мінеральні води, які в просторовому відношенні, в основному, пов’язані з Українським кристалічним щитом, що простягається з північного заходу на

південний схід нашої країни на територіях Рівненської, Житомирської, Київської, Хмельницької, Вінницької, Кіровоградської, Черкаської, Дніпропетровської, Запорізької, Донецької, Одеської, Миколаївської і Херсонської областей.Радон у природі утворюється в результаті радіоактивного розпаду радію. При цьому найчастіше гідрогеологи та бальнеологи мають справу з радоном-222 з періодом піврозпаду 3,8 доби.

Цей ізотоп є результатом розпаду радію-226 з періодом піврозпаду в 602 роки, який входить до родини урану-238.

Крім родовища у Хмільнику, в межах Українського щита було відкрито і розвідано Житомирське, Денішевське, Шепетівське, Корецьке, Полонське, Білоцерковське, Миронівське,Звенигородське, Знаменське, Криворізьке, Олександрійське, Велико-Анадольське і Бердянське родовища радонових вод з сумарними експлуатаційними запасами близько 10 тисм. Глибина залягання мінеральних вод цих родовищ не перевищує 100 м, мінералізація знаходиться в межах 0,5-3,5 г/дм3, хімічний склад вод змінюється від гідрокарбонатного до сульфатно-хлоридного кальцієвого і кальцієво-натрієвого. Дебіти свердловин змінюються в досить широкому діапазоні значень – від 0,5 до 10 дм3/с.

Крім Українського кристалічного щита радонові води виявлено і в інших регіонах. Зокрема, відомі джерела в гірській області Карпат з вмістом радону у воді, що досягає 200-250 еман.

Пов’язані ці води, очевидно, з радіоактивною мінералізацією, яка виявляється на окремих ділянках, збагачених на органічні речовини менілітових сланців.

Найбільш відомим курортом, де використовуються радонові мінеральні води, є Хмільник (Вінницька область).

77. До основних понять рекреаційної географії належать перш за все такі, як вільний час, відпочинок, рекреація і туризм. Вільний час - необхідна умова розвитку рекреаційного процесу і є частиною неробочого (вільного від виробничої діяльності) часу. Неробочий час складається з чотирьох груп:

1) час для поїздки на місце роботи;

2) час для задоволення природних потреб (сон, харчування, особиста гігієна);

3) час для домашньої праці і побутових потреб;

4) час для фізичного, інтелектуального розвитку і відпочинку, який і є, по суті, вільним часом.

Відпочинок відновлює працездатність людини, знижує нервову і психічну, а в людей фізичної праці - і фізичну втому. Відпочинок в широкому розумінні слова - це будь-яка людська діяльність, не спрямована на задоволення повсякденних потреб. Діяльність людини під час відпочинку може бути класифікована наступним чином:

1. діяльність, пов'язана з певним фізичним навантаженням (заняття спортом, прогулянки);

2. любительські заняття - мисливство, рибальство, збирання ягід і грибів, колекціонування та ін.;

3. зацікавлення світом мистецтва (відвідування театрів, концертних залів, художніх галерей та ін., а також творчість у сфері мистецтва - художня самодіяльність, заняття живописом тощо);

4. інтелектуальна діяльність (самоосвіта, читання літератури, газет, журналів);

5. спілкування за інтересами і вільним вибором;

6. розваги, що носять або активний (танці), або пасивний (відвідування видовищ) характер;

7. подорожі заради задоволення.

Багато з перерахованих видів відпочинку проявляються комплексно та взаємопов'язане. Для рекреаційної географії важливо розкрити характер і зміст діяльності людини під час відпочинку. Рекреація і туризм — процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини та її життєвого потенціалу шляхом певних заходів на основі відповідних установ у вільний час.