умзпс. Відповіді з курсу Українська мова за професійним спрямуванням українська мова державна мова україни
 Скачать 187.83 Kb.
|
|
23.Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні.Іменники на позначення статусу,професій,посад,звань.Варіанти відмінкових форм іменників.Кличний відмінок.Основні формули звертань. Слід пам’ятати, що науковий та офіційно-діловий стилі вимагають: 1. Перевагу надавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження; автор, біографія, варіант, габарит, гарант, довідка, екзотика, екскурсія, ємність, єство, журі, звершення, зона, інгредієнт, компрометація, кон’юнктура, лабораторія, маркетинг, номенклатура, об’єктивність, поборник, прецедент та ін. Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальними конструкціями. 2. Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад: студенти, професори, діти, а не „студентство”, „професура”, „дітвора”. Проте для деяких збірних іменників ОДС є основною сферою функціонування: адміністрація, секретаріат, ректорат, група тощо. 3. Щоб уникнути помилок при відмінюванні іменників ч.р. ІІ відміни, слід пам’ятати, що закінчення слова у Р.в. однини (-а/-я або -у/-ю) залежить від лексичного значення. 4. Нульове закінчення для іменників чоловічого роду II відміни у З. відмінку однини, а не в Р.в.: підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ і под. 5. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад: надати допомогу, дати доручення, а не „допомагати”, „доручити”. Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах припускається форма наказового способу дієслова (доручити, оглянути та под.). 6. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в З. відмінку, а не в Д., наприклад: повідомити студента, а не „повідомити студентові”. 7. Особливо ретельно треба стежити за тим, щоб поєднання відмінкових форм не викликало двозначності, напр.: контроль бухгалтерії, допомога університету. Її можна уникнути, ввівши слова-конкретизатори: контроль з боку бухгалтерії, допомога від університету. Назвами посад, професій, звань виступають іменники чоловічого роду незалежно від статі особи, яку вони позначають: викладач хімії, касир заводу, бригадир цеху, а не „викладачка хімії”, „касирка (касирша) заводу” „бригадирка (бригадирша) цеху”. Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг. Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...; Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи статусу, наприклад: До кабінету було запрошено секретарку директора Полякову Л. О. і До кабінету було запрошено секретаря комісії Полякову Л. О. Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця та ін. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).. Для вираження звертання до однієї особи або сукупності осіб в усіх стилях української мови використовується кличний відмінок. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму Кл.в. має як перше слово, так і друге (за винятком слів посол, суддя, які вживаються тільки у формі Н.в.): добродію бригадире, пане лейтенанте. У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: брате Петре, друже Миколо, панно Катерино. У звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: колего Іванчук, студенте Максименко. У звертаннях, що складаються з двох власних назв – імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка. 24.Особливості використання прикметників та займенників у професійному мовленні. Використання форм ступенів порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників. 1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтовний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний, ідеальний, конфіденційний, легітимний, маршрутний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний та ін. Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови. 2. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні – особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв’язки, обов’язки, переговори. 3. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз’яснюючим іменником: житель м. Біла Церква, а не „білоцерківський житель”. Але усталеним є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять: від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Київський проспект. 4 Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у Н. та 3. відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це ж стосується і прикметника останній із числівником п’ять і більше: Чотири великі контейнери; За останні вісімдесят років. 5. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому: на старому обладнанні, а не „на старім обладнанні”. 1. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.: менш вдалий, а не „невдаліший”. 2. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-: менш оптимальний, а не „менш оптимальніший”. 3. Слово „самий” на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка най-: найвищий, а не „самий високий”. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів: досягнення студента, студентські досягнення, а не „студентові досягнення”. Але усталеним є вживання присвійних прикметників: у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, вейєрштрассова сигма-функція; у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова; у географічних назвах: Соломонові острови, Маґелланова протока.. 25.Правопис та відмінювання імен та імен по батькові.Типи прізвищ та особливості їх словозміни Складні випадки написання українських прізвищ * Деякі прізвища функціонують як юридично-правові одиниці у своїх орфографічних і фонетичних варіантах,які передаються за традицією вживання як різні за джерелом походження: Бондарук –Боднарук Герасименко – Гарасименко Задорожний –Задорожній Панасенко – Опанасенко Олексієнко –Алексієнко * Нормативним є написання прізвищ на –иченко : Калиниченко, Михайличенко, Мірошниченко,Удовиченко * Не подвоюються приголосні у прізвищах: Криленко, Комісар, Комісаренко, Поліський, Савенко , Філіпенко, Чекраський * И пишеться : - у переважній більшості після к : Кикоть, Кищук, Кизим; - у суфіксах –их(а): Зубиха, Павлиха; - у суфіксах – инськ(ий), -ицьк(ий) : Крапинський, Мотовицький, Петрицький * Іпишеться в суфіксі –ій під наголосом: Бабій, Журбій, Завалій, Мокрій, Яцій * У практиці написання складних прізвищ традиційно значна частина форм уживається без закономірного переходу О в І в закритому складі: Біловол, Довгонос, Лисогор, Чорновол * голосні о,е чергуються з нульовим звуком (випадають): Вітер –Вітра, Кравець - Кравця * однак не відбувається чергування у прізвищах: Кисиль – Кисіля, Куліш – Кулішеві, Чіп -Чіпом * Відмінюються обидві частини складних прізвищ, якщо перша частина може бути самостійним прізвищем: Квітка-, Гулак-, Карпенко-, Нечуй-… Квітка-Основ’яненко – Івана Квітки –Основн’яненка , Марії Квітки-Основ’яненко * Не відмінюються: Бонч-,Дольд-, Кос-, Кара- тощо. * Паралельні форми існують і відповідно відмінюються
Правопис імен * Подвоєння приголосних іменах Не подвоюються приголосні в іменах : Агрипина, Інеса, Інокентій, Іполит, Кирило, Сава * Не пишеться знак м’якшення після м’яких приголосних перед я,ю в іменах: Омелян, Тетяна, Уляна, але Люсьєна, Жульєн * Не пишеться апостроф, коли я,ю означають а, у в сполученні з пом’якшеним приголосним : Зорян, Катря. Особливості творення та відмінювання форм імен по батькові
26.Правопис та відмінювання кількісних(цілих і дробових) та порядкових числівників.Написання від числівникових слів 1) В усіх відмінках, крім називного допускаються паралельні форми. 2) У назвах десятків в українській мові змінюється лише друга частина (п'ятдесятьох, шістдесятьох, сімдесятьох, вісімдесятьох) на відміну від російської мови, де змінюються обидві частини (пятидесяти, шестидесяти, семидесяти, восьмидесяти). 3) В числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування голосного і з е, о: шести, семи, восьми. 4) В числівниках п'ятдесят, п'ятсот в українській мові не зберігається м'який знак, що є у слові п'ять. Тим більше, не може його бути після першої частини у числівникахшістдесят, сімдесят, вісімдесят, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот (хоча в усному мовленні й трапляється м'яка вимова першої частини числівника під впливом російської мови — пятьдесят). 5) У числівниках одинáдцять, чотирнáдцять наголошується середня частина, а не перша, як у російській мові. 6) Числівники сорок, дев'яносто, сто, які в усіх непрямих відмінках мають закінчення -а. 7) У числівниках назвах сотень двісті - дев'ятсот відмінюються обидві частини слова: п'ятистам, семистам, дев'ятистам. В орудному відмінку можливі паралельні форми:п'ятьмастами і п'ятьомастами, вісьмастами і вісьмомастами, дев'ятьмастами і дев'ятьомастами. 8) Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники. 9) У складених кількісних числівниках змінюються всі складові частини, у порядкових — тільки останнє слово. 10) У дробових числівниках перша частина змінюється як кількісний числівник, а друга — як порядковий: дві п'ятих — двом п'ятим — двома п'ятими. 11) Порядкові числівники змінюються, як прикметники. 12) При відмінюванні перша частина порядкового числівника на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний має форму родового відмінка кількісного числівника (крім сто ідев'яносто), а друга частина має закінчення, що залежить від роду, числа, відмінка порядкового числівника: трьохсотий, трьохсотого, двохсотсімдесятимільйонний, семитисячний, семитисячного. 13) Порядкові числівники, що закінчуються на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, пишуться одним словом: дев’ятисотий. 14) !!! Треба розрізняти складні порядкові числівники та складні прикметники з першою частиною числівником: стотисячний (числівник) – стокілограмовий (прикметник). Такі прикметники пишуться разом. 15) Слова типу двохсотрічний, столітній пишуться разом, і вирази 200-річний, 100-літній – через дефіс. Читається 86-відсотковий - вісімдесятишестивідсотковий, 125-річчя -стодвадцятип'ятиріччя. 16) У датах відмінюється числівник, а іменник стоїть у родовому відмінку. 17) Півтораста – не змінюється. 18) Півтора, півтори – змінюються за родами, не змінюються за відмінками. 19) На початку складних слів (прикметників,іменників) числівники один, два, три, чотири мають відповідно форми одно-, дво-, три-, чотири-: однозвучний, двоповерховий (недвохповерховий), триярусний (не трьохярусний), чотирикутник (не чотирьохкутник). Форми двох-, трьох-, чотирьох- вживаються тільки перед частинами, що починаються з голосного: двохелементний, чотирьохосьовий (і чотиривісний). 20) Числівники п'ять і більше (крім сто і дев'яносто) на початку складних слів мають форму родового відмінка: п'ятиденний. п'ятдесятирічний, п'ятисоткілограмовий (але:стодоларовий). Це стосується числівників два, три, чотири, якщо вони є частиною складеного числівника: двадцять два роки - двадцятидвохрічний (але: дворічний), тридцять три дні - тридцятитрьохденний (але: триденний). 21) Букви дописуються до цифр тільки на позначення порядкових числівників: 7-й, 9-ї, 11-го, 12-му, 70-х тощо. До римських цифр букви не дописуються: І квартал, у ІІ кварталі. 27.Дієприкметники та дієприслівники у професійному мовленні.Особливості використання активних дієприкметників.Перевага активних конструкцій над пасивними,використання безособових конструкцій з дієслівними формами на –но,-то. Дієсловом називається частина мови, що означає дію або стан предмета як прцес. У сисему дієслова входять такі форми: а) неозначена форма (інфінітив): прочитати, затвердити, сплатити; б) форми у дійсному, умовному та наказовому способах: підписав, передплатимо, підписав би, передплатив би, підпиши, передплати; в) безособові форми на -но, -то: підписано, передплачено, відкрито; г) дієприкметник: підписаний, передплачений, відкритий; д) дієприслівник: підписуючи, передплачуючи, відкриваючи. 1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми: активізувати, дезінформувати, знаменувати, подається, символізувати, формулюючи й т. ін.
2. Уникати умовного способу:
3. Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові (іди, пиши, робіть) вживаються лише в усному мовлені. В писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Саме інфінітив у наказах та розпорядженнях надає висловленню категоричності (доручити, звільнити, призначити, а не доручить, звільнить, призначить). 4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях уживають неозначену форму дієслова (інфінітив). Але слід пам'ятати, що нормативною є форма на -ти, а не на -ть (говорити, запроваджувати, виконквати). 5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи олнини, але неприпустиме використання коротких форм (допомагає, а не допомога; оббігає, а не оббіга) 1. Треба надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення:
7. Найпоширенішою дієслівною формою в офіційно-діловому стилі є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, яке вживається у першій або третій особі множини: (ми вимагаємо, дирекція звертається, рівень інфляції становить). Теперішній час може вживатися у значенні майбутнього, коли треба підкреслити обов'язковість виконання дії (нарада розпочинається о 10-й годині, мітинг розпочинається завтра об 11.00). 8. Треба уникати форм давноминулого часу: 9. Дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу: профінансуємо, сплатимо, переглянемо. Дієслова недоконаного виду мають просту і складену форми майбутнього часу. Надавати перевагу слід складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі: 10. Не порушувати норми вживання форм залежного слова: 11. Форми нема – немає вживаються паралельно: у нас нема таких документів – у нас немає таких документів або ми не маємо таких документів. 12 Форми 2-ї особи однини, 1,2-ї особи множини дозволяють уникати форми давайте в наказовому способі. Обійтися без неї неможливо й за допомогою додаткових слів. 13. Дієслово давайте вживається лише у своєму прямому значенні, коли ця форма заохоти поєднується з іменником, що означає певні предмети: Давайте Ваші посвідчення; Розрахунки і креслення давайте мені. Хоча й у цих випадках інтонаційно та за допомогою невербальних засобів (жесту) можна спонукати до дії: Ваші посвідчення, будь ласка; Прошу розрахунки і креслення. 14. Існує дві рівнозначні форми написання дієслів із числівниками: а) Шість бригад не виконало (не виконали) план. Алеза непрямого порядку слів лише – Не виконало план шість бригад; б) Двоє студентів пішло до їдальні (сумісна дія – пішли разом); Двоє студентів пішли до їдальні (роз'єднана дія – кожен пішов окремо). 15. За наявності слів разом, спільно дієслово (присудок) ставиться в однині: Адміністрація заводу спільно із профкомом розглянула... Але ставиться у множині, коли однорідні підмети вжиті через кому або через сполучники -і-, -й-, -та-: Адміністрація заводу та профком розглянули... 16. Дієслово вибачаюсь (-ся) має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою від себе – я,порівняйте: збираюся (я збираю себе), умиваюся (я вмиваю себе). Отже: 17. Слід уникати лінгвістично необгрунтованого вживання частки -ся-, -сь-: слід писати Роботу аналізують за такими вимогам, а не Робота аналізується за такими вимогами. 18. Дія, названа присудком, і дія, названа дієприслівником, обов'язково мають виконуватися одним суб'єктом: 19. Дієслово бути в усіх особах однини і множини теперішнього часу має форму є: підприємство є юридичною особою, контракт є документом. Дієприслівники, їх творення і вживання Дієприслівник - це особлива форма дієслова, яка вказує на додаткову дію Дієприслівник вживається лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонайменше дві дії. Дієприслівники недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів -учи- (-ючи-) і -ачи-(-ячи):пишучи, читаючи; доконаного - за допомогою суфікса -вши- (-ши-): написавши, прочитавши. Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах 1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їхні форми: активізувати, дезінформувати, деномінувати, домінувати, дрейфуючи, регламентувати, символізувати, формулюючи тощо.
2. Уникати умовного способу:
3. Форми дієслів наказового способу слід уживати, враховуючи конкретну ситуацію, умови спілкування та норми мовленнєвого етикету. 4. У документах поширеною є форма дієслів 3-ї особи однини:
5. Надається перевага активним конструкціям над пасивними або ж використовується безособова конструкція з дієслівними формами на -но, -то:
6. Не вживаються розмовні форми і дієслівні форми теперішнього часу:
7. Не вживаються форми передминулого часу:
8. Не порушувати норми вживання форм залежного слова:
9. Надавати перевагу складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі:
10. Широко використовувати дієприкметники і дієприслівники, але уникати ненормативних форм (тобто розмовних варіантів) або заміняти їх іменниками, іменниками з прийменниками (описова конструкція), дієсловами:
Однак окремі форми активних дієприкметників теперішнього часу з суфіксами -уч (-юч), -ач (-яч)почали використовувати, але у функції означення, а не головного компонента дієприкметникового звороту. Наприклад:
Це ж стосується й активних дієприкметників минулого часу з суфіксом -л-:
Сфера використання активних дієприкметників - в основному термінологічна лексика:діючий вулкан, лімітуючий режим. 11. Іноді у діловій сфері необґрунтовано використовується форма давайтеу наказовому способі. Уникнути цього можна, вживаючи форми 2-ї особи однини, 1-ї та 2-ї особи множини, або додаткові слова.
Дієслово давайтевживається лише у своєму прямому значенні, коли ця форма заохоти поєднується з іменником, що означає певні предмети: Давайте Ваші посвідчення; звіти і додатки давайте мені. Хоча й у цих випадках інтонаційно та за допомогою несловесних засобів (жесту) можна спонукати до дії: Ваші посвідчення, будь ласка; прошу звіти і додатки. 12. Часто зустрічається в усному мовленні неправильне використання: “Я вибачаюсь” замість правильного: “Вибачте”. Дієслово вибачаюсь (-ся)має у своєму складі постфікс -ся (-сь) -колишній займенник ся, що був формою від себе я, для порівняння: збираюся (я збираю себе), вмиваюся (я вмиваю себе).
28.Особливості використання службових слів у професійному мовленні.Прийменники у професійному мовленні.Синонімія прийменниково-відмінкових форм і безприйменниково-відмінкових конструкцій.Уживання прийменника по. Переклад російських конструкцій з прийменником в.Уживання прийменника при.Сполучники у професійному мовленні Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні. Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію:занепокоєні з приводу дій, у відповідності до, у залежності від.Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим: занепокоєні діями, відповідно до, залежно від. У діловому мовленні традиційно закріплені значення прийменників для передачі різних відношень: 1) просторових – в(у), на, з, від, над, перед, вздовж, при, до, край, біля, поза, крізь, навпроти: на підприємстві, при фірмі, до керівництва. 2) часових – за, з, у, до, о, об, через, над, під час, після: за звітний період (завесьчас), у звітний період (протягомчасу,заякийзвітують), о восьмій годині, під час перевірки, через тиждень, у зазначений термін; 3) причинових – від, через, з, за, у зв'язку, в силу, з нагоди, завдяки, всупереч, внаслідок: у силу обставин, з нагоди ювілею,через хворобу, за умови, у зв'язку з відсутністю, всупереч розпорядженню. 4) мети – для, на, про, заради, щодо, задля: на випадок, заради успіху, щодо покращення, для місцевих потреб, на місцеві потреби. 5) допустовості – при, всупереч, окрім, незважаючи на, відповідно до: всупереч правил, окрім роботи, незважаючи на попередження, при нагоді. У більшості випадків вибір прийменника визначається традицією: у вихідні дні, на цьому тижні, звертаємося з пропозицією, надсилаємо на адресу. |