Визначення, ознаки та підстави кримінального покарання
 Скачать 32.21 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Національний авіаційний університет Київський коледж комп`ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету РЕФЕРАТ на тему: «Визначення, ознаки та підстави кримінального покарання» Виконав студент групи П-701-21 Хоменко Юрій Юрійович Перевірив викладач: Тандир Л. В. Київ 2018 Поняття: Кримінальне покарання — захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, яка вчинила злочин, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суть покарання полягає в тому, що засуджений зазнає кари за вчинений злочин, тобто певних втрат і страждань (позбавлення волі, вільного пересування тощо). Покарання являє собою справедливий акт правосуддя. Караючи осіб винних у вчиненні злочинів, Судові органи захищають охоронювані законом особисті інтереси громадян, держави і суспільства в цілому. Мета покарання: 1. Виправлення та перевиховування засудженого: Виправлення передбачає таких змін у особі засудженого, коли він позбавляється негативних рис, що можуть зумовити його готовність до суспільно небезпечної та протиправної поведінки. Перевиховування – це закріплення законом в поведінці особи таких соціально корисних рис, як чесне ставлення до праці, точне і неухильне виконання законів-повага до правил співжиття. 2. Запобігання вчиненню засудженим нових злочинів. 3. Запобігання вчиненню злочинів іншими особами. При призначенні покарання суд звертає увагу на пом'якшуючі та обтяжуючіобставини, що характеризують вчинення злочину! При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, відповідно до ст. 66 КК України, визнаються: 1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину; 3) вчинення злочину неповнолітнім; 4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності; 5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; 6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; 7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого; 8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності; 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом. Також при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. Обставини, які обтяжують покарання, визначаються у ст. 67 КК України. Ними визнаються 1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів; 2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; 3) вчинення злочину на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату; 4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку; 5) тяжкі наслідки, завдані злочином; 6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані; 7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; 8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного; 9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством; 10) вчинення злочину з особливою жорстокістю; 11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій; 12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом; 13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів. Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком наступних обставин: вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; вчинення злочину, щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані; вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством; вчинення злочину з особливою жорстокістю; вчинення злочину загальнонебезпечним способом! Кримінальна відповідальність неповнолітніх визначена у XV розділі КК України. Відповідно до статті 97 КК України неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру. Ці ж заходи застосовуються до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України. Відповідно до ст. 98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк. Також до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності. Ознаки кримінального покарання: Науковці чітко не визначилися щодо кількості ознак покарання, однак, спираючись на дане законодавцем поняття покарання, можна виокремити такі його ознаки: 1) Це найсуворіший захід державного примусу, який встановлюється тільки законом і застосовується від імені держави відповідним державним органом. Через покарання дістає вияв негативне ставлення з боку держави як до вчиненого злочину, так і до злочинця, і саме покаранням за вчинений злочин держава примушує винну особу до правослухняної поведінки; 2) Цей захід державного примусу може бути застосований лише до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, передбаченого кримінальним законом. Покарання має індивідуальний характер, тобто не може бути спрямоване на інших осіб, навіть близьких родичів; 3) Цей захід державного примусу призначається від імені держави лише судом в обвинувальному вироку. Жоден з інших державних органів не може призначати покарання; 4) Покарання є карою, що встановлює обмеження прав і свобод засудженого, покладає на засудженого обов'язок зазнавати втрат і обмежень, пов'язаних із застосуванням покарання, почуття ганьби, сорому перед суспільством і своїми близькими. Види покарання встановлені лише у кримінальному законі (санкціями статей КК); 5) Покарання є логічним юридичним наслідком злочину. Кожен вид покарання має кількісні межі та визначений зміст, спосіб впливу на засудженого, чітко регламентований кримінальним законом, і ніхто не має права виходити за межі кількісних та якісних характеристик покарання, встановлених законом; 6) Покарання має публічний характер, тобто призначається судом від імені держави і є обов'язковим для виконання всіма громадянами, посадовими особами та органами на всій території України; 7) Покарання спричиняє особливий правовий наслідок - судимість, яка за змістом є не тільки властивістю кари, а й певним правовим статусом засудженого, пов'язаним із різними правообмеженнями та іншими негативними наслідками протягом визначеного в законі строку. Обрання і призначення кримінального покарання здійснюється на основі принципівзаконності, рівності громадян перед законом, провини, справедливості, гуманізму (ст. 3-7 КК). Принцип законності покарання означає, що кримінальне покарання призначається виключно судом, лише особі, яка вчинила злочин, що суд при виборі виду і розміру покарання обмежений рамками кримінального законодавства: межами санкції відповідної норми, відображеної в статті Особливої частини КК, і правилами, передбаченими статтями Загальної частини КК. Принцип рівності громадян перед законом передбачає, що система покарань, порядок їх призначення і виконання єдині для всіх осіб, які вчинили злочини, незалежно від їх статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового положення, місця проживання, відношення до релігії і т. д. Принцип провини проявляється в тому, що покарання застосовується лише до осіб, вина яких у скоєнні злочинів встановлена та доведена в судовому порядку. Принцип справедливості покарання означає і те, що засуджений поряд з виправно-виховним впливом повинен відчувати каральний вплив покарання, але не фізичні страждання, і те, що призначуване покарання має відповідати особистості винного, характеру і ступеня суспільної небезпеки злочинного діяння, обставинам його вчинення - бути співмірним скоєного злочину. Гуманізм кримінального покарання проявляється в тому, що його застосування можливе лише в разі, якщо інші заходи впливу менш ефективні або неможливі для вирішення завдань кримінального законодавства. При цьому покарання не має на меті приниження людської гідності або заподіяння фізичних страждань. Навпаки, для зм'якшення участі засудженого враховуються його стан здоров'я, вік, умови життя його сім'ї та інші обставини. Можливе застосування при сукупності злочинів поглинання одного покарання іншим, при сукупності злочинів і вироків - часткового складання покарань, а також призначення покарання нижче нижчої межі, умовного засудження, застосування інших підстав звільнення від реального відбування кримінального покарання. Підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування (ст. 4 Кримінально-виконавчого кодексу України). |