|
|
Судово-медична експертиза живих осіб. Судово-медична експертиза живих осіб при визначенні ступеню тяж. Законодавчими актами, Інструкцією про проведення судовомедичної експертизи, Правилами судовомедичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень
Судово-медична експертиза живих осіб при визначенні ступеню тяжкості травми
Юридична документація
- Порядок проведення даних видів експертиз регламентується Законом України :
«Про судову експертизу», процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами,
«Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи», «Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»,
«Правилами проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи» (Наказ №6 МОЗ від 17.01.95.) та нормативними документами МОЗ України.
Мета проведення експертизи
- Експертиза при тілесних пошкодженнях для встановлення:
1) їх наявності, особливостей і ступеня тяжкості;
2) ступеня втрати загальної і професійної працездатності;
3) загального стану здоров’я, а також випадків зараження венеричною хворобою, СНІДом;
4) симуляції, агравації, дисимуляції, штучних хвороб і калічення членів (самопошкодження);
5) виявлення рубців як наслідків пошкоджень чи хвороб.
Приводи для проведення експертизи
- Підставою для проведення обстеження є направлення працівників органів внутрішніх справ, а для проведення експертизи – постанова слідчого чи ухвала суду. В цих документах повинні бути викладені попередні дані про обставини справи, а також поставлені конкретні питання, на які очікується відповідь експерта.
- Проведення експертизи з ініціативи адміністрації закладів і підприємств, юридичної консультації, громадських організацій і приватних осіб не допускається.
- Лише в особливих випадках, які вимагають термінового обстеження (наприклад, при зґвалтуванні), якщо своєчасне отримання постанови про проведення експертизи неможливе, судово-медичне обстеження потерпілих може, як виняток, проводитись за заявою потерпілих, їх законних представників чи посадових осіб.
Установи для проведення експертизи
- Бюро судово-медичної експертизи
- Районні та міжрайонні відділення бюро
- Поліклініка лікувальної установи
- Стаціонар лікувальної установи
- Кабінет слідчого
- Приміщення суду
- Місця позбавлення волі
Експертиза втрати відсотка працездатності
- Основні положення та терміни:
- 1. Працездатність – це соціально-правова категорія, що відображає здатність людини до праці, яка визначається рівнем його фізичного та духовного розвитку, а також станом здоров’я, професійними знаннями, умінням і досвідом.
- 2. Загальна працездатність – це здатність до некваліфікованої роботи в звичайних умовах. (прим. – некваліфікована праця – суспільно корисна праця, яка не потребує спеціального навчання).
- 3. Професійна працездатність – здатність даного працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією (фахом).
- Втрата працездатності може бути стійкою або тимчасовою. Тимчасова працездатність відповідає тільки тривалості лікування. Під стійкою втратою загальної працездатності належить розуміти таку незворотну втрату функцій, яка повністю не відновлюється. Стійка втрата професійної і загальної працездатності встановлюється у відсотках.
Експертиза ступеню тяжкості тілесних ушкоджень
- Тілесні ушкодження – це порушення анатомічної цілості тканин, органів і їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх пошкоджуючих факторів (фізичних, хімічних, біологічних, психічних).
- Згідно з Кримінальним кодексом України розрізняють тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжкий, середньої тяжкості, легкий, який може бути таким, що: (1) спричиняє короткочасний розлад здоров’я чи незначну стійку втрату загальної працездатності та (2) не спричиняє зазначених в п. (1) наслідків
Тяжкі тілесні ушкодження
- Це ушкодження, які є небезпечними для життя чи заподіяли наслідків. Ступінь відповідальності за спричинення тяжких тілесних ушкоджень передбачається відповідними статтями КК України. Відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, ознаками тяжкого тілесного ушкодження є:
- небезпека для життя;
- втрата якого-небудь органа або втрата органом його функцій;
- розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину;
- душевна хвороба;
- переривання вагітності;
- невиправне знівечення обличчя
Середні тілесні ушкодження
- Це ушкодження, які (1) не є небезпечними для життя і (2) не заподіяли наслідків, передбачених КК України, і які (3) викликали тривалий розлад здоров’я на строк понад три тижні (більше як 21 день) чи (4) стійку втрату загальної працездатності менше ніж на одну третину (від 10 до 33 %). Під розладом здоров’я слід розуміти хворобливий стан організму, тривалість якого визначається строком повного загоювання ушкоджень, тобто відновленням анатомічної цілісності й функціональних порушень.
Легкі тілесні ушкодження
- До легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров’я чи незначну стійку втрату загальної працездатності відносяться ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров’я тривалістю від 6 до 21 дня, чи незначну стійку втрату загальної працездатності до 10 %. До легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров’я чи незначної стійкої втрати працездатності, відносяться ушкодження з незначними скороминущими наслідками, які продовжувалися не більше шести днів. Відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень настає за відповідними статтями КК України.
Методика судово-медичної експертизи (обстеження) живих осіб із приводу визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень
- Вона включає декілька послідовних етапів:
- І. Ознайомлення з постановою про призначення судово-медичної експертизи або направленням на судово-медичне обстеження й документами, що засвідчують особу (їх наявність обов’язкова).
- ІІ. Заповнення реєстраційного журналу і вступної частини «Висновків експерта».
- ІІІ. З’ясування обставин справи і заповнення відповідного розділу «Висновків експерта»
- IV. Збір об’єктивних даних і заповнення дослідницької частини документа, який складають.
- V. Складання завершальної частини – висновків. Структура і обсяг цієї частини визначається колом питань, які поставлені на вирішення експертизи. При експертизі тілесних ушкоджень у висновках експерта повинні бути відображені: 1. Характер ушкоджень із медичної точки зору (садно, синець, рана, перелом кістки тощо), їх локалізація і властивості; 2. Вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження; 3. Механізм виникнення ушкоджень; 4. Давність (термін) спричинення ушкоджень; 5. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень із зазначенням кваліфікаційної ознаки – небезпека для життя, розлад здоров’я, стійка втрата загальної працездатності тощо
Судово-медична оцінка тяжкості ушкоджень зубів, м’яких тканин обличчя, кісток щелепно-лицевої ділянки
- Судово-медична оцінка тяжкості ушкоджень зубів і м’яких тканин обличчя ґрунтується на загальних критеріях, до яких відносяться: значна і незначна стійка втрата загальної працездатності, повна втрата професійної працездатності, тривалість розладу здоров’я, невиправне знівечення обличчя (за рішенням суду). Результатом важкої щелепно-лицевої травми може виявитися деформація обличчя з грубими рубцевими наслідками. Такі ушкодження (наслідки уш- 420 коджень) з експертної точки зору є невиправними, а суд кваліфікує їх як ті, що спотворюють обличчя. Втрата носа завжди, а деформація носа і втрата частини носа в деяких випадках можуть бути визнані судом як знівечення обличчя.
Дякую за увагу
|
|
|
Скачать 98.01 Kb.