екзамен кпр. Засада недоторканості житла і приватного життя

• Название: Засада недоторканості житла і приватного життя
• Дата: 12.02.2020
• Размер: 282.43 Kb.
• Имя файла: екзамен кпр.docx
• Тип: Документы; #108135
• страница: 14 из 26

Слідчий експеримент та ексгумація трупа: підстави та порядок проведення даних слідчих дій.

Слідчий експеримент(ст. 240 КПК) - це слідча (розшукова) дія, яка проводиться у передбаченому законом порядку, уповноваженою особою з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Закон наділяє слідчого і прокурора правом проведення слідчого експеримента, визначаючи при цьому, що бути проведений слідчий експеримент може шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Згідно з законом, слідчий експеримент може бути проведений в житлі чи іншому володінні особи. В такомі випадку ця слідча (розшукова) дія здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому КПК, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Проте, в якому б місці ни проводився слідчий експеримент, закон визначає, що проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров’я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.

До участі в слідчому експерименті, якщо це викликається необхідністю і не може негативно вплинути на досягнення мети даної слідчої (розшукової) дії, можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. За необхідності слідчий експеримент може проводитися також за участю спеціаліста.

Так як і при проведенні інших слідчих (розшукових) дій, під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Складання протоколу при проведенні слідчого експерименту є обов’язковим. Законом визначено, що про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами КПК. Важливим моментом при цьому є те, що закон встановлює таку вимогу, щоб у протоколі докладно викладалися умови і результати слідчого експерименту.

52. 
    Ексгумація трупа: підстави та порядок проведення.
    

Законом передбачено проведення огляду трупа, пов’язаного з ексгумацією. Згідно з КПК ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.

Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил ст. 238 КПК. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. Законом передбачено, що у разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.

Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень. Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

53. 
    Освідування як слідча дія: поняття, види, підстави проведення.
    

Освідування особи (ст. 241 КПК) - це слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим або прокурором в установленому законом порядку щодо особи (підозрюваного, свідка чи потерпілого) для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Юридичною (правовою) підставою для проведення освідування є постанова прокурора. Постанова може бути винесена прокурором за власною ініціативою або за клопотанням слідчого. З клопотанням про проведення освідування до прокурора можуть звернутися сторона кримінального провадження або потерпілий.

Згідно з законом, до участі у проведенні освідування, за необхідності, запрошується судово-медичний експерт або лікар. Їх участь, як правило, викликається необхідністю застосування спеціальних знань в області медицини.

В окремих випадках освідування особи може бути пов’язане з оголенням особи, яка освідується. Законом визначено, що освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Проте, законом встановлене категоричне правило, яким передбачено, що слідчий, прокурор не вправі бути присутніми при освідування особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідування. Уявляється, що навіть при наявності згоди особи, яка освідується.

Перед початком освідування особі оголошується постанова прокурора і пропонується добровільно пройти освідування. У разі відмови особи пройти освідування добровільно, така слідча (розшукова) дія може бути проведена в примусовому порядку.

За результатами проведення освідування складається протокол. У разі проведення освідування у примусовому порядку, копія протоколу в обов’язковому порядку вручається особі, яка освідувалась.

54. 
    Негласні слідчі дії, пов’язані із втручанням в приватне спілкування.
    

Втручання у приватне спілкування полягає в отриманні доступу до інформації, що передається та зберігається під час приватного спілку- вання між особами, без їх відома, шляхом аудіо-, відео контролю особи (ст. 260 КПК), арешту (ст. 261 КПК), огляду і виїмки кореспонденції (ст. 262 КПК), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК) та зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК).

Юридичними умовами, що забезпечують приватність спілкування, є гарантоване приписами Конституції України та інших нормативно-правових актів право будь-якої особи на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання у її особисте та сімейне життя та можливість обмеження цих прав лише за рішенням суду, та укладення угоди між особою та юридичною особою, що надає послуги телекомунікаційного, поштового зв’язку на території України для забезпечення її приватного спілкування.

Підставами, достатніми для втручання у приватне спілкування, є:

− фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, що роз- мови особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування, поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй, певна електронна інформаційна система можуть містити відомості про обставини, які мають значення для досу- дового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування;

− можливість отримання відомостей про зміст приватного спілку- вання тільки шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що включають втручання у приватне спілкування.

Ч. 2 ст. 258 КПК зобов’язує прокурора, слідчого за погодженням з прокурором, у разі встановлення ними наявності цих підстав, звер- нутися до слідчого судді із клопотанням про дозвіл на втручання у при- ватне спілкування у порядку, передбаченому ст.ст. 246, 248, 249 КПК.

Тільки ухвала слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування виступає як юридична підстава його проведення слідчим або за його дорученням оперативним підрозділом.

Ч. 5 ст. 258 КПК заборонений будь-який різновид втручання у при- ватне спілкування, що вказаний у ч. 4 цієї статті, якщо в ньому, з одного боку, беруть участь захисник або священнослужитель, а з іншого – підоз- рюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий.

Протягом часу проведення втручання в приватне спілкування за допомогою технічних засобів фіксується значний об’єм інформації, який потребує свого опрацювання та визначення – які саме відомості мають доказове значення, а які ні. Таке опрацювання та визначення здійс- нюється слідчим у ході дослідження інформації, отриманої під час засто- сування технічних засобів, у порядку, передбаченому ст. 266 КПК, про що складається протокол. На виконання вимог ч. 3 ст. 252 КПК слідчий протягом двадцяти чотирьох годин передає його прокурору для прий- няття ним рішення про використання як доказ інформації, отриманої внаслідок втручання в приватне спілкування, загалом або певного її фрагмента.

Для забезпечення безпосереднього дослідження судом інформації, отриманої під час втручання в приватне спілкування, оцінки її доказово- го значення ст. 259 КПК передбачає обов’язок прокурора зберегти всю інформацію, незалежно від того або вся зафіксована на технічному носії інформація визначена прокурором для використання як доказ, або тіль- ки її певний фрагмент. Збереження інформації, отриманої внаслідок втручання у приватне спілкування, забезпечується прокурором із до- триманням вимог ст. 100 КПК або ним складається доручення слідчому щодо забезпечення збереження цієї інформації у порядку, визначеному ст. 100 КПК та Кабінетом Міністрів України.

Аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК), як різновид втручання у приватне спілкування, полягає у отриманні без відома конкретної особи аудіо- або аудіо- та відеозапису її розмов або інших звуків, рухів, дій, пов’язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо, що можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Відмінність аудіо-, відеоконтролю особи від спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК) та аудіо-, відеоконтролю місця (ст. 270 КПК) полягає у використанні аудіо-, відеозаписувальних при- строїв установлених у середині публічно недоступних місць для фіксації поведінки особи.

Проведенню аудіо-, відеоконтролю особи в середині публічно недо- ступних місць, житла або іншого володіння особи завжди передує обсте- ження публічно недоступних місць, житла або іншого володіння особи, внаслідок таємного проникнення до яких встановлюються технічні засо- би аудіо-, відеоконтролю особи (п. 5 ч. 1 ст. 267 КПК). Тому в разі отри- мання слідчим (прокурором) фактичних даних, що розмови конкретної особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю та перебуванням у середині публічно недоступних місць, житла або іншого володіння особи, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розсліду- вання, та за неможливості отримати ці відомості іншим шляхом окрім як проведенням цієї негласної слідчої (розшукової) дії, слідчий (прокурор) складає окремі клопотання, узгоджені з прокурором, до слідчого судді про дозвіл на проведення обстеження публічно недоступних місць, житла або іншого володіння особи для встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи та про дозвіл на проведення аудіо-, відео- контролю особи в середині цих місць.

Порядок та тактика проведення аудіо-, відеоконтролю особи, що визначені законодавством України, зумовлюють доцільність, після отри- мання ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, її письмового доручення слідчим у порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК оперативному підрозділу уповноваже- ному на проведення оперативно-технічних заходів.

Посадова особа уповноваженого оперативного підрозділу право- охоронного органу, якій доручено аудіо-, відеоконтроль особи, негайно після завершення даної негласної слідчої (розшукової) дії повідомляє про це слідчого та надає йому для дослідження інформацію, отриману в разі застосування технічних засобів. Слідчий, а в разі необхідності за участю спеціаліста, відповідно до вимог ст. 266 КПК вивчає зміст отри- маної інформації, про що складає протокол. У цьому протоколі він, зокрема, описує технічні носії інформації, технічні засоби за допомогою яких була відтворена наявна на них інформація, результати дослідження наданої інформації, у разі виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування, відтворює її в повному обсязі із зазначенням змісту розмови осіб або інших звуків, рухів, дій, пов’язаних з її діяль- ністю. Протокол про проведення дослідження інформації, отриманої в разі застосування технічних засобів не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення аудіо-, відеоконтролю особи пере- дається прокурору (ч. 3 ст. 252 КПК).

Накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК) полягає у затриманні установою зв’язку відправлення кореспонденції особи (ли- стів усіх видів, бандеролей, посилок, поштових контейнерів, переказів, телеграм, інших матеріальних носіїв передання інформації між особами) без її відома на підставі ухвали слідчого судді.

Фактичними підставами для порушення слідчим клопотання про надання дозволу на накладення арешту на кореспонденцію є отримані під час кримінального провадження відомості, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може місти- ти відомості про обставини, які мають значення для досудового розслі- дування, або речі і документи, що є джерелами відомостей, які мають істотне значення для розслідування.

Надання слідчим суддею дозволу на накладення арешту на корес- понденцію дає слідчому право провести інші негласні слідчі (розшукові) дії – огляд і виїмку цієї кореспонденції (ст. 262 КПК).

Факт накладення арешту на конкретне поштово-телеграфне від- правлення отримує свою фіксацію у протоколі затримання кореспонден- ції, який складається слідчим в установі зв’язку за участю представника цієї установи, відповідно до вимог ст.ст. 104-107, 252, ч. 1 та 4 ст. 262 КПК, з обов’язковим описанням усієї затриманої кореспонденції та спо- собу забезпечення її збереження.

У разі закінчення строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, на- кладений на кореспонденцію арешт уважається скасованим і затримана в установі зв’язку кореспонденція, яка не була вилучена слідчим, підля- гає негайному відправленню адресату.

Огляд кореспонденції (ст. 262 КПК) проводиться слідчим на під- ставі ухвали слідчого судді про накладення арешту, огляд та виїмку ко- респонденції конкретної особи та отриманих від керівника установи зв’язку відомостей про її надходження та затримання. Слідчий, прибув- ши до установи зв’язку, ознайомлюється із затриманою поштово- телеграфною кореспонденцією та складає протокол затримання корес- понденції для проведення її огляду та вирішення питання про необхід- ність її виїмки. Рішення про проведення огляду конкретної затриманої кореспонденції приймається слідчим та не потребує винесення ним від- повідної постанови. Обов’язковим учасником такого огляду є представ- ник установи зв’язку, в необхідних випадках – спеціаліст. Огляду в присутності зазначених осіб підлягає вся затримана в установі зв’язку кореспонденція особи. Під час такого огляду слідчий може прийняти рішення про:

− відкриття цієї кореспонденції, зняття з неї копій або отримання зразків із відповідних відправлень без вилучення їх вмісту, з метою збе- реження конфіденційності накладення арешту на кореспонденцію та її огляду;

− нанесення на виявлені речі та документи спеціальних позначок, обладнання їх технічними засобами контролю, для забезпечення прове- дення інших негласних слідчих (розшукових) дій;

− заміну речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих або заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги тощо.

Факт проведення перелічених дій обов’язково описується у прото- колі огляду затриманої кореспонденції.

Підставами для проведення виїмки, затриманої в установі зв’язку кореспонденції, є:

− наявність в ухвалі слідчого судді про накладення арешту на ко- респонденцію дозволу на проведення її виїмки під час встановлення в ній відомостей про обставини, які мають значення для досудового роз- слідування, або речей і документів, що мають істотне значення для досу- дового розслідування;

− фактичне встановлення слідчим, за результатами проведення огляду затриманої кореспонденції, що конкретне поштово-телеграфне відправлення містить відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування, і що зняття з них копій або їх фотографування, проведення відеозапису вмісту або отримання зраз- ків з цих відправлень не може забезпечити встановлення відомостей, які мають значення для досудового розслідування.

У разі встановлення за результатами огляду затриманої кореспон- денції відсутності у ній речей або документів, які мають значення для досудового розслідування, слідчий дає вказівку представнику установи зв’язку, який брав участь у проведенні огляду, про вручення цієї корес- понденції адресату, про що зазначається у протоколі огляду затриманої кореспонденції.

Виїмка кореспонденції проводиться слідчим за участю представни- ка установи зв’язку, в якій була затримана ця кореспонденція, про що складається протокол.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних ме- реж (ст. 263 КПК) є різновидом втручання у приватне спілкування, під час якого за допомогою спеціальних технічних засобів уповноваженими оперативно-технічними підрозділами органів внутрішніх справ та орга- нів безпеки на підставі ухвали слідчого судді та за дорученням слідчого проводиться спостереження, відбір, фіксація змісту інформації, яка пере- дається особою, а також одержання, перетворення і фіксація різних видів сигналів, що передаються каналами зв’язку, без відома осіб, що викорис- товують засоби телекомунікації, для встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК) полягає у здійсненні на підставі ухвали слідчого судді пошуку, виявлення і фіксації відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або її частинах, доступ до яких обмежений влас- ником, володільцем або утримувачем системи розміщенням її у публічно недоступному місці, житлі або іншому володінні особи або логічним захистом доступу, а також отримання таких відомостей без відома її вла- сника, володільця або утримувача.