Перша допомога потерпілому від електричного струму. Зміст першої допомоги
 Скачать 235.34 Kb.
|
Навчання працівників надавати першу допомогу потерпілому від електричного струмуНавчання і наступне тренування працівників надавати першу допомогу при ураженні електричним струмом найкраще проводити на установці для навчання реанімаційних заходів. Ця установка дає можливість практично відпрацьовувати надання першої допомоги: штучне дихання та зовнішній масаж серця, здійснювати контроль за правильністю й інтенсивністю виконання цих операцій. До комплекту установки входять манекен людини, що лежить на топчані, стояк контролю, пульт керівника занять і з’єднувальні кабелі. Манекен імітує людину, якій неохідно надати першу допомогу. На ньому можна проводити при виконанні штучного дихання всі необхідні операції: задирати голову, вдихати повітря способом «з рота в рот», імітувати рух грудної клітки при вдихуванні повітря й можливе закупорювання дихальних шляхів, а при непрямому масажі сердця визначити місце прикладення зусилля і здавлювати грудну клітку. Рухома рентгенограма, яка імітує роботу серця й легенів потерпілого, відтворюється на екрані стояка контролю. У стояку змонтовані елементи електричної та пневмонічної схем, а на лицьовому боці, крім екрана, розміщені транспаранти, які показують режим роботи. Навчання реанімаційних заходів проводиться при роботі установки в режимі «Тренаж». У цьому режимі є можливість підказати тому, хто навчається, порядок роботи при проведенні штучного дихання або масажу серця. У режимі «Залік» проводиться автоматично цілковитий контроль за діями того, хто навчається. Ввімкнення установки, вибір режиму роботи й контроль за правильністю дій того, хто навчається, проводиться з пульта керівника занять, на лицьовій панелі якого змонтовані органи керування та транспаранти. Перша допомога при опіках, пораненнях, кровотечі Опіки бувають:термічні – викликані вогнем, парою, гарячими предметами й речовинами; хімічні – викликані кислотами й лугами; електричні – викликані дією електричного струму або електричної дуги. За глибиною ураження опіки поділяються на чотири ступені: перший (шкіра почервоніла й набрякла); другий (водяні пухирі); третій (змертвіння поверхневих і глибинних шарів шкіри); четвертий (обвуглено шкіру, уражено м’язи, сухожилля і кістки). У разі опіків необхідно обережно зняти з потерпілого одяг та взуття (у разі сильних опіків краще їх розрізати) і, не торкаючись руками опечених ділянок тіла й не змазуючи їх мазями або розчинами, вкрити опечене місце стерильним матеріалом з індивідуального перев’язувального пакета (чистою прасованою ганчіркою), зверху накласти шар вати та закріпити бинтом. Після цього потерпілого направити до найближчої лікувальної установи. Під час надання першої допомоги при опіках забороняється: розрізати пухирі; видаляти мастику, каніфоль та інші смолисті речовини, які прилипли до опечених місць (для запобігання здиранню шкіри та зараженню рани мікробами); віддирати одяг, який обгорів та прилип до рани (за потреби шматки одягу, що прилипли, відрізаються гострими ножицями). У разі опіку очей електричною дугою необхідно накласти на очі холодні примочки з 5 %-го розчину борної кислоти й терміново направити потерпілого до лікаря. У випадку опіку кислотою (сірчаною, азотною, соляною) уражене місце необхідно ретельно, впродовж 10–15 хв, промити під струменем води з-під крана або з відра (допускається опускати кінцівку, яка була опечена, в бак або відро з чистою водою та робити нею інтенсивні рухи), а потім – 5 %-м розчином марганцевокислого калію або 10 %-м розчином питної соди (одна чайна ложка на стакан води) та прикрити стерильною пов’язкою або марлею, просоченою сумішшю рослинної олії та вапняної води в рівних кількостях. У разі потрапляння кислоти або її пари в очі або в порожнину рота необхідно промити очі або прополоскати рот 5 %-м розчином питної соди, а у разі потрапляння кислоти у дихальні шляхи – дихати цим розчином, розпиленим за допомогою пульверизатора. У разі опіків їдкими лугами (каустичною содою, негашеним вапном) необхідно промити уражену ділянку тіла струменем води протягом 10–15 хв. Потім уражене місце промивається 5 %-м розчином оцтової або борної кислоти (одна чайна ложка на стакан води). Після промивання уражені місця накриваються марлею, просоченою 5 %-м розчином оцтової кислоти. У разі потрапляння їдкого лугу або його пари в очі чи в порожнину рота необхідно промити очі або прополоскати рот 5 %-м розчином борної кислоти. У разі поранень склом з одночасною дією кислоти або лугу насамперед треба впевнитись, що у рані немає осколків скла, змазати краї рани розчином йоду та перев’язати рану, використовуючи стерильну вату й бинт. Ознаками отруєння відпрацьованими газами є: головний біль, запаморочення, шум у вухах, нудота, блювання. Під час більш тяжких отруєнь: загальна слабість, сонливість, втрата свідомості. Під час появи вищевказаних ознак потерпілого терміново виносять на свіже повітря, дають нюхати вату, змочену нашатирним спиртом, та забезпечують подачу повітря для дихання. У цьому разі необхідно забезпечити потерпілому повний спокій та давати пити міцний чай. У випадках нападів кашлю, викликаних газом, необхідно давати потерпілому протидимну суміш з ампули. Якщо потерпілий у непритомному стані або у нього слабке й переривчасте дихання, то необхідно терміново почати робити йому штучне дихання. Одночасно потрібно викликати лікаря. У разі переломів й вивихів необхідно забезпечити спокійне та найбільш зручне положення пошкодженої кінцівки після накладення шини. При цьому, якщо травма відкрита, в рану можуть легко потрапити мікроби, які є і на предметі, через який відбулось поранення, і на шкірі потерпілого, а також у пилу, землі, на руках того, хто надає допомогу, і на брудному перев’язувальному матеріалі. Якщо рана забруднена землею, то для запобігання зараженню правцем необхідно терміново звернутися до лікаря для введення протиправцевої сироватки. Щоб не забруднити рану під час перев’язування, той, хто надає першу допомогу, повинен начисто вимити руки, а якщо це зробити не можна, змазати пальці настойкою йоду. Не допускати дотику до рани навіть вимитими руками. При цьому необхідно суворо дотримуватися таких правил: не промивати рану водою чи навіть будь-якою лікарською речовиною, засипати порошком і покривати мазями; не вилучати з рани частинок піску, землі; вичистити рану може тільки лікар; не вилучати з рани згустків крові, бо це може викликати сильну кровотечу; не замотувати рану ізоляційною стрічкою. Щоб надати першу допомогу при пораненні, слід розірвати індивідуальний пакет, що є в аптечці першої допомоги, накласти стерильний перев’язувальний матеріал, який міститься в ньому, на рану й зав’язати бинтом. Індивідуальний пакет потрібно розкрити так, щоб не дотикатися руками до тієї частини пов’язки, яку требу буде накласти безпосередньо на рану. Якщо індивідуального пакета немає, для перев’язки необхідно використати чисті хусточку, тканину і т. ін. На місце тканини, яка прилягає безпосередньо до рани, бажано накапати кілька крапель йодної настойки, щоб пляма за розміром була більшою за рану, а потім накласти тканину на рану. Особливо важливо застосовувати йодну настойку при забруднених ранах. Кровотечу зупиняють притисканням пальцями кровоточивої судини, згинанням кінцівки в суглобах (якщо нема перелому її кісток), накладанням джгута або закрутки. Кровотеча може бути артеріальною і венозною. При артеріальній кровотечі кров яскраво-червоного кольору і витікає пульсуючим струменем (поштовхами); при венозній кровотечі кров темного кольору і витікає безперервно. Більш небезпечною є артеріальна кровотеча. Для того щоб зупинити кровотечу, потрібно: підняти поранену кінцівку; рану, яка кровоточить, закрити перев’язувальним матеріалом з індивідуального пакета, що складений у вигляді тампона, і притиснути зверху, не торкаючись пальцями самої рани; в такому положенні тримати протягом 4–5 хвилин. Якщо кровотеча припиниться, то, не знімаючи тампона, поверх нього накласти ще одну подушечку з іншого пакета або ще шматок вати і забинтувати рану; при сильній кровотечі, якщо кров не зупиняється, необхідно стиснути кровоносні судини, які живлять поранену частину, згинаючи кінцівки в суглобах, а також пальцями, джгутом або закруткою. Джгут може бути накладено на час, що не перевищує 1,5–2 години, оскільки можливе омертвіння знекровленої кінцівки. При кровотечі з носа потерпілого слід покласти або посадити, злегка відкинути назад голову, розстебнути комір, покласти на перенісся й на ніс холодну примочку, затиснути пальцями м’які частини (крила) носа, увести в ніс тампон вати або марлі, змочених перекисом водню. В усіх випадках необхідно викликати лікаря або доставити потерпілого до медичної установи. |