Перша допомога потерпілому від електричного струму. Зміст першої допомоги
 Скачать 235.34 Kb.
|
Заходи першої долікарської допомогиПершу допомогу ураженому струмом повинен уміти робити кожен, хто працює в електроустановках. Чинні Правила безпечної експлуатації вимагають, щоб весь персонал, що обслуговує електроустановки, був навчений практичних заходів звільнення потерпілого від струму й способів надання йому першої долікарської допомоги. Особа, яка надає допомогу, повинна діяти в такому порядку: Звільнити потерпілого від дії електричного струму, забезпечивши попередньо особисту безпеку. Звільнити потерпілого від обтяжливого для дихання одягу. Оглянути порожнину рота потерпілого і очистити її від слизу, згустків крові, блювотної маси. Без зволікання взятися за надання першої допомоги. Особи, які не зайняті наданням першої допомоги, повинні:Викликати лікаря. Доповісти відповідному начальнику або енергодиспетчеру. Послати за аптечкою першої допомоги і набором приладів і засобів для надання першої допомоги. Випровадити з приміщення сторонніх людей. Забезпечити потерпілому спокій і надходження свіжого повітря. Перша медична допомога потерпілому від електричного струму надається негайно після звільнення його від дії струму саме тут, на місці. Переносити потерпілого в інше місце можна в тих випадках, коли небезпека продовжує загрожувати потерпілому або тому, хто надає допомогу, або при вкрай несприятливих умовах – темрява, дощ, тіснота тощо. Заходи першої долікарської допомоги потерпілому від електричного струму залежать від його стану. Для визначення стану потерпілого необхідно покласти його на спину й перевірити наявність дихання й серцевих скорочень. Наявність дихання у потерпілого визначається за підніманням й опусканням грудної клітки під час самостійного вдиху й видиху. Нормальне дихання характеризується чіткими й ритмічними підніманнями й опусканнями грудної клітки. У такому стані потерпілий не має потреби в штучному диханні. Порушене дихання характеризується нечітким або неритмічним підніманням грудної клітки при вдихах, рідкими, ніби хапаючими повітря вдихами або відсутністю видимих дихальних рухів грудної клітки. Всі ці випадки розладу дихання призводять до того, що кров у легенях недостатньо насичується киснем, у результаті чого настає кисневе голодування тканин і органів потерпілого. Тому в цих випадках потерпілий має потребу в штучному диханні. Наявність серцевих скорочень свідчить про роботу серця, тобто про наявність в організмі кровообігу, його визначають шляхом вислуховування серцевих тонів, приклавши вухо до лівої половини грудей потерпілого, або перевіркою пульсу. Пульс – це поштовхоподібні ритмічні коливання стінок кровоносних судин, обумовлені рухом по них крові при роботі серця. Наявність пульсу перевіряють, як правило, на великих артеріях, де він більше виражений, – на променевій, стегновій й сонній. При визначенні стану людини, ураженої електричним струмом, перевірку пульсу необхідно зробити на променевій артерії на руці приблизно біля основи великого пальця. Якщо на променевій артерії пульс не виявляється, його треба перевірити на сонній артерії на шиї із правої й лівої сторін виступу щитовидного хряща – адамова яблука. Відсутність пульсу й на сонній артерії вказує, як правило, на припинення руху крові в організмі, тобто на припинення роботи серця. Про відсутність кровообігу в організмі можна судити за станом очної зіниці, яка у цьому випадку розширена. Перевірка стану потерпілого, включаючи надання його тілу відповідного положення, перевірка дихання, пульсу й стану зіниці, має проводитися швидко – протягом 15–20 с. Якщо потерпілий у свідомості, але до цього мав непритомний стан або протягом тривалого часу перебував під струмом, необхідно його зручно покласти на суху підстилку, накрити зверху яким-небудь одягом, випровадити із приміщення сторонніх людей і до прибуття лікаря, що має бути викликаний негайно, забезпечити йому повний спокій, безупинно спостерігаючи за його диханням і пульсом. У жодному разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим більше продовжувати роботу, навіть якщо він почуває себе добре й не має видимих ушкоджень. Негативний вплив електричного струму на людину може позначитися не відразу, а через деякий час – за кілька хвилин, годин і навіть днів. Тому тільки лікар може правильно оцінити стан здоров'я потерпілого й вирішити питання про допомогу, яку потрібно надати йому на місці, а також про подальше його лікування. У випадку неможливості швидко викликати лікаря, потерпілого терміново доставляють у лікувальну установу. Якщо потерпілий перебуває в несвідомому стані, але зі збереженими стійкими диханням і пульсом, його необхідно зручно покласти на підстилку, розстебнути одяг і пояс, щоб вони не утруднювали його дихання, забезпечити приплив свіжого повітря й привести до притомності – піднести до носа вату, змочену нашатирним спиртом, оббризкати обличчя холодною водою, розтерти й зігріти тіло. Постраждалому необхідно забезпечити повний спокій, випровадивши сторонніх людей із приміщення, і безперервне спостереження за його станом до прибуття лікаря. Якщо потерпілий погано дихає – рідко, судорожно, ніби зі схлипуванням або якщо дихання потерпілого поступово погіршується, але в нього прощупується пульс, необхідно робити штучне дихання. За відсутності ознак життя, тобто коли в потерпілого відсутні дихання й пульс, а болісні подразнення не викликають жодних реакцій, зіниці очей розширені й не реагують на світло, треба вважати потерпілого таким, що перебуває в стані клінічної смерті й негайно розпочинати його оживлення, тобто штучне дихання й масаж серця. Ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги потерпілому й вважати його мертвим через відсутність дихання, пульсу й інших ознак життя. Ураженого електричним струмом можна визнати мертвим тільки при явно видимих смертельних ушкодженнях, наприклад у випадку роздроблення черепа при падінні або при обгоранні всього тіла. В інших випадках констатувати смерть має право тільки лікар. Досвід показує, що своєчасне й правильне надання першої допомоги людині, що перебуває в стані клінічної смерті, як правило, приводить до позитивного результату – оживлення уявно померлого. Тут вкотре доречно підкреслити, що спроби оживлення ефективні лише в тому випадку, якщо з моменту зупинки серця пройшло не більше 4–5 хв. Відомі випадки, коли особи, що були уражені електричним струмом і перебували в стані клінічної смерті, після вживання відповідних заходів видужували й верталися до звичайної роботи. Нерідко оживлення людей, уражених електричним струмом, досягається в результаті своєчасної й кваліфікованої долікарської допомоги. У більш важких випадках ця допомога забезпечує збереження життєздатності організму уявно померлого до прибуття лікаря, який може застосувати більш ефективні заходи оживлення. У цих випадках долікарська допомога має надаватися безупинно, навіть тоді, коли час допомоги відлючується годинами. Зареєстровано багато випадків оживлення людей, уражених струмом, після 3– 4 год, а в окремих випадках після 10–12 год, протягом яких безупинно виконувалися штучне дихання й масаж серця. Рішення про даремність подальших дій щодо оживлення людини, що перебуває в стані клінічної смерті, і висновок про її дійсну (біологічну) смерть має право винести тільки лікар. |