Перша допомога потерпілому від електричного струму. Зміст першої допомоги
 Скачать 235.34 Kb.
|
Масаж серцяПід час надання допомоги ураженим струмом проводиться так званий непрямий або зовнішній масаж серця – ритмічне натискання на груди, тобто на передню стінку грудної клітки потерпілого. У результаті цього серце стискується між грудиною й хребтом і виштовхує зі своїх порожнин кров. Після припинення натискання грудна клітка й серце розпрямляються й серце заповнюється кров'ю, що надходить із вен. У людини, що перебуває в стані клінічної смерті, грудна клітка через втрату м'язової напруги легко зміщається (здавлюється) при натисканні на неї, забезпечуючи необхідний стиск серця. Мета масажу серця – штучна підтримка кровообігу в організмі потерпілого й відновлення нормальних природних скорочень серця. Кровообіг, тобто рух крові по системі кровоносних судин, необхідний для того, щоб кров доставляла кисень до всіх органів і тканин організму. Отже, кров має бути збагачена киснем, що досягається штучним диханням. Таким чином, одночасно з масажем серця має провадитися штучне дихання. Відновлення нормальних природних скорочень серця, тобто його самостійної роботи, під час масажу відбувається в результаті механічного подразнення серцевого м'яза (міокарда). Тиск крові в артеріях, що виникає в результаті непрямого масажу серця, досягає порівняно великого значення – 10–13 кПа (80 – 100 мм рт. ст.), і виявляється достатнім, щоб кров надходила до всіх органів і тканин тіла потерпілого. Це зберігає життя організму протягом усього часу, поки провадиться масаж серця (і штучне дихання). Підготовка до масажу серця є одночасно підготовкою до штучного дихання, оскільки масаж серця має провадитися разом зі штучним диханням. Для виконання масажу необхідно покласти потерпілого на спину на тверду поверхню (лаву, підлогу або в крайньому разі підкласти під спину дошку). Необхідно також оголити його груди, розстебнути одяг, що стискує дихання. При проведенні масажу серця той, хто надає допомогу, стає з будь-якого боку потерпілого й займає таке положення, при якому можливий більш-менш значний нахил над ним. Визначивши місце натискання (воно має бути приблизно на два пальці вище нижнього кінця грудини) (рис. 2.9), той, хто надає допомогу, повинен покласти на нього нижню частину долоні однієї руки, а потім поверх першої руки покласти під прямим кутом другу й надавлювати на грудну клітку потерпілого, злегка допомагаючи при цьому нахилом усього корпуса (рис. 2.10). Передпліччя й плечові кістки рук того, хто надає допомогу, мають бути розігнуті до кінця. Пальці обох рук мають бути зведені разом і не торкатися грудної клітки потерпілого. Надавлювати потрібно швидким поштовхом, так щоб змістити нижню частину грудини вниз на 3–4, а в повних людей на 5–6 см. Зусилля при натисканні необхідно концентрувати на нижній частині грудини, яка більш рухлива. Необхідно уникати натискання на верхню частину грудини, а також на кінці нижніх ребер, тому що це може призвести до їхнього перелому. Не можна натискати нижче краю грудної клітки (на м'які тканини), тому що можна ушкодити розташовані тут органи, у першу чергу печінку. Натискання (поштовх) на грудину необхідно повторювати приблизно 1 раз за секунду або трохи частіше, щоб створити достатній кровотік. Після швидкого поштовху положення рук не треба змінювати протягом приблизно 0,5 с. Після цього необхідно злегка випрямитися й розслабити руки, не віднімаючи їх від грудини. У дітей масаж виконують тільки однією рукою, надавлюючи 2 рази за секунду. Для збагачення крові потерпілого киснем одночасно з масажем серця необхідно проводити штучне дихання. Якщо тих, хто надають допомогу, двоє, то один з них має провадити штучне дихання, а інший – масаж серця (рис. 2.11). Доцільно кожному з них робити штучне дихання й масаж серця по черзі, змінюючи одне одного через кожні 5–10 хв. При цьому порядок надання допомоги має бути таким: після одного глибокого вдування виконується п'ять натискань на грудну клітку. Якщо виявиться, що після вдування грудна клітка потерпілого залишається нерухомою (а це може свідчити про недостатню кількість повітря, що вдувається), необхідно допомогу провадити в іншому порядку: після двох глибоких вдувань робити 15 натискань. Необхідно остерігатися надавлювати на грудину під час вдиху.  Рис. 2.9. Місце натискання на грудну клітку потерпілого при виконанні зовнішнього масажу серця   Рис. 2.10. Положення рук того, хто проводить масаж серця, й перевірка пульсу на сонній артерії Рис. 2.11. Зовнішній масаж серця й штучне дихання «з рота в рот», виконувані двома особами Якщотой,хтонадаєдопомогу,проводить штучне дихання й зовнішній масаж серця один, потрібно чергувати проведення зазначених операцій у такому порядку: після двох глибоких вдувань у рот або ніс потерпілого той, хто надає допомогу, 15 разів натискає на грудну клітку, потім знову виконує два глибоких вдування й повторює 15 натискань для масажу серця й т. д. Ефективність зовнішнього масажу серця проявляється в першу чергу в тому, що при кожному натисканні на грудину на сонній артерії чітко прощупується пульс. Для визначення пульсу вказівний і середній пальці накладають на адамове яблуко постраждалого й, просуваючи пальці вбік, обережно обмацують поверхню шиї до визначення сонної артерії (рис. 2.10). Іншими ознаками ефективності масажу є звуження зіниць, поява в потерпілого самостійного дихання, зменшення синюшності шкіри й видимих слизових оболонок. Контроль за ефективністю масажу здійснює особа, що виконує штучне дихання. Для підвищення ефективності масажу рекомендується на час зовнішнього масажу серця підняти ноги потерпілого. Таке положення ніг сприяє кращому припливу крові в серце з вен нижньої частини тіла. Штучне дихання й зовнішній масаж серця необхідно виконувати до появи самостійного дихання й відновлення діяльності серця або до передачі потерпілого медичному персоналу. Про відновлення діяльності серця потерпілого судять з появи в нього власного, не підтримуваного масажем регулярного пульсу. Для перевірки пульсу через кожні 2 хв переривають масаж на 2–3 с. Збереження пульсу під час перерви вказує на відновлення самостійної роботи серця. За відсутності пульсу під час перерви необхідно негайно відновити масаж. Тривала відсутність пульсу з появою інших ознак оживлення організму (самостійного дихання, звуження зіниць, спроби потерпілого рухати руками й ногами й ін.) служить ознакою фібриляції серця. У цьому випадку необхідно продовжувати надання допомоги потерпілому до прибуття лікаря або до доставки потерпілого в лікувальну установу, де буде зроблено дефібриляцію серця. У дорозі необхідно безперервно робити штучне дихання й масаж серця до самого моменту передачі потерпілого медичному персоналу. |