стратегія розвитку підприємства. Зміст Вступ Розділ I. Загальна характеристика підприємства
Скачать 1.6 Mb.
|
2.3 Аналіз сильних та слабких сторін підприємства Вивчення внутрішнього середовища направлено на з’ясування того, якими сильними та слабкими сторонами володіє підприємство. Сильні сторони слугують базою, на яку підприємство спирається в конкурентній боротьбі та яку воно повинно намагатися розширити та закріпити. Слабкі сторони – це предмет пристальної уваги зі сторони керівництва, яке повинно робити все можливе, щоб позбавитись їх. Сильні сторони — внутрішні можливості (навички, потенціал) чи ресурс, що можуть зумовити формування конкурентної переваги. Слабкі сторони - види діяльності, які фірма здійснює не досить добре, або ресурси, підсистеми потенціалу, що неправильно використовуються. Виникла потреба також переглянути умови співпраці з наявними постачальниками. За результатами проведеного аналізу чинники внутрішнього середовища ВАТ „Електровимірювач” розподілено на дві групи: сильні і слабкі сторони (таблиця 2.3.1). Таблиця 2.3.1.. Характеристика слабких і сильних сторін ВАТ „Електровимірювач”
Таким чином в процесі аналізу сильних і слабких сторін ВАТ «Електровимірювач» встановлено, що найбільш слабкою ланкою є персонал підприємства, оскільки існуючі проблеми в забезпечені трудовими ресурсами практично не компенсуються будь-якими сильними сторонами, окрім зростання фонду оплати прці. З іншого боку, підприємство володіє значним потенціалом в підсистемах виробництва та фінансів. Остаточну оцінку сильних і слабких сторін, маркетингових можливостей та загроз проводять за допомогою матриці SWOT – аналізу (табл. 2.3.2.). Таблиця 2.3.2 Матриця SWOT – аналізу
За результатами проведеного SWOT-аналізу можна визначити, що ВАТ „Електровимірювач” має ряд сильних сторін і можливостей на ринку приладобудування. Даному підприємству можна запропонувати конкретні стратегії (SO та ST – стратегії) з укріплення сильних сторін і можливостей за умови врахування й обмеження впливу слабких сторін і загроз, що забезпечить підприємству конкурентні переваги. 2.4 Вибір стратегії розвитку підприємства Виходячи із загальної інформації про зовнішнє середовище підприємства, групування їх за допомогою SWOT-аналізу, можна сформувати стратегії розвитку ВАТ «Електровимірювач» на 2010-2011 роки. В результаті проведеного аналізу було визначено, що підприємству потрібно здійснення необхідних інвестицій з метою отримання максимальної вигоди зі своїх сильних якостей і поліпшення слабких. Керівництво має забезпечити розвиток ВАТ „Електровимірювач” у напрямі посилення тих переваг, які обіцяють перетворитися у сильні сторони. Задоволення таких завдань, а також сформульованої місії підприємства, і, відповідно, визначених цілей, ВАТ „Електровимірювач” можуть забезпечити: стратегія зростання за рахунок експансії (захоплення ринку, розвитку виробничого потенціалу); стратегія підтримки (стабілізації) за рахунок захисту наявної частки ринку та підтримки виробничого потенціалу фірми. З огляду на поставлені цілі перед ВАТ „Електровимірювач”, доцільним буде обрання стратегії зростання. Це може бути досягнуто за рахунок стратегії лідирування за рахунок зниження цін. Низька собівартість продукції є основою для відповідного (нижчого за середній рівень) рівня цін. Ідеться про відносно низьку собівартість порівняно з конкурентами і означає орієнтацію на завоювання більшої частки ринку, тобто наступальну стратегію. Ця стратегія базується на оптимізації всіх частин виробничо-управлінської системи: виробничих потужностей, які використовують технологічні переваги великомасштабного виробництва, рівня витрат на сировину, матеріали, енергоносії; продуктивності праці, структури систем розподілу тощо, тобто орієнтуванні на високий рівень показників ефективності виробництва. Водночас, ця стратегія не повинна знижувати інші показники конкурентоспроможності: якості виготовлення окремих деталей, швидкій доставці продукції покупцям і відповідному рівню сервісу, надійності та технічній взаємодоповненості до раніше виготовлених частин тощо. Особливості стратегії, що розглядається, такі: для конкурентів – у підприємства з найменшими витратами краща конкурентна позиція на ринках, де домінує цінова конкуренція. Перебуваючи в захищеній від цінових баталій позиції лідера, підприємство має змогу розширювати свою частку ринку за рахунок низьких цін і отримувати вищий чи такий, що дорівнює маржинальному по галузі, прибуток; для споживачів – відносно низькі ціни лідера спонукають до купівлі його продукції, відшкодовуючи витрати на виробництво та забезпечуючи маржинальний прибуток для подальшого розвитку фірми. У цьому наочно проявляється реакція спільного інтересу покупця та виробника. За обмеженості ринкового попиту частина найдорожчих товарів (із групи, що розглядається) лишається нереалізованою; для постачальників – більша частка ринку дає змогу „перебирати на себе” великі обсяги поставок сировини, матеріалів тощо для певної галузі. Це допомагає справлятися (на основі переговорів і вертикальної інтеграції різних типів) зі зростанням цін на купівлю ресурсів. В іншому випадку вплив високих цін на матеріали може звести нанівець зусилля, спрямовані на зниження витрат, або залишити підприємство в ізоляції від постачальників, через рівень цін, які воно готове сплачувати за сировину та матеріали. Стратегію лідирування на основі зниження цін для ВАТ „Електровимірювач”, доцільно застосувати, так як у галузі спостерігається наступна тенденція: попит є еластичним за ціною; є невелика кількість способів досягнення продуктивної диференціації відповідно до вимог споживачів; більшість покупців схильні використовувати товар звичними способами; покупці зазнають незначних додаткових витрат у разі зміни продавця; найбільш ощадливі покупці роблять покупку за найнижчою ціною. Функціональна стратегія – тип забезпечувальної стратегії у «стратегічному наборі», що визначає стратегічну орієнтацію певної функціональної підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй досягнення цілей, а також (за наявності взаємопов'язаних обґрунтованих функціональних стратегій) керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми. Метою функціональних стратегій є створення високоефективного функціонального потенціалу підприємства, який забезпечуватиме керованість стратегічних змін; що зумовлюється цілісністю та збалансованістю їхнього змісту та механізмів здійснення у системі управління. Будь-яка функціональна стратегія (тобто стратегія розвитку окремої функціональної підсистеми) має розроблятися з урахуванням таких чинників: ролі та змісту діяльності з конкретної функції; взаємозв'язку змістової спрямованості та вектора впливу певної функції на досягнення конкретних цілей та місії підприємства загалом; характеру впливу (негативний чи позитивний) виконання робіт з кожної функції на розвиток (занепад) підприємства; межі функцій та сфери „перехресних інтересів”; переваг і недоліків у розвитку окремих функцій, сильних та слабких місць у їхній взаємодії; наявності чи відсутності „вузькофункціонального” підходу, конфліктів у розв'язанні загальних проблем підприємства; збалансованості між тенденціями розвитку підприємства та компетенцією фахівців, що є виконавцями робіт з окремих функцій, їхнього професіоналізму, етичних норм і підприємницького духу. Маркетингова стратегія – це стратегія промислових підприємств, орієнтованих на ринкові цінності, в якій відбивається певне поєднання окремих складових маркетингового комплексу. За умов, що обсяг ринку для ВАТ „Електровимірювач” великий, конкуренція – значна, обізнаність споживачів про товар – наявна у більшості, ставлення споживача до ціни – прихильність до низької ціни, ціна на продукцію – середня, витрати на маркетинг – високі, підприємству доцільно обрати стратегію низького цінового значення. Виробнича стратегія – це функціональна стратегія створення та розвитку висококонкурентного виробничого потенціалу підприємства та системи управління ним, що втілюється у вигляді виробничої підсистеми певного типу, призначеної для випуску конкурентоспроможних продуктів. Так, як основною конкурентною стратегією ВАТ „Електровимірювач” обрано лідирування за рахунок зниження цін, тоді в якості виробничої стратегії доцільно обрати стратегію контролю над витратами. Стратегія „фінанси” (як функціональна стратегія) є основою для вибору альтернативи організації фінансової діяльності в організації (розвиток, підтримка або скорочення фінансової підсистеми), що зумовлені змістом, методами розробки та виконання фінансової ресурсної стратегії. Стратегія фінансування як діяльність включає визначення цілей використання фінансових ресурсів і капіталу, методів фінансування, часових характеристик, важелів і прийомів управління рухом фінансових ресурсів та капіталу, визначення спеціального функціонального „стратегічного набору” (як структури специфічних фінансових стратегій), а також фінансове планування та розробку фінансових планів. Так, як ВАТ „Електровимірювач” використовує кредитні ресурси для забезпечення стабільного розвитку, доцільним буде обрання фінансової стратегії – як контроль витрат, в тому числі контроль за короткостроковими кредитами та оптимізації витрат на їх обслуговування. Стратегія управління персоналом – це тип забезпечувальної стратегії, яка спрямована на керований розвиток та вдосконалення кадрового потенціалу підприємства, накопичення людського капіталу; існує у вигляді довгострокової стратегічної програми (плану), сформованої з метою створення однієї з головних конкурентних переваг. Для цього, пропонується застосувати в умовах ВАТ „Електровимірювач” стратегію винагороди та мотивації, основними аспектами якої є: балансування винагороди та прибутків із загальними та забезпечуючими стратегіями; використання системи оцінки „робочого внеску” в результати; система участі у прибутках; впровадження нематеріальних важелів мотивації тощо. |