Безпліддя. 1. Актуальність теми
 Скачать 1.44 Mb.
|
|
3. Доволі часто безпліддязумовлене інфантилізмом і гіпоплазією внутрішніх статевих органів. Особливо це стосується первинного безпліддя, при якому недорозвиток статевих органів займає одне з провідних місць серед інших етіологічних факторів. Частота безпліддя і прогноз його при даній аномалії залежать від ступеня недорозвитку статевих органів. Значна ступінь недорозвитку супроводжується стійким безпліддям. При недорозвитку статевих органів виникненню безпліддя сприяє ряд взаємопов’язаних анатомічних і функціональних особливостей статевої системи. 1) Внутрішньосекреторна функція яєчників при інфантилізмі знижена. Недостатня продукція рівня статевих гормонів є безпосередньою причиною затримки анатомічного і функціонального розвитку інших відділів статевого апарату і відповідно, основною ланкою, що приводить до безпліддя. 2) Інфантильний стан маткових труб теж сприяє виникненню безпліддя. Труби довгі, звивисті, просвіт їх вузький, перистальтика знижена. Вказані особливості порушують умови транспорту яйцеклітини. 3) Недорозвиток матки (гіпоплазія) високого ступеня: довжина її - від 3,5 до 5,5 см. Часто супроводжується безпліддям. Безпліддю також сприяють: a). Неповноцінність циклічних процесів в ендометрії, пов’язана із зниженням гормональної функції яєчників. b) Вузькість цервікального каналу конічної шийки матки, спазм внутрішнього маткового зіва, порушена секреція залоз шийки матки. c) Вагіна при інфантилізмі буває вузькою, короткою, заднє склепіння неглибоке. При цих умовах сперма швидко виливається із вагіни назовні. Шийка матки стикається зі спермою на короткий час, і в матку потрапляють тільки окремі сперматозоїди. VIІ. Чоловіче безпліддя. Найбільш частою причиною чоловічого безпліддя є зміни якості сперми, що залежить від порушення функції статевих залоз (impotentio generandi). Значно рідше причинами чоловічого безпліддя є статева слабкість (impotentio coeundi), рубцеві зміни в сім’явивідних протоках і додатках сім’яника, вади розвитку уретри (гіпоспадія, епіспадія). Зміни властивостей сперми виникають на основі важких загальних захворювань – печінки, нирок, легенів, цукрового діабету, хворобі Іценко-Кушинга, гонорейних оорхітів і епідидимітів, інтоксикацій алкоголем. Відомо, що на статеві залози негативно впливає іонізуюча радіація, хімічні реагенти, електромагнітне випромінювання, висока температура, з інфекційних агентів – вірус простого герпесу та хламідійна інфекція. До безпліддя призводять такі зміни в спермі: 1. Азооспермія (повна відсутність сперматозоїдів). 2. Некроспермія (наявність мертвих сперматозоїдів). 3. Аспермія (відсутність сперми). 4. Олігоспермія (знижена кількість сперматозоїдів). 5. Астеноспермія (сперматозоїди з послабленим рухом). При олігоспермії та астеноспермії запліднення можливе, але прогноз вагітності при цьому неблагоприємний (викидні, анембріонія). Діагностика основана на спермограмі. У випадку, коли у спермограмі виявляються зміни, чоловіка направляють до андролога чи сексопатолога. Згідно класифікації жіночого безпліддя за МКХ – 10, розрізняють: А) Жіночу безплідність, пов’язану з відсутністю овуляції; Б) Жіночу безплідність трубного походження, пов’язану з природженою аномалією маткових труб (трубні: непрохідність, або закупорення, або стеноз); В) Жіночу безплідність маткового походження, пов’язану з природженою аномалією матки, дефект імплантації яйцеклітини; Г) Жіночу безплідність шийкового походження; Д) Жіночу безплідність, пов’язану з чоловічими факторами. Обстеження подружніх пар, хворих на непліддя (алгоритм) 1. Обстеження жінок: - збір соматичного, гінекологічного та репродуктивного анамнезу, загальний і гінекологічний огляд (при постановці на облік); - RW, ВІЛ (при постановці на облік); - графік базальної температури за 2 місяці (при постановці на облік); - кольпоскопія (при постановці на облік); - аналіз виділень, обстеження на урогенітальну інфекцію, цитологічне обстеження (з 7 по 28 день менстр. цикла); - УЗД органів малого тазу (1-14 день менстр. циклу); - гістеросальпінгоскопія (7-11 день менстр. циклу); Гормональне обстеження: - ФСГ, ЛГ, пролактин, естрадіол, тестостерон (3-7 день менстр. циклу ) ; - прогестерон (20-22 день менстр. цикла); - + АМГ(антимюллерів гормон) . Імунологічні тести (Шуварського-Хунера, Курцрокка-Міллера, Мар-тест (MAR)) - 12 - 16 день менстр. циклу; Гістероскопія, лапароскопія (7 - 14 день менстр. циклу); Додаткові дослідження за показаннями: - гормональне обстеження (кортізол, ДГЕА-с, інсулін, Т3, Т4, ТТГ, СТГ, антитіла до тіреоглобуліну), та проби – на 7 - 28 день менстр. циклу; - обстеження мамолога, мамографія (7 - 10 день менстр. циклу); - R – графія турецького сідла, ЯМР (7 - 10 день менстр. циклу). 2. Обстеження чоловіків (проводиться спільно і одночасно з обстеженням жінки): - RW, ВІЛ (при постановці на облік); - обстеження на урогенітальну інфекцію (при постановці на облік); - обстеження еякуляту (після 3-4 днів статевого спокою); При наявності патології у спермограмі додатково проводиться: - бак. посів сперми на стерильність; - гормональне обстеження (ФСГ, ЛГ, пролактин, тестостерон); - пробна капацитація; - УЗД передміхурової залози та мошонки. Для визначення генеративної функції у чоловіків проводять мікроскопічне обстеження свіжозібраної сперми. Сперму для дослідження збирають в пробірку після перерваного статевого акту. Сперму доставляють не пізніше, ніж через 30-40 хвилин після отримання (1 – 1,5 год. після еякуляції) і оглядають під мікроскопом. Краплю сперми наносять на предметне скло, вивчають в препараті рухливість сперматозоїдів, їх кількість, наявність дегенеративних, малорухомих і нерухомих клітин. В нормі спермограма: об’єм - 3 мл (від 2 до 5), кількість сперматозоїдів в 1 мл - 20-50 млн, у всьому еякуляті - 60-120 млн., рухливих - 75 % ( не менше 50 %), мертвих - 25 %, лейкоцитів 0-1 в полі зору, аглютинація від’ємна. Причини жіночого безпліддя в деяких випадках виявляють легко і швидко (інфантилізм, аномалії розвитку), іноді діагностика їх ускладнюється. Як правило, для виявлення причин безпліддя потрібно систематичне і всебічне обстеження організму жінки. При безплідді опитування та об’єктивне обстеження проводять за загальним планом, який прийнято для обстеження гінекологічних хворих. І. Анамнез. Насамперед потрібно з'ясувати вік жінки. Відомо, що вагітність може настати протягом всього періоду статевої активності жінки - від першої менструації до менопаузи, але найсприятливіший вік - від 18 до 35 років. До 18, як і після 40 років, не рекомендується проводити обстеження з метою з'ясування причин безпліддя. Професія жінки деякою мірою впливає на виникнення безпліддя. Так у жінок, що працюють в рентгенологічних кабінетах, або мають контакт з токсичними речовинами, такими як сірководень, свинець, тютюн та ін., можуть виникати проблеми з наступленням вагітностей. Найчастіше дія цих речовин пов’язана з токсичним впливом їх на процес дозрівання яйцеклітини. Важливо встановити, чи не хворіла жінка на загальні захворювання, такі, як туберкульоз, сифіліс, хронічний пієлонефрит, діабет та ін., які можуть бути причиною безпліддя, або інколи протипоказаннями до запліднення. Якщо мова йде про жінку з первинним безпліддям, то її слід спитати, скільки часу вона знаходиться в шлюбі, чи були у неї до вступлення в шлюб статеві зносини, чи приймала вона запобіжні заходи, щоб попередити вагітність. Відомо, що в перший рік вагітність настає в 75 % випадків. Якщо протягом 3-х років вагітність не настає, то ймовірність запліднення знижується до 50 %. Ознайомлення з дітородною функцією нерідко дозволяє передбачити причину безпліддя. Первинне безпліддя часто залежить від інфантилізму, вторинне - від запальних процесів геніталій. Наявність в анамнезі абортів, патологічних пологів, ускладнень після абортів і пологів можуть бути підставою, щоб зробити висновок про запальну природу безпліддя. ІІ. Об’єктивне обстеження. При гінекологічному обстеженні враховують всі особливості, які можуть призвести до безпліддя. Особлива увага приділяється виявленню запальних процесів (уретриту, бартолініту, кольпіту, ендоцервіциту, сальпінгоофориту) генітального інфантилізму (недорозвитку зовнішніх статевих органів, короткої, вузької вагіни, вкороченого заднього склепіння, конічної довгої шийки). Оглядають промежину (наявність розривів промежини, опущення стінок вагіни), шийку матки (ектропіон, старі розриви), положення матки, аномалії її розвитку. Тести функціональної діагностики використовують для визначення гормональної активності яєчників і з метою виявлення овуляції. 1. Базальна температура (ректальна). Якщо різниця між показниками температури в І і ІІ фази циклу становить понад 0,5 0 , то базальну температуру вважають двофазною. Вкорочення тривалості ІІ фази, повільний підйом температури, сходинкоподібний характер кривої свідчать про недостатність функції жовтого тіла. При відсутності овуляції базальна температура монофазна. 2. Феномен "зіниці" - збільшення діаметра зовнішнього вічка за рахунок підсиленої секреції слизу по мірі насичення організму естрогенами, позначається +, ++, +++, ++++. Найбільш виражений феномен “зіниці” в період овуляції. 3. Цервікальне число оцінюється сумою балів по п’яти параметрам, що характеризують властивості цервікального слизу: а) кількість слизу (вимірюється за допомогою туберкулінового шприца) 0-0,1-0,2- 0,3 мл, кількість балів - 0-1-2-3; б) в’язкість слизу - густий, в’язкий, малов’язкий, водянистий -0-1-2-3. в) кристалізація слизу - відсутня кристалізація, атиповий малюнок, симптом "папороті", первинні і вторинні гілки "папороті", добре виражені листки "папороті", кількість балів - 0-1-2-3; г) розтягнення слизу (розтягується між предметним та покривним склом) менше 1 см, 1-4 см, 5-8 см, 9 см і більше, кількість балів - 0-1-2-3; д) клітинний склад - (лейкоцити) більше 11 клітин в полі зору, 6-10 клітин в полі зору, 1- 5 клітин в полі зору, немає клітин. Кількість балів - 0-1-2-3. Показники цервікального числа від 0 до 8 балів вказують на низьку естрогенну насиченість, від 9 до 11 балів - на помірну і від 12 до 15 балів - на високу. 4. Рентгенограма черепа і турецького сідла - обов’язково проводиться всім жінкам з порушенням ритму менструацій. 5. Гістеросальпінгографія (ГСГ) – для визначення прохідності маткових труб, також дозволяє виявити вади розвитку і гіпоплазію матки, гіперпластичні процеси ендометрію, субмукозну міому, внутрішній ендометріоз, внутрішньоматкові синехії, істміко-цервікальну недостатність, спайковий процес в малому тазу. Вводится контрастна речовина (водорозчинна) в матку. Рентгенівські знімки роблять одразу після введення контрасту і через 15 хв. Наразі використовують відеогістеросальпінгографію (чи –скопію). В нормі немає дефекту наповнення матки та труб і при прохідності їх контрастна речовина виливається в черевну порожнину. ГСГ краще проводити в І фазу менструального циклу (через 3-6 днів після закінчення менструації). ГСГ протипоказана при гострих захворюваннях (грипі, ангіні, тромбофлебіті), захворюваннях нирок, печінки, ендометриті, сальпінгоофориті, параметриті, патологічних змінах в крові, сечі, ІІІ-ІV ступ. чистоти піхви. Обов׳язково за 5-7 днів до обстеження роблять аналіз крові, сечі, виділень на флору. 6. Кімографічна пертубація – наразі рідко застосовується. Проводиться на 10-11 день менструального циклу для визначення функціональної активності маткових труб і стану трубно-маткових та істміко-ампулярних зрощень у пацієнток з регулярним ритмом менструацій і при відсутності інших видимих причин безпліддя у шлюбі. Протипоказання - ті ж самі, що і при гістеросальпінгографії. Нормальні покази КП: Р трубне - 50-80 мм рт.ст., Р максимальне - 90-100 мм рт.ст. Якщо Р максимальне - 200 мм рт.ст. на протязі 3-5 хвилин, це свідчить про непрохідність маткових труб. Порушення ритму коливань кривої розцінюється як дискоординація, а зменьшення амплітуди коливань - як зниження скоротливої активності маткових труб. Наразі рідко застосовується через ризик поширення запального процесу у трубах. 7. Імунологічні тести спрямовані на виявлення імунологічної несумісності сперматозоїдів чоловіка і цервікального слизу жінки. Крім цервікального слизу аналогічним імунним бар”єром може бути вміст порожнини матки, маткової труби і блискуча оболонка яйцеклітини. Для виявлення імунологічної несумісності можна провести посткоїтальний тест a). Посткоїтальний тест (ПКТ) - визначення кількості й рухливості сперматозоїдів у слизу шийки матки жінки (цервікального слизу) через деякий час після статевого акту. Класичний посткоітальний тест (проба Шуварского) рекомендується проводити через 4-6 годин після статевого акту. За рекомендаціями ВООЗ для проведення тесту рекомендується проміжок часу від 9 до 24 годин. Виконується напередодні овуляції, коли цервікальний слиз має найменшу в׳язкість, найбільше розтягнення і властивість кристалізуватися. Перед проведенням тесту шлюбна пара повинна відмовитись від статевих зносин протягом 2-3 днів. При виконанні ПКТ шийку матки оголюють в дзеркалах і туберкуліновим шприцом або корнцангом беруть вміст (слиз зі сперматозоїдами) із заднього склепіння, цервікального каналу. Отриманий вміст переносять на предметне скло і розглядають під мікроскопом. Наявність в полі зору до 10 і більше сперматозоїдів, що рухаються, свідчить про задовільні властивості сперми та цервікального слизу. Виявлення в полі зору меньше 10 сперматозоїдів, особливо з кволою або маятникоподібною рухливістю, вказує на патологію з боку сперми і цервікального слизу. Крім того, результати ПКТ можуть бути незадовільними, якщо тест виконано занадто рано або пізно стосовно овуляції, або при інфікуванні цервікального слизу. При 2 від’ємних пробах Шуварського—Гунера (-Хунера) проводиться імунологічний тест — проба Курцрок— Міллера. b). Проба Курцрока-Міллера застосовується з метою виявлення, у кого з подружжя є порушення. Методика заснована на тому, що в нормі слиз шийки матки забезпечує пропущення рухливих і морфологічно нормальних сперматозоїдів у цервікальний канал, зберігає їхню рухливість протягом декількох годин або навіть днів. Є дані про те, що у статевих шляхах жінки сперматозоїди залишаються життєздатними й рухливими кілька діб. Розрізняють два варіанти цього тесту. Перший варіант проби: в день овуляції проводиться забір цервікального слизу в жінки. Матеріал міститься на предметне скло, наносять краплю донорської сперми (з вірогідно доведеними нормальними показниками) і з'єднують її зі слизом, далі накритий покривним склом препарат протягом 6 годин витримується в термостаті при температурі 37 градусів. При цьому час від часу проводять мікроскопію препарату. Можливі наступні варіанти дослідження: А - сперматозоїди не проникають у цервікальний слиз. Дана ситуація може бути пов'язана з несприйнятливістю цервікального слизу до сперматозоїдів. Б - сперматозоїди проникають, але втрачають рухливість і швидко гинуть. У цьому випадку також безплідний шлюб пов'язаний з порушенням у жінки. В - сперматозоїди проникають у цервікальний слиз, і більша їхня частина зберігає рухливість протягом 6 годин після початку проби. У цьому випадку причина безпліддя шлюбу, швидше за все, пов'язана із захворюванням чоловіка. Другий варіант проби: в цьому випадку досліджуються сперматозоїди обстежуваного чоловіка й донорський слиз здорової жінки, що народжувала, з вірогідно доведеними даними про те, що вона має нормальну сприйнятливість до сперматозоїдів. Якщо сперматозоїди не проникають у донорський цервікальний слиз, то можна припустити, що причина безпліддя полягає в патології чоловіка. c). Мар-Тест (MAR) - реакція змішування імуноглобулінів, являє собою метод визначення стану антиспермального імунітету. Дане дослідження полягає в проведенні підрахунку відсотка сперматозоїдів, які покриті антиспермальними антитілами (АСАТ). Крім того, під час тесту відбувається виявлення їх локалізації (на голівці, шийці або хвості) шляхом проведення мікроскопії. Тест може бути прямим і непрямим. Якщо тест вважається позитивним, то це вказує про можливе імунологічне безпліддя. У нормі це значення менше 50%. Непрямий тест проводиться у випадках, якщо є значне зниження рухливості сперматозоїдів обстежуваного чоловіка. Визначення антиспермальних антитіл проводиться за участю донорської сперми. 8. Лапароскопія - найбільш інформативний метод діагностики причин жіночого безпліддя. Показами до проведення лапароскопії є підозра на зовнішній ендометріоз, склерополікістоз яєчників, аномалії розвитку внутрішніх геніталій, при неясному генезі безпліддя, безрезультативному лікуванні безпліддя. Під час лапароскопії можна провести біопсію яєчників, термокаутеризацію полікістозних яєчників, роз’єднання спайок, коагуляцію ендометріоїдних гетеротопій, виявлення кіст яєчників, міоматозних вузлів невеликих розмірів. Лапароскопію також застосовують для екстракорпорального запліднення – взяття яйцеклітини. Крім того, можна перевірити прохідність маткових труб. Хворих готують, як на черевну лапаротомію. Знеболення - загальний наркоз. 9. Гістероскопія - огляд порожнини і стінок матки, початку маткових труб. Покази до проведення гістероскопії - підозра на гіперплазію, поліпоз ендометрію, субмукозну міому матки, аномалії розвитку матки, внутрішньоматкові сінехії, внутрішній ендометріоз, безпліддя невиясного генезу. Проводиться видалення поліпів, невеликих субмукозних фіброматозних вузлів, роз׳єднання злукових зрощень матки. 10. Гормональні обстеження показані пацієнткам з порушеним ритмом менструацій, при наявності галактореї. Першим обов’язковим гормональним тестом є визначення пролактину в плазмі крові, 17-кетостероїдів (17-КС) в сечі. При виявленні підвищеного вмісту пролактину в крові виникає підозра на аденому гіпофіза, 17-КС - на патологію кори надниркових залоз. Крім того, гормональним скринінгом визначаєть рівень тестостерону (маркер яєчникової андрогенії), в лютеїновій фазі менструального циклу - рівень прогестерону (повноцінність овуляції і функції жовтого тіла), ФСГ, ЛГ, естрадіол. Додаткові дослідження за ознаками: кортізол, ДГЕА-с, інсулін, Т3, Т4, ТТГ, СТГ, антитіла до тіреоглобуліну та проби. |