1. Економічні течії. Меркантилізм
 Скачать 276 Kb.
|
|
23.Держава як суб’єкт ринкового господарства.недоліки ринку . Держава,як суб’єкт ринкової економіки:1.пред’являє попит на економ.ресурси для здійснення економ.діяльності в держ.секторі економіки.2.предявляє попит на засоби виробництва для в-цтва суп.та ін.благ.3.пропонує гроші та пред’являє попит на гроші4.пропонує сусп.блага без безпосередньої оплати їх,що поліпшує продуктивність підприємницького сектору і зменшує витрати на споживання домогосподарств.5.здійснює урядове регулювання ринкової економіки. Головні завдання держави в умовах ринкових економічних с-м:1.правове забезпечення функціонування ринкового механізму2.організація грошового обігу3.захист і сприяння розвитку конкуренції 4.в-цтво суспільних благ 5.мінімізація трансакційних витрат 6.компенсація зовнішніх ефектів 7.стабільність макроекономічних коливань 8.перерозподіл доходів через податкову с-му. 9.реалізація національних інтересів у світовій економіці. Недоліки ринкової економіки:1.нескінченна циклічна природа,нестабільність2.байдужість до фундаментальних наукових досліджень,проблем довкілля,вичерпності невідтворювальних ресурсів 3.неспроможність урегулювання «зовнішніх ефектів» економічної діяльності 4.байдужість до в-цтва суп. благ,необхідних як для тих ,хто платить,як і для тих ,хто неспроможний оплатити.5.нерівномірність у розподілі багатств нації 6.байдужість до вирішення соц.проблем 7.неспроможність подолати монополізм,монополістичні тенденції в економіці. 24.Необхідність та сутність інфраструктури ринку.Організаційно-функціональна(технічна) побудова. Інфраструктура- це основа,підґрунтя,фундамент економ.с-ми та її підсистем,її внутрішня будова,що забезпечує цілісність.завдяки інфраструктурі здійснюється рух потоків тов. і послуг від продавця та покупця. Інфраструктура ринку-комплекс інститутів,служб,підприємств,організацій,які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.Інфраструктура покликана забезпечувати цивілізовані стосунки між суб’єктами через свої ф-ції:1.правове та економ.консультування підприємств,захист їх інтересів у держ.та ін.структурах. 2.страховий захист підприємницької діяльності 3.забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств 4.підвищення оперативності,ефективності роботи суб’єктів ринку 5.створення умов для ділових контактів підприємців 5.сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів та послуг. 6.регулювання руху робочої сили 7.здійснення маркетингового,інформаційного та рекламного обслуговування.Організаційно-технічна побудова(підсистема): товарні біржі,оптові ринки,аукціони,торговельно-промислові палати,сервісні центри,ярмарки,транспортні комунікації, реілтерські фірми,земельні аукціони. 25. Сутність попиту та фактори,що його визначають.закон попиту. Попит- в економ.науці означає платоспроможну потребу,тобто потребу,яку суб’єкт може оплатити. Індивідуальний попит- це попит окремого споживача. Ринковий попит- сума індивідуальних попитів,які пред’явлені кожним споживачем при різних цінах. Закон потиту – причиною зміни попиту є зміна ціни. Цей зворотний причинно-наслідковий зв'язок між ціною товару і величиною попиту і є законом попиту. Ціна –найважливіший чинник,що впливає на обсяг попиту. Нецінові чинники попиту: 1.к-ть покупців(збільшення к-ті покупців підвищує ринковий попит) 2.доходи споживачів (пряма залежність між доходом і попитом) 3.очікування споживачів (очікування зростання цін збільшує поточний попит) 4.ціни на супутні товари (якщо зростає ціна на товар-субститут, то попит на нього знижується,а на його замінник – підвищується) 5.місткість ринку(чим розвиненіший ринок,тим більше він спонукає економ.субєктів до пошуку нових джерел доходу задля збільшення свого платоспроможного попиту. 6.кліматичні умови ( у курортній зоні пізньої весни,влітку та ранньої осені зрозтає попит на купальні костюми та екскурсійні послуги). ЗАКОН ПОПИТУ – зі збільшенням ціни продукти – попит зменшується, при зменшенні ціни – попит збільшується. Ще закон попиту виявляється через економічну поведінку споживача.( дохід споживача завжди обмежений, тому об’єктивно за меншу ціну він можу купити більше товару; кожна наступна одиниця товару приносить менше задоволення ніж попередня., тому споживач готовий придбати товар за меншу одиницю. Виражається він формулою: QD=F(P) де QD- величина попиту на товар; P – ціна товару;. 26.пропозиція та її чинники. Закон пропозиції. Пропозиція – це обсяг тов. та послуг,який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною час за певний проміжок часу. Зміст закону пропозиції полягає в тому,що чим вища ціна (за інших однакових умов),тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки чим нижча ціна,тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.індивідуальна пропозиція – це пропозиція одного товаровиробника. Ринкова пропозиція визначається як загальна сума індивідуальних пропозицій ,а крива ринкової пропозиції складається із сукупності індивідуальних обсягів тов.,запропонованих усіма виробниками цього товару за певною ціною. Нецінові чинники впливу на пропозицію: 1.технологічний прогрес- застосування нових технологій,що дозволяє прискорити процес виробництва,зберігання корисних властивостей продукту, зменшити собівартість одиниці продукції. 2.зміна цін на ресурси:зростання цін на ресурси призводить до збільшення витрат в-цтва ,зростання собівартості продукції і тим самим скорочується пропозиція. 3.зміна цін на споріднені тов.:н-д:якщо ціна на маргарин зростає,а на йогурт незмінна,то виробник йогурту шукатиме альтернативне застосування своїх ресурсів і збільшить виробництво маргарину ,а йогуртів зменшить. 4.зміни у бюджетно-податковій політиці: 5.Очікування підприємців 6.зміни моди 7. релігійні традиції.8 к-ть продавців на ринку. Закон пропозиції – чим більша ціна тим більше товару за такою ціною товаровиробників готові запропонувати на ринку впродовж певного проміжку часу і навпаки. Із визначення випливає прямий зв’язок між ціною і пропозицією товару. Функціональна залежність пропозиції від ціни виражається формулою: Qs=F(P) де- Qs – величина пропозиції товару; P – ціна товару. Крива пропозиції зображується так;  27.Еластичність попиту та пропозиції. Еластичність-це здатність однієї економічної змінної реагувати на зміни,що відбулися в іншій. Еластичність попиту-це зміна попиту,залежно від цінових та нецінових чинників,що на нього впливають.Стосовно попиту розрізняють такі види еластичності:за ціною,перехресна та за доходами. Еластичність попиту за ціною – це процентна зміна обсягу попиту,спричинена однопроцентною зміною ціни даного товару.Коефіцієнт еластичності- це відношення відсоткової зміни однієї величини до відсоткової зміни іншої. розрізняють такі випадки цінової еластичності попиту:1.Еластичний попит-якщо зміна ціни на 1% викликає зміну попиту більшу на 1%. 2.нееластичний попит-зміна ціни на 1% викликає меншу зміну обсягу попиту. 3.Абсолютно еластичний – якщо нескінченно мала зміна ціни зумовлює до нескінченного зростання обсягу попиту 4.абсолютно нееластичний – зміна ціни не впливає на зміну обсягу попиту. Перехресна еластичність попиту – це чутливість споживчого попиту на товар А до змін, що відбулися в ціні супутнього товару В. Для тов.-субститутів-коли зростає цінана один тов його обсяг продажу зменшується,а на товар-замінник – збільшується.Для то-комплементів – зростання ціни на товар і зменшення обсягів його продажу призводить до зменшення обсягів продажу його доповнювача. Еластичність попиту за доходом – це процентна зміна обсягу попиту,викликана однопроцентною зміною доходу . Ця еластичність для нормальних товарів є додатною,для нижчих-відємною,нейтральних-нульовою. Еластичність пропозиції- це чутливість пропозиції до змін,що відбулися в ціні товару,який підприємець готовий поставити на ринок. Цінова еластичність пропонування –це процентна зміна обсягу пропонування,зумовлена однопроцентною зміною ціни товару.Сфери застосування еластичності:1. визначення цінової стратегії продавців 2.аналіз і прогнозування наслідків зміни ринкових умов 3.визначення наслідків державного втручання у ціноутворення 4.політика оподаткування. 28.Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага Пропозиція - це обсяг товарів, який виробники можуть і бажають виготовляти і продавати на ринку. Попит-це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Взаємодія попиту і пропозиції, їх взаємопристосування відбуваються на основі дії цінового механізму і конкуренції, що приводить до формування рівноважної ціни та рівноважної кількості товару. У результаті взаємодії попиту та пропозиції встановлюється ринкова ціна, яка урівноважує обсяг пропозиції і обсяг попиту. Ринкова рівновага- це ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів, скільки споживачі готові купити. Ціну, при якій величина пропозиції дорівнює величині попиту, називають ціною рівноваги. 29.Конкуренція Конкуренція- економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт,послуг щодо задоволення інтересів пов’язаних з продажем продукції,виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам. Основні умови виникнення конкуренції:
Функції конкуренції: Функція ціноутворення: конкуренція впливає на рівень індивідуальних затрат виробництва будь-якого товару , зводячи їх до суспільно необхідних затрат,які й визначають рівноважну ринкову ціну товару. Функція регулювання: підприємець повинен виготовляти товар, якому надає споживач перевагу,капітал спрямований туди,де можливий найвищий прибуток. Функція мотивації : підприємства, що пропонують кращу продукцію одержують винагороду у вигляді прибутку. Функція розподілу: розподілення прибутку серед підприємств і домашніх господарств, відповідно до їх ефективного внеску. Функція контролю: обмежує і контролює економ. силу кожного підприємства. Види: внутрішньогалузева- між товаровиробниками,що діють в одній галузі народного господарства. Міжгалузева- між товаровиробниками,які діють у різних галузях народного господарства. 30. Досконала і недосконала конкуренція Досконала: передбачає, що ринок складається з великої кількості конкурентів. Вони пропонують покупцям товарний продукт з однаковим якісним параметром або цілком ідентичні товари. Недосконала: здатність окремих учасників ринків певною мірою впливати на ціни і отримувати тим самим додатковий прибуток. Типи недосконалої: монополістична- конкуренція на ринку з кількістю економічних суб’єктів від 10 до 100,кожний з яких має вплив на ціни внаслідок специфіки товару ,який він виробляє. Олігополія-коли декілька великих фірм пропонують виробництво та збут основної маси продукції і ведуть між собою нецінову конкуренцію. Чиста монополія – на ринку лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати товар за необхідною ціною. 31. Сутність монополізму: Монополізм- активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання. Монополізм — це стан економіки, за якого окремі суб’єкти господарювання можуть нав’язувати власні інтереси іншім суб’єктам господарювання та суспільству, ігноруючи при цьому їх потреби. Відносини, що виникають між монополістами та іншими учасниками ринку свідчать про нерівноправність цих суб’єктів у здійснюваній ними виробничій, комерційній та іншій діяльності, про зловживання своїм монопольним становищем з боку суб’єктів, що є економічно сильнішими, та складність здійснення діяльності на ринку на конкурентних засадах. Види: Підприємницький тип пов'язаний з розвитком підприємств на основі концентрації капіталу і виробництва. Інвестиційний тип пов'язаний з нерівністю умов конкуренції, які надає держава для різних її учасників. Причини виникнення монополій пов'язані передусім із змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою цих змін була промислова революція кін. XVIII – поч. ХІХ ст., технічні винаходи, поява нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед, у легкій промисловості. 32. Сутність капіталу Капітал - це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні відносини, скільки соціально-економічні, тобто капітал як такий може існувати лише за певних соціально-економічних умов. Такими умовами: високорозвинене товарне виробництво і обіг;наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення; зосередженн я у частини господарчих агентів значної частки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництваі капіталу;відсутність власних засобів виробництва у частини господарчих агентів, що змушує їх найматися. Матеріально-речовий зміст капіталу- формують речові та особисті , фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти, які обслуговують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну споживачів. Соціально-економічна форма капіталу- визначає взаємодіючий рух підприємницької та особистої власності економічних суб’єктів у процесі їх виробничої, господарської та комерційної діяльності. 33.Структура авансованого капіталу Авансований капітал складається з: Засобів виробництва - сукупність предметів та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг. Робочої сили- це здатність людини до найманої праці, сукупність її фізичних та розумових здібностей. Витрати виробництва- вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями задля виробництва продукції. Класифікація: Зовнішні- витрати на оплату економічних ресурсів,постачальники яких не є власниками фірми. Внутрішні-витрати фірми на використання власних ресурсів. Витрати фірми в довгостроковому періоді(часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів). Витрати фірми в короткостроковому періоді (часовому інтервалі, ротягом якого хоча б один вид ресурсів залишається на змінним).Незворотні витрати: втрачені можливості, пов’язані з помилковими управлінськими рішеннями та втрати,які здійснюються раз і назавжди. 34. Кругооборот промислового капіталу проходить 3 стадії: 1) Підприємство, насамперед, авансує кошти для придбання необхідних факторів виробництва, тобто елементів постійного та змінного капіталу. Отже, капітал починає свій рух у сфері обігу як грошовий капітал. 2) За наявності засобів виробництва та робочої сили починається виробничий процес. Капітал тут виступатиме як виробничий капітал, функцією якого є виробництво товару і додаткової вартості. 3) Для одержання вартості і додаткової вартості у грошовій формі треба реалізувати на ринку вироблений товар. Капітал набуває форми товарного капіталу, функцією якого є реалізація товару і одержання додаткової вартості у грошовій формі. 35. Оборот капіталу та його швидкість. Оборот капіталу- це безперервно повторюваний кругооборот капіталом, в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми. Швидкість обороту капіталу- відрізок часу, протягом якого до підприємця, у вигляді виручки повертається вся грошова сума авансового капіталу,що зросла на величину прибутку. Основний капітал – частина промислового капіталу, яка функціонує в натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технічних циклів. Оборотний капітал- частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів,обертаючись і переносячи на новостворену продукцію протягом одного науково-технологічного циклу.До складу входять предмети праці та змінний капітал. 36. Амортизація та відтворення основного капіталу Механізм відтворення основного капіталу включає три взаємопов’язані процеси:Знос поділяють на фізичний та моральний. Фізичний знос пов’язаний з самим використанням елементів основного капіталу та впливом стихійних сил природи. Моральний знос пов’язаний із здешевленням виробництва старих зразків техніки та виготовленням технічно більш досконалих і більш рентабельних машин аналогічного призначення. Амортизація основного капіталу- процес поступово перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру його зношування. Норма амортизації- відношення річного обсягу амортизаційних відрахувань до середньорічної вартості елементів основного капіталу. Заміщення.Амортизаційний фонд є тим джерелом, з якого (при нормальному функціонуванні економіки) беруться кошти для капітального ремонту діючих знарядь праці, а також повного їх заміщення в разі фізичного та морального зносу. 37. Корисність економічного блага |