1. Економічні течії. Меркантилізм
 Скачать 276 Kb.
|
|
Корисність блага - це задоволення, яке отримують споживачі при споживанні благ і послуг. Корисність не можна виміряти в будь-яких одиницях, оскільки це суто суб'єктивна категорія, про неї можна судити, лише інтерпретуючи дії споживача. Загальна(сукупна) корисність блага — сума корисності окремих частин блага.Вона зростає зі збільшенням кількості блага, яким розпоряджається споживач. Гранична корисність- це додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага,абл приріст сукупної корисності при зміні кількості блага на одиницю.Закон спадної граничності блага- при споживанні кожної наступної або додаткової одиниці товару, величина задоволення, що отримує споживач зменшується. 38. Максимізація корисності блага Корисність блага- це задоволення, яке отримують споживачі при споживанні благ і послуг. Корисність не можна виміряти в будь-яких одиницях, оскільки це суто суб'єктивна категорія, про неї можна судити, лише інтерпретуючи дії споживача. Правило максимізації корисності полягає в тому, що можна максимізувати корисність, якщо розподілити грошовий дохід таким чином, щоб остання грошова одиниця (грн.), витрачена на перший продукт, а також остання грошова одиниця (грн.), витрачена на другий продукт і так далі, принесуть однакову кількість додаткової чи граничної корисності. Інакше це можна сформулювати так: відношення граничної корисності блага до його ціни має бути однаковим для всіх благ. У цьому разі можна сказати, що досягнуто точки споживчої рівноваги. 39. Крива байдужості. Бюджетне обмеження Крива байдужості - показує всі можливі комбінації товарів, які дають споживачеві однаковий рівень задоволення або загальну корисність ставить у стан невизначеності. Властивості:ніколи не перетинаються; чим далі крива розташована від початку координат,тим більший рівень потрібності вона позначає;відємний напрям для більшості благ;в міру просування по кривій вона випрямляється. Бюджетне обмеження споживача формують його дохід і ціни товарів та послуг. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості. Рівновагу споживача описує Другий закон Госсена: для того,щоб споживач перебував у врівноваженому стані він повинен за обмежений бюджет придбати такий набір товарів, для якого граничні корисності рівні. 40. Сутність та основні спонукаючі мотиви підприємницької діяльності Підприємницька діяльність-тип господарської поведінки, що ґрунтується на самостійності об’єктів господарювання стосовно вибору: що, як, для кого виробляти? Мотиви: 1)орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів:2)прагнення бути на вістрі подій,що відбуваються в інноваційній сфері економіки,застосувати найповніше першим; 3) максимальне використання конкурентних переваг; 4)дотримання принципів ділової екити; 5) постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування демократичних традицій. Види підприємств по класифікаційних ознаках. За метою і характером діяльності підприємства поділяються на: комерційні, тобто підприємства мають комерційний характер з одержанням прибутку; некомерційні, до них належить доброчинні, освітянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери народного господарства. За формою власності майна: приватні, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили; колективні, що ґрунтуються на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариств або громадської організації; комунальне, яке засноване на засадах власності відповідної територіальної громади; державні (в т.ч. казенні), засновані на державній власності. 41. мотивація поведінки підприємства Максимізація-максимум прибутку підприємства Мінімізація мінімум витрат шляхом зменшення собівартості продукції та впровадження технологій виробництва. Оптимізація- оптимум витрат виробництва та прибутку. Методи мотивації результативності діяльності: Економічні прямі: Відрядна оплата Почасова оплата Премії за раціоналізацію Участь у прибутках Оплата навчання Виплати за максимальне використання робочого часу ( немає невиходів на роботу ) Економічні непрямі: Пільгове харчування Доплати за стаж Пільгове користування житлом, транспортом та ін. Не грошові: Збагачення праці Гнучкі робочі графіки Програми підвищення якості праці Участь у прийнятті рішень на більш високому рівні Виплати за максимальне використання робочого часу ( немає невиходів на роботу ) Альтернативні витрати- це витрати на будь-який ресурс у виробництві певного блага, що є вартістю найкращого його альтернативного використання.Види: неявні-витрати фірми на використання власних ресурсів, наявні- витрати на оплату економічних ресурсів постачальником не власник фірми. 42.Досконала конкуренція є найбільш виразною схемою ринкової структури, яку можна використовувати для аналізу економічних процесів. Мета діяльності конкурентної фірми-максимілізація прибутку. В умовах досконалої конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну товару, бо кожна з них згідно з умовами формування ринку досконалої конкуренції має дуже незначну частку продажу. Монополія-це така ситуація на ринку за якої існує лише один продавець і безліч покупців. Олігополія-модель ринкової структури за якої багато фірм контролює виробництво. Цінова війна-цикл послідовних змін на олігополітичному ринку фірмами конкурентами. 43.Суспільне(національне) вітворення – це економічний процес, в якому власне виробництво, розподіл, обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва – продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється продукт, якщо ці ресурси є відновлювальними та залучення нових невідтворюванних ресурсів, а також через відновлення та розвиток форм і методів оганізації праці. Види суспільного відтвореня: -Просте відтворення – це відновлення виробництва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні. -Звужене відтворення – це відтворення виробництва та споживання в менших обсягах. Його сприченяють економічні кризи, політичні потрясіння, значні технологічні аварії, природні катастрофи, війни тощо. Звужене суспільне відтворення є явищем тимчасовим. (наприклад 90-ті роки ХХ століття в перехідній екомоміці України) -Розширене відтворення – це кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання. 44.Економічне зростання-це кількісне збільшення та якісне удосконалення результатів виробництва та його фактів. Тими економічного зростання: -Екстенсивний-зростання викликане використанням екстенсивних чинників(зростання обсягів продукції,обладнання) -Інтенсивний-зростання викликане використанням інтенсивних чиників(використання досягнень НТП) Фактори економічного зростання: -прямі-збільшення обсягу використання ресурсів, збільшення якості ресурсів, поліпшення способів використання ресурсів. -побічні фактори-природно-географічний фактори, національно-демографічний, військово-політичний, інститунаціональний. 45.Система національних рахунків-система взаємопов’язаних показників, яка відображає структуру зв’язків між секторами і галузями економіки, між національною економікою та іншим світом. В основі будови системи національних рахунків використовується балансовий метод. Базовою одиницею обліку СНР є інституціональна одиниця.Принципами системи є: 1. Продуктивною є праця, що приносить дохід. 2.Виробництво, обіг, розподіл розглядають як взаємопов’язані сторони одного процесу відтворення. 3.органічне поєднання обліку взаємозв’язку товаровиробничого сектору, споживчого та доходно-фінансового. 4.витрати=доходу. Макроекономічні показники СНР: валовий внутрішній продукт,чистий національний продукт, національний дохід, особистий дохід, дохід кінцевого використання. 46.ВВП вимірює вартість кінцевої виготовленої продукції, яка вироблена резидентами даної країни за певний період часу. Існує три способи обчислення ВВП: -За доданою вартістю (виробничий метод) ВВП розглядається як показник виробництва; кінцевий результат виробничної діяльності виробників-резидентів. -За витратами ВВП=C+G+I+Xn С-особисті споживчі витрати; G-державні закупівлі товарів і послуг; I-валові приватні інвестиції; Xn-чистий експорт. -За доходами (розподільчий метод) додаються певні доходи, які виплачені з доданої вартості виробничим одиницям-резедентам.. ВВП=W+p+r+i+A+Tн, де W-заробітня плата, p-прибуток, r-рента, i-відсоток (плата за кредит), A-амортизація, Tн-непрямі податки. Дефлятор ВВП-кількість продукції, яка отримується у реальних грошах. Дефлятор ВВП використовується для визначення відповідності між номінальним та реальним ВВП. 47.Сукупний попит відображаэ зв’язок між обсягом сукупного випуску, на який має місце попит зі сторони економічних агентів, і загальним рівнем цін в економіці. Цінові фактори: 1. Ефек майна (багатства) за зниження рівня цін споживачі вважають себе багатшими, що стимулює їх збільшувати видатки. 2.Ефект потенційної ставки, нижчий рівень цін зменшує процентні ставки, стимулюючи видатки на івестизуючі блага, тим самим збільшуючи сукупний попит. 3.Ефект обмінного курсу, зниження рівня цін провокує зменшення % ставки та реального обмінного курсу. Нецінові фактори: Політико-економічні чинники; зовнішньоекнономічні; зміни в динаміці цін та цінних паперів; сподівання населення та очікування фірм. Сукупна пропозиція-це обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти протягом року за кожного рівня цін. Цінові чинники:1. Індивідуальні середні витрати (використання резервного устаткування) 2.Структурні зміни і природні умови; 3. Зовнішньоекономічні (запровадження мита, квот на товари)3.Інституційні чинники. Нецінові чинники: 1.Реальні зміни у виготовлені обсягу продукції. 2. Інтеграцію Укр. у світову економіку. 3. Додаткові витрати на підприємницьку діяльність. 48.Сутність та умови макроекономічної рівноваги. Ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів, скільки споживачі готові купити, називають ринковою рівновагою. Вісь Ox (Q) – обсяг попиту, пропозиції, вісь oY (P) – ціна. Ціна рівноваги означає, що покупці зорієнтовані продовжувати здійснювати закупівлю товарів у тих обсягах, у яких виробники погоджуються продовжувати постачати їх на ринок. Розрізняють часткову рівновагу на окремому ринку і загальну рівновагу ринку. Ціни на товари перебувають у постійному русі: зміна ціни на один товар (часткова рівновага) впливає на обсяг попиту і пропозиції на інший, а це у свою чергу, впливає на рівноважну ціну. Якщо вся система цін виявляється у стані рівноваги, тоді настає загальна рівновага ринку. Але, стан і часткової, і загальної рівноваги є теоретичною абстракцією. У реальному житті така економічна ситуація виникає лише подекуди і дуже швидко порушується. 49.Причини та механізм циклічних коливань економіки. Короткі, середні та довгі хвилі в економіці. Економічний цикл-це регулярні коливання рівня ділової активності, за яких після зростання активності настає її зниження, що знову змінюється зростанням. За тривалістю економічні цикли бувають: Короткі (малі) цикли пов’язані з порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою є процеси що відбуваються у сфері грошових відносин. Середні (промислові) цикли пов’язані зі зміною попиту на засоби виробництва. Матеріальною основою є періодичне оновлення основного капіталу. Довгі цикли або хвилі пов’язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об’єктів інфраструктури. Матеріальною структурою є структурне техніко-технологічне оновлення капітальних благ. Фазами економічного циклу є: спад, депрессія, пожвавлення, піднесення. Економічний цикл – це регулярні коливання рівня ділової активності, коли за зростанням активності настає її зниження, яке знову змінюється зростанням. Економіка, як і будь-яка інша система, розвивається нерівномірно, хвилеподібно. Така форма руху пояснюється значною мірою законом спадної граничної продуктивності всіх факторів виробництва. Запровадження інновацій науково-технічного процесу у виробництво зумовлює спочатку швидке зростання граничної корисності факторів виробництва, потім це зростання повільнішає і, досягнувши певного рівня, починає спадати. Так відбуваються злети і спади в економіці. За тривалістю економічні цикли бувають: -короткі коливання ділової активності – 3-4 роки. Вони пов’язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку; середні – коливання ділової активності – 7-11 років. Пов’язані зі зміною попиту на засоби виробництва. Матеріальною основною є оновлення основного капіталу; довгі цикли – періодичність 40-60 років. Фази економічного циклу: -спад -депрессія -пожвавлення -піднесення 50. Інфляція: причини, типи та форми прояву. Інфляція-знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві ц порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги. Причини інфляції: порушення пропорцій суспільного виробництва; надмірна емісія грошей; дефіцит державного бюджету; мілітаризація економіки; монополізація виробництва; зовнішньоекономічні фактори. Форми прояву : відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується. Прихована інфляція-це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги з одного боку, і доходів населення-з іншого. Типи інфляції: залежно від переважаючого впливу факторів-інфляції попиту, інфляція пропозиції; за темпами зростання-повзуча, галопуюча, гіперінфляція; за ступенем прогнозування-очікувана, неочікувана; за співвідношенням темпів зростання цін на товари-збалансована, незбалансована. 51. Причини виникнення і види безробіття Безробіття-це непрацюючі особи, що входять до складу робочої сили, які активно шукають роботу за наймом (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працювати в будь-який момент. Форми безробіття: фрикційне виникає у зв’язку з тим, що встановлення рівноваги між кількістю та якістю найманих працівників, з одного боку, і кількістю та якістю робочих місць-з іншого, потребує певного часу. Структурне зумовлене змінами у структурі попиту на працюючих у зв’язку зі змінами структури економіки. Виникає у зв’язку з тим, що певні професії «старіють» і потреба в них значно зменшується. Циклічне- це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов’язано з циклом ділової кон’юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму — під час піднесення. Інституціональне— це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Факторами формування безробіття: нестача сукупного ефективного попиту;- негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов’язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;-недостатня мобільність робочої сили;-структурні зрушення в економіці;-дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;-демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;-сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки 52. Державне антикризове регулювання економіки– це процес, за допомогою якого здійснюється вплив держави на економіку з метою скорочення строків і зменшення глибини кризи, а також пом'якшення його негативних соціально-економічних наслідків. Державне антикризове регулювання виконує наступні функції: вироблення заходів стабілізації економіки під час кризових потрясінь; захист ключових підприємств, що перебувають у стратегічно важливих галузях, від кризових процесів, що протікають в економіці До функцій антикризового регулювання відносяться: передкризове регулювання, регулювання в умовах кризи, регулювання процесів виходу із кризи, стабілізація нестійких ситуацій (забезпечення керованості), мінімізація втрат й втрачених можливостей, своєчасне прийняття рішень. Антикризова політика держави реалізується на трьох рівнях: підтримка конкурентоздатності основних галузей економіки; попередження й недопущення криз в економічно- і соціально- значимих сферах, таких як банківський бізнес або сфера суспільного транспорту; зменшення негативних наслідків банкрутства підприємств, максимально повне задоволення інтересів їх співробітників і кредиторів. 53.Форми та методи державного регулювання економіки-це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічнмй розвиток країни. Розрізняють такі методи: Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб'єктів ринку. Методи непрямого регулювання — це методи, які регламен тують поведінку суб'єктів ринку не прямо, а опосередковано, че рез створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку. Правове регулювання — це діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) пове дінки суб'єктів права. Адміністративні методи — це інструменти прямого впливу держави на діяльність суб'єктів ринку. Також існують специфічні, неформальні, імперативні та економічні методи. Формами регулювання є: довгострокове регулювання здійснюється у формах економічного програмування (кон’юктурне і структурне) Кон’юктурне регул.є відтворення через маніпуляції ринкової кон’юктури. Структурне-це кон’юктурне регулювання, до якого додаються плани економічного і соціального розвитку.За формою впливу державне регулювання буває директивне та індикативне. |