1история шпоры. 1. Характеристика формаційного підходу до періодизації економічної історії
 Скачать 151.27 Kb.
|
|
24. Мануфактурне виробництво і його особливості в Україні. Мануфактури, які використовують примусову працю (вотчинні, посесійні) поступово витісняються тими, що використовують працю вільнонайману. Цей процес особливо прискорився з почат-ком промислового перевороту, який в Україні розпочався в цукровій та горілчаній промисловості в 40-х роках XIX ст. Було 4 типи мануфактур: 1)Казенна – використовувались приписні і державні селяни; 2)Посесійна – виникає у 18 ст у період правління Петра Першого і передбачає умовне володіння , використовує примусову працю приписних селян, поширена в галузях важкої індустрії, належить до кріпосного типу мануфактур; 3) Вотчинна мануфактура – підприємство , що виникає в 17 ст., у великих маєтках – вотчинах російської імперії, займається переробленням сировини , що виробляється в маєтках, належить до кріпосної мануфактури , в Україні до вотчинної мануфактури відносять суконну , цукрову; 4) Купецька – виникає в Росії в 17 ст., базується на вільнонайманій праці, належить купцям, належить до капіталістичного типу мануфактур. 25. Криза кріпосної системи господарювання в українських землях. Перша, половина XIX ст, характеризується подальшим розкладом феодально-кріпосницького ладу і розвитком капіталістичних відносин. Розширення внутрішнього і зовнішнього ринків дедалі більше втягує поміщиків у товарно-грошові відносини, що примушує їх збільшувати товарне виробництво сільськогосподарської продукції. Поміщики починають застосовувати власний, досконаліший сільськогосподарський реманент, намагаються раціоналізовувати своє господарство, знайомляться із досягненнями агрономії та агротехніки, переходять до багатопілля, розширюють посіви технічних культур, дедалі частіше застосовують найману робочу силу. З 30-х років XIX ст. кріпосне сільське господарство опинилося в стані кризи, про що свідчить зниження його натурального характеру. Господарство все більше підпорядковується ринковим вимогам. Поміщики не лише примушували селян відпрацьовувати панщину, а й платити чинш і тим самим «виганяли» і їх на ринок. Про кризу свідчило й те. що відбувалося обезземелення селян. Якщо в другій половині XVIII ст. селями Лівобережної України користувалися майже 75% усієї землі, то напередодні реформи 1861 р. — тільки 45.5%. Па Правобережжі в селян у користуванні було тільки 37%) орних земель. Рівень агрикультури був дуже низьким, низькою була продуктивність сільськогосподарського виробництва. Урожайність становила ЗО — 35 пудів з десятини, удвічі менше, ніж в Англії. Поміщики у своїх господарствах почали застосовувати машини: косарки, молотарки, віялки тощо. Проте більшість спроб удосконалення виробництва закінчувалася невдачею, бо поміщики не мали досвіду господарювання по-капіталістичному. Частина поміщиків розуміла, що вихід з цього становища був тільки в скасуванні кріпацтва. 26.Загальна характеристика світового економічного розвитку в 2 половині 19-го і початку 20-го століття. Саме в останній третині XIX ст. відбувається заміна парової енергії на електричну. Електрична енергія була поставлена на службу виробництву, знайшла своє застосування в промисловості, на транспорті, у зв'язку, у побуті людей, у культурі. Технічні зрушення відбулися і в металургійному виробництві, у виплавці сталі. В 1867 р. впроваджується «мартенівський», у 1879 р. — «томасовський» способи виплавки сталі. В 70—80-х роках XIX ст. винайшли електротехнічний спосіб виплавки кольорових металів — міді та алюмінію — шляхом електролізу. Сталь та кольорові метали почали широко застосовуватися в машинобудуванні. Були зроблені відкриття і у створенні нових видів двигунів: побудована парова турбіна Лаваля (Швеція) та Парсонса (Англія), створені двигуни внутрішнього згорання Г. Даймлера і Бен-ца та Г. Дизеля (Німеччина). Застосування нових видів двигунів фактично зробило переворот на всіх видах транспорту. Великі досягнення на рубежі XIX—XX ст. були зроблені у розвитку хімічної промисловості. Даймер і Бенц створюють перший автомобіль, будується перший трамвай та метро, створюються зразки електровозів для залізниць, закладаються підвалини повітряного транспорту. В 1903 р. здійснилися перші польоти літака братів Райт. В 1895 р. О. Поповим було винайдено радіо. І нарешті, великим досягненням був винахід електричної лампочки (Ладигін, Едісон) та кіно (Люмьєр). Технічний прогрес у кінці XIX — на початку XX ст. активно вплинув на процес утворення великих промислових підприємств, які впроваджували у виробництво нову техніку та технології. Технологічні зрушення, які мали місце наприкінці XIX — на початку XX ст., фактично призвели до «другої промислової революції», прискорили процес індустріалізації після промислового перевороту. Утворення наприкінці XIX ст. великої кількості монополій сприяло остаточному формуванню світового ринку. 27. Перетворення США в провідну індустріальну країну світу. Особливо швидко наприкінці XIX — на початку XX ст. розвивалася економіка такої порівняно молодої країни, як США. що утворилася в 1776 р. у результаті війни за незалежність англійських Північноамериканських колоній. Надзвичайно важливою подією, яка позитивно вплинула на розвиток економіки США. була Громадянська війна (1861 —1865 рр.). головним економічним наслідком якої було скасування рабства для 4 мли негрів, що дало дешеву робочу силу, а також сприяло розширенню внутрішнього ринку. Крім того, результатом війни, як уже зазначалося, було вирішення аграрного питання на користь фермерів за рахунок прийняття в травні 1862р. Гомстед-акта, за яким кожний громадянин США за 10 дол. міг отримати ділянку землі площею 160 акрів (близько 65 га). Якщо протягом п'яти років ця земля продуктивно використовувалася, вона переходила у власність фермера. Позитивно на народногосподарський розвиток США впливало природно-географічне положення . США активно впроваджували в економіку, особливо у промисловість останні досягнення в галузі науки та техніки. Сприяло піднесенню промисловості США. особливо важкої, й прискорене залізничне будівництво. Велику роль в економічному житті країни відігравали банки, активно відбувається процес зрощування банківського капіталу з промисловим. Позитивну роль в економічному піднесенні США та перетворенні їх у провідну індустріальну державу світу відіграла також протекціоністська політика уряду, яка захитала власних підприємців від конкурентів установленням високих митних зборів на готову продукцію та сприяла приток)' в країн}' іноземного капіталу (передусім англійського та французького). 28. Особливості економічного розвитку Франції у 19-20 ст. У середині XIX ст. Франція за рівнем промислового розвитку посідала друге (після Англії) місце у світі, але наприкінці XIX ст. вона відстала від США та Німеччини і перейшла на четверте місце. Важливою причиною уповільнення темнів економічного розвитку Франції була традиційна структура її промисловості, в якій переважали підприємства, що виробляли предмети розкоші. Промисловість країни завжди відчувала нестачу сировини та палива, особливо вугілля; привізна сировина значно підвищувала собівартість французьких товарів, знижувала конкурентоспроможність їх на світовому ринку. У період, що розглядається, ситуація значно погіршилася у зв'язку з поразкою Франції у Франко-Пруській війні, в якій вона зазнала значних матеріальних та територіальних збитків. Відчутними були й інші втрати: воєнні видатки становили близько 16 млрд фр., Франція повинна була у короткий термін сплатити 5 млрд фр. контрибуції. Німеччина анексувала два найбільші промислове розвинуті департаменти Франції — Ельзас та Лотарингію, де розташований найбільший в Західній Європі залізорудний басейн. Досить інтенсивно у Франції формується фінансовий капітал, але для отримання вищих прибутків, французькі банкіри все в більших масштабах вивозять капітал за межі країни, переважно у вигляді позичок, під високий банківський відсоток. Будучи третьою колоніальною державою світу, Франція не використовувала свої колонії як сировинні бази та ринки збуту. вони, навпаки, були значним об'єктом видатків державного бюджету, вимагаючи значних коштів на утримання чиновників та значних воєнних сил. 29. Реформування аграрного сектору в західних українських землях в середині 19 століття. У західноукраїнських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, зберігається велика земельна власність, яка становила більше 40% у Галичині та Буковині, і 70% — на Закарпатті. Скасування кріпацтва та ряд інших реформ середини XIX ст. відкрили шлях капіталістичним перетворенням і в цьому регіоні. З часом великі панські латифундії почали переходити до рук підприємців, різних банків, багатих селян. Панські фільварки починають здавати в оренду. Посилюється диференціація селянських господарств, все більше селян позбавляється землі на користь багатих, відбувається процес подрібнення господарств. У результаті цього на рубежі XIX—XX ст. тут було близько 5% багатих та більше 90% дрібних селянських господарств, які володіли відповідно 27% та близько 40% землі. Проте у великих господарствах, з метою підвищення їх прибутковості, починають застосовувати сільськогосподарські ма-шини та вдосконалені знаряддя праці, поліпшувалися сівозміни, почали застосовувати органічні та мінеральні добрива. Зміни, як; відбуваються в аграрному секторі, перебудова організації сільськогосподарського виробництва сприяють підвищенню врожайності зернових (на 20—25%), розширенню посівних площ, зростанню валової продукції землеробства. Але через зро-стання кількості населення, зайнятого в сільському господарстві, продуктивність праці не лише не зростає, а навіть знижується. Зростання аграрного перенаселення зумовлює зубожіння основ-ної маси селянських господарств. Це призводить до зростання еміграційних процесів: селяни західноукраїнських земель емігрують в інші країни 30. Особливості кріпацтва в Російські імперії , основні положення селянської реформи 1861 року. 19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Положення щодо селян, які вийшли з кріпосної залежності». селяни отримали особисту свободу, певні громадянські права, але за поміщиками зберігалося право власності на землю, у тому числі й на ту, яка перебувала в користуванні селян. Селяни зберігали право на користування земельними наділами із збереженням повинностей до повного викупу землі у поміщиків. Певні категорії селян, серед яких були дворові та місячники, польових наділів не отримали зовсім. Наділення селян землею відбувалося відповідно до певних правил, які різнилися для окремих регіонів і передбачали значне скорочення селянських наділів залежно від якості землі. Тимчасовозобов'язаний стан зберігався до повної сплати селянами 20% викупної суми І означав, що селяни повинні були нести всі повинності, у тому числі й панщину, яка оо.межувалася 40-ка чоловічими та 30-ма жіночими днями на рік. Цей період тривав упродовж 20 років, і лише у 1881 р. було прийнято рішення про завершення викупу в обов'язковому порядку й припинення тимчасовозобов'язанного стану. Реформа 1861 р. означала, ода епоха феодалізму в Російській імперії, а отже й в Україні, закінчувалася, хоча його пережитки ще тривалий час залишалися реальністю господарського життя країни. Це проявлялося насамперед у збереженні величезних поміщицьких володінь та обезземеленні більшості селянства, час-тина якого зовсім не отримала землі. Фактично це була експропріація землі в селян у процесі їх звільнення. Тривалий час селяни залишалися затиснутими відробітками та повиннностями. викупними платежами, залишаючись при цьому неповноправним станом, разом з тим скасування кріпацтва стало прогресивним кроком, сприяючи розвиткові нових економічних відносин не лише на селі, а й в усьому народному господарстві. 31. Протиріччя розвитку аграрного сектору Придніпровської України на рубежі 19-20 ст. 32. Столипінська аграрна реформа і спроби її реалізаціїї в Україні. Столипінська реформа передбачала, передусім руйнування громади, в якій сам Столипін вбачав головний гальмуючий чинник у процесі розвитку продуктивних сил сільського господарства. Масова участь селян у революції 1905 — 1907 рр.. фактично примусила переглянути підходи до вирішення аграрного питання та поступитися громадою. Початком реформи вважається опублікування указу від 9 листопада 1906 р. «Про доповнення деяких положень чинного закону стосовно селянського землеволодіння та землекористування». Сутність його полягала у скасуванні закону 1893 р. про непорушність громади. Усі громади поділялися на дві категорії: ті, де переділів землі не було протягом останніх 24-х років, і ті. де переділи громадських земель мали місце. Селяни першої категорії громад відразу проголошувалися власниками землі, незалежно від їх бажання. Для другої категорії громад необхідна була згода 1/3 селянських дворів, після чого громада ліквідовувалася, а домовласники ставали особистими власниками землі, що скасовувало особисто-подвірну власність (поширену на більшій частині України), а наділ переходив в особисту власність домовласника. У травні 1911 р, було видано «Положення про землеустрій», за яким створювалися відрубні та хутірські господарства шляхом ліквідації черезсмужжя. За згодою 1/5 домовласників можна було взяти землю однією ділянкою. Якщо садиба селянина при цьому залишалася в селі, то така ділянка називалася відрубом, а якщо селянин переносив на свій наділ і садибу — хутором. Особливе значення в Столипінській аграрній реформі мала переселенська політика. З метою скорочення соціального напруження та аграрного перенаселення уряд сприяв переселенню за Урал близько 3 мли осіб, з яких більше 1 мли — з України. 33. Концентрація промислового капіталу і монополізаціця промисловості між 19-20 ст в українських землях. На початку XX ст. виникає низка монополій, найбільшою з яких був заснований в 1901 р. синдикат Продамет, що зосередив у своїх руках 2/3 виробництва заліза та сталі Південної України. Поряд із зростанням концентрації промислового капіталу та виникненням монополій, відбувається зрощення банківського капіталу з промисловим, посилюється вплив держави на діяльність монополій. Сезонні ярмарки зберігаються лише в менш розвинутих регіонах, у великих містах створюються торговельні фірми із розгалуженою мережею стаціонарних магазинів та складів: формуються й товарні біржі, які спеціалізувалися на певному товарі: хлібі, металі, будівельних матеріалах тощо. Зростають й обсяги зовнішньоторговельного обороту. Основним продуктом експорту залишається збіжжя, важливою його статтею стає цукор. Основними статтями імпорту були машини. Переважна частина імпорту надходила з країн Європи. Дуже важливу роль у розвитку промисловості відігравав іноземний капітал, який активно вкладався у гірничо-металургійну промисловість Донбасу та Криворіжжя, у машинобудування та Інші галузі. Припливу іноземного капіталу сприяє відповідна політика царського уряду, який очолював наприкінці XIX — на початку XX ст. С. Ю. Вітте. Наприкінці XIX ст. стабілізується фінансова політика, запроваджується золотий стандарт, що гарантувало підприємцям-інвесторам стабільність у їхній діяльності. 34. Особливості економічного розвитку провідних країн світу у роки першої Світової війни. Німеччина. У роки війни держава практично повністю взяла у свої руки регулюючі функції в економіці. Адже умови тривалої агресії з боку Німеччини (1914—1918 рр.) вимагали максимальної мобілізації всіх ресурсів країни — як матеріальних, так і фінансових. Зростаючий бюджеіний дефіцит, обумовлений різким збільшенням воєнних видатків (лише прямі воєнні видатки становили 150 млрд золотих марок), призводить до нарощування грошової емісії, що супроводжується падінням купівельної спроможності марки та зростанням цін. До того ж за роки війни надзвичайно зростає державний борг країни. Запровадження нормованого розподілу продуктів споживання не забезпечувало потреб населення, яке страждає від голоду та нестачі найнеобхідніших товарів, що врешті-решт посилює політичну нестабільність та невдоволення основних мас населення і, нарешті, призводить до краху політичної системи, як результат поразки у війні. У країні панував економічний хаос, матеріальні ресурси були майже вичерпані, різко впала продуктивність праці. Порівняно з 1913 р. обсяг промислового виробництва зменшився на 43%. Була підірвана й фінансова система. Англія. Величезних втрат зазнала й економіка Англії. За роки війни загинуло близько 750 тис. осіб та 1,7 млн було поранено, а також втрачено близько третини національного багатства. Була знищена більша частина військового флоту та 40% торговельного. Війна вимагала від економіки величезного напруження: надзвичайно зросло виробництво воєнної продукції, воєнні видатки. Різко погіршився стан зовнішньої торгівлі, надзвичайно зріс дефіцит торговельного балансу. За роки війни зовнішьоторговельний оборот скоротився більше ніж удвічі, припинився розмін банкнот на золото, фунт стерлінгів знецінився. Англія з кредитора пере-творилася на боржника американських банків, і вслід за втратою промислової монополії починає втрачати й свою фінансову перевагу, поступаючись США. Франція. На території Франції протягом війни велися бойові дії. десять департаментів, найбільш промислово розвинутих, були спустошені війною. З ладу виведено 6 тис. км залізничних та 52 гис. шосейних шляхів, зруйновано 550 тис. житлових будинків та близько 23 тис. фабрик, заводів і шахт, загинула половина торговельного флоту. Загальні збитки оцінювалися в 134млрд золотих фр. Фінанси Франції були підірвані, з країни-кредитора вона перетворилася на країну-боржника. державний борг Франції у 1920 р. становив 300 млрд фр. США. Що ж до Сполучених Штатів Америки, то Перша світова війна стимулювала їх економічний розвиток. Ще до її початку США стають найбільшою індустріальною країною світу, виробляючи понад 35% світової промислової продукції. Вартість американського експорту за роки війни збільшилася більше, ніж утричі. Змінюється і фінансовий статус США: вони перетворюються на основного кредитора європейських держав, а Нью-Йорк стає світовим фінансовим центром. До кінця війни в США зосереджується половина світового золотого запасу. Війна дала змогу США захопити основні світові ринки збуту та джерела сировини. 35. Спроба утворення української національної держави і економічні програми національних урядів. |