1история шпоры. 1. Характеристика формаційного підходу до періодизації економічної історії
 Скачать 151.27 Kb.
|
|
47. Наслідки другої світової війни для України. Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму — 205 млрд крб, — яка вп'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру — майже 1,2 трлн крб. Катастрофічне знизилось промислове виробництво республіки. У 1945 р. в республіці було видобуто лише 36% вугілля, вироблено до 20% електроенергії, 17% чавуну (порівняно з рівнем 1940р.). Величезна кількість товарів народного споживання, необхідних для задоволення елементарних потреб (посуд, відра, голки, шкарпетки, сірники, мило тощо) не виготовлялися практично зовсім. Надзвичайно тяжким наслідком війни стало різке скорочення чисельності трудових ресурсів, особливо кваліфікованих кадрів. Це призвело до залучення на важку, малокваліфіковану працю, зокрема у вугільну та металургійну промисловість жінок. 48. Етапи відбудови економічного потенціалу України та його основні напрямки. В умовах переходу від війни до мирного будівництва постали питання про шляхи подальшого розвитку економіки країни, про її структуру та систему управління. Сталінським планом остаточно оформлювалося суспільство, в якому було ліквідовано ринкові відносини, а людина повністю підпорядковувалася політико-адміністративній владі. Ця цілісна модель охоплювала як промисловість, так і сільське господарство. В цих умовах уряд знов (як і в довоєнні роки) переходить до розширення застосування примусової праці. В цих умовах відбудова промисловості була найважливішим завданням. На відродження промисловості України було спрямовано величезні матеріальні та трудові ресурси, сюди направляли механізми, обладнання, верстати, технологічні лінії, які СРСР отримував як репарації з Німеччини, в основному у вугільну промисловість, машинобудування, електроенергетику. Більшість виділених коштів спрямовувалася на відродження Донбасу. Серед пріоритетних галузей народного господарства була й електроенергетика, їй першочергово виділялися кошти, трудові та матеріальні ресурси, транспорт. Досить успішно йде і відродження металургійної промисловості: з виплавки чавуну та сталі в кінці п'ятирічки Україна вийшла на рівень 93—95% довоєнного виробництва. Машинобудування в Україні відбудовувалося також досить швидкими темпами. Значно повільнішими темпами йшла відбудова сільського господарства. Ситуація ще більше погіршувалася тим, що початок відбудови збігся з вкрай важким явищем — голодом 1946—1947рр. У 1945 р. приймаються постанови щодо відбудови народного господарства західноукраїнських областей. У цих документах визначався курс на реконструкцію та розвиток традиційних для регіону галузей промисловості (нафтовидобувної, газової та ін.) і на створення нових (машинобудування, приладобудування, металообробка тощо). 49. Економічні наслідки другої світової війни для світового господарства. Друга світова війна стала найбільшою економічною катастрофою XX сторіччя. У неї було втягнуто понад 60 держав і більше ніж 4/5 населення планети. Людські жертви перевищили 50 млн осіб; було знищено національне багатство на 316 млрд дол. Майже всі країни-учасниці вийшли з війни економічно виснаженими. Руйнування зачепили не лише Європу, а й Північну Африку, Далекий Схід та Південно-Східну Азію. Дуже постраждав світовий транспорт: зруйновано мости, залізничні колії, численні порти. Не вистачало й рухомого складу залізниць, істотно скоротився торговельний флот. За роки війни значно знизився життєвий рівень, що призвело до високої смертності населення. Безумовно, завершення війни принесло певні позитивні зміни, проте через падіння рівня продуктивності праці та інших негативних явищ (недовантаження обладнання, неефективне використання земельних ресурсів тощо) бідність залишалася надзвичайно поширеним явищем у по-воєнному світі. Надзвичайно негативним чинником став підрив національних валют. Країни, які воювали, фінансували свої видатки за рахунок збільшення кількості паперових грошей та емісії державних позик. Відразу після війни ситуація ще більше погіршилася, адже в країнах, які звільнилися від окупації, фінансували відбудову власного господарства також за рахунок випуску нових грошей та додаткових позик. Все це призводило до зростання інфляційних явищ. 50. План Маршала і його роль у відбудові господарства західноєвропейських країн. У червні 1947 р. держсекретар СІЛА генерал Дж. Маршалл. виступаючи у Гарварді, запропонував план допомоги європейським державам, до якого входили заходи щодо подолання розрухи, стабілізації фінансів, зниження напруженості у політичній сфері. За чотири роки реалізації плану Маршалла (1948—1951 рр.) 16 європейських країн отримали від США допомогу у розмірі 17 млрд дол. Понад 2/3 цієї суми одержали ФРН, Великобританія. Франція та Італія. Досить цікавою була структура поставок: 70% становили продовольство, паливо та добрива. Надзвичайно важливим аспектом втілення плану стали джерела фінансування. Водночас умови отримання допомоги за планом Маршалла були досить жорсткими: відмова від націоналізації промисловості, свобода підприємництва, зниження митних тарифів. Пізніше до них додали обмеження у торгівлі із соцтабором та надання територій для розміщення американських воєнних баз. Радянському Союзові також запропонували взяти участь у плані Маршалла. Цілком ймовірно, що за умови участі СРСР у цьому плані, вплив США в Європі посилився б меншою мірою, а відбудова народного господарства в країні відбулася б більш успішно та менш болюче. Але керівництво СРСР (як на це і розраховували американські політики) не лише саме відмовилося від допомоги, а й заборонило брати в ньому участь східно-європейським країнам . План Маршалла на сьогодні є однією з найбільш успішних економічних програм в історії, адже завдяки його реалізації було досягнуто всіх його явних та таємних цілей: — економіка країн Західної Європи була відбудована; — європейські країни зуміли погасити зовнішню заборгованість; — вплив комуністів та СРСР (який дуже зріс у роки війни) було послаблено; — США отримали надзвичайно великий ринок збуту; — було відбудовано і зміцнено європейський середній клас. існування якого є гарантом збереження політичної стабільності та стійкого розвитку. 51. Основні тенденції післявоєнного економічного розвитку в США . Сполучені Штати Америки у перші ж повоєнні роки зуміли швидко та ефективно переорієнтувати свою економіку на випуск мирної продукції. У 1948 р. було збільшено мінімальну заробітну плату, прийнято програму будівництва дешевого житла. Досить важливу роль у політиці уряду США в 40-ві роки відіграли початок «холодної війни» та план Маршалла. За рахунок прибутків від воєнних замовлень було переобладнано підприємства, збільшено зайнятість, піднято заробітну плату. Війна в Кореї, яка розпочалася у 1950 р., дала змогу ще збільшити воєнні видатки, що також забезпечувало зайнятість населення, але піднесення економіки, обумовлене цією війною, виявилося нетривалим. Уряд був змушений скоротити золоті та валютні резерви, збільшити внутрішній борг, скоротити соціальні витрати тощо. У результаті економіка США втрачає динамізм, на деяких напрямках на початку 60-х років стало помітним відставання. Досить вагомим чинником, який обумовив уповільнення темпів економічного зростання в економіці США, став розпад колоніальної системи, в результаті якого утворюється досить місткий ринок для американських капіталів. Негативним фак-тором для економіки США стало й утворення двох нових промислових центрів у світовій економіці — західноєвропейського на чолі з ФРН та азіатського на чолі з Японією. 52. Особливості відновлювальних процесів і економічного розвитку Західної Німеччини. Економіка західної частини країни, яка у 1949 р. перетворилася у ФРН, розвивалася відповідно до розробленої міністром економіки Баварії, а потім і ФРН професором Л. Ерхардом концепції «соціального ринкового господарства», що спиралася на традиції німецького народу. Вона включала зосередження народного господарства на збільшенні виробництва та доходу, широке використання конкуренції та підприємництва як незамінної сили господарської динаміки, конкурентоспроможності та суспільного процвітання. У 1948 р. проводяться: грошова реформа, яка дала змогу звільнитися від величезної маси знецінених грошей; цінова реформа, завдяки якій відпускаються ціни і відміняється регулювання цін та розподілу податкова реформа, що захистила права споживача та забезпечила свободу підприємництва. Уже в 1954 р. на третину було перевищено рівень довоєнного виробництва, а до середини 50-х років ФРН вийшла на друге місце в світі після США за рівнем золотих запасів. Ставши провідною країною Західної Європи, ФРН випередила у господарському розвитку своїх минулих переможців. Саме ФРН є фактичним ініціатором створення «Спільного ринку». 53. Економіка Англії в післявоєнний період : основні положення економічної політики лейбористів Великобританія вийшла переможницею у Другій світовій війні, але втрати її були надзвичайно великими. Економіка потребу-вала кардинальних заходів для виводу її з кризового стану. У липні 1945 р., після перемоги на виборах, до влади приходить лейбористський уряд на чолі з К. Еттлі, який розпочав реформи, спрямовані на перехід до «демократичного соціалізму». з метою підтриманням повної зайнятості, проводиться часткова націоналізація базових галузей економіки — енергетики, транспорту, кам'яновугільної та сталеливарної промисловості, а також інфраструктури. До кінця 40-х років більше 20% британської промисловості опинилося під безпосереднім контролем держави. Власникам націоналізованих підприємств сплачувалася компенсація. Досить важливими були заходи уряду лейбористів щодо підтримання фунта стерлінгів шляхом установлення так званої «політики економії» та досягнення рівноваги платіжного балансу, які. На жаль, виявилися недостатньо ефективними. Економічні труднощі зросли з початком розпаду Британської колоніальної імперії, адже країна втратила традиційні джерела сировини та ринки збуту. 54. Економічні наслідки поразки Японії в Другій світовій війні, причини її економічного підйому в 50-60-ті роки 20-го століття. Що стосується Японії, то її повоєнний розвиток був якнайтісніше пов'язаний із новими світовими реаліями. Японія змушена була пристосовуватися до нової структури світового господарства, розвивати зовсім нові для себе галузі. Стрімка торговельна експансія Японії досить швидко набрала глобального характеру, японська продукція почала успішно долати конкуренцію інших країн. Усе це досить позитивно впливає на економічну ситуацію в країні, виводить її у 50—60-ті роки в число найрозвинутіших країн світу. Уже у другій половині 40-х років в Японії розробляється система заходів, спрямованих на повернення від мілітаризму до лібералізації господарської системи та запуску механізму вільної конкуренції, яка вилилася у цілу низку реформ, що створили передумови для успішного розвитку економіки країни. Насамперед це аграрна реформа, що сприяла значному розширенню внутрішнього ринку: демонополізація промисловості шляхом розпуску «дзайбацу» (вертикальних концернів-холдингів). реформа трудового законодавства і, нарешті, реформа середньої школи, яка дала Японії найкваліфікованішу та найдешевшу у світі робочу силу. Передбачалася також і структурна перебудова економіки. Оскільки Японія не мала власного сировинного потенціалу, але мала значний трудовий, тут створюється багатогалузевий комплекс сучасних переробних галузей, які б враховували забезпечення експорту та заміщення імпорту. Було також забезпечене поєднання механізмів ринкового господарства з державною підтримкою приватного нагромадження, виходячи з принципу пріоритетів, які мінялися із розвитком структурної перебудови. Японія, зруйнована, з жорстко мілітаризованою економікою країна, перетворилася у велику індустріальну державу, що посідає одне з перших місць за рівнем розвитку народного господарства. 55. Підвищення інтеграційних процесів в світовій економіці після другої світової війни, „Спільний ринок виникнення , розширення складу і перспективи”. Нарешті, у провідних зарубіжних країнах досягнення НТР, успіхи господарського розвитку посилили процеси концентрації та централізації виробництва, а також зросла роль акціонерної форми капіталу та монополій як провідної господарської форми. Ці тенденції переросли можливості окремих країн та обумовили інтернаціоналізацію виробництва на приватногосподарському та державному рівнях: зросла кількість міжнародних монополій. утворилися інтеграційні об'єднання. Так, створене у 1957 р. Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, «Спільний ринок») являє собою зразок механізму міждержавного регулювання соціально-економічних процесів. Вільний рух товарів та поступове зняття митних бар'єрів стало першим досягненням ЄЕС. Початок цьому процесові було покладено 1 січня 1958 р.. шляхом зниження на 10% митних тарифів у взаємній торгівлі шести країн ЄЕС (ФРН, Франція, Італія, Бельгія. Нідерланди, Люксембург). Остаточне скасування тарифів відбулося 1 липня 1968 р. У 1973 р. до «Спільного ринку» приєдналися Великобританія, Ірландія та Данія; у 1981 р. — Греція; у 1986 р. — Іспанія та Португалія; у 1995 р. — Швеція, Фінляндія та Австрія. Вже на початку 1990-х років тут були ліквідовані бар'єри на шляху руху товарів, капіталів та робочої сили. Нині на «Спільний ринок» припадає близько 90% європейського промислового виробництва, до нього входить 15 країн. 56. Криза радянської тоталітарної системи та спроби її модернізації в 50-60х роках. На межі 1950—1960-х років економічна ситуація в країні знову ускладнилася. Далися взнаки не лише об'єктивні причини, а й численні управлінські експерименти в економіці, суб'єктивізм та волюнтаризм її керівництва, значне зростання воєнних видатків, нова хвиля політизації та ідеологізації управління економікою. Уряд робить спробу поліпшити ситуацію цілою низкою заходів, що значно погіршили становище населення. Так, було знижено тарифні розцінки у промисловості приблизно на 30%. Це рішення пояснювалося необхідністю скорочення виробничих видатків, але насправді це означало приховане скорочення заробітної плати робітників. У 1961 р. було проведено грошову реформу: масштаби цін було підвищено у 10 разів, у зв'язку з чим було випущено нові гроші. Економісти вважають її прихованою девальвацією, адже внаслідок неї ціни на колгоспних ринках, які забезпечували в цей час близько 15% товарообігу, значно зросли. Через деякий час (з 1 липня 1962 р.) було піднято ціни на ряд продуктів харчування й у державній торгівлі (на м'ясо та м'ясопродукти — на 30%, на масло — на 25%). 25 квітня 1956 р. було скасовано антиробітничий закон 1940 р., що прикріплював трудящих до їхніх підприємств. Тепер робітники могли змінювати місце роботи, попередивши про це адміністрацію за два тижні (це не стосувалося колгоспників, які, не маючи паспортів, не могли за своїм бажанням залишити колгосп). Було підвищено мінімальну заробітну плату (приблизно на 35%) у промисловості. Змінилася й ситуація в колгоспах: замість існуючої раніше системи оплати праці один раз на рік запроваджено помісячне, подекуди поквартальне авансування (грошове та натуральне), причому грошова оплата колгоспників за 1950-ті роки зросла більше, ніж у чотири рази. У 1956 р. запроваджено закон про пенсійне забезпечення, за яким майже подвоївся розмір пенсій, а пенсійний вік було знижено до 55 років для жінок і до 60 років для чоловіків. Але колгоспники отримали право на пенсію лише у 1964 р.. а пенсійний вік для них наставав на п'ять років пізніше. На початку ж 1960-х років колгоспники нарешті отримали паспорти. Було скорочено тривалість робочого тижня (з 48 до 46 годин). Відпустка вагітних жінок, скорочена при Сталіні, стала знову стодванадцятиденною. Уряд пообіцяв не випускати нових примусових позик (за якими держава забирала близько 6% річних заробітків), але на 20 років заморозив виплати за попередніми позиками. Нарешті, високими темпами розвивалося житлове будівництво. на початку 1960-х років соціально-економічна ситуація в країні загострюється: знижуються темпи зростання продуктивності праці, погіршуються умови життя населення, що проявилося в зростанні цін на продукти харчування, збільшенні непрямих податків, обмеженні присадибних ділянок та поголів'я худоби у підсобних господарствах колгоспників, зростанні загального дефіциту продовольчих та інших товарів. Усе це обумовило необхідність пошуку шляхів подолання негативних тенденцій радянської економіки. 57. Економічна реформа 1965 року і її основні напрямки. Початок реформуванню радянської економіки поклади рішення березневого та вересневого (1965 р.) пленумів ЦК КПРС. Реформа (названа «косигінською» за ім'ям одного з її ініціаторів, голови Ради міністрів СРСР О. М. Косигіна) мала на меті вдосконалити планування й економічне стимулювання і була спрямована на знаходження оптимального сполучення централізованого керівництва економікою й оперативно-господарської самостійності підприємств, зміцнення й подальший розвиток господарського розрахунку. Реформа охоплювала всі елементи господарського механізму: планування, організаційну структуру управління, економічні стимули і господарський розрахунок. основним питанням реформи залишалося зменшення кількості показників, які зводились «згори», що означало збереження старої концепції плану як системи директивних показників, тобто обов'язкових для виконання планових завдань. 1 хоча проголошувалась необхідність поєднання адміністративних та економічних методів, перевага надавалася директивним показникам. На практиці це означало, що господарський механізм, закладений в основу реформи 1965 р., зберігав традиційні риси командно-адміністративної системи. Господарська реформа зачепила й сільське господарство. Відповідно до рішень березневого (1965 р.) пленуму ЦК КПРС було прийнято низку заходів, спрямованих на виправлення становища в аграрному секторі. Насамперед було підвищено закупівельні ціни з таким розрахунком, щоб довести їх до рівня, при якому колгоспи та радгоспи не зазнавали б збитків при продажу продукції державі. Роздрібні ціни повинні були зберігатися на попередньому рівні, а різниця покриватися за рахунок державного бюджету. Важливою причиною відставання сільського господарства був і його низький технічний рівень. Незважаючи на суперечливий та непослідовний характер реформи 1965 р., вона дала певний позитивний імпульс народному господарству. В Україні за 1966—1970 рр. істотно (у 1,5 рази) зросли основні виробничі фонди та обсяги промислового виробництва, а національний дохід зріс на 30%. Проте ці позитивні зрушення стосувалися переважно важкої індустрії, а виробництво предметів споживання і надалі істотно відставало. Дещо поліпшилась і ситуація в аграрному секторі, валова продукція якого зросла на 16,6%, але планові показники так і не були досягнуті. А з 70-х років темпи економічного зростання починають знижуватися. |