Главная страница
Навигация по странице:

  • Період реконвалесценції

  • 22.Анатомо-фізіологічні особливості кісткової системи. Профілактика і лікування хворих на рахіт. Рахіт

  • Лікування ( неспецифічне і специфічне

  • Профілактика (неспецифічна і специфічна)

  • 23. Гіпокальціємічний синдром. Етіологія. Клінічні прояви. Лікування. Профілактика. Догляд. Спазмофілія

  • Класифікація: 1. Явна форма спазмофілії

  • Невідкладна допомога

  • 3.Симптом Люста

  • 24.Гострі розлади травлення у дітей раннього віку. Етіологія. Клінічні прояви. Лікування. Профілактика. Догляд.

  • Клінічні прояви

  • Ступені тяжкості токсикозу за стадіями розвитку

  • Якщо дитина втратила до 5% маси – 1 ступень - необхідно 150 – 170 мл/кг, Якщо дитина втратила до 10% маси – 2 ступень – необхідно 180 – 200 мл/кг

  • Педиатрия. 1. Організація профілактичної та лікувальної допомоги дітям, обовязки фельдшера, щодо її виконання. Лікувальнопрофілактичні заклади


    Скачать 93.97 Kb.
    Название1. Організація профілактичної та лікувальної допомоги дітям, обовязки фельдшера, щодо її виконання. Лікувальнопрофілактичні заклади
    АнкорПедиатрия .docx
    Дата22.04.2017
    Размер93.97 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаПедиатрия .docx
    ТипДокументы
    #5195
    страница3 из 5
    1   2   3   4   5

    Рахіт - захворювання дітей раннього віку, в основі якого лежать недостатність вітамінів групи Д в організмі, порушення мінерального та інших видів обміну речовин, внаслідок чого мають місце розлади формування скелета, функцій внутрішніх органів та систем

    ЕтіологіяПричиною рахіту є гіповітаміноз Д (недостатність кальциферолу). Цьому сприяє:1. Дефіцит сонячного опромінення2. Неповноцінне харчування. Оптимальне співвідношення Са і Р в їжі – 1: 1,53. Недостатня рухова активність4. Протисудомна терапія, що призначається дуже довго, сприяє підвищеної метаболізації вітаміна Д.

    Клініка:

    Початковий період : перші ознаки захворювання виникають частіше на 2-3 міс життя. Неспокій, легка збудливість, здригання під час громких звуків, сон поверхневий, тривожний, підвищене потовиділення, облисіння потилиці. Може виникнути розм’якшення ( остеомаляція) кісток, м’якість і піддатливість країв тім’ячок, збільшення їх розмірів. При неадекватності або відсутності лікування починається період розпалу.

    Період розпалу: гіпотонія м’язів, сплощення потилиці (краніотабес), характерна наявність лобних („олімпійський лоб”) і тім’яних горбів ( “квадратна голова”).  Деформації грудної клітки – „груди шевця” і „ курячий кіль” , „чотки” – потовщення в місці реберно – хрящових зчленувань. В місцях прикріплення діафрагми  утворюється „гарісонова борозна”. Скривлення хребта – патологічні кіфоз, лордоз.З боку довгих кісток – „браслети”, „низки перлів”. Коли дитина починає ходити – Х- подібні та О – подібні  викривлення нижніх кінцівок. Тазові кістки деформуються. М’язова система погано розвинена. Симптом «складаного ножа».Живіт великий, плюсклий ( жаб’ячий).

    Період реконвалесценції: характеризується зворотним розвитком симптомів, поліпшенням загального стану, позитивною дінамикою біохімічних показників.

    Залишкові явища : спостерігаються після 2-3 років тільки у дітей , які перенесли середню і тяжку форму рахіту.

    22.Анатомо-фізіологічні особливості кісткової системи. Профілактика і лікування хворих на рахіт.

    Рахіт - захворювання дітей раннього віку, в основі якого лежать недостатність вітамінів групи Д в організмі, порушення мінерального та інших видів обміну речовин, внаслідок чого мають місце розлади формування скелета, функцій внутрішніх органів та систем

    ЕтіологіяПричиною рахіту є гіповітаміноз Д (недостатність кальциферолу). Цьому сприяє:1. Дефіцит сонячного опромінення2. Неповноцінне харчування. Оптимальне співвідношення Са і Р в їжі – 1: 1,53. Недостатня рухова активність4. Протисудомна терапія, що призначається дуже довго, сприяє підвищеної метаболізації вітаміна Д.

    Класифікація

    Клінічні форми хвороби

    Перебіг хвороби

    Ступінь важкості

    Клінічні варіанти

    1. Легка.

    1. Гострий

    1. Легкий

    1 кальційпенічний

    2. Середньоважка

    2. Підгострий

    2. Середньої важкості

    2 фосфоропенічний

    3. Важка

    3. Рецидивуючий

    3. Важкий

    3 без значних відхилень вмісту кальцію і фосфору в крові

    Клініка:

    Початковий період : перші ознаки захворювання виникають частіше на 2-3 міс життя. Неспокій, легка збудливість, здригання під час громких звуків, сон поверхневий, тривожний, підвищене потовиділення, облисіння потилиці. Може виникнути розм’якшення ( остеомаляція) кісток, м’якість і піддатливість країв тім’ячок, збільшення їх розмірів. При неадекватності або відсутності лікування починається період розпалу.

    Період розпалу: гіпотонія м’язів, сплощення потилиці (краніотабес), характерна наявність лобних („олімпійський лоб”) і тім’яних горбів ( “квадратна голова”).  Деформації грудної клітки – „груди шевця” і „ курячий кіль” , „чотки” – потовщення в місці реберно – хрящових зчленувань. В місцях прикріплення діафрагми  утворюється „гарісонова борозна”. Скривлення хребта – патологічні кіфоз, лордоз.З боку довгих кісток – „браслети”, „низки перлів”. Коли дитина починає ходити – Х- подібні та О – подібні  викривлення нижніх кінцівок. Тазові кістки деформуються. М’язова система погано розвинена. Симптом «складаного ножа».Живіт великий, плюсклий ( жаб’ячий).

    Період реконвалесценції: характеризується зворотним розвитком симптомів, поліпшенням загального стану, позитивною дінамикою біохімічних показників.

    Залишкові явища : спостерігаються після 2-3 років тільки у дітей , які перенесли середню і тяжку форму рахіту.

    Діагностика – на підставі клінічних ознак, даних рентгенограм кісток, аналіз крові на вміст Са і Р. Зниження вмісту загального кальцію, неорганічного фосфору, підвищення активності лужної фосфатази у сироватці крові.

    Лікування ( неспецифічне і специфічне):


    Медикаментозні

    Додаткові

    Препарати вітаміну Д3

    Препарати кальцію, магнію, оротової кислоти, карнітину хлориду, АТФ, полівітаміни (Е, групи В, С) в вікових дозах.

    Дотримання режиму дня та санітарно – гігієнічного режиму. Природне вигодовування, при неможливості – адаптовані замінники грудного молока. Через 2 тижні від початку медикаментозного лікування – призначити ванни: сольові ( для дітей малорухомих, пастозних),хвойні (переважно збудженим дітям), трав’яні ( дітям з ексудативно – катаральним діатезом), загальний масаж, ЛФК.

    Лікувальне призначення вітамінуД3.




    Добова доза вітаміну Д3

    Тривалість прийому вітаміну Д3.

     

    Діти, хворі на рахіт різного ступеня тяжкості процесу.

    Легкий ступень – 2 000 МО

    Середньої важкості – 4 000 МО

    Важкий – 5 000 МО

    Протягом 30 – 45 днів. У подальшому для попередження загострень та рецидивів хвороби по 2 000 МО протягом 30 днів 2 – 3 рази на рік з інтервалами між ними не менш ніж 3 місяці до 3 – 5 річного віку.

     



















    Неспецифічне – раціональне  вигодовування,препарати  Са  - хлорид, глюконат,вітамінотерапія – аскорбінова кислота, вітаміни групи В,цитратна суміш,лікувальна гімнастика і масаж,

    Специфічне  - загальне УФО,Вітамін Д ,Ергокальциферол

    Профілактика  (неспецифічна і специфічна):Антенатальна неспецифічна проводиться усім вагітним – дотримання режиму дня, прогулянки, раціональне харчування

    Антенатальна  специфічна – тільки за 2 останніх місяця вагітності, якщо вони припадають на осінь та зиму (УФО або вітамін Д)

    Постнатальна  неспецифічна – прогулянки, масаж, режим дня, природне вигодовування, використання цитратної суміші.

    Постнатальна специфічна -  проводиться здоровим дітям першого року життя,  починая з 1 – 1,5 міс, у недоношених – з 2-3 тижнів ( виключаючи літні місяці). УФО, олійний розчин вітаміну Д2 або Д3. Спиртовий розчин для профілактики не застосовується.Протипоказане одночасне використання УФО і препаратів вітаміну Д

    Недоношеним дітям профілактика рахіту вітаміном Д проводиться безперервно протягом першого півріччя життя: при I ступені недоношеності - з 10 - 14 дня життя по 500 - 1000 МО; при II - III ступені - з 10 - 20 дня життя (після установлення орального харчування) по 1000 - 2000 МО щоденно

    23. Гіпокальціємічний синдром. Етіологія. Клінічні прояви. Лікування. Профілактика. Догляд.

    Спазмофіліяцезахворювання, якепатогенетичноюпов'язанезрахітоміхарактеризуєтьсясхильністюдітейдосудоміспастичнихстанів.Виникаєуразігіпокальціємії, підвищуєтьсярівень NaіК, щопризводитьдопідвищеннязбудливостінервово - м'язевогоапарату. Частіше хворіють хлопчики.

    Класифікація:

    1. Явна форма спазмофілії:

    а) ларингоспазм;( це спазм голосової щілини. Виникає гостро приступоподібно. Об'єктивно:ціаноз шкірних покривів;екзофтальм;втрата свідомості;зупинка дихання;за спазмом слідує гучний вдих - «півнячій крик»;холодний липкий піт.Приступ триває 1-2 хвилини.

    Невідкладна допомога:забезпечити доступ свіжого повітря;зросити холодною водою;подразнити корінь язика:інгаляція кисню;кальцію хлорид або кальцію глюконат 10%

    б) карпопедальний спазм;( це тонічне скорочення м'язів кистей і стоп, виникає «рука акушера» або стопа у стані згинання. Триває від декількох хвилин до кількох діб.)

    в) еклампсія.( загальний приступ клінічно-тонічних судом із втратою свідомості.Об'єктивно:заціпеніння;мимовільне посмикування м'язів обличчя і кінцівок;блідість шкіри змінюється ціанозом;розлади дихання — піна на губах;мимовільне сечовиділення і дефекація.Невідкладна допомога:інгаляція кисню; 10% розчин кальцію хлориду або кальцію глюконату;0,5% розчин седуксену, сибазону.)

    2. Латентна (прихована) форма спазмофілії.

    1 .Симптом Хвостека: при постукуванні по щоці у ділянці підочної ямки виникає скорочення м'язів обличчя.

    2.Симптом Труссо: при стисканні невово-судинного пучка у ділянці плеча (накладання джгута) виникає «рука акушера».

    3.Симптом Люста: при постукуванні у місці виходу малогомілкового нерву відбувається згинання стопи.

    4.Симптом Маслова: короткочасна зупинка дихання при больовому подразненні голкою.

    Лікування: явних форм спрямовують на створення „ голодного ацидозу” ( водно – чайна дієта на 8 – 12 годин). Харчування переважно вуглеводне (декілька днів), показане різке обмеження коров’ячого молока (багато фосфатів). Призначають протисудомну терапію, в/в введення препаратів Са, броміди, вітамінотерапія.Після насичення організму кальцієм (2-3 дні) на тлі його подальшого приймання і отримання вітамінів (ретинолу, групи В, токоферолу), проводять протирахітичне лікування.
    24.Гострі розлади травлення у дітей раннього віку. Етіологія. Клінічні прояви. Лікування. Профілактика. Догляд.

    Гострі розлади травлення – функціональні порушення, які характеризуються блюванням і рідкими частими випорожненнями.До гострих розладів травлення належать проста , парентеральна, токсична диспепсії.

    Проста диспепсія -  гострий розлад травлення функціонального характеру, головними ознаками якого є блювання і рідкі випорожнення без значного порушення загального стану дитини.

    Причини виникнення: перегодовування дитини,переважання одного з інгредієнтів їжі (білків, жирів, вуглеводів),неадаптована їжа (рано введений прикорм), швидкий перехід до нового виду їжі (скорочення періоду адаптації під час введення соків, прикормів) часте прикладання дитини до грудей матері, відсутність нічної перерви в годуванні, перегрівання дитини, порушення у приготуванні молочних сумішей, санітарних умов їх зберігання.

    Клінічні прояви:блювання 1-2 рази на добу відразу після їжі або через 15-20 хв,зригування, зниження апетиту, часті випорожнення 5-7 разів на добу, у випорожненнях невелика кількість слизу, неперетравлена їжа у вигляді білих і жовтих скупчень, температура тіла нормальна, іноді субфебрільна,періодично дитина буває неспокійною, плаче (кишкова колька), живіт помірно здутий, під час пальпації м’який, визначається скупчення газів у кишках,язик обкладений білим нальотом,може порушуватися сон.

    Лікування: дотримання водно-чайної дієти протягом 6 – 8 годин, розрахувати загальну кількість рідини разом з їжею, вона повинна  дорівнювати 150 мл на кг маси тіла,поїти дитину кожні 15 хв  рідиною по 10-15 мл,призначити питво,після водно- чайної паузи перейти на дозоване годування: омолоджуюча дієта, годують дітей кожні 2 години, зменшується разова кількість їжі,до 7 дня – повний об’єм їжі, якщо всі клінічні прояви диспепсії ліквідовано. ферментотерапія ( соляна кислота з пепсином, панкреатин)вітамінотерапія (  тіамин, піридоксин, рибофлавін, нікотинова кислота, аскорбінова кислота)

    Токсична диспепсія– гострий розлад травлення з явищами загальної інтоксикації, порушенням водно – мінерального обміну, різкими змінами інших видів обміну, що призводить до розвитку ацидозу, патологічних змін внутрішніх органів і систем.

    Причини виникнення :Головним чинником є інфекція, яка потрапляє з їжею, через соски, предмети догляду у разі порушення  гігієнічних вимог.

    Клінічні прояви:Клінічні прояви характеризуються  синдромами:

    Ентероколітний синдром:початок захворювання гострий, температура тіла підвищується до 38* - 39* С і порушується загальний стан ,зригування, блювання до 10 разів і більше на добу, не залежить від прийомів їжі і рідини,рідкі випорожнення до 15-20 разів і більше на добу з малою кількістю калових мас, з патологічними домішками (слиз, неперетравлена їжа, зелень),скупчення газів у травному тракті призводять до метеоризму, гази самостійно не відходять,розвивається кишкова колька, дитина кричить, підтягує ніжки до живота,з подальшим розвитком симптомів блювання стає неперервним, випорожнення водянисті зі слизом.

    Синдром токсикозу: в перші години захворювання змінюється поведінка  дитини, її загальний вигляд : з’являються  неспокій, блідість шкірних покривів, зниження тургору тканин, западають очі, шкіра бліда із сіро - землистим відтінком, на тлі загального гальмування кори головного мозку виникають симптоми збудження підкоркових центрів, стереотипні рухи пальців рук, жувальних м’язів,  рух очних яблук,рефлекси знижені, іноді зникають, відсутня больова реакція на ін’єкції,спостерігаються клоніко - тонічні судоми,симптоми порушення серцево – судинної системи: тахікардія, слабкість тонів серця, слабкість пульсу, ціаноз кінцівок, кінчика носа, кінцівки холодні, артеріальний тиск спочатку підвищується, а потім різко знижується, дихання токсичне, часте – 60 – 80 за хв, поверхневе, без пауз, печінка збільшується, під час пальпації її виникає біль, чим більше розмір печінки, то тяжчий токсикоз,різний ступінь порушення функції нирок, олігурія може перейти в анурію.

    Синдром ексикозу:очі і велике тім’ячко западають, риси обличчя загострюються,

    - язик сухий з білим нальотом, слизова оболонка порожнини рота різко гіперемована, суха, склери сухі, рогівка мутна,тургор тканин значно знижений, складка шкіри на животі  збирається і не розправляється, що свідчить  про втрату еластичності шкіри,з розвитком  ексикозу сечі стає мало, кількість сечовиділень зменшується, втрата маси тіла за добу до 500 – 1000 г.

    Ступені тяжкості токсикозу за стадіями розвитку

    1 стадія – порушення водного балансу: випорожнення водянисті, у великій кількості,блювання, метеоризм, втрата маси тіла, психомоторне збудження

    2 стадія – виражена дегідратація:знижений тургор тканин, сіро - землистий колір шкіри,порушення свідомості, судоми, зниження АТ, зміщення меж серця  і емфізема легенів, збільшення печінки

    3 стадія – виражений ацидоз: повна непритомність,дихання Кусмауля, некоординовані рухи кінцівок,олігурія, альбумінурія, ацетонурія, глюкозурія, великий розмір печінки, вона болісна під час  пальпації.

    4 стадія – термінальна

    Лікування:Госпіталізація дитини в інфекційне відділення та лікування в стаціонарних умовах.Водно – чайна пауза протягом 12 годин.Промити шлунок 1 – 2 % розчином гідрокарбонату натрію або чаєм, ізотонічним розчином натрію хлориду.Поставити очисну клізму, після неї – лікувальну ( з антибактеріальними препаратами).Після промивання шлунка через зонд ввести в шлунок разову дозу антибіотика (поліміксин М).Розрахувати необхідний об’єм рідини (150-170 мл на кг маси тіла дитини).Відновлення водно-електролітного обміну в залежності від втраченої маси (ступеня ексикозу).

    Якщо дитина втратила до 5% маси – 1 ступень - необхідно 150 – 170 мл/кг,

    Якщо дитина втратила до 10% маси – 2 ступень – необхідно 180 – 200 мл/кг,

    Якщо дитина втратила  10% і більше – 3 ступень – необхідно 220 мл/кг.

    Пероральне введення рідини кожні 10 хв по 5-10 мл..Інфузійна терапія.Після водно - чайної паузи - дозоване годування.Антибіотикотерапія (перорально – поліміксин М сульфат 100 000 ОД на кг маси тіла, цефалоспоріни в/м або в/в).Для лікування дисбактеріозу – біопрепарати лінекс, лактобактерін, біфідумбактерін,  краплі „Хілак”.Вітамінотерапія.
    1   2   3   4   5


    написать администратору сайта