Педиатрия. 1. Організація профілактичної та лікувальної допомоги дітям, обовязки фельдшера, щодо її виконання. Лікувальнопрофілактичні заклади
 Скачать 93.97 Kb.
|
|
10.Характеристика грудного вигодовування. Переваги грудного вигодовування. Види й термін введення підгодовування. Переваги : Для матері: виробляється гормон окситоцин, Для дитини – правильно форм мікрофлора кишечника, пасивна імунізація. Підгодовування – з 6 міс (овочеве пюре) 7 міс ( молочно-круп’яні каші) 7 міс ( м’ясне пюре) 7-7,5 яєчний жовток 8 – кисломолочні продукти 8-10 міс - риба 11. Характеристика змішаного вигодовування. Протипоказання й утруднення під час грудного вигодовування. Протипоказання грудного вигодовування Для матері: велика кровотеча, активна форма туберкульозу, сифіліс, псих захв, прийом медикаментів, цитостатиків. Для дитини: ↓ оцінка по шкалі Апгар, вроджені вади розвитку, гемолітична хвороба новонароджених, глибока недоношеність. Прикорм вводять на 2 тижні раніше. 12.Характеристика штучного вигодовування. Молочні суміші. Гіпогалактія та її профілактика. Гипогалактия — снижение функций молочных желез, которое может проявляться в нарушении процессов лактопоэза, лактогенеза или молокоотдачи, а также в сокращении лактации по времени (менее 5 месяцев) 13. Харчування дітей віком після року. Контроль за харчуванням у дитячом дошкільному закладі. Соотношение белков/жиров/углеводов На 1 год: природне – 1:3:6 Штучне – 1:1,5 : 3 После 1 года: 1:1:4 Дошкільний вік: 1:1:3,5 14.Анатомо-фізіологічні особливості шкіри. Захворювання шкіри в новонародженої дитини роговий шар тонкий , базальні мембрани недорозвинені, м’язові волокна слабко виражені, добре розвинута мережа капілярів, функціонують сальні залози, недорозвинені потові залози, недосконалі захисна і видільна функції шкіри, добре виражена дихальна та синтетична функції шкіри, терморегуляція лабільна. Підшкірна основа становить 12 % маси тіла дитини, склад її близький до жирів жіночого молока, характерні своєрідний розподіл її і порядок зникнення при схудненні. Більше жиру відкладається на обличчі (тільця Біша), сідницях, стегнах, животі, а зникає він у зворотному порядку – в останню чергу на обличчі. Потові залози повністю сформовані під час народження, не функціонують внаслідок незрілості центрів потовиділення . Структура залоз помітно поліпшується до 5 – 6 місяців, а функціонувати залози починають на 3 – 4 місяці життя. Сальні залози починають функціонувати під час внутрішньоутробного життя дитини. Секрет їх разом з клітинами епідермісу утворює “сироподібну” змазку, яка змащує все тіло новонародженого і полегшує проходження його через пологові шляхи. Сальні залози активно функціонують у перші дні життя дитини, після першого року життя секреція їх зменшується і знов посилюється в період статевого розвитку. Волосяний покрив на голові новонародженого звичайно добре розвинутий. Після 4 – 8 тижнів частина волосся випадає і змінюється новими. Зародкові пушкові волосся випадають. Функції шкіри: 1. Захисна - від зовнішнього середовища (недосконала, будь - яка тріщина або подряпина є воротами для інфекції). 2. Теплорегуляція - недостатня (швидке охолодження і перегрівання) 3. Видільна – розвинута добре ( виділяються продукти обміну, піт) 4. Дихальна – розвинута добре (виділення вуглекислоти і рідини) 5. Синтетична – синтез вітаміну Д з провітаміну під дією УФО. У дітей раннього віку при оцінюванні стану шкіри відмічають еластичність і тургор. Еластичність шкіри визначають за шкірною складкою на животі, захоплюючі шкіру великим і вказівним пальцями. Якщо складка розправляється швидко – еластичність шкіри не порушена, якщо поступово – еластичність шкіри знижена або втрачена (частіше при зневодненні організму). Тургор – опір тканин, який відчувається при стискуванні пальцями шкіри і усіх м’яких тканин. Слинні залози до 1 місяця життя недостатньо диференційовані, слини виділяється мало. Тому слизові оболонки сухі, легко травмуються. В 3 - 4 місяці залози функціонують достатньо добре, слини багато, але дитина ще не вміє її ковтати Захворювання шкіри і пупкової ранки – включають до себе попрілості, везикулопустульоз, пухирчатка, пітниця, омфаліт ( запалення пупкової ранки). Попрілості найчастіше виникають у пахових складках внаслідок поганого догляду за малюком, тривалим перебуванням його у мокрих пелюшках, недбалого підмивання після сечовипускань чи випорожнень. Розрізняють три ступені попрілості: 1 – почервоніння шкіри без порушення її цілісності, 2 – різке почервоніння з роз’їданням поверхневого шару шкіри (ерозії), 3 – характерна мокнуча поверхня шкіри, яка утворилася в результаті злиття ерозій. Лікування При попрілості насамперед треба дотримуватися широкого вільного сповивання. Ще кращим є відкритий спосіб лікування з ультрафіолетовим опромінюванням. Застосовують присипки з ксероформу, стрептоциду, тальку, оксиду цинку. При мокрій поверхні роблять примочки з 0, 25% розчину нітрату срібла. Обов’язковими є щоденні ванночки з відварами череди, чистотіла, лікарської ромашки або з слабким розчином перманганату калію. Везикулопустульоз характеризується появою дрібних гнійничкових висипань , розміри яких різні – від декількох мм до 0,5 см. Ці елементи розміщуються у природних складках шкіри, на тулубі і кінцівках, на шкірі голови між волоссям. При невеликій кількості таких висипань загальний стан дитини не порушується. Пухирчатка новонароджених - більш небезпечне ураження шкіри, ніж везикулопустульоз. Здебільшого виникає на 1 – 2 – му тижні життя. Має вигляд пухирців різної величини (0,5 - 2 см) з червоною облямівкою, які наповнені серозно – гнійною рідиною. Коли вони розкриваються, оголюється ерозивна поверхня, яка іноді покрита крапельками крові. Пухирці з’являються на шиї, кінцівках і рідше на животі. При великій їх кількості порушується стан дитини, підвищується температура тіла. Діти стають млявими, погано сплять, не збільшується їхня маса, іноді спостерігаються диспепсичні явища. Перебіг хвороби може бути тривалим і призвести до розвитку токсико – септичного стану. Лікування Дітей ізолюють, при догляді суворо дотримуються правил асептики. Місцево застосовують дезинфікуючі засоби (діамантовий зелений). Антибіотики призначають після бакдослідження флори із пухирців і визначення її чутливості до протибактеріального засобу. При тривалому перебігу хвороби застосовують імунопрепарати – протистафілококовий гама - глобулін і антистафілококову плазму. Доцільне ультрафіолетове опромінення. 15. Внутрішньоутробні інфекції. Класифікація. Внутрішньоутробні інфекції (ВУІ) - це інфекційні процеси, спричинені збудниками, які проникли до дитини від матері або до пологів, або в процесі народження. Этиологическая структура внутриутробных инфекций предполагает их деление на:
16. Хвороби пупка. Етіологія. Клінічні ознаки. Лікування. Профілактика. Догляд. Неінфекційні: 1. Пупков грижа – мала – до 5 см, середня – до 8 см, велика – більше 8 см. Лікування: накласти на грижу стерильну серветку змочену теплим дез. розчином, теплу пелюшку і переведення в хір. Відділення. Інфекційні: 1.Катаральний омфаліт – мокнучий пупок. Серозні виділення і уповільнення епітеліалізації пупкової ранки. Лікування: обробка пупка: 3% перекисом, 1% діамантовим зеленим, 5% перманганатом калію. 2.Гнійний омфаліт – бактерицидне запалення пупкової ранки. Гнійні виділення з пупкової ранки, набряк, гіперемія пупкового кільця,дитина млява Т 38 - 39°. Лікування: АБ, фізіопроцедури, обробка пупка: 3% перекисом, 1% діамантовим зеленим, 5% перманганатом калію. 17. Сепсис новонароджених. Етіологія. Клінічна картина. Лікування. Профілактика. Догляд. Сепсис новонароджених – це бакактеріємія, яка виникає на фоні зміненої реактивності і проявляється ознаками важкої генералізованої інфекції. Інфікування дитини може відбуватися в антенатальний ( трансплацентарно), інтранатальний ( при проходженні пологовими шляхами) та постнатальний періоди. Вхідними воротами є : пупкова ранка, пупкові судини, пошкоджена шкіра та слизові оболонки, травний канал, середнє вухо, очі, сечовидільні шляхи. Клініка: 1 форма – Септицемія – без виражених гнійних осередків. Симптоми інтоксикації,блідо-сіра шкіра, риси обличчя загострені, дитина неспокійна, стогне, задишка, здуття живота,з наростанням інтоксикації – млява, адинамія, м’язова гіпотонія, ↑ печінки та селезінки, ↓маси тіла. 2 форма – Септикаліємія – з гнійним запаленням (пневмонія, менінгіт). Інтоксикація, анемія, ↓маси тіла, лейкоцитоз здвиг вліво. Блискавичний – 1-3діб. Гострий – 4-8 діб. Підгострий- 2-6 тиж.Хронічний – 6 міс. Лікування: госпіталізація, Інфузійна терапія, Антибактеріальна терапія - амікацин, цефалоспорини, нітроміцин, аміноглікозиди, дифлукан, нізорал, метронідазол, Імунокоригувальна терапія – специфічні імуноглобуліни. 18. Гемолітична хвороба новонароджених. Етіологія. Гемолітична хвороба новонароджених – спричинює гемоліз еритроцитів плода і немовляти, зумовлений несумісністю крові матері і плода за еритроцитарними антигенами. Основною причиною розвитку ГХН є несумісність крові матері і плода. Клініка: Набрякова форма є найбільш важкою, але вона рідко трапляється. Дитина народжується з вираженими набряками всіх тканин. У серозних порожнинах спостерігається накопичення рідини. Шкіра воскової блідості, можливі петехії. Печінка й селезінка завжди різко збільшені. Типовими ознаками є важка анемія зі зниженням рівня гемоглобіну до 40 г/л. Діти з набряковою формою нежиттєздатні, народжуються мертвими або помирають у перші години життя. Анемічна форма – найбільш доброякісна форма, що проявляється звичайно з кінця 1 – шого тижня життя блідістю шкіри і слизових оболонок, млявістю, зниженою активністю смоктання, помірним збільшенням печінки й селезінки. У периферичній крові виявляють анемію. Жовтянична форма трапляється найчастіше.Уже при народженні помітна жовтавість навколоплідних вод, пуповини. Раннім симптомом захворювання є жовтяниця, що виявляється в перші години або дні життя. Її інтенсивність зростає, через 2 - 3 доби шкіра набуває жовто – коричневого відтінку. З’являються іктеричність слизових оболонок, склер, збільшення печінки й селезінки. Стан дитини погіршується – відзначаються млявість, адинамія, гіпорефлексія, зригування, слабкість смоктання. У периферичній крові – анемія. Лікування: 1. Застосування препаратів, що зменшують гемоліз еритроцитів завдяки стабілізації мембран: АТФ, есенціале, вітамін Е. 2. Використання фенобарбіталу у поєднанні з кордіаміном, зиксорин. 3. Призначення речовин, що адсорбують білірубін у кишках і прискорюють його виведення з фекаліями (карболен, магнію сульфат, холестирамін). 4. Застосування препаратів, які поліпшують функції печінки: вітаміни В1, В15, аскорбінова кислота, калію оротат,АТФ, есенціале, алохол. 5. Використання засобів, що сприяють руйнуванню білірубіну та зменшенню його токсичності (фототерапія в поєднанні з інфузійною терапією). Найефективніший метод лікування – замінне переливання крові, яке проводиться в стерильних умовах. 19. Асфіксія новонароджених. 1. Асфіксія новонароджених – це патологічний стан, зумовлений порушенням газообміну (гіпоксія, гіперкапнія, ацидоз), що призводять або до транзиторного порушення функції нейронів, або до їх необоротного пошкодження. Клінічні наслідки перинатальної асфіксії: 1. ЦНС: гіпоксично – ішемічна енцефалопатія, набряк мозку, судоми, ДЦП. 2. Дихальна система: легенева гіпертензія, аспірація меконію, легенева кровотеча. 3. Сечовидільна система: протеїнурія, гематурія, олігурія, гостра ниркова недостатність. 4. Серцево – судинна недостатність: недостатність тристулкового клапана, некроз міокарду, артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія. 5.Травна система: некротичний ентероколіт, печінкова дисфункція, шлункова або кишкова кровотеча, знижена толерантність до ентерального харчування. 6. Система крові: тромбоцитопенія, ДВЗ – синдром. 7. Метаболічні порушення: метаболічний ацидоз, гіпоглікемія, гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіперкаліємія. Лікування: Оцінюють такі параметри : 1. Дихання – наявність і характер 2. Серцева діяльність – ЧСС. 3. Колір шкіри і слизових оболонок – наявність центрального ціанозу. Відповідно до оцінки важкості асфіксії спеціально підготовлений персонал має забезпечити: А. Прохідність дихальних шляхів (положення, відсмоктування слизу, інтубація). В. Стимуляція чи відновлення дихання (тактильна стимуляція, ШВЛ). С. Підтримання циркуляції крові (непрямий масаж серця, уведення лікарських засобів). Після проведення реанімаційних заходів : Парентеральне харчування, Забезпечення адекватної оксигенації, Обмеження кількості рідини, Підтримання АТ, нормоглікемії, Активне лікування судом – натрію оксибутират, діазепам, фенобарбітал, фенітоїн, клоназепам Сечогінні засоби 20.Пологові травми. Внутрішньочерепна родова травма. Пологові травми – ушкодження тканин плода, яке виникає під час пологів внаслідок механічного впливу безпосередньо на плід. Умовно пологовий травматизм можна поділити на 2 групи: 1. Ушкодження шкіри, підшкірної основи, м’язів, кісток, периферичної нервової системи. 2. Ушкодження ЦНС. До першої групи відносяться: Пологова пухлина – набряк м’яких зовнішніх покривів унаслідок застою лімфи та крові, спричиненого тиском пологових шляхів. Кефалогематома – кров’яна пухлина, крововилив між окістям і зовнішньою поверхнею деяких черепних кісток. Гематома груднино – ключично – соскоподібного м’яза Перелом ключиці Переломи плечової, стегнової кісток Парез лицевого нерва Ураження плечового сплетіння До другої групи відноситься: Внутрішньочерепна пологова травма – ушкодження мозку плода під час пологів унаслідок механічних дій (на фоні внутрішньоутробної гіпоксії або без неї), які спричинюють здавлювання або розтрощення мозку, розрив тканин і, як правило, крововилив. Клініка : У гострий період клінічна картина захворювання представлена такими основними неврологічними синдромами: 1. Синдром гіперзбудливості – неспокій, „мозковий крик”, тремор кінцівок і підборіддя, непостійний горизонтальний ністагм, м’язовий гіпертонус, судоми, зригування, задишка, тахікардія. 2. Синдром пригнічення (апатія) – млявість, гіпо- та арефлексія, зригування, гіпо - та адинамія, м’язовий гіпотонус, порушення ковтання, відсутність смоктання, розбіжна косоокість, напади апное, брадикардія, тонічні судоми, гіпотермія, гіпотензія. 3. Гемісиндром, синдром рухових порушень ( ознака вогнищевого ураження мозку): однобічний парез або параліч, фокальні судоми, асиметрія м’язового тонусу і рефлексів, анізокорія, птоз, симптом „сонця, що заходить”, поперхування, парез лицевого нерва. 4. Гіпертензійно – гідроцефальний синдром : синдром гіперзбудливості, випинання тім’ячка, розходження швів, зригування, блювання, судоми, потім швидке збільшення розмірів голівки. 5. Судомний синдром : тонічні, клонічні судоми, періоди апное, тремор язика, підборіддя, напади смоктальних і ковтальних рухів. Соматичні розлади проявляються такими основними синдромами: 1. Синдром дихальних розладів. 2. Серцево – судинний синдром. 3. Шлунково – кишковий синдром. 4. Наднирковий синдром. 5. Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання: тривала кровотеча з місць уколов, розсіяні петехії, кровотеча з пупкової ранки, мелена, криваве блювання, тривала кровотеча, повільне згортання крові. Лікування: В гострий період - організація правильного догляду і годування, зменшення та ліквідація набряку головного мозку, порушень мозкового кровоплину, зняття судом. Гемостатичні засоби - вікасол, свіжозаморожену плазму, дицинон. У разі судом – седативні протисудомні препарати : седуксен, натрію оксибутират, дроперидол, магнію сульфат, фенобарбітал. 21. Гіповітамінози. Рахіт.Етіологія. Клініка. Гіповітамінози - це стани, що пов’язані з недостатністю вітамінів в організмі. Авітамінози – це відсутність вітамінів в організмі дитини. Розрізняють аліментарний і ендогенний гіповітамінози. Гіповітаміноз А - гемералопія ( куряча сліпота) : сухе і ламке волосся, нігті, відставання у масі і рості. Гіповітаміноз С - цинга, крововиливи, затримка в рості. Гіповітаміноз Р – клініка така сама, як і при гіповітамінозі С. Вітамін Р посилює дію вітаміна С, переводе його з неактивної форми в активну. Гіповітаміноз РР - пелагра, шершава шкіра. Загрублення, пігментація, лущіння шкіри. Яскраво – червоний лаковий язик. Діарея, дерматит, деменція. Гіповітаміноз К – криваве блювання, носові кровотечі, крововиливи в шкіру. Гіповітаміноз В1 - бері-бері. Серцево - судинна недостатність, гіпотрофія. Гіповітаміноз В12 - клінічно проявляється анемією. |