1. Політикоправова система сучасного українського конституціоналізму поняття, принципи, зміст. Поняття та структура методології сучасного конституціоналізму
 Скачать 2.78 Mb.
|
3) інформує ПУ про хід і результати розгляду у Верховній Раді України та її органах документів, внесених ПУ;4) бере участь у підготовці проектів законів, матеріалів до доповідей, звернень та інших документів, які вносяться ПУ на розгляд Верховної Ради України;5) відповідно до наданих повноважень представляє подання ПУ до Верховної Ради України про призначення, звільнення, одержання згоди на призначення, звільнення відповідних посадових осіб;6) вносить в установленому порядку на розгляд ПУ у разі потреби пропозиції щодо представлення, супроводження у Верховній Раді України внесених ПУ законопроектів, а також пропозицій до законів, повернутих ПУ для повторного розгляду;7) бере участь за дорученням ПУ в роботі узгоджувальних та інших комісій, експертних груп, які утворює Верховна Рада України, її органи;8) сприяє зміцненню контактів, організації зустрічей ПУ з головами комітетів,тимчасових комісій, керівниками депутатських фракцій Верховної Ради України;9) здійснює моніторинг проектів законів, постанов Верховної Ради України, внесених іншими суб'єктами законодавчої ініціативи, бере участь у здійсненні аналізу таких проектів, зокрема з питань, що виникають у взаємовідносинах ПУ з Верховною Радою України, та в разі потреби вносить відповідні пропозиції; 10) виконує інші доручення ПУ. 5. Представник ПУ має право в установленому порядку:1) ініціювати запити щодо одержання, одержувати необхідні для виконання своїх повноважень матеріали та інформацію від комітетів і тимчасових комісій, депутатських фракцій, інших органів Верховної Ради України, а також структурних підрозділів її апарату;2) вносити пропозиції щодо підготовки законопроектів, інших документів для внесення ПУ до Верховної Ради України;3) вносити пропозиції щодо утворення експертних та робочих груп з окремих напрямів своєї діяльності, залучення спеціалістів, науковців та експертів для виконання покладених на нього завдань;4) користуватись інформаційними базами даних Секретаріату ПУ, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку та комунікацій, іншими технічними засобами. 6. Представник ПУ для виконання покладених на нього завдань у встановленому порядку взаємодіє із структурними підрозділами Секретаріату ПУ, консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами ПУ, взаємодіє з комітетами і тимчасовими комісіями, депутатськими фракціями, іншими органами Верховної Ради України, а також структурними підрозділами її апарату. 7. Організаційне забезпечення діяльності Представника ПУ здійснює відповідний структурний підрозділ Секретаріату ПУ.Представництво ПУ у Конституційному Суді Представник ПУ в Конституційному Суді України - посадова особа, яка уповноважена ПУпредставляти його у Конституційному Суді України. Представник: Ø бере участь у підготовці проектів конституційних подань до Конституційного суду і представляє їх Президентові України; Ø вносить за дорученням Президента зміни, або уточнення до конституційних подань внесених до Конституційного, а також до тих подань, що перебувають у конституційному провадженні; Ø інформує ПУ про хід і результати розгляду справ у Конституційному Суді. Представництво ПУ в Кабінеті Міністрів Представник ПУ у Кабінеті Міністрів України представляє ПУ у відносинах з КМУ. Представник ПУ призначається та звільняється ПУ. Представником ПУ є за посадою один із перших заступників Глави Секретаріату ПУ. Основними завданнями Представника ПУ є забезпечення здійснення постійного зв’язку між ПУ та КМУ, вирішення питань, що виникають у взаємовідносинах ПУ та КМУ. Організаційне забезпечення діяльності Представника ПУ здійснює відповідний структурний підрозділ Секретаріату ПУ. Представник ПУ: Ø бере участь у засіданнях КМУ з правом дорадчого голосу, представляє на засіданнях КМУ; Ø бере участь у розробленні проектів законодавчих актів, які вносяться ПУ або за його дорученням КМУ до Верховної Ради України з питань діяльності КМУ, центральних та місцевих органів виконавчої влади; Ø здійснює за дорученням ПУ інші функції. 31. Система виконавчої влади в Україні. Виконавча влада — це самостійна гілка державної влади, головне функціональне призначення якої полягає у виконанні законів і яка урівноважена з іншими гілками влади засобами парламентського, президентського та судового контролю. Систему органів державної виконавчої влади в Україні складають органи різних рівнів: ця система до 2011 року була одною, а зараз відповідно до указу ПУ- 9 грудня 2010 року Президент України оптимізував систему центральних органів виконавчої влади України - «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 2010 зі змінами від 16. 03. 2013 р.), 6 квітня 2011 року Президент України додатково оптимізував систему центральних органів виконавчої влади України, 8 квітня 2011 року Президент України вніс зміну в Указ щодо додаткової оптимізації від 6 квітня та ЗУ від 17. 03. 2011 зі змінами від 07. 2012 «Про центральні органи виконавчої влади», Указу ПУ «Про деякі заходи оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 2010 зі змінами від 28. 02. 2013 р. стала іншою –Систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є КМУ. Система виконавчої влади – 1) КМУ - вищий орган у системі органів виконавчої влади; 2) центральні органи виконавчої влади - міністерства, державні служби, державні агенства, державні інспекції, інші органи – адміністрації, комісії, фонди та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом - Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України; 3) обласні державні адміністрації; 4) Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; 5) районні державні адміністрації; 6) районні державні адміністрації у містах Києві та Севастополі; 7) територіальні органи міністерств, Територіальні органи міністерства можуть утворюватися в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського АРК) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адмін.. тер. одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення). Міністерство — ключовий орган виконавчої влади, що формує державну політику в межах своєї компетенції, контролює діяльність інших центральних органів виконавчої влади, які перебувають у його підпорядкуванні. Міністерство аграрної політики та продовольства України — утворене шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України; Міністерство внутрішніх справ України Міністерство доходів і зборів України — утворене шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України. На Міністерство також покладено функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Міністерство екології та природних ресурсів України — утворене шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України; Міністерство економічного розвитку і торгівлі України — утворене шляхом реорганізації Міністерства економіки України. На міністерство покладені функції з реалізації державної регуляторної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, регулювання цінової політики (крім питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) та функції ліквідованої[2] Державної служби технічного регулювання України, що була утворена шляхом реорганізації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (крім функцій з реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів); Міністерство енергетики та вугільної промисловості України — утворене шляхом реорганізації Міністерства палива та енергетики України, Міністерства вугільної промисловості України; Міністерство закордонних справ України; Міністерство інфраструктури України — утворене шляхом реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України. Міністерство культури України — утворене шляхом реорганізації Міністерства культури і туризму України. На міністерство також покладені функції з з реалізації державної політики у сферах міжнаціональних відносин, захисту прав національних меншин України, релігії; Міністерство молоді та спорту України — утворене шляхом реорганізації Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Державної служби молоді та спорту України; Міністерство оборони України; Міністерство освіти і науки України — утворене шляхом реорганізації Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (на яке були покладені також функції ліквідованої Вищої атестаційної комісії України) та Державної служби молоді та спорту України; Міністерство охорони здоров'я України; Міністерство промислової політики України — утворене шляхом реорганізації Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України — утворене[1] шляхом реорганізації Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України; Міністерство соціальної політики України — утворене шляхом реорганізації Міністерства праці та соціальної політики України; Міністерство фінансів України; Міністерство юстиції України. |