Главная страница
Навигация по странице:

  • 48. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав

  • 49. Дії та результати дій як об’єкт цивільних прав

  • 50. Продукти творчої діяльності як об’єкт цивільних прав

  • 51. Поняття та зміст особистих немайнових прав фізичної особи як об’єкта цивільних прав

  • 52. характеристика інших об’єктів цивільних прав

  • 1. Поняття приватного права, Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права


    Скачать 1.41 Mb.
    Название1. Поняття приватного права, Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права
    Анкорtsivilne_ekzamen.doc
    Дата22.04.2017
    Размер1.41 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаtsivilne_ekzamen.doc
    ТипДокументы
    #5271
    страница10 из 30
    1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   30

    47. Поняття та класифікація рече. Майно. Єдиний майновий комплекс

    Речі як об'єкти цивільних прав. Об'єктами цивільних прав є все те, з приводу чого складаються цивільні правовідно­сини і на що спрямовані суб'єктивні цивільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки. Будь-який об'єкт повинен задо­вольняти потреби й інтереси учасників цивільних правовідно­син. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

    В залежності від правового режиму речі поділяють на такі види:

    • рухомі та нерухомі речі;

    • індивідуально-визначені та родові;

    • подільні та неподільні;

    • споживні та неспоживні;

    • головні та їх приналежності;

    • продукція, плоди та доходи;

    • гроші, валютні цінності та цінні папери.

    Статтею 180 ЦК України особливим об'єктом права виз­нані тварини, на яких поширено правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

    Речі рухомі та нерухомі. До нерухомого майна належать зе­мельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непро­порційного збитку для призначення їх, є неможливим (жилі будинки, насадження, підприємства як майнові комплекси).

    Речі індивідуально-визначені і родові. Індивідуально-визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивіду­альними ознаками, є єдиними у своєму роді, відрізняються від інших кількома ознаками та виділені із загальної маси речей даного роду (наприклад, із партії телевізорів). Індивідуально-визначені речі є незамінними. Родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки речей даного роду. Вони вимірюються вагою, числом, об'ємом.

    Речі подільні і неподільні. До подільних речей належать речі, які внаслідок поділу в натурі не змінюють свого призна­чення (наприклад продукти харчування). Неподільними вва­жаються такі речі, які при поділі втрачають своє цільове при­значення.

    Речі споживні та неспоживні. Споживними є такі речі, які в результаті одноразового їх використання повністю зни­щуються (продукти харчування, паливо) або перетворюються на іншу річ (сировина). До споживних речей належать також гроші, оскільки використовувати їх можна, лише витрачаючи. Неспоживними речами є такі, які при тривалому викорис­танні зберігають своє призначення, первісний вигляд (напри­клад, одяг, коштовності).

    Головні речі та їх приналежність. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спіль­ним призначенням, є її приналежністю. Приналежність в усіх випадках слідує за головною річчю, якщо в договорі чи законі не встановлено інше.

    Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукуп­ність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 ЦК). Майно;

        1. є особливим об'єктом цивільних прав;

        2. майно може розглядатися як поняття, що має матеріальний субстрат, тобто бути фактично тотожнім поняттю речей, але може і не мати такого субстрату (майнові права та обов'язки);

        3. майном може вважатися сама річ, але поняття "майно" може бути й ширшим за поняття "річ", охоплюючи суміжні з нею кате­горії, сукупність речей тощо.

    Отже, можна зробити висновок, що під "майном" у ЦК розумі­ється узагальнююче поняття, котрим позначається уся сукупність матеріальних благ та обтяжень, котрі можуть бути об'єктом цивільних правовідносин.

    Підприємство— це єдиний майновий комплекс, що використо­вується для здійснення підприємницької діяльності.

    До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, в тому числі зе­мельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сирови­на, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встанов­лено договором або законом (ст. 191 ЦК).

    Підприємству властиві такі ознаки:

    1) це єдиний майновий комплекс, що включає різні види майна, об'єднані спільним призначенням;

          1. цей майновий комплекс використовується для здійснення під­приємницької діяльності;

          2. вчинення правочинів з підприємством не тягне припинення його функціонування;

          3. підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю незалежно від здатності окремих його частин до переміщення;

          4. підприємство або його частина можуть бути об'єктом купів- лі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. При цьому відчу­ження окремих частин не тягне припинення існування підприємс­тва як єдиного об'єкта цивільних прав, аж поки не буде реалізована остання його частина, що належить первісному суб'єкту права на це підприємство.


    48. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав

    Гроші та валютні цінності. Гроші є особливим різнови­дом речей. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території Ук­раїни, є гривня (ст. 192 ЦК України).

    Грошам властиві ознаки родових і подільних речей. Родо­вий характер грошей полягає у тому, що розмір грошової суми визначається не кількістю грошових знаків, а числом вказаних у знаках грошових одиниць. Тому борг може бути погашений будь-якими купюрами. У ряді випадків гроші можуть виступа­ти самостійним об'єктом певних договорів, зокрема позики, дарування, банківської позички.

    Валютні цінності — це певні види майна, порядок вчи­нення правочинів з якими визначається законом. До валютних цінностей належить валюта України, іноземна валюта, монетарні метали. Валютою України визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на тери­торії України. До валютних цінностей належать також кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України, платіжні доку­менти (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депо­зитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України. Іноземною валютою визнаються відповідні іноземні гро­шові знаки, монети, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держа­ви, кошти у грошових одиницях іноземних держав та міжна­родних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України, а також зазначені вище платіжні та інші документи, виражені в іноземній валюті або монетар­них металах.

    Цінні папери. Цінні папери є специфічним об'єктом цивільних прав. Цінними паперами визнаються гро­шові документи, які засвідчують право володіння або відноси­ни позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, випла­ту доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також передачу грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Стаття 3 цього закону дає вичерпний перелік видів цінних паперів, до яких належать: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання Ук­раїни, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери. До похідних цінних паперів належать опціони, ф'ючерси, варанти та інші.

    ЦК України виділяє такі групи та види цінних паперів:

    1. пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутно­му капіталі, надають їх власникам право на участь в уп­равлінні емітентом і одержання частини прибутку;

    2. боргові цінні папери, які засвідчують відносини пози­ки;

    3. похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

    4. товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах, (ст. 195 ЦК України).


    49. Дії та результати дій як об’єкт цивільних прав

    Об'єктом цивільних прав є дії (послуги) та результати дій або "результати робіт" (ст. 177 ЦК).

    Послуга є різновидом правомірних дій і тлумачиться як діяльність, що здійснюється з метою виконання цивільного обов'язку і не пов'язана зі створенням матеріального блага.

    Послуги, що надають один одному учасники цивільного обігу, різно­манітні: послуги фактичного характеру (перевезення), послуги юридич­ного характеру (діяльність повіреного), послуги, що містять елементи фактичного і юридичного порядку (діяльність експедитора).

    Об'єктом правовідносин може бути також результат дій (результат робіт). У цьому випадку лід "роботами" маються на увазі дії, спрямо­вані на досягнення матеріального результату, що може полягати в створенні речі, її переробці чи обробці тощо. Результат роботи заздалегідь визначений у договорі сторін і визначається, передусім, особою, що замовила виконання роботи. Що ж стосується способу виконання роботи, він за загальним правилом визначається ви­конавцем.

    Іноді ототожнюють послуги і результати дій (робіт), зазначаючи, що послуга — це дія, внаслідок якої створюється матеріальний предмет1.

    Проте такий підхід здається хибним. Результат дій (роботи) є самостійним об'єктом цивільних правовідносин. Це має місце в тих випадках, коли кредитора цікавить саме кінцевий результат. Об'єктом тут може бути як матеріальний, так і нематеріальний результат. Власне, розмежування дій (послуг) і результатів дій знайшло відображення і у переліку об'єктів цивільних прав, запро­понованому у ст. 177 ЦК.

    Послуга, на відміну від роботи, являє собою дії чи діяльність, здійснювані за замовленням, що не мають матеріального результату (наприклад, діяльність зберігача, комісіонера, перевізника тощо). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, але цей результат невіддільний від самої дії чи діяльності.
    50. Продукти творчої діяльності як об’єкт цивільних прав

    Результати інтелектуальної, творчої діяльності — це комплекс­ний за своїм характером об'єкт, котрий включає як немайнові, так і майнові права (право на авторство, право на опублікування твору, право на авторський гонорар тощо).

    До об'єктів цивільних прав належать результати інтелектуаль­ної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної влас­ності (ст. 199 ЦК). Зокрема, продуктами творчої діяльності є твори науки, літератури, мистецтва незалежно від форми, призначення цінності, а також способу відтворення.

    Загальні положення про охорону інтелектуальної власності пе­редбачені ст. 41 Конституції. Відносини щодо цих об'єктів також регулюються спеціальними законодавчими актами, які визначають умови виникнення, використання, передачі, захисту цих прав (закони України від 23 грудня 1993 р. "Про авторське право і суміжні права" (в редакції Закону від 11 липня 2001 р.); від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції Закону від 1 червня 2000 р.) та ін.).

    На перший погляд здається, що в ЦК результати інтелектуаль­ної, творчої діяльності розглядаються як вид нематеріальних благ (ст. 199 знаходиться в главі 15 ЦК).

    Проте правова природа цього виду об'єктів цивільних прав, без­сумнівно, є складнішою, про що свідчить позначення їх як "інте­лектуальної власності" і вміщення книги 4 ЦК "Право інтелек­туальної власності" після книги "Право власності та інші речові права". У зв'язку з цим більш правильною здається оцінка результатів інтелектуальної, творчої діяльності як комплексного за своїм харак­тером об'єкту, котрий включає як немайнові, так і майнові права (право на авторство, право на опублікування твору, право на авторський гонорар тощо).

    При цьому необхідно враховувати, що за загальним правилом результати інтелектуальної, творчої діяльності тільки тоді стають об'єктами цивільних прав, коли вони отримують матеріальне вті- н мни (рукопис, картина, книга, креслення) або іншим чином сирлжсні в об'єктивній формі (відеозапис, фонограма тощо), тобто люгь доступними для сприйняття іншими особами. Разом з Тим, не можна ототожнювати результати інтелектуальної, творчої діяль­ної її і речі, в яких вони втілені матеріально, як об'єкти цивільних рав. Наприклад, право власності на картину переходить до покупця, і ой час як авторське право зберігається за художником, що створив і по картину.

    Варто також звернути увагу на особливості легітимації, як об'єк­ті цивільних прав, результатів інтелектуальної, творчої діяльності, іокрема, твори літератури, науки і мистецтва стають об'єктами цивільних прав з моменту їх створення; винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції — з моменту кваліфікації їх як резуль- і,і гін інтелектуальної праці у встановленому порядку відповідними компетентними органами.

    Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'ємти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов'язки відповідно до книги 4 ЦК та інших законів, що регулюють відповідні цивільні відносини.
    51. Поняття та зміст особистих немайнових прав фізичної особи як об’єкта цивільних прав

    Особисті немайнові блага — це блага, що позбавлені майнового змісту, нерозривно пов'язані із суб'єктом цивільного права, визна­ні суспільством, а тому охороняються цивільним законодавством.

    Будучи належними певному суб'єкту цивільних відносин і, таким чином, потрапляючи у сферу цивільно-правового регулювання, особисті немайнові блага стають об'єктом цивільних прав.

    Мати особисті немайнові права можуть як фізичні, так і юри­дичні особи. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом, а юридичній особі немайнові права можуть належати тільки в силу припису закону. Це пов'язане 8 тим, що поняття юридичної особи визначається актами цивіль­ного законодавства, конституювання юридичної особи як суб'єкта цивільних відносин відбувається шляхом державної реєстрації, тобто вона за своєю суттю є соціальним утворенням, яке не може існувати поза сферою правового регулювання, де визначається її цивільно- правовий статус.

    Більшість немайнових благ є природною властивістю фізичної особи. Однак, будучи закріпленими в правових нормах, вони набу­вають також правового значення об'єкту цивільних прав, виступа­ючи таким чином у подвійному значенні: як елемент правового статусу приватної фізичної особи і як об'єкт цивільних драв.

    У ЦК особистим немайновим благам як об'єкту цивільних прав присвячена ст. 201. За цією нормою до немайнових благ, які охоро­няються цивільним законодавством, належать: здоров'я, життя, честь, гідність, ділова репутація, ім'я (найменування), авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Більшість з них є такими, що можуть належати тільки фізичній особі (здоров'я, життя, свобода творчості), проте деякі блага можуть бути також об'єктом цивільних прав юридичної особи (найме­нування, ділова репутація). Такий підхід логічно пов'язаний з положеннями ст.ст. 26, 94 ЦК, згідно з якими фізична особа може мати усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією і ЦК, а юридична особа — тільки ті особисті немайнові права, "які можуть їй належати", тобто є такими, шо не суперечать суті юридичної особи.

    Перелік особистих немайнових благ, наведений у ст, 201 ЦК, не є вичерпним. Об'єктами цивільних прав є також немайнові блага, належні фізичній особі, вказані у книзі 2 ЦК та інших актах законо­давства, і немайнові блага, які можуть належати юридичній особі за ст. 94 ЦК.

    Оскільки у ст. 201 ЦК ідеться про особисті немайнові блага, які "охороняються цивільним законодавством", виникає питання, чи можуть відносини щодо таких благ регулюватися цивільним зако­нодавством, і чи вони є лише об'єктом правової охорони?

    Комплексний аналіз ст. 201 і книги 2 ЦК свідчить, що особисті немайнові блага є об'єктом цивільних прав, а відносини, що скла­даються у зв'язку з використанням особистих немайнових благ, є об'єктом цивільно-правового регулювання.

    Разом з тим, цивільно-правовий захист у цій сфері застосовується ширше, ніж цивільно-правове регулювання. Якщо цивільно-правове регулювання відносин щодо особистих немайнових прав може мати місце тільки у випадках, передбачених законом, то охорона особистих немайнових прав цивільним законодавством (навіть не врегульованих ним) можлива у будь-якому випадку за наявності таких умов:

    1. характер порушеного права (блага) є таким, шо стосовно нього можуть виникати цивільні відносини;

    2. характер порушення є таким, шо можливе використання спе­ціальних (наприклад, ст. 296 ЦК) або загальних (ст. 16 ЦК) засобів цивільно-правового захисту. Для захисту нематеріальних благ одночасно можуть бути вико­ристані як спеціальні, так і загальні способи захисту. Із загальних засобів найчастіше використовуються відшкодування завданих збитків та компенсація моральної шкоди (ст.ет. 22, 23 ЦК).

    Особисті немайнові блага поділяються на три групи:

    особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особи (право на ім'я); особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення особистої недоторканності фізичної особи (право на життя, право на здоров'я, право на захист особистого зображення, захист честі і гідності); особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення не­доторканності особистого життя громадян (право на недоторкан­ність житла, особистої документації, на таємницю особистого життя тощо).

    52. характеристика інших об’єктів цивільних прав

    Оскільки ст. 177 ЦК не містить вичерпного переліку об'єктів цивільних прав, такими об'єктами також можуть бути й інші мате­ріальні чи нематеріальні блага — як згадані, так і не згадувані у ЦК.

    Зокрема, до числа особливих об'єктів цивільних прав можна від­нести згаданих у ЦК тварин, майно та підприємства.

    ( і a n я 180 ЦК характеризує тварин як особливий об'єкт цивільних

    и|ыв. на який поширюється правовий режим речі, крім випадків, 'я їлиовлених законом. Таким чином, тварини є самостійним об'єк- і < >м цивільних прав, правовий режим якого встановлюється не лише цивільним законодавством, але й спеціальним Законом України гал 13 грудня 2001 р. "Про тваринний світ".

    Об'єктами цивільного права можуть були тварини, що перебува­ють у стані природної волі; сільськогосподарські, свійські та інші і парини, що використовуються для господарських, наукових, куль- і урно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілей.

    Головними властивостями тварин як об'єктів цивільних прав є ілкі:

      1. цей об'єкт є відновлюваним;

      2. правила поводження з тваринами встановлюються законом;

      3. закон встановлює заборону на жорстоке поводження з твари­нами. Недотримання цієї заборони слід розглядати як зловживання правом;

      4. права власників тварин можуть були обмежені в інтересах охорони цих об'єктів;

      5. тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обігу лише у випадку та в порядку, встанов­лених законом (наприклад, у випадках, коли ці тварини отримані шляхом розведення у неволі або у передбаченому законодавством порядку придбані у власність за межами України).

    Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукуп­ність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 ЦК). Майно;

        1. є особливим об'єктом цивільних прав;

        2. майно може розглядатися як поняття, що має матеріальний субстрат, тобто бути фактично тотожнім поняттю речей, але може і не мати такого субстрату (майнові права та обов'язки);

        3. майном може вважатися сама річ, але поняття "майно" може бути й ширшим за поняття "річ", охоплюючи суміжні з нею кате­горії, сукупність речей тощо.

    Отже, можна зробити висновок, що під "майном" у ЦК розумі­ється узагальнююче поняття, котрим позначається уся сукупність матеріальних благ та обтяжень, котрі можуть бути об'єктом цивільних правовідносин.

    Підприємство— це єдиний майновий комплекс, що використо­вується для здійснення підприємницької діяльності.

    До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, в тому числі зе­мельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сирови­на, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встанов­лено договором або законом (ст. 191 ЦК).

    Підприємству властиві такі ознаки:

    1) це єдиний майновий комплекс, що включає різні види майна, об'єднані спільним призначенням;

          1. цей майновий комплекс використовується для здійснення під­приємницької діяльності;

          2. вчинення правочинів з підприємством не тягне припинення його функціонування;

          3. підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю незалежно від здатності окремих його частин до переміщення;

          4. підприємство або його частина можуть бути об'єктом купів- лі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. При цьому відчу­ження окремих частин не тягне припинення існування підприємс­тва як єдиного об'єкта цивільних прав, аж поки не буде реалізована остання його частина, що належить первісному суб'єкту права на це підприємство.

    1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   30


    написать администратору сайта