1. Поняття про старословянську мову й значення її вивчення. Походження старословянської писемності. Діяльність Кирила та Мефодія
 Скачать 77.69 Kb.
|
|
7.Фонетична структура складу в старослов’янській мові 9-11ст. Особливості вживання голосних на початку слова. Однією з основних особливостей старослов.мови було те, що в ній діяв закон відкритого складу. Склад будувався за принципом висхідної звучності. Найбільш звучними були останні звуки, найменш-перші. Існувало 4 рівні звучності: 1-щілинні(найменш звучні) 2-проривні та фрикативні; 2,5-сонорні(М, Н, В) 3-плавні сонорні(Р,Л) 4-голосні та складотворні сонорні Р та Л. Щоб схематично зобразити звучність складу треба кожному звуку присвоїти індекс звучності(стрілочками вгору)О-СТРО-ВЪ. Не всі голосні могли вживатися на початку слова, а лише:АЗ, О,И, І, ЮС ВЕЛИКИЙ.Не могли вживатися на початку слова:Є, ОУ, ЯТЬ, ЮС МАЛИЙ,тому перд ними розвивались протетичній «й»: ЙОТОВАНИЙ Є, ЙОТ.О, ЙОТ.МАЛИЙ ЮС.Ніколи не вживались на початку слова редуковані: Ъ, Ь, Ы перед ними розвивався протетичний В – ВЫДРА.Слова, що позначалися на А були результатами запозичень. 50. Зворот «давальний самостійний» у старослов’янській мові. Зворот «давальний самостійний» НЕ властивий сучасним мовам. Він являє собою сполучення: Д. відмінка іменника (або займенника)+ Д. відмінок дієприкметника. При перекладі «давальний самостійний» замінюється на підрядне речення або часовим значенням або зі значенням причини. 5.Склад голосних фонем старослов’янської мови 9-11ст. Фонетична система стар. мови була реконструйована завдяки порівн.-істор.досліжденням, а саме вивченню сучасних словянських мов та їх діалектів; аналізу помилок, які допускали у знайдених памятках; дослідженню орфографічних норм старост.мови.Звукові значення «єрь», «єр», «юс великий», «юс малий» встановив на почастку 19ст.О.Х.Востоков, який звернув увагу при визначенні на польську мову. У старост.мові було 11 голосних фонем. КЛАСИФІКАЦІЇ: І. За ступенем артикуляції у горизнотальному напрямі: Передній ряд:И, Ь, ЮС МАЛИЙ,Є, ЯТЬ. Середній ряд: Ы. Непередній ряд:ОУ, О, Ъ, ЮС ВЕЛИКИЙ, АЗ. ІІ.За ступенем підняття спинки язика у напрямі до твердого піднебіння: Високе піднесення(И; ОУ) Середнє піднесення(Ь, ЮС МАЛИЙ, Є; О, Ъ, ЮС ВЕЛИКИЙ) Низьке піднесення(ЯТЬ,АЗ) ІІІ. Залежно від участі м’якого піднебіння в творенні звуків голосні поділяються на: Носові(юс великий та малий); Ротові або чисті(усі інші:И, ЯТЬ, Ь, Ы,Ъ,АЗ, ОУ, О, Є) IV. За тривалістю усі звуки поділяються на: голосні повного творення(И,Є, ЮСИ, ЯТЬ,Ы, ОУ, АЗ, О) голосні неповного творення або редуковані(ЄР, ЄРЬ). V.За участю губ: Лабіалізовані(О, ОУ, ЮС ВЕЛИКИЙ) Нелабіалізовані – всі інші. 9.Складові приголосні <r(кружечок знизу)>,<l(кружечок знизу)>та їх графічне позначення в старослов’янській мові 9-11ст.У старослов.мові складотворними могли бути не лише голосні, а й сонорні Р та Л,які утворювали вершину складу й тому виконували ф-.ю,властиву голосним.Для розрізнення складотворчих і нескладотворчих звуків сполучень треба керуватись правилами:несклад. Р,л у сполуч. З Ъ,Ь у суч.схслов.мовах відпов той самий порядок розташ.фонем,тобто Р,Л+гол(КРЪВЬ);складотворч.р,л у поєднінні з Ъ,Ь відпов.сполуч,у яких розташ фонем зворотнє 19. Зміни сполучень твердих приголосних з наступним *j у праслов’янській мові та в групах слов’янських діалектів.Пригол. J був завжи мяким, тому міг поєднуватися не з усіма пригол.Задньоязикові *g, *k, *ch не могли у праслов’янській мові сполучатисяз ним. Якщо такі сполучення з’являлись у слові, то з них утворювались нові звуки: *gj – Ж(storgja-СТРАЖА), *kj – Ч (*sekja – CЄЧА «битва»), *chj – Ш (*douchja – ДОУША). Крім задньоязикових, зі звуком *j не могли сполучатися звуки *s та *z. На місці таких сполучень виникали такі нові звуки: *zj – Ж (*nozjь – NОЖЬ), *sj – Ш (*nosja – NОША). Не могли сполучатись з *j також *b, *p, *v,m: *bj – БЛ’(grebja-ГРЕБЛя), *pj – ПЛ’(kapja-КАПЛя), *vj — ВЛ(lovja-ЛОВлюс вел.йотов)’,mj-МЛ(zemja-ЗЕМЛя) Приголосні передньоязикові не могли сполучатися з *j: У Пд. слов’ян: *tj - ШТ (*pitja – ПИШТА), *dj – ЖД (*wodjь – ВОЖДЬ). У Сх. слов’ян: *tj – Ч (*pitja – ПИЧА), *dj – Ж (*wodjь – ВОЖЬ). Р,Л,Н+j=випадав й,пригол.помякш. volja-ВОЛя 6.Редуковані голосні та їх позиції. Втрата редукованих голосних. Редуковані голосні – це голосні неповного творення. Залежно від позиції у словів могли вимовлятися більш чи менш виразно.Редуковані могли стояти під наголосом. В сильній позиції могли вимовлятися ЄРЬ-як КОРОТКИЙ Е; ЄР-як КОРОТКИЙ О. Крім того два голосних(І,ОУ) повного творення в деяких позиціях могли функціонувати як редуковані.(І сильна-1-ий скл під нагол,перед І,слаб-в абсол.кінц.сл,перед й) В усіх редукованих розрізнялась слабка та сильна позиція Сильна позиція для Ь та Ъ: -у першому складі під наголосом(СЛЬЗЫ); -у односкладених словах(займенниках)(ТЪ); -перед складом з редукованим у слабкій позиції(ОТЬЦЬ). Слабкі позиції для Ь та Ъ: -в абсолютному кінці слова; -перед складом з голосним повного творення(всі крім редукованих)(КЪТО); -перед складом з редукованим у сильній позиції. З часом редуковані у слабкій позиції забувалися писати, а редук.у сильній позиції почали писатися як повного голосні. Памятки 10-11ст.фіксують зміни у вимові редукованих голосних у живих діалектах словянської мови. Ці зміни пов’язані з посиленням відмінностей вимови таких голосних у сильній та слабкій позиціях. Вчені встановили, що в живих діалектах 11ст.слабкі редуковані вже не вимовлялися, а сильні – наблизились до голосних повного творення О та Е. Норми орфографії старослов.мови не змінилися і про названі я вища свідчать помилки переписувачів. 8.Склад приголосних фонем старослов’янської мови 9-11ст. Фонетична система стар. мови була реконструйована завдяки порівн.-істор.досліжденням, а саме вивченню сучасних словянських мов та їх діалектів; аналізу помилок, які допускали у знайдених памятках; дослідженню орфографічних норм старост.мови. У старослов’янській мові 10-11 ст. було 27 приголосних фонем.Деякі з них мали свої особливості. Звук «В» виник з нескладового *U* і за своєю вимовою був близький до голосних. Саме цим пояснюється те, що в сучасних слов.мовах глухі приголосні перед В не асимілюють.Звук «Й» вживався лише перед голосними на початку слова або після голосних, тому спеціальної літери на її позначенняу кирилиці та глаголиці не було.Вона позначалась у складі йотованих голосних(йотов.А).Звука «Ф» не було. Ця фонема зявилась під впливом перекладів з грецької та латинської мов на позначення особистих імен та церковної лексики. У живих діалектах цей звук не використовувався і він замінювався іншими звуками(П,Т або сполуч літер кв,хв). Приголосні звуки розрізнялися за 4-ма артикуляційними ознаками. 1)За місцем творення: *губні(Б, П, М,В, Ф)*язикові-передньозикові(Д, Т, З, С, Ц,зело, Л, Н, Ж, Ч, Ш, Р)-середньоязикові(Й)задньоязикові(Г, К, Х) 2)За способом творення: -проривні(Б, П, Д,Т, Г, К)-щілинні((В, Ф, З, С, Ж, Ш, Х, Й)-африкати(зело,Ц, Ч)-складні(ЖД, ШТ)-зплавні( Р,Л)-носові(М,Н) 3)За співвідношенням голосу і шуму: -сонорні(М, Н, Р, Л, Й)*шумні-дзвінкі(Б, Д, Г,В, З, Ж, зело)-глухі(П, Т, К, Ф,С, Ш, Ц, Ч, Х) 4)За твердістю/мякістю:-постійно тверді(Г,К, Х)-постійномякі(Й, зело, Ц,Ж, Ч, Ш, ЖД, ШТ, шта)-решта приголосних залежно від позиціїу слові могли бути твердими або пом’якшеними. 11.Вихідна звукова система, що лежить в основі старослов’янської мови. Появі праслов’янської мови, фонетична система якої лягла в основу фонетичної системи старослов’янської мови передував період розвитку,який називається ПРОТОЛОВЯНСЬКИМ.Він характер.зближенням окремих індоєвропейських діалектів та поступовим їх відокремленням від інших діалектів.Лінгвістичні дослідження дозволили:1)Реконструювати систему голосних та приголосних фонем індоєвроп.та прас лов.мов.2)Встановити найдавніші фонетичні зміни, що відбулися в цій системі на словянськомугрунті.Фонетична система прослов.мови довго зберігала особливості індоєвропейської мови. у індоєвропейській мові виділяли 3 групи гол.зв.: 1.Монофтонги(прості звуки):a, i, u, e, o(існували довгі та короткі, відповідно 5 пар).2.Дифтонги(складні голосні звуки),що складаються з двох голосних, один з яких є складотворним):аі, еі, ui…(poiti-ПятьТР)З.Дифтонгоїди(дифтонгічні сполучення) Сполучення голосного та сонорного приголосного.Виділ.2групи:-з плавним сонорним Р,Л.(al, ar+довгі та короткі)-з носовим сонорним М,Н.(am, an+довгі та короткі)(vertmen-ВРятьМюс малий) Склади могли формуватися з будь-якими голосними. Приголосні індоєвроп.мови.відрізнялись від старослов’янської мови. 1.Проривні мали придихову пару:bh,ph,gh,kh,dh(bhourja-БОУРя)sakha-СОХА2.У індоєвроп.мові було два задньоязикових звука - g’, k’/3.Не було шиплячих звуків, африкат, складних звуків.4.Приголосний «В» утвор.від*U*; «Й» утвор.від*I* і вони були максимально близькі до голосних.5.R, L, M, N у позиції перед голосними були нескладотворчими, а між приголосними і в кінці слова могли утворювати склади.ГРЪЛО-гирло.6.У індоєвропейській мові склади могли бути і відкритими і закритими.(kai-na- цена,ber-ga-берег) У межах одного складу усі приголосні могли сполучатися зі звуком «Й» та голосними переднього ряду.Наголос був музичним. Для наголошеного звука існувало 2 типи інтонації: -висхідна характер.для довгих голосних, дифтонгів,довгих та складотворних сонорних. -спадна характерна для коротких голосних та дифтонгів. Залишки цих типів інтонації можна знайти у вимові повноголосних сполучень у сучасних сх.-слов.мовах(-оро-, -оло-, -ере-, -еле-). Якщо наголос падає на другу голосну-оро-, то у індоєвроп. Мові це була висхідна позиція. 12.Найдавніші зміни індоєвропейських голосних у праслов’янській мові раннього періоду. На праслов’янському грунті поступово зникає квантитативне розрізнення голосних звуків, яке було характерною ознакою праіндоєвропейської мови-основи.Вже на початковому етапі формування праслов’янської мови фонетична система почала змінюватися.У системі голосних почала діяти тенденція переходу кількісних відмінностей у якісні.Довгі А та О перейшли у А.(ДАРЪ)Короткі А та О перейшли у О.(ПОГАНЪ)Короткий Е перейшов у Е.(МЄДЪ)Довгий Е перейшов у ЯТЬ.(СятьМюсмалий)Довгий І перейшов у І.(ЖИВЪ)Короткий І перейшов у Ь.(ОВЬЦА)Довгий U перейшов у Ы.(СЫНЪ)Короткий U перейшов у Ъ.(ДЪВА) 13.Найдавніші зміни індоєвропейських приголосних у праслов’янській мові раннього періоду. Система приголосних праслов’янської мови сформувалась теж на основі праіндоєвропейської мови.1.придихові проривні індоєвроп. мови втратили свою придиховість в прасловянськійц мові.ВИНЯТОК:*CH.Звук *CH виник з 2.Зникли задньоязикові мякі *gапостроф-*z,*kапостроф-*s(granum- ЗРЬNO,deka-ДЄСюс малийТЬ) 3.Втратились складотворні приголосні, що призвело до появи у цих приголосних певних (Ъ, Ь) 14.Монофтонгізація дифтонгів Згідно з Зак.відкр.складу, який почав діяти у праслов’янській мові вже на початковому етапі її розвитку, склад повинен бути відкритим і вони мали б закінчуватись складотворним звуком.Цьому закону суперечили існуючі дифтонги, що закінч.нескладотворчими елементами і робили склад закритим.Із посиленням закону ці дифтонги почали змінюватись.Зміни залежали від позиції дифтонга у слові.Якщо дифтонг стояв у середині слова перед приголосним або в абсолютному кінці слова то складоподіл відбувався після дифтонга*kl-еn-wь – КЛЮВЪ.це суперечило звс,тому Дифтонги перетворюються у монофтонги*poiti – ПятьТИ-якщо у середині слова перед голосним, то при складоподілі межа складу зміщувалась, нескладотворчий елемент відходив до наступного слова, з часом несклад.друга частина переходила у приголосний *ko/uati-КОВАТИ. У результаті монофтонгізації дифтонгів у праслов’янській мові зявився новий звук<`U>після пом’якшеного приголосного. Більш поширеними стали ЯТЬ та И. *AI – перед голосною переходеть в А+J; перед приголосною – в ЯТЬ. *OIперед голосною – О+J, перед приголосною - ЯТЬ *EI – перед голосною – Е+J, перед приголосною – в И *OU-перед голосною – О+В, перед приголосною – в ОУ *EU-перед голосною в Е+В, перед приголосною - в Ю. 15.Зміни дифтонгічних сполучень «голосний+*m,*n»як наслідок дії закону відкр.складу. З поширенням ЗВС змінювались і дифтонгічні сполучення (дифтонгоїди),що закінчувались нескладотворчим компонентом М або Н.Механізм перетворення і пристосування такий самий як із дифтонгами.Позиції: +якщо дифтонгоїд стояв перед приголосним або у кінці слова, то відбувалась його монофтонгізація. +якщо дифтонгоїд стояв перед голосним, то він розпадався на два самостійних елементи Внаслідок пристосування до ЗВС утворилися носові голосні.З дифтонгів, які у своєму складі мали голосні переднього ряду утвор.носовий голосний голосний переднього ряду:*em, *en – юс малий (*menti – Мюс малийТИ) середнього ряду - *in, *im – И(*sъminati – СЪМИНАТИ) Непереднього ряду - *om, *on – юс великий(*zvonkъ – ЗВюс великийКЪ) У результаті монофтонгізації дифтонгоїдів та утвор.носових голосних у прасловянській мові виникли чергування: Носовий голосний = голосний+носовий приголосний.Ці чергування збереглися і у сучасних словянських мовах. 16.Зміна сполучень *tort, *tolt, *tert, *telt. Доля сполучень *or, *ol на початку слова як наслідки дії ЗВС Якщо сполучення *or, *ol, *er, *el у середині слова стояло перед наступним голосним, то при складоподілі воно розривалося і тому не суперечило дії закону відкритого складу. Якщо після плавного стояв j, то таке сполучення закономірно давало r’, l’. У позиції перед наступним приголосним склад був закритим. Частина закритих складів праслов’янської мови у середині слова відкривалася шляхом опускання кінцевого приголосного, але сонанти *r, *l ніколи з вимови не зникали. Більшість дослідників пов’язує особливості зміни цих сполучень з різним акцентом довготи. У мовах південних слов’ян, а також у словацькій і чеській довгота зосереджувалася на голосному, тому закономірно змінилося ō>а, ē>ять(ĕ). Склад у цій мові відкривався шляхом метатези (*tort>*tart>*trat). У старослов’янській мові ці новостворені сполучення було представлено у вигляді –ра-, -ла-, -р ять-, -л ять-, які прийнято називати не повноголосними, бо у східнослов’янських мовах їм відповідають повноголосні сполучення –оро-, -оло-, -ере-, -еле-. У мовах східних і західних слов’ян довгота зосереджувалася не на голосному, а на сонорному *r, *l. Подальша доля цих сполук була різною: у східних слов’ян утворилися так звані повноголосні сполучення *torot, *tolot, *teret, *telet, а у західних діалектах давній голосний, який стояв перед сонорним, поступово ослаблював свою артикуляцію і зникав: *to-rot>*trot. 17. Зміна приголосних у кінці слова, як наслідок дії ЗВС. Спрощення у групах приголосних як наслідок дії ЗВС. У кінці слова у праслов’янській мові діяли особливі закономірності, пов’язані із ЗВС. Особливістю було послаблення (редукція) кінцевих звуків та їх комбінації. Ступінь послаблення залежав від: значення слова, наголосу, від функції слова у реченні, форми слова і т.д.Зміни кінцевих звуків праслов’янської мови: 1. У зв’язку з дією ЗВС кінцеві приголосні, що закривали склад, втрачалися (*s, *t, *d, *r). Наприклад, *slowos – СЛОВО, *semen – СЄМюз малий2. У кінцевому складі *о короткий ставав ще більш огубленим і згодом перейшов у звук *u короткий. Наприклад, *stolos – *stolus – СТОЛЪ. Якщо слово закінчувалося на em, en або s, то голосний перед ними ставав коротким. 3. Якщо слово закінчувалось комбінацією приголосних, то голосний перед ними подовжувався, після чого втрачалися кінцеві приголосні. Наприклад, *sununs - *sununs - *sunus - *sunu – СЫNЫ. ЗВС регулював сполучення приголосних всередині слова, і якщо ці сполучення не відповідали ЗВС – вони спрощувалися. 1.Щілинний + щілинний (*nesson – NЂСЪ) 2.Проривний + проривний: відбувалась дисиміляція (розподібнення) *dt, *tt (*kradti – КРАСТИ, *pletti – ПЛЄСТИ, плести – плету, красти – краду). 3.Проривний + щілинний: *ps, *bs – С. Наприклад, *оpsа – ОСА 4.Проривний + носовий: *pn - N, *bn - N, *tm – М. Наприклад, *dubno – ДЪNО 5.Губний + губний: *obloko – ОБЛАКО 6.Проривний + плавний: *dl, *tl – Л. Наприклад, *pletlъ – ПЛЄЛЪ 18. Палаталізація задньоязикових приголосних і сполучень *kt, *gt. У період існування праслов’янської мови відбувається три перехідні палаталізації задньоязикових.1і2були регресивними,більш регулярними,3-прогресивна.1пал.хронолог.відбув.до змін,сприч.звс При І перехідній палаталізації задньоязикові *g, *k, *ch перед голосними переднього ряду переходили в Жмяк, Чмяк, Шмяк: *g – Ж: *nogьka – NОЖЬКА *k – Ч: *reketъ – РЄЧЄТЪ *ch – Ш: *tichina – ТИШИNА При І палаталізації у позиції перед е довг,крім палат.пригол.,відбув. перехід у А:gerь-ЖАРЪ 2 пал.хронолог.пізніша 1.При ІІ палаталізації відбув.помякш. Перед И та ять,які походять від дифтонга *g – З’: *drugi – ДРОУЗИ *k – Ц’: *kena – ЦЂNА *ch – С’: *pastuchi – ПАСТОУСИ результати 2 палат.состер.у певних грам.формах:форма мн ім.,ім.Жр Д.в,ім.Чр.М.в одн і множ. При ІІІ палаталізації (Закон Бодуена де Куртене) попередній звук впливав на наступний: *g – З’,*k – Ц’, *ch – С’, коли *g, *k, *ch стояли ПІСЛЯ голосних переднього ряду. ВИНЯТОК, коли після *g, *k, *ch стояли И або Ы, то переходу не відбувалось: *starьkъ – СТАРЬЦЬ. У праслов’янській мові сполучення *kt, *gt також не могли стояти перед голосними переднього ряду і вони також змінювалися: *kt – ШТ: *nokt – NОШТЬ *gt – Ч |