1. Поняття туризму як сфери господарської діяльності
 Скачать 485 Kb.
|
|
Заява 1) на бланку встановленої форми; 2) заповнюється українською мовою; 3) підписується відповідальною особою, завіряється печаткою фірми; / 4) вказується: - найменування підприємства, його місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; - прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий; місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов’язкових платежів - для фізичної особи; 5) зазначається вид господарської діяльності, на провадження якої заявник має намір одержати ліцензію. Установчі документа: статут (чи установчий договір), свідоцтво про державну реєстрацію СПД
а) нотаріально засвідчені копії установчих * документів (статут чи установчий договір, рішення засновників про створення підприємства); б) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію підприємств;
а) нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують рівень освіти і кваліфікації, необхідних для здійснення відповідного виду діяльності, що ліцензується; б) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи як СПД. Витяг із трудової книжки Витяг із трудової книжки керівника підприємства (туристичного підрозділу) /-громадянина:; підприємця, про стаж його роботи в туристичній галузі, який повинен бути не менше 3-х років, або копія документа про спеціальну туристичну освіту. Характеристика діяльності Характеристика діяльності юридичної особи / громадянина-підприємця. Документ, що засвідчує наявність службового приміщення Копія документа, що засвідчує наявність службового приміщення, яке повинне відповідати вимогам Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності (ксерокопія договору оренди, завірена печаткою юридичної особи / громадянина-підприємця). Договір(и). зі страховою компанією
Довідка зі статуправління Копія довідки зі статуправління «Про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» (ксерокопія, завірена печаткою підприємства). Квитанція про сплату держмита Документ, що засвідчує сплату послуг за державною реєстрацією Документ, що підтверджує фінансове забезпечення цивільної відповідальності СПД Цей документ може бути представлений у вигляді гарантії банку або іншої кредитної установи. Слугує гарантом щодо забезпечення прав та законних інтересів громадян-споживачів туристичних послуг.
турагента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 2 000 євро. 21.Організація агентського бізнесу з продажу квитків на авіа-, залізнодорожні та автотранспортні перевезення. 22.Класифікація туристичних ресурсів. Тур.ресурси – сукупність природних і створених людиною предметів та явищ довкілля, що використовуються в сфері туризму як об’єкти тур.зацікавлення, та похідні компоненти для створення тур.продукту. Класифікація: 1.природно-кліматичні – прир.та кліматичні умови території (клімат, водні ресурси, ліси, парки, унікальні природні пам’ятки) 2.історико-культурні – пам’ятки матеріальної, духовної культури, створені в процесі історичного розвитку країни та народу(музеї,театри,археологічні, історичні, мистецькі, етнографічні пам’ятки) 3.соціально-економічні – економіко-географічне розташування країни, транспортна доступність, рівень ек.розвитку, організація тур.господарства, стандарти обслуговування, рівень добробуту суспільства 23.Послідовність розробки маршрутів подорожей та формування географії подорожей. Розробка маршруту включає такі етапи : -дослідження туристських ресурсів по передбачуваній трасі маршруту; -маркетинг ринку на туристські послуги з даної траси маршруту ; -визначення типу маршруту ; -побудова ескізної моделі маршруту; -прив'язка маршруту до пунктів життєзабезпечення - розробка схеми безпеки на маршруті ; -розробка паспорта маршруту ; погодження паспорту з відповідними службами ; -пробна обкатка маршруту і внесення необхідних змін ; -твердження паспорта маршруту Зокрема, турфірми повинні враховувати такі вимоги: - при складанні маршруту не допускати повторного транзитного відвідування туристами міста (пункту), у якому вони вже були; - при виборі засобів перевезення варто віддавати переваги тим перевізникам, які можуть забезпечити швидшу і максимально комфортабельну доставку туристів з міста до міста; - при плануванні пасажирських перевезень по маршруту необхідно також намагатися залишити якнайбільше світлового часу для організації екскурсій або вільної активності туристів, використавши з цією метою, наприклад, нічні години для перевезення потягом, а ранкові чи вечірні - для перевезення літаком або автобусом. Велике значення для привабливості турів має їхня тривалість. Рекламуються, наприклад, короткострокові тури кінця тижня - "уїк-енд". Найбільш масовими є тур тривалістю 7-10 днів; поїздки тривалістю 14 днів і більш займають уже значно меншу частку в загальному асортименті пропонованих закордонних поїздок. 24.Характеристика асортименту послуг туристичної фірми. Види послуг: 1.основні – послуги, що надають підприємства-виробники в галузі туризму і які є в основі тур.пропозиції. (послуги проживання, харчування, страхування і транспортні послуги) 2.додаткові – послуги, що надають підприємства-виробники та підприємства-посередники між виробниками і споживачами додатково до осн.послуг (послуги лікування, спортивні, побутові, торговельні, паспортно-візові, послуги індустріі розваг) 3.спеціалізовані – надаються підприємствами-посередниками в туризмі. (послуги тур.підприємств з організації подорожі, послуги туроператорів або тур агентів, екскурсійні послуги) 25.Вибір географії подорожей туристичним підприємством (фірмою). Якщо майбутня основна діяльність пов'язана тільки з реалізацією внутрішніх турів, то необхідно визначити район прийому-відправки туристів. Якщо підприємство буде займатись міжнародним туризмом, то мають бути вибрані ті країни і регіони, де буде реалізований та спожитий туристичний продукт. Далі необхідно дослідити ринок туристичних послуг і вибрати свій сегмент туристичного бізнесу та довести конкурентоспроможність власного турпродукту. Визначивши регіон ринку збуту туристичних послуг, необхідно провести розрахунок максимально можливих пропозицій та попиту цього ринку на перспективу по роках, місяцях, сезонах, днях тижня, а вже потім проаналізувати конкурентне середовище. При цьому вивчається статистика чисельності туристичних фірм, зареєстрованих у регіоні, обсяги реалізації ними туристичних послуг, цінові фактори, наявність монополістів, відмінність власного туристичного продукту від аналогічного продукту конкурентів та ін. Якщо рішення по вибору регіону ринку збуту туристичних послуг визначається тільки умовами конкуренції, то приймається (після аналізу конкурентного середовища) одне з трьох рішень: - вихід з цього ринку; - прийняття стратегії конкурентоспроможності та робота на ринку шляхом завоювання свого сегмента. - формування (виробництво) позаконкурентного туристичного продукту і робота в цьому новоствореному сегменті ринку. 26.Планування туристичних подорожей. Етапи формування та реалізації туристичного продукту фірми. Туристичний продукт - це комплекс товарів і послуг, що надаються туристу туристичною організацією. Інакше кажучи, туристичний продукт - це право на тур, призначене для реалізації громадянам. Розробка туристичного продукту — складний, багатоступінчастий процес, що вимагає комплексного, системного аналізу і здійснюється при виконанні низки умов: проведення маркетингового дослідження ринку для визначення потенційного споживчого попиту на різні види туристичного продукту; Планування турів — початкова функція туристичної фірми, яка повинна забезпечити створення привабливого і конкурентоспроможного туристичного продукту для його подальшої реалізації на ринку. Для цього необхідно визначити основні параметри очікуваного ринкового попиту, а само: територіальні межі ринку (місто, район, область, регіон); соціальний склад клієнтури (молодь, люди із середніми або високими доходами, пенсіонери, домогосподарки тощо); види туризму та цілі подорожей; можливі кількість і сезони поїздок тощо. На основі ретельного вивчення і прогнозування можливого ринкового попиту фірма повинна визначити зміст свого туристичного продукту, куди входять: · країна подорожі й вид туризму; · сезон і тривалість поїздок; · маршрут; · загальна кількість групових або індивідуальних турів; · пакет і якість послуг. У роботі туристичних фірм з реалізації туристичного продукту можна виділити такі основні етапи: - пропозиція туристу або групі туристів відповідного набору туристично-екскурсійних послуг; - отримання від клієнтів грошових коштів за тур (путівку); - перерахування грошових коштів відповідним організаціям за розміщення, проживання, харчування та екскурсійне обслуговування окремо або в цілому за так званий "пакет" послуг. 27.Програмне обслуговування в туризмі. Програмне обслуговування — це надання певного, нормативно вивіреного набору послуг, який гарантує змістовну рекреаційну діяльність людини згідно з метою подорожі та її потребами. У зв'язку з високим рівнем напруження конкурентної боротьби міжнародною туристському ринку більшість туристських фірм стало пропонувати своїх клієнтів комплексне обслуговування за програмою, що дозволило різко збільшити ринок, розширивши систему попиту й пропозиції. Програмне обслуговування першу чергу використовує мотиви й прагнення клієнтів. У світовій туристичній практиці використовуються наступні плани туробслуговування: - FB (Full Board) — повний пансіон - НВ (Half Board) — напівпансіон - ВВ (Bed and Breakfast) — сніданок плюс розміщення - АО— тільки розміщення (рідко застосовується). - All inclusive + Ultra All При визначенні засобу розміщення туристів передусім слід враховувати тип підприємства за призначенням — залежно від категорії туристів і виду транспорту, що ними використовується, а також — його клас. Серед типів підприємств розміщення домінують готелі різного призначення: ділові — для бізнесменів і ділових людей; рекреаційні — для відпочинку в курортних місцевостях; для екскурсійного туризму, транзитні тощо. 28.Види програмних заходів та їх характеристика. Програма обслуговування туристів - перелік історико-культурних об’єктів, визначних місць, а також перелік туристичних послуг, що надаються туристам у визначеній послідовності, часі, місці та умовах обслуговування. Програма перебування - набір запланованих послуг, розподілений по днях та годинах їх надання. Програми можуть бути створені на тривалий термін і включати такі види заходів: індивідуальні заходи-це заходи, в яких турист може взяти участь згідно свого бажання індивідуально(ігри, відвідування бібліотеки, концертів); групові-це заходи, які відбуваються в тому разі, якщо буде зібрано необхідну кількість учасників(екскурсії,поїздки, подорожі); масові заходи-заходи, які вимагають масової участі туристів(турніри, конкурси,свята). Види програмних заходів: 1. Екскурсійно-інформаційні: екскурсії(різні за тематикою, засобом пересування та місцем проведення); 2. Культурно-видовищні: відвідування концертів, театрів, фестивалів мистецтв, фольклорних програм; 3. Розважальні заходи: різноманітні конкурси, анімаційні програми, атракціони, ігри, вікторини; 4. Соціальні заходи: вечори та зустрічі дружби, форуми та мітинги, відвідання спецоб’єктів-промислових підприємств, дитячих і навчальних закладів; 5. Спортивно-оздоровчі: заняття різними видами спорту та навчання його; масаж та голкотерапія; відвідання сауни, бані чи басейну, фітнес центру; організація спортивних змагань; походи…дайвінг. 29.Принципи створення та умови виконання програм перебування туристів. Проектування процесу обслуговування туристів здійснюється за окремими етапами надання послуг та з обов’язковим складанням для кожного з них технологічної карт. Результатом проектування тур послуги є технологічна документація (техн. Карти, інструкції, правила, регламенти, та інш...) Розробка програми обслуговування туристів включає визначення: технологічної карти тур подорожі; графіка завантаження п-ва-постачальника послуг; інформаційного листка до тур путівки; програму перебування туристів. Фактори, що впливають на структуру турів та формування програмного забезпечення тур подорожі: 1.Вид туризму: сезонність; категорія та вік споживачів; мета подорожі; вид ринку 2.Форма організації тур подорожі (індивідуальна, групова) 3.Маршрут та його туристично-рекреаційні ресурси 4. Типи туристів: відповідно до ознак кваліфікації При складанні програми перебування визначається: маршрут подорожі; перелік туристичних підприємств-партнерів; період надання послуг кожним п-м – виконавцем послуг; перелік та склад послуг; комплекс розважальних заходів та анімаційних програм; час перебування туристів у кожному пункті маршруту; кількість туристів; вид та к-сть транспортних засобів; потреба в послугах гідів, перекладачів; підготовка документів туристів Перелік робіт по створенню тур. Пропозиції: Дослідження ринку потенційного попиту; пошук постачальників товарів та послуг; перевірка наявності послуг та встановлення адекватності інформації; інформаційно-методичне забезпечення туру; реалізація турів споживачам; підготовка та призначення кадрів на маршрут; безпосереднє обслуговування туристів 30.Поняття туроперейтингу та основні види діяльності туроператорів. Туроперейтинг це діяльність у сфері туризму, спрямована на формування комплексного туристичного продукту та оптимізацію умов його споживання шляхом розробки пакету програм та обслуговування по маршруту як зарубіжних, так і внутрішніх туристів, є формою туристичного бізнесу. Профіль туроператорської діяльності — це домінуючі в асортименті туроператора види або географічні напрями туристичного продукту: - частка яких в обсягу продажів туроператора максимальна; — продаж яких забезпечує основну частку прибутку туроператора; - У реалізації яких туроператор досяг найвищої майстерності та професіоналізму; — з якими споживач ідентифікує оператора на ринку. Залежно від профілю роботи туроператорів можна умовно розділити на монопрофільних і багатопрофільних. Монопрофільні туроператори практикують діяльність у певному географічному напрямі і пропонують тури одного виду. Багатопрофільні туроператори відрізняються одночасною роботою з кількома напрямами і вилами турів. Особливості туроператора як виду посередницької діяльності на туристичному ринку характеризуються такими рисами: — безпосередньо пов'язана з розробкою і складанням туристичних програм і їхньою апробацією; — вимагає безпосередньої взаємодії оператора з постачальниками туристичних продуктів; — обов'язково вимагає зусиль оператора у формуванні кадрового забезпечення кожного тур пакета; — припускає наявність у оператора агентської мережі; — вимагає безпосередньої участі оператора в організації туру і постійного контролю за якісним створенням туристичних продуктів. 31.Організація агентського бізнесу. Види та форми агенсткої роботи. Структура ринку організованого туризму Розміщення Транспорт Харчування Екскурсії Додаткові послуги Туроператор (формування пакету тур послуг) Прямий збут Турагенство Споживач Функції туроператорів:
Функції тур агентів:
За формами організації турагенти можуть бути : а) самостійними підприємствами, які співпрацюють з однією або декількома фірмами-туроператорами на основі взаємних угод; б) частиною збутової сітки великої фірми туроператора; в) турбюро-турагенти, які забезпечують переважно екскурсійне обслуговування і за попередніми формами взаємодіють з туроперторами і турагентами інших видів. З точки зору спеціалізації, турагенти можуть бути багатопрофільними, тобто здійснювати комплексне обслуговування різних за запитами клієнтів, і спеціалізованими, які спеціалізуються на певних видах обслуговування (організація ділових, спортивних та інших поїздок) 32.Формування збутової мережі туроператорів. Професійний туроператор по специфіці свого підприємництва генерує туристський продукт, видає загальний фірмовий генеральний каталог своїх турів, веде оптову продаж турів і забезпечує обслуговування туристів на проданих турах. Продаж турів безпосередньо споживачам, як правило, не є основною функцієютуроператора. Однак кожне підприємство зацікавлене в кінцевій реалізації свого продукту. Тому найважливішим напрямком діяльності туристської фірми туроператора є просування туристичного продукту до його подальшої реалізації. Це завдання покладається на збутову мережу, яка проводить туристський продукт від виконавця до його потенційного споживача. Формування збутової мережі включає пошук перспективних партнерів зі збуту, вивчення їх ділових якостей, укладання угоди і подальшу роботу з удосконалення співробітництва. У багаторічній практиці роботи фірм-туроператорів використовуються різні канали реалізації туристичного продукту. Серед них можна виділити наступні: • створення власних бюро продажів (торгові точки); • створення посередницької турагентської мережі; • наявність зв'язку з великими організаціями іпідприємствами (ЛУКОЙЛ), • використання спеціалізованих магазинів; • продаж турів поштою. Нові напрямки - Інтернет-продаж, центри продажів декількох тур. компанії Якщо говорити узагальнено, то існують дві форми організації збуту туристського продукту: за допомогою власних бюро продажів і за допомогою використання контрагентських мережі. У багатьох фірмах канали просування турпродукту комбіновані, тобто є структури та підрозділи власні, і є також контрагентських мережу. Агентств при туроператора може бути багато - центральне і периферійні, в тому числі в інших місцевостях, містах, регіонах і країнах. Вони можуть утворювати складну агентську мережу, що складається з безлічі агентств, що працюють безпосередньо з потенційними клієнтами на місцях 33.Аквізиція туристів та основні методи продажу в туризмі. Аквізиція- це залучення іноземних туристів, нових вантажів, страхувань до країни. Відбувається:
Методи збуду туристичного продукту: 1-Система збуту: власні системи збуту, зв’язані з підприємством, не зв’язані з підприємством 2- Форми збуту: що належать підприємству, посередники (туроператор, тур агент, агент,комісіонер, диллер), сторонні органи збуту 3- Канали збуту: опосередкований збут (оптова торгівля, роздрібна торгівля), прямий збут( туристичні агентства, філії, представництва, франшизи, вистрибютори) 34.Система транспортного забезпечення в туризмі та класифікація транспортних засобів. У системі транспортного забезпечення в туризмі розрізняють: -Туристські перевезення, що входять в основний комплекс туристських послуг, що включаються в тур: доставка туристів від місця їх постійного проживання до місця призначення і назад; -Трансферт - надання транспортних засобів для забезпечення зустрічей - проводів туристів; -Транспортне обслуговування програмних заходів по турах: екскурсійне обслуговування, виїзд на програмні заходи, відвідування околиць, переміщення за маршрутами. Транспорт в туризмі:
35.Види транспортних подорожей та їх характеристика. Ознаки класифікаціі транспортних подорожей: способом пересування на маршруті; видом транспорту, яким користуються; побудовою маршруту; сезонністю; тривалістю подорожі. Класифікація транспортних подорожей: 1.Спосіб пересування на маршруті: залізницею, автомобільний, авіаційний, морський, комбінований 2. Вид транспорту: поїзди, автобуси, літаки, теплоходи, пароми, яхти, човни 3. Побудова маршруту: лінійна, кільцева, радіальна, комбінована 4. Сезонність: цілорічно, сезонні, разові 5. Тривалість подорожі: короткотермінові, багатоденні, уікенд 36.Перевізні документи та правила їх оформлення. I. Загальні положення 1.1. На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді.Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу. 1.2. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику.Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. 1.3. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею,засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни. 1.6. Перевізні документи, оформлені відправником в паперовому вигляді, перевіряються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції у разі надання згоди на навантаження на місцях загального користування. 37.Сучасний стан ринку авіаперевезень. Ринок авіаційних перевезень - сукупність пропонованих авіатранспортними компаніями провізних можливостей повітряного транспорту (розміщених в тонно-кілометрах) і платоспроможного попиту на продукцію повітряного транспорту,віднесеного до визначеного місця і часу.Сучасний ринок авіаперевезень характеризується функціонуванням достатньо великої кількості вітчизняних й іноземних авіаперевізників із різними формами власності при відсутності централізованого управління. Необхідно визнати, що національний ринок авіаційних пасажирських перевезень залишається монополізованим та закритим, конкуренція між авіакомпаніями дуже слабка, свідченням цього є високі ціни на квитки. Порівняно з країнами Європи, де цивільна авіація є недорогим видом пересування і квиток в межах Єврозони коштує від 1 до 45 євро, в Україні вартість квитка на внутрішніх лініях в одному напрямку може досягати від 150 до 500 доларів США в залежності від класу салону літака. В Україні нині діють 92 авіакомпанії різних форм власності, з них 50 - державні. Є також приватні, закриті та відкриті акціонерні компанії, які, залежно від фінансових можливостей, мають більший або менший парк повітряних суден. Юільше 90 % усіх авіаперевезень в Україні здійснюють такі компанії : Міжнародні Авіалінії України,Донбасаеро,Роза Вітрів, Віз ЕЙр Україна,Дніпроавіа. На сьогодні у світі нараховують понад 1300 авіакомпаній. У середньому за рік авіатранспорт перевозить 1,5 млрд осіб. Міжнародні авіаперевезення забезпечують понад 470 перевізників, із них 250 здійснюють регулярні міжнародні рейси. Обслуговують міжнародні авіаперевезення більш ніж 1 тис. аеропортів, з них 650 - регулярні міжнародні рейси. До найзначніших авіакомпаній світу за кількістю перевезень пасажирів належать американські "Дельта ейрлайнз", "Пен Амерікен", "Юнайтед", французька "Ейр Франс", німецька "Люфтганза", британська "Брітіш ейрвейз". 38.Технологія обслуговування туристів на авіатранспорті. Організація харчування та обслуговування пасажирів на повітряному транспорті значно відрізняється від наземного через те, що: - між підприємством ресторанного господарства та пасажирами (кінцевими споживачами) немає прямого зв'язку, тому воно укладає угоди з авіакомпанією, яка надає послуги з перевезення пасажирів; - кожна авіакомпанія пропонує свої специфічні послуги харчування залежно від національних, регіональних особливостей, країни, в яку летить повітряне судно; - частота харчування залежить від дальності польоту повітряного судна: чим триваліший переліт, тим більше пасажир споживає продукції, різної за асортиментом. Наприклад, переліт до Америки триває 10 год., тому авіакомпанія пропонує пасажирам декілька раціонів харчування: сніданок, обід і другий обід-вечерю; переліт до Москви триває 1 год. 40 хв., тому пропонуються тільки обіди; - залежно від типу повітряного судна на борту може бути представлене харчування як у гарячому, так і холодному вигляді. - виробництво, постачання страв та організація харчування на борту повітряного судна повинні відповідати міжнародним та вітчизняним стандартам і вимогам організації обслуговування пасажирів в аеропортах та на літаках; - асортимент страв і вид харчування залежить від вартості авіаквитка та рівня обслуговування під час перельоту. Залежно від цього авіаперевізники поділяють пасажирів на три групи: пасажири першого класу, бізнес-класу та еко-ном-класу. Вартість харчування включається у ціну авіаквитка; - виробництво та реалізація готових страв залежить від розкладу польотів; - частота, раціон харчування залежать від фізичних можливостей пасажирів, пов'язаних з їх фізіологією, станом здоров'я, особистих побажань. 39.Класи авіаперельотів. У відповідності до сплаченого тарифу пасажирам надається обслуговування бізнес/першого або економічного класу. Перелік та норми надання послуг по класах обслуговування встановлюються авіакомпанією. Пасажири бізнес-класу мають підвищений рівень комфорту та обслуговування. Збільшений простір між кріслами дозволяє їм зручно розташуватися під час перельоту. Вишукане меню, висококласні вина дозволять навіть тривалий переліт зробити легким та приємним. У салоні першого класу рівень сервісу ще вищий, меню більш різноманітне. Пасажири з вкитками даної категорії можуть провести час перед вильотом у залі очікування першого класу в аеропорту, де їм запропонують безкоштовні алкогольні та безалкогольні напої і легкі закуски. Пасажири першого класу отримують фірмові подарунки від авіакомпаній. Для пасажирів цих категорій передбачені інші додаткові зручності: під час реєстрації їм надається окрема стійка, посадка та вихід здійснюється в першу чергу, а на борту для їх обслуговування виділяється більша в порівнянні з іншими класами кількість персоналу. Пасажирам , що придбали квитки в економічному класі (за повним чи спеціальним тарифом), у польоті здебільшого пропонується харчування, включаючи вино, соки та безалкогольні напої, в залежності від часу, тривалості та маршруту польоту. Варто звернути увагу на певне правило що діє для тарифів економ-класу: чим нижче вартість квитка, тим більше обмежень у пасажира. Наприклад відсутність можливості обміну заздалегідь придбаного квитка. Прерогативами бізнесу-класу є можливість заощадити на безкоштовному провезенні в 2 рази більшого по вазі багажу. Вибір салону в літаку залежить від класу квитка. Двосалонні літаки надають можливість вибору між бізнес і економ класами. Як правило, пасажирам бізнес класу надаються місця з 1 по 7-8, далі йдуть крісла економ класу. У літаках, призначених для тривалих перельотів, переважно є три салони: крім бізнес і економ класів надається ще і перший клас. У квитках, які оформляють відповідно до норм Міжнародної Асоціації авіаперевізників вказана графа CLASS, що визначає лише квоту місць в салоні:
Графа STATUS визначає статус бронювання:
Зверніть увагу на те, що буквенні позначення приналежності класів у різних авіакомпаній можуть відрізнятися. 40.Система тарифів та пільг на авіатранспорті. Узагальнено можна виділити наступні тарифи: 1) Базові — встановлюються Правилами перевізника або іншими нормативними актами, передбачають переліт «туди-назад» і змінюються залежно від сезону. Квитки, куплені за базовими тарифами, підлягають обміну і поверненню практично без обмежень. В рамках базових тарифів затверджується система знижок і пільг. 2) Спеціальні тарифи діють па всіх авіакомпаніях і регламентуються міжнародною Конвенцією. До спеціальних тарифів належать: молодіжні, пенсійні, групові, туристські та іп. 3) Рекламні тарифи встановлюються кожною авіакомпанією в рамках внутрішніх Правил — рекламні перельоти, безкоштовні або пільгові польоти пасажирів, які налітали на літаках даної авіакомпанії певну кількість годин або миль (кілометрів) тощо. Знижки бувають: від базового тарифу за умови придбання квитків «туди» і «назад»; групам туристів від 10 чол.; студентам, пенсіонерам, учням; багатодітним матерям; супроводжуючим дітей-інвалідів у віці до 16 років; для дітей у віці до 2 років без надання окремого місця і права на безкоштовне перевезення багажу; для дітей у віці від 2 до 12 років з правом на власне місце і на безкоштовне перевезення багажу; сімейна знижка; агентська знижка для туристичних фірм; для працівників авіакомпанії; для пенсіонерів у віці понад 60 років та ін. Дитина віком до 2 років має право на квиток з 90% знижкою (без надання окремого місця і права безкоштовного перевезення багажу). 41.Стан розвитку залізнодорожніх сполучень. Класифікація вагонів в Україні Класифікують за:
2.1 міжобласні – без купе, з місцями для сидіння 2.2 загальні – з відкритивими купе,з місцями для сидіння 2.3 плацкартні – з відкритими купе з місцями для лежання 2.4 купейні – з окремими чотимісними купе з місцями для лежання 2.5 мякі – з окремими одно-,дво- і тримісними з місцями для лежання 2.6 спеціальні вагони для лежання 42.Технологія перевезення та обслуговування туристів на залізнодородньому транспорті. Перевезення туристів рейсовими поїздами постійного сполучення здійснюю, коли туристична фірма не має потреби перевозити велику кількість туристів. Туристична фірма звертається до підприємств Укрзалізниці із письмовою заявою встановленого зразка на виділення необхідної кількості проїзних документів на регулярний графіковий поїзд. Особливості організації роботи гіда на лінійному залізничному маршруті:
43.Організація спеціальних залізничних турів (турпоїздів). При організації спеціальних залізничних турів між залізницею і турфірмою укладається договір на виділення поїздів та вагонів. Предметом угоди є надання залізницею спеціального поїзда на визначену кількість місць. В угоді визначається порядок здачі- прийому поїзда,партнери обумовлюють умови експлуатації орендованого поїзда, вартість і порядок розрахунків та інші умови. Технологія обслуговування в турпоїзді
44.Специфіка перевезення туристів залізнодорожнім транспортом за кордоном. Послуги, що надаються залізницею: - квиток, що дає право на поїздку - бронювання конкретного місця на конкретну дату - надання спального місця - додатковий комфорт Основні етапи розробки нового тур продукту:
45.Особливості обслуговування водним транспортом та формування круїзних територій. Водний транспорт морський і річковий — є видом масового транспорту, який здатний до перевезень великої кількості пасажирів. Розвиток водного транспорту можливий при наявності відповідних водних басейнів - океанів, морів, рік, озер. Середовище, в якому здійснюється рух водних транспортних засобів, в основному і зумовлює ті техніко-економічні і експлуатаційні особливості, якими водний транспорт відрізняється від інших видів транспорту. Відзначимо в першу чергу переваги водного транспорту перед всіма іншими. До них можна віднести такі: 1. Можливість здійснення масових пасажирських перевезень при високому рівні комфортності і повному комплексі життєзабезпечення. 2. Висока пропускна здатність. 3. Відносно невеликі за обсягом капітальні вкладення у будівництво водних шляхів і інженерних споруд. 4. Можливість перевезення одночасно інших видів пасажирських транспортних засобів. 5. Багатофункціональність при використовуванні для потреб туризму. В несезонний туристичний період плавальні засоби можуть бути використані і в стаціонарному режимі на суші як засоби розміщення, харчування або розваг для туристів. Поряд з відзначеними перевагами пасажирський водний транспорт має і певні недоліки. До них можна віднести такі: 1. Низька швидкість засобів перевезення. 2. Сезонність в експлуатації водних засобів транспорту, особливо річкових. 3. Висока питома вага витрат на початкові і завершальні операції. До уразливих місць пасажирських перевезень водним транспортом можна також віднести синдром «замкнутого простору» і схильність деяких пасажирів до «морської хвороби». Фахівці відзначають поступову втрату водним транспортом типово транспортних функцій. Сьогодні споживачами його послуг є переважно особи, які подорожують з туристичними цілями — для розваг, атракцій, «колекціонування» вражень і таке інше. На сучасному етапі розвитку пасажирський водний транспорт все більше утверджує себе як спеціалізована ланка в системі туристичного обслуговування. Він приваблює людей, головним чином, комфортом а також на тих напрямках подорожування, де використання інших транспортних засобів є дорожчим або пов’язано з будь-якими незручностями. Географію морських шляхів визначає мережа портів, морських каналів, доступні для морських суден та русла судноплавних річок. Більшість морських водних шляхів належить Атлантичному океану. Тут сформувалось кілька напрямків морського судноплавства. Головним є Північно-Атлантичний, що з'єднав Європу з Північною Америкою. Іншими важливими напрямками морського судноплавства в Атлантиці є Південна Атлантика (Європа - Південна Америка), Західна Атлантика (Африка - Європа).Тихий океан займає друге місце за обсягами морських перевезень пасажирів та вантажів. Швидкий економічний розвиток країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, в першу чергу "нових індустріальних» країн, їх інтеграція у світову торгівлю мають наслідком поступове переміщення потоків з Атлантики у Тихий океан. Третє місце за обсягами морських перевезень належить Індійському океану, до берегів якого виходять понад 30 країн. Для розвитку морського сполучення важливе значення має використання каналів, що дозволяє скоротити шляхи. До найбільш важливих відносять Суецький, Панамський, Кільський.Відкриття Суецького каналу дозволило скоротити шлях з Європи до країн Азії. Панамський канал особливо важливе значення має для країн Америки. Найбільш популярною у світі є Карибська круїзна територія. Схід Північної Америки - ця круїзна територія включає порти узбережжя Атлантичного океану Північної Америки від м. Шарлотаун (Канада) до м. Нью-Йорк (США). ексиканська Рив'єра- круїзна територія, що простяглась від Сан-Франциско (США) до м. Акапулько (Мексика). Основним портом є Лос-Анджелес. Гавайська круїзна територія являє собою дуже привабливий район, але на повільний розвиток круїзів впливає її відцаленість від основних районів постачальників туристів. Південно-Американська круїзна територія характеризується досить невеликою насиченістю круїзних маршрутів. Більшість із них співпадають з регулярними лініями англійських або американських компаній у Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Буенос-Айрес (Аргентина). Популярними є круїзи Полінезією, Меланезією та південними островами Тихого океану. Антарктична круїзна територія включає, в основному, порти Західного узбережжя Льодового континенту. Атлантика - круїзна територія, де залишилось надзвичайно мало маршрутів, крім суден, що перетинають регіон з Європи до Карибів через Мадейру та Канари. 46.Типи та класи суден. В залежності від призначення і технічних характеристик судна і кораблі діляться на класи, а в межах класів — на підкласи з урахуванням дальності плавання, тоннажу або спеціалізації. Регістрові судна класифікують за наступними ознаками[2]: |