1. Поняття туризму як сфери господарської діяльності
 Скачать 485 Kb.
|
|
Основний список необхідних документів: закордонний паспорт (повинен бути дійсним ще не менше 2-6 місяців після закінчення дії візи). Якщо у Вас ще немає закордонного паспорта, можна замовити послугу дану послугу у турагенства або турфірми, або зайнятися оформленням самостійно; візова анкета та фотографія (і) (зверніть увагу на вимогу до фотографії - розмір, кількість, кольоровість); довідка з місця роботи (повинна бути оформлена на фірмовому бланку і містити інформацію про посаду, окладі, гарантії збереження робочого місця на час поїздки); фінансові гарантії (виписка з банку про стан особового рахунку, міжнародна кредитна карта); туристичний ваучер, або запрошення від організації чи приватної особи (повинен містити ПІБ, терміни поїздки і оплата; іноді досить підтвердження бронювання готелю); підтвердження бронювання квитків (іноді вимагають оригінал квитків); медична страховка (страхова компанія повинна мати акредитацію в посольстві); консульський збір. Наявність міцних родинних зв'язків, цінного майна, добре оплачуваної роботи значно збільшує шанси на отримання візи. Як правило, документи українською мовою повинні бути переведені на мову (і) країни призначення. У кожної країни можуть бути свої специфічні додаткові вимоги (наприклад, зняття відбитків пальців). Найпростіший спосіб оформлення візи - скористатися послугами спеціальних компаній. Такий спосіб рятує від багатьох проблем і значно економить час, однак тягне за собою додаткові фінансові витрати. Зараз існує досить велика кількість фірм, які пропонують послуги з візового супроводу. Багато компаній пропонують допомогу в оформленні візи і закордонного паспорта на професійному рівні. Компанія підготує всі необхідні документи, проінструктує, як вести себе на співбесіді (якщо посольство вимагає особистої присутності при подачі документів). Щоб уникнути непорозумінь з термінами і гарантіями оформлення візи, необхідно уважно ознайомиться з договором надання послуг. 63.Поняття митних формальностей та органи, що забезпечують їх виконання. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Ми́тна слу́жба Украї́ни — складова частина системи органів виконавчої влади України, на яку покладається безпосереднє здійснення державної митної справи. Офіційна назва Митної служби України змінилася у зв'язку з проведенням адміністративної реформи і нині має назву «органи доходів і зборів» . Призначенням митної служби України є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України. Реалізуючи митну політику України, митна служба України виконує такі основні завдання: Митна служба України складається з митних органів, митних організацій, а також спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України. Митними органами є: Державна митна служба України — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, спеціалізовані митні органи, митниці та митні пости. Для виконання окремих завдань, а також сукупності декількох завдань, покладених на митну службу України, в ній створюються відповідні спеціалізовані митні органи. Вони є юридичними особами. Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих митних органів здійснюються Держмитслужбою. Відповідно до наказу Державної митної служби України від 10.08.2012 р. № 397[5] визначено спеціалізованими митними органами: Департамент розвитку митної інфраструктури та міжнародного співробітництва, Департамент боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції, Департамент митних інформаційних технологій та статистики, Центральне митне Управління лабораторних досліджень та експертної роботи, Центр підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників та кінології Держмитслужби. 64.Правила ввозу в Україну та вивозу з України речей і товарів. Громадяни за умови дотримання вимог Митного кодексу України та iнших законодавчих актiв України можуть перемiщувати через митний кордон України будь-якi особистi речi та товари, крiм тих, що забороненi до ввезення в Україну, а також тих, щодо яких законодавством України встановленi обмеження. Особистi речi, що безпосередньо ввозяться громадянами в супроводжуваному багажi будь-якими видами транспорту на митну територiю України або пересилаються в несупроводжуваному багажi, усно чи письмово декларуються за бажанням власника таких речей або на вимогу посадової особи митного органу та не оподатковуються. Товари, що безпосередньо ввозяться громадянами в супроводжуваному багажi будь-якими видами транспорту на митну територiю України, пересилаються в несупроводжуваному багажi або в мiжнародних поштових вiдправленнях, сумарна митна вартiсть яких не перевищує 1000 євро та загальна вага яких не перевищує 100 кг, пiдлягають обов'язковому письмовому декларуванню митним органам в порядку, передбаченому для громадян, та оподатковуються ввiзним митом за ставкою в розмiрi 20 вiдсоткiв вiд митної вартостi, податком на додану вартiсть та в установлених законодавством випадках акцизним та iншими зборами. При ввезеннi на митну територiю України звiльняються вiд оподаткування: 1) товари, сумарна митна вартiсть яких не перевищує 200 євро, а загальна вага не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами у супроводжуваному багажi (за умови усного декларування), пересилаються в несупроводжуваному багажi та надходять на адресу громадян у мiжнародних поштових вiдправленнях; 2) горiлчанi вироби у кiлькостi 1 л, вино - 2 л, пиво - 5 л, тютюновi вироби - 200 цигарок (або 200 г цих виробiв), якi ввозяться в особистому багажi громадянами; 3) товари, що тимчасово ввозяться на митну територiю України пiд зобов'язання про їх зворотне вивезення; 4) товари, що належать громадянам-нерезидентам та перемiщуються транзитом через митну територiю України; 5) товари, що належать громадянам-резидентам та перемiщуються транзитом у транзитних зонах мiжнародних аеропортiв; 6) товари та транспортнi засоби, що належать особам, якi користуються на територiї України митними пiльгами вiдповiдно до статей 59-63, 65-67 Митного кодексу України; 7) транспортнi засоби в кiлькостi однiєї одиницi по кожнiй товарнiй позицiї та товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами i входять до складу спадщини за законом, вiдкритої за межами України на користь резидента, у разi пiдтвердження її складу органами, що вчиняють нотарiальнi дiї у країнi її вiдкриття. Зазначене пiдтвердження легалiзується у вiдповiднiй закордоннiй дипломатичнiй (консульськiй) установi України, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами України. Без оподаткування дозволяється вивозити: - предмети (товари) на суму у валюті України, що не перевищує товарної партії, тобто еквівалента 100000 євро, перераховану за курсом, встановленим Національним банком України, установленим на день оформлення митної декларації. Товари (предмети), які не визнаються товарною партією: Заборонено вивезення за межі митної території України: - предметів (товарів), на які встановлюються державні дотації, крім предметів особистого користування; - предметів (товарів) промислового призначення (додаток 2); - дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них, культурних цінностей з метою відчуження; - сильнодіючих, отруйних, радіоактивних, вибухових речовин, інших предметів, що можуть завдати шкоди здоров'ю або загрожувати життю населення та тваринного світу чи призвести до руйнування навколишнього середовища; - анульованих цінних паперів. Предмети (товари), що підлягають ветеринарному, екологічному, санітарному або фітосанітарному контролю, пропускаються після здійснення такого контролю відповідними службами. Громадянам дозволяється вивозити: - валюту України (обов'язково задекларовану в митній декларації) в сумі: резидентами України до 170 гривень, нерезидентами України до 85 гривень; - іноземної валюти: - громадянами в сумі до 1000 доларів США чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті (включаючи російські рублі), перерахованій по курсу уповноваженого банку України, на одну особу незалежно від віку; - безперешкодно пропускається валюта, яка була раніше ввезена в Україну (протягом одного року), що підтверджується належним чином оформленою митною декларацією; - дозволяється вивезення з України ювілейних і пам'ятних монет України з недорогоцінних металів, номінал яких виражено в гривнях і українських карбованцях без обмежень; із золота та срібла - у кількості не більш як 50 монет кожного найменування (незалежно від проби та ваги) на одну особу, у більшій кількості - лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. 65.Процедура митного догляду та правила оформлення митної декларації. Процедура митного контролю: Початок оформлення вантажу – Подання необхідних документів декларантом на митницю – Призначення начальником митниці відповідальної особи – Перевірка документів на комплектність та відповідальність – Передача документів начальнику підрозділу митної статистики – Перевірка ВМД і документів. Перевірка фактів застосування до суб*єкта ЗЕД санкції – Проставлення штампу «Перевірено»» - Перевірка відділом вантажних платежів заявленої митної вартості та нарахування митних платежів – Проставлення штампу «Сплачено» - Перевірка вантажним відділом відомостей у ВМД – Проставлення штампу «Під митним контролем» - Проведення огляду товару у разі необхідності – Завершення митного оформлення вантажу. Митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури. (ст 4 Митного кодексу України) 1.3. Декларація заповнюється власноручно громадянином, який досяг 16-річного віку, або уповноваженою ним особою і засвідчується його особистим підписом до пред’явлення товарів для митного контролю. Відомості про товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, які не досягли 16-річного віку та/або є недієздатними особами чи особами, цивільна дієздатність яких обмежена, зазначаються в деклараціях осіб, що їх супроводжують. При декларуванні товарів уповноваженою особою у верхньому лівому куті лицьового та/або зворотного боку декларації вчиняється запис „За дорученням” і зазначаються реквізити нотаріально посвідченого доручення (дата, серія та номер бланка (за наявності)), а також прізвище, ім’я, по батькові та серія і номер паспорта довірителя. 1.4. Декларація заповнюється в одному примірнику, крім випадків, установлених цим Порядком. 1.5. Відомості зазначаються громадянином українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. 1.6. Пункти та підпункти декларації, що потребують відповіді „Так” чи „Ні”, заповнюються шляхом проставлення X-подібної позначки у відповідній рамці. При проставленні відмітки в рамці „Так” уносяться необхідні дані до полів (таблиць), які деталізують відповідний пункт декларації. 1.7. Посадові особи митних органів не мають права заповнювати декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в декларації, за винятком унесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів. 1.9. Разом з декларацією, заповненою відповідно до цього Порядку, для митного контролю та митного оформлення товарів громадянином або уповноваженою особою залежно від мети переміщення, виду транспорту, найменування товару, способу переміщення та інших факторів, що впливають на митні процедури, подаються такі документи, що засвідчують особу, товарні чеки, рахунки і т.д. 1.10. З моменту прийняття декларації посадовою особою митного органу для оформлення вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а громадянин або уповноважена особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. 66.Валютні формальності. Правила перевезення валюти та інших цінностей через державний кордон України. Фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро без письмового декларування митному органу. Фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі. Норми переміщення грошових коштів через кордон України визначені Інструкцією про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 № 148, а функції з контролю за їх дотриманням покладені на митні органи. Інформація про порядок переміщення валютних цінностей розміщена на інформаційних дошках у пунктах пропуску та в адміністративному приміщенні митниці, громадянам надаються безкоштовні консультації з питань митного законодавства, проте їх обізнаність із цього питання не завжди достатня. Отож, щоб уникнути проблем на кордоні, прес-служба Ягодинської митниці нагадує громадянам основні норми переміщення валюти. Фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро без письмового декларування митному органу. Фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі. Юридична особа ввозить готівку в Україну або вивозить її за межі України через повноважного представника без обмежень суми на умовах письмового декларування відповідному митному органу в повному обсязі. Повноважний представник декларує готівку, яку ввозить або вивозить за дорученням юридичної особи та власні кошти, окремо з використанням 2-х примірників митної декларації. Фізична особа, юридична особа ввозять в Україну і вивозять за її межі готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків банків (фінансових установ), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро 67.Медико-санітарні формальності для туристів. Медико-санітарні правила передбачають: — забезпечення питною водою і напоями тільки гарантованої якості. Особлива обережність необхідна при споживанні напоїв із льодом, який може бути виготовлений з неякісної води; — харчування тільки на основі продуктів промислової обробки, з непростроченим терміном, страви — термічно оброблені, не сирі. Слід відмовитись від споживання не сертифікованої їжі, що продається на вулиці; — проживання в готелях з необхідним комунальним обладнанням: водопостачанням і каналізацією, з оптимальним санітарним режимом; — суворе дотримання правил особистої гігієни — миття рук, фруктів і овочів перед прийманням їжі, користування тільки особистими засобами гігієни, посудом тощо; — особлива обережність при купанні у водоймах. Краще купатися у басейні, ніж у морі, річці, озері, ставках. 68.Місцеві туристичні формальності та збори. туристичний збір це місцевий збір, необов’язковий для встановлення-туристичний збір місцевими радами в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що зараховується до її місцевого бюджету, платниками якого є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі)”. 69.Види страхування в туризмі. Обов’язкові види страхування. У туристичному бізнесі застосовуються такі види страхування: страхування туриста і його майна; страхування ризиків туристичних фірм; страхування туристів у закордонних поїздках; страхування іноземних туристів; страхування цивільної відповідальності; страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів; страхування від нещасних випадків з покриттям медичних витрат. Страхування буває добровільним і обов'язковим. До обов'язкових видів страхування відповідно до чинних в Україні документів належать: – страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів; – страхування транспортних подорожей. Решта видів страхування туристів є добровільними. Страхування туриста і його майна включає відповідальність за втрачу або пошкодження майна туристі. Дія такого договору починається з моменту виїзду застрахованого з постійного місця проживання і закінчується у момент його повернення. Застрахувати за таким договором можна багаж і особисте майно, яке туристи мають при собі. Багаж – це зареєстровані і незареєстровані речі туриста. Крім того, страхуванню підлягають речі, що знаходяться на його одязі і тілі, а також придбані під час закордонної поїздки. Видами страхової відповідальності є: аварії, пожежі, вибухи, стихійні явища природи, грабежі, розкрадання та інші навмисні і зловмисні дії, військові дії тощо. Страхування туристів у закордонних туристичних поїздках, як правило, включає: – падання туристу екстреної медичної допомоги при раптовому захворюванні або нещасному випадку; – транспортування до найближчої лікарні, здатної провести якісне лікування під відповідним медичним контролем; – евакуацію до країни постійного мешкання під належним медичним контролем; – внутрішньолікарняний контроль і інформування сім'ї хворого; – надання медичних препаратів, якщо їх не можна дістати на місці; – консультаційні послуги лікаря-фахівця (при необхідності); – оплата транспортних витрат з доставки хворого туриста або його тіла (в разі смерті) до країни постійного мешкання; – надання юридичної допомоги туристу при розслідуванні цивільних і кримінальних справ за кордоном. 70.Правила і порядок страхування туристів та їх майна та порядок виплати страхових сум. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету). Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків Страхові виплати здійснюють щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: • потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; • особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати (ст. 40). Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСБК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого — у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право. Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення. 71.Порядок відшкодування страхових сум на медичне лікування. страхова виплата може здійснюватися страховиком двома способами: по-перше, безпосередньо страхувальникові (застрахованому) у вигляді повної страхової суми або її частки; по-друге, у вигляді оплати медичній установі вартості лікування застрахованого (в т.ч. плата за перебування в стаціонарі, фізіотерапевтичні процедури, консультації провідних фахівців, витрати на придбання ліків та ін.).В разі настання страхового випадку застрахованій особі протягом двох діб необхідно повідомити страхову компанію. А протягом п'ятнадцяти робочих днів надати особисто або відправити поштою на адресу страхової компанії документи, що є підставою для отримання страхового відшкодування. Підставою для отримання страхового відшкодування є заява на отримання страхового відшкодування та документи з лікувального закладу, в яких зазначено діагноз, тривалість лікування Застрахованої особи, перелік наданих медичних послуг та їх вартість або інші документи з медичного закладу, що можуть підтвердити факт настання страхового випадку, чеки та квитанції з аптечних установ за придбані медичні препарати та матеріали, що були призначені та використані під час лікування. Страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування застрахованій особі у випадку її звернення до закладу охорони здоров'я, якщо має місце: а) хвороба, яка є наслідком вживання застрахованою особою алкоголю, наркотиків, токсичних речовин і медичних препаратів без призначення лікаря (за винятком випадків насильницького . застосування таких речовин стосовно застрахованої особи третіми особами), самолікування; б) хвороба або травма, які є наслідком: · замаху на самогубство за винятком тих випадків, коли застрахована особа була доведена до такого стану офіційно підтвердженими протиправними діями третіх осіб, навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень; · вчинення застрахованою особою навмисного злочину; · спроби здійснення застрахованою особою дій, в яких правоохоронними органами встановлено склад злочину; · управління застрахованою особою транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, а також добровільної передачі ним управління особі, яка перебувала у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, а також особі, яка не мала прав водія відповідної категорії. Страхова компанія має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо застрахована особа отримала не передбачену договором страхування медико-санітарну допомогу або медико-санітарну допомогу і у закладах охорони здоров'я, не передбачених договором страхування без попереднього погодження зі страховиком (асистуючою компанією). При цьому рішення про відмову у виплаті приймає експертна комісія страховика на підставі висновків закладу охорони здоров'я. Якщо застрахована особа отримала медико-санітарну допомогу в закладі охорони здоров'я, який не передбачений договором страхування та попередньо не узгодила із страховиком (асистуючою компанією), але сплатила вартість цієї допомоги або придбала лікарняні засоби, приписані для лікування, тоді страхова компанія або здійснює виплати в терміни, передбачені умовами договору, або відмовляється від виплати страхового відшкодування у ці терміни з обов'язковим письмовим обґрунтуванням причин відмови. Якщо виплата буде здійснюватися, то після закінчення лікування застрахована особа надає страховику заяву про виплату та оригінали документів: рахунки закладу охорони здоров'я, документи, що підтверджують настання страхового випадку (первинна медична документація або витяг з історії хвороби із зазначенням профілю відділення, нозологій, перелік діагностичних процедур, лікувальних заходів, перелік лікарських препаратів із зазначенням форми випуску, дозування, а також термін і періодичність застосування, їх вартість). Розмір виплати розраховується, виходами з розміру фактичних витрат, попередньо узгоджених зі страховиком. Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком за умовами укладеного договору страхування через оплату медичному закладу або асистуючій компанії вартості наданої застрахованій особі медико-санітарної допомоги у зв'язку із настанням страхового випадку у межах страхової суми, визначеної договором страхування. Заклад охорони здоров'я або асистуюча компанія має повідомити страхову компанію про настання страхового випадку протягом двох діб, за умови, що інше не зазначено в конкретному договорі із закладом охорони здоров'я чи асистуючою компанією. Виплата страхового відшкодування здійснюється, якщо є складений страховий акт відповідного зразка, а заклад охорони здоров'я, який надав застрахованій особі медико-санітарну допомогу, оформив заяву про виплату та документи, що підтверджують настання страхового випадку: первинну медичну документацію або витяг з історії хвороби із зазначенням профілю відділення, нозологій, перелік діагностичних процедур, лікувальних заходів, перелік лікарських препаратів із зазначенням форми випуску, дозування, а також термін і періодичність застосування, їх вартість. Страховик має право перевірити надану інформацію та вимагати додаткових документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і розмір витрат, а також направити до застрахованої особи лікаря-експерта з метою додаткового обстеження стану здоров'я. Якщо з вини страховика виплата страхового відшкодування затримується, то за кожен день такої затримки сплачується пеня в розмірі, визначеному договором страхування або договором із закладом охорони здоров'я (асистуючою компанією), залежно від того, кому здійснюється виплата. Договір страхування втрачає чинність у разі смерті застрахованої особи. Якщо страхувальник не сплатив страховий платіж або чергову частину страхового платежу у встановлений договором страхування термін, то страховик надсилає йому вимогу про сплату. Якщо ж перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом 10 робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику (якщо інше не передбачено умовами договору), то договір страхування вважається достроково припиненим. 72.Основні види туристичних документів. їх можна розподілити на: інформаційні, облікові, розрахункові, звітні. До інформаційних документів належать такі, що містять інформацію про хід продажів, графік проведення подорожі, конкретні умови обслуговування, підтверджують його бронювання, а також повідомляють про зміни й ануляції. Це туристичне повідомлення може бути передане у вигляді факсу, телексу, електронного листа, у кодованому вигляді тощо. Облікові документи служать для відміток про реально отримане туристичне обслуговування під час подорожі і в подальшому виступають підставою для розрахунків (перерахунків) між приймаючою та направляючою фірмою, а також — між фірмою і туристами. У ролі облікового документа може виступати туристичний ваучер, використовуються також картки туриста (картки обслуговування) для туристів-індивідуалів, листи обслуговування (листи відміток) і маршрутні ордери для груп туристів. Зафіксувати надане обслуговування можна також актом, складеним представниками туристичних фірм- сторін. Основними документами, що використовуються як для розрахунків із підприємствами обслуговування туристів, так і при розрахунках між туристичними фірмами-партнерами, є рахунки-фактури. Але в деяких організаціях використовуються також книжки підтвердження виконання замовлень на обслуговування, що мають вигляд чекових книжок із певною кількістю зброшурованих і пронумерованих подвійних сторінок. Кожне підтвердження заповнюється у двох примірниках. Перший примірник видається підприємству-виконавцю обслуговування і є підставою для перерахування йому грошей, другий — залишається у книжці для звіту. Підставою для перерахунків між фірмами може бути також й акт обслуговування або ваучер. Звітні документи можна поділити на внутрішньофірмові, які служать для аналізу витрат на туристичну подорож і використання виділених на неї коштів або мають маркетинговий характер — вивчення якості продукту, і зовнішні, що є формою державної статистичної звітності. їх види, порядок заповнення та подання визначаються Наказом Державного комітету статистики України від 4.03.1998 р. № 96. Своєчасна подача форм державної статистичної звітності є обов’язком туристичних фірм. За її неподачу відповідно до чинного законодавства керівні органи мають право накладати штрафи на керівників туристичних фірм за порушення правил обліку й статистики, а також призупиняти дію ліцензії на невизначений термін. 73.Види договорів в туризмі та порядок їх оформлення. За договором на туристичне обслуговування одна сторона за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони комплексу туристичних послуг . До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій формі відповідно до закону. Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера. До укладення договору на туристичне обслуговування споживачу туристичного продукту має бути надана інформація про: 1) основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в'їзних документів на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі інформацію щодо термінів їх оформлення; 2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, у тому числі протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану і віку туристів для участі в поїздці; 3) туроператора , його місцезнаходження і поштові реквізити, наявність у туроператора ліцензії на здійснення туроператорської діяльності, сертифікатів відповідності та іншу інформацію відповідно до законодавства про захист прав споживачів; { Пункт 3 частини четвертої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2608-VI від 19.10.2010 } 4) розмір фінансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможності чи неспроможності та кредитну установу, яка надала таке забезпечення. 74.Ваучер як основний туристичний документ. Правила оформлення. Туристичний ваучер (путівка) - документ, що підтверджує статус особи або групи осіб, як туристів, оплату послуг чи її гарантію і є підставою для отримання туристом або групою туристів туристичних послуг. Туристичний ваучер (путівка) - це письмовий акцепт суб'єкта туристичної діяльності на виробництво та продаж туристичного продукту. Він (вона) є невід'ємною частиною угоди, а також документом первинного обліку у суб'єктів туристичної діяльності. Туристична путівка (ваучер) повинна обов'язково містити такі положення: найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, місце і дату видачі туристичної путівки (ваучера), назву туру; прізвище, ім'я туриста, паспортні дані (при груповій поїздці прізвище, ім'я керівника групи з доданим списком групи); місце і дату початку і закінчення маршруту, його тривалість, вид транспорту; назву, адресу та номер телефону засобу розміщення, його тип, режим харчування (при розміщенні в готелі вказати його категорію, згідно з сертифікатом відповідності); перелік послуг, загальну ціну послуг, передбачених договором, номер підтвердження бронювання розміщення; умови та причини, які можуть слугувати підставою для розірвання договору надання туристичних послуг. Ваучер виписується туристу або групі туристів на весь комплекс обслуговування або на окремі послуги 75.Порядок заповнення та використання бланку туристичного ваучеру. Ваучер — форма письмового договору на туристичне або екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до Закону України «Про туризм» (із змінами). Бланки ваучера заповнюються: — на надання послуг на території України — державною мовою або мовою національних меншин України; — на надання послуг за межами України — мовою, передбаченою зовнішньоекономічним контрактом. — Бланки ваучерів заповнюються розбірливим почерком уручну, за допомогою друкарської машини або комп’ютерної техніки. Відповідальність за якість і розбірливість заповнення бланка ваучера несе суб’єкт туристичної діяльності — власник ваучера. — При заповненні бланка ваучера зазначення всіх даних, — Ваучер заповнюється у трьох примірниках за єдиним порядковим номером. — Усі примірники ваучера завіряються підписом керівника суб’єкта туристичної діяльності або вповноваженого ним належним чином представника і скріплюються печаткою туроператора/турагента. — Ваучер з виправленнями, незаповненими або неповністю заповненими пунктами, без підпису керівника або вповноваженого ним належним чином представника, без печатки або з нечіткою печаткою може бути визнаний недійсним в установленому чинним законодавством порядку. 76.Інформаційні, облікові, розрахункові та звітні туристичні документи. До інформаційних документів належать такі, що містять інформацію про хід продажів, графік проведення подорожі, конкретні умови обслуговування, підтверджують його бронювання, а також повідомляють про зміни й ануляції. Це туристичне повідомлення може бути передане у вигляді факсу, телексу, електронного листа, у кодованому вигляді тощо. Туристичного повідомлення містить детальну інформацію про тур і характеристику клієнта. Облікові документи служать для відміток про реально отримане туристичне обслуговування під час подорожі І в подальшому виступають підставою для розрахунків між приймаючою та направляючою фірмою, а також — між фірмою і туристами. У ролі облікового документа може виступати туристичний ваучер, картки туриста для туристів-індивідуалів, листи обслуговування і маршрутні ордери для груп туристів. Основними документами, що використовуються як для розрахунків із підприємствами обслуговування туристів, так і при розрахунках між туристичними фірмами-партнерами, є рахунки-фактури. Але в деяких організаціях використовуються також книжки підтвердження виконання замовлень на обслуговування, що мають вигляд чекових книжок із певною кількістю зброшурованих і пронумерованих подвійних сторінок. Звітні документи можна поділити на внутрішньофірмові, які служать для аналізу витрат на туристичну подорож і використання виділених на неї коштів або мають маркетинговий характер — вивчення якості продукту, і зовнішні, що є формою державної статистичної звітності. їх види, порядок заповнення та подання визначаються Наказом Державного комітету статистики України. 77.Оформлення документів туристичної групи (на виїзд за кордон; туристичної групи, що подорожує в межах України; дитячої туристичної групи). Ваучер - документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб’єкта туристичної діяльності, що надає послуги. Оформлення необхідних документів: 1.Наказ СТД на призначення керівника туристичної групи-на бланку, завірені підписом та печаткою підприємства; 2.Паспорти туристів-з візами-для візових країн, з ваучерами-для безвізових країн; 3.Списки груп туристів-в алфавітному порядку; українською та англійською мовами; 4.Договір з приймаючою тур фірмою-копія,що завірена підписом керівника та печаткою підприємства з позначкою «копія вірна»; 5.Путівки-групові або індивідуальні кожному туристу; 6.Програма перебування туристів-індивідуально кожному туристу; 7.страхові поліси-груповий або індивідуально кожному; 8.Медичні довідки-для в’їзду до країни з обов’язковою вакцинацією; для подорожуючих груп людей; 9.Платіжні документи-копії рахунків на туристичне обслуговування та платіжних доручень про їх оплату; індивідуально кожен турист пред’являє на вимогу митників власні кошти та виписки з кредитних карток; 10.Проїзні документи-груповий квиток+посадочні талони або індивідуально кожному туристу квиток; 11.Копії ліцензій на тур операторську діяльність; 12.Памятки туристам-на бланку, з реквізитами відправляючої та приймаючої тур фірми та посольства України в країні відвідування. 78.Порядок та послідовність оформлення документів індивідуальних туристів. Перелік питань щодо поінформувати туристів при здійсненні подорожей за кордон. Послідовність оформлення документів індивідуальних туристів: 1.Опрацювання замовлення та вибір місця розміщення та транспортування; 2.Запит на наявність місць у готелях та на транспорті; 3.Бронювання туристичного обслуговування; 4.Оплата послуг та здача документів; 5.Оформлення документів у посольстві країни відвідування; 6. Співбесіда з працівниками посольства; 7.Оформлення квитків на транспорт; 8.Оформлення документів на виїзд; 9.Видача документів туристу та детальний інструктаж про митні, візові формальності, правила поведінки в країні відвідування; список необхідних речей та ліків, правила дії страховки та ін. Забезпечити туристам загальної інформації про країну, інформувати про час збору та місце групи 79.Процес бронювання послуг готельних, транспортних, екскурсійних підприємств. Правила взаємодії туристичної фірми та готельного підприємства. Бронювання – це попереднє закріплення за певним туристом чи групою туристів місць у готелях, на транспорті, квитків на культурно-масові заходи та інші послуги на конкретні дати 1). Для початку фірмі-турагенту, пропонується встановити певне програмне забезпечення та відповідно навчити персонал працювати з такою програмою (для цього на сайті туроператора вивішений графік вок-шопів ) 2) Потім зявляється загальна сторінка, на якій є активні вікна, що представляють можливості програми, а саме: підбір оптимального туру, робота із заявниками, відомості про готелі, завантаження авіарейсів, лист «зупинка продажів» та лист з вказівками як працювати в системі 3) Перед початком роботи в системі необхідно зареєструватися та вказати свій логін та пароль 4) Необхідно точнити умови туру у розділі «Підбір оптимального туру», де в спеціальній «масці» вводяться: назва готелю, категорія, регіон відпочинку, терміни туру, умови харчування, категорія номера, кількість турів (персон) Натиснути кнопку «Показать». Далі програма видає на екран всі варіанти запропонованого відпочинку та ціну подорожі 5) Після вибору туру та формування його ціни у програмі фіксуються дані щодо ідентифікації осіб туристів, записуються їх дані та дані паспортів, в тому числі закордонних. Дана заповнена форма відразу потрапляє на екран не лише фірми-туроператора, а й рецептивного готелю, який обраний базовим для розміщення туристів. 6) Кінцевою крапкою роботи є виписування рахунку відповідно до ціни обраного туру. Ця операція також автоматизована та здійснюється за допомогою натискання клавіші «Забронировать» 7) Рахунок видається туристу для оплати послуг. Разом іх рахунком можна роздрукувати ще й договір на тур. обслуговування, де вказуються наступні реквізити: номер замовлення (за яким поселяють у готелі туристів), країна відвідування, маршрут, готель, дати виїзду-вїзду,прізвища туристів, реквізити документів та терміни дії паспорта, а також перераховані всі заброньовані послуги (транспортне обслуговування; назва та категорія готелю, номера; трансфер, страховий поліс) 80.Основні види автоматизованих систем бронювання та резервування в туризмі. AMADEUS - провідна Глобальна Розподільна Система, що забезпечує в режимі реального часу доступ до ресурсів провайдерів туристичних послуг (авіакомпаній, готелів, компаній по прокату автомобілів, страхових компаній і т.д.) і розподіл цих ресурсів серед туристичних агентств 139 країн світу. Система Amadeus надає доступ до ресурсів 513 авіакомпаній, що складає більше 95% світового ринку регулярних пасажирських авіаперевезень, а також 52 731 готелів, 46 компаній по прокату автомобілів і дозволяє працювати з продуктами туроператорів, залізницями, круїзними і страховими компаніями. WORLDSPAN входить в четвірку ведучих в світі глобальних КСБ. На сьогоднішній система Worldspan дозволяє для 18,5 тис. агентств по всьому світу бронювати 492 авіакомпанії, 45 компаній по оренді автомобілів (що представляють послуги приблизно в 15.854 точках миру), 25 туристичних операторів і 191 готельна компанія, що представляють приблизно 45,000 готелів). SABRE. В даний час Sabre використовується більш ніж 40 тис. агентств в 108 країнах світу. Найбільш значного поширення система набула в США. У Sabre представлено для бронювання 420 авіакомпаній, більше 40 тис. готелів і 50 фірм по прокату автомобілів. GALILEO це цілий комплекс вбудованих підсистем, кожна з яких призначена для виконання завдання отримання повної інформації і забезпечення простого доступу до ресурсів 527 авіакомпаній, 202 готельних ланцюжків, прокату автомобілів в 14500 містах, а також для бронювання круїзів, турів, квитків в театри і проглядання відомостей про тарифи, погоду, візи, щеплення, кредитних картах і багато що інше. 81.Процеси організації, обліку та контролю туристичного обслуговування. Етапи обслуговування туристів:
Записуються реквізити,тел. Клієнта;
82.Види та форми розрахунків за туробслуговування. Турагент здійснює повну оплату замовленого тур продукту згідно з виставленим туроператором рахунком протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше ніж за один день до початку подорожі. Зобов’язання тур агента вважатимуться виконаними з моменту надходження грошових коштів на банківський рахунок туроператору. У призначенні платежу тур агент вказує реквізити виставленого туроператору до оплати рахунку, відповідно до якого здійснюється оплата. Ціна тур продукту для громадян У. визначається шляхом множення прайсової вартості тупротукту на курс НБУ на дату виставлення рахунку та на коригуючий коефіцієнт (від 1 до 2,5%). При несвоєчасній чи неповній оплата тур агентом вартості тур продукту, туроператор може відмовити в наданні тур продукту, навіть якщо було здійснене підтвердження. Вартість туристичної поїздки на території У. розраховується в гривнях, за кордоном – у доларах США або Євро. Усі види платежів проводяться в гривнях. Тур агент має право зменшити ціну реалізації турпродукта, встановлену туроператором в прайс-листах, за рахунок своєї агентської винагороди чи підняти ціну на тур продукт і отриманні додаткові кошти залишити у своїй власності, як додатковий дохід. 83.Обов’язки представника туристичної фірми за кордоном та його повноваження. Керівник тур.групи – це представник туроператора,який уповноважений супроводжувати групу підчас подорожі та надавати необхідну супровідну інформацію щодо змін у програмі туру, відповідальний за якість та комплексність наданих послуг, безпеки туристів. До обовязків представника туристичної фірми входить: супровід туристів, забезпечення виконання умов договору про надання туристичних послуг, володіння фаховими знаннями про країну (місцевість) перебування, також представник має знати мову країни перебування або загальнозрозумілу там мову, надати допомогу щодо розселення, необхідну інформацію про готель, екскурсійні програми, організаційні послуги та кваліфіковану допомогу учасникам туру в межах договору про надання туристичних послуг(дату та час вильоту, час прибуття трансферу до аеропорту),супроводжувати на екскурсіях і вирішувати всі виникаючі в процесі відпочинку серйозні конфліктні ситуації. Взагалі, відповідати за якість відпочинку людей,що купили тур в відповідній тур фірмі і його відповідність тому рівню за який турист заплатив гроші. 84.Оформлення повернення коштів за невикористане обслуговування. У разі невикористання туристами послуг можливе застосування таких видів компенсації: грошова, у формі надання інших послуг, сума невикористаного обслуговування переходить на наступний період. Отже, під час здійснення туристичних подорожей обов’язковим є документальне оформлення операцій, при цьому використовуються різноманітні форми розрахунків. Можливим є взаємозалік та бартерні розрахунки. У разі невикористання туристичного обслуговування можливо застосування грошової компенсації, компенсації у формі надання інших послух або 85.Основні права та обов’язки туристів. Туристи і екскурсанти мають право на:
Туристи і екскурсанти зобов'язані:
виконувати митні, прикордонні, санітарні та інші правила;
зберігати довкілля, дбайливо ставитися до об'єктів природи та культурної спадщини в країні (місці) тимчасового перебування;
86.Порядок відшкодування втрат в разі невиконання або неякісного виконання туристичного обслуговування. Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов'язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін. Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб'єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну туриста, встановлюється законом, якщо договором на туристичне обслуговування не передбачена більша відповідальність туроператора". 87.Нормативно-правових акти щодо забезпечення безпеки туристичних подорожей. «Про туризм». Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України. В Україні діє міждержавний стандарт (ГОСТ 28681.1-95) "Туристично-екскурсійне обслуговування", який передбачає порядок проектування туристичних послуг, включаючи розгляд можливих ризиків, які можуть викликати негативні наслідки і спричинити шкоду здоров'ю туриста та його майну. 88.“Фактори ризику” в туризмі та основні заходи щодо нівелювання їх наслідків. Заходи із забезпечення безпеки туристів розробляються з урахуванням так званих «факторів ризику». Так, захист туристів від травматизму передбачає використання захисних пристроїв та огороджування особливо небезпечних ділянок маршрутів, використання туристами засобів індивідуального захисту, дотримання правил технічного утримання транспортних засобів, а також засобів розміщення і правил користування обладнанням та інвентарем. Спеціалісти визначають специфічні фактори ризику в туризмі, серед яких виділяють: -можливість природних і техногенних катастроф і надзвичайних випадків; -поганий стан об’єктів матеріально-технічної бази туризму; -особливості рельєфу місцевості; -недостатня підготовка туристичного персоналу; -недостатня підготовка самих туристів; -брак інформаційного забезпечення. Запобігання шкідливому впливу цих факторів небезпеки можливе при утриманні у належному стані матеріально-технічної бази, підготовці кваліфікованих кадрів для туризму, належному інформуванні та інструктуванні туристів. Менеджерам туристичних фірм слід складати та вручати туристам пам’ятки з інформацією про можливості небезпечних ситуацій та рекомендаціями з поведінки. Інформування та інструктування туристів можна визначити як важливу складову комплексу заходів із запобігання усім факторам ризику та як основний засіб зменшення трагічних наслідків впливу факторів і тероризму. 89.Поняття екскурсії. Екскурсія – «вибігання, вилазка, поїздка». Являє собою цілеспрямований, наочний процес пізнання оточуючого середовища. Екскурсія покликана задовольнити духовні, естетичні, інформаційні потреби людини, реалізуючи пізнавальну функцію туризму. 90.Екскурсія як метод навчання і форма організації занять. Екскурсії, як метод навчання і форма організації занять зародилися на початку XX століття. На даний час вироблена система екскурсій і методика їх проведення. Програмою передбачено проведення екскурсій у кожному класі (2-4 год.). |