1. Виховання дітей з порушеннями мовлення в сімї
 Скачать 90 Kb.
|
|
1.Виховання дітей з порушеннями мовлення в сім’ї. Сім’я – мала соціально-психологічна група,члени якої пов’язані родинними стосунками,спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю. У сім’ї валика роль належить функціям духовного спілкування,емоційної підтримки,виховні функції. Саме сім’я дає зразки моралі,поведінки,комунікації. Сім’я де є дитина з ТПМ має усвідомлювати,що розвиток мовлення залежить від оточення. Важливо щоб дитина з раннього віку чула правильне,чітке мовлення на прикладі якого формувалося б її власне мовлення. Мовні зразки повинні надаватися в чистому вигляді. Якщо в сім’ї є двомовність важливо не змішувати ці дві мови. Якщо дитина відвідує логопедичний садок,необхідно на батьківських зборах пояснювати,що в садку і сім’ї має бути один режим.
Процес має бути безперервним. З батьками необхідно проводити індивідуальні бесіди з питань розвитку мовлення їх дітей. В сім`ї має бути відповідне розвивальне середовище – куточок для ігор,де є улюблені цікаві іграшки. Іграшки мають бути розумні,які б виконували 3-4 завдання: ляльки,пірамідки,конструктори. З батьками треба проводити семінари,відкриті заняття,щоб батьки знали,розуміли яку роботу необхідно продовжувати вдома. Розвиток мовлення відбувається в тісному взаємозв’язку з формування всіх психічних процесів. Стан мовленнєвого розвитку також залежить від загального фізичного стану,тому в умовах сім’ї важливо загартовувати дитину,дотримуватися правильного режиму. правильно харчуватися,активно відпочивати,приділяти увагу рухливим іграм. 2.Екологічне виховання учнів з порушеннями мовлення. Екологічне виховання – це цілеспрямований педагогічний процес, направлений на формування у дітей екологічної свідомості та виховання екологічної культури. Завдання:
Напрямки:
Форми,засоби: посібники,схеми,таблиці і дидактичні ігри і вправи,плакати.
Специфіка: Для кращого усвідомлення обов’язково поєднувати мовленнєвий матеріал з наочним. 3. Завдання корекційної педагогіки. Корекційна педагогіка – педагогічна наука,що вивчає сутність та закономірності освіти,навчання та виховання дітей з психофізичними порушеннями,шляхи корекції порушень їхнього ПФР. Завдання: 1.Вивчення особливостей та закономірностей фізичного і психічного розвитку різних категорій осіб з ППФР, 2.Визначення структури дефекту при різних порушеннях і потенційні можливості розвитку різних сторін особистості кожної категорії осіб з ППФР. 3.Розробляє класифікацію осіб з ППФР,розв’язує задачі диференціації їх навчання і виховання. 4. Удосконалення типів і структури спеціальних освітніх закладів для дітей з ППФР. 5. Визначає закономірності та особливості навчально-виховного процесу в спеціальних закладах для дітей з ППФР,цілі,задачі,зміст,причини,форми і методи їх навчання і виховання,труднощі підготовки. 6. Розробляє спеціальні технічні засоби,що допомагають особам з ППФР у їх пізнавальній діяльності та встановленні контакту з оточенням. 7. Визначає ефективні шляхи та засоби профілактики порушень розвитку. 8.Вивчення особливостей та шляхи поліпшення життя та діяльності осіб з ППФР у соціальному оточенні(сімї,трудових та навчальних колективах). 9.Створення необхідно навчально – методичної бази для підготовки корекційних педагогів. 4.Завдання та напрямки підготовки дошкільників із ПМР до школи. Підготовка пов’язана з поняттям готовність – психологічна та біосоціальна готовність дитини до школи. Підготовка – система заходів,спрямованих на формування готовності. Готовність: 1)біологічна(фізична)- визначається за допомогою антропометричних показників та загальним соматичним станом. Треба щоб зріст,вага,стан серцево- судинної системи відповідає нормі.(міцне здоров’я – витривалість процесу). 2)психологічна:- а)розумова- мовленнєва готовність, стан зрілості пізнавальної сфери дитини,її пізнавальні мотиви,процеси,діяльність,активність. Визначають психологи,іноді для уточнення звертаються до ПМПК.+ мовленнєва діяльність(логопед). б)Емоційно – вольова готовність сформованість у дитини адекватних емоційних реакцій,широту їхнього спектру,диференційованість,стан вольової сфери-----регуляція та саморегуляція поведінки; ієрархію мотивів,вміння підпорядковувати мотиви. в) Особистісна готовність: визначається на основі аналізу мотиваційної сфери,інтересів,ідеалів,вподо – бань,захоплень,світоглядних позицій,характеру,осо – бистісних рис. Оцінка «я –образу» як дитина себе уявляє, 3) Соціальна: включає вміння включатися в різні соціальні схеми: Дитина – дитина Дитина – дорослий Вміння обирати стиль поведінки,комунікативні навички. контроль. Сукупні показники дають дані про готовність до школи. Фактори ризику: *біологічна неготовність – може негативно впливати на серцево-судинну діяльність; * 6-річна дитина вступає в кризу 7 років,якщо цей період співпадає зі школою,можуть бути стреси,неврози. *соціально не готова дитина – безпорадна,не знає як себе поводити в різних ситуаціяхяяя4 *недостатня мотивація – незацікавленість. Мовленнєва готовність до школи: Соботович Є,Ф. розробила концепцію і виділила з основних напрями: 1)Формування такого рівня усного мовлення,який би забезпечував повноцінне сприймання шкільної інформації,яка подається у вербальній формі. 2)підготовка дітей до оволодіння новою формою мовлення: письмовою (читання-письмо); Ці здібності будуються на роботі :
(повинні бути зрілими,навички сформовані). Завдання старшої групи:сформувати достатній рівень розвитку - фонематичного слуху
Для розвитку зорового аналізатора: - зорово-просторовий гнозис - Буквенний гнозис - Зорова увага - Зорова пам'ять. Для розвитку рухових аналізаторів:
(підготовка руки до письма) 3) Підготовка до оволодіння теоретичними знаннями про мову. В дошкільному віці дитина не знає знань про мову (речення,відмінки). В школі перехід до розуміння мови – теорія знання. 5.Загальні та спеціальні принципи навчання і виховання дітей із вадами мовлення. Принципи навчання – основні положення,що визначають зміст,організаційні форми та методи навчальної роботи. Загальні принципи: 1.Принцип – науковості,усі факти,знання і положення,що вивчаються повинні бути науково правильні. 2.Пр. – систематичності й послідовності навчання. від простого до складного,від легкого до важкого,від відомого до невідомого. Удосконалення вчителем творчого та тематичного планування. намічає послідовність вивчення теми,повторення та контроль за засвоєним матеріалом. 3. Пр. доступності,навчальний,його зміст,форми і методи мають відповідати віковим особливостям учнів,їх розумовим можливостям,щоб діти сприймали і розуміли пояснювальний матеріал. 4. Пр. зв’язку навчання з життям,щоб мета і зміст навчання забезпечували не тільки виклад теоретичних положень,а й розкривали спосіб використання в практичних видах робіт. Підготовка дітей до правильного застосування теоретичних знань. 5. Пр. наочності – базується на показі конкретних предметів,явищ,процесів,за допомогою роз’яснень,прикладів,створюється уявлення про те чи інше уявлення. 6. Пр. міцності засвоєння ЗУН – щоб засвоєний матеріал якомога довше зберігався в пам’яті і міг бути відтворений,використаний в будь-який час. 7. Пр. свідомості й активності – осмислений і творчий підхід до опанування знань,роз’яснення,мети,завдань,значення його для вирішення життєвих проблем. Спеціальні принципи: 1.Пр. педагогічного оптимізму – визначають право кожної людини незалежно від його особливостей бути 5.продолж включеним в освітній процес,спиратися на ідею Виготського про зону найближчого розвитку. 2.Пр. ранньої педагогічної допомоги – раннє виявлення та рання діагностика відхилень. 3.Пр. корекційно-компенсуючої спрямованості – опора на збережені аналізатори,функції і системи організму. Корекційна робота спрямована на виправлення або послаблення недоліків психофізичного розвитку. 4.Пр. розвитку мовленнєвого мислення – дитина,що нормально розвивається,з перших місяців життя,знаходиться в.нормальному мовленнєвому середовищі і активно взаємодіючи з предметним і соціальним оточенням,володіє всіма необхідними умовами для розвитку мовлення і мислення,формування мовленнєвої поведінки. 5.Пр. диференційованого і індивідуального підходу – створення сприятливих умов навчання,що враховують індивідуальні особливості кожної дитини. Вибіркове використання методів і засобів. Диференційоване навчання за нозологіями; в одному закладі різні групи,в межах групи – підгрупи. 6.Пр. класифікації дефекту проведення психофізіологічного та психологопедагогічного вивчення матеріалів з метою визначення особливостей психічного розвитку дітей з ПМР,причини труднощів,постановка завдань,адекватних дефекту. 7.Пр. дозованої педагогічної допомоги – підказка,спочатку самостійно. 6.Загартовування та його значення у вихованні дітей з ПМР. Загартовування – удосконалення засобами тренування з використанням природних факторів(сонце,повітря,вода)умовних реакцій щодо пристосування організму до середовища. У дітей виробляється швидка реакція на зміну температури повітря,води,підвищений вміст гемоглобіну,стійкість імунної системи до різних захворювань. Найкраще починати в ранньому віці,здійснювати систематично. Силу подразників слід нарощувати поступово. Ефективно – контрастні короткочасні впливи. Обов’язково позитивний стан дитини під час підготовки,у процесі,після закінчення процедури. Повітряні ванни – під час ранкової гімнастики та після денного сну t 22-23 C,знижується на 1 щотижня до 16-17 С,босоніж лише в трусиках. Водні процедури обтирання,обливання,умивання,миття рух та верхніх частин тулуба. миття ніг,полоскання рота і носа відварами трав. Ходити по вологому килимку та обливати ноги. Використовувати контрасну воду температура води від 35-40 до 16-18С. Сонячні ванни – улітку з 9-11 і з 16-18 год.,обов’язково панамка,тінь. Природнє виховання – розвиток дитини за допомогою природніх сил,бережливих ставлення до природи,загартовування – як спосіб життя. Принципи:
Індивідуальний підхід 7. Урок як основна форма навчання учнів з ТПМ. Поняття урок ввів Коменський. Урок – форма організації навчально-виховного процесу в школі. Проводить учитель з групою учнів постійного складу,одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу і відповідно до розкладу. Має особливості: -є завершеною та обмеженою в часі частиною навчально-виховного процесу під час якого розв’язуються певні навчально-виховні завдання; - кожен урок включає в розклад і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу. - є постійною формою,що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань,умінь,навичок(ЗУН). - є гнучкою формою організації навчання,яка дає змогу використовувати різні методи,організовувати фронтальну,групову та індивідуальну навчальну діяльність учнів; - сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості,а також розумовому розвитку учнів.. Типи уроків:
Структура уроку: кожен урок має триєдину мету: навчальна,розвивальна,виховна. І вступна частина:
ІІ основна: - тема
ІІІ заключна: - оцінювання
Кожен урок має бути чітко продуманим,мета має бути реалізована. 8.Засоби навчання та виховання дітей з ПМР. Засоби – матеріальні носії навчально – виховної інформації,які використовуються в педагогічному процесі. Словесні:- Живе слово вчителя
Наочні: - Таблиці
практичні: - Зразки поведінки
Технічні: - носії інформації (диски,слайди)
Мають добиратися відповідно до методів,які використовуються у роботі. Мають бути адекватні меті і завданням навчально-виховного закладу,різнопланові,їх має бути в міру,зміна засобів. Для дітей з ТПМ використовуються словесні у поєднанні з наочними або практичними. В спецшколах використовуються індивідуальні технічні засоби. 9.Зміст корекційно-виховної роботи в спеціальному закладі для дітей із ПМР. Зміст це програма. В даних закладах для дітей з ТПМ використовують 2 типи програм: І Загальноосвітні ( Дитина,Я у світі). Працює: вихователь,музичний керівник,інструктор ЛФК,практичний психолог. Проводяться всі заняття крім розвитку мовлення. Логопед працює за спеціальною програмою: « Програми корекційного навчання з розвитку мовлення»: а)Трофименко(для сер. дошкільного віку) б)Рібцун. а)Програма корекційного навчання з розвитку мовлення для дітей дошкільного віку з ЗНМ(Трофименко). Розділи: 1.Пояснювальна записка (основні підходи,які використовуються у роботі). В основу покладено психолінгвістичний підхід. Виписано вимоги для проведення логопедичної роботи: форми занять,тривалість,наповненість груп. 2.Зміст у вигляді таблиці.
3. Орієнтований календарний план на рік. 4.Методичні рекомендації(послідовність,етапи,завдання роботи). 5. Дидактичний матеріал.(мовний) б) Рібцун теж саме: зміст: в групах ФФНМ приділяється увага : розвитку артикуляції; постановці звуків; корекція лексичної сторони; ЗНМ: розвиток фонетико-фонематичних процесів,розвиток лексичної сторони,розмір і уточнення лексичних значень,засвоєння лексико-семантичних явищ(синоніми,омоніми),розвиток граматичної сторони мовлення(словотвір,синтаксис),розвиток зв’язного мовлення,підготовка до школи(зоровий,руховий. 10.Зміст морального виховання дітей з ПМР. Моральне виховання – це цілеспрямований педагогічний процес направлений на формування у дітей моральних почуттів і якостей,засвоєння ними моральних норм і правил,розвиток моральних мотивів і навичок поведінки. Завдання: 1)Формування моральної свідомості (уявлення пр. моральні норми,знання про етику,гуманістичні цінності) 2)Розвиток навичок моральної поведінки(в сім’ї,в школі,поваги до старших,етичні норми). 3)Виховання моральних почуттів (доброзичливість,чесність,відповідальність самостійність). Засоби морального виховання: *спілкування з дорослими і однолітками *приклад поведінки дорослих *етичні бесіди *засоби художнього мистецтва *природа *діяльність(гра,праця,навчання) *розвиваюче виховне середовище Методи: 1.Методи формування моральної поведінки: - практичне залучення до виконання конкретних правил поведінки - показ і пояснення - приклад поведінки дорослих. - вправляння в моральній поведінці(створення життєвих ситуацій) 2. Методи формування моральної свідомості: - переконання у формі роз’яснень - навіювання моральних норм і правил - етичні бесіди(розмови на моральні теми під час занять) 3. Методи стимулювання моральних почуттів і мотивів поведінки: - приклад інших - педагогічна оцінка поведінки,вчинків - колективна оцінка поведінки,вчинків |