1Завдання практичної філософії
 Скачать 95.31 Kb.
|
|
13Визначення поняття «суспільство» (Ф. Теніс) Отже, за Тенісом, спільнота – це сукупність індивідів, у якій усі знають один одного, постійно зустрічаються, часом є близькими чи далекими родичами. Ознаки спільноти більш властиві сім’ї. Сімейне спілкування і повсякденне життя родичів значною мірою підпорядковані емоціям, перед якими відступають практичні або доцільні міркування, поведінка перебуває під впливом настрою, пристрастей, потягів. Тут добровільно взяті зобов’язання домінують над розрахунком й ефективністю, а підпорядкованість без користі та сподівань на винагороду грунтується на довірі й повазі. Утворення, подібні до сім’ї, – це теж спільноти. У суспільстві (Gescllschaft) життя анонімніше, особисте знайомство не є обов’язковим та, мабуть, і можливим. Уміння знаходити найкращі засоби та найкоротші шляхи до мети, орієнтація на мінімізацію витрат, дотримання усталених правил і норм, лояльність щодо влади за умови чіткого усвідомлення вигідності цього, невпинне піклування про симетричність будь-яких обмінів – ось що заохочується в суспільстві й часто приречене на успіх. Раціональність тут явно домінує над почуттями. Подібними „суспільствами” є сучасне індустріальне суспільство, держава, промислове підприємство, велика установа, політична партія тощо. 14Основна думка праці «Ерос і цивілізація» (за Г. Маркузе). Основна думка "Еросу і цивілізації", що знайшла більш повний розвиток у моїй книзі "Одновимірна людина", полягала в тому, що життя в Державі Добробуту-через-війну зовсім не є долею людини, що остання потребує деякого нового життєвого начала для того, щоб, усунувши той "внутрішньо-мирський аскетизм", що створював базис для панування, перебудувати апарат виробництва, і слугує його пізнанню. Це був новий, такий, що рішуче заперечив надлюдину Ніцше, образ людини, достатньою мірою наділеної розумом і здоров'ям для того, щоб обійтися без героїв і героїчних чеснот, позбавленої потягу до життя, повного небезпек, для того, щоб прийняти виклик; людини, совість якої дає їй можливість розглянути життя як самоціль і прожити його в радості та без страху. "Поліморфна сексуальність" - такий термін я вжив для того, щоб вказати, що новий напрям прогресу буде цілком залежати від можливості активізувати приховані, загальмовані органічні потреби: перетворити людське тіло в інструмент не стільки праці, скільки задоволення. Мені здавалося, що стара формула розвитку потреб і здібностей перестала бути адекватною, а передумовою і змістом звільнення стають нові, якісно інші потреби і здібності. 15Характеристика «осьового часу» (К. Ясперс) За ясперсівською традицією осьовий час розглядається в суто духовній площині[1]. Ідейні зміни, що передували йому, фіксуються вже в давньоєгипетських текстах, в яких відображене почуття відчаю усамітненої людини, що втратила зв'язок із космосоціальним (саме в такій його первинній нерозділеній єдності) цілим під час суспільно-історичної катастрофи[1]. Карл Ясперс пов'язував осьовий час з ідейно-світоглядними зрушеннями, що мали місце в центрах випереджаючого розвитку людства (Греція, Палестина, Іран, Індія та Китай) між VIII та III століттями до н. е. Тоді майже одночасно діяли такі «вчителі людства», як Піфагор, Сократ, Платон, Арістотель, Єремія,Заратуштра, Гаутама Будда, Лао-цзи, Конфуцій, які висунули персоналістичні цінності та постулювали кінцеву причетність кожної конкретної людини до трансцендентно-сакральної першооснови буття — Логоса, Яхве, Брахми, Дао[1]. Осьовий час відповідав, за Карлом Ясперсом, переходу людства від першої, ранньокласової стадії розвитку суспільств, до другої, традиційної (станово-класової), яка характеризується якісно вищим рівнем самосвідомості та можливостей самореалізації особи в різних сферах життєдіяльності за умов порушення однозначної кореляції між соціальним, політичним та економічним статусами індивіда[1]. З осьовим часом пов'язані процеси створення світових імперій. Першими прообразами пізніших імперських структур осьового часу були держави Саргона Аккадського та III династії Ура у Дворіччі, давньоєгипетське Нове царство[1]. Духовно-культурні зрушення осьового часу, як і утворення великих і відносно стабільних держав імперського типу зі строкатим у культурно-мовному плані населенням, істотно позначилися на етнічному процесі, бо в межах великих держав відбувалися змішання, культурна синкретизація та мовна нівеляція людей, різних за етнічним походженням[1]. Останні віч-на-віч стикаються з такими проблемами буття у світі, на які в їхніх національно-релігійних традиціях продуктивних відповідей не було, тому створюються світові, космополітичні релігії. 16Характеристика «трьох хвиль» Тофлер Виділяються три основні стадії («хвилі») розвитку людства: аграрна, індустріальна, постіндустріальна. Перша хвиля цивілізації почалася близько 10 тисяч років тому з переходом до осілості, прирученням (одомашнюванням) тварин, початком вирощуванняовочів та зернових культур, що призвело до створення аграрної (до-індустріальної) цивілізації. Характерними рисами першої хвилі є:
Друга хвиля цивілізації почала підійматися в XVI ст. і привела до створення у другій половині XIX ст. індустріальної цивілізації. її кодами, згідне з Е. Тоффлером, стали:
Третя хвиля цивілізації почала підніматися в середині XX ст. Вона призведе (а в деяких країнах вже призвела) до формування постіндустріальної (інформаційної) цивілізації. Суспільство третьої хвилі характеризується такими ознаками:
17«Демасифікація» ЗМІ і культури (Тоффлер) В эпоху Второй волны средства массовой информации захватывали все большую и большую власть. Сейчас же происходят поразительные перемены. Когда подобно грозе нагрянула Третья волна, никто не ожидал, что средства массовой информации вместо того, чтобы расправить крылья, будут вынуждены поделиться своим влиянием. Они потерпели поражение сразу на нескольких фронтах от явления, которое я называю "демассификацией масс-медиа". Первый пример дают нам газеты… Такие потери объясняются не только расцветом телевидения. Каждая массовая ежедневная газета встречает все большую конкуренцию со стороны набирающих силу малотиражных еженедельников, газет, выходящих два раза в неделю, так называемых "газет для потребителей", служащих не для столичного потребительского рынка, а округе и общинам внутри него и дающих более узкую рекламу и новости. Полностью насытив рынок, крупные столичные ежедневники находятся в глубоком кризисе, менее массовые издания заменяют их… Но значение Третьей волны в массовых коммуникациях не сводится лишь к печати. В период между 1950 и 1970 гг. число радиостанций в США выросло с 2336 до 5359…. Увеличился также предложенный выбор; различные радиостанции обращаются к своей собственной аудитории, а не к безликой общей массе, как раньше. Станции, передающие общие новости, вещают для образованных взрослых людей среднего класса. На разные группы молодежи ориентируются радиостанции, по которым "гоняют" различные типы рок-музыки: хард-рок, софт-, панк-, кантри- и фолк-рок… Новые формы аудиокоммуникации забирают себе то, что осталось от массовой аудитории… В любом случае сдвиг в сторону разнообразия печатной продукции произошел параллельно с изменением в сфере радиовещания. И та, и другая сферы теряют свою аудиторию (демассифицируются). Но только в 1977 г. средства массовой информации Второй волны потерпели свое самое значительное поражение. Для целого поколения самым мощным и самым массовым средством информации было, конечно же, телевидение. В 1977 г. оно начало "мигать"… …Третья волна в средствах массовой информации подрывает господство магнатов Второй волны во всех областях… …домашние спутниковые антенны позволяют индивидуальным телестанциям формировать временные мини-сети для специализированного программирования и посылать сигналы повсюду и отовсюду за минимальную цену, тем самым разрушая существующие телесети… …На первый взгляд все это кажется набором не соотносящихся между собой событий, однако на деле является процессом взаимосвязанных перемен, которые маячат на горизонте средств информации, начиная с газет, радио и кончая журналами и телевидением. Средства массовой информации находятся под атакующим огнем. Бурно растут новые, демассифицированные средства информации, которые бросают вызов, а иногда и сменяют средства массовой информации, господствовавшие во всех обществах времен Второй волны. Таким образом, Третья волна начала совершенно новую эпоху - эпоху не массовых средств информации. Наряду с новой техносферой появляется новая инфосфера, и это будет иметь далеко идущие последствия во всех сферах жизни, включая наше сознание. Вместе взятые, эти перемены революционизируют наши представления о мире и наши способности его познания. 18Характеристика «особистості майбутнього» Е. Тоффлера Відомий теоретик інформаційного суспільства Е. Тоффлер у бестселері «Третя хвиля» розглядає «особистість майбутнього», котра глибоко вкорінена в динаміку соціокультурних перетворень: «Третя хвиля є продуктом драматичних змін рис, нав’язаних суспільством, – не нова людина, а новий соціальний характер» [16, с. 295]. А це означає, що відповідно до різноманітності, поліваріативності, багатоцентровості інформаційної соціальної системи особистість теж являтиме собою розмаїтість рольових моделей і життєвих стилів. Зрештою, поява «конфігуративного» чи «модулятивного Я» – це необхідність в умовах інформаційного суспільства. «Модульна людина» – це людина, яка здатна змінювати типи діяльності, може потенційно вписуватись у будь-які сфери соціальної системи: організації, угруповання, співтовариства, а також легко їх полишати, змінювати власні переконання: «Третя хвиля змінює природу ідентичності… Перехід до гетерогеннішого, диференційованішого суспільства передбачає те, що індивід все менше зв’язаний контекстом свого народження і володіє великим вибором у самовизначенні. Прихід Третьої хвилі пов’язаний також із помітним прискоренням темпів соціальної та культурної зміни, так що ідентифікації, які обираються, стають короткочаснішими, а люди приймають чи відмовляються від якихось компо- нентів своїх ідентичностей швидше, аніж будь-коли» [10, с. 281–282]. Тому «Третя хвиля найбільше винагороджує за пізнавальні здібності та освіту, а також людей, які здатні до швидкого пристосування, до змін… Вона винагороджуватиме людей допитливих, цікавих, які прагнуть з’ясувати, що відбувається, і впливати на те, що відбувається, людей, які здатні володіти собою в умовах хаосу та незрозумілості. Їй знадобляться люди, які…можуть не мати навиків у якійсь одній спеціальності, але володіють досвідом у деяких різних областях і здатністю екстраполювати ідеї з однієї сфери у іншу. Вона буде винагороджувати індивідуальність та підприємливість» 19Поняття «електронний котедж» Е. Тоффлер Дети тоже росли бы иначе в "электронных коттеджах", поскольку на их глазах совершалась бы работа. Дети Первой волны, начиная с первого проблеска сознания, видели своих родителей за работой. Напротив, дети Второй волны - во всяком случае в недавних поколениях - были изолированы в школах и отделены от настоящей рабочей жизни. Сегодня большинство из них имеет самые туманные понятия о том, что делают их родители на службе и как они там существуют… В "электронном коттедже" дети не только наблюдают за работой, они могут, по достижении определенного возраста, участвовать в ней сами. Запрещение детского труда в период Второй волны - изначально необходимое и продиктованное самыми лучшими намерениями, но сейчас по большей части превратившееся в устаревшее решение держать молодых людей подальше от многолюдного рынка рабочих мест - станет труднее проводить в жизнь при работе дома. Некоторые виды работ могут быть специально предназначены для подростков и даже входить в их образование. (Те, кто недооценивает способность совсем юных понимать и делать весьма замысловатую работу, никогда не видели четырнадцати-пятнадцатилетних ребят, которые работают, возможно нелегально, "продавцами" в калифорнийских компьютерных магазинах. Мне такие молодые ребята объясняли сложности работы на домашнем компьютере). Отчуждение сегодняшней молодежи в большой мере результат того, что она была вынуждена принять непроизводительную роль в обществе в период бесконечно растянувшегося взросления. "Электронный коттедж" смог бы противодействовать этой ситуации. В самом деле, включение молодежи в работу в "электронном коттедже" может предложить единственно реальное разрешение проблемы юношеской высокой безработицы. Эта проблема в ближайшие годы сильно возрастет во многих странах, неся с собой юношескую преступность, насилие и психологическое измельчание. Она не может быть разрешена в рамках Второй волны, кроме как тоталитарными методами, например призывом молодых людей на войну или на военную службу. "Электронный коттедж" открывает альтернативный путь возвращения молодежи в общество, к экономически производительным занятиям, и мы сможем скоро увидеть политические кампании, направленные не против, а за детский труд, наряду с борьбой за необходимые меры для защиты их от грубой экономической эксплуатации…За всей этой путаницей и суматохой возникает новая система семьи Третьей волны, основанная на разнообразии типов семьи и большей вариативности ролей человека. Это превращение семьи в немассовую открывает много новых возможностей. Цивилизация Третьей волны не будет заставлять каждого создавать единственно существующий тип семьи. Поэтому возникающая система семьи даст каждому из нас возможность найти собственную нишу, выбрать или определить стиль семьи или траекторию, соответствующую его нуждам. Но рано еще плясать победный танец, надо сначала преодолеть боль перехода. Миллионы людей, оказавшись в ситуации, когда старая система рухнула, а новая еще не создалась, сочтут разнообразие скорее угнетающим, чем радостным. Они не станут чувствовать себя свободными, а будут страдать от избытка выбора, ощутят боль, горечь, печаль и одиночество, еще усиленные разнообразием своих возможностей. Чтобы все новое работало на нас, а не против нас, нужны одновременные перемены на многих уровнях: от морали и требований до найма на работу. В сфере ценностей нам необходимо начать избавляться от необоснованного чувства вины, которым сопровождается крах и реструктуризация семей. Средства информации, церковь, суды и политическая система должны стараться не усиливать, а снижать чувство вины. Решение жить вне рамок нуклеарной семьи должно стать легче, а не труднее. Ценности, как правило, изменяются медленнее, чем социальная действительность. У нас еще не развита этика терпимости к многообразию, которого требует и которое порождает уже немассовое общество. Многие люди, воспитанные в условиях Второй волны, твердо усвоившие, что один тип семьи "нормален", а остальные несколько подозрительны, если не "извращены", остаются нетерпимыми к новому разнообразию типов семьи. Пока это не изменится, боль перехода останется весьма ощутимой… |