логістичний менеджмент шпора. 2. Поняття та визначення логістики
 Скачать 240.5 Kb.
|
|
Фактори впливу на умови розміщення елементів інфраструктури підприємства. Типова проблема, з якою зустрічаються організації - вибір місця розміщення. Розміщення пов'язане з відшуканням кращих географічних точок місця розташування елементів ЛЛ (заводів, складів, магазинів, ресторанів, офісів тощо). Рішення по розміщенню елементів ЛЛ надзвичайно важливі, так як вони впливають на показники діяльності організації протягом багатьох років, тобто мають довгостроковий характер.(рис.4.7) При виборі місця розташування необхідно враховувати наступні фактори:
Існують різні математичні та евристичні методи вирішення цієї задачі. Підхід на основі нескінченного числа варіантів. При цьому підході для пошуку кращого місця розміщення елементів використовуються аргументи геометричного характеру, виходять з припущення, що ніяких обмежень при виборі місця не існує. Цей підхід передбачає: 1) метод обчислення центра ваги, який оснований на пошуку компромісу між витратами на доставку матеріалів і витратами на розподіл ГП (мал.4.8). Розміщ. відносно постачальн. і споживачів. Обчисл. координатів центра ваги. 2) модифікація методу обчислення центра ваги шляхом використання фактичних дорожніх відстаней, а не координат; використання часу доставки або витрат замість відстаней. Цей підхід вимагає невелика кількість вихідних даних, але має недоліки: дані про майбутніх замовників не завжди точно відомі, знайдене місце розташування може виявитися непрактичним по ряду інших критеріїв. Підхід на основі реально доступних варіантів При цьому підході вважається, що існує тільки незначне число можливих місць і організація повинна вибрати з них краще. Підхід на основі реально доступних варіантів передбачає: 1) метод калькуляції витрат, тобто розрахунок можливих загальних змінних витрат на ведення діяльності для кожного з можливих варіантів та вибору з них найдешевшого. Недолік полягає в труднощі одержання точного прогнозу витрат та обсягів замовлень і зміну їх з часом; 2) метод нарахування балів, що враховує, в першу чергу фактори, важливі для розміщення, але, які не завжди можна представити в числовому виді чи оцінити з погляду витрат.
Закупівельна логістика - це керування МП в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами. Значимим елементом мікрологістичної системи є підсистема закупівель, що організує вхід МП в логістичну систему. Будь-яке підприємство, як виробниче, так і торгове, у якому обробляються МП, має у своєму розпорядженні службу, яка здійснює закупівлю, доставку та тимчасове збереження предметів праці (служба постачання): сировини, напівфабрикатів, виробів народного споживання. Діяльність цієї служби може бути розглянута на трьох рівнях, так як вона одночасно є:
Відповідно до концепції логістики в процесі забезпечення підприємства предметів праці необхідно реалізацію системного підходу до управління МП в межах самої служби постачання. Для забезпечення підприємства предметами праці необхідно вирішити наступні задачі:1)що закупити;2) скільки закупити;3) у кого закупити;4) на яких умовах закупити. Крім того, необхідно виконати такий вид робіт: а) укласти договір;б) проконтролювати виконання договору; в) організувати доставку; д)організувати складування. Що, скільки та у кого купити - задачі складні по своїй природі. В Україні їх рішення ускладнене тим, що в минулому ці задачі підприємства в повному обсязі не вирішували взагалі, тому що ресурси розподілялися без них. Розглянемо два варіанти організації постачання, що принципово відрізняються одне від одного можливостями реалізації системного підходу до керування МП в процесі забезпечення підприємства сировиною. На рис. 5.1. показаний варіант організаційної структури підприємства з розподілом перерахованих вище задач між різними підрозділами. Генеральний директор: дирекція по виробництву(що закупити, скільки, організація складування), дирекція по закупівлі( у кого і га яких умовах закупити, укладання договорів, контроль за їх виконанням. транспортування). На рис. 5.2. показаний варіант зосередження всіх функцій постачання на підприємстві в одних руках, наприклад, у дирекції по матеріально-технічному постачанню.(ГЕНДИРЕКТОР- дирекція по виробництву, дирекція по матеріально-техн. постачанню-управління запасами(що, скільки), закупівля(у кого, на яких умовах, укладання, контроль договорів, транспортування), склади(складування).
Задача "що закупити" полягає в прийнятті одного з двох альтернативних рішень - робити самостійно комплектуючу деталь чи закуповувати в іншого виробника. В англомовній літературі ця задача зустрічається за назвою Маке-ог-Виу РгоЬІет ("зробити чи купити"), або скорочено - задача "МОВ", рішення якої залежить від ряду зовнішніх факторів, а також від умов які існують на самому підприємстві. Задача МОВ - це обґрунтування рішення про ступінь використання у виробничому процесі власних засобів виробництва. Рішення приймаються як по використанню власних засобів праці (власний транспорт, склади, техніка, устаткування), так і по використанню власних предметів праці, тобто власно виготовлених заготовок, напівфабрикатів, що комплектують вироби, інше. Альтернативні рішення це найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, а також закупівля напівфабрикатів чи комплектуючих виробів. Самостійне виробництво комплектуючих знижує залежність підприємства від коливань ринкової кон'юнктури. Проте високу якість та низьку собівартість комплектуючих забезпечить виробник, який спеціалізується на їхньому випуску. Тому, відмовляючись від власного виробництва і приймаючи рішення про закупівлю комплектуючих у спеціалізованого постачальника, підприємство одержує можливість підняти якість і знизити собівартість, однак попадає при цьому в залежність від навколишнього економічного середовища. Тому, чим вище ступінь розвитку логістики в суспільстві, тим "спокійніше" підприємство відмовляється від власного виробництва комплектуючих і перекладає цю задачу на спеціалізованого виробника. Рішення на користь закупівель комплектуючі і відповідно проти власного виробництва повинно бути прийняте у випадку, якщо:
Рішення проти закупівель на користь власного виробництва приймається в тому випадку, коли:
- комплектуючий виріб може бути виготовлений на існуючому устаткуванні
Після того, як вирішена задача " зробити або купити" та підприємство визначило, яку сировину і'які матеріали необхідно закупити, вирішується задача вибору постачальника. Пошук потенційних постачальників. Використовують наступні методи:
формується список потенційних постачальників, що постійно обновляється І доповнюється.
Постачальники обмежуються надійністю постачань по термінах, асортименту, комплектності, якості продукції, що поставляється. Також при виборі потенційних постачальників перевіряють:
формується перелік постачальників, з якими проводиться робота по укладанню договірних відносин.
Вступаючи в господарський зв'язок з невідомим постачальником, підприємство піддається визначеному ризику. У випадку неспроможності чи несумлінності постачальника у споживача можуть виникнути зриви у виконанні виробничих програм або ж прямі фінансові втрати.
Найбільш розповсюдженою у світі логістичною концепцією є концепція «точно у термін», яку ще називають концепцією «0 запасу». З логістичних позицій концепція «точно у термін» ґрунтується на організації постачання без будь-яких обмежень, де МП синхронізуються з потребою у них, яка задається виробничим розкладом випуску ГП. Подібна синхронізація досягається координацією двох логістичних сфер -постачання і виробництва. Система постачання «точно у термін» - це система організації постачання, яка ґрунтується на синхронізації процесів постачання у необхідній кількості, у визначений час, коли ланки ЛС їх потребують, з метою мінімізації витрат, пов'язаних із створенням запасів. Впровадження і поширення концепції «точно у термін» привело до зміни традиційного підходу до постачання. Перевагами системи є:
До недоліків даної системи слід віднести:
- низькі запаси роблять будь-які збої в роботі логістичної . ■■ системи критичними. Стратегія «точно у термін» не є універсальною і застосовується не завжди. Реалізацію цієї стратегії стримують фактори: незадовільна якість продукції, порушення строків постачання та оплати за товар, помилки і збої в передачі інформації між замовником і постачальниками. Витрати, пов'язані з реалізацією методу закупівель «точно у термін», ефективні тільки в стабільно працюючих економічних системах за умови довгострокових господарських зв'язків.
МП на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить певну кількість виробничих ланок. Керування МП на цьому етапі має свою специфіку і називається виробничою логістикою Як відомо, суспільне виробництво підрозділяється на матеріальне і нематеріальне (рис.6.1.) Виробнича логістика розглядає процеси, що відбуваються в сфері матеріального виробництва. Задачі виробничої логістики стосуються управління МП всередині підприємств, що створюють матеріальні блага або роблять такі матеріальні послуги, як збереження, фасування, розважування, складання тощо. Характерна риса об'єктів вивчення у виробничій логістиці - їхня територіальна компактність. ЛС, які розглядаються виробничою логістикою, називаються внутрішньовиробничими ЛС. До них можна віднести: промислове підприємство, гуртове підприємство, яке має складські споруди, вузлову вантажну станцію, вузловий морський порт та інші. На макрорівні внутрішньовиробничі ЛС виступають як елементи макрологістичних систем, вони задають ритм роботи цих систем. Можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища визначається здатністю вхідних у них внутрішньовиробничих ЛС швидко змінювати якісний та кількісний склад вихідного МП, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається. На мікрорівні внутрішньовиробничі ЛС є рядом підсистем, які знаходяться у відносинах між собою, пов'язані одна з одною та утворюють визначену цілісність, єдність. Цими підсистемами є: закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут, кадри, вони забезпечують входження МП в систему, проходження всередині системи та вихід із неї. Відповідно до концепції логістики побудова внутрішньовиробничих ЛС повинно забезпечувати можливість постійного узгодження та взаємного корегування планів і дій постачальницьких, виробничих, збутових ланок всередині підприємства.
Зміст концептуальних положень свідчить про те, що традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятна для умов "ринку продавця", у той час як логістична концепція - для умов "ринку покупця". Коли попит товару перевищує над пропозицією, можна вважати, що виготовлена з урахуванням кон'юнктури ринку партія виробів буде реалізована. Тому пріоритет одержує ціль максимального завантаження устаткування. Причому, чим більшою буде партія, тим нижчою виявиться собівартість одиниці виробу. В дані ситуації питання реалізації товару на першому плані не стоїть.
Ситуація міняється, коли потенційна пропозиція перевищує попит. Задача реалізації виробленого товару в цих умовах виходить на перше місце. Зміна і непередбачуваність ринкового попиту робить недоцільним створення великих запасів. У той же час виробник не має права упустити жодного замовлення. Тому виникає необхідність у гнучких виробничих потужностях, які здатні швидко реагувати на зміну ринку. Виробництво в умовах ринку може вижити лише в тому випадку, якщо воно може швидко змінювати асортимент та кількість продукції, що випускається. Запас виробничої потужності виникає при наявності якісної та кількісної гнучкості виробничих систем. Якісна гнучкість забезпечується за рахунок наявності універсального обслуговуючого персоналу та гнучкого виробництва. Кількісна гнучкість може забезпечуватися різними способами, наприклад в Японії основний персонал складає 20%, а 80% складають тимчасові працівники. Будь-який резерв робочої сили повинен доповнюватися відповідним резервом засобів праці. Ознаки:- Підтримка високого ступеня виробничої інтеграції -Прагнення до підвищеної гнучкості й адаптації виробництва до кон'юнктури ринку -Оптимізація потокових процесів -Підвищення пропускної здатності виробничих потужностей -Відмовлення від надлишкових матеріальних і товарних запасів -Відмова від завищення часу на виконання виробничих і логістичних операцій --Перевага універсального обладнання -Відмова від виготовлення продукції, на яку немає замовлень покупців. -Зменшення партій, підвищення якості виробництва -Усунення браку |