tfgk теорет_питання. 7. Характеристика та класифікація методичних прийомів фінансового господарського контролю
 Скачать 443 Kb.
|
|
Метою оперативної перевірки є визначення факту дотримання або недотримання суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють розрахунки із споживачами за готівку, вимог податкового законодавства, виявлення порушень, а також отримання інформації в інтересах повноти, своєчасності та правильності сплати в бюджети та державні цільові фонди податків та зборів (обов’язкових платежів). Оперативні перевірки проводяться органами ДПС за окремими планами, затвердженими керівниками держаних податкових органів. Ці перевірки проводяться у складі не менше 2х посадових осіб за наявності у них службових посвідчень, особових знаків та посвідчення на право перевірки об’єктів, розміщених на конкретній території. Проведення оперативної перевірки починається, як правило, з фіксації посадовою особою податкової служби факту купівлі споживачем товару (замовлення, отримання послуги), або з негласної контрольної закупки (замовлення, отримання послуги), або з перевірки інших питань дотримання податкового законодавства відповідно до завдань, поставлених керівником органу податкової служби або його заступником. За результатами оперативних перевірок складається Акт перевірки у 2х примірниках, який підписується посадовими особами, що проводили оперативну перевірку, керівником суб’єкта підприємницької діяльності або у випадках його відсутності матеріально відповідальною особою. 7. Загальнонаукові методичні прийоми та їх використання під час контролю. Дослідження предмета фінансово-господарського контролю різними прийомами і способами утворює метод контролю. Метод контролю – це сукупність прийомів і способів дослідження розширеного відтворення суспільно необхідного продукту й додержання вимог його законодавчого регулювання. Метод – це спосіб дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що вивчаються, шлях наукового пізнання і встановлення істини. Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз. Аналіз – це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об'єкти. Синтез – прийом вивчення об'єкта в цілісності, у взаємозв'язку його частин. У контролі синтез пов'язаний з аналізом, дає змогу об;єднати об'єкти, розчленовані в процесі аналізу, встановити зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле. Індукція – прийом дослідження, за якого загальний висновок складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини, тобто спосіб виведення висновків від окремого до загального. Дедукція – дослідження стану об’єкта в цілому, а потім його складових, тобто роблять висновок від загального до окремого. Аналогія – прийом наукових висновків, завдяки якому досягають пізнання одних об'єктів на основі подібності їх з іншими. Прийом аналогії ґрунтується на подібності деяких сторін різних об'єктів, становить основу моделювання, яке застосовується в контролі. Моделювання – прийом наукового пізнання, що ґрунтується на заміні досліджуваного об'єкта на його аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу. У контролі застосовують організаційні моделі проведення контрольного процесу – стандарти, нормативи, тарифи. Абстрагування – прийом відволікання. Методом абстрагування переходять від конкретних об'єктів до загальних понять. Конкретизація – дослідження об'єктів у всій різнобічності їх реальної, а не абстрактної дійсності. Системний аналіз – вивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. Цей прийом у контролі передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування. Функціонально-вартісний аналіз – вивчення об'єктів на стадії інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування й синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування. Вивчаючи предмет, перевіряючі (ревізори) використовують різні способи і прийоми пізнання: спостереження і експеримент, одиничне і загальне, причину і наслідок тощо. На практиці в контрольно-ревізійній роботі використовують також специфічні прийоми і способи контролю, що притаманні власне фінансово-господарському контролю. 12. Органолептичні методичні прийоми. Метидочні прийоми фінансово-господарського контролю можна об'єднати в групи : органолептичні, розрахунково-аналітичні, документалістики, узагальнення і реалізація результатів контролю. Органолептичні - інвентаризація, контрольні заміри зобіт, вибіркові і суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, експертизи, службове розслідування, експеримент. Інвентаризація - перевірка об'єктів контролю в натурі органолептичним способом. Суть цього прийому контролю полягає в тому, що перевірка наявності і стану об'єктів визначається оглядом, підрахунками, зважуванням, обмірюванням. У фінансово- господарському контролі застосовується як основний методичний прийом фактичного контролю збереження товарно-матеріальних цінностей і коштів, а також стан розрахунково-кредитних стосунків та інших активів і пасивів підприємства. Інвентаризація застосовується всіма видами фінансово- господарського контролю. Особливе значення у забезпеченні збереження власності вона має при здійсненні внутрішньогосподарського контролю і є основним прийомом поточного контролю. Контрольні заміри робіт —прийом фактичного контролю, що застосовується установами банків при перевірці виконаних будівельно-монтажних робіт, а також іншими контролюючими органами при проведенні фактичного контролю обсягів виробництва, робіт і послуг. Цей методичний прийом використовують також на транспорті, в торгівлі, промисловості. Вибіркові спостереження — прийом статистичного контролю якісних характеристик господарського процесу. Використовується у фінансово-господарському контролі тоді, коли суцільний контроль технічно неможливий (при визначенні дефектів товарів, які надійшли у торгівлю; часу, витраченого покупцем на придбання товару). Суцільні спостереження —прийом статистичного контролю фактичного стану об'єктів, які вивчають, наприклад, проведення хронометражних спостережень при контролі норм виробітку, використання робочого часу працівників за звітний період тощо. Технологічний контроль — прийом контролю інженерної і технічної підготовки виробництва, а також якості продукції, яку випускають, її відповідності технологічним умовам, що перевіряють відділ технічного контролю (ВТК) та інші служби підприємства в процесі попереднього, поточного і заключного контролю виробництва. Одним із видів технологічного контролю є контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво для перевірки оптимальності технології виробництва, обгрунтованості норм витрат матеріальних ресурсів і повноти виходу готової продукції. Хіміко-технологічний контроль — прийом контролю якості сировини і матеріалів, які використовуються у виробництві продукції, а також якісних характеристик виробів. У громадському харчуванні застосовується для встановлення калорійності, смакових якостей, повноти додержання рецептур страв та інших якісних і кількісних показників продукції. Здійснюється цей вид контролю лабораторним аналізом, перевіркою продукції на технологічному конвеєрі та іншими способами. Експертизи різних видів — прийоми експертних оцінок, що застосовуються технологічними, судово-бухгалтерськими, криміналістичними, товарознавчими та іншими експертизами при дослідженні спеціальних питань, пов'язаних з фінансово- господарським контролем. До експертиз вдаються тоді, коли у складі ревізорів немає відповідних фахівців, або за виявленими ревізією протиправних дій порушено цивільну чи кримінальну відповідальність. Експертиза проектів і кошторисної документації' — прийом перевірки технологічного рівня, прогресивності норм і нормативів, організації та індустріалізації будівництва, відображених у проектно-кошторисній документації на спорудження об'єктів і придбання обладнання, яке потребує і не потребує монтажу. Здійснюють експертизу спеціальні підрозділи підприємств - замовників проектно-кошторисної документації, а на великих будовах — спеціальні державні установи. Службове розслідування —сукупність прийомів перевірки додержання службовими особами, а також працівниками нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини у різних галузях національної економіки. Застосовуються ці прийоми в основному при перевірці скарг трудящих, вивченні причин порушення діючого законодавства, заподіянні матеріальних збитків тощо. Експеримент — науково поставлений дослід відповідно до мети фінансово-господарського контролю для перевірки результатів процесів, які планують або виконані. Проводять експеримент за чітко визначеними умовами, які дають змогу стежити за ходом запланованого процесу. 16. Розрахунково-аналітичні методичні прийоми та їх застосування у контролі Розрахунково-аналітичні методичні прийоми — економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко- математичні методи. Економічний аналіз — система прийомів у фінансово- господарському контролі для розкриття причинних зв'язків, що зумовлюють результати явищ і процесів. Застосовується економічний аналіз при попередньому, поточному і заключному контролі виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств. Статистичні розрахунки — прийоми одержання таких величин і якісних характеристик, яких немає безпосередньо в економічній інформації підприємства, що ревізують. Застосовуються вони при потребі відтворення реальних кількісних відношень виправлення приблизних величин або переходу від одних величин до найбільш точних характеристик якісних зв'язків і відношень. За допомогою статистичних розрахунків у фінансово-господарському контролі розраховують коефіцієнти трудової участі членів бригади, використання обладнання і виробничих потужностей, ритмічність випуску продукції, динаміку виконання плану виробництва тощо. Економіко-математичні методи застосовуються у фінансово-господарському контролі при визначенні впливу факторів на результати господарських процесів з метою оптимізації їх на стадії планування і проектування, а також після завершення господарських процесів, якщо іншими методичними прийомами встановити взаємозв'язки факторів неможливо, наприклад оптимізація маршрутів перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом, кореляційний аналіз собівартості продукції, витрат виробництва, виконання договірних зобов'язань тощо. 30. Документальні методичні прийоми, їх класифікація та характеристика. Документалістики — інформаційне моделювання, дослідження документів, камеральні перевірки, нормативно- правове регулювання. Інформаційне моделювання — це інформаційна сукупність, яка представляє контролюючий об'єкт у вигляді інформаційної моделі. При формуванні інформаційної моделі необхідно забезпечити повноту характеристики об'єкта контролю, вибір істотних змінних і подання їх у формі інформаційного образу. Метою моделювання в контролі є одержання необхідної інформації про об'єкт для вивчення його стану, участі в процесах розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, виявлення відхилень і збуджень у них, прийняття рішень щодо регулювання у межах заданих планових параметрів. При моделюванні використовується нормативно-правова, договірна, облікова, звітна та інша інформація про об'єкти. При цьому контролюють об'єкти основних засобів, товарно-матеріальні цінності, грошові кошти та інші засоби, відображені в системі планової, договірної, нормативно-правової та облікової інформації. Дослідження документів — прийоми документального контролю достовірності, доцільності, ефективності господарських операцій, відповідності їх законодавчим та нормативно-правовим актам, що регулюють процес розширеного суспільного відтворення. Камеральні перевірки — прийом документального контролю якості проектно-кошторисної документації з капітальних інвестицій, а також документів на виконання будівельно-монтажних робіт, які підприємства подають установі банку, що здійснює їх фінансування і контролює цільове використання кредитів. Нормативне-правове регулювання — система прийомів, що використовуються фінансово-господарським контролем для виявлення порушень нормативних і правових актів у процесі розширеного суспільного відтворення. 6. Поняття предмета контролю. Державний контроль — це одна з форм впливу держави в особі її органів а також органів місцевого самоврядування на економіку. Контроль - це процес, який має забезпечити відповідність функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне досягнення поставленої мети. Сутність контролю полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу на об’єкти управління, який передбачає систематичний нагляд, спостереження за їхньою діяльністю для виявлення відхилень від установлених норм, правил, вимог чи завдань у процесі їхнього виконання. предметом фінансового контролює господарська і фінансова діяльність підприємств та організацій. Предметом державного фінансового контролю є безпосередньо активи, що належать державі, у формуванні, розподілі, володінні, використанні та відчуженні яких бере участь підконтрольний об’єкт, а також кошти, що залишаються в розпорядженні підконтрольного об’єкта у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів, державних позабюджетних фондів, кредити, отримані під гарантії Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правова діяльність підконтрольних об’єктів. Згідно зі ст. 19 ГК держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання в таких сферах: збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб’єктами господарських відносин — за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності; фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин — за додержанням суб’єктами господарювання кредитних зобов’язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни; цін і ціноутворення — з питань додержання суб’єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги; монополізму та конкуренції — з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства; земельних відносин — за використанням і охороною земель; водних відносин і лісового господарства — за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів; виробництва і праці — за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов’язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності; споживання — за якістю і безпечністю продукції та послуг; зовнішньоекономічної діяльності — з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки. Держава забезпечує захист прав суб’єктів господарювання і споживачів незалежно від їх організаційних форм і форм власності на майно Одним з основних питань контролю є визначення його сутності. Сутність контролю взагалі і фінансового контролю зокрема полягає в ефективному попередженні, виявленні та запобіганні порушенням щодо використання фінансових ресурсів. На дев’ятому конгресі Міжнародної організації вищих контролюючих органів (INTOSAI) 1977 р. в Лімі контроль був визнаний обов’язковим елементом управління супільними фінансовими засобами. 22.Об'єкти контролю та їх класифікація насамперед, контроль необхідно поділяти на: і державний; і недержавний. Державний контроль, у свою чергу, поділяють на: і відомчий; і позавідомчий.Визначаючи сферу діяльності відомчого контролю, можна стверджувати, що підприємства, які перевіряються, входять до складу міністерств, відомств та об'єднань, які їх контролюють. Інакше кажучи, об'єкти контролю перебувають у прямому підпорядкуванні в суб'єктів, що виконують контрольні процедури.Є сенс розрізняти відомчий контроль на внутрішньовідомчий і внутрішньогосподарський. Внутрішньовідомчий контроль здійснюється контрольно-ревізійними службами вищестоя щих організацій. Для проведення внутрішньогосподарського контролю на підприємствах створюються контрольно-ревізійні відділи. їхня діяльність полягає в перевірці окремих ділянок діяльності даного підприємства, з погляду ефективності й законності виконуваних операцій, а також виконання співробітниками підприємства своїх обов'язків. Іншим варіантом організації внутрішньогосподарського контролю є чітке виконання співробітниками підприємства своїх посадових обов'язків, до складу яких включені й контрольні процедури. Позавідомчий державний контроль здійснюється іншими органами виконавчої влади в межах компетенції кожного з них. Основною відмінністю позавідомчого контролю від відомчого є відсутність прямого підпорядкування об'єкта, що перевіряється. При цьому в рамках позавідомчого контролю найчастіше вивчаються вужчі питання порівняно з відомчим. Так, Державна податкова адміністрація України контролює дотримання підприємствами податкового законодавства й, наприклад, законність здійснення валютних операцій. Національний банк України покликаний проводити перевірку законності операцій з готівкою й проведення розрахунків у безготівковій формі. Правоохоронні органи розслідують факти, що свідчать про розкрадання, розтрати й інші незаконні операції, скоєні посадовими особами підприємства, що перевіряється.Недержавний контроль у нашій класифікації представлений такими його видами: незалежний, банківський, кредитний і суспільний.Незалежний контроль представляють аудиторські фірми й установи, що виконують різного роду експертні оцінки.Банківський контроль здійснюється комерційними банками, як правило, що обслуговують підприємство. На відміну від контрольних функцій Нацбанку України, установи комерційних банків проводять не тільки наступні, але й поточні перевірки дотримання порядку безготівкових розрахунків і законності операцій з готівкою на підприємствах, що обслуговуються ними. Механізм кредитного контролю починає працювати у випадку виникнення кредитних відносин між партнерами. Суспільний контроль спрямований на перевірку дотримання підприємствами конкретних правил або вимог. |