tfgk теорет_питання. 7. Характеристика та класифікація методичних прийомів фінансового господарського контролю
 Скачать 443 Kb.
|
|
Первинний документ інформаційна модель господарського факту факт - дійсність реальність те що обєктивно існує однорідно згруповані господарські факти складають господарську операцію господарська операція - це сукупність господарських фактів, що випливають на стан майна,капіталу, зобовязань і фінансових результатів на кожний господарський факт створюється первиний докумен, що є його інформаційною моделлю до елементів інформаційної моделі господарського факту, зафіксованої у первинному документі, належать його реквізити: 1.назва документа(форми) 2. дата і місце складання 3.назва підприємства,від імені якого складено документ 4.зміст та обсяг господарської операції 5. одиниці виміру господарської оперції 6. посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її офермлення 7.особистий підпис або інші дані,які дають змогу індефікувати особу,яка брала участь у здійсненні господарської операції Інтерпретація господарського фатку: 1. реальний і точно відображений.2. реальний, але не точно відображениц. 3 . точно відображений,але нереальний реальний факт це факт здійснення: 1.у конкретному місці.2 у конкретний час. 3. за участю конкретних юридичних або фізичних осіб. відстеження господарського факту(господарські операції)-> виявлення відхилення: 1від норми.2від порядку.3від типових явищ->інтерпретація відхилення: 1 як помилки,2як шахрайства->прийняття рішення(висновок) Оцінка господарського факту на відповідність Вартісне оцінювання господарських фактів — явищ і процесів є передумовою їх запису у системі бухгалтерських доказів — документів, реєстрів (рахунків) та звітності. Основні прийоми оцінювання господарських фактів у господарському обліку регламентуються законодавством і є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій. Відповідна оцінка — визначальна, і завдяки їй можна узагальнювати показники, дані різних підприємств у межах регіонів і держави. У процесі господарювання застосовуються такі оцінювання господарських фактів: за історичною вартістю, ринковою вартістю; за фактичною собівартістю; за бізнес-плановою вартістю; за собівартістю; оптовими, договірними, роздрібними цінами; умовними цінами (у межах одного господарства); вартістю придбання — початковою вартістю тощо. У бухгалтерському обліку діє принцип оцінювання за фактичною (історичною) собівартістю. Вона найповніше розкриває індивідуальні витрати, чим забезпечується реальна основа об'єктивного відображення майнового стану господарства та визначення результатів його роботи. Фактична собівартість у бухгалтерському обліку — основна оцінка господарських фактів. Вартісна оцінка в бухгалтерському обліку є загальним вимірником, який дає змогу узагальнити всі господарські факти — явища та процеси. Вартісне оцінювання є складовою методу бухгалтерського обліку та його принципом, за відсутності якої бухгалтерський облік за двоїстою (подвійною) системою не може здійснюватися. Положенням (стандартам) про бухгалтерський облік та фінансові звіти підприємствам і організаціям визначено такі грошові оцінки активів у звітах: Історичної собівартості. Активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання. Поточної собівартості. Активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент. Вартості реалізації. Актив відображається за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації. Теперішньої вартості. Активи відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати об'єкт (стаття) під час звичайної діяльності підприємства. Основою оцінювання активів для складання фінансових звітів є історична собівартість. Вона комбінується з іншими оцінками. Наприклад, запаси, як правило, відображаються за найнижчою з двох оцінок — собівартістю або чистою вартістю реалізації; ринкові цінні папери можуть відображатися за ринковою вартістю. А довгострокові борги дебіторів відображаються за їх теперішньою вартістю. Деякі підприємства використовують як основу поточну собівартість у відповідь на нездатність облікової моделі історичної собівартості відображати вплив зміни цін на немонетарні активи. Тому найчастіше застосовують такі методи. |