Ekzamen_vidpovidiсссс. Білет 1 Проаналізуйте діяльність політичних сил української революції 18 ст
 Скачать 120.12 Kb.
|
|
2. Городельська унія 1413—угода між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 року у місті Городлі на р.Зх Буг. Рішення угоди, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджували існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави. Результатом Городельської унії було послаблення союзу Литви та Польщі у війнах із Тевтонським орденом. 3. Неолітична революція-процесс переходу від традиційного привласню вального господарства (мисливство, збиральництво, рибальство) до відтворюючого (землеробство і скотарство) Термін запровадив англійський археолог Г. Чайлд. Завдяки Н.р люди не тільки досягли помітного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливіші умови життя. Характерні ознаки: Винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядів праці. Нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів. Перехід до осілого способу життя. Суттєве зрушення у демографічній сфері. Білет №22 1. Політика Перебудови Горбачова (демократія і гласність). 2. Кирило-Мефодіївське братство - 3.1. Пояснити, чому Б.Хмельницький обрав Московію як союзника у війні проти Польщі, основні причини. 3.2. Назвати причини проголошення 4го Універсалу. 1. Політика Перебудови Горбачова (демократія і гласність). Перебудова-загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися в СРСР у 1985—1991рр. На початку 80-х років радянська партійна система зайшла в глухий кут, дедалі очевиднішою ставала неможливість збереження без істотних змін існуючих в СРСР порядків. З квітня 1985р. радянську тоталітарну систему знову тимчасово рятує нове партійне керівництво на чолі з М. Горбачовим, який заявляє про реформи і курс на прискорення соціально-економічного розвитку. Розпочатий у цей час процес оновлення пізніше дістав назву «перебудова». Етапи перебудови: I етап(квітень 1985 – січень 1987) час визрівання політичного курсу перебудови. II етап(січень 1987–літо 1988)усвідомлення основних завдань перебудови, формування і розширення її соцільної бази. III етап( літо 1988–травень 1989)переміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз. IV етап(травень 1989–лютий 1990)розмежування та консолідація полярних політичних сил у суспільстві, їхнє відкрите протистояння. V етап(лютий–грудень 1990)поступовий відхід політичного керівництва СРСР від формальних, “революційних” перетворень і одночасно радикалізація народних мас. VI етап(грудень 1990–серпень 1991)загострення економічної і політичної кризи в СРСР, намагання консервативних сил врятувати імперію; кінець перебудові, перемога демократичних сил. Демократизація – процес подолання всевладдя КПРС через законодавче забезпечення демократ прав і свобод, самоврядування народу. Гласність – можливість отримання правдивої інформ про події в країні та світі, пом’якшення цензури, можливість критики органів влади вільно висловлювати свою думку та дізнатись правду про історичне минуле свого народу. Гласність – перехідний етап до свободи слова. 2.Кирило-Мефодіївське братство-укр. таємна політична організація, що виникла у 1846-1847р у Києві та ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської віри, шляхом здійснення ряду реформ, створення демократичної федерації слов’янських народів на принципах рівності та суверенітету. 3.1. Пояснити, чому Б.Хмельницький обрав Московію як союзника у війні проти Польщі, основні причини. Причини: -не допустити до спільної московсько-польської окупації -відновлення старої Руської держави на всьому етнічному просторі України, які гетьман так одверто і рішуче відкрив польському посольству -український уряд мав на меті не тільки забезпечити Україну з півночі (з боку Литви), але й розбити московсько-польську спілку та вмішати Москву в українсько-польський конфлікт 3.2. Назвати причини проголошення 4го Універсалу. 1.Мобілізувати та організувати український народ для відпору агресору. 2.Формально відмежуватись від більшовицького режиму. 3.Створити передумови для самостійних переговорів з Німеччиною та її союзниками. Білет № 23 1. Запорізька січ. Умови утворення та розвитку. 2. Повстанський рух 1920-х рр..(или 1928 года, не точно!) 3. 1. Тестове питання, щось про археологічні знахідки. 3.2. Тестове питання. До складу якої держави належали Волинь, Київщина…? 1. Запорізька січ. Умови утворення та розвитку. У середині XV ст. осередком згуртування українського козацтва стала Запорізька Січ (тобто укріплення за порогами), яку заснував Дмитро Вишневецький, а військо отримало назву Запорозького. У різні часи Січ розташовувалась на різних островах. Всього існувало 8 січей: Хортицька, базавлуцька, Томаківська, Микитинська, Чортомлицька. Олешківська, Кам’янська, Нова або Підпільненська. Січова рада була вищим законодавчим і адміністративним органом. Вона розглядала питання внутрішньої і зовнішньої політики, судила злочинців, обирала уряд – військову і паланкову старшину. На Січі не було феодальної власності на землю, кріпацтва, панувала формальна рівність між усіма козаками на землю, участь в радах, але між старшиною і рядовими козаками існувала соціальна нерівність, яка викликала незадоволення бідних козаків. У Речі Посполитій не склалося сталого відношення до козацтва, яке не мало офіційного статусу. Щоб приборкати козаків, а також з метою використання їх в інтересах Польщі, у 1572 р. король Сигізмунд II Август видав універсал про утворення реєстрового козацтва, тобто найманого формування, яке отримало правовий статус і тепер знаходилось на службі у польській державі. Перший реєстр складав 300 козаків. Пізніше Стефан Баторій у 1578 р. збільшив кількість реєстровців до 500. З середини 90-х років XVI ст. відбувався процес масового “покозачення” населення. Козацтво також знаходило підтримку серед населення в їх прихильному ставленні до православної віри. Глибока релігійність була характерною ознакою духовного життя на Січі. В межах Війська Запорозького низового існувало понад 60 церков. Козаки постійно відвідували богослужіння і молебні. Умираючи, відписували на церкву ікони, золото, срібло тощо. Козацтво активно виступало за відродження православної віри і стало поруч з духовенством в боротьбі з католиками і уніатами. Так, гетьман П. Конашевич-Сагайдачний прийняв активну участь у боротьбі за відновлення православної церкви в Україні. Його підтримало козацтво. Маючи низку головних ознак держави, Запорізька Січ, все ж була лише своєрідною, перехідною моделлю між справжньою повноцінною державою і професійною общиною. Несприятливі зовнішні впливи та внутрішні недоліки так і не дали змоги цьому зародку, ескізу української державності перерости у нову якість, але свій політичний яскравий слід у процесі українського державотворення козацька держава, безумовно, залишила. 2. Повстанський рух 1920-х рр..(или 1928 года, не точно!) Повстанський рух в Україні 1918-1922-го і пізніших років можна охарактеризувати як масовий збройний рух українського селянства і частково робітництва, спрямований на захист соціальних здобутків, зокрема права на вільне володіння землею й засобами виробництва, проти реставраторів старого ладу і окупаційних режимів в Україні, за народну владу і далі за національне і соціальне самовизначення українського народу. 3.1щось про археологічні знахідні 3.2Волинь, Київщина належали до Литовської держави Білет №24 1. Дисидентство в Україні Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність. Причини активізації дисидентського руху в другій половині 60-х – на початку 70-х рр.: - інтервенція радянських військ у Чехословаччину в 1968 р., яка викликала хвилю протестів; - нарада з безпеки та співробітництва в Європі в 1975 р., на якій керівники Радянського Союзу підписали Гельсінський акт, що передбачав гарантію громадських прав і свобод на територіях країн-учасниць наради; - ігнорування конституційних прав людини в СРСР; - репресії проти інакомислячих; - видання у Львові В.Чорноволом самвидавничого журналу «Український вісник» (1970 р.). Форми діяльності дисидентів: - створення підпільних і легальних груп та організацій; - розповсюдження нелегальних видань («самвидав»); - порушення національної проблеми на різних наукових конференціях; - організація Шевченківських свят, вечорів пам’яті Лесі України, Івана Франка тощо; - створення гуртків вивчення вітчизняної історії, клубів творчої молоді; - організація мітингів протесту, демонстрацій, пікетувань; - надсилання письмових заяв («відкритих листів») до вищих органів влади в СРСР та УРСР, до міжнародних організацій. Форми репресій проти дисидентів: - залякування (спеціальні «бесіди» в органах КДБ, організація різноманітних «кампаній» у пресі); - застосування адміністративних санкцій (догани, звільнення з роботи); - арешти та ув’язнення; - ізоляція у психічних лікарнях. Основні напрямки дисидентського руху в Україні 1. Правозахисне (демократичне) дисидентство, репрезентоване в Росії А.Сахаровим, О.Солженициним…, а в УРСР — Українською Гельсінською Групою (УГГ), тобто групою сприяння виконанню Гельсінських угод щодо прав людини, які були підписані СРСР 1975 р. 2. Литовські статути – кодекс феодального права Великого Князівства Литовського у 3 редакціях: 1529, 1566, 1588 рр. Поєднано норми правових традицій: Руського права, польського права, німецького права, римського права, звичаєвого (неписаного) права. В основу лягла «Руська правда» Ярослава Мудрого. 1 литовський статут 1529 р.:Провідною думкою цього кодексу була охорона інтересів держави і, зокрема, шляхти, а особливо магнатів. Так, мисливський собака оцінювався в 2 рази дорожче за “мужика тяглого”. Шляхта отримала вільне право виїжджати за кордон. 2 литовський статут 1566 р(Волинська шляхта брала участь у складанні):здійснив адміністративно-політичну реформу держави (поділ на повіти), а також поширив привілеї рядової шляхти. Позбавляв селян права на власні землі. 3 литовський статут 1588 р.:Остаточно закріпачив селян (згідно зі статутом, селяни, які прожили на землі феодала понад 10 років, ставали кріпаками). Право спадщини належало синам, дочки могли одержати не більше четвертини майна у вигляді приданого. За навмисне вбивство злочинець карався смертю. При необережному вбивстві винний звільнявся від покарання, але зобов'язаний був сплатити родичам убитого годовщину. Білет № 25 1. Зовнішні і внутрішні фактори, що впливали на розвиток Київської Русі. 2. Кріпосне право - 3.1. Наслідки Полтавської битви (вибрати правильні варіанти відповідей). А) Зруйнування козацької столиці Батурина. Б) Росія стає найвпливовішою в Європі. В) Щось про прибічників Богдана. 3.2. Основні напрямки українізації за Скоропадського. 1. Зовнішні і внутрішні фактори, що впливали на розвиток Київської Русі. Виникнення Давньоруської держави з центром у Києві було закономірним результатом внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку східних слов'ян. Процес їх політичної консолідації зумовлений також рядом інших внутрішніх і зовнішніх факторів: територіальною і культурною спільністю східних слов'ян, економічними зв'язками і їхнім прагненням об'єднати сили в боротьбі з спільними ворогами. Інтеграційні політико-економічні та культурні процеси призвели до етнічного консолідування східних слов'ян, які утворили давньоруську народність. Вони характеризувалися насамперед східністю мови, спільністю території, матеріальної та духовної культури, релігії, певною економічною цілісністю. Етнічному згуртуванню східних слов'ян в єдину народність сприяли й однакові традиції, звичаї, звичаєве право, закон, суд, військовий устрій, спільна боротьба проти зовнішніх ворогів. Тут в основному завершувався процес політичної єдності Русі, встановлювалися державні кордони, відбувалося утворення та вдосконалення апарату влади.Наприкінці Х — першій половині XI ст. Київська Русь всту¬пила у період свого розквіту.. Сам він був одружений зі шведською принцесою Інгігердою, його сестра Марія була дружиною польського короля Казимира І, син Ярослава був одружений з дочкою Казимира, інший - з візантійською принцесою, ще двоє - з німецькими княжнами. Одна дочка вийшла заміж за угорського короля Андраша, інша - за норвезького короля Гаральда, а потім Свена, третя - за французького короля Генріха І. Значну увагу Ярослав Мудрий приділяв внутрішнім проблемам Київської Русі. За його правління проводиться кодифікація юридичних норм, які існували, а також постає перший письмовий звід норм давньоруського права «Руська правда», які захищали приватну власність і власника. 2.Кріпосне право, кріпацтво—за феодалізму система правових норм, що встановлювала залежність селянина від феодала і неповну власність останнього на селянина. Знаходило юридичний вираз у прикріпленні селянина до землі, праві феодала на працю і майно селянина, відчужуванні його як із землею, так і без неї, надзвичайному обмеженні дієздатності (відсутність у селянина права розпоряджатися нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді, права державної присяги тощо). 3.1.Наслідки Полтавської битви (вибрати правильні варіанти відповідей). Б) Росія стає найвпливовішою в Європі. 3.2. Основні напрямки українізації за Скоропадського. Новою владою були здійснені спроби українізації державного апарату і системи освіти: - поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150; - був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України; - відкрилися нові українські університети, перші з який - у Києві і Кам'янець-Подільському; - у російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права. Білет №26 1. Індустріалізація та її наслідки для укр. народу. 2. Хозарська теорія- це... 3.1 уговор с Германией, им продовольство, нам их защита. 3.2. Білоцерківський договір. Індустріалізація - процес прискореного розвитку промисловості, у першу чергу - важкої, перетворення господарства країни на індустріальне. У СРСР наприкінці 1920-ї -у 1930-ч рр. індустріалізація проводилась форсованими темпами за рахунок надмірної експлуатації населення. Позитивні наслідки. У роки довоєнних п'ятирічок у надто тяжких умовах тоталітарного режиму трудящі України створили могутню індустріальну базу, що за окремими показниками вивела Україну на рівень економічно розвинутих країн світу. Почали давати промислову продукцію гіганти металургії: «Запоріжсталь», «Азовсталь» і «Криворіжсталь». Кількість промислових підприємств за роки довоєнних п'ятирічок зросла в 11 разів. В Україні було побудовано 100 нових шахт. Республіка стала важливою металургійною, вугільною, машинобудівною базою СРСР. У 1930-х pp. в Україні змінилася структура господарства: зросла частка промисловості у порівняні з часткою сільського господарства в загальному обсязі валової продукції республіки; у валовій продукції промисловості зросло виробництво засобів виробництва; велика індустрія стала витісняти дрібну промисловість. Україна випередила за рівнем розвитку галузей важкої промисловості деякі західноєвропейські країни. Вона зайняла друге місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуна, четверте місце в світі за видобутком вугілля. За виробництвом металу і машин республіка випередила Францію та Італію, наздоганяла Велику Британію. За роки перших п'ятирічок удвічі зросла чисельність робітників. У 1930-ті pp. сформувався національний український робітничий клас і національна технічна інтелігенція. Негативні наслідки індустріалізації. Економічна могутність держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на зміцнення тоталітарного режиму і затвердження у свідомості людей ідеологічних догм більшовизму, створення військово-економічних ресурсів для «експорту революції». Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супроводжувалася масовими репресіями. У цілому форсована індустріалізація України не призвела до підвищення життєвого рівня народу. У перші п'ятирічки ставку було зроблено на підприємства-монополісти (запорізький завод «Комунар», що випускав зернозбиральні комбайни, Луганський паровозобудівний та ін.), які згодом фактично підім'яли під себе всю економіку країни. Промисловий потенціал України (як і всього СРСР) формувався диспропорційно: посилювалися і розширювалися традиційні індустріальні райони - Донбас і Придніпров'я, а промисловість досить густо заселеного Правобережжя помітно відставала у темпах розвитку. 2.Хозарська теорія розроблена професором Гарвардського університету (США) Омеляном Пріцаком, виводить коріння Київської держави з Хозарського каганату, На думку проф. Пріцака, поляни не були слов’янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка - спадкоємицею рода Кия, який заснував Київ у VІІІ ст. Однак ця версія не витримує критичної перевірки. Розкопки стародавнього Києва переконливо свідчать про місцеву слов’янську самобутність його матеріальної культури. Речі хозарської, так званої салтово-маяцької культури, надзвичайно рідко і становлять частину % від загальної кількості знахідок. |