вивчення ПТЕ повний. Державна адміністрація залізничного транспорту України коментарі та розяснення щодо застосування положень правил технічної експлуатації залізниць україни
 Скачать 23.43 Mb.
|
РОЗДІЛЬНІ ПУНКТИ14.1 Рух поїздів здійснюється із розмежуванням їх роздільними пунктами. Роздільними пунктами є станції, роз’їзди, обгінні пункти та колійні пости, прохідні світлофори автоблокування, а також межі блок-ділянок за автоматичної локомотивної сигналізації, що застосовується як самостійний засіб сигналізації та зв’язку. Роз’їзд – роздільний пункт на одноколійних лініях. Його колійний розвиток призначається головним чином для схрещення та обгону поїздів, а в необхідних випадках для виконання у невеликих обсягах вантажних і пасажирських операцій. В залежності від розташування приймально-відправних колій роз’їзди поділяються на три типа: поздовжнього (рис. 14,1 в,б), поперечного (рис. 14.1 г) та напівпоздовжнього (рис. 14.1 в). Схеми з поздовжнім розташуванням колій – основні для роз’їздів, так як мають можливість одноколійну колію перебудувати у двоколійну і здійснити беззупинне схрещення поїздів. Схеми з поперечним розташуванням колій застосовують в тяжких топографічних умовах профілю. Кількість приймально-відправних (крім головної) колій визначається розмірами руху і, як правило, буває 1 – 2. На роз’їздах споруджуються будівлі з приміщенням для чергового по роздільному пункту і пасажирів, стрілочні пости, пасажирські платформи та житлові будинки.  а)  б)  в))        г) Рис. 14.1 Роз’їзди: 1 – пасажирська будівля; 2 – посадочні платформи; 1- головна колія; 2, 3 – приймально-відправні; 4 – запобіжний тупик; 5 – уловлювальний тупик (варіанти). Обгонним пунктом називається роздільний пункт на двоколійних лініях з колійним розвитком, який забезпечує обгін поїздів. В основному обгінні пункти крім головних, мають одну приймально-відправну колію на кожний напрямок руху. Обгінні пункти бувають поперечного типу з двома коліями для обгону (рис. 14.2, а) та з однією колією для обгону (рис. 14.2, б) або напівпоздовжнього типу (рис. 14.2, в). ПБ  Рис. 14.2 Обгінні пункти Основною схемою для обгінного пункту є схеми з поперечним розташуванням колій (рис.14.2 а). На обох кінцях обгінних пунктів укладаються диспетчерські з’їзди, що забезпечують приймання пасажирських поїздів парного та непарного напрямків до пасажирської будівлі. На лініях з незначними розмірами пасажирського руху (8-10 пар) допускається влаштовувати на обгонному пункті одну приймально-відправну колію на обидва напрямки, а для приймання поїздів на неправильну колію використовуються диспетчерські з’їзди. На обгінних пунктах влаштовуються такі самі пристрої як і на роз’їздах. Станцією називається роздільний пункт з колійним розвитком, що дозволяє крім схрещення і обгону поїздів, виконувати операції з приймання, відправлення, формування, розформування вантажних та пасажирських поїздів, приймання та видачу вантажів, обслуговування пасажирів, технічні операції з поїздами. Робота станції суттєво впливає на прискорення обігу вагонів, використання локомотивів.  У залежності від взаємного розташування приймально-відправних колій розрізняють проміжні станції поздовжнього (рис.14.3), напівпоздовжнього (рис.14.4) та поперечного типу(рис. 14.5) Найбільш доцільною є схема станції поздовжнього типу (рис.14.3). Рис. 14.3 Схеми проміжних станцій поздовжнього типу: 1 – площадка; 2 – критий склад; 3 – вагонні ваги.  Рис. 14.4 Проміжна станція напівпоздовжнього типу  Рис. 14.5 Схеми станцій поперечного типу В залежності від основного призначення, обсягів і характеру роботи станції підрозділяються на проміжні, дільничні, вантажні, сортувальні і пасажирські, у тому числі і технічні пасажирські. Основне призначення проміжної станції – своєчасний і безпечний пропуск пасажирських і вантажних поїздів, а також обробка збірних поїздів. Якщо обсяг місцевої роботи значний – організовуються вивізні, передаточні поїзди, а також маршрути. На проміжних станціях також упроваджується приймання, видача та збереження багажу, навантаження, вивантаження, маневрова робота, що пов’язана з вантажними операціями, а в необхідних випадках і екіпірування маневрових локомотивів. Вантажні пристрої, як правило, розташовуються по один бік головної колії, а пасажирські пристрої по другий. За значними обсягами вантажної роботи витяжні колії ізолюють від приймання і відправлення транзитних поїздів. На двоколійних лініях з диспетчерськими з’їздами дозволяється приймати збірні та інші місцеві поїзди з двох напрямків безпосередньо до вантажних фронтів, а пасажирські поїзди – до пасажирської будівлі. На деяких проміжних станціях може бути масова посадка і висадка пасажирів приміських поїздів. У цьому випадку на цій станції закінчує шлях прямування частина приміських поїздів і станція одночасно є зонною. Для приймання цих поїздів виділяють спеціальні колії. Призначення дільничної станції – формування дільничних і збірних, обробка транзитних поїздів, зміна локомотивів і бригад, технічне обслуговування рухомого складу, а також пасажирські і вантажні операції. У залежності від роду тяги розрізняють дільничні станції, що обслуговують тепловозну, електровозну (постійний і змінний струм), змішані види тяги та дільниці стикування постійного та змінного струмів. У залежності від способу тягового обслуговування дільничні станції поділяються на: станції основного депо, що здійснюють зміну локомотивів і локомотивних бригад, екіпірування локомотивів, технічний огляд і планові ремонти локомотивів та вагонів; станції пунктів обороту локомотивів; станції зміни локомотивних бригад. За характером роботи станції поділяються на транзитні та з великою місцевою роботою. На дільничних станціях є пристрої для виконання таких операцій:
Маневрова робота на станції – формування і розформування поїздів і місцеві операції повинні бути ізольовані від руху організованих поїздів. Для переробки вагонів споруджуються сортувальні гірки. Вантажний двір розташовується з боку сортувального парку, локомотивне депо, як правило, з боку, протилежному пасажирській будівлі. Дільничні станції бувають поздовжнього (рис. 14.6, в), напівпоздовжнього (рис. 14.6, б) і поперечного (рис.14.6, а) типів, а також з послідовним розташуванням пасажирських пристроїв і парків для вантажного руху (рис. 14.9, а і б).  ВР ВР ВР Рис. 14.6 Схеми дільничних станцій: а – поперечного типу; б – напівпоздовжнього типу; в – поздовжнього типу (ПВ – приймально-відправні парки; С – сортувальний парк; ВР – вантажний район; ОБ і РБ – можливе розміщення експлуатаційно–ремонтних баз лінійних підприємств та об’єднана ремонтно-механічна база; ПВП – колії стоянки пожежного і відбудовного поїздів; ТП – технічний пасажирський парк; ЕП – колії технічного огляду та екіпірування локомотивів).  Рис. 14.7 Дільничні станції з послідовним розташуванням пристроїв для пасажирського і вантажного руху Сортувальною станцією називається роздільний пункт мережі залізниць, що виконує сортування вагонів, формування та розформування поїздів. Основне призначення сортувальних станцій – переробка вантажопотоків з максимальним прискоренням просування вагонів. Крім основної роботи (сортування, формування поїздів та пропуск транзитних поїздів без переробки), на сортувальних станціях проводиться навантаження та вивантаження вантажів і пропуск пасажирських поїздів. Транзитні вантажні поїзди, що проходять сортувальну станцію без переробки, приймаються в транзитні або відправні парки. Технологія їх обробки включає зміну локомотивних бригад і поїзних локомотивів, технічний і комерційних огляд та безвідчіпних ремонт вагонів, а також перепричеплення груп вагонів або зміну вагової норми. Поїзди, що надходять у переробку, приймаються в парки приймання, де состави поїздів, що прибули, готуються до розпуску з гірки. Технологія обробки поїздів свого формування повинна забезпечити перевірку, огляд та ремонт вагонів, а також своєчасне оформлення документів. Як правило, на сортувальних станціях виконується велика місцева робота. Технологія роботи з місцевими вагонами передбачає забезпечення максимальної поточності їх пересування по території станції, виключення повторних операцій та нераціональних простоїв, установлює час подавання та прибирання вагонів до вантажних фронтів, раціональний розподіл роботи між маневровими локомотивами. Для формування і розформування поїздів на станціях споруджуються сортувальні гірки: автоматизовані, механізовані або немеханізовані, потужність яких залежить від обсягу переробки вагонів. Станція з однією сортувальною гіркою. На якій розформовують поїзди, що прибувають зі всіх напрямків, називається односторонньою, з двома гірками, які спеціалізовані за напрямками руху, двосторонньою.  Рис. 14.8 Одностороння сортувальна станція з послідовним розташуванням парків  Рис. 14.9 Одностороння сортувальна станція з комбінованим розташуванням парків  Рис. 14.10 Одностороння сортувальна станція з послідовним розташуванням об’єднаних парків  Рис. 14.11 Двостороння сортувальна станція з послідовним розташуванням парків Пасажирські станції призначені для обслуговування пасажирів далекого, місцевого і приміського сполучень. Вони розташовуються в адміністративно-господарських і промислових центрах, курортних зонах, містах і населених пунктах, де організована пересадка на інші види транспорту. На них виконуються усі види операцій з пасажирськими вагонами і поїздами: пропуск і технічне обслуговування транзитних поїздів, екіпірування пасажирських вагонів, підготовка составів до рейсу (на технічній пасажирській станції, в парку). На пасажирських станціях виконуються операції, що пов’язані з обслуговуванням пасажирів, здійснюється продаж квитків, приймання і видача багажу, тощо. В залежності від розташування колій по відношенню до вокзалу пасажирські станції можуть бути наскрізними, комбінованими та тупиковими. На приміських ділянках споруджуються спеціальні, так називаємі зонні станції - кінцеві пункти прямування усіх або частини приміських поїздів. Колії їх приймання розташовуються між головними коліями і закінчуються тупиками, що дозволяє ліквідувати перетинання головних колій приміськими поїздами при прийманні або відправленні та підвищить пропускну спроможність горловин.  Пункти на перегонах без колійного розвитку, які призначені тільки для посадки і висадки пасажирів, до роздільних пунктів не відносяться і називаються пасажирськими зупинними пунктами. Рис. 14.12 Пасажирська станція наскрізного типу: 1 – пасажирські платформи; 2 – пристрої для багажу та пошти; 3 – технічна станція.  Рис. 14.13 Пасажирська станція тупикового типу: 1 – колії для дальніх і приміських поїздів; 2 – колії для стоянки окремих пасажирських вагонів; 3 – технічна станція; 4 – колії для стоянки багажних вагонів. Технічні станції призначаються для переформування, ремонту, очищення та екіпірування пасажирських составів. У разі невеликих обсягів роботи ці функції виконують технічні парки. На рис. 14.14 зображена технічна станція, що обслуговує велику пасажирську станцію.  Рис. 14.14 Технічна станція: 1 – парк приймання; 2 – парк відправлення; 3 – зарядна для акумуляторів; 4 – вагономийна машина; 5 – пральня; 6 – ремонтно-екіпірувальний парк; 7 – майстерні та службово-побутові приміщення; 8 – оглядові канави; 9 - парк відстою резервних вагонів; 10 – база постачання вагонів-ресторанів; 11 – ангар для дезинфекції вагонів; 12 – вагоноремонтне депо; 13 – парк відстою електровозів. Вантажні станції призначаються для навантаження, вивантаження, сортування, приймання і видачі вантажів, оформлення перевізних документів, приймання, розформування, формування і відправлення вантажних поїздів, а також обслуговування під’їзних колій. Вантажні станції мають значні за своїми розмірами вантажні пристрої – вантажні склади, платформи, вантажно-розвантажувальні площадки, контейнерні площадки, механізми для навантаження і вивантаження вантажів, вагонні ваги тощо. Деякі вантажні станції у великих містах спеціалізуються для переробки певних видів вантажів (вугілля, лісу, металу тощо). Різновидністю вантажних станцій є спеціальні портові станції, які споруджуються поблизу морських і річкових портів і призначені для перевалки вантажів з водного транспорту на залізничний і навпаки. На вантажних станціях для сортування місцевих вагонів застосовують профильовані витяжні колії і гірки малої потужності. На рис. 14.15 і 14.16 зображені схеми вантажних станцій тупикового і наскрізного типів.  Рис. 14.15 Вантажна станція тупикового типу: 1 – технічна контора; 2 – пункт технічного огляду; 3 – екіпірування локомотивів; 4 – вагонні ваги; 5 - колії ремонту вагонів; 6 – наскрізні колії вантажного двору; 7 – можливе примикання під’їзних колій  Рис. 14.16 Вантажна станція наскрізного типу: 1 – станційний технологічний центр (СТЦ); 2 – пункт технічного огляду; 3 – вагонні ваги; 4 – колії ремонту вагонів; 5 – наскрізні колії вантажного двору; 6 – можливе примикання під’їзних колій До роздільних пунктів належать також прохідні світлофори, що установлюються при автоблокуванні на межі двох блок-дільниць, блок пости – при напівавтоматичному блокуванні, а також межі блок-дільниць при автоматичній локомотивній сигналізації, що застосовується як самостійний засіб сигналізації та зв’язку під час руху поїздів. 14.2 Межами станції є: на одноколійних ділянках – вхідні світлофори; на двоколійних ділянках по кожній окремій головній колії з одного боку – вхідний світлофор, а з другого – сигнальний знак “Межа станції”, встановлений на відстані не меншій ніж 50 м за останнім вихідним стрілочним переводом. На двоколійних ділянках, обладнаних двостороннім автоблокуванням, а також, де встановлені вхідні світлофори для приймання поїздів по неправильній колії, межею станції по кожній окремій головній колії є вхідні світлофори. Межі роздільного пункту на одноколійних лініях зображені на рис. 14.17, на двоколійних – на рис. 14.18.  Рис. 14.17 Межі станції на одноколійній дільниці  Рис. 14.18 Межі станції на двоколійних дільницях: а – обладнаних одностороннім бокуванням по кожній колії; б – обладнаних двостороннім автоблокуванням 14.3 Кожний роздільний пункт, допоміжний пост і пасажирський зупинний пункт повинен мати назву або номер. Назва має розміщуватися на пасажирській будівлі (будівлі поста) з фасаду, з обох сторін підходу поїзда, а при необхідності також на кінцях пасажирських платформ. На пасажирських зупинних пунктах, розміщених на ділянках з інтенсивним рухом приміських поїздів, назва пункту, крім того, має вказуватись у декількох місцях вздовж пасажирської платформи. Найменування роздільному пункту присвоюється, як правило, за назвою населеного пункту, що знаходиться поблизу, номер роздільного пункту, як правило, означає кілометр напрямку залізничної лінії, на якій розташований роздільний пункт (наприклад, колійний пост 105 км). Найменування кожного перегону визначається роздільними пунктами, що його обмежують. 14.4 Залізничні колії діляться на головні на перегонах, станційні (в тому числі головні на станціях) і спеціального призначення. Всі колії в межах станційної території, за винятком тих, що передані у підпорядкування іншим службам та організаціям, перебувають в розпорядженні начальника станції. Головними коліями називаються колії перегонів, а також колії станцій, які є продовженням колій перегонів, що прилягають. За потужністю та конструкцією верхньої будови головні колії на станціях установлюються так само, як і на перегонах, для забезпечення беззупинкового пропуску поїздів. Крім головних, до станційних колій належать приймально-відправні, сортувальні, вантажно-розвантажувальні, витяжні, з’єднувальні та інші колії, призначення яких визначається виконанням на них операцій. До колій спеціального призначення на перегонах і станціях належать запобіжні та уловлюючі тупики і під’їзні колії до підприємств, кар’єрів та складів (рис. 14.19).  Рис. 14.19 Схема запобіжного і уловлюючого тупиків Приймально-відправні колії призначені для приймання і відправлення поїздів, сортувальні – для розформування і формування составів та груп вагонів, вантажно-розвантажувальні – для завантаження і розвантаження вагонів, витяжні – для витягування составів під час їх розформування і формування, а також під час перестановки вагонів і составів з однієї колії (парку) на іншу тощо, з’єднувальні – для з’єднання окремих районів (парків) станції. Деповські колії розташовуються на території локомотивних і вагонних депо і служать для екіпірування, ремонту та стоянки відповідно локомотивів і вагонів. 14.5 На станціях кожна колія, стрілочний перевід, станційний пост централізації та стрілочний пост, а на перегонах кожна головна колія повинні мати номер. Забороняється встановлювати однакові номери коліям, стрілочним переводам і постам у межах однієї станції. На станціях, що мають окремі парки, не допускається встановлювати однакові номери колій у межах одного парку. Порядок нумерації колій і стрілочних переводів встановлюється Державною адміністрацією залізничного транспорту України. Колії на станціях нумеруються у такому порядку: головні колії – римськими цифрами (І, ІІ, ІІІ, ІV), по непарному напрямку – непарними, по парному напрямку – парними; приймально-відправні – арабськими цифрами, починаючи з наступного номера за номером головної колії. Колії, що призначені для приймання парних поїздів, нумеруються парними цифрами (4, 6, 8, 10 і т.д.), а колії, що призначені для приймання непарних поїздів – непарними цифрами (3, 5, 7, 9 і т.д.). На роздільних пунктах з невеликою кількістю приймально-відправних колій, що використовуються для приймання як парних, так і непарних поїздів, нумерація їх здійснюється порядковими номерами слідом за номером головних колій від пасажирської будівлі в польову сторону (2, 3, 4, 5, 6 і т.д.). Колії окремих парків, що виділені для приймання і відправлення поїздів, нумерують арабськими цифрами порядковими номерами (парними або непарними) у залежності від приймання на них парних і непарних поїздів. Кожний приймально-відправний парк повинен мати буквене позначення або найменування. Колії сортувального парку нумерують двома арабськими цифрами, перша з яких – номер пучка, а друга – номер колії в пучку; інші станційні колії, що не входять до складу парків, нумерують арабськими цифрами послідовно починаючи з наступного номера за останнім номером приймально-відправних колій (якщо останні не згруповані в парки) або з наступного номера за останнім номером паркових колій. Стрілочні переводи нумерують з боку прибуття парних поїздів порядковими парними номерами, з боку прибуття непарних поїздів – порядковими непарними номерами. На станціях, де з одного й того ж боку (у разі примикання декількох напрямків) прибувають парні і непарні поїзди, парний і непарний бік встановлюється згідно з нумерацією поїздів основного напрямку. Нумерація стрілок на станціях, що мають великий колійний розвиток, здійснюється по окремих парках або групах колій, однорідних за характером роботи, починаючи з вхідних стрілок станції або парку. У разі нумерації по окремих парках кожному парку присвоюється сотня номерів, які указують на належність до даного парку. Стрілки, що входять у стрілочну вулицю, стрілки з’їздів, а також спарені повинні мати безперервну нумерацію. Стрілки, які не входять до складу парку, нумерують порядковими номерами від 1 до 99. За межу, що відокремлює парний бік від непарного, приймається: на роздільних пунктах з невеликим колійним розвитком – вісь пасажирської будівлі; на станціях з великим колійним розвитком у разі центрального розташування пасажирської будівлі – вісь цієї будівлі; у разі нецентрального розташування будівлі – поперечна вісь станції, що установлюється центрально по відношенню до колійного розвитку; у разі нумерації по окремих парках або однорідних групах колій – середина цих парків або груп колій. Станційні пости централізації і стрілочні пости, що розташовані в парній горловині, нумеруються парними порядковими цифрами, у непарній горловині – непарними. Р О З Д І Л 15 |