Диплом. Державне регулювання попиту і пропозиції на регіональному ринку праці (на прикладі Житомирської області)
 Скачать 366.49 Kb.
|
|
Як видно з таблиці, навантаження на одне вільне робоче місце зростає все більшими темпами, із зменшенням попиту на робочу силу, і в порівнянні з 2005 роком цей показник збільшився на 14,2 %. Так, за даними статистичного щорічника, у 2008 році в Житомирській області було вивільнено 1812 осіб, найбільше працівників було вивільнено у м. Житомирі –785 осіб або 43,3%, Бердичеві – 247 осіб, Новоград-Волинському – 142 особи та в Овруцькому районі – 157 осіб. Тоді ж як у 2009 році ситуація погіршилась: кількість вивільненого населення значно зросла і становила 3736 осіб, тобто в 2,06 рази в порівнянні з попереднім роком, в тому числі в Житомирі – 1584 особи, в Бердичеві – 387 осіб, Коростень – 241 особи, в Баранівському районі – 310 осіб та в Овруцькому – 283 особи. У 2010 році кількість вивільненого населення скоротилося до 1957 чоловік, що на 46,1 % менше, ніж у 2008 році, найбільше працівників вивільнилося в сфері промисловості – 773 особи, що ж до міст та районів, то найбільше в м. Житомир – 821 особа та в Овруцькому районі – 258 осіб. Що ж до зареєстрованого ринку праці, то тут ситуація ще більш несприятлива. Потреба у робочій силі у 2008 році становила 2384 особи, найбільший попит спостерігався у таких галузях: промисловість –578 осіб (24,3 %), торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 264 осіб (19,2 %), операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 295 осіб (12,4 %) та державне управління – 687 осіб (28,8 %). У галузях рибальства та рибництва попит взагалі відсутній, у галузі фінансової діяльності – всього 10 осіб, у сфері готельного та ресторанного бізнесу – 22 особи. У 2009 році в порівнянні з 2008 роком ситуація значно погіршилась, так як попит на робочу силу значно знизився: загальна потреба у робочій силі становила 1545 осіб, що на 839 особи менше,ніж у попередньому. Найбільший попит спостерігався у таких галузях: промисловість – 350 осіб (22,6 %), торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 139 осіб, державне управління – 622 особи (40,3 %). Тоді ж як у галузі рибальства попит знову ж таки відсутній, у галузі виробництва та розподілення електроенергії, газу та води – 11 осіб, фінансової діяльності – 6 осіб та освіти – 28 осіб, що свідчить про не перспективність навчання у даних напрямках. У 2010 році ситуація дещо покращилась – потребі підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць становила – 1806 осіб, що на 16,9% більше ніж у минулому році. Найбільший попит спостерігався у таких галузях як промисловість – 490 осіб та торгівля, ремонт автомобілів. Побутових виробів – 216 осіб, а також сфері державного управління – 570 осіб. Аналізуючи кон’юнктуру ринку праці Житомирської області, можна зробити висновок, що між попитом та пропозицією існує значний дисбаланс. Так, загальна кількість зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю у 2008 році становила 33871 особа, тоді ж як потреба підприємств у працівниках не зайнятих трудовою діяльністю 2384 особи, тобто навантаження на одне вільне робоче місце становила в середньому 14 чоловік. Житомирська область характеризується неоднорідністю розвитку її міст та регіонів за економічними та соціально-демографічними показниками, що безпосередньо впливає на ринок праці та формування попиту та пропозиції на ньому. Так у 2008 році найбільш сприятлива ситуація склалася в м. Житомирі, де пропозиція робочої сили становила 2712 осіб, а попит – 1204 особи, тобто навантаження на одне робоче місце становило 2 особи, у м. Бердичеві пропозиція становила 3374, а попит – 283 особи (12 чоловік на одне вільне вакантне місце), у м. Коростені навантаження становило 6 чоловік на одне вільне робоче місце, а у Житомирському та Коростишівському районах – 5 та 14 чоловік відповідно. Найбільший же дисбаланс між попитом та пропозицією спостерігався у Любарському та Ружинському районах, де навантаження на одну вільну вакансію становило 1331 та 1150 чоловік відповідно. Що ж до 2009 року, до дисбаланс в порівнянні з 2008 роком посилився. Так, загальна кількість зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю становила 22827 осіб (на 32 % менше, ніж у попередньому), тоді ж як потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць становила 1545 осіб (на 35,2 % менше,ніж у 2008 році). Тобто сукупний попит та пропозиція на ринку праці скоротилась, що є досить негативною тенденцією, хоча навантаження на одне вільне вакантне місце підвищилось і становило 15 осіб. Найсприятливіша ситуація була знову ж таки у м. Житомирі, де навантаження на одне вільне робоче місце було 3 особи, у м. Коростені – 10 осіб, м. Новоград-Волинському – 11 осіб, та Житомирському районі – 5 осіб. Найбільша ж розбіжність між попитом та пропозицією була у таких районах: Ємільчинський – 851 особа, Любарський – 869 осіб. Варто зазначити, що ситуація у деяких районах значно покращилась. Так у Любарському районі навантаження зменшилось з 1331особи до 869, в Овруцькому – з 42 осіб до 19, в Олевському – з 287 до 69 осіб, а у Ружинському з 1150 до 83 чоловік. У 2010 році в порівнянні з 2008 роком ситуація дещо змінилася. Так загальна кількість зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю становила 22970 осіб (на 31,9 % менше, ніж у 2008 р.), тоді ж як потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць становила 1806 осіб (на 45 % менше, ніж у 2008 році). Тобто сукупний попит та пропозиція на ринку праці скоротилась, що є досить негативною тенденцією, хоча навантаження на одне вільне вакантне місце зменшилось і становило 13 осіб на одне вільне робоче місце. Найсприятливіша ситуація була знову ж таки у м. Житомирі, де навантаження на одне вільне робоче місце було 3 особи, у м. Коростені – 6 осіб, м. Новоград-Волинському – 11 осіб, та Житомирському районі – 3 особи. Найбільша ж розбіжність між попитом та пропозицією була у таких районах: Ємільчинський – 725 осіб, Володар-Волинському – 210 осіб. Варто зазначити, що ситуація у деяких районах значно покращилась. Так у Любарському районі навантаження зменшилось з 869 до 47 осіб, в Радомишльському – з 236 до 40 осіб, а у Ружинському з 1150 до 83 чоловік. Розглядаючи попит і пропозицію робочої сили на зареєстрованому ринку праці Житомирської області за професійними групами у 2008 році, можна зробити висновок, що найбільшим попитом користуються законодавці, вищі службовці керівники та менеджери, професіонали, фахівці кваліфіковані робітники з інструментом, так навантаження на одне вільне робоче місце становило 8, 9, 8 та 9 осіб відповідно. Тоді ж як найменшим попитом користувалися технічні службовці (35 чоловік на одне місце), кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства (92 особи) та працівники найпростіших професій (включаючи осіб без професії) – 42 особи на одну вільну вакансію. У 2009 році ситуація значно не змінилась. Так найбільшим попитом знову ж таки користувалися законодавці, вищі державні службовці, керівники, навантаження на дану професійну групу зменшилось і становило 7 осіб на одне вільне робоче місце, професіонали – 6 осіб та фахівці – 9 осіб. Найменшим же попитом знову ж таки користувалися кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства – 101 особа на одну вакансію та працівники найпростіших професій – 63 особи. Тобто можна зробити висновок, що найбільшим попитом користуються висококваліфіковані кадри (за виключенням працівників сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства, що пов’язане з занепадом даних галузей в області). Це свідчить про доцільність та пріоритетність вкладення коштів в людський капітал, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності. Що ж до 2010 року, то ситуація також суттєво не змінилась. Найвищим попитом знову ж таки користувалися законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери – 6 осіб на одне вільне робоче місце, професіонали – 7осіб, фахівці 8 осіб та кваліфіковані робітники з інструментом – 9 осіб на вільну вакансію. Найменший же попит на працівників сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства, навантаження становило 132 особи. Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновки, що на ринку праці Житомирської області існує досить значний дисбаланс між попитом та пропозицією на робочу силу. Особливо складним періодом був кінець 2008 року, який знаменувався фінансово-економічною кризою. Однак починаючи з 2009 року ситуація на ринку праці дещо стабілізувалась, показники попиту та пропозиції робочої сили суттєво не змінювались. 2.4. Державне регулювання ринку праці в Житомирській області Періоди поступового нарощування промислового потенціалу країни, покращення зовнішньоторговельного балансу спричинили скорочення рівня безробіття в середньому по країні. Модернізація виробництв внаслідок вкладення інвестицій дозволили перепрофільовувати їх діяльність та інвестувати у висококваліфікований персонал (до п’яти відсотків фонду матеріального заохочення та розвитку персоналу). Водночас, проблеми структурної трансформації економіки України та наслідки світової фінансової кризи негативно позначились на рівні зайнятості окремих груп населення. Невідповідність наявної пропозиції професії вимогам роботодавців, низький рівня трудової мобільності породили надлишок працівників загострили проблему структурного безробіття, сприяли зниженню ефективності використання трудового потенціалу особливо на регіональних ринках праці. Суб’єктами державного регулювання ринку праці в регіонах виступають обласні державні адміністрації (та відповідні управління у їх структурі), органи місцевого самоврядування, представництва (регіональні відділення) державної служби зайнятості, до завдань яких віднесено: зменшення рівня безробіття, реалізація державної політики у сфері соціально-трудових відносин на підзвітних територіях, забезпечення підвищення рівня зайнятості населення, оплати і належних умов праці, трудової міграції, пенсійного забезпечення, соціального захисту та соціального обслуговування населення, створення нових робочих місць, сприяння індивідуальній підприємницькій ініціативі, підвищення якості робочої сили, сприяння соціальному розвитку області тощо. Проаналізуємо ефективність реалізації положень державної програми зайнятості на підставі статистичних даних на прикладі Житомирської області. Механізм регулювання у сфері трудових відносин Житомирської області в цілому включає систему соціально-економічні відносин суб’єктів державного регулювання зайнятості (в області це 4 міські і 18 районні центри занятості), адміністративні, правові та економічні методи, що забезпечують їх функціонування у системі трудових відносин. Таблиця 2.2 Окремі показники зареєстрованого ринку праці Житомирської області
Характеризуючи ситуацію із зайнятістю економічно активного населення працездатного та старше працездатного віку і порівнюючи дані із аналогічними на національному рівні за відповідний період визначається, що чисельність економічно активного населення у віці 15–70 рр., скорочувалась в області швидшими темпами, аніж на рівні країни (1,4 проти 0,6 %) і в цілому зменшилась на 1 тис. осіб. у 2010 р. порівнянні з 2008 роком. Таку ж динаміку засвідчують і дані щодо зайнятого населення – зменшення та 7,9 тис. осіб, або 1,4%. Відповідно, чисельність безробітних зростає. Колізія виникає у тому, що зменшується число осіб (зайнятих) працездатного віку. Відтак, рівень економічної активності показує приріст 25 % і рівень зайнятості – 1,4 % за рахунок осіб старше працездатного віку. А рівень безробіття за методологією МОП характеризується зростанням на 1,1 %, що у порівнянні із даним показником в цілому по Україні (1,6 %) не видається критичним. Проте у межах окремих районів ситуація часом є катастрофічною. Крім того, наприкінці 2008 – початку 2009 р. підприємства області анонсували суттєве скорочення чисельності працівників – лише у 2009 р. 1561 осіб. Фактично за результатами року з підприємств, установ та організацій області з причин скорочення чисельності або штату вивільнено 3,7 тис. працівників, що вдвічі більше, ніж у 2008 році, у 2010 ж році даний показник зменшився до 1957 осіб. Аналіз динаміки охоплення заходами сприяння зайнятості населення в області засвідчив, що ними щонайдалі користується все менша кількість осіб – скорочення становить 23,1 тис. осіб, або на 24,9% незайнятих громадян (в цілому по Україні – на 25,8 %). Зменшилась і чисельність працевлаштованих громадян на 14,5 % (в країні – на 33,1 %), що узгоджується із скороченням потреби підприємств області у робочій силі на 75,7% (проти скорочення на 40,0 % на національному рівні). Незмінною залишилась структура працевлаштування (у промисловості – 32 %, торгівлі – 219,6 %, сільському господарстві – 15,8 %). Найбільше працевлаштовано осіб з робітничими спеціальностями (у середньому близько 60 %). На кінець аналізовано періоду серед тих, хто перебували на обліку в центрах зайнятості, 12,5 тис. осіб становили жінки, 10,5 тис. – чоловіки, 9,6 тис. – молодь у віці до 35 років, 1,9 тис. – вивільнені працівники, 4,6 тис. – особи, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, 0,6 тис. – інваліди. Крім того, навантаження незайнятого населення на 1 вільне робоче місце в області зросло з 10 до 13 осіб/вакансію (для порівняння аналогічний показник на всеукраїнському рівні зріс з 5 до 8 осіб/вакансію). Станом на 01.01.2011 р. наявна кількість вакансій становила 1806, у тому числі: для робітників – 859, для службовців – 847 та осіб, які не мають спеціальної підготовки – 100. На основі цих даних ми можемо здійснити аналіз та оцінити ефективність державного регулювання ринку праці Житомирської області, яке проявляється у формі активної та пасивної політики. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||