Диплом. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні
 Скачать 0.5 Mb.
|
|
Пряжа За видом використовуваної сировини:
За призначенням, для:
За способом прядіння:
За обробкою:
За будовою:
За ступенем крутіння:
За волокнистим складом:
Рис. 1.2 Класифікація пряжі Що стосується пряжі за видом використовуваної сировини, то бавовняну пряжу виробляють з 100% бавовняних волокон, допускається вкладення віскозних волокон у бавовняну пряжу не більш, як 10%, крім пряжі гребінного прядіння. У змішаній пряжі, яка виробляється з бавовняних та інших волокон, масова частка бавовняних волокон повинна бути не менша, ніж 50%. Пряжу чисто лляну виробляють з 100% лляних волокон. Пряжу лляну також виробляють із лляного волокна в суміші з іншими волокнами, масова частка лляного волокна у лляній пряжі повинна бути не менше ніж 92%. У змішаній пряжі, яка вироблена з суміші лляних, хімічних та інших волокон, масова частка лляного волокна повинна бути не менше ніж 30%. Пряжу, вироблену з 100% вовняних волокон, відносять до чистововняної, допускається вкладення інших волокон у чистововняну пряжу до 5%. У вовняній пряжі масова частка вовняних натуральних волокон повинна бути не менша, ніж 70%. У напіввовняній пряжі, яка вироблена з суміші вовняних волокон з іншими, масова частка вовняних волокон повинна бути не менша ніж 20% [13]. За волокнистим складом розрізняють: однорідну пряжу – отримують з волокон одного виду: бавовняна, лляна і т.д.; неоднорідна – кручена з різних за волокнистим складом пряжі, наприклад: чистошерстяна пряжа скручена з віскозною пряжею; змішана – з суміші різних видів волокон, наприклад, із суміші волокон вовни і віскози. За способом прядіння виділяють три види: гребінну, кардну та апаратну пряжу. Гребінна пряжа виробляється по гребінній системі прядіння з довгих волокон бавовни, вовни, льону і відходів натурального шовку. Гребінна пряжа відрізняється підвищеною міцністю, гладкістю і рівномірністю властивостей по всій довжині. Кардна – виробляється по кардній системі прядіння з средньоволокнистої бавовни, хімічних штапельних волокон. Характеризується середньою лінійною густиною, меншою рівномірністю по товщині, ніж гребінна, і деякої пухнастістю (за винятком штапельної) за рахунок виступаючих кінчиків коротких волокон. Апаратна пряжа виробляється по апаратній системі прядіння з коротких волокон бавовни, вовни, і відходів прядильного виробництва. Вона пухнаста, м'яка, пухка, нерівномірна по товщині, має велику лінійну густину, характеризується хорошими теплозахисними властивостями. За будовою пряжа класифікується на однониткову, трощену, кручену, фасонну, армовану та текстуровану. Однониткова (одиночна, одинарна) пряжа утворюється на прядильних машинах скручуванням з елементарних волокон, при розкручуванні розпадається на окремі волокна. Трощена – складається з двох і більше поздовжньо складених ниток, не скручених між собою, широко поширена в трикотажному виробництві. Кручена пряжа утворюється на крутильних машинах скручуванням двох або більше ниток. При розкручуванні розпадається на складові нитки. Кручена нитка за способом кручення підрозділяється на наступні види: однокручена – утворюється при скручуванні двох або трьох ниток, багатокручена – в результаті двох або більше наступних один за одним процесів крутіння. Фасонна пряжа – з певним зовнішнім ефектом (вузлики, петельки), виробляється скручуванням ниток, що мають різну довжину. Армована пряжа має сердечник (найчастіше з комплексних синтетичних ниток), оповитий зовні бавовняними, вовняними або штапельними волокнами. Текстуровану (високооб'ємну) пряжу отримують із синтетичних штапельних волокон, володіє збільшеним об'ємом, пористістю, пухнастістю, м'якістю і високою розтяжністю. За напрямком крутіння виділяють пряжу правого крутіння Z, зазвичай застосовують для отримання однониткової пряжі, та пряжу лівого крутіння S, застосовують для скручування пряжі в два складання і більше (рис. 1.3):  Рис. 1.3 Напрям крутіння Також пряжу класифікують за видом обробки. Сурова пряжа – без обробки; вибілена – пряжа позбавлена небажаного кольору, надання пряжі білого кольору; обпалена – оброблена високою температурою для поліпшення зовнішнього вигляду; мерсеризована пряжа – оброблена розчином їдкого натру для зберігання початкового тону; фарбована – пряжа забарвлена в необхідний колір; меланжева пряжа – скручена з суміші волокон, пофарбованих у різні кольори; муліне – скручена з ниток різних кольорів. Для проведення митних операцій, таких як декларування або стягнення митних зборів, в Україні використовують Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), основу якої становить Гармонізована система опису та кодування товарів. УКТЗЕД — це систематизований перелік товарів, який включає код товару, його найменування, одиницю виміру та обліку. Таке кодування застосовується з метою забезпечення однозначної ідентифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також для спрощення автоматизованої обробки митних декларацій та інших відомостей, наданих митним органам при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності її учасниками. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. УКТЗЕД має п'ять рівнів класифікації, що побудовані за ступенем зростання деталізації і відповідної кількості цифрових знаків кодування. Перший рівень — розділи, їх в УКТЗЕД 21. На цьому рівні товари згруповані за галузями господарства. Другий рівень — групи, усього їх 97. У них товари згруповані згідно з: матеріалом, з якого вони виготовлені; функціями, які вони виконують; ступенем обробки. Третій рівень — товарні позиції. Деталізація товарів на цьому рівні здійснюється за більш специфічними ознаками. Четвертий рівень — підпозиція. На цьому рівні здійснюється подальша деталізація. П'ятий рівень — підкатегорія. На цьому рівні вводяться додаткові критерії товару [13]. Пряжа та нитки в УКТЗЕД розміщені з 50 по 56 групу (табл.1.1) під різними кодами, які подано в Додатку А. Таблиця 1.1 Групи УКТЗЕД, в яких класифікують пряжу та нитки [14]
Отже, відповідно до Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності пряжа та нитки можна класифікувати за наступними критеріями:
Спільними класифікаційними ознаками є: волокнистий склад, спосіб прядіння та вид обробки. Доцільно було б до класифікації за УКТЗЕД додати такі ознаки, як напрям крутіння та ступінь крутіння, оскільки крутіння є важливим для майбутніх властивостей готового виробу, від якого залежить основна характеристика виробів – міцність. В нормативних документах та УКТЗЕД прослідковується невідповідність термінів: лінійна густина та лінійна щільність, що викликає незручність. Пряжа та нитки є сировиною для виготовлення готових виробів, тому доцільно розглянути і класифікацію трикотажних виробів, яка схематично зображена на рис.1.4. Трикотажні вироби За виконуваною функцією:
За призначенням:
За способом виробництва:
За статево-віковою ознакою:
За сезонним використанням:
Рис. 1.4 Класифікація трикотажних виробів Асортимент трикотажних виробів широкого вжитку класифікується залежно від виконуваної функції на трикотажний одяг та штучне хутро. За призначенням розрізняють верхній трикотаж (жакети, джемпери, жилети, светри, пальто, куртки, піджаки, плаття, костюми, спідниці, штани, рейтузи, шорти, комбінезони, блузки та халати), білизняний трикотаж (кальсони, панталони, сорочки, комбінації, сорочки нічні, сорочки чоловічі, сорочки дитячі, спідниці нижні, труси, майки, костюми купальні, піжами, пеньюари, льолі), панчішно-шкарпеткові вироби (панчохи, напівпанчохи, шкарпетки, підслідники, гетри, рейтузи із слідом), рукавички та рукавиці, головні убори, хустково-шарфові вироби (шапки, берети, підшлемники, хустки, шарфи). За складом сировини трикотажні вироби поділяються на чистововняні (з тонкої напівгрубої та грубої вовни; напіввовняні з тонкої, напівгрубої, грубої вовни в суміші з рослинним або штучним волокном); змішані бавовняно-лавсанові, бавовняно-капронові (вовни менше 45%); шовкові з штучного шовку або синтетичної пряжі та ниток (капронових та лавсанових одиночних та комплексних ниток, текстурованих ниток та ін.). За способом виробництва вироби можуть бути суцільнов'язаними (регулярними) тобто отримують форму в процесі в'язання (хустки, шарфи, кашне); напіврегулярні – вироби, яким при в'язанні надається необхідна форма з окремих деталей (верхній трикотаж, рукавички); кроєними - викроєні з трикотажних полотен. За структурою трикотажного полотна вироби поділяються на кулірні одинарні (односторонні й трикотаж), кулірні подвійні (двосторонній трикотаж та основов'язаний). За класом трикотажної машини. За статево-віковою ознакою розрізняють дитячі вироби для новонароджених – до 3 місяців, ясельного – до 3 років, дошкільного – до 7 років, молодшого шкільного віку – до 13 років, підлітків (дівчаток, хлопчиків) – до 16 років та дорослих (чоловіків та жінок) – старше 18 років. За сезонним використанням виділяють літній, весняно-осінній та зимовий одяг. Також трикотажні вироби класифікують за способом оздоблення (відварні, відбілені, фарбовані, набивні, оздоблені під замшу, начісні, з підвалкою, відформовані, стабілізовані, зі спеціальною обробкою та ін.), за розміром, за ростом [15]. Трикотажний одяг в УКТЗЕД розміщений в 61 группі під кодами, які подано в табл. 1.2. Таблиця 1.2 Класифікація трикотажного одягу за УКТЗЕД [14]
Отже, за УКТЗЕД трикотажний одяг класифікується за видами, статево-віковою ознакою та за призначенням [14]. Спільними ознаками класифікації є статево-вікова та призначення. З усіх вище наведених ознак, на мою думку, необхідно до класифікації за УКТЗЕД додати склад сировини, з яких отримані готові вироби. Адже саме сировина і є визначальним фактором всіх майбутніх властивостей виробу, а також впливає на призначення та сезонне використання трикотажного одягу.
Вимоги до якості – вираження певних потреб через переведення їх у набір кількісного або якісного встановлення норм щодо характеристик товару для забезпечення можливості його перевірки при використанні за призначенням [16]. Відповідно до ДСТУ 3046-95 «Класифікація та номенклатура показників якості» показники якості пряжі поділяються на обов’язкові та рекомендовані. Для пряжі, яка призначена для трикотажного виробництва характерні такі обов’язкові показники якості: • масова частка компонентів сировинного складу пряжі; • номінальна лінійна густина пряжі; • відносне відхилення кондиційної лінійної густини від номінальної; • коефіцієнт варіації за лінійною густиною; • питоме розривне навантаження; • коефіцієнт крутіння; • коефіцієнт варіації за розривним навантаженням; • нормована вологість; • ступінь стійкості пофарбування, для фарбованої пряжі; • вади пряжі. Рекомендовані показники якості характерні для пряжі залежно від виду використовуваної сировини для її виготовлення та способу прядіння. До них належать: • подовження під час розриву ( для пряжі гребінного і апаратного прядіння з вовняних волокон); • коефіцієнт варіації за крутінням ( для гребінної пряжі з вовняних волокон); • масова частка жиру ( для всіх видів пряжі з вовняних волокон); • масова частка парафіну ( для пряжі з бавовняних волокон); • ступінь мерсеризації ( для пряжі з бавовняних волокон); • нерівноважність ( для гребінної пряжі з вовняних волокон); • питомий поверхневий електричний опір ( для пряжі, яка містить у собі більше 30% синтетичних волокон); • масова частка костриці ( для всіх видів пряжі з луб’яних волокон); • пістрявість за кольором ( для пряжі з луб’яних волокон, призначеної для виробництва високоякісних жаккардових виробів, платтяно-костюмних суворих тонких і грубих тканин); • відповідність художньо-колористичного оформлення [13]. Основою створення трикотажних виробів є пряжа і нитки. Трикотажна пряжа повинна бути пологою, м'якою, рівномірною по товщині, блиску і міцності, еластичною, з встановленою вологістю, чистою, гладкою поверхнею, зі здатністю рівномірно забарвлюватися. Нитка повинна мати пухку структуру, щоб забезпечити високу застилистість поверхні, підвищені теплоізоляційні властивості виробів, полегшену масу виробу, приємну м'якість на дотик і нормальне протікання процесу петлеутворення. Застосування трикотажної пряжі пологого крутіння в порівнянні з пряжею для ткацького виробництва пояснюється тим, що підвищення крутіння пряжі веде до зростання її жорсткості, а також збільшення здатності до петляння і, отже, до розладнання трикотажних машин, поломці голок, спотворення форми і зміні розмірів петель, перекосів трикотажного полотна та іншим порокам. У той же час пряжа пологого крутіння менш міцна і рівна, більш ворсиста. Крутіння пряжі повинно бути рівномірним, інакше полотно виходить заниженої якості, з потовщенням або стоншенням петельних рядів або їх ділянок. М'якість трикотажної пряжі визначається не тільки ступенем її крутіння, але і властивостями самих волокон. Підвищення м'якості пряжі на трикотажних фабриках досягається попередньою обробкою пряжі і ниток перед в'язанням спеціальними пом'якшуючими речовинами, які потім видаляються з трикотажного полотна або готових виробів перед фарбуванням. Рівномірність пряжі по товщині і блиску забезпечує отримання однорідного за структурою і рівномірного по щільності і блиску трикотажу. Нерівномірна пряжа по товщині викликає «зебристість» – характерну смугастість трикотажу. Рівномірність пряжі за складом волокна, ступенем крутіння є також важливим показником якості. Рівномірність пряжі по міцності запобігає її частому обриву і зводить до мінімуму появу вад в процесі трикотажного виробництва. Подовження також забезпечує хорошу прохідність пряжі через елементи трикотажних машин у процесі петлеутворення. Недостатнє подовження призводить до обриву пряжі в петлеутворюючих системах. Сильно пухнаста, нерівномірна, шишкувата пряжа буде не тільки призводити до дефектів полотна при в'язанні, але і обумовлювати зниження еластичних властивостей трикотажу. В пряжі не повинно бути сторонніх механічних домішок, засміченості, грубих вузлів, зайвої ворсистості. Хімічні нитки повинні задовольняти вимогам рівності, подовження, розтяжності, відсутності обірваних елементарних ниток, масляних плям. Вимоги до пряжі і ниток фіксуються у відповідних нормативних документах. В даний час в трикотажному виробництві переробляють усі види сировини, застосовують нитки різної товщини і ступеня крутіння. В основному використовують пряжу і нитки змішаного волокнистого складу, що забезпечує хороші гігієнічні властивості полотен, меншу усадку і зминальність, хорошу зносостійкість. Залежно від призначення трикотажних полотен, вимог до їх властивостей, фактури поверхні підбирають пряжу та нитки різної будови: пряжу різних способів прядіння й коефіцієнтів крутіння; комплексні нитки з хімічних волокон пологого і сильного крутіння; нитки фасонних скрученостей, текстуровані нитки, а також різної їх комбінації. Тонкі та гладкі нитки використовують для виготовлення білизняних, сорочкових полотен, панчішно-шкарпеткових виробів з гладкою лицевою та виворітною поверхнею. Груба та пухнаста пряжа використовується для виготовлення м'яких і більш важких полотен для верхнього трикотажу. При їх поєднанні можна отримати полотна з гладкою лицевою поверхнею та ворсистою виворітною. Пряжа та нитки високого крутіння надають полотнам жорсткість, спричиняють нерівномірність петельної будови, збільшують здатність полотен до закручення країв, але водночас полотна з них менш рихлі, стійкі до утворення пілінгу, більш зносостійкі. Переплетення є важливим чинником, який визначає будову та властивості трикотажу. Від виду переплетення залежать характер лицевого та виворітного боків полотна, товщина, поверхнева густина, міцність, розтяжність, пористість, пружність та інші властивості. При виборі переплетення обов'язково враховують призначення трикотажного полотна, спосіб виготовлення виробу. У межах одного переплетення на будову та властивості полотна суттєво впливають форма, розмір, розміщення петель і зв'язок між ними. Петлі можуть бути відкриті й закриті. Відкриті петлі надають полотну високу розтяжність і еластичність, а закриті – більшу формостійкість. Трикотажні полотна, утворені відкритими петлями, легше розпускаються [17]. Пористість трикотажних полотен впливає на теплозахисні властивості, повітро- і паропроникність, масу, м'якість і т. ін. Висока пористість підвищує теплозахисні властивості трикотажних полотен, оскільки повітря, яке заповнює пори, є поганим провідником тепла, але водночас значна кількість наскрізних, великих за розміром пор підвищує конвекцію повітря та зменшує теплозахисні властивості полотен, й особливо вітростійкість. Фактура трикотажного полотна визначається структурою його поверхні. На формування фактури найбільше впливають такі чинники, як вид і лінійна густина ниток і пряжі, вид переплетення, щільність і спосіб обробки полотен. Залежно від призначення трикотажного полотна лицевий його бік може мати різноманітну фактуру: гладку, шорстку, візерункову, рельєфну, ажурну, ворсову (з начісним і петельним ворсом). Найширше використовується трикотаж із гладкою лицевою фактурою (кулірна гладь, ластик, інтерлок). Костюмно-платтяні трикотажні вироби, перш за все за своєю формою та розмірами, повинні відповідати формі та розмірним характеристикам людини. Цим забезпечується нормальна посадка виробів на фігурі людини та зручність їх у процесі експлуатації. Вимоги гігієни до цих виробів здебільшого визначаються особливостями природно-кліматичних умов їх експлуатації (осінньо-зимове, весняно-літнє призначення). Крім естетичних і гігієнічних вимог, трикотажні полотна костюмно-платтяного призначення повинні мати високу зносо- і формостійкість, які гарантували б заданий термін експлуатації виготовлених з них виробів, сталість їх форми та розмірів. Ці полотна мають характеризуватися високою атмосферостійкістю, стійкістю до підвищеної температури та хімічних реагентів, які використовуються під час періодичного хімічного чищення костюмно-платтяних виробів. Основною функцією виробів пальтового призначення є надійних захист організму людини від дії несприятливих кліматичних умов – охолодження, опадів, вітру тощо. Полотна пальтового призначення повинні мати високу теплозахисну здатність та необхідну відштовхувальну здатність. Повинні бути суворо регламентовані показники повітропроникності, вологопровідності, водопоглинання та гігроскопічності [18]. Відповідно до стандартів пряжа повинна постачатися в бобінах, але допускається і постачання в мотках. Бобіна повинна мати відповідну масу, діаметр та визначену довжину нитки в бобіні, відповідно до договору поставки. Якщо пряжа постачається в мотках, то повинні бути встановлені периметр мотка, вид намотування, вільна перев’язка мотків. Кінці пряжі повинні бути зав’язані ткацьким гарно затягнутим вузлом. Важливим є дотримання безпечності пряжі та ниток для виготовлення трикотажного одягу, оскільки одяг безпосередньо контактує з тілом людини. В Україні питання безпечності одягу загалом не має національних нормативів і регламентів відносно міграції з них хімічних речовин. Для цього в Європі діє Міжнародна асоціація дослідження і випробувань в галузі екології текстилю («Oeko-Tex-100»), в яку входить 12 країн. Вона займається не тільки дослідженнями, а й розробкою науково обґрунтованих вимог безпечності текстильних матеріалів та виробів з них. Продукція, що пройшла випробування в спеціалізованих випробувальних лабораторіях і випробування в галузі екології текстилю («Oeko-Tex-100») обов’язково маркується. Знак Eko-tex Standard 100 гарантує відсутність у виробі отруйних речовин. Продукція, зокрема, перевіряється на наявність таких речовин:
Цим стандартом регламентують допустимий рівень шкідливих речовин у трикотажних матеріалах і виробах із них залежно від класу, до якого вони належать:
В табл. 1.3 наведено деякі вимоги стандарту Oeko-Tex-100 до трикотажної продукції першого, другого та третього класу. Перевірки на шкідливі речовини по Oeko-Tex® Standard 100 завжди орієнтуються на призначення текстильної продукції, тому чим тісніший контакт виробів зі шкірою людини, тим жорсткіші вимоги до даних виробів [19]. Таблиця 1.3 |