Диплом. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні
 Скачать 0.5 Mb.
|
|
Вимоги стандарту Oeko-Tex-100 щодо безпечності трикотажної продукції
Наразі широко розповсюджена проблема мікробіологічного руйнування текстильних матеріалів з натуральної сировини. Найбільшому руйнуванню піддається вовна. Руйнування вовни протікає в декілька стадій: спочатку мікроорганізми руйнують лускатий шар, а потім проникають в корковий шар волокна, хоча сам корковий шар не руйнується, так як живильним середовищем служать розташовані між клітинами прошарки міжклітинної речовини. У результаті порушується структура волокна: лусочки і клітини більше не пов'язані між собою, волокно розтріскується і розпадається. А це призводить до повного руйнування волокна та неможливості його використовувати. Активність мікробіологічних процесів, що розвиваються на вовні, залежить від механічних пошкоджень волокна та попередньої обробки вовни. Тому, якщо механічні пошкодження вже наявні, то необхідно чітко дотримуватися умов зберігання, а також періодично проводити профілактичні заходи ( обробка спеціальними речовинами) для попередження мікробіологічних процесів.. Пошкодження вовняних волокон можна звести до декількох узагальнених видів, обумовленими особливостями їх структури:
Незалежно від змісту поживних речовин, здатність мікробів до росту в матеріалі залежить від наявності води. Вміст води в текстильних матеріалах залежить від їх температури, вологості, хімічної та фізичної будови. Зниження температури повітря знижує водопоглинання, а надлишок води поглинається органічними матеріалами. Субстрат може містити велику кількість води, яка не може бути використана біологічними шкідниками [21]. Окрім того, зберігання текстильних матеріалів в неналежних умовах найбільш часто призводить до біологічних пошкоджень. Наявність різних забруднюючих речовин в матеріалі спричиняє їх хімічні зміни, а це погіршує естетичні властивості товарів. Поряд з частинками пилу присутні і спори грибів, які осідають на матеріал, а потім починають розвиватися в сприятливих умовах. Ріст грибів часто починається там, де є легко доступні джерела живлення, наприклад, органічні сполуки з пилу, фрагменти текстильних ниток, кутикула залишків клітин, крохмальні зерна, неорганічні сполуки різного типу. Ці речовини разом з поглиненою водою можуть створити сприятливе мікросередовище на поверхні матеріалу. Також ріст грибів може початися на текстильних волокнах, з яких мікроорганізми отримують поживні інгредієнти, щоб продовжити свій життєвий цикл, що викликає погіршення продукту. Фарбування текстильних матеріалів також може стати причиною їх пошкодження. Грибкові пігменти утворюються протягом метаболічних процесів. Багато видів грибів генерують широкий спектр пігментів (жовтий, червоний, коричневий, зелений, синій, рожевий, фіолетовий і т.д.) різного хімічного складу. У гіфах клітинних стінок деяких грибів присутні меланіни, що може призвести до коричневого або чорного забарвлення об'єктів. Хоча фарбування не завжди супроводжується механічним пошкодженням волокна, це значно знижує якість використовуваного продукту, іноді роблячи його використання неможливим [22]. Таким чином, пошкодження вовни призводить до зниження її міцності, збільшення кількості відходів при гребенечесанню, а також до придбання небажаного синього, зеленого або брудного забарвлення і появи гнильного запаху. Отже, вимоги до пряжі та ниток для виготовлення трикотажного одягу регламентуються державними нормативними документами, якими передбачаються обов’язкові та рекомендовані вимоги. Сфера безпеки та екології текстильних виробів регулюється міжнародним документом - «Oeko-Tex-100». РОЗДІЛ 2 ТОВАРОЗНАВЧА ОЦІНКА ПРЯЖІ І НИТОК ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ТРИКОТАЖНОГО ОДЯГУ НА ПАТ «СОФІЯ»
Пряжа та нитки є сировиною для виготовлення трикотажного одягу, а сировина – є основним фактором, який впливає на якість готового виробу. Тому контроль за якістю безпосередньо пряжі та ниток має виняткове значення для майбутнього готового виробу. Визначення геометричних, механічних властивостей та крутіння пряжі та ниток є важливим елементом для формування якості трикотажного одягу. Об'єкт дослідження – пряжа та нитки ПАТ «Софія». Для проведення дослідження було обрано вісім зразків пряжі та ниток різного волокнистого складу та виробників, які використовуються для виготовлення трикотажного одягу на ПАТ «Софія», характеристика яких на наведена в табл.2.1 (Додаток Б). Таблиця 2.1 Характеристика досліджуваних зразків
Продовження табл. 2.1
Експериментально досліджувалися волокнистий склад, лінійна густина, крутіння та розривне навантаження пряжі та ниток. Визначення волокнистого складу проводять згідно ДСТУ 4057-2001 «Матеріали текстильні. Метод ідентифікації волокон» [23], який поширюється на волокна, нитки пряжу, матеріали текстильні та вироби з них і встановлює механічні і хімічні методи ідентифікації їхнього волокнистого складу, в тому числі якісний і кількісний аналіз. Ідентифікація волокнистого складу – процес оцінювання однорідності (неоднорідності)текстильного матеріалу, попередньо звільненого від не волокнистих речовин, кількості волокнистих складових (компонентів), притаманних кожній з них характерних властивостей, залежно від яких визначають вид волокна та масову частку кожного з цих видів. Якісний аналіз проводимо методом мікроскопічного дослідження. Суть методу полягає у визначенні природи волокна за допомогою мікроскопа. Для проведення випробувань використовують: мікроскоп світловий біологічний, піпетку або скляну паличку, препарувальні голки, пінцет, ножиці, воду дистильовану, гліцерин, предметні та накривні скельця. За допомогою препарувальної голки роз’єднують відрізок нитки (пряжі) на елементарні нитки (волокна) і готують препарат. Предметні і накривні скельця протирають ганчіркою. На предметне скло піпеткою або скляною паличкою наносять 1 – 2 краплини дистильованої води або гліцерину, в яких пінцетом розміщують декілька волокон (елементарних ниток). Препарувальною голкою розправляють волокна таким чином, щоб вони були добре змочені і розташовані паралельно рівномірним тонким шаром без скупчення. Предметне скло обережно накривають накривним склом таким чином, щоб під ним не виникали бульбашки повітря. Потім виготовлений препарат розміщують на предметному столику мікроскопа і закріплюють затискачами. Обертаючи столик мікроскопа і досліджуючи препарат, вибирають найбільш характерну ділянку структури волокна. Дослідження спочатку проводять із малим збільшенням, потім – із більшим. Кількісний аналіз проводимо хімічним методом. Після ідентифікації компонентів суміші елементарну пробу нарізають на шматочки і кладуть в скляночку для зважування. Пробу висушують до постійної сухої маси і зважують. Проба вважається постійно сухою, якщо зміна її маси після наступного сушіння протягом 60 хв становить менше ніж 0,05%. Пробу переносять у конічну колбу. Повторно зважують скляночку і знаходять постійно суху масу проби. Пробу обробляють розчинником, промивають залишок і фільтрують крізь фільтрувальний тигель. Висушують тигель із залишком, охолоджують і зважують. Використовуємо для випробування дві проби. В одній пробі розчиняють перший компонент, в іншій пробі – другий компонент. Нерозчинені залишки кожної проби зважують та обчислюють вміст кожного нерозчиненого компонента за відповідними втратами мас. Вміст третього компонента обчислюють за різницею [23]. Визначення лінійної густини проводять згідно з ГОСТ 6611.1-73 «Нити текстильные. Метод определения линейной плотности» [24], який поширюється на нитки текстильні: пряжу (одиничну і кручену) з натуральних, хімічних волокон і змішану; джгут не текстурований; хімічні нитки (мононитки, комплексні, кручені комплексні, кручені комбіновані); неоднорідні нитки і нитки шовку-сирцю і встановлює метод визначення лінійної густини. Суть методу полягає у відмотуванні нитки визначеної довжини у вигляді пасма або відрізка та визначенні його маси. Від кожної відібраної по ГОСТ 6611.0-73 одиниці продукції відбирають точкові проби: пасма або відрізки ниток. Для проведення випробування використовують мотовило з периметром (1000±2) мм, ваги лабораторні по ГОСТ 24104-2001, ваги торсіонні та квадранти вагові. Ваги повинні забезпечувати зважування з похибкою не більше 0,5% від зважуваної маси. Одиниці продукції або пучки ниток перед випробуванням повинні бути звільнені від зовнішньої упаковки і витримані в кліматичних умовах по ГОСТ 10681-75. В цих же умовах повинно проводитись випробування. Для визначення лінійної густини ниток використовують пасма довжиною нитки 200, 100, 50, 25, 20, 10 і 5 м та відрізки ниток довжиною 1 і 0,5 м. Відмотування пасма на мотовилі відбувається при проходженні нитки через всі ниткопровідники зі швидкістю – в межах 100 – 200 м/хв – з усіх видів одиниць продукції, крім мотків і великих двохфланцевих котушок; (100±5) м/хв – з мотків і великих двохфланцевих котушок. Відрізки ниток довжиною 0,5 м отримують одночасно з визначенням розривного навантаження методом розриву однієї нитки або шляхом заправки нитки в затискачі розривної машини або лічильника крутіння при затискній довжині 0,5 м і попередньому навантаженні, величина якого повинна відповідати вимогам ГОСТ 6611.2-73. Нитки відрізають лезом бритви по грані затискувачів розривної машини або лічильника крутіння і згортають грудкою або колечком. Для отримання ниток довжиною 1 м на мотовило з визначеною швидкістю намотують пасма довжиною не більше 25 м, потім двома пальцями лівої руки затискають пасмо в одному місці і поряд розрізають його ножицями. Для визначення фактичної лінійної густини ниток всі пасма або відрізки ниток зважують з похибкою не більше 0,5% від їх загальної маси. Потім підраховують загальну довжину всіх пасом та відрізків ниток і розраховують лінійну густину. Розраховують фактичну лінійну густину Т за формулою (2.1):  , (2.1)де m – маса, мг, г; L - довжина, м, км. Фактичну лінійну густину (  ) визначають за формулою (2.2): (2.2)де  - загальна маса пасом або відрізків, г;L – довжина нитки в пасмі або довжина відрізка, м;  - число пасом або відрізків [24].Визначення числа крутіння проводять згідно з ГОСТ 6611.3-2003 (ИСО 2061:1995) «Материалы текстильные. Нити. Методы определения числа кручений, укрутки и направления крутки» [29], який поширюється на пряжу (одиничну і кручену) з натуральних, хімічних волокон і змішану; нитки (комплексні, кручені комплексні, кручені комбіновані) натуральні, хімічні і неоднорідні одно кручені і багато кручені і встановлює методи визначення фактичного числа крутіння, скрутки, направлення крутіння ниток, числа елементарних ниток в комплексній нитці і підрахунок коефіцієнта крутіння ниток. Проби відбираються по ГОСТ 6611.0-73 «Нити текстильные. Правила приемки» [25]. Для проведення випробування використовують лічильник крутіння з хитаючим або ковзним затискачем з похибкою не більше ±0,25 обороту (Додаток В), оптичний пристрій, устаткування для розміщення проби. Нитку заправляють в затискачі лічильника крутіння при попередньому навантаженні, значення якого встановлюють в залежності від лінійної густини в розрахунку (5±1) мН/текс відповідно до додатка Д. При заправці нитки в затискачі лічильника крутіння не допускається розтягувати та розкручувати її. Визначення направлення крутіння проводять одночасно з визначенням числа крутіння на лічильнику крутіння, за напрямом обертання рухомого затискувача при розкручуванні нитки. При розкручуванні нитки проти часової стрілки – крутіння праве Z, за часовою стрілкою – крутіння ліве S. Записують напрям крутіння. Розкручування проводять до повної паралелізації первинних ниток крученої пряжі у напрямку, протилежному до напрямку скручування досліджуваної нитки. Лічильник крутіння покаже число скручувань нитки на обрану довжину. Фактичне число крутіння ниток на 1 м розраховують за формулою (2.3)  , (2.3)де К  – крутіння фактичне, кр/м; - число випробувань; - відстань між затискувачами, м; - значення числа крутінь окремих випробувань кр/м.Коефіцієнт скручування ниток (α) є комплексною характеристикою і свідчить про інтенсивність скручування волокон у пряжі. Коефіцієнт розраховують за формулою (2.4):  , (2.4)де  – скручування фактичне, кр/м;– фактична лінійна густина пряжі, текс [29].Визначення розривного навантаження та подовження при розриві проводять згідно з ГОСТ 6611.2-73 (ИСО 2062-72, ИСО 6939-88) «Нити текстильные. Методы определения разрывной нагрузки и удлинения при разрыве» [28], який поширюється на пряжу (одиничну і кручену) з натуральних, хімічних волокон і змішану; нитки (мононитки, комплексні, кручені комплексні, кручені комбіновані) натуральні, хімічні і неоднорідні і встановлює методи визначення розривного навантаження, подовження при розриві нитки і підрахунок питомого розривного навантаження ниток. Суть методу полягає в розтягуванні нитки до розриву і визначенні величини розривного навантаження і подовження при розриві. Відбір проб здійснюють по ГОСТ 6611.0-73 «Нити текстильные. Правила приемки» [25]. Для проведення випробування використовують розривні машини маятникового типу, вантажі попереднього навантаження, секундомір по нормативному документу. Розривне навантаження ниток визначають методом розриву однієї нитки або методом розриву пасма. Подовження при розриві ниток визначають одночасно з визначенням розривного навантаження методом розриву однієї нитки. Відстань між затискачами розривної машини приймають рівною (500±1) мм. Перед початком випробування з кожного паковання відмотують від 1 до 10 м ниток і відкидають. Між випробуваннями (крім випробування на автоматичних розривних машинах) відмотують 12-15 м для лляної пряжі і ниток шовку-сирцю, 1-3 м – для всіх інших ниток. Нитки заправляють в затискачі розривної машини при попередньому навантаженні, яке встановлюється в залежності від лінійної густини в розрахунку (0,5±0,1) сН/текс або (5±1) мН/текс по ГОСТ 26171-2001, якщо при цьому попередньому навантаженні нитки розтягуються не більше ніж на 0,5%. Якщо нитки розтягуються більше ніж на 0,5%, попереднє навантаження встановлюють за узгодженням з споживачем. Детальніша інформація про попереднє навантаження наведена в додатку Д. За фактичне розривне навантаження і фактичне подовження при розриві ниток приймають середнє арифметичне всіх результатів випробування. Відносне розривне подовження  (%) – відношення абсолютного розривного подовження до початкової довжини проби, виражене у відсотках, розраховується за формулою (2.5): , (2.5)де  - зміна довжини при розриві, мм; - початкова (затискна) довжина проби, мм.Відносне розривне навантаження розраховується за формулою (2.6):  , (2.6)де  - фактичне розривне навантаження, сН; - фактична лінійна густина, текс [28].
В 2012 р. вітчизняна легка промисловість працювала нестабільно, темпи галузевого виробництва нижчі, ніж в 2011 р. В цілому протягом 2012 р. у промисловості відбувалося зменшення виробництва, проте у легкій промисловості спостерігалася динаміка поступового збільшення його, що показано на рис. 2.1. Рис.2.1 Динаміка обсягів виробництва продукції легкої промисловості, %, до відповідного періоду попереднього року За січень-листопад 2012 р. реалізовано товарів легкої промисловості на суму 7248,8 млн. грн. (0,7% від усієї реалізованої продукції в промисловості). За січень-лютий 2013 р. реалізовано товарів легкої промисловості на суму 1224,3 млн. грн. , що також становить 0,7% усієї реалізованої продукції в промисловості. Тобто початок 2013 р. відповідає тенденціям 2012 р. [31]. Ринок трикотажних виробів поступово розвивається, особливо стрімкі зростання характерні для панчішно-шкарпеткових виробів та спіднього трикотажу. На початок 2012 р. порівняно з аналогічним періодом 2011 р. індекс обсягів легкої промисловості становив 89,4%, найменший спад виробництва спостерігався в текстильній та трикотажній промисловості – індекс становив 93,7% . У кількісному вираження за цей період збільшилося виробництво тканин – на 23%, пряжі бавовняної – на 26,5%, трикотажу спіднього – на 34,5%. Водночас, зменшилося виробництво трикотажних виробів: панчішно-шкарпеткових виробів – на 23,7 %, одягу верхнього трикотажного – на 21,7%, светрів, джемперів, пуловерів – на 41,8%. Скорочення виробництва даних товарів на вітчизняних підприємствах в основному пов’язане з труднощами з реалізацією через насичення внутрішнього ринку аналогічною імпортною продукцією[32]. За січень - вересень 2012 р. реалізовано товарів легкої промисловості на суму 2333,4 млн. грн. В 2011 р. імпорт трикотажного одягу становив на 51,3 млн. дол. Збільшується обсяг імпорту за окремими позиціями сировинних матеріалів, які ввозяться в основному як давальницька сировина за контрактними іноземними замовленнями [33]. На ринку представлено дуже багато імпортних трикотажних виробів, при цьому значна частка припадає Китай та Туреччину. Обсяг експорту та імпорту трикотажного одягу на території України є нерівномірним, спостерігається тенденція значного перевищення імпорту над експортом в декілька разів, а іноді і в десятки разів. Ринок пряжі та ниток стабільний та достатньо конкурентоспроможний. Вироблено пряжі та ниток в Україні в 2012 р. на суму понад 122 млн. 300 тис. грн. Сектор даної продукції в цілому є імпортозалежним. Експортовано пряжі та ниток з України в третьому кварталі 2012 р. на суму близько 210 тис. дол., що на 44% менше порівняно з попереднім кварталом. В даному секторі спостерігається спад попиту на продукцію українських підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Імпортовано було продукції в цьому ж кварталі на суму понад 14 млн. 200 тис. дол., що на 8% більше в порівнянні з попереднім кварталом. Аналізуючи імпорт та експорт пряжі та ниток відповідно до товарних позицій за УКТЗЕД за даними табл.2.2. приходимо до висновку, що імпорт за всіма позиціями значно переважає експорт. Таблиця 2.2 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||