ПатА модуль пухлини. №3 модуль патА. Етіологія пухлин. Канцерогенні агенти і їх взаємодія з клітинами
 Скачать 256.09 Kb.
|
|
Гломусна пухлина (гломус-ангіома) досить часто розвивається в шкірі кистей і ступнів, переважно на пальцях. Складається з щілиноподібних судин, висланих ендотелієм і оточених муфтами з епітеліоїдних (гломусних) клітин. В пухлині багато нервів. Лімфангіома розвивається з лімфатичних судин, які хаотично розростаються в різних напрямках і утворюють вузол або дифузне потовщення органа (в язику — макроглосія, в губі — макрохейлія). На розтині пухлина являє собою порожнини різної величини, заповнені лімфою. Доброякісна синовіома виникає з синовіальних елементів сухожиль. Побудована пухлина з великих поліморфних клітин, розташованих у вигляді альвеол і багатоядерних гігантських клітин (гігантома). Між клітинами знаходяться пучки сполучнотканинних волокон, які іноді підлягають гіалінозу; кровоносних судин в ній мало. В центральній частині пухлини іноді зустрічаються ксантомні клітини. Доброякісна мезотеліома – мезенхімальна пухлина у вигляді щільного вузла в серозних оболонках (плеврі) і за своєю будовою подібна фібромі (фіброзна мезотеліома). Серед пухлин кісток виділяють кістковотвірні та хрящотвірні пухлини, гігантоклітинну пухлину і кістковомозкові пухлини. До доброякісних кісткотвірних пухлин відносять остеому і доброякісну остеобластому, до хрящотвірних пухлин — хондрому і доброякісну хондробластому. Остеома може розвиватися як в трубчастих, так і в губчастих кістках, частіше в кістках черепа. Позакісткова остеома може виникати в язиці та молочній залозі. Розрізняють губчасту та компактну остеому. Губчаста остеома побудована з хаотично розташованих кісткових балочок, між якими в різній кількості розростається сполучна тканина. Компактна остеома являє собою масив кісткової тканини, яка не має звичайної остеоїдної структури. Доброякісна остеобластома складається з дрібних остеоїдних і частково обвапнених кісткових балок, які анастомозують між собою (остеоїд-остеома); між балками багато судин і клітинно-волокнистої тканини з багатоядерними остеокластами. Хондрома — пухлина, яка виникає з гіалінового хряща. Вона щільна, на розтині має вигляд гіалінового хряща. Побудована з безладно розташованих зрілих клітин гіалінового хряща, які містяться в основній речовині. Пухлина може досягати значних розмірів. Найбільш часта локалізація — кисті й ступні, грудина, хребці, кістки тазу. Якщо пухлина локалізується в периферичних відділах кістки, її називають екхондромою, в центральних відділах кістки — енхондромою. Доброякісна хондробластома відрізняється від хондроми тим, що в ній знаходяться хондробласти і хондроїдна проміжна речовина; більш виражена реакція остеокластів. Гігантоклітинна пухлина – досить часто зустрічається в стоматологічній практиці і розвивається внутрішньокістково — це так звана гігантоклітинна пухлина (остео-бластокластома). Вона складає до 30% всіх кісткових пухлин і пухлиноподібних захворювань щелепних кісток. Зустрічається у людей у віці 11—30 років, частіше у жінок. Найчастіше її локалізація — нижня щелепа в області премолярів. Пухлина викликає деформацію щелепи, росте на протязі багатьох років, руйнує кістку на значному протязі, по мірі зникання кістки в самій пухлині по її периферії відбувається новоутворення кістки. Пухлина має вигляд щільного вузла, на розтині червоного або бурого кольору з білими ділянками та дрібними і великими кістами. При гістологічному дослідженні будова пухлини досить характерна: її паренхіма складається із великої кількості однотипних дрібних одноядерних клітин овальної форми. Серед них розташовані гігантські багатоядерні клітини, іноді дуже численні. В пухлині зустрічаються дрібні крововиливи і зерна гемосидерину, що й надає пухлині бурого кольору. Іноді серед дрібних клітин знаходять новоутворені кісткові балочки. Одночасно спостерігається їх розсмоктування багатоядерними пухлинними клітинами. Таким чином, за своєю функцією клітини, які складають паренхіму пухлини, є остеогенними, причому дрібні клітини типу остеобластів, а багатоядерні — типу остеокластів. Звідси і назва пухлини — остеобластокластома Ця пухлина може підлягати малігнізації. Злоякісні пухлини Злоякісні мезенхімальні пухлини складаються з незрілих клітин, похідних мезенхіми (див. табл. 9). Вони відрізняються клітинним атипізмом, іноді настільки вираженим, що неможливо встановити походження пухлини. В таких випадках використовують сучасні методи дослідження — гістохімічні, імуноморфологічні, електронно-мікроскопічні та культуру тканини. Злоякісна мезенхімальна пухлина визначається терміном «саркома» (від грец. загсоз — м'ясо). На розтині така пухлина білувато-сіра, нагадує риб'яче м'ясо; метастазує головним чином гематогенним шляхом. Фібросаркома — злоякісна пухлина, що розвивається з волокнистої (фіброзної) сполучної тканини і найбільш часто локалізується в верхніх і нижніх кінцівках (плече, стегно). В одних випадках вона має вигляд вузла, відмежованого від прилеглих тканин, в інших — пухлина не має меж та інфільтрує м'які тканини. Складається пухлина з незрілих фібробластоподібних клітин і колагенових волокон. В залежності від зрілості і взаємовідношення клітинних і волокнистих елементів пухлини розрізняють диференційовану і низькодиференційовану фібросаркоми. Диференційована фібросаркома має клітинно-волокнисту будову {клітинно-волокниста саркома), причому волокнистий компонент переважає над клітинним. Низькодиференційована фібросаркома побудована з незрілих, поліморфних клітин, з великою кількістю мітозів (клітинна саркома — див. мал. 120), вона володіє більш вираженою злоякісністю і частіше дає метастази. Саркоми з дрібних, круглих або поліморфних клітин можуть бути невідомого гістогенезу, в таких випадках говорять про некласифіковану пухлину. Вибухаюча дерматофіброма (злоякісна гістіоцитома) відрізняється від дерматофіброми (гістіоцитоми) великою кількістю фібробластоподібних клітин з мітозами. Пухлина росте повільно, інфільтративно, метастазує рідко, але схильна до рецидивів. Ліпосаркома (ліпобластична ліпома) — злоякісна пухлина з жирової тканини. Зустрічається рідко, досягає великих розмірів; на розтині має вигляд жирової тканини. Гістологічно пухлина побудована з ліпоцитів різного ступеня зрілості та ліпобластів. Виділяють декілька видів ліпосарком: переважно високодиферен-ційовану; переважно міксоїдну (ембріональну); переважно кругло-клітинну; переважно поліморфноклітинну. Ліпосаркоми ростуть повільно і довгий час не дають метастазів. Злоякісна гібернома відрізняється від гіберноми значним поліморфізмом клітин, серед яких зустрічаються гігантські клітини. Лейоміосаркома (злоякісна лейоміома) — злоякісна пухлина з гладком'язових клітин. Від лейоміоми відрізняється значним клітинним і тканинним атипізмом, великою кількістю клітин з типічними і атипічними мітозами. Іноді атипізм досягає такого рівня, що не можна встановити гістогенез пухлини. Рабдоміосаркома (злоякісна рабдоміома) — злоякісна пухлина з поперечносмугастих м'язів. Гістологічно будова пухлини вкрай поліморфна. Клітини гублять схожість з поперечносмугастими м'язами. Але знаходження в пухлині окремих клітин з поперечною почерченістю, а також результати імуногістохімічного дослідження з використанням специфічної сироватки дозволяють верифікувати пухлину. З лоякісна зернисто-клітинна пухлина — злоякісний аналог міоми з міобластів або пухлини Абрикосова (злоякісна міобластома) зустрічається дуже рідко. Вона подібна злоякісній рабдоміомі, містить атипові клітини з зернистою цитоплазмою. Ангіосаркома — злоякісна пухлина судинного походження, багата атиповими клітинами ендотеліального або періоцитарного характеру (мал. 121). В першому випадку говорять про злоякісну гемангіоендотеліому; в другому — про злоякісну гемангіо-перицитому. Ангіосаркомі властива висока злоякісність, а також здатність до ранніх гематогенних метастазів. Остеосаркома (остеогенна саркома) — злоякісна пухлина з остеогенної тканини, багатої вкрай атиповими клітинами остеобластичного типу з великою кількістю мітозів, а також з примітивної кістки. В залежності від переваги кісткоутворення або кістко-руйнування виділяють остеобластичну і остеолітичну форми остеосаркоми. Хондросаркома відрізняється від хондроми поліморфізмом клітин з патологічними мітозами, хондроїдним типом проміжної речовини з осередками остеогенезу, ослизненням, некрозами. Росте пухлина повільно, метастази пізні. Лімфангіосаркома виникає на фоні хронічного лімфостазу; представлена лімфатичними щілинами з проліферуючими атиповими ендотеліальними клітинами (злоякісна лімфангіоендотеліома ). Синовіальна саркома (злоякісна синовіома) найбільш часто розвивається у великих суглобах. Вона має поліморфну будову, в одних випадках переважають світлі поліморфні клітини, псевдоепітеліальні залозисті утворення та кісти; в інших — фібро-бластоподібні атипові клітини і колагенові волокна, а також структури, схожі з сухожиллям. Злоякісна мезотеліома частіше виникає в очеревині; рідше — в плеврі та перикарді. Пухлина побудована з великих атипових клітин з вакуольозованою цитоплазмою, досить часто зустрічаються тубулярні та сосочкові структури (епітеліальна мезотеліома). Пухлини нервової системи відрізняються від пухлин іншого походження великою різноманітністю, тому що виникають з різних елементів нервової системи: центральної, вегетативної, периферичної, а також елементів мезенхімальної системи, які входять до складу нервової системи. За ступенем диференціювання вони можуть бути більш або менш зрілими, тобто доброякісними і злоякісними Однак при локалізації в головному або спинному мозку вони завжди перебігають як злоякісні, тому що навіть при повільному рості чинять тиск на життєвоважливі центри і спричиняють порушення їх функцій. Пухлини центральної нервової системи розподіляються на нейроектодермальні і менінгосудинні. Пухлини нервової системи та оболонок мозку
Нейроектодермальні пухлини Нейроектодермальні (нейроепітеліальні) пухлини головного і спинного мозку побудовані з похідних нейроектодерми. Вони частіше, ніж пухлини інших органів, мають дизонтогенетичне походження, тобто розвиваються із залишків клітин-попередників зрілих елементів центральної нервової системи, тому їх гістологічну належність іноді важко встановити. Клітинний склад цих пухлин відповідає певним фазам розвитку нейрональних і гліальних елементів нервової системи. Серед нейроектодермальних пухлин виділяють: астроцитарні, олігодендрогліальні, епендимальні та пухлини хоріоїдного епітелію; нейрональні, низькодиференційовані та ембріональні. Злоякісні нейроектодермальні пухлини метастазують, як правило, в межах порожнини черепа і дуже рідко – у внутрішні органи. Астроцитарні пухлини Астроцитарні пухлини (гліоми) розподіляють на доброякісні - астроцитома і злоякісні - астробластома (злоякісна астроцитома). Астроцитома - доброякісна нейроектодермальна пухлина, яка розвивається з астроцитів; спостерігається в молодому віці, іноді у дітей; локалізується в усіх частинах мозку. Розміри пухлини досягають 5-10 см в діаметрі; вона не завжди відокремлена від прилеглої тканини; на розтині має однорідний вигляд, іноді в пухлині зустрічаються кісти; росте пухлина повільно, в ній мало судин. В залежності від гістологічної будови пухлини виділяють три види астроцитом: фібрилярну, протоплазматичну і фібрилярно-протоплазматичну (змішану). Фібрилярна астроцитома багата гліальними волокнами, розташованими у вигляді паралельних пучків; в пухлині мало клітин типу астроцитів. Протоплазматична астроцитома побудована з клітин різних розмірів і форми з відростками, які переплітаються між собою, утворюючи густу сітку, ці клітини схожі з астроцитами. Фібрилярно-протоплазматична (змішана) астроцитома характеризується рівномірним розміщенням астроцитів і гліальних клітин з відростками; зустрічається рідко. Астробластома (злоякісна астроцитома) характеризується клітинним поліморфізмом, можливі некрози і крововиливи; метастазує лікворним шляхом, росте швидко, зустрічається рідко. Олігодендрогліальні пухлини Олігодендрогліальні пухлини можуть бути як доброякісними – олігодендрогліома, так і злоякісними – олігодендрогліобластома. Олігодендрогліома має вигляд осередку однорідної сіро-рожевої тканини. Побудована вона з невеликих круглих або веретеноподібних клітин; можливий розвиток дрібних кіст, а також відкладання вапна. Олігодендрогліобластома (злоякісна олігодендрогліома) характеризується як тканинним, так і клітинним поліморфізмом, патологічними мітозами; досить часто трапляються некрози і крововиливи. Епендимальні пухлини і пухлини хоріоїдного епітелію До доброякісних пухлин зазначеного походження відносяться епендимома і хоріоїдна папілома, а до злоякісних – епендимобластома і хоріоїдкарцинома. Епендимома – гліома, яка за походженням пов’язана з епендимою шлуночків головного мозку. Вона має вигляд інтра- або екстравентрикулярного вузла, досить часто з осередками некрозу і кістами. Типовими для цієї пухлини є скопичення уні- або біполярних клітин навкруги судин (псевдорозетки) і порожнини, вислані епітелієм (істинні розетки). Епендимобластома – злоякісний варіант епендимоми (злоякісна епендимома), відрізняється від доброякісної пухлини різко вираженим клітинним атипізмом. У дорослих людей може нагадувати гліобластому, а у дітей – медулобластому. Пухлина швидко росте, інтенсивно проникає в прилеглі тканини і дає метастази по лікворній системі. Хоріоїдна папілома (хоріоїдпапілома) – папілома з епітелію судинного сплетіння мозку; має вигляд ворсинчастого вузла в порожнині шлуночків мозку; складається з множинних ворсинчастих розростань епітеліальних клітин кубічної або призматичної форми. Хоріоїдкарцинома (злоякісна хоріоїдна папілома) зовні має вигляд вузла, розташованого в порожнині шлуночків, пухлина зв’язана з судинним сплетінням. Побудована з анаплазова-них клітин судинного сплетіння (папілярний рак); зустрічається рідко. Нейрональні пухлини До клітин нейронального походження відносять гангліоневрому (гангліоцитома), гангліонейробластому (злоякісна гангліоцитома) і нейробластому. Гангліоневрома (гангліоцитома) – рідкісна доброякісна пухлина, яка локалізується в області дна III шлуночка; рідше – в півкулях великого мозку. Побудована пухлина із зрілих гангліозних клітин, розділених пучками гліальної строми на ділянки різної величини. Гангліонейробластома – злоякісний аналог гангліоневроми (злоякісна гангліоцитома) - надзвичайно рідкісна пухлина центральної нервової системи. Відрізняється різко вираженим клітинним поліморфізмом; схожа на злоякісну гліому. Нейробластома – рідкісна високозлоякісна пухлина головного мозку; зустрічається у дітей. Побудована з великих полігональних клітин з пухирчастим ядром, множинними мітозами; клітини утворюють синцитіальні структури; в пухлині багато тонкостінних судин. Окрім цього вважають, що Нейробластома – злоякісна пухлина із стовбурових клітин симпатичних гангліїв і мозкової речовини надниркових залоз. У останні часи з’явилась точка зору, що нейробластоми гістогенетично відносяться до апудом, оскільки вони виділяють катехоламіни. Локалізуються в області надниркових залоз, симпатичних вузлів шиї або грудної порожнини, а також в заочеревинному просторі. Пухлина може виникати мультицентрично - в обох надниркових залозах і гангліях грудної порожнини. Має вигляд вузла в тонкій капсулі, руйнує надниркові залози; на розтині рожево-білого кольору з осередками некрозу і крововиливами. Гістологічно пухлина побудована із великих лімфоцитоподібних клітин з гіперхромним ядром і ледве помітною цитоплазмою - симпатогоніїв, звідки стара назва цього недиференційованого виду пухлини -симпатогоніома. Клітини утворюють розетки, в центрі яких при імпрегнації сріблом виявляють нервові відростки. В пухлині зустрічаються великі поля некрозу з каріорексисом і крововиливи. В більш диференційованих пухлинах – симпатобластомах клітини більші за розміром, цитоплазма їх ширше, ядра світліші, зустрічаються гігантські клітини, нейрофібрилярна сітка чітка. Ще більше диференційований тип пухлини - гангліонейробластома, характеризується наявністю атипічних гангліозних клітин. Описані випадки перетворення недиференційованих нейробластом у зрілі доброякісні гангліоневроми і гангліонейрофіброми, як спонтанно, так і під впливом лікування. Нейробластома росте швидко і досить рано і широко метастазує. Розрізняють 2 типи метастазів: 1) в регіональні лімфатичні вузли та печінку; 2) в кістки скелета - ребра, хребет, кістки таза і черепа. Іноді спостерігаються метастази в шкіру. Клінічний перебіг у дітей супроводжується підвищенням кров’яного тиску, пітливістю внаслідок секреції клітинами пухлини катехоламінів, які можна виявити у крові та сечі хворого. Нейробластома часто зустрічається у дітей віком до 1 року, але може спостерігатися і до 11-річного віку. Описані випадки нейробластоми у плодів і новонароджених, у дорослих ця пухлина зустрічаються дуже рідко (як казуїстика). Низькодиференційовані та ембріональні пухлини До пухлин цього походження відносять медулобластому і гліобластому. Медулобластома – злоякісна пухлина із нейроектодермальних ембріональних стовбурових клітин - медулобластів. Пухлина побудована із овальних або круглих клітин з бідною, майже непомітною цитоплазмою. Клітини складаються в розетки (утворюють кільцеподібні структури), в центрі яких знаходяться клітинні відростки. Типовим є утворення ритмічних структур, які мають вигляд клітинних рядів або колонок. Деякі дослідники вважають, що при онтогенезні медулобласти диференціюються на нейробласти і спонгіобласти. Пухлина зустрічається переважно у дітей, локалізується в області мозочка по середній лінії – по лінії змикання медулярної трубки (черв’як мозочку). Вона м’яка, сіро-рожева, проростає в тканину мозку і м’яку мозкову його оболонку. Метастазує за спинномозковою рідиною в межах ЦНС; рідко метастазує в легені гематогенним шляхом. Ретинобластома - злоякісна пухлина із ембріональних недиференційованих клітин сітківки ока. Вважають, що джерелом розвитку пухлини можуть бути також і медулобласти. Тканина пухлини сіро-жовта, м’якої консистенції. Пухлина складається із круглих і овальних клітин, які утворюють розетки, схильна до некрозів, часто має вигляд муфт, розташованих навкруги судин; осередки некрозу підлягають вапнуванню. Ретинобластоми зустрічаються частіше у дітей у віці молодше 2-х років; бувають двобічними, виникають іноді спонтанно, іноді мають спадковий характер (успадковуються за домінантним типом). Відомі випадки спонтанного видужування (реверсії). Пухлина проростає в прилеглі тканини, що супроводжується екзофтальмом, спотворює обличчя, проростає також у кістки, печінку, рідше – в легені, лімфатичні вузли. Гліобластома – злоякісна пухлина, друга за частотою після астроцитоми пухлина головного мозку. Частіше всього виникає у людей віком 40-60 років; локалізується в білій речовині головного мозку. Має м’яку консистенцію; на розтині пістрява у зв’язку з наявністю в ній осередків некрозу та крововиливів. Гістологічно пухлина побудована з клітин різної величини, що відрізняються формою ядер, вмістом в них хроматину. В клітинах багато глікогену. Часті патологічні мітози: пухлина швидко росте і може привести хворого до смерті протягом декількох місяців. Метастази знаходять тільки в головному мозку. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||