Функції мови у суспільстві. Інформаційна революція. Писемна традиція і суспільний розвиток. 2

• Название: Функції мови у суспільстві. Інформаційна революція. Писемна традиція і суспільний розвиток. 2
• Анкор: ukr.docx
• Дата: 11.03.2018
• Размер: 289.11 Kb.
• Имя файла: ukr.docx
• Тип: Документы; #16514
• страница: 23 из 26

Білет №51
Вербальні та невербальні засоби комунікації наукового етикету.

Основним універсальним засобом спілкування людей, висловлення їх думок, почуттів є мова (усна і письмова).

Формою існування мови є мовлення.

Мовлення - це реалізація мови людьми в процесі спілкування, тобто процес реалізації мовної діяльності. Мовець використовує засоби спілкування (звуки, слова та їхні форми, сталі звороти, моделі речень, тексти) для передавання певного змісту, до якого можуть входити, крім думок, почуття і волевиявлення.
Щоб бути зразковим, фахове мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:

• 
  змістовністю (розкриття суті висловлювання);
  

• 
  логічністю (послідовне викладення думки);
  
• 
  точністю (відбір мовних засобів, що найбільше відповідають висловлюваному змісту);
  
• 
  правильністю (дотримання норм літературної мови);
  
• 
  доречністю та доцільністю (використання мовних засобів відповідно до мети висловлювання та умов спілкування);
  
• 
  емоційністю (збудження почуттів).
  



Невербальні засоби спілкування - це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.


Ділове спілкування стає тим ефективнішим, чим краще в ньому пов'язуються всі засоби (і вербальні, і невербальні) із дотриманням ділового етикету. Так, люди, особливо під час першої зустрічі, звертають увагу на зовнішній вигляд одне одного. Тому одяг ділової людини має бути охайним, відповідати конкретній ситуації. Що і як одягати на зустріч залежить від того, відбудеться вона вдень чи ввечері, влітку чи взимку, буде офіційною чи дружньою. Звичайно недоречними на діловій зустрічі будуть відкрита сукня, сильні парфуми, надто яскравий макіяж.

Вітаючись, треба трохи нахилити голову, почекати, що і як співрозмовник відповість на вітання, а потім, посміхнувшись, підійти до нього, не забуваючи про необхідність дотримуватись відповідної дистанції. Господар повинен спочатку запропонувати присісти гостю, а потім сідає сам. Якщо господар хоче, щоб гостю було зручно, він пропонує йому самому обрати місце, куди сісти. Гість сам обере для себе найзручнішу дистанцію. Бажано, щоб співрозмовник при цьому не сидів спиною до дверей та інших людей, бо це може викликати в нього тривогу.

Завершуючи розмову, бажано встати, спокійно попрощатися. Доречно відзначити позитивні результати, що були досягнуті під час бесіди, виказати надію на продовження зустрічей. Щоб підкреслити особливу пошану до людини, варто зустріти її біля дверей, а після завершення розмови провести до дверей.

Отже, розвиваючись та оволодіваючи різними засобами спілкування (як вербальними, так і невербальними), людина самовдосконалюється і підвищує культуру своєї поведінки і спілкування.

Білет №52
Тематичні усні навчально-наукові презентації.

Презентація – спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого переконати або спонукати її до певних дій. Презентації здійснюють через три канал: вербальний, вокальний, невербальний.

Структурні компоненти презентації:

• 
  Експозиція – встановлення контакту з аудиторією, створення атмосфери доброзичливості, утримання уваги та спонукання інтересу до теми презентації. Вона має бути коротка, захоплива, оригінальна.
  

• 
  Вступ, якому відводиться 5-10% від перебігу всієї презентації, можна умовно переділити на 2 блоки: початок і вступ. Завдання – встановлення (якщо не вдалося під час експозиції) чи закріплення контакту з аудиторією, виклад лаконічних зауважень стосовно теми презентації.
  
• 
  Основна частина – серцевина вступу, плануючи яку доцільно виокремити ключові положення, переходи-зв’язки. Будь-яке велике повідомлення для того, щоб бути засвоєним, повинно містити один, іноді 2 і зрідка три пункти (ключові тези). Це дозволяє логічно структурувати матеріал, аби він був зручним для сприймання.
  
• 
  Резюме – підсумовує сказане, ущільнює зміст і свідчить про те, що презентація наближається до завершення.
  
• 
  Висновок – вихід з контакту, завершення спілкування. Це не тільки висловлення подяки за увагу, а ще одна фінальна спроба переконати аудиторію, тобто досягти мети презентації. Висновок має бути виразним, коротким і обов’язково оптимістично-мажорним.
  

Навчальні презентації призначені для допомоги викладачу забезпечити зручне і наочне подання навчального матеріалу.

План презентації:

1. 
   Мета і завдання презентації.
   

1. 
   Тема і предмет презентації.
   
2. 
   Аудиторія, на яку спрямована презентація.
   
3. 
   Початок і тривалість виступу.
   
4. 
   Місце проведення презентації.
   

Навчальні презентації поділяються на такі види:

1. 
   презентації-семінари;
   

1. 
   презентації для самоосвіти;
   
2. 
   презентації-порадники;
   
3. 
   презентації для клієнтів корпорацій.
   

У навчальних презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій.