!Cексологія_укр_18. Харківський національний медичний університет робочий зошит для самостійної роботи студентів
 Скачать 0.91 Mb.
|
|
Тема № 5. Сексуальні розлади у чоловіків та жінок. Клінічні форми сексуальних порушень у жінок Фригідність (первинна). Практичний досвід показує, що найбільш частою формою сексуальних розладів у жінок є статева холодність - фригідність. Різноманітні причини виникнення первинної фригідності, а також особливості клінічної симптоматики і перебігу захворювання дозволяють виділити 5 її клінічних форм: паторефлекторну, дисрегуляторну, абстинентну, ретардаційну та конституційно-генетичну. У певної кількості жінок статева холодність розвивається у зв'язку з патологічною фіксацією на першому невдалому статевому акті, що обумовлений внутрішнім гальмуванням. Причинами розвитку фригідності по цьому механізму є змушені статеві зносини з негативною емоційною установкою на партнера, страх перед дефлорацією, острах вагітності або зараження венеричними захворюваннями, установка на неповноцінність, невідповідність чоловіка ідеалу, непевненість у міцності сімейних відносин, неправильні психологічні установки у зв'язку з надмірною строгістю виховання й т.п. Псевдофригідність Серед жінок, які зверталися за лікувальною допомогою до лікаря- сексопатолога у зв'язку з статевою холодністю, досить часто зустрічаються особи, у яких при ретельному сексологічному обстеженні розлад статевої функції не спостерігається, але визначається неправильна оцінка й інтерпретація власних сексуальних можливостей. Позначені варіанти були названі нами псевдофригідністю. Вивчення причин й умов, які привели до неправильних висновків жінок щодо власної сексуальної неповноцінності, дозволяє виділити наступні варіанти псевдофригідності: 58 Дисгармонійний варіант – це результат неправильних оціночних і поведінкових реакцій жінок у випадках невідповідності темпераментів (статевої активності) і діапазону прийнятності чоловіка й жінки, наявності в чоловіка статевої слабості, а також недоліків техніки статевого акту. Дезінформаційний варіант псевдофригідності є наслідком неправильних оціночних і поведінкових реакцій жінок у зв'язку з помилковими уявленнями про норму і патологію сексуальної функції, що може призвести до пред'явлення собі неадекватних вимог або появі помилкових самооцінок. Вагінізм Вагінізм — судомне скорочення м’язів піхви, тазового дна й стегон, яке робить неможливим проведення статевого акту. Зазвичай він розвивається в жінок із такими рисами характеру, як емоційна нестійкість, тривожність, помисливість, образливість, підвищена самонавіюваність, страх болю. Частіше цей розлад виникає при нерішучій поведінці чоловіка й наявності в нього фемінінних рис характеру. В деяких випадках вагінізм розвивається за неусвідомлюваними механізмами — через небажання жити статевим життям із чоловіком або через страх викриття відсутності незайманості. Вагінізм може супроводжуватися больовими відчуттями при спробах імісії статевого члена внаслідок психогенного зниження еротичної готовності зі зменшенням утворення піхвового слизу та її відносною сухістю. Вагінізм може виникати й у разі утворення патологічного умовного рефлексу у зв’язку з вибірково-патогенною ситуацією. Він може бути проявом істеричного неврозу. Психогенні геніталгії Психогенні геніталгії в більшості жінок виникають унаслідок патологічної фіксації хворобливих відчуттів при першому статевому акті, навіювання болісності дефлорації й фіксації на очікуванні болю, за відсутності готовності до статевого акту, любрикації, при грубості чи недосвідченості чоловіка, а також при насильницькому статевому акті. Вони можуть виникати і внаслідок неправильного статевого виховання. 59 Сприяють розвиткові психогенних геніталгій такі преморбідні риси характеру, як сенситивність, ранимість, схильність до впливу й самовпливу, до іпохондрії, а також вегетативна лабільність і низький поріг больової чутливості. Геніталгіями нерідко проявляється негативне ставлення до чоловіка, в цих випадках статевий акт стає неможливим, розвивається сексуальна аверсія й віргогамія. Вторинна фригідність (симптоматична) До вторинної фригідності відносять випадки ангедонії, сексуальної анестезії й аноргазмії, які перебувають у причинно-наслідкових зв'язках з різними захворюваннями організму і є їхнім специфічним синдромом. До числа причинних захворювань, які приводять до вторинної фригідності, належать: неврози, психопатії, психози, органічні захворювання центральної і периферичної нервової системи, ендокринна патологія, урологічні, гінекологічні та інші соматичні захворювання. Розвиток статевої холодності при органічних захворюваннях нервової системи може бути обумовлений патологічними змінами в ділянці головного і спинного мозку, а також периферичного відділу нервової системи. Порушення сексуальної функції при цьому виявляють залежність від характеру і топіки ураження нервової системи, які визначають виникнення: 1) змін чутливої й рухової функції; 2) розладів нервово-рефлекторної діяльності; 3) нейрогуморальних зрушень; 4) порушень психоемоційної сфери. Саме по собі захворювання статевих органів жінок не завжди приводить до розладу сексуальної функції, але навіть незначні порушення діяльності статевих органів можуть супроводжуватися сексуальними розладами. Це в значній мірі залежить від стану нервової системи, від ступеня й форми конституційно-особистісної реакції хворих на соматичнау патологію. Відомо, що зловживання алкогольними напоями негативно впливає на сексуальну функцію жінок. При цьому дуже часто спостерігається 60 ослаблення статевого потягу і сексуальна гіпестезія, а також гіпо- і аноргазмії, які часто мають поєднаний характер. У багатьох жінок, які зловживають алкоголем, спостерігаються симптоми сексуальної дезадаптації і вегетативної нестійкості, які нагадують зміни в клімактеричному періоді. В основі розвитку статевої холодності при хронічному алкоголізмілежить поєднане ураження переважно нейрогуморальної й психічної складових копулятивного циклу. Воно обумовлено інтоксикаційною енцефалопатією, що супроводжується як психічними порушеннями, так і розладами нейрогуморальної регуляції внутрішнього середовища організму. При хронічному палінніможе бути присутнім зниження сексуальної чутливості, що нерідко супроводжується притупленням оргазму. Розлади сексуальної функції у чоловіків. Первинні розлади чоловічої потенції Імпотенція (первинна) Розлади чоловічої потенції, які проявляються первинно, характеризуються не тільки різницею причин їхнього розвитку й механізмів формування, але також й особливостями клінічних проявів. Паторефлекторна форма До зазначеної форми належать розлади потенції, обумовлені ситуаційними моментами, які призвели до невдалого статевого акту з його наступною патологічною фіксацією. Її розвиток може бути обумовлений наступними п'ятьма групами причин й умов: 1) значною емоційною напругою, викликаною острахом бути виявленим навколишніми в непристойній ситуації або страхом зараження венеричними хворобами, загрозою розкриття, дефлорації, установкою на свою статеву неповноцінність внаслідок перебільшення патогенності мастурбації, а також патологічною ідеалізацією чоловіком своєї дружини. У подібних випадках зрив статевого акту можна пояснити фізіологічним механізмом “збивання” – зіштовхуванням двох процесів збудження й 61 гальмування: збудженням першої сигнальної системи і підкірки та гальмуванням, що походить з другої сигнальної системи; 2) неправильним проведенням попереднього періоду статевих зносин, що призводить до дисгармонії фізіологічної програми копулятивного циклу, і, зокрема, до гіпо- або анерекції внаслідок надзвичайного гальмування в результаті надмірного збудження статевих центрів через тривалі пестощі; 3) зовнішнім подразником значної сили (різким окриком, стукотом, лементом, пострілом), що приводить до зриву статевого акту по механізмам зовнішнього гальмування; 4) невідповідністю почуттів і сумації подразників, що виникають під час статевого акту, зі звичайними відчуттями, зв'язаними до цього з мастурбацією, що може привести до ослаблення ерекції під час статевого акту і затримки або відсутності еякуляції у зв'язку з наявністю патологічного умовного рефлексу; 5) фізіологічними коливаннями статевої функції або її тимчасовим ослабленням у силу гіперфагітації. Дисрегуляторна форма Розлади потенції, що виникають внаслідок систематичного переривання статевих актів з метою запобігання вагітності, становлять дисрегуляторну форму первинного розладу потенції. Клінічні прояви статевої слабкості при данній формі розладу потенції зводяться до поєднаного зниження ерекції і передчасної еякуляції, а в деяких - і до притуплення оргазму. Порушень лібідо, як правило, не спостерігається. У хворих з розглянутою формою розладу потенції присутня стрижнева форма ураження психічної складової копулятивного циклу. Вона обумовлена наявністю елементів тривожності, спрямованої на те, щоб не пропустити моменту сім'явиверження у зв'язку з острахом вагітності, тобто коркового “сторожового пункту”, “домінуючого” у заключному етапі статевого акту. 62 Досить часто у хворих спостерігається пов'язаний із систематичним перериванням статевих актів хронічний простатит, що обумовлює і стрижневе ураження еякуляторної складової копулятивного циклу. Абстинентна форма Порушення потенції внаслідок тривалої змушеної помірності в осіб, які раніше жили регулярним статевим життям, у яких відпрацювався певний ритм статевого життя, становлять абстинентну форму первинного розладу потенції. Розвиток зазначеної форми може бути обумовлений двома патологічними механізмами. Перший з них - порушення функціональних взаємин між передміхуровою залозою і насінниками, тому що відомо, що посилене усмоктування в кров секрету простати гнітить діяльність насінників, у той час як зменшення усмоктування секрету збуджує їхню функцію. У результаті помірності можуть виникати застійні явища в передміхуровій залозі. Другий патологічний механізм - детренованність статевої функції і вгасання умовних статевих рефлексів. Разом з тим доводиться констатувати той факт, що тривала статева помірність не завжди приводить до розладу чоловічої потенції. Це залежить не тільки від тривалості помірності й віку хворого, але й від типу статевої конституції. У молодому віці порушення потенції розвивається тільки в осіб зі слабкою статевою конституцією, у літньому віці вони можуть виникати й в осіб із середньою і навіть сильною статевою конституцією. Воно спостерігається вже при мінімальних термінах порушення звичайного ритму активності. Перехід сексопатологічних проявів у другу стадію в літньому віці прискорений. Конституційно-генетична форма Зазначена форма первинного розладу потенції обумовленна конституційною неповноцінністю морфо-функціональних структур, які здійснюють нейрогуморальну регуляцію статевої функції, при повному 63 збереженні інших функцій центральної нервової системи, тобто функціональною неповноцінністю тієї системи, що є фізіологічною основою статевого інстинкту. Знижена статева активність й непридатність статевої функції при цій формі розладу потенції проявляються без певних причин із самого початку статевого життя. Клінічні прояви статевої слабкості при конституційно- генетичній формі первинного розладу потенції складаються зі слабкості лібідо і слабкості ерекції, а також млявості еякуляції і гіпооргазмії. Статевий акт у досліджуваного контингенту хворих, як правило, має тривалий характер. Діапазон прийнятності в них вузький. Сексуальна сторона життя є мало значимою. Хворі в більшості випадків мало реагують на свою статеву непристосованність і, як правило, звертаються до лікаря за медичною допомогою на вимогу дружини. Псевдоімпотенція Залежно від причин і умов формування виділяють два варіанти псевдоімпотенції - дисгармонічний і дезінформаційний. Перший з них є наслідком помилкових оцінок і дій чоловіків при невідповідності статевої активності і діапазону прийнятності в подружній парі, наявності у чоловіка і жінки статевої холодності або гіперсексуальності, а також при недоліках техніки статевих відносин. Другий варіант псевдоімпотенції може бути пов'язаний з неправильними уявленнями подружньої пари про норму й фізіологічні коливання сексуальної функції. До даного варіанта ставляться також випадки псевдоімпотенції, обумовлені неправильною оцінкою зміни своїх сексуальних проявів, які пов'язані із психічною або фізичною перевтомою (астенічний тип), гострою алкогольною інтоксикацією або впливом вжитих напередодні медикаментозних засобів. Невірна інформація і помилкові інтерпретації можуть призводити до пред'явлення до себе надмірних вимог і виявлення в себе уявлюваних недоліків. Це в деяких випадках (особливо в осіб із тривожно-недовірливими рисами характеру) може призвести до виникнення психогенної ситуації, що 64 не тільки закріплює патологічну установку на сексуальну неповноцінність, але й може стати причиною неврастенічних порушень із наступною трансформацією псевдоімпотенції у вторинний розлад чоловічої потенції. Вторинні розлади потенції у чоловіків. Дані спеціальної літератури і клінічний досвід свідчать про те, що різноманітні порушення сексуальної функції в чоловіків можуть бути обумовлені функціональними і органічними захворюваннями нервової системи, ендокринною, урологічною та іншою соматичною патологією. Особливо варто зупинитися на впливі хронічної алкогольної інтоксикації на чоловічу потенцію, оскільки тенденція до зловживання алкоголем досить висока. Поряд з іншими негативними впливами на організм, хронічна алкоголізація має негативний вплив на чоловічу потенцію, що загально відомо. У чоловіків, що зловживають алкогольними напоями, спостерігається ослаблення статевого потягу, а також зниження адекватних ерекцій і гіпооргазмія. Що стосується еякуляції, то в подібних випадках спостерігається тенденція до затримки сім'явиверження навіть до анеякуляції. Зазначені порушення, звичайно, мають залежність від конституційних особливостей організму чоловіків. При порушеннях чоловічої потенції, обумовленних зловживанням алкоголем, спостерігається поєднане ураження нейрогуморальної, психічної й еякуляторної складових. Їхнє зниження перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з алкогольною енцефалопатією, що характеризується як психічними розладами, так і порушенням нейрогуморальної регуляції внутрішніх процесів. Завдання. 1. Чим відрізняється фрігідність та псевдофрігідність: _____________ ________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ 65 __________________________________________________________________ _________________________________________________________________ 2. Чинники вторинної фрігідністі : __________________________________ ________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ 3. Що таке психогенні геніталгії та чому вони виникають? _____________ ________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ 6. Назовіть основні чинники виникнення первинної та вторинної импотенції: _____________________________________________________________ _____________________________________________________________ _____________________________________________________________ _____________________________________________________________ _____________________________________________________________ _____________________________________________________________ _________________________________________________________ 7. Форми первинної імпотенції : ___________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ 66 Тема № 6 Сексуальне здоров’я, статева адаптація. Лікування сексуальних розладів. Безпліддя. Щоб говорити про сексуальну адаптацію подружньої пари, треба згадати, що таке сексуальне здоров’я й сексуальна гармонія. Сексуальне здоров’я - це не тільки відсутність якихось хворобливих змін в організмі людини, котрі можуть призводити до зниження сексуальної функції, - це інтегральний комплекс взаємодіючих компонентів сексуальності: біологічного (анатомо-фізіологічного), соціального, психологічного, соціально-психологічного, які забезпечують сексуальну поведінку, складну систему сексуальних стосунків, що зумовлюють оптимальну сексуальну адаптацію до протилежної статі, сексуальну гармонію відповідно до норм соціальної й особистої моралі. Під сексуальною гармонією подружньої (партнерської) пари ми розуміємо взаємну сексуально - поведінкову адаптацію, що характеризується рівнем сексуального потягу й сексуальної активності, що відповідають статевій конституції й темпераментові обох партнерів, відповідністю мотивації сексуальної поведінки й мотивів статевого акту кожного з них, що приводить до оптимальної сумації еротичних відчуттів, оргазму та повного психосексуального задоволення. По суті сексуальна гармонія являє собою вміння адаптувати свою сексуальну поведінку до поведінки партнера, що можливе за рахунок компенсації навіть у тих випадках, коли якийсь із компонентів сексуального здоров’ я ослаблений. Тоді, виходячи з перерахованих вище визначень, ми розуміємо, що, сексуальна адаптація, у першу чергу, - це соціальна, психологічна, соціально- психологічна та анатомо-фізіологічна взаємодія чоловіка та жінки: це вміння однієї людини пристосовувати свою сексуальну культуру, своє сексуальне виховання та свій сексуальний ідеал до таких же факторів іншої людини; це вміння особистості «об`єднувати» свої індивідуально - психологічні 67 відмінності з психологічними проявами іншої особистості, це вміння нести свою роль у сім’ї (відносинах), це також вміння адаптувати свою сексуальну поведінку до поведінки партнера відповідно до статевої конституції й темпераменту людини. Діагностичну значимість має визначення рівня соціально-психологічної адаптації подружньої пари і особливостей їхніх міжособистісних відносин. О.Т. Філатов запропонував спеціальні таблиці для вивчення форм сумісності і характеру міжособистісних відносин чоловіка й жінки. Форми сумісності чоловіка й жінки І. Конституційно-біологічна сумісність: а) конституційна (зовнішність); б) фізіологічна; в) сексуальна. ІІ. Психологічна сумісність: а) характерологічна; б) інтелектуальна. ІІІ. Соціальна сумісність: а) по інтересах; б) по спрямованості особистості; в) по індивідуальній свідомості. Аксіологічний аспект сумісності подружньої пари І. Загальні міжособистісні відносини, які залежать від: загальнолюдських якостей; особливостей статевого партнерства; рольових позицій у родині; матеріального забезпечення; соціального стану. ІІ. Міжособистісні відносини між чоловіком і жінкою, у яких немає дітей: а) оціночний аспект чоловіком дружини в якості жінки; дружини, 68 господарки, робітниці, суспільного діяча; б) оціночний аспект дружиною чоловіка, як хазяїна, чоловіка, працівника, суспільного діяча. ІІІ. Міжособистісні відносини подружньої пари, у якої є діти: а) оціночний аспект чоловіком дружини в якості жінки; дружини, господарки, робітниці, суспільного діяча; б) оцінний аспект дружиною чоловіка, як хазяїна, чоловіка, працівника, суспільного діяча. Лікування сексуальних розладів. Психотерапевтичні заходи при лікуванні різних форм сексуальних розладів у чоловіків та жінок повинні спрямовуватися на корекцію їхніх конституційно-особистісних реакцій на існуючу сексуальну патологію, що найчастіше гіперактуалізується хворими у зв'язку з виникненням у них комплексу неповноцінності. Застосування психотерапії в таких випадках повинне носити характер не епізодичних заходів, а системи лікувальних впливів, початком яких вже є первинний огляд хворого. Ретельне клінічне обстеження хворого варто проводити за умови обов'язкового виконання правил деонтології й медичної етики. При цьому лікареві варто постійно пам'ятати про можливості ятрогенних впливів, які можуть поглибити клінічні прояви сексуальних розладів і ускладнити прогноз захворювання. Система психотерапії повинна носити характер безперервних лікувальних впливів на 69 особистість хворого, які на окремих етапах лікування реалізуються за допомогою різноманітних форм, способів і методик психотерапії. Психотерапевтичні методи лікування. Наступним принципом психотерапії хворих із сексуальними розладами є виконання етапності, послідовності в її проведенні, щоб кожне лікувальне заняття було логічним продовженням попередніх і передумовами для наступного. Цим визначається не тільки найближча результативність, але й стійкість лікувального ефекту психотерапії. Побудова діючої психотерапії при сексуальних розладах передбачає реалізацію трьох етапів: Перший етап: формування здорових психологічних установок. Він передбачає проведення циклу психотерапевтичних бесід, спрямованих на усунення у хворих неправильних уявлень про норму і патологію статевої функції, песимістичних оцінок власної хвороби і перспектив, а також відповідних поведінкових тенденцій. Другий етап психотерапії необхідно направляти на усунення невротичних реакцій, що представляють собою особистісну реакцію хворих на власну статеву неповноцінність. Заключний етап психотерапії спрямований безпосередньо на відновлення і активізацію статевої функції. Прийоми і методи психотерапевтичної корекції не повинні бути стандартними, їхні особливості залежать від варіантів сексуальної дисгармонії. Прифилактика сексуальної дисгармонії Способи попередження сексуальної дисгармонії подружньої пари, як і зміст, і спрямованість психотерапевтичної корекції, визначаються з аналізу причин й умов розвитку її окремих варіантів. У практично здорових чоловіків і жінок спостерігаються фізіологічні коливання статевої функції, пов'язані із циклічністю фізіологічних процесів, віковими факторами і загальним станом організму. Неправильна 70 інтерпретація цих коливань і помилкові оціночні реакції, надзвичайні вимоги щодо самого себе, прийняття на себе уявлюваних пороків, що принижують чоловічу або жіночу гідність, негативне поводження іншого члена подружньої пари можуть створити основу для, так званої, псевдоімпотенції або псевдофригідності. Які надалі нерідко фіксуються у свідомості хворих і стають основою розвитку паторефлекторної форми первинного розладу потенції або фригідності, що є факторами розвитку сексуальної дисгармонії. Причиною цих розладів може бути також пряма або опосередкована ятрогенія внаслідок недостатньої компетентності медичних працівників, схильних до гіперболізації значення застійних і хронічних простатитів, які часто зустрічаються, а також недостатньої уваги щодо психічних факторів здійснення сексуальної функції і чоловіків, і жінок. Правильне виховання молоді і популяризація основ здорового побуту, безумовно, стануть істотним фактором у профілактиці сексуальної дисгармонії в родині. Безпліддя. Безпліддя - нездатність зрілого організму давати потомство. Розділяють чоловіче та жіноче безпліддя. За даними досліджень 40% пар безплідні через захворювання жінок, 45% через захворювання чоловіків та 15% припадає на ймовірну несумісність партнерів. Чоловіче безпліддя: 1) Обтураційне (сперматозоїди з якихось причин не можуть просуватися по протоках у повному своєму складі) - одностороннє - двостороннє Причини обтураційного безпліддя : пухлина в придатку яєчка або кісти, які здавлюють цей канал, перенесений удар в пахову зону, який спричинив за собою спайку або рубець, грижа в паху та ін.. 71 2) Секреторне (сперматозоїди в сім'яниках чоловіки не розвиваються, не формуються або утворюються з порушеннями.) Причини секреторного безпліддя: застій крові, погане кровопостачання насінника, туберкульоз, паротит, крипторхізм, перенесені венеричні захворювання, тісний одяг, постійно підвищена температура в області паху. 3) Імунологічне (Імунологічні порушення процесу формування повноцінної плодовитої сперми і розвитку сперматозоїдів пов'язані з наявністю специфічних антитіл до статевих клітин) Антіспермальні тіла бувають: спермоіммобілізуючи, спермоагглютинуючи, спермолізируючи. Причини виникнення антиспермальних атитіл: запальні захворювання яєчка, придатка яєчка, сім'яних пухирців, передміхурової залози, хірургічні втручання і травматичні ушкодження, порушення кровообігу в чоловічих статевих органах, деякі вірусні інфекції, вплив на мошонку високих і низьких температур. Лікування чоловічого безпліддя залежить від типу безпліддя та чинників його виникнення. В загалі лікування може бути викладено у декількох типах: хірургічне, препарати, що відновлюють хороший кровообіг в чоловічих статевих органах, покращують сперматогенез, гормональна стимуляція, усунення причини, пероральне введення ферментів, інсемінація та ін.. Жіноче безпліддя. Первинне непліддя – це стан, при якому у жінки, яка живе статевим життям ніколи не відзначалася вагітність Вторинне непліддя – це непліддя, пов'язане з наявністю патологічних процесів в організмі. Види з причин порушення: - трубне безпліддя - ендокринне (в т.ч. полікістоз) 72 - пов’язані з гінекологічними захворюваннями (ендометріоз, передчасний клімакс) - імунологічне безпліддя - психологічне безпліддя - абсолютне генетичне - ідіоматичне Лікування жіночого безпліддя залежить від типу та чинників виникнення. Серед методів лікування визначають наступні: консервативні методи, хірургічні методи, ЕКО. Завдання. 1 Назовіть основніформи сумісності чоловіка й жінки: _______________ _____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________ 2. Чому виникає імунологічне чоловіче безпліддя? ____________ _________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ ________________________________________________________________ 3. Що таке сексуальне здоров’я? ______________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ _________________________________________________________________ 4. Чоловік 27 років, відчуває постійний високий сексуальний потяг не залежно від того, скільки статевих актів у добу він вже провів. У нього спостерігається бажання постійної зміни сексуальних партнерок. Є постійна улюблена жінка, яка відповідає його сексуальних потреб, але він не може себе зупинити і продовжує шукати все нові сексуальні контакти. Назвіть порушення: А. Імпотенція 73 Б. Порноманія В. Сатиріазис Г. Ексгибеціонізм 5. Олександр П., 35 років, отримує сексуальне збудження від контакту пеніса і одягненої жінки. Часто це відбувається в транспорті. Вдома він згадує випробувані відчуття, знову порушується і мастурбує. Назвіть сексуальне порушення. А.Сатиріазис Б. Фротеризм В. Эксгібіционизм Г. Скопофілія |