!Cексологія_укр_18. Харківський національний медичний університет робочий зошит для самостійної роботи студентів
 Скачать 0.91 Mb.
|
|
Тема № 4 Сексуалні розлади. Класифікація розладів сексуалної функції. За етіологічні чинники і патогенетичні механізми сексуальних розладів, можуть правити соціальні, психологічні, психофізіологічні, генетичні та онтогенетичні механізми. Тому, вивчаючи сексуальне здоров’я та його порушення, найважливіше дотримуватись умови, сформульованої ще Клодом Бернаром: медицина не стане істинно науковою дисципліною, доки ми не будемо розмежовувати пояснення патологічних процесів та пояснення нормальних життєвих феноменів. Сексуальна дезадаптація може бути зумовлена якимось захворюванням чи негативними соціальними, психологічними, соціально-психологічними чинниками, вона може бути також парціальною й тотальною. Крім того, відповідно до причини порушення сексуального здоров’я можна виокремити різні типи сексуальної дезадаптації. Непатологічною слід вважати сексуально-поведінкову дезадаптацію, зумовлену невідповідністю типів сексуальної мотивації партнерів, неправильним проведенням попереднього, заключного періодів та самого статевого акту; дезінформаційно-оцінний тип дезадаптації, зумовлений низьким рівнем обізнаності в питаннях психогігієни статевого життя й неправильною оцінкою своїх сексуальних проявів; соціальний тип — результат невідповідності етичних і морально-етичних настанов, світогляду подружжя щодо суспільних і особистих норм; почуттів подружжя один до одного; соціально-психологічний тип, зумовлений розбіжністю рольових позицій, ціннісних орієнтацій, домінуючої мотивації й т. ін.; психологічний тип, що є наслідком невідповідності рис характеру подружжя. Треба відзначити, що низький рівень соціальної, соціально-психологічної, психологічної, анатомо-фізіологічної адаптації є чинником підвищеного ризику порушення сексуального здоров’я й навіть може бути безпосередньою його причиною. 34 До патологічних типів сексуальної дезадаптації належать біологічний тип, зумовлений анатомічною несумісністю подружжя, й порушення нейрогуморальної, психічної, нервової регуляції сексуальної функції, а також патологічний процес у статевих органах. Останній має два варіанти: соматичний, зумовлений наявністю соматичного захворювання одного чи обох партнерів, що спричиняє зниження сексуальної функції, та психоневротичний, який є наслідком психічного захворювання (психозу, невротичних розладів, специфічного розладу особистості тощо), що призводить до розладу сексуального здоров’я. До первинних розладів сексуального здоров’я слід віднести порушення диференціювання статі, порушення статевого диференціювання мозку й первинні форми сексуальних дисфункцій, серед них паторефлекторну, дисрегуляційну, абстинентну, конституціонально-генетичну, дезінтеграційну, судинну, рецепторну, спінальну, інволюційну, соціокультурну, дезінформаційно-оцінну (ігнорантну), алекситимічну форми сексуальних розладів, мовчазний простатовезикуліт, коїтофобію, невроз очікування сексуальної невдачі, пенісизм, сексуальну аверсію, вагінізм, геніталгію, а також різні форми девіації статеворольової поведінки та психосексуальної орієнтації. До вторинних порушень сексуального здоров’я належать сексуальні розлади, що виникають внаслідок соматичних та психічних захворювань, які призводять до розладу нервової, ендокринної, психічної регуляції сексуальної функції чи стану статевих органів. Вторинними є, таким чином, сексуальні дисфункції й девіації, що являють собою синдроми або симптоми соматичних або психічних захворювань, причому ці дисфункції можуть проявлятися як гіпосексуальністю, так і гіперсексуальністю. Системний підхід до дослідження й діагностики порушень і девіацій сексуального здоров’я дав змогу розробити наведену нижче їх класифікацію. Класифікація I. Порушення статевого розвитку. 35 1. Порушення диференціювання статі — інтерсексуальні стани (агенезія та дисгенезія гонад, ембріогенетичні форми функціональної (ендокринної) патології гонад, уроджений андреногенітальний синдром). 2. Порушення статевої ідентифікації— транссексуалізм, трансвестизм подвійної ролі, розлад статевої ідентифікації дитячої віку. 3. Порушення темпу та термінів статевого дозрівання, акселерація чи ретардація соматостатевого і психосексуального розвитку, асинхронії статевого розвитку. 4. Девіації статеворольової поведінки: 1) трансформація статеворольового стереотипу (фемінінний у чоловіків, маскулінний у жінок); 2) гіперрольова поведінка (надмірна акцентуація особливостей статевої ролі — гіпермаскулінна поведінка в чоловіків, гіперфемінінна у жінок). 5. Порушення статевої переваги: 1) за об’єктом (нарцисизм, ексгібіціонізм, візіонізм, фетишизм, фетишистстький трансвестизм, зоофілія, некрофілія та ін.); 2) за віком (педофілія, ефебофілія, геронтофілія); 3) за статтю (гомосексуалізм, лесбіянство, бісексуалізм). 6. Девіації за характером реалізації статевого потягу: 1) садизм (патологічна гіпермаскулінна поведінка); 2) мазохізм (патологічна гіперфемінінна поведінка); 3) насильницький статевий акт. II. Сексуальні розлади в чоловіків і жінок. 1. Первинні форми сексуальних розладів: Дезадаптивні форми: 1) соціокультурна (невідповідність загальної та сексуальної культури); 2) комунікативна (утруднення в спілкуванні з представниками протилежної статі); 3) сексуально-поведінкова (трансформація статеворольової поведінки, гіперрольова поведінка, девіація психосексуальної орієнтації); 36 4) сексуально-еротична (невідповідність у подружжя типів сексуальної мотивації, мотивів статевого акту, експектація — невідповідність очікуваної чи бажаної моделі сексуальної поведінки при статевому акті); 5) аверсійна (вкрай негативне ставлення до партнера чи взагалі до сексу); 6) конституціональна дезадаптація (невідповідність типів статевої конституції в подружжя); 7) біоритмічна форма (невідповідність сексуальних біоритмів у подружжя); 8) вірогамія (незайманий шлюб); Форми сексуальної дисфункції: 9) паторефлекторна (вироблення патологічного умовного рефлексу); 10) дисрегуляторна (внаслідок систематичного переривання статевого акту); 11) абстинентна (тривале чи короткочасне, але часто повторюване статеве утримання); 12) конституціонально-генетична (слабкість структур і апаратів, що здійснюють регуляцію статевого інстинкту); 13) ретардаційна (затримка статевого розвитку, яка справила негативний вплив на сексуальність); 14) дезінтеграційна (первинна патогенетична дезінтеграція — неповноцінність парацентральних часточок); 15) судинна (артеріальна чи венозна недостатність статевого члена); 16) спінальна (ураження спінального центру ерекції чи еякуляції); 17) рецепторна (гіпо- чи гіперстезія рецепторів сексуальної чуттєвості статевих органів); 18) інволюційна (зниження сексуальності, зумовлене інволюційними процесами організму); 19) дезінформаційно-оцінна (ігнорантна) форма (неправильна чи недостатня обізнаність у питаннях психогігієни статевого життя і 37 неправильна оцінка сексуальності, своєї та партнера); 20) сексуальний автоматизм (невміння контролювати еякуляцію); 21) алекситимічна (так звана директорська хвороба, зумовлена невмінням відпочивати, гармонійно поєднувати роботу з відпочинком, що призводить до зниження сексуальної функції); 22) коїтофобія; 23) онанофобія; 24) невроз очікування (непевність, чекання невдачі або удачі перед або під час статевого акту); 25) пенісизм (зменшення статевого члена під час спроби статевого акту, нерідко сполучається з коїтофобією); 26) вагінізм (скорочення м’язів піхви й тазового дна при думці або спробі статевого акту, гінекологічному обстеженні); 27) психогенні геніталгії (біль при статевому акті); 28) мовчазний простатовезикулізм (унаслідок петингу, фрустрації); 29) патологічна мастурбація IІI.2. Вторинні форми сексуальних розладів: 1) при соматичних захворюваннях (у тому числі неврологічних, ендокринних, урологічних та ін.); 2) при психічних захворюваннях. Порушення статевого розвитку. Порушення статевої самосвідомості (транссексуалізм). Однією з девіацій психосексуального розвитку є порушення статевої самосвідомості, або так званий транссексуалізм. Транссексуалізм виникає внаслідок порушення статевого диференціювання мозку, а саме його структур, відповідальних за статеву поведінку, розташованих головним чином у гіпоталамусі. Цей розлад призводить до спотворення аутоідентифікації, внаслідок чого людина усвідомлює себе належною до протилежної статі. Статеве диференціювання мозку порушується у плоду чоловічої статі за 38 недостатньої концентрації ембріонального андрогену, в певний період розвитку і недостатньої тривалості його впливу, а також за наявності надлишкової кількості естрогену в крові матері. Транссексуалізм в осіб біологічної чоловічої статі супроводжується відставанням у фізичному розвитку й досить часто — затримкою психічного розвитку. У дітей прояви транссексуалізму входять до структури «синдрому порушення статевої ідентичності в дитинстві», що має значну розповсюдженість — до 2 % дітей. Порушення статевої самосвідомості, судячи з даних літератури, частіше зустрічається серед чоловіків, складаючи від 1:37 тис. до 1:100 тис. населення. Співвідношення між чоловіками й жінками коливається, за даними різних авторів, від 2:1 до 8:1. Середній вік звернення чоловіків до лікаря — 20—24 роки. Як критерії, на підставі яких установлюється діагноз транссексуалізму, заведено вважати: 1. Наявність у людини відчуття належності до протилежної статі, переконаність у тому, що вона народилася з неправильною статтю. 2. Наявність почуття відчуженості від власного тіла, ставлення до своїх вторинних статевих ознак як до фізичних вад і відраза до них. 3. Дуже сильне, що відчувається людиною постійно, прагнення набути фізичних ознак протилежної статі, для чого вона готова пережити хірургічне втручання. 4. Бажання бути прийнятим у суспільстві як представник протилежної статі. Якщо біологічний чоловік прагне стати жінкою, говорять про «чоловічий — жіночий» транссексуалізм, коли біологічна жінка хоче стати чоловіком — про «жіночий — чоловічий». Клінічні прояви даної патології можуть бути виражені по-різному залежно від ступеня порушення статевого диференціювання мозку: від яскравих, гротескних його проявів до слабких, стертих, коли ознакою 39 транссексуалізму є лише відзначені в дитинстві спроби віднести себе до іншої статі. Чоловіки з яскраво вираженим, «ядерним» транссексуалізмом практично не піддаються впливу мікросоціального середовища й не адаптуються без зміни статі. Водночас за менш виражених, зовні компенсованих форм патології, які є результатом менш грубого, інколи доволі незначного порушення статевого диференціювання мозку у пренатальному онтогенезі, пацієнти соціально адаптовані, незважаючи на те, що в них зберігається відчуття належності до протилежної статі. На відміну від гомосексуалістів, транссексуали психологічно вважають себе належними до протилежної статі і незмінно прагнуть до хірургічної корекції анатомічної будови свого тіла, що зовсім не притаманне гомосексуалам. Транссексуали вважають свою поведінку природною, не бачачи в ній жодних негативних моментів, тоді як гомосексуали зазвичай розуміють, що їхній потяг до своєї статі не є нормальним. Якщо транссексуал відчуває відразу до своїх статевих органів і розглядає їх як помилку природи, то гомосексуал, навпаки, прагне підкреслити свої статеві ознаки. Існують і відмінності між транссексуалами та трансвеститами. Розрізняється їхнє ставлення до перевдягання: перші роблять це для задоволення свого бажання належати до іншої статі, вважаючи, що це одяг, який належить їм по праву; другі розуміють, що роблять дещо їм не властиве, заборонне. Основна ж розбіжність полягає в тому, що транссексуал вимагає медичного втручання для переміни статі, а трансвестит, навпаки, уникає лікування й віддає перевагу інверсії статевої ролі, що має чисто зовнішній характер. Перші ознаки порушення статевої самосвідомості з’являються у 3—5- річному віці, коли на перший план виступають зумовлені ним зміни поведінки. У дошкільному віці діти під впливом виховання, порівняння з однолітками за одягом, виглядом, статевими органами усвідомлюють себе хлопчиками відповідно до біологічної та соціальної статі. Водночас вони неусвідомленно поводять себе як дівчатка, характерними для жіночої статі є 40 їхні потяги, ігри. Їм подобається одяг дівчаток, і вони вимагають дозволу його носити, називають себе жіночими іменами, прагнуть до дружби й емоційного контакту з дівчатками й не виявляють інтересу до дітей своєї статі. У період пубертатного розвитку відчуття належності до протилежної статі у транссексуалів посилюється. У підлітків зростає бажання набути вигляду, властивого дівчатам — в одязі, зачісці, манері поведінки. Хлопчики боляче переносять розвиток вторинних статевих ознак, відчувають відразу до них, прибинтовують статевий член до промежини, вищипують волосся на обличчі. У цей період з’являється почуття закоханості в осіб своєї біологічної статі й пов’язані з цим переживання, еротичні мрії, фантазії. Реакція дорослих на подібну поведінку підлітків виражається в директивах і заборонах. У старшому шкільному віці й у перші роки після закінчення школи (в період пізнього пубертату) весь стиль поведінки юнаків піддається фемінізації. Вони стають жіночними, кокетливими, рухи їхні підкреслено плавні, одяг інтерсексуальний. Юнаки не палять, не п’ють алкогольних напоїв, не вживають нецензурних висловів і віддають перевагу жіночому товариству, де їх охоче приймають за своїх, рідше — самотність. Професійні схильності таких юнаків, так само як і віддання переваги домашнім роботам, відображають інверсію статеворольової поведінки. Вони обирають фах медбрата, перукаря, кухаря тощо. У 20 років транссексуалізм, як правило, виявляється повністю сформованим. Чоловіки постійно носять жіночий одяг, жіночого характеру набувають їх моторика, голос, інтонації, весь зовнішній вигляд. Завершується розвиток статевої самосвідомості, яка тепер уже повністю віддзеркалює риси протилежної статі — сексуальний потяг, фемінінна роль у громадському й особистому житті; упорядковується сексуальне життя. На цьому етапі у пацієнта вже є спеціальність, сексуальний партнер і коло близьких друзів, які співчувають або допомагають транссексуалові у їх розв’язанні. Транссексуалізм нерідко супроводжується невротичними розладами, які виникають унаслідок хронічного емоційного стресу, якого зазнають ці люди. 41 Проте для нього не характерна психопатологічна симптоматика, він не належить до психозів. Як правило, розумова діяльність транссексуалів не страждає, лише склад їхнього мислення і здібності часто властиві людям протилежної статі. Соматично ці люди також здорові, хоч деякі фізіологічні механізми, зокрема біоритми, гормональний баланс, функціонують у них, як в осіб протилежної статі. До лікаря транссексуалів приводить нерозв’язуванний конфлікт між біологічною і психічною статтю, між потребами й бажаннями особистості, вимогами й заборонами суспільства й пов’язане з цим нелегальне становище такої людини в суспільстві. Надання медичної допомоги особам із транссексуалізмом регламентується спеціальним наказом Міністерства охорони здоров’я України. Медико-біологічними й соціально-психологічними протипоказаннями для зміни (корекції) статевої належності є: відсутність бодай однієї з наведених вище умов; вік до 25 років (у виняткових випадках — до цього віку); наявність дітей; перебування у шлюбі під час розгляду комісією заяви пацієнта; наявність ендогенного захворювання з фасадом транссексуалізму; гомосексуалізм, трансвестизм на тлі трансформації статевої ролі (якщо бажання змінити статеву належність збігається з початком виникнення сексуального потягу); наявність інших перверсних тенденцій; грубі порушення соціальної адаптації (відсутність роботи, постійного місця проживання та ін.); психологічні особливості, які ускладнюють або роблять неможливою соціально-психологічну адаптацію в бажаній громадянській статі; алкоголізм, наркоманія, антисоціальна поведінка; морфологічні особливості, що ускладнюють або унеможливлюють адаптацію в бажаній статі; неможливість ендокринологічної чи хірургічної корекції у зв’язку з наявністю ендокринологічних або соматичних хронічних захворювань; недостатній рівень інтелекту для адекватної оцінки можливих ускладнень; незгода особи, що потребує зміни статевої належності, із затвердженим 42 обсягом відповідних положень, рекомендованих постійно діючою комісією з питань зміни (корекції) статевої належності при МОЗ України. Встановлює наявність або відсутність у пацієнта транссексуалізму й вирішує питання про доцільність проведення коригуючих оперативних втручань стосовно зміни (корекції) статевої належності зазначена комісія. Особи, що бажають оперуватися за межами України, можуть отримати рішення комісії на руки, причому оплачується операція за рахунок пацієнта. Особи, які оперувалися раніше, але мають ускладнення чи претензії, вирішують свої питання на засіданні комісії за наявності всіх необхідних для ухвалення комісією рішення документів або в судовому порядку. Діти й підлітки до 15 років консультуються сексопатологом тільки за згоди батьків чи опікунів. Можливість консультації підлітка, який не хоче інформувати про це батьків, вирішується комісією. Рішення про зміну статевої належності комісія ухвалює на підставі особистої заяви особи, яка вирішила змінити статеву належність, а також медичної документації, представленої на розгляд комісією місцевими органами охорони здоров’я. Єдиним документом, на підставі якого медичні заклади мають право проводити операційне втручання, є висновок комісії. Повторний розгляд комісією справ і обстежень осіб, які потребують зміни (корекції) статевої належності і яким було відмовлено в цьому, можливий не раніше, ніж через рік, за умови постійного динамічного нагляду в сексопатолога за місцем проживання протягом усього цього часу (не менше одного разу на 3 місяці). Особи, які потребують зміни статевої належності, мусять бути попереджені про неможливість після її зміни мати власних дітей, втрату сексуальних відчуттів та всі інші можливі ускладнення й труднощі. З ними слід проводити інтенсивну психотерапевтичну роботу, спрямовану на відмову пацієнта від зміни (корекції) статевої належності. У тих випадках, коли сексопатолог вважає, що зміна статі з приводу транссексуалізму необхідна, він подає медичну документацію на комісію МОЗ України. Якщо 43 пацієнт із наявністю протипоказань вимагає направлення на комісію, сексопатолог мусить вислати на адресу комісії свій висновок і необхідну документацію. Після проходження пацієнтом комісії й вирішення питання про зміну (корекцію) статевої належності сексопатолог зобов’язаний проводити постійну психологічну й ендокринологічну корекцію терміном не менше року з подальшим поданням комісії висновку для вирішення питання про операційну корекцію. У тому разі, якщо комісія ухвалює рішення про недоцільність зміни статевої належності пацієнта, сексопатолог повинен провести психотерапевтичну корекцію його переживань, за необхідності — медикаментозну корекцію. Порушення статево рольової поведінки. Поведінка особистості значною мірою детермінована соціальними чинниками. Суспільство приписує моделі поведінки, котрі розглядаються як притаманні даній статі, тобто статеворольову поведінку. Нормативним стереотипом маскулінної поведінки вважається незалежність, владність, активність, професійна компетентність тощо. Природно, що статеворольова поведінка неабияк впливає на сексуальність, на сексуальну поведінку й очікування, отже, від неї багато в чому залежить сексуальна гармонія. Існують два види порушення статеворольової поведінки: гіперрольова (гіпермаскулінна) поведінка, що характеризується загостренням особливостей статевої ролі, і трансформація — формування статеворольової поведінки, властивої іншій статі, тобто фемінінна поведінка чоловіків. До трансформації статеворольової поведінки, яка відбувається на етапі формування її стереотипу, призводять вплив негативних мікросоціальних чинників, неправильного виховання, порушення статевих ролей батька, матері чи обох батьків, їхніх негативних характерологічних особливостей. Часто в неповній родині, коли мати виховує сина за своєю подобою, у хлопчика формується фемінінна поведінка. 44 З мікросоціальними чинниками й особливостями соціокультурного розвитку пов’язане здебільшого й формування гіперрольової поведінки. У чоловіків із гіпермаскулінною поведінкою за відсутності тактильного й емоційного контакту з матір’ю в дитинстві розвивається потреба в беззаперечному підпорядкуванні жінки. У підлітковому й юнацькому віці характерна для таких чоловіків агресивна поведінка включається до структури статевого потягу. У чоловіків із гіперрольовою поведінкою в сексуальних контактах подекуди вона сполучається із звичайною, маскулінною поведінкою в інших сферах життя й спілкування. Слід зазначити, що нині у частини чоловіків і жінок межі стереотипів статеворольової поведінки стираються, стають гнучкішими, проте статеворольові очікування продовжують існувати й до певної міри звужують можливості встановлення інтимних стосунків. Люди дедалі частіше намагаються інтегрувати у своєму житті маскулінну й фемінінну поведінку. Нова тенденція дістала назву андрогінії. Цей термін відбиває гнучкість у статеворольовій поведінці. Андрогінна поведінка відкриває можливість завжди поводитись адекватно до ситуації, реалізуючи свої прагнення й потреби незалежно від того, якій статі приписує їх прийнятий статеворольовий стереотип. Це визначає більш високий рівень соціальної адаптації й самооцінки андрогінних особистостей у порівнянні з тими, чия поведінка суворо обмежена межами статеворольового стереотипу. Андрогіни розкутіші в сексуальній поведінці, позитивно ставляться до сексу й менш схильні до критики й засудження сексуальної поведінки інших людей. Завдяки цьому вони повніше реалізують емоційні й чуттєві можливості сексуального життя. Таким чином, у сучасному суспільстві наявна тенденція до сполучення в особистостей різних стереотипів статеворольової поведінки залежно від ситуації. Проте слід зазначити, що це зовсім не усуває проблеми негативної ролі її порушень у становленні сексуальності й статевого життя людини. 45 Порушення психосексуальної орієнтації. Поняття неправильної психосексуальної орієнтації включає в себе порушення спрямованості статевого потягу й форм його реалізації, яке називається також статевими збоченнями, сексуальними перверсія, парафілія. Існують істинні перверсії, коли спотворений статевий потяг витісняє й заміщує нормальне статеве життя, і перверсні тенденції — порушення лібідо, яке проявляється лише в сексуальних фантазіях, але не реалізоване. Істинні перверсії віддзеркалюють порушення другої фази формування статевого потягу (научення й закріплення настанови), перверсні тенденції — порушення першої фази (вироблення настанови). Психосексуальна орієнтація формується у процесі постнатального онтогенезу. Вона визначається тісною взаємодією соціально-психологічних та біологічних чинників, проте слід враховувати, що останні можуть деформуватися ще у пренатальний період. Психосексуальна орієнтація може бути порушена за статтю, за об’єктом, за віком і формами реалізації. Гомосексуалізм Неправильна орієнтація за статтю, тобто статевий потяг до представників своєї статі, відома під назвою гомосексуалізм. Статева ідентичність гомосексуала збігається з біологічною статтю, в нього правильна самосвідомість, він сприймає себе як чоловіка, проте відчуває потяг до представників своєї статі. Існує тенденція чітко розрізняти гомосексуальність і гетеросексуальність. У дійсності таке розмежування не є чітким. Відносно невелика кількість людей вважають себе виключно гомосексуалами, переважна більшість вважає себе гетеросексуалами. Проте між ними можливі різноманітні стани переваг і сексуального досвіду, котрі також можуть змінюватись у часі. По даним досліджень близько 2 % чоловіків і 1 % жінок є виключно гомосексуалами, приблизно 75 % чоловіків і 85 % жінок — виключно гетеросексуалами і 23 % чоловіків та 14 % жінок мають сексуальний досвід 46 обох типів. Бісексуалізм являє собою доволі складний феномен. Вважається, що термін «бісексуал» стосується людини, котра може вступати в сексуальний контакт і зазнавати задоволення від нього із представниками обох статей або визнає бажання такого контакту. Ексгібіціонізм Це потяг чоловіків до оголення статевих органів перед представниками іншої чи своєї статі, нерідко перед дітьми. За існуючими даними, більшість ексгібіціоністів — чоловіки 20—30 років і понад половину з них одружені чи були одружені. Часто це боязкі, невпевнені в собі люди, які відчувають себе неадекватно. Ексгібіціонізм може виникати за будь-якої психічної патології й навіть у психічно здорових людей, що підтверджує його клінічну самостійність. Однак частіше він формується в осіб із скроневим, гіпоталамічним, шизофреничним дефектом, а також із непроцесуальним аутизмом. У дітей оголення й розглядання один в одного статевих органів вважається нормальним явищем, воно відзначається у 5 % дітей молодше 7 років, в поодиноких випадках — у дітей 7—11 років, а серед підлітків — в 1 % хлопчиків і 1 % дівчаток. Значно частіше спроби оголення спостерігаються у психічно хворих дітей. В нормі у дитячому віці демонстрація статевих органів сексуальним збудженням не супроводжується. Однак при зниженні порогів збуджуваності і порушенні термінів психосексуального розвитку, найчастіше зумовлених психічними захворюваннями, демонстрація статевих органів може викликати спочатку статеве збудження, а потім підкріплятися оргазмом. У пубертатному віці виникнення ексгібіціонізму може бути пов’язане з раптовою появою дорослих під час мастурбації, коли страх, сором різко посилюють високе статеве збудження й настає незвичайно яскравий оргазм. Пізніше це закріплюється за умовно-рефлекторними механізмами. 47 Певні ексгібіціоністські тенденції можна вбачати й у поведінці, яка вважається прийнятною в суспільстві, де еротичне оголення людського тіла експлуатується різними способами (провокуюче вбрання, мінімальні купальні костюми тощо). Проте від цих більш прийнятних форм ексгібіціоністська поведінка відрізняється насамперед тим, що вона передбачає мимовільне спостереження й викликаний несподіванкою страх спостерігача. Крім того, ексгібіціонізм проявляється в демонстрації не просто оголених статевих органів, а ерегованого статевого члена, і в мастурбації. Статеве збудження ексгібіціоністів зростає при переляку жертви, тому вони прагнуть з’явитись перед нею раптово. Непристойні телефонні дзвінки Непристойні телефоннідзвінкихарактерні для осіб із поведінкою, схожою на поведінку ексгібіціоністів. Вони відчувають сексуальне збудження, почувши реакцію жертви у вигляді жаху чи шоку, і мастурбують під час або одразу після «успішного» дзвінка. Вважають, що ця перверсія притаманна чоловікам, які відчувають неадекватність і небезпеку. Для таких осіб непристойні телефонні дзвінки є єдиним способом сексуального спілкування й задоволення. При цьому, на відміну від ексгібіціоністів, вони часто виявляють до протилежної статі почуття тривоги й ворожнечі. Нерідко вони погрожують своїм абонентам фізичною розправою, проте практично ніколи не здійснюють своїх погроз. Фротеризм Фротеризм — досить розповсюджена парафілія, коли чоловік зазнає сексуальне збудження від того, що притискається й треться об повністю вдягнену жінку у громадському місці, наприклад, у ліфті, автобусі, метро. Найзвичайнішою формою контакту є контакт між пенісом одягненого чоловіка і сідницями чи ногами жінки. Часто контакт здається ненавмисним і жінка може не звернути на нього увагу. Фротерист відчуває сексуальне задоволення під час своїх дій або пізніше використовує образи під час фантазування при мастурбації. 48 Фротеристи близькі за своїми особистісними відмінностями до ексгібіціоністів, їх часто мучить почуття соціальної чи сексуальної неадекватності. Короткі, миттєві контакти з незнайомими в людних місцях дозволяють їм зазнавати сексуального задоволення в безпечній, на їхню думку, незагрозливій формі. Нарцисизм Нарцисизм (що називаються також аутоеротизмом, аутофілією та ін.) — спрямованість статевого потягу на самого себе, потяг до милування власним тілом, що супроводжується збудженням і мастурбацією. Зазвичай нарцисизм є не самостійною формою статевого збочення, а епізодом у процесі формування інших перверсій. Найбільша роль у становленні нарцисизму належить ізоляції від однолітків з раннього віку, коли об’єктом вивчення стає лише власне тіло, однак можливо й формування його при психопатологічних змінах особистості, зокрема при істероїдній психопатії. Елементи нарцисизму можна спостерігати в дітей, дещо яскравіше вони виражені в підлітків, у тих випадках, коли ці елементи закріплюються, у дорослих вони набувають патологічного характеру. Нарцисизм проявляється в милуванні власним тілом, своїми статевими органами, розгляданні себе у дзеркалі, пестуванні свого тіла, іноді фотографуванні самого себе в оголеному вигляді й розгляданні фотографій. Усі ці дії супроводжуються статевим збудженням і мастурбацією. Скопофілія (вуайєризм) Скопофілія(інакше міксоскопія, візіонізм, вуайєризм) — потяг до підглядання за статевим актом або оголеними представниками тієї чи іншої статі. До скопофілії іноді відносять також надцінне захоплення порнографічними зображеннями, порнофільмами, яке, з іншої точки зору, є самостійним видом перверсії. Скопофілія як перверсія визначається відданням переваги підглядання нормальним сексуальним контактам або тим, що вона пов’язана з якимось 49 ризиком (або й тим, і іншим). Вуайєристи зазвичай відчувають найсильніше сексуальне збудження при великому ризику бути поміченими, тому, зокрема, їх не приваблюють нудистські пляжі, де спостереження цілком припустиме. Для більшості вуайєристів характерні ті самі риси, що й для ексгібіціоністів. У них сильні почуття неповноцінності й неадекватності, особливо в стосунках із потенційними сексуальними партнерами. У більшості випадків це молоді чоловіки, трохи старші за 20 років. Підглядання часто спостерігається в дітей і підлітків, навіть за нормального психосексуального розвитку. Це явище відзначено в 25 % дітей дошкільного віку, у віці 7—11 років його частота зростає у хлопчиків до 33 % і знижується в дівчаток до 6,2 %, а серед підлітків різко скорочується — відповідно до 5,5 і 0,3 %. Дитячий візіонізм, таким чином, нівелюється з віком і на етапі формування психосексуальної орієнтації може зберігатися у вигляді винятку, стаючи основою майбутньої скопофілії. Елементи скопофілії можуть включатися до нормальної сексуальності і можуть сполучатися з елементами нарцисизму. У цих випадках статевий акт набуває дещо вигадливого характеру: пацієнти можуть досягнути оргазму тільки спостерігаючи за собою у дзеркало. Інколи вони підтримують статеве збудження й ерекцію під час статевого акту, уявляючи себе спостерігачами того, що відбувається. Візіонізм відтворює незрілість статевого потягу практично при всіх порушеннях психосексуального розвитку, ніби «зависання» між сексуальними фантазіями й реалізацією лібідо. Зазвичай візіонізм не пов’язаний з іншими видами антисоціальної поведінки, більша частина вуайєристів задовольняється підгляданням, зберігаючи дистанцію. Варіантами розглядуваної перверсії є тріолізм і плюралізм — статеві акти трьох і більше осіб на очах один в одного. Фетишизм Фетишизм(його синоніми — ідолізм, сексуальний символізм) — зведення 50 в культ певного предмета (фетиша), який символізує сексуального партнера, і статевий потяг до нього, що супроводжується сексуальним збудженням і мастурбацією. Фетишем можуть бути предмети туалету (носові хустки, панчохи, нижня білизна, одяг, взуття та ін.) або частини тіла (ноги, волосся, груди, статеві органи тощо). Фетишизм майже виключно спостерігається в чоловіків. Елементи фетишизму інколи спостерігаються в дітей дошкільного віку, коли їх приваблюють носові хустки людей, яких вони люблять, гумові іграшки тощо. У дорослих фетишизм відображає порушення комунікації з уподобаними об’єктами потягу. У проявах цієї перверсії чітко простежується її замісний характер. Фетиш зазвичай символізує й заміщує або конкретний об’єкт кохання, або збірний образ уподобаних об’єктів за принципом «частина замість цілого». Сексуальне задоволення досягається шляхом нюху, дотику, прикладання фетиша до статевих органів та інших дій у сполученні з мастурбацією. Для деяких людей фетиш є замісником людського контакту, і за наявності партнера необхідність у ньому відпадає. У рідкісних випадках фетишизм розвивається у діяльність, яка може завдати комусь шкоди. Злодійство — найпоширеніший вид такої діяльності. Інколи фетишист може здійснити щось неординарне, наприклад, відрізати жмут волосся в того, хто цього зовсім не хоче. Різновидами фетишизму є ретифізм — фетишизм взуття, трансвестизм — перевдягання в убрання протилежної статі, пігмаліонізм (монументофілія) — потяг до статуй. Трансветизм Трансвестизм — отримання сексуального збудження від перевдягання в одяг протилежної статі. Трансвестити вдягаються в жіноче вбрання для того, щоб зазнати сексуального збудження, а не перевтілитися в жінок, як це роблять іноді гомосексуалісти чи транссексуали, які вдягаються з метою повніше фізично та емоційно відчути себе жінкою. 51 Деякі трансвестити повністю вбираються в жіночий одяг, частіше на самоті, й у такому вигляді мастурбують або здійснюють статевий акт. У інших збудження настає від одягання одного предмета жіночої білизни, наприклад, бюстгальтера чи трусиків. Деякі дослідники свідчать, що трансвестизм трапляється здебільшого в одружених чоловіків із гомосексуальною орієнтацією. Дружини в більшості випадків терплять, а іноді й підтримують перевдягання своїх чоловіків, але інколи в них може з’явитися обурення йвідраза до цієї пристрасті. Як і за інших видів перверсії, розвиток трансвестизму часто відбувається за умовно-рефлекторними механізмами. Підкріплення у формі збудження чи оргазму може супроводжувати перевдягання на ранній стадії розвитку сексуальних інтересів. Деякі чоловіки-трансвестити у шкільні роки перевдягалися в дівчаток з різних причин. Інколи батьки перевдягають хлопчика в одяг дівчинки, тому що вважають це красивим, або тому, що вони хотіли б мати дівчинку, а не хлопчика. У деяких випадках хлопчиків примушують одягати дівоче вбрання як покарання, і спроба покарати через приниження стає першим кроком до трансвестизму. Зоофілія. Зоофілія(синоніми — зооерастія, скотолозтво, содомія, бестіалізм, бестіофілія) — статевий потяг до тварин і отримання сексуального задоволення у контакті з ними. Прихильність до тварин властива дітям, але навіть коли ця прихильність заміщує недостатність контактів з однолітками або уваги й пестощів дорослих, вона, як правило, не стає висхідним пунктом розвитку зоофілії. Однак деякі форми дитячих ігор з тваринами можуть стати ґрунтом для формування патологічного потягу. Зоофілія трапляється переважно у тваринницьких районах, особливо в середовищі, де суворо караються дошлюбні зв’язки. У цих умовах вона має досить велику розповсюдженість: в сільських місцевостях зоофілічні контакти мали 40—50 % юнаків і в деяких випадках вони могли набувати характеру істинної перверсії. 52 Для чоловіків об’єктом сексуального потягу й задоволення бувають кози, вівці, ослиці, кобилиці, корови, зрідка трапляються випадки статевих актів із свійською птицею й дрібними тваринами (кроликами тощо), що зазвичай супроводжуються проявами садизму. Серед жінок ця перверсія спостерігається значно рідше й зазвичай реалізується у формі кунілінгусу з собаками й кішками. Садизм, мазохізм. Садизмтамазохізм можна розглядати як спільний феномен садомазохістської поведінки, оскільки й у тому, й у іншому випадку сексуальне збудження і задоволення асоціюються з болем. Більш того, динаміка цих двох видів поведінки схожа і багато в чому перекривається. Садомазохізм, таким чином, — це отримання сексуального задоволення через завдання чи відчуття болю. Особистості з садомазохізмом збуджуються від побиття, від того, що їх зв’язують або шльопають, або від того, що самі завдають подібного болю. Ступінь больових відчуттів, які викликають сексуальне збудження, може коливатися від символічних, м’яких і до жорстокого побиття аж до знівечення. Більшість садомазохістів віддають перевагу тій чи іншій ролі, проте деякі відчувають себе однаково комфортно в обох ролях. Крайнім проявом садизму є випадки, коли досягнення оргазму можливе тільки за умови вбивства жертви. Відомо, що садомазохісти в ранньому віці найчастіше здобули деякий досвід, що пов’язує секс із болем. Так, покарання за мастурбацію може призвести до виникнення в дитини чи підлітка асоціації сексуального збудження з болем. Дитина може відчувати сексуальне збудження й під час покарання, наприклад, коли з неї скидають труси й шльопають, виникає ерекція. У літературі описано один незвичайний випадок, коли в чоловіка розвився садомазохізм після того, як він відчув сильний біль під час операції на руці без анестезії, коли його заспокоювала приваблива молода медсестра. Вона погладжувала його і тримала його голову в себе на грудях, що 53 викликало асоціацію між сексуальним збудженням і болем, який закріпився потім за механізмами умовного рефлексу. Некрофілія. Некрофілія — надзвичайно рідкісна перверсія, що полягає у статевому потягу до трупів і скоєнні з ними сексуальних дій. В основі механізму формування некрофілії лежить сполучення статевого збудження й оргазму з афектом страху й тривоги. Переживши такий стан, діти інколи самі намагаються досягти його, читаючи страшні оповідання чи викликаючи в уяві відповідні зображення. Таку ж саму роль можуть відігравати залякування дітей цвинтарями, трупами та небіжчиками, а також наявна в більшості дітей потреба в переживанні відчуття страху. При різкому зниженні порогів збуджуваності нервових структур, відповідальних за еякуляцію і оргазм, у окремих дітей під час залякування або читання страшного оповідання може настати оргазм. У пошуках об’єкта для здійснення статевого акту некрофіли полюють за трупами, намагаються проникнути в дім, де є небіжчик, нерідко влаштовуються працювати до моргів. У виняткових випадках вони йдуть на вбивство й здійснюють статевий акт із трупом жертви. Вбивство при цьому не пов’язане із садистичними тенденціями, а є засобом отримання трупу для досягнення сексуального задоволення. Педофілія. Педофілія — статевий потяг до дітей. (до 10-12 років – до початку пубертата) В основі її формування лежать ретардація психосексуального розвитку, порушення комунікації з представниками протилежної статі й нерідко — сексуальні розлади, що ускладнюють або роблять неможливим нормальне статеве життя. Педофілія частіше спостерігається в підлітків, 30- річних і літніх чоловіків. У підлітків вона пов’язана з ретардацією психосексуального й емоційного розвитку, яка перешкоджаає нормальним контактам з однолітками. 30-річні педофіли — це зазвичай одружені, проте сексуально й соціально не адаптовані, фрустровані чоловіки, які не 54 ризикують піти на близькість із дорослими жінками. Серед літніх людей педофілами стають найчастіше самотні і особи, що страждають на статеві розлади. При педофілії статеві акти здійснюються дуже рідко, так само як і зґвалтування. Залякування й погрози використовують лише підлітки. Зазвичай педофільні контакти, розбещувальні дії полягають у розповідях про інтимні стосунки, демонстрації порнографічних зображень, огляді й показі статевих органів, поверховому й глибокому петингу, іноді в орально- генітальному акті, значно рідше здійснюється вестибулярний коїтус. Ефебофілія. Ефебофілія — статевий потяг до осіб підліткового та юнацького віку. (11- 17 років) В його формуванні, так само як і в педофілії, чільну роль відіграють труднощі комунікації з однолітками, хоча й значно менше виражені. Ефебофілія може розвиватися в осіб із статевими розладами, котрих приваблює недосвідченість юнаків, незнання ними техніки статевого акту і отже, менша вірогідність засудження своїх сексуальних дій, а також юнацька гіперсексуальність і висока статева активність, що сприяє певній індиферентності до засобів реалізації статевого потягу. Сексуальна поведінка ефебофілів мало чим відрізняється від звичайної, однак вона має свої особливості. Перш за все це розбещення, схоже на аналогічне при педофілії, проте відвертіше — бесіди під виглядом сексуальної просвіти, демонстрація порнографічних зображень, фільмів, читання порнографічної літератури й т. ін. Ефебофіли прагнуть знайти роботу в колективах підлітків. Геронтофілія. Геронтофілія — статевий потяг до осіб літнього й старечого віку. В основі патогенезу цієї перверсії лежить ставлення дитини до дорослої людини як до ідеалу, зразка для наслідування. За браком уваги й піклування з боку батьків діти нерідко намагаються компенсувати їх самостійно, звертаючи свою любов на вихователів, учителів і т. д. У генезі геронтофілії, 55 особливо в інфантильних особистостей, може відігравати роль прагнення знайти старшого друга, не стільки сексуального партнера, стільки людину, яка б оточила піклуванням. Геронтофілія може сформуватися внаслідок зведення дитини чи підлітка літніми людьми. Перші сексуальні переживання, з тих чи інших причин пов’язані з дорослими людьми, можуть фіксуватися і надалі визначити спрямованість статевого потягу. Як сексуального партнера геронтофіли обирають літніх жінок або принаймні осіб, старших за них. У контактах із однолітками вони зазвичай не відчувають сексуального задоволення. У чоловіків спроби вступити у близькість із жінками свого віку зазвичай унаслідок відсутності статевого потягу і недостатності ерекції закінчуються невдачею. Порографоманія. Порнографоманіятапорноманія — патологічне, надцінне захоплення порнографією в першому випадку — при описуванні чи графічному зображенні, у другому — під час читання чи розглядування зображень або описів сексуальних сцен. Більш-менш виражений інтерес до порнографії зазвичай не перешкоджає нормальному статевому життю, проте в тих випадках, коли розглядання порнографічних зображень або читання порнографічної літератури, що супроводжується мастурбацією, є єдиним засобом досягнення сексуального збудження й задоволення, слід говорити про істинну перверсію. Порноманія близька до фетишизму та вуайєризму, проте чіткіше її можна схарактеризувати в конкретної людини, проаналізувавши об’єкт, із яким вона себе ідентифікує (глядачем, учасником сексуальних сцен). Важливою ознакою порнографоманії є створення порнографічної продукції, яка диктується не матеріальною зацікавленістю, а прагненням особистості до вираження своїх сексуальних фантазій, до втілення їх в уявному світі. У цьому випадку порнографоманію можна вважати літературною чи зображальною формою ексгібіціонізму. 56 Завдання. 1. Вкажіть критерії, на основі яких ставится діагноз «Транссексуализм»: _______________________________________________________________ _______________________________________________________________ _______________________________________________________________ _______________________________________________________________ 2. Дайте визначення Ексгибіціонізму: ______________________________ _______________________________________________________________ _______________________________________________________________ _______________________________________________________________ 3. Що таке Скопофілія? _____________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ 4. Що таке Фетишизм? ______________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ 5. Проведіть диференційну діагностику Трансвестизму та Транссексуалізму : __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ |