І. В. СпасибоФатєєвої, В. Л. Яроцького
 Скачать 4.59 Mb.
|
|
ГЛАВА 47 ДОГОВІР ТРАНСПОРТНОГО ЕКСПЕДИРУВАННЯ § 1. Поняття та загальна характеристика договору транспортного експедирування Правова природа транспортного експедирування була предметом обговорення радянських учених-цивілістів протягом довгого часу. Найбільш бурхливі дискусії про природу договору транспортної екс- педиції відбувалися в 70-ті рр. 1 Деякі автори не згодні були із включенням договору транспортної експедиції до поняття транспортних договорів 2 . Договору транспортної експедиції традиційно відводилася вузька допоміжна роль у перевезен- ні вантажів 3 . Інакше й не могло бути, оскільки функцією транспорту було не стільки регулювання цивільного обороту, скільки раціоналізація розподілу матеріальних цінностей в умовах планової економіки. Хоча номінально транспортне право і належало до сфери цивілістики, фак- тично регулювання мало скоріше адміністративний характер. Незважаючи на відмінності у поглядах вчених, радянська правова доктрина була одноголосна в тому, що договір експедиції істотно відріз- няється від договору перевезення рядом ознак, зокрема: консенсуальною природою цього договору, допоміжним характером експедиції стосовно перевезення, посередницькою сутністю цього типу договору тощо. На практиці операції з перевезення й експедиції були чітко розме- жовані. Експедитор не міг бути визнаний перевізником за жодних умов. 1 Див., наприклад: Иоффе, О. С. Обязательственное право [Текст] / О. С. Иоффе. – М. : Юрид. лит., 1975; Хаснутдинов, А. И. О соотношении договора экспедиции и договора на пересылку почтовой и телеграфной корреспонденции [Текст] / А. И. Хас- нутдинов // Правоведение. – 1973. – № 3; Александров-Дальник, М. Содержание до- говора экспедиции [Текст] / М. Александров-Дальник // Сов. государство и право. – 1970. – № 11. 2 Див.: Хаснутдинов, А. И. Понятие транспортного договора [Текст] / А. И. Хас- нутдинов // Правоведение. – 1990. – № 3. 3 Див.: Мартемьянов, В. Хозяйственное право [Текст] / В. Мартемьянов. – 1994. – Т. II. – С. 120. 422 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг О. С. Іоффе виділяв в окрему категорію договір повного транспортно- експедиційного обслуговування, зауважуючи, однак, що такі договори зустрічаються порівняно рідко 1 . За цим типом договору експедитор приймає на себе виконання всього циклу робіт із транспортування вантажу, діючи від свого імені. Думки вчених вплинули на практику, тому що інститут експедиції законодавчо закріплений не був. У французькому праві інститутом, що відповідає експедиції, є ін- ститут транспортної комісії. Що ж являє собою інститут комісії на транспорті? По-перше, він відрізняється від власне договору комісії насамперед тим, що комісіонер повинен бути професіоналом, здійсню- вати повний цикл транспортування від відправника вантажу до ванта- жоодержувача й мати певну свободу у виборі маршруту й способу здійснення перевезень. На відміну від перевізника транспортний ко- місіонер не зобов’язується сам здійснювати перевезення. Комісіонер одержує від комітента відшкодування понесених збитків і винагороду. До того ж комісіонер має заставне право на перевезений вантаж 2 Розвиток економічних відносин перш за все пов’язаний з рухом товарів, а тому відповідно зі здійсненням різноманітних перевезень. У свою чергу, перевезення як послуга може надаватися разом з додат- ковими послугами, зокрема забезпеченням відправки і одержанням вантажу, а також іншими послугами, які прямо не належать до власне перевезення, але пов’язані з ним. Ці специфічні послуги надаються численними комерційно-підприємницькими структурами, які займа- ються бізнесом, у тому числі у сфері транспортного експедирування. Автотранспортні підприємства чи спеціально створювані транспортно- експедиційні організації беруть на себе весь комплекс операцій з від- правлення вантажів залізничним, водним та повітряним транспортом, одержання від них вантажів і доставки їх одержувачам, проведення розрахунків за перевезення тощо. Відносини цих організацій з клієн- турою та іншими транспортними підприємствами оформлюються договором транспортного експедирування. Смисл цього договору в тому, щоб звільнити відправника і одер- жувачів від виконання невластивих їм операцій з організації й супро- воду процесу перевезення вантажу. Відповідно основна функція, по- 1 Иоффе, О. С. Обязательственное право [Текст] / О. С. Иоффе. – М. : Юрид. лит., 1975. – С. 547–548. 2 Див.: Якушев, В. Экспедитор и перевозчик в российском праве: прошлое, на- стоящее и будущее [Текст] / В. Якушев // Хозяйство и право. – 1996. – № 1. – С. 86. 423 Глава 47. Договір транспортного експедирування кладена на експедитора, полягає в тому, щоб за дорученням клієнта відправляти або одержувати вантажі, а також надавати інші супутні цьому послуги. Поширеність цих послуг обумовила закріплення в гл. 65 ЦК Укра- їни договору транспортного експедирування як самостійного цивільно- правового договору. Норми, що регламентують договір транспортного експедирування, містяться також у Господарському кодексі України та у Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 р. Крім того, окремі питання, що виникають у ході здійснення транспортно- експедиторської діяльності, врегульовані законами України «Про тран- зит вантажів» від 20 жовтня 1999 р., «Про транспорт» від 10 листопа- да 1994 р., «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р., «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р., Кодексом торговельно- го мореплавства від 23 травня 1995 р., Правилами перевезення ванта- жів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р., Статутом за- лізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Укра- їни від 6 квітня 1998 р. та нормативно-правовими актами, що видані відповідно до статуту залізниць, Статутом внутрішнього водного тран- спорту Союзу РСР, затвердженим постановою РМ СРСР від 15 жовтня 1955 р. та іншими актами законодавства України. Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК за договором транспортного екс- педирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування (від лат. еxpeditio — по- слання, відправлення) відносять до договорів про надання послуг. В юридичній літературі договори про надання послуг прийнято поді- ляти на такі категорії: 1) договори про надання юридичних послуг — тобто такі, які пов’язані зі встановленням, зміною або припиненням цивільних прав та обов’язків замовника та з наданням замовнику до- помоги в реалізації належних йому прав або виконанні обов’язків (договори доручення, комісії); 2) договори з приводу надання фактич- них послуг, тобто послуг, що споживаються в процесі їхнього надання і не пов’язані зі встановленням, зміною або припиненням прав та обов’язків замовника (договір зберігання); 3) договори з приводу на- дання послуг, що поєднують у собі ознаки юридичних та фактичних 424 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг послуг (договір транспортного експедирування) 1 . Як зазначає О. С. Куж- ко, юридичні та фактичні дії, які здійснює експедитор за договором транспортного експедирування, не створюють певного матеріального результату та не відокремлені від діяльності експедитора. Тобто до- говір транспортного експедирування належить до договорів про на- дання послуг, а саме послуг юридичного та фактичного характеру 2 Договір транспортного експедирування є двостороннім, взаємним, оплатним та консенсуальним. Договір транспортного експедирування належить до двосторонніх договорів. Двостороннім він є тому, що експедитор зобов’язується ви- конати чи організувати виконання визначених договором транспорт- ного експедирування послуг за винагороду та за рахунок клієнта. Однак обов’язки останнього не обмежуються здійсненням оплати послуг експедитора, оскільки клієнт бере на себе також обов’язок надання експедитору документів та іншої необхідної інформації, зокрема, про властивості вантажу та умови перевезення. При цьому виконання екс- педитором свого обов’язку має відносно виконання обов’язку клієнта зустрічний характер (ч. 3 ст. 933 ЦК: у разі ненадання клієнтом доку- ментів та необхідної інформації експедитор має право відкласти ви- конання своїх обов’язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі). Договір транспортного експедирування є оплатним договором. Частина 5 ст. 626 ЦК закріплює презумпцію оплатності цивільно- правового договору. Оплатнимвизнається договір, за яким сторона повинна одержати плату чи інше зустрічне надання за виконання сво- їх обов’язків. У свою чергу, зустрічне надання — це благо, що переда- ється однією стороною іншій стороні у силу визначених, передбачених договором чи законом підстав 3 . Таким чином, експедитор за договором зобов’язаний надати клієнту транспортно-експедиційні послуги, а останній контрагенту — встановлену договором або зако ном плату за ці послуги. Консенсуальний характер договору транспортного експедирування полягає в тому, що за указаним договором експедитор зобов’язується 1 Див.: Красавчиков, О. А. Советское гражданское право [Текст] : в 2 т. / О. А. Кра- савчиков. – М. : Высш. шк., 1968. – Т. 2. – С. 490. 2 Кужко, О. С. Особливості послуг, що надаються за договором транспортного експедирування [Текст] / О. С. Кужко // Хмельницький : Вид-во Хмельниц. ун-ту упр. і права. – 2007. – № 1. – С. 148. 3 Див.: Новікова, В. В. Безоплатні договори у цивільному праві України [Текст] / В. В. Новікова. – Х. : Ксилон, 2008. – С. 17. 425 Глава 47. Договір транспортного експедирування за винагороду й за рахунок іншої сторони виконати або організувати виконання визначених договором транспортного експедирування по- слуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Отже, зобов’язання виника- ють через самий факт підписання відповідної угоди між експедитором і клієнтом, законодавство ніяк не зв’язує момент виникнення вказаних правовідносин з необхідністю передачі вантажу експедитору, що могло б бути ознакою реального договору. Щодо ознаки консенсуальності й реальності в теорії ведуться дис- кусії дотепер. Деякі автори характеризують даний договір як з погляду консенсуального характеру, так і реального, зазначаючи при цьому, що договір транспортного експедирування «може бути або консенсуаль- ним, коли експедитор організує виконання експедиційних послуг, або реальним, коли він виконує їх із ввіреним йому вантажем (зокрема, коли експедитором виступає перевізник)» 1 . Таким чином, ознака ре- альності розуміється автором саме в тому ракурсі, що з переданням вантажу укладається договір. Але така думка перш за все суперечить самому визначенню договору транспортного експедирування, що да- ється в законодавстві (ч. 1 ст. 929 ЦК). Цей приклад підтверджує кон- сенсуальний характер договору транспортного експедирування. При наданні послуг експедитор вправі виступати від свого імені або від імені клієнта (абз. 2 ч. 1 ст. 929 ЦК). Не можна погодитися з думкою Є. М. Ворожейкіна про те, що експедитор завжди діє від імені клієнта 2 . Необхідно чітко розмежовувати два ряди правових від- носин, у яких в різній якості може брати участь одна й та сама особа (наприклад, професійна експедиторська організація). Така організація має право від власного імені відправляти або одержувати вантажі, що належать іншим особам. Для цього вона укладає договір перевезення вантажу з перевізником і набуває стосовно нього статус сторони до- говору перевезення — відправника або, якщо мова йде про одержання вантажу, третьої особи, на користь якої укладений договір. У цьому випадку така особа вправі відправляти або одержувати вантаж від свого імені. Не виступаючи від імені клієнта, вона зберігає статус екс- педитора у відносинах з ним в іншому договорі — договорі експедиції, за умовами якого йому доручено відправляти або одержувати вантаж від свого імені. 1 Див.: Гражданское право [Текст] : учебник : в 3 т. Т. 2. / Е. Ю. Валявина, И. В. Елисеев и др. ; отв. ред. А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби : Проспект, 2004. – С. 479. 2 Ворожейкин, Е. М. Обязательство по транспортно-экспедиционному обслужи- ванию [Текст] / Е. М. Ворожейкин. – М., 1957. – С. 87–94. 426 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг Але можлива й інша ситуація, коли експедитор не вступає в договір перевезення вантажу й відправляє або одержує вантаж від імені клієн- та. При такому положенні він виступає тільки як суб’єкт договору транспортного експедирування. § 2. Елементи договору транспортного експедирування Сторонами договору транспортного експедирування є клієнт (кре- дитор) та експедитор (боржник). Однак ЦК не встановлює спеціальних вимог до сторін договору транспортного експедирування. Детальніше це питання врегульоване у Законі України «Про транспортно- експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 р. 1 Зокрема, вказаний Закон містить визначення понять клієнта та експедитора. Так, відпо- відно до ст. 1 Закону клієнт — це споживач послуг експедитора (юри- дична або фізична особа), який за договором транспортного експеди- рування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити вико- нання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Аналіз законодавства дає підстави зробити висновок, що клієнтом може бути як юридична, так і фізична особа. Хоча на практиці зазвичай клієнтами виступають саме юридичні особи або фізичні особи — підприємці, які мають необхідність у здійсненні систематичних перевезень. Клієнтом у до- говорі транспортного експедирування може бути як відправник, так і одержувач вантажу, а також інші особи: власник вантажу, перевізник та інші суб’єкти, інтереси яких пов’язані з перевезенням внаслідок наявності договірних відносин з відправником чи одержувачем ван- тажу. Експедитор (транспортний експедитор), у свою чергу, визна- чається як суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно- експедиторських послуг, визначених договором транспортного екс- педирування. Таким чином, експедитором може бути лише юридична особа, яка спеціалізується у транспортно-експедиційному обслугову- ванні та має організаційні, матеріально-технічні та інші передумови для надання транспортно-експедиційних послуг іншим учасникам цивільних відносин. 1 Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 52. – Ст. 562. 427 Глава 47. Договір транспортного експедирування Експедиторська діяльність підпадає під регулювання п. 35 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяль- ності», відповідно до якого ліцензуванню підлягає здійснення госпо- дарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів, ван- тажів залізничним транспортом, якщо такі послуги надаються юри- дичними або фізичними особами (роз’яснення ВГСУ у листі від 25 жовтня 2000 р. № 01-8/570). Ліцензування перевезень вантажів і пасажирів в Україні обумовле- но насамперед специфікою цих послуг, надання яких повинне перед- бачати виконання правил екологічної, пожежної безпеки, схоронність перевезених вантажів, захист здоров’я людей, охорону праці, санітарно- епідеміологічне благополуччя населення й безпеку руху, особливо під час перевезення небезпечних вантажів. Мета ліцензування полягає в тому, щоб на ринку надання транспортних послуг працювали тільки ті підприємства, які можуть виконувати вимоги ліцензійних умов і га- рантувати якість та безпеку при перевезеннях, забезпечити безпеку господарської діяльності на транспорті. Отже, відповідно до чинного законодавства підприємства, що зай- маються експедируванням вантажів, а також виконують транспортні операції в інтересах клієнтів на залізничних коліях не загального ко- ристування, зобов’язані мати ліцензію на надання послуг з перевезен- ня вантажів у частині організації перевезення вантажів і розрахунків за ці перевезення, але перевезення вантажів і виконання технологічних операцій, пов’язаних з перевізним процесом в інтересах самого під- приємства, ліцензуванню не підлягає. Від сторін договору транспортного експедирування необхідно від- різняти учасників транспортно-експедиторської діяльності. Коло остан- ніх не обмежується лише експедитором та клієнтом, оскільки до нього належать усі особи, задіяні у процесі перевезення вантажу, обслугову- вання якого здійснюється на підставі договору транспортного експеди- рування. Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» до учасників транспортно-експедиторської діяльності відносить клієнтів, перевізників, експедиторів, транспортних агентів, порти, залізничні станції, об’єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіа- ційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митних брокерів та інших осіб, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів. Предметом договору транспортного експедирування є транспортно- експедиційні послуги. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про 428 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга — це робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та за- безпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або ін- шого вантажу за договором транспортного експедирування. Наведене визначення має ряд недоліків. У цивільному праві визначається, що по- слуги та результати робіт — це окремі об’єкти цивільних прав (ст. 177 ЦК). Традиційно розмежування між роботами та послугами прийнято про- водити за критерієм наявності чи відсутності уречевленого результату. Такий поділ бере свій початок ще в римському праві, в якому застосо- вувалося два окремих види договорів: договір найму послуг (locatio- conductio operarum) і договір найму робіт (locatio-conductio operas). За договором транспортного експедирування експедитор вчиняє комплекс дій, пов’язаних із перевезенням вантажу. Для цих дій харак- терною є відсутність уречевленого результату, а їх корисний ефект полягає у задоволенні потреб клієнта в організації перевезення. Отже, такі дії слід відносити саме до послуг, а не до робіт. Тому визначення транспортно-експедиторських послуг у запропонованій Законом ре- дакції, тобто визначення їх через категорію «роботи», є неправильним, оскільки призводить до змішування різних понять. Таким чином, предметом договору транспортного експедирування є саме послуги, які пов’язані з перевезенням вантажу та спрямовані на організацію чи забезпечення перевезення вантажу протягом усього етапу або на окремій його стадії (транспортно-експедиторські послуги) 1 Послуги, що надаються експедитором, поділяються на основні та додаткові. До основних послуг належить організація перевезення ван- тажу транспортом, включаючи укладення договорів. До додаткових послуг відносять ті, що охоплюють інші питання, пов’язані з переве- зенням вантажу. Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» міс- тить такий перелік послуг експедитора: забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезення ван- тажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів; фрахтування національних, іно- земних суден та залучення інших транспортних засобів і забезпечення їх подачі в порти та на залізничні станції, у склади, термінали або інші об’єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснення робіт, 1 Див.: Луцик, М. Предмет договору транспортного експедирування [Текст] / М. Луцик // Підприємництво, госп-во і право. – 2007. – № 12. – С. 43. 429 Глава 47. Договір транспортного експедирування пов’язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ве- дення обліку надходження та відправлення вантажів; організація охо- рони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; орга- нізація експертизи вантажів; здійснення оформлення товарно- транспортної документації; надання в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відправлення; забезпечення ви- конання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестан- дартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізника; здійснення страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпе- чення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяль- ності відповідного виду транспорту; забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформлення документів та організація робіт від- повідно до митних, карантинних та санітарних вимог та надання інших допоміжних та супутніх перевезенням транспортно-експедиторських послуг, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству. Ціна у договорі транспортного експедирування визначається за домовленістю сторін. Винагорода експедитора визначається, як пра- вило, на підставі встановлених ним тарифів на ті чи інші послуги. Винагороду, що виплачується експедитору, слід відрізняти від компен- сації витрат, понесених останнім при здійсненні своєї діяльності (з оплати провізної плати, здійснення платежів на зберігання вантажу тощо). Якщо в договорі ціна не встановлена, вона визначається вихо- дячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору (ч. 4 ст. 632 ЦК). Строк договору транспортного експедирування визначається за домовленістю сторін у договорі. Він може бути нетривалим, необхід- ним для виконання разового експедиційного доручення. Проте поши- рена ситуація, коли сторони укладають договір транспортного експе- дирування на тривалий строк. В останньому випадку договір, як пра- вило, містить загальні умови транспортного експедирування, які кон- кретизуються у заявках клієнта, де зазначаються найменування ванта- жу, його характеристики, точний перелік послуг експедитора, що по- 430 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг трібні для доставки саме цього вантажу, а також окремі умови такої доставки (її строк, адреса вантажоодержувача і т. п.). Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається в пись- мовій формі. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Оскільки законодавство України не встановлює такого наслідку, недо- тримання письмової форми договору транспортного експедирування не тягне за собою його недійсність. Заперечення однією зі сторін фак- ту укладення договору або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- відеозапису та ін- шими доказами. Проте рішення суду не може ґрунтуватися на показан- нях свідків. Якщо договір транспортного експедирування не було укладено, а послуги фактично були надані, факт надання послуги екс- педитора може підтверджуватися транспортними документами. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: – авіаційна вантажна накладна; – міжнародна автомобільна накладна (СМК); – накладна СМГС (накладна УМВС); – коносамент; – накладна ЦІМ (СІМ); – вантажна відомість; – інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджу- ється єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»). Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК письмова форма договору транспорт- ного експедирування вважатиметься дотриманою, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допо- могою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. 431 Глава 47. Договір транспортного експедирування § 3. Права та обов’язки сторін Зміст договору транспортного експедирування становлять права та обов’язки його сторін. Зміст ст. 929 ЦК дає підстави для висновку, що законодавець поділяє обов’язки експедитора на основні та додаткові. Основними обов’язками експедитора є організація перевезення ванта- жу транспортом і за маршрутом, обраним експедитором або клієнтом; укладення від свого імені або від імені клієнта договору перевезення вантажу; забезпечення відправки і одержання вантажу. Додатковими обов’язками є перевірка кількості та стану вантажу; його завантажен- ня та вивантаження; сплата мита, зборів і витрат, покладених на клі- єнта; зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення; одержання необхідних для експорту та імпорту документів; виконання митних формальностей тощо. Договором транспортного експедируван- ня можуть бути передбачені й інші обов’язки експедитора, а саме: пере- дача перевізникові заявок клієнта, перевірка правильності заповнення клієнтом транспортних документів, одержання дозволу на завезення вантажу до відправлення, приймання вантажу від клієнта, доставка та передача його перевізникові, укладення договорів перевезення, страху- вання вантажу, здійснення контролю за рухом вантажу і т. п. Обов’язками клієнта є: своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов’язків за договором транспортного експедирування; документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітар- ного та інших видів державного контролю і нагляду; забезпечити без- печні умови перевезення вантажу; сплатити належну плату експеди- тору; відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта, та інші обов’язки, що будуть перед- бачені договором. Сторони у договорі транспортного експедирування мають ряд прав. Експедитор має право: обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення; обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта; відступати від вказівок клієнта; на винагоро- ду за надані послуги; на відшкодування додаткових витрат; притриму- вати вантаж, що перебуває в його володінні, до моменту сплати екс- педитору і відшкодування витрат (якщо такі матимуть місце і будуть 432 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг підтверджені документально); не приступати до виконання обов’язків до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інфор- мації, необхідної для виконання експедитором обов’язків, передбаче- них договором; залучити до виконання своїх обов’язків інших осіб. У свою чергу, клієнт має право: визначити маршрут прямування вантажу та вид транспорту; вимагати від експедитора надання інфор- мації про хід перевезення вантажу; давати вказівки експедитору, які не суперечать договору та документам, наданим експедитору; змінювати маршрут доставки вантажу і кінцевого вантажоодержувача, завчасно повідомивши про це експедитора, з відшкодуванням витрат на зміну маршруту відповідно до умов укладеного договору. Договором тран- спортного експедирування можуть бути передбачені й інші права як експедитора, так і клієнта. § 4. Припинення договору транспортного експедирування. Цивільно-правова відповідальність сторін Припинення договору транспортного експедирування можливе на загальних підставах, передбачених ЦК, а саме: шляхом виконання (ст. 599 ЦК), переданням відступного (ст. 600 ЦК), зарахуванням (ст. 601 ЦК), домовленістю сторін (ст. 604 ЦК), прощенням боргу (ст. 605 ЦК) тощо. Особливість даного договору в тому, що його сто- рони наділені правом односторонньої відмови від договору, попере- дивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки, за- вдані їй у зв’язку з розірванням договору (ст. 935 ЦК). ЦК не дає обґрунтованої відповіді стосовно односторонньої від- мови, а саме хто зі сторін має право на односторонню відмову. Деякі вчені зазначають, що одностороння відмова може бути визнана об- ґрунтованою лише відносно тих договорів транспортного експедиру- вання, по яких експедитор вступає в правовідносини з перевізником та іншими третіми особами від імені клієнта й на основі доручення останнього. У тих же випадках, коли експедитор укладає договори перевезення, здійснює інші правочини й юридичні дії від свого імені в поєднанні з фактичними діями — операціями й послугами (зберіган- ня вантажу, його навантаження й вивантаження й т. п.), договір тран- 433 Глава 47. Договір транспортного експедирування спортного експедирування втрачає представницький характер і набуває вигляду звичайного договору з оплатного надання послуг 1 . З такою думкою важко погодитися, оскільки: 1) договір транспортного експе- дирування містить ознаки як фактичного, так і юридичного характеру, тому не можна вказувати, що коли дії експедитора мають фактичний характер, то дані дії не врегульовані договором транспортного експе- дирування, а будуть розглядатися як договір про надання оплатних послуг; 2) навіть якщо погодитися з даною точкою зору й поділити в такий спосіб надані послуги, то в кожному разі в ЦК закріплена одно- стороння відмова від договору, тобто одностороння відмова можлива як у главі транспортного експедирування, так і в загальній главі (до якої відсилають автори) про надання послуг. Отже, наше законодавство надає право і експедитору, що здійснює послуги як від свого імені, так і від імені клієнта, і клієнтові в будь-який момент відмовитися від до- говору і тим самим визнати даний договір розірваним. Відповідальність сторін за договором транспортного експедиру- вання встановлена ст. 14 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» та ЦК. Відповідальність сторін за догово- ром може бути як прямою, так і регресною. Це пов’язано з тією об- ставиною, що експедитор є посередником між відправником, переві- зником і одержувачем, тому порушення ним умов договору, може привести до відповідальності як клієнта перед перевізником, так і екс- педитора перед перевізником (за умови, що це не одна особа). Експе- дитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо прово- дилося контрольне зважування в присутності представника переві- зника, що зафіксовано його підписом, відповідність пакування даним товарно-транспортних документів, які завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного екс- педирування. За невиконання чи неналежне виконання обов’язків, що передба- чені договором та Законом, експедитор та клієнт несуть відповідаль- ність згідно із законодавством України та договором транспортного експедирування. Залежно від характеру порушень, відповідальність за договором транспортного експедирування може мати місце як у формі сплати неустойки, так і відшкодування збитків. Наприклад, у разі по- рушення клієнтом обов’язку щодо надання документів та інформації 1 Див.: Брагинский, М. И. Договорное право [Текст]. Кн. 4. Договоры о перевозке, буксировке, транспортной экспедиции и иных услугах в сфере транспорта / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский (2-й завод). – М. : Статут, 2004. – С. 733. 434 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформації, необхідної для виконання експедитором своїх обов’язків, клієнт від- повідає за збитки, завдані експедиторові (ч. 4 ст. 933 ЦК). Також сто- рона, яка заявила відмову від договору транспортного експедирування, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв’язку із розірванням договору (ст. 935 ЦК). Відповідно до ст. 934 ЦК за по- рушення зобов’язань за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до гл. 51. За дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання догово- ру транспортного експедирування, експедитор несе відповідальність у тому ж порядку, що й за власні дії. Особливості відповідальності експедиторів та клієнтів на окремих видах транспорту також встановлюються транспортними статутами та кодексами. Так, п. 105 Статуту залізниць України, зокрема, вказується, що експедиторські організації несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окре- мими договорами. Питання для самоконтролю 1. Поняття та загальна характеристика договору транспортно- го експедирування. 2. Права та обов’язки сторін за договором транспортного екс- педирування. 3. Особливості договору транспортного експедирування. 4. Співвідношення договору транспортного експедирування та договору перевезення вантажу. 5. Відповідальність сторін за договором транспортного екс- педирування. |