КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО. Конкурентоспроможність підприємства та шляхи її підвищення

• Название: Конкурентоспроможність підприємства та шляхи її підвищення
• Дата: 19.12.2021
• Размер: 1.38 Mb.
• Имя файла: КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО.docx
• Тип: Документы; #308735
• страница: 2 из 6

1. Поняття та сутність конкурентоспроможності підприємства

Нині загальновизнаним є той факт, що успішність господарювання будь-якого підприємства у значній мірі визначається рівнем його конкурентоспроможності. Проте, дослідження будь-якого об’єкту, в тому числі й конкурентоспроможності підприємства, неможливе без аналізу теоретичних наукових уявлень про нього.

Слід зазначити, що наукова література відображає безліч спроб визначення сутності конкурентоспроможності підприємства, її детермінант, часових та якісно диференційованих форм прояву. Взагалі, термін «конкуренція» походить від латинського слова зіткнення (змагання) і означає «здатність конкурувати на ринках товарів та послуг» або «виграш у змаганні» [8, c. 62].

Підкреслимо, що конкурентоспроможність є результатом конкуренції, що проявляється в боротьбі між різними суб’єктами ринку за вигідніші й більш економічно оптимальні результати реалізації продукції та послуг, за кращу якість оцінюваних благ і обслуговування споживачів. Конкурентоспроможність сприяє прискоренню науково-технічного прогресу й удосконаленню структури національного господарства.

Наведемо думку вченої Л. О. Юзьвак, яка відзначає що «категорія конкурентоспроможність має універсальний характер, який, зокрема, визначається різноманіттям природи об’єктів – носіїв властивості конкурентоспроможності» [24, c. 96].

Тому конкурентоспроможність – це багаторівневе поняття. Слід навести позицію науковців Л. О. Кислової та М. І. Горбашевської, що ієрархія конкурентоспроможності включає чотири рівні - національний, галузевий, виробничий та споживчий:

1. Національна конкурентоспроможність – це сукупність властивостей, притаманних національній економіці, які визначають здатність країни конкурувати з іншими країнами (внутрішній макроекономічний потенціал, зовнішньоекономічні зв'язки, державне регулювання, наукова інфраструктура, інвестиційний клімат и т. д.).

2. Галузева конкурентоспроможність – визначається наявністю технічних, економічних, інвестиційних, організаційних умов для створення виробництва та надання послуг високої якості, які задовольняти вимоги конкретних груп споживачів.

3. Конкурентоспроможність підприємств (організацій) – рентабельність виробництва, характер інноваційної діяльності, ефективність стратегічного планування та менеджменту, кваліфікація персоналу та інші фактори, що визначають успіх підприємства у конкурентній боротьбі на внутрішньому та зовнішньому ринках.

4. Конкурентоспроможність послуг, товарів – комплекс споживчих, цінових, якісних характеристик послуги, що забезпечує задоволення потреби, або це її здатність бути виділеною споживачем з аналогічних послуг, які пропонуються на ринку компаніями-конкурентами [11, с. 170].

Так, перша група дослідників розглядають конкурентоспроможність підприємства як відносну характеристику його діяльності в умовах взаємодіючих чинників з приводу конкурентних відносин.

Отже, можна зробити висновок, що розглянута група трактувань конкурентоспроможності підприємства у своїй сутності відображає цілеспрямовану діяльність суб’єкта господарювання на ринку в умовах конкурентних відносин з урахуванням основних виробничо-господарських параметрів. Ця група понять дає можливість зрозуміти, що конкурентоспроможність підприємства розглядається як наявність співвідношення порівняльних переваг підприємств, які визначаються у результаті їхньої діяльності на ринку серед аналогічних суб’єктів господарювання.

Другий підхід до трактування конкурентоспроможності підприємства – це її розгляд, як можливості задоволення конкретної потреби порівняно з аналогічними об’єктами.

Отже, узагальнення визначень конкурентоспроможності підприємства в межах розглянутого підходу дає змогу виокремити такі аспекти:

1) це поняття полягає у спроможності підприємства задовольняти потреби клієнтів порівняно з аналогічними підприємствами, представленими на ринку;

2) категорія конкурентоспроможність підприємства характеризується ступенем принадливості його продукції для споживача, який реально її купує.

Управління конкурентоспроможністю підприємства стає все більш важливим в умовах ринкових відносин і на сьогодні є запорукою успішної підприємницької діяльності. Особливого значення набуває оцінка рівня конкурентоспроможності кожного окремого підприємства.

Оцінюючи конкурентоспроможність підприємства, можна вирішити ряд завдань, серед яких: визначити рівень конкурентоспроможності на конкретний момент часу, простежити тенденції зміни конкурентоспроможності протягом досліджуваного періоду, виявити «вузькі місця» та резерви підвищення конкурентоспроможності підприємства. На сьогодні не існує однозначних підходів до методології дослідження конкурентоспроможності підприємства та складу показників у рамках відповідних методик її оцінки. Узагальнюючи результати наукових досліджень з цього питання, можна систематизувати методи діагностики та оцінки конкурентоспроможності підприємства (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація методів оцінювання конкурентоспроможності підприємств

Ознака класифікації	Група методів	Методи
1	2	3
За способом оцінювання	Кількісні	Диференційований метод, інтегральний метод, метод різниць, метод балів
	Якісні	SWOT-аналіз, метод експертних оцінок, евристичні методи

Продовження таблиці 1.1

1	2		3
За формою представлення результатів	Матричні		Матриця БКГ, матриця Мак Кінсі, матриця Shell/DPM, метод PIMS, матриця Ансоффа
	Індексні (аналітичні)		Інтегральні методи, метод конкурентних переваг, теорія ефективної конкуренції, конкурентоспроможність продукції
	Графічні		Радіальна діаграма, багатокутник конкуренто- спроможності, метод профілів
За показниками і змінними, що використовують під час аналізу	Методи, що характеризують ринкові позиції		Модель БКГ, метод Мак Кінсі, модель Shell/ DPM, метод PIMS, модель Портера
	Методи, що характеризують рівень менеджменту		Метод LOTS, метод експертної оцінки, ситуаційний аналіз, карти стратегічних груп, бенчмаркінг
	Методи, що характеризують фінансово-економічну діяльність		Методи фінансово-економічного аналізу, методи прогнозування фінансового стану
За ступенем охоплення аспектів функціонування підприємства	Спеціальні	Конкурентоспроможність продукції, матричні методи
	Комплексні	Індексні, інтегральні методи, метод балів
За рівнем ухвалення рішення	Стратегічні	Модель БКГ, метод Мак Кінсі, модель Shell/ DPM тощо
	Тактичні	Інтегральні методи, аналіз конкурентних переваг, теорія ефективної конкуренції, конкурентоспроможність продукції, самооцінка

Кількісні методи оцінки конкурентоспроможності в основному пов’язані з розрахунком відносних значень (індексів, коефіцієнтів), що визначають рівень ключових показників для окремих аспектів конкурентоспроможності (сфер діяльності), та їх подальшою інтеграцією в групові та інтегральні показники. Вони допомагають оцінити реальні шанси організації в конкурентній боротьбі за стратегічні економічні зони та прийняти зважене управлінське рішення. Однак деякі кількісні методи використовують вагові коефіцієнти, визначені фахівцями, тому методика не позбавлена суб’єктивності.

Якісні методи оцінки переважно мають низький ступінь математичної формалізації і пов'язані з експертними оцінками. Вони не дозволяють використовувати оцінку конкурентоспроможності організації в процесі аналізу, не відрізняються науковою строгістю, характеризуються суб'єктивністю і умовністю. Однак якісні методи досить гнучкі, щоб оцінити реальні факти, а не абстрактні цифри, якщо використовувати достовірну інформацію.

Матричні методи передбачають використання матриці — таблиці елементів, упорядкованих за рядками та стовпцями. Методологія заснована на аналізі двовимірних матриць, побудованих за принципом системи координат, а суть методу полягає в маркетинговій оцінці діяльності підприємств. При наявності відповідної інформації про обсяги реалізації продукції можна отримати достовірну оцінку конкурентоспроможності організації. Матричні методи прості у використанні. Помилка цих методів полягає в обмеженій кількості характеристик, за якими проводиться оцінка; відсутність аналізу причин і врахування недостатньої кількості факторів; труднощі в оцінці темпів зростання ринку та ринкової частки підприємства.

Індексні методи — це розрахункові, кількісні методи, пов’язані з визначенням одиничних індексів (коефіцієнтів) за основними показниками та аспектами діяльності організації та зведенням їх до інтегрального показника. Залежно від реалізації цих методів можуть виконуватися як складні обчислення, так і звичайні математичні операції.

Для побудови полігона або радіальної діаграми конкурентоспроможності використовуються графічні методи. Їх перевагами є простота і наочність. Однак графічний метод не враховує різну вагу факторів конкурентоспроможності та не дозволяє визначити рівень узагальненого критерію конкурентоспроможності, а використання великої кількості характеристик може нівелювати його наочність.

Завдяки групі спеціальних методів можна оцінити конкурентоспроможність окремих аспектів діяльності організації – виробничих, маркетингових, фінансових тощо. Комплексні методи, однак, полягають у комплексному підході та передбачають аналіз усього спектру найважливіші параметри функціонування підприємства. Завдяки цим методам можна отримати точну інформацію про конкурентоспроможність підприємства на основі досить широкого переліку порівняльних переваг, врахувати параметри як внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Стратегічні методи переважно характеризують конкурентну позицію підприємства на ринку. Тактичні методи пов'язані з оцінкою окремих сторін діяльності підприємства, а рішення, що приймаються за їх результатами, часто стосуються короткострокового періоду.

Наведена вище класифікація методів показує, що в залежності від ознаки класифікації один і той же метод може відноситися до різних груп. Наприклад, матриця Boston Consulting Group (BCG) — це метод звітування про результати на основі матриці. При цьому за аналізом показників (змінних) характеризує ринкову позицію підприємства, а за рівнем прийняття рішень відноситься до групи стратегічних методів. Отже, на практиці методи взаємопов’язані, при цьому використовують декілька підходів одночасно.

Наявність у сучасній економіці найрізноманітніших методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства зумовлює виділення груп методів разом із їх загальною класифікацією. Кількість таких груп коливається від 5 до 9. Основними методами оцінки конкурентоспроможності підприємства є методи, засновані на життєвому циклі товару, частці ринку, теорії ефективної конкуренції, конкурентних перевагах, оцінці конкурентоспроможності продукції. Переваги та недоліки найбільш поширених дев’яти груп представлені в табл. 1.2.

Таблиця2

Методичні підходи до оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Метод	Переваги	Хиби
1	2	3
1. Методи, засновані на аналізі порівняльних переваг	Найбільш поширений і простий у розрахунках	Статичність отриманих оцінок, неможливість адекватно оцінити конкурентні позиції підприємства, майже не відображає взаємодію виробника продукції з ринком
2. Методи, що базуються на теорії рівноваги підприємства і галузі	Якісне оцінювання на рівні галузей різних країн	Великою мірою об’єктивно відображає лише зовнішні умови роботи, майже не характеризує здатність до адаптації

Продовження таблиці 1.2

1	2	3
3. Методи побудовані на основі теорії ефективної конкуренції	Глибокий аналіз внутрішнього стану, можливість порівняння із середньогалузевими показниками	Складне узагальнення результатів аналізу (отримання інтегральної оцінки) та великий обсяг розрахунків, не дозволяє оцінити динаміку факторів, що впливають на рівень конкурентоспроможно
4. Методи, основані на теорії якості товару	Аналіз якості виготовленої продукції та значна увага до споживачів	Не враховується ефективність виробничо-збутової діяльності підприємства; використовується для виробників одного виду продукції; відбувається ідентифікація конкурентоспроможності продукції та підприємства
5. Матричні методи	Можливість дослі- дження розвитку кон- куренції у динаміці	Концентрація уваги лише на одній стратегії; обмеженість кількості характеристик, що використовуються для оцінювання конкурентоспроможності

Продовження таблиці 1.2

1	2	3
6. Інтегральний метод	Дозволяє отримати однозначні оцінки конкурентних позицій виробника; є досить простим і наочним	Не дає можливості для глибокого аналізу і виявлення резервів підвищен- ня рівня конкурентоспроможності; не враховує галузеві особливості; обме- женість використання для підприємств зі значною номенклатурою товарів
7. Методи, основані на теорії мультиплікаторів	Можливість оцінити велику кількість по-казників підприємства	Громіздкий метод; результати є об’єктивними для нетривалого проміжку часу
8. Методи визначення позиції в конкуренції з погляду стратегічного потенціалу підприємств	Аналіз окремих еле- ментів потенціалу	Складність інформаційного забезпечення розрахунків, трудомісткий алгоритм, оцінка лише внутрішніх чинників без дослідження впливу зовнішнього середовища
9. Методи, основані на порівнянні з еталоном	Наочний і комплексний при порівнянні	До складу досліджуваних факторів не включають показники, що характеризують силу і напрям впливу зовнішнього середовища

Важливий інтерес для суб’єктів господарювання мають аналітичні методи дослідження рівня конкурентоспроможності організації, які можна охарактеризувати як кількісні, комплексні, тактичні. Узагальнення найпоширеніших із них засвідчило використання типового переліку показників, що характеризують окремі аспекти діяльності підприємства.

Ще існують форми конкурентоспроможності підприємств, які можна класифікувати за програмними цілями їх діяльності:

1. Конкурентоспроможність управління процесом реалізації - базується на конкурентоспроможності прогнозування і планування, організації та мотивації.

2. Конкурентоспроможність використання ресурсів - полягає в ефективному використання всіх видів ресурсів.

3. Конкурентоспроможність управління якістю - включає в себе конкурентоспроможне функціонування системи якості, нової техніки та стандартизації.

4. Конкурентоспроможність науково-технічного розвитку - мається на увазі конкурентоспроможність капітальних вкладень, наукових досліджень і проектування, підготовки виробництва, прогресивної технології, автоматизації.

5. Конкурентоспроможність соціального розвитку – це конкуренто-спроможність соціальної сфери, поліпшення умов праці, участі персоналу в управлінні і т.д.

Також форми конкурентоспроможності підприємств можна поділити на конкурентоспроможність діяльності та конкурентоспроможність менеджменту (табл. 1.2).

Таким чином, форми конкурентоспроможності підприємств можна розглядати двояко:

1) як потенціал підприємства (конкурентоспроможність управління суб’єкта господарювання);

2) як перевагу підприємства у порівнянні з іншими конкурентами (конкурентоспроможність діяльності).

Таблиця 1.3

Форми конкурентоспроможності підприємств[2, c. 75]

Форми	Сфери	Показники
Конкурентоспроможність діяльності	Торговельна діяльність	Реалізація продукції (послуг) на 1 грн. витрат; рівень рентабельності торгової діяльності; витрати на одиницю продукції.
	Фінансова діяльність	Оборотність оборотних коштів; рентабельність всіх операцій; рівень рентабельності власного капіталу; оборотність всіх активів; рівень рентабельності загальних активів.
	Збут і просування	Рентабельність продажів; коефіцієнт використання матеріальних запасів.
	Управлінська діяльність	Результативність управління реалізацією продукції (послуг); частка управлінців в чисельності всього персоналу; частка зарплати управлінців в собівартості продукції (послуг).
	Інноваційна діяльність	Іноваційність менеджменту; рівень науково-технічного потенціалу організації; кількість інновацій.
	Інвестиційна діяльність	Обсяг інвестицій; коефіцієнт інвестиційної привабливості; обсяг дебіторської заборгованості; можливість залучення кредитів.
	Соціальна діяльність	Рівень соціального забезпечення працівників (компенсаційний пакет); умови праці; мотивація діяльності.
	Стратегічне управління	Конкурентна стратегія розвитку; стратегічні цілі; відповідність стратегії і тактики; заходи з аналізу середовища підприємства.
	Антикризове управління	Коефіцієнт поточної ліквідності; коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами; коефіцієнт відновлення платоспроможності; коефіцієнт Альтмана.
Конкурентоспроможність менеджменту	Структура управління	Відповідальність-влада; неформальна влада; зміст інформації; здатність до самовідновлення.
	Культура управління	Ціннісні орієнтири; вірування; моральні норми; діючі правила в організації.
	Технологія управління	Системи і процедури; дослідження оточення і прогнозування; науковий підхід до управління; планування.
	Функції управління	Розподіл функцій; трудомісткість; повнота реалізації функцій; своєчасність.
	Цілі менеджменту	Досяжність і реалістичність; зрозумілість цілей для виконавця; сумісність; верифікованість і коригування.
	Принципи менеджменту	Інтеграція управління; адекватність; поєднання формального і неформального управління; партнерство та участь.

Також в науковій літературі існує підхід, за яким форми конкурентоспроможності підприємств класифікують за ознаками, які представлені на рис. 1.1.


Довгострокова

Рис. 1.1. Форми конкурентоспроможності підприємств [14, с. 223]
Отже, загальний підхід до трактування поняття «конкуренто-спроможність підприємства» дає можливість визначити її як здатність досягти найкращих результатів у сфері господарської діяльності в процесі суперництва. Відповідно конкурентоспроможність підприємства - це його здатність активно завойовувати ринкові позиції та утримуватися в сегменті як внутрішнього, так і зовнішнього ринку в конкретно визначений час. Тому, можна сформулювати наступний варіант визначення конкурентоспроможності підприємства - це оцінена суб'єктами зовнішнього середовища його перевага на обраних сегментах ринку над конкурентами в даний момент часу, досягнута без шкоди оточуючим, яке визначається конкурентоспроможністю його конкретних видів продукції і рівнем конкурентного потенціалу, що характеризує здатність в майбутньому розробляти та збувати товари, що перевершують за якістю і ціною ринкові аналоги.