3Передмова
 Скачать 1.5 Mb.
|
|
3 Передмова Освіта в сучасному світі спрямована на розвиток і саморозвиток учнів відповідно до їхніх власних потреб та уподобань. Підґрунтям та джерелом для особистісного розвитку стають не тільки предмет- ні знання, уміння та навички, а й досвід особистості з оволодіння ними. Суспільство вимагає від освітньої галузі створення умов, за яких дитина без шкоди для здоров’я засвоює культурні цінності та опановує різноманітні види діяльності, набуває знань та умінь, які необхідні їй для життя та реалізації себе в сучасному суспільстві. Якість освіти залежить від багатьох чинників: якості навчальних програм, досконалості форм та методів навчання, використання су- часних педагогічних технологій, професійної майстерності педаго- гів, необхідного матеріального забезпечення тощо. Перехід на новий Державний стандарт повної та базової освіти, введення профільного навчання в школі III ступеня, впровадження компетентнісного підходу до навчання є складовими реформи сис- теми освіти України. Виникла необхідність створення нової про- грами з хімії для 7 класів загальноосвітніх навчальних закладів та нових підручників. У програмі з хімії зазначається, що метою на- вчання хімії є формування засобами навчального предмета ключо- вих компетентностей учнів, необхідних для соціалізації, творчої са- мореалізації особистості, розуміння природничо-наукової картини світу, вироблення екологічного стилю мислення й поведінки та ви- ховання громадянина демократичного суспільства [1]. Відповідно до нової освітньої парадигми, особистість, що на- вчається, сама будує власний освітній процес, а найважливішою функцією педагога є стимулювання і підтримка самоосвіти та са- морозвитку. Оновлення цілей та змісту навчання, зокрема з хімії, потребує оновлення методичного інструментарію вчителя, пере- ходу до системного використання більш ефективних педагогічних технологій, націлених на організацію продуктивної освітньої ді- яльності учнів. Для реалізації поставлених цілей на допомогу вчи- телю підготовлені відеороліки для всіх демонстраційних та лабора- торних дослідів, а також практичних робіт. Їх можна переглядати на уроці або рекомендувати учням переглянути вдома. Відеоролики доступні за посиланням: http://interactive.ranok.com.ua. 4 Посібник містить плани-конспекти всіх уроків з хімії для 7 кла- сів загальноосвітніх навчальних закладів, розроблених відповідно до чинної програми. Структура уроків уніфікована і побудована з урахуванням су- часних вимог до організації навчально-виховного процесу. У посібнику також подано різноманітні форми й методи ро- боти на уроці. На етапах актуалізації опорних знань та мотивації навчальної діяльності використовуються вправи для активізації пізна вальної діяльності учнів. Під час вивчення нового матеріалу, окрім традиційних методів подання інформації, використовуєть- ся організація дослідницької й пошукової діяльність учнів, пропо- нуються різноманітні проблемні запитання та ситуації для обгово- рення, активно застосовуються інтерактивні методи навчання. Це допоможе учням подолати труднощі в засвоєнні знань, а також у за- стосуванні отриманих знань, умінь і навичок на практиці. До більшості уроків розроблено індивідуальне домашнє за- вдання проблемно-пошукового змісту, що дозволяє підготуватися учням і вчителю до активної співпраці на наступних уроках. Завдання цього посібника — допомога вчителям у підготов- ці до уроків, забезпечити їх сучасним матеріалами, цікавими для учнів, та скоротити час для добирання й систематизації необхідної інформації. До посібника додається електронний ресурс, на якому розмі- щено два варіанти календарного плану: перший — до будь-якого чинного підручника, що відповідає програмі, другий — орієнтова- ний на підручник «Хімія. 7 клас» автора Григоровича О. В. видав- ництва «Ранок», 2015 р. Також на сайті розміщені ті уроки, зміст яких відрізняється від поданого в посібнику і відповідає авторсько- му баченню викладу матеріалу. Кожний із цих компонентів можна відредагувати в редакторі Word та роздрукувати. Завантажити електронні додатки можна скориставшись скетч-карткою. Пропонований посібник допоможе вчителям швидко та якісно підготуватися до уроків, перевірити й оцінити знання учнів, роз- ширити кругозір дітей, сформувати інтерес до вивчення хімії. З повагою, автори 5 методичні рекомендації щодо викладання хімії в 7 класі структура уроків Структура сучасного уроку, як основної форми організації на- вчання, відображає структуру процесу навчання, у якому науков- ці виділяють декілька аспектів: змістовний (чого навчати), проце- суальний (як навчати), мотиваційний (як активізувати діяльність учнів) і організаційний (як скоординувати діяльність учителя й учня). Ефективна реалізація кожного із цих аспектів забезпечу- ється використанням окремих педагогічних технологій, у яких сплановані очікувані результати навчання, окреслені умови для до- сягнення цих результатів, методи та прийоми, що стимулюють та забезпечують процес пізнання. Раціональним, на наш погляд, мо- же бути поєднання декількох технологій навчання, що реалізують окремі сторони процесу навчання. Прикладом такої технології мо- же бути інтегральна технологія В. В. Гузєєва [2]. Структура уроків, запропонованих у посібнику, є традиційною. Автори сподіваються, що приклади планів-конспектів уроків у кла- сичному варіанті допоможуть учителям вибрати навчальний мате- ріал відповідно до нової програми, форми, засоби та методи навчан- ня для створення власних моделей відповідно до своїх методичних уподобань і педагогічних технологій. Перший етап уроку — організаційний момент, який склада- ється з привітання, перевірки готовності учнів до уроку, виявлен- ня відсутніх, повідомлення плану роботи та теми уроку. Мета цього етапу — створення робочої обстановки на уроці. Другий етап уроку — перевірка домашнього завдання — залеж- но від типу уроку та поставленої мети може проводитися різними методами або взагалі бути відсутнім. Наступний етап — актуалізація опорних знань — часто поєд- нується з перевіркою знань учнів за матеріалами попереднього уро- ку; може проводитися у вигляді бесіди, різних видів опитування, повторного пояснення з використанням опорних конспектів то- що. Цей етап дуже важливий для психологічної підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу, для концентрації уваги, вияв- лення інтересу до уроку, для забезпечення розуміння учнями зміс- ту їхньої діяльності. За деякими педагогічними технологіями на 6 цьому етапі уроку проводиться цілепокладання, мотивація проце- су навчання (наприклад, особистісно-орієнтоване навчання, інтер- активне навчання) або планування навчальної діяльності на уроці. У процесі актуалізації може створюватися проблемна ситуація або формуватися навчальна проблема. Отже, на етапі актуалізації ви- користовують такі засоби та прийоми, що допомагають підготувати учня до самостійної навчальної діяльності. Основним етапом уроку є етап вивчення нового матеріалу, який може здійснюватися вчителем у формі бесіди, лекції, демонстра- ції, мультимедійної лекції тощо або на основі самостійної навчаль- ної діяльності учнів залежно від технологій, які використовує вчи- тель. Підготовка змісту навчального матеріалу ґрунтується на його всебічному аналізі. Чітке виокремлення основних понять і фактів за темою уроку дозволяє правильно визначити цілі уроку та обра- ти методи навчання. Засвоєння нових понять має відбуватися не тільки з опорою на знання, які учні вже мають, але й з урахуван- ням їхнього життєвого досвіду та досвіду із оволодіння поняттями, які їм уже відомі. Такий підхід дозволяє зробити знання особистіс- но-значимими та сприяє формуванню ключових учнівських компе- тентностей. Аналіз змісту навчального матеріалу уроку дозволяє ви явити складні та легкі для засвоєння поняття, протиріччя у фак- тах, що потребують пояснення, можливі проблеми при засвоєн- ні та застосуванні знань на прикладах. З урахуванням психологіч- них особливостей учнівського колективу конкретного класу все це дозволяє обрати раціональні методи навчання та форми роботи на уроці: чи то буде проблемний урок, чи то буде групова робота учнів, чи то буде урок-гра або урок-конференція. На наступному етапі здійснюється закріплення вивченого мате- ріалу, його узагальнення та систематизація. Цей етап слід органіч- но поєднати з попереднім. Найбільш важливим на цьому етапі стає самостійне опрацювання інформації, завдяки якому формуються вміння використовувати набуті знання та опановуються певні спо- соби діяльності, які учень відкриває для себе самостійно. Цьому можуть сприяти такі методичні прийоми, як завдання на застосу- вання знань у незнайомій ситуації, самостійна робота творчого ха- рактеру, евристична бесіда тощо. Залежно від типу уроку останні два етапи уроку можуть тривати по-різному. Важливою частиною уроку є, безумовно, домашнє завдання, суть та методика виконання якого обов’язково мають пояснювати- ся. В особистісно-орієнтованому навчанні особливе значення мають диференційовані домашні завдання, серед яких можуть бути такі: 7 складання казок, загадок, кросвордів за темами, складання тема- тичних збірників цікавих фактів, розробка проектів, моделей, га- зет тощо. Останній етап уроку — підбиття підсумків. Особливого зна- чення цей етап набуває в особистісно-орієнтованих технологіях навчання, оскільки на цьому етапі проводиться рефлексія та оці- нювання результатів, що досягнуті на уроці, відбувається остаточ- не присвоєння здобутих знань особистістю учня. Метою рефлексії є усвідомлення учнями основних етапів, способів навчальної ді- яльності, її мети та отриманих результатів. За висловлюванням А. В. Хуторського, «рефлексія — не пригадування головного на уроці або формулювання висновків, це усвідомлення способів ді- яльності, виявлення її смислових особливостей» [3]. Організоване закінчення уроку є також дуже важливим з погляду психологічно- го впливу. Певна річ, залежно від типу уроку його структура може змінюватися. Сучасні умови потребують від учителя при моделюванні уроків ураховувати інтереси й потреби учнів, створювати умови для роз- витку їхньої особистості, для формування ключових компетент- ностей, що необхідні для майбутньої професійної діяльності. Ось чому при плануванні уроку слід зважити на мотиваційну осно- ву діяльності учнів та співвідносити дидактичну структуру уроку з мотиваційною структурою процесу навчання, до якої належать: 1) організація та керування увагою учнів; 2) пояснення змісту діяльності; 3) актуалізація мотиваційних станів; 4) спільна з учнями постановка цілей заняття; 5) забезпечення ситуації успіху в досягненні цілей; 6) підтримка позитивних емоцій і стану впевненості учнів у своїх діях; 7) оцінювання дій, процесу та результатів навчання. Урахування мотиваційної структури навчання дозволяє вчите- леві ефективно спланувати власну діяльність щодо керування на- вчальною діяльністю учнів. Саме такі підходи до навчання реалі- зують особистісно-орієнтовані технології навчання. Наприклад, особистісно-орієнтований урок містить такі компоненти навчальної діяльності: настановчо-мотиваційний, проектувально-діяльнісний, рефлексивно-оціночний [4]. Для реалізації настановчо-мотиваційного компоненту уро- ку рекомендується використовувати такі прийоми: створення 8 проблемних ситуацій; ефекти інтриги, «здивування»; прийоми змістової обробки тексту (структурно-логічні схеми, таблиці, опор- ні конспекти); прийоми мнемотехніки; «ефект навмисної помил- ки»; використання інформації інтегрованого характеру (вірші, іс- торичні довідки, практичне значення в побуті). Проектувально-діяльнісний компонент уроку передбачає такі методи та прийоми: створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху; евристич- на бесіда; створення ситуацій вільного вибору завдань, способів на- вчальної діяльності; перевтілення в образ; ефект співпереживання; створення проблемних ситуацій; виконання творчих завдань; роз- робка проектів. Рефлексивно-оціночний етап уроку можна реалізувати з вико- ристанням таких методичних прийомів: взаємоконтроль, самокон- троль; взаємоперевірка, самоперевірка; створення ситуації успіху, емоційного комфорту на уроці; домінування на уроці вербальних оцінок; участь учнів у виправленні помилок; надання можливості учням для дослідження свого помилкового судження; прийоми зво- ротного зв’язку в кінці уроку; відстеження емоційного стану учнів. Для порівняння наводимо структуру уроків за різними техноло- гіями навчання, які є найбільш популярними серед учителів хімії. Структура інтерактивного уроку [5]: 1. Мотивація (мета: сфокусувати увагу учнів на проблемі та сфор- мувати інтерес до обговорюваної теми) — 5 % часу заняття. 2. Оголошення, представлення теми та очікуваних результатів (мета: забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльнос- ті) — 5 % часу заняття. 3. Надання необхідної інформації (мета: дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі можна було виконувати практичні завдання) — 10–15 % часу заняття. 4. Інтерактивна вправа — центральна частина уроку (мета: засво- єння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку) — 50–60 % часу заняття. 5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку (мета: пояс- нити зміст опрацьованого, порівняти реальні результати з очі- куваними, проаналізувати результати, зробити висновки) — 20 % часу заняття. Урок із використанням методик розвитку критичного мислен- ня складається із чотирьох етапів [6]: 1. Етап розминки (створення позитивного психологічного настрою на уроці). 9 2. Етап актуалізації (установлення рівня власних знань із предме- та, до якого учні можуть додати нових знань). 3. Етап усвідомлення змісту (ознайомлення з новою інформа цією, її аналіз, осмислення). 4. Етап рефлексії (виявлення розуміння учнем отриманої інфор- мації та його ставлення до неї). Слід зазначити, що впровадження методик розвитку критич- ного мислення пов’язане з використанням активних та інтерак- тивних методів навчання, індивідуальних і групових форм роботи. Структурними елементами проблемного уроку є: 1) актуалізація знань учнів; 2) засвоєння нових знань та способів діяльності; 3) формування вмінь та навичок. До цього слід додати етапи пошукової діяльності, що станов- лять змістовну частину проблемного уроку та є його показником: 1) пропонування проблемних ситуацій і постановка проблеми; 2) висування припущень та обґрунтування гіпотези; 3) доказ гіпо- тези; 4) перевірка правильності вирішення проблеми, 5) формулю- вання висновків [7]. Досвід доводить, що при моделюванні уроку раціональним є поєднання різноманітних методів (дослідницький метод, ігро- вий метод, метод проектів, метод створення проблемних ситуацій, самостійна діяльність, монолог, діалог, експеримент) та форм (ін- дивідуальна, групова, фронтальна) навчання. Шляхи формування ключових комПетентностей на уроках хімії Єдиного підходу до визначення та розуміння поняття «ком- петентність» у педагогічній науці ще й досі не існує. Це значно ускладнює впровадження компетентнісного підходу в освітню практику нашої країни. Слово «компетентність» латинського по- ходження й означає «оволодіння знаннями, що дозволяють мір- кувати над чимось». Департамент економічного, соціального та культурного розвитку ЮНЕСКО трактує це поняття як «здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистіс- них стосунках — ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситу- аціях» [8]. Поняття «компетентність» уточнюється Міжнародним 10 департаментом стандартів через спроможність кваліфіковано про- водити діяльність, виконувати завдання або роботу. Науковці на- дають багато різнопланових визначень цього поняття. Наприклад, під компетентністю розуміють «поєднання відповідних знань і зді- бностей, що дозволяють обґрунтовано судити щодо сфери діяльнос- ті й ефективно діяти в ній» (А. В. Хуторський); «здатність (уміння) діяти на основі здобутих знань» (С. Шишов, В. Кальней). Детальний розгляд цього питання дає можливість зробити ви- сновок, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку має не тіль- ки дати людині певний обсяг знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність діяти, вирішувати життєві проблеми, що ґрунтуються на знаннях, досвіді й здібностях, набу- тих шляхом навчання. Міжнародною комісією Ради Європи названі та схарактеризова- ні основні групи ключових компетентностей: соціальні, полікуль- турні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку та самоосвіти, продуктивної творчої діяльності. Ключові компетентності особис- тості пов’язані з формуванням загальнопредметних та предметних компетентностей. Можливості навчальних предметів щодо форму- вання основних груп компетентностей учнів розглядаються в робо- тах І. Родигіної [9]. Питанню формування предметних компетент- ностей з хімії присвячені роботи О. Бабенко [10]. Формування предметних компетентностей учнів з хімії як скла- дових провідних компетентностей ґрунтується на змісті предмета, який відображений в новій програмі і пов’язаний з удосконаленням методики викладання предмета та її переорієнтацією на особистіс- но орієнтовані технології навчання. Розглянемо методи та прийоми в діяльності вчителя, що сприятимуть формуванню основних груп провідних компетентностей учнів. Соціальні компетентності характеризують уміння людини повноцінно жити в суспільстві, робити вибір, приймати рішення. Формуванню таких рис особистості сприятиме організація на уро- ках групової роботи, використання проблемно-пошукових методів і створення умов для самооцінки та взаємооцінки. Питання про- блемного змісту та питання для опрацювання в групах стимулюють учнів до вибору раціональних шляхів розв’язання навчальних про- блем. Для врахування інтересів, здібностей і уподобань учнів при плануванні уроків слід використовувати різнорівневі та різнома- нітні запитання для контролю, які сприятимуть створенню ситу- ації вибору та формуванню навичок самооцінки учнів. Це також створює умови для диференціації та індивідуалізаціїнавчання. |