3Передмова
 Скачать 1.5 Mb.
|
|
3. Хімія в харчовій промисловості Істотним є внесок хіміків в одержання різних речовин, що ви- користовуються для приготування їжі: цукор, сода, оцтова кисло- та, крохмаль, патока, желатин, різні жири, у тому числі маргарин, харчові барвники й фруктові есенції з різноманітними запахами, консерванти та антиокисники (наприклад лимонна кислота), стабі- лізатори, згущувачі, емульгатори для виробництва морозива й ін- ших кондитерських виробів, розпушувачі, що перешкоджають зле- жуванню продуктів. На етикетках продуктів харчування завжди має бути зазначе- ний їхній склад. Наявність харчових добавок у продуктах познача- ється індексом Е з трицифровим числом відповідно до міжнародної класифікації за метою застосування. Деякі харчові добавки здат- ні зашкодити здоров’ю людей, особливо дітей, вони можуть спри- чинити алергію та інші захворювання. У дитячому харчуванні 29 забороняється використання більшості консервантів, барвників та інших добавок. 4. Хімія в медицині Із найдавніших часів люди намагалися знайти препарати (на- стоянки, мікстури, розчини тощо), які б допомогли їм подолати хвороби. Ціла галузь промисловості — фармацевтична — займа- ється розробкою та виробництвом ліків: від простого анальгіну до складних препаратів проти СНІДу та раку. Сьогодні в усьому світі хіміки разом з медиками займаються пошуком нових ліків. У міру того, як визначалися механізми взаємодії біологічно активних спо- лук з організмом, хіміки створювали більш дієві лікарські засоби із меншими побічними ефектами. Сьогодні використовується вели- чезна кількість лікарських препаратів і ведеться пошук нових. Але слід пам’ятати висловлювання видатного лікаря Середньовіччя Па- рацельса про те, що «різниця між ліками та отрутою тільки в дозі». Передозування та неправильне призначення ліків може спричи- нити тяжкі наслідки. Необхідно звертати увагу на протипоказан- ня та побічні ефекти, що вказуються на етикетках, і не займатися самолікуванням. 5. Хімія в промисловості Металургія — одна з найбільших галузей, у яких використову- ються хімічні знання. Технічний прогрес неможливий без металів. Якщо нам потрібний легкий метал — використовуємо алюміній, якщо дуже міцний — титан; у конструкціях, що мають витриму- вати великі навантаження, використовуємо залізо. Більшість ме- талів у природі в чистому вигляді не трапляються. Їх добувають із руд шляхом хімічних перетворень. Найпоширенішими продук- тами металургійної промисловості є чавун і сталь. Крім них, у ве- ликих кількостях добувають й інші метали: хром, алюміній, мідь, нікол. Разом із металами виробляють їхні сплави: бронзу, латунь, дюралюміній, іржостійкі й леговані сталі. Одним із завдань хімії є одержання матеріалів із заданими властивостями. Але під час їх виробництва довкілля часто забруднюється викидами в атмосферу, а відходи цих виробництв забруднюють ґрунти та водоймища. Хімі- ки разом з екологами працюють над тим, щоб зменшити забруднен- ня довкілля. 6. Хімія та високі технології Сьогодні майже неможливо знайти людину, яка б не бачила комп’ютера або тим більше телевізора. Але вони увійшли в життя 30 звичайної людини не так уже й давно. І ви помиляєтесь, якщо ду- маєте, що хіміки не доклали зусиль до їх створення. Тільки завдя- ки тому, що хіміки навчилися отримувати високочисті речовини, є можливим виготовлення процесорів та електричних контактів на мікросхемах. Останнім часом почали виготовляти рідкокристаліч- ні монітори. Хіміки створили речовини, за допомогою яких можна бачити зображення на екрані. Урок № 2 Короткі відомості з історії хімії Мета: ознайомити учнів з особливостями розвитку хімії як науки; розглянути значення основних етапів розвитку хімії у її ста- новленні як науки; навести гіпотези походження слова «хі- мія»; розвивати уявлення про еволюцію знань; формувати стійкий пізнавальний інтерес до вивчення предмета. Обладнання ілюстративний матеріал до лекції, реактиви та обладнання та матеріали: для цікавих демонстраційних дослідів. Базові поняття та терміни: хімія, алхімія, речовини. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. Методи навчання: пояснювально-ілюстративні: мультимедійна лекція; наочні: демонстраційні досліди; репродуктивні; частково-пошукові. рекоменДаЦії щоДо ПланУВання УрокУ У багатьох учнів, особливо молодшого та середнього віку, хімія асоціюється з яскравою та цікавою наукою. Тому на перших етапах її вивчення важливо підтримати таку думку. Це сприятиме подаль- шій мотивації вивчення цього предмета. Тема з історії хімії є одні- єю з найцікавіших у шкільному курсі. Але тільки в тому разі, як- що викладати її таким чином, щоб цей урок запам’ятався учням надовго. Для цього необхідно ретельно спланувати урок: дібрати цікаві відомості з історії хімії, яскраві ілюстрації та обов’язково підготувати захоплюючі досліди. Якщо є можливість використан- ня комп’ютерної техніки, бажано підготувати фактичний матеріал і малюнки для презентації за допомогою програми Power Point. Це зробить розповідь учителя більш наочною та динамічною. Малюн- ки можна знайти за допомогою пошукових систем Інтернет. У разі 31 відсутності необхідних реактивів можна знайти відеофрагменти цікавих дослідів, що представлені в сучасних програмних педаго- гічних засобах для підтримки навчання хімії (їх перелік див. у до- датках), і продемонструвати на екрані монітора або за допомогою мультимедійного проектора. При викладанні нового матеріалу слід звернути увагу учнів на значення кожного етапу (реміснича хімія, античний період, алхі- мічний період, сучасний період) у становленні хімії як науки. У роз- повіді також бажано відзначити вплив деяких народів на розвиток хімії, а саме шумерів, стародавніх єгиптян та греків, арабів. Щоб не перетворити урок на «театр одного актора», можна залучити до роз- повіді учнів із повідомленнями: про найвідоміших хіміків, що пра- цювали в певні періоди в історії хімії (до 1 хв), або про певний етап в історії хімії (до 5 хв). Такі завдання можна дати учням, які піс- ля першого уроку виявили інтерес до предмета і забажають викона- ти таке індивідуальне завдання. При цьому, зважаючи на вік учнів, слід надати їм допомогу й проконтролювати підготовку повідомлен- ня до початку уроку. СтрУктУра УрокУ I. організаційний момент 1–2 хв II. Перевірка домашнього завдання 2–3 хв III. актуалізація опорних знань 3–4 хв IV. Вивчення нового матеріалу 27–33 хв 1. реміснича хімія. 2. Хімія в античному світі. 3. алхімія. 4. Сучасна хімія. V. Закріплення знань 4–5 хв VI. Домашнє завдання 1–2 хв VII. Підбиття підсумків уроку 1–2 хв ХіД УрокУ I. організаційний момент Учитель повідомляє тему та мету уроку. Запитує учнів про їх- ній настрій на початку уроку, про те, що вони очікують від уроку. II. Перевірка домаШнього завдання 1. Учитель перевіряє письмові завдання, відповідає на запитання учнів. 32 2. Декілька учнів отримують аркуші із завданнями для експрес- контролю (5 хв). Варіант 1 1. Доповніть речення. Хімія — це наука про До суміжних наук, що пов’язані з хімією, належать Властивості та виробництво ліків вивчає хімія. Геохімія вивчає 2. Які основні завдання хімії? Варіант 2 1. Доповніть речення. Предметом вивчення хімії є До природничих наук крім хімії належать Вивченням речовин і процесів, що відбуваються в живих орга- нізмах, займається Космохімія вивчає 2. Для яких промислових виробництв необхідні хімічні знання? III. актуалізація оПорних знань ; Бесіда — Що вивчає хімія? — Які основні завдання хімії? — Назвіть продукти хімічних виробництв, що використову- ються в повсякденному житті. — Наведіть приклади використання хімічних знань у повсяк- денному житті. — Які науки належать до природничих наук? — Назвіть розділи сучасної хімії. IV. вивчення нового матеріалу ; Слово вчителя Ми ознайомились із досягненнями та завданнями сучасної хі- мії, але, щоб збагнути наскільки важлива ця наука для людства, 33 пропоную здійснити уявну подорож у минуле та ознайомитися з іс- торією хімії, яка завжди була тісно пов’язана з історією людства. Методична порада Учитель пропонує учням підготувати в зошитах таблицю, яку учні будуть заповнювати за його розповіддю. Можна також запропонувати учням ро- бити нотатки під час розповіді інших найзручнішим для них способом: план, тези, схеми, цикли, малюнки тощо. Етап Хронологічні межі Які речовини добували за допомогою хімічних знань Основні теоретичні й практичні досягнення Реміснича хімія Античний період Алхімічний період Сучасний етап При поясненні нового матеріалу можна демонструвати цікаві досліди (опи- си дослідів є в додатку до уроку). 1. реміснича хімія ; Розповідь учителя з демонстрацією цікавих дослідів Тисячоліття тому людина вперше створила штучні знаряддя праці. Вона навчилася обробляти каміння, надаючи йому потріб- ної форми, а загострюючи краї, людина зробила першу кам’яну со- киру. Але навіть оброблений камінь залишався каменем, а дереви- на — деревиною. То був період, який ми називаємо кам’яним віком. Однак спостерігаючи за природою, люди помічали, що іноді приро- да речовин міняється. Блискавка могла запалити ліс, дерева горіли, і на місці пожежі людина знаходила чорну золу. Солодкий сік рос- лин міг прокисати й дивно бадьорив. І хоча люди того часу не знали навіть елементарних хімічних понять, вони поступово навчалися здійснювати деякі хімічні перетворення для задоволення своїх по- треб у теплі, одязі, їжі. Перші перетворення були пов’язані з вико- ристанням вогню. Спійману дичину можна було зварити, і вона змі- нювала колір і смак. Глиняний посуд можна було обпалити, й він 34 ставав міцнішим. У попелі, що залишився після багаття, людина могла знайти скляні кульки, які утворювалися з піску під дією ви- сокої температури. Так, біля самих витоків цивілізації — у ті часи, коли людина навчилася розпалювати й підтримувати вогонь, коли тільки заро- джувалися ремесла та мистецтво, виникли перші хімічні знання. Полум’я в середині багаття розігріває предмети до 700–800 °С. При такій температурі ще неможливо було варити скло, плавити мета- ли, випалювати кераміку. Найдавніші ремесла — обробка шкір, фарбування тканин, виготовлення парфумерії та ліків — не вима- гали сильного нагрівання. Найдавніший виріб зі скла — намисти- на — знайдений на Близькому Сході недалеко від Фів. Вона була виготовлена понад 5,5 тис. років тому. (Учитель показує досліди, що демонструють зміну кольору, на- приклад «Апельсин, лимон, яблуко».) Першими металами, на які людина звернула увагу, були само- родні мідь і золото. Червонувату мідь і жовтувате золото, що відли- вають красивим металічним блиском, не можна було не помітити серед сірувато-коричневих порід. Спочатку метали, як і кольоро- ві камінчики чи перламутрові морські мушлі, були тільки прикра- сою. Однак незабаром виявилося, що метали значно відрізняються від усіх інших прикрас, бо при ударі не розсипаються, а тільки змі- нюють форму. Після того як людина довідалася про цю властивість металів — ковкість, вона почала виготовляти з металічних само- родків різні прикраси. Обробляючи мідь, людина помітила, що ви- готовити з неї наконечник для стріли набагато легше, ніж з каменя, та й тупляться мідні наконечники не так швидко, як кам’яні. Але міді в природі було мало, знайти її було непросто, тому тривалий час вона була матеріалом для прикрас. Однак згодом з’ясувалося, що мідь можна добути з каменів певного виду й що знайти такі ка- мені значно простіше, ніж чисту самородну мідь. Із цього часу мідь стала цілком доступним матеріалом. Її та її сплав — бронзу — поча- ли використовувати для виготовлення знарядь праці, предметів до- машнього вжитку тощо. Настав бронзовий вік. Отже, людина почала застосовувати свої «хімічні» пізнання для добування необхідних матеріалів. Так виникла металургія. Згодом люди довідалися про існування заліза — значно твердішого мета- лу, ніж бронза. Спочатку залізо було дуже рідкісним і коштовним матеріалом, оскільки траплялося в уламках метеоритів. Виплави- ти залізо з руди на звичайному вогнищі не вдається, для цього необ- хідне «жаркіше» полум’я. Секрет плавлення заліза був відкритий 35 близько 1500 р. до н. е. в Малій Азії, коли було встановлено, що по- трібне «жарке» полум’я можна добути, якщо через палаюче вугіл- ля продувати повітря. Винахід печі з нижньою подачею повітря до- зволив отримувати температуру близько 1000–1200 °С. Добування заліза та сталі було переломним моментом в історії розвитку мета- лургії й в історії розвитку людської цивілізації. Настав залізний вік. Після цього почали активно розвиватися не тільки металур- гія, а й виробництво скла і кераміки — горщиків, ваз, кахлю, це- гли. Порцеляну вперше почали виготовляти китайські ремісники в ІІІ ст. до н. е. Поступово накопичувалися знання та досвід. Через 400 років у Китаї винайшли папір, а ще через 600 років — порох. Іс- торія людства нерозривно пов’язана з добуванням потрібних люди- ні речовин — пороху, паперу, фарб, палива, цементу, сталі, скла та багатьох інших, які не існують у природі в готовому вигляді. Із появою ремесел виникла й найстародавніша галузь хімії — реміснича хімія. Вона ще не була наукою в сучасному розумінні, це був певний набір знань про речовини та їх перетворення. Проте ре- місничий період можна назвати першим етапом становлення хімії. Найпотрібнішими хімічними ремеслами були виготовлення, ви- білювання та фарбування тканин, виготовлення прикрас зі скляних намистин і, звичайно ж, виплавляння металів: міді, бронзи, заліза. Становлення ремесел відбувалося й на території України. Близь- ко 6 тис. років тому в центральній частині України існувала так зва- на трипільська цивілізація, для якої було характерним виготов- лення виробів із міді, розвиток гончарного та чинбарного ремесел. 2. Хімія в античному світі ; Розповідь учителя Хімія в Стародавньому Єгипті була однією зі складових «свя- щенного таємного мистецтва» жерців. Обробка й підробка благо- родних каменів, бальзамування й інші операції супроводжували- ся молитвами та заклинаннями. Жерці Стародавнього Єгипту за 2000 рр. до н. е. під час богослужінь викликали раптове загоряння вогнів у храмах і цим сповнювали тих, хто молиться, жахом. Про- сті люди думали, що з вогнем у храм входить сам верховний бог Ам- мон — творець сущого, творець родючості. (Учитель демонструє досліди «Самозаймання полум’я», «Фара- онові змії».) Єгипетські жерці збирали, записували та накопичували ін- формацію про ремесла, оберігаючи її від сторонніх. Перші спроби 36 надати знанням ремісників наукового обґрунтування були зроблені в Стародавній Греції. Саме там виникла наука антична філософія. Її розділ про внутрішню будову речей і перетворення одних речовин на інші іноді називають античною хімією. Давньогрецькі філософи першими запропонували теорію бу- дови речовини, згідно з якою всі предмети складаються з най- дрібніших неподільних частинок — атомосів (Демокріт, IV ст. до н. е.). А в 70-х рр. І ст. н. е. римлянин Пліній Старший на- писав «Природничу історію», в якій виклав усі відомі на той час хімічні знання. Оскільки хімічні знання у стародавніх народів того часу асоцію- валися з Єгиптом, їх почали називати єгипетськими. Можливо, сло- во «хімія» (латин. сhіmia) походить від стародавньої назви Єгипту (давньоєгипетською мовою воно звучало як «хам» — Kham), отже, воно має означати «єгипетське мистецтво». Проте сьогодні попу- лярнішим є припущення, що слово «хімія» (грецькою γημεια) похо- дить від грецького «хімос» (χυμοζ), що означає «сік рослини». Тоді «хімія» означає «мистецтво виділення соків». У грецькій мові сік, про який ідеться, може означати й розплав- лений метал, тож сhіmia може означати й «мистецтво металургії». Уперше термін «хімія» (khemeia) з’явився в середині IV ст. н. е. в працях грецького хіміка Зосима Панополітанського, який жив в Александрії. Хоча в давні часи мистецтво хімії було тісно пов’язане з релі- гією, прості люди страшилися тих, хто займався перетворенням ре- човин: їм здавалося, що «хіміки» володіють таємним мистецтвом і небезпечними знаннями. Це змушувало тих, хто займався хімією, викладати свої писання загадковими символами, що підсилювало ефект таємничості. 3. алхімія ; Розповідь учителя з демонстрацією цікавих дослідів Минали століття, згасла давньогрецька цивілізація, під тиском варварів занепав Давній Рим. У Європі почала поширюватись но- ва релігія — християнство. Християнська церква вважала хімічні знання породженням темних сил. Учені переслідувалися священ- нослужителями і були вимушені займатися наукою потайки, а ре- зультати своїх робіт кодувати або записувати інакомовно. Але хімія не зникла: знання частково збереглися на Близько- му Сході та в Середній Азії, де до наук ставилися прихильніше. 37 У перші століття нашої ери східна цивілізація вступила в стадію розквіту та сприяла подальшому розвитку наук. (Учитель демонструє дослід «Фіолетовий джин».) Із другої половини І тис. н. e. араби захопили частину Західної Азії і Північної Африки. У 641 р. н. e. вони вторгнулися до Єгип- ту й незабаром захопили всю країну, а через кілька років така сама доля спіткала й Персію. Виникла величезна арабська імперія. На- слідуючи стародавніх володарів, арабські халіфи сприяли розвитку наук, і у VIII–IX ст. з’явилися перші арабські хіміки. Араби пере- творили слово сhіmia на al-сhіmia. У VIII ст. н. е. араби почали за- воювання Європи. Разом із завойовниками на окуповані землі при- йшла їхня культура та наука, а отже, й хімія, але вже під новою назвою — алхімія. Терміном «алхімія» сьогодні позначають період історії хімії, що охоплює близько півтора тисячоліття, починаючи від 300 і до 1600 р. Наслідки цього періоду збереглися в низці хімічних термі- нів з арабськими коренями: aletbik (перегінний куб), alkali (луг), al- kuhl (алкоголи, тобто спирти), саrbоу (обплетена сулія), nарhta (лі- ґроїн), zirсоп (цирконій) тощо. І хоча сьогодні слово «алхімія» асоціюється з обманом і шарла- танством, насправді алхіміки були дуже освіченими людьми свого часу. Їхній внесок у розвиток хімії, медицини, біології та інших на- ук важко переоцінити. За 800–900 рр. вони відкрили більше нових речовин, ніж усе людство за попередні 5 тис. років. Алхіміки до- вели до досконалості методи добування й очищення металів, роз- робили нові способи виготовлення ліків, винайшли декоративні сорти скла. Майже весь сучасний хімічний посуд був придуманий алхіміками. Алхімія займалася не лише ремісничими проблемами. Учені- алхіміки намагалися розкрити секрети походження життя і лю- дини (теорія гомункулуса), винайти засіб від старості (еліксир молодості), створити ліки від усіх хвороб (панацею), знайти універ- сальний розчинник (алкагест) і навіть винайти речовину, що пере- творює метали на золото (філософський камінь). Усі ці грандіозні проекти закінчилися невдачею, але вони зробили великий внесок у науку й сприяли розвитку хімії. Найталановитішим і найславетнішим арабським алхіміком був Джабір Ібн Хайян (721–815 ), пізніше відомий у Європі за ім’ям Ге- бер. Саме він застосував для очищення речовин кристалізацію та фільтрування й описав методи отримання сульфатної та нітратної кислот. Джабір вивчав можливість перетворення металів, ці його 38 дослідження вплинули на наступні покоління алхіміків. Джабір вважав, що всі метали утворюються із суміші ртуті й сірки, що «до- зріває» у надрах землі. Складніше за все утворюється золото — най- більш досконалий метал. Отже, щоб одержати золото, необхідно знайти речовину, що пришвидшує його «дозрівання». У стародав- ніх переказах йшлося, що ця речовина являє собою сухий порошок. Греки називали його хеrіоп, або «сухий», араби змінили його на aliksir, і в європейських мовах з’явилося слово «еліксир». У Європі ця речовина отримала назву філософського каменя. Еліксир пови- нен був мати й інші чудесні властивості виліковувати від усіх хво- роб і давати безсмертя. Тому протягом наступних століть алхіміки шукали золото й еліксир життя. (Учитель демонструє дослід «Алхімічне золото».) Із 1200 р. європейські вчені, ґрунтуючись на спадщині араб- ських алхіміків, рушили вперед тернистим шляхом пізнання. Видатним європейським алхіміком був англійський учений чернець Роджер Бекон (1214–1292), відомий сьогодні завдяки сво- їм переконанням, що запорукою прогресу науки є експерименталь- на робота й докладання до неї математичних методів. Бекон спро- бував скласти загальну енциклопедію знань й у своїх працях дав перший опис пороху. Відкриття сильних мінеральних кислот було найважливішим досягненням хімії після опанування процесу отримання заліза з ру- ди. Використовуючи сильні мінеральні кислоти, європейські хімі- ки здійснили багато нових реакцій і розчинили такі речовини, які стародавні греки й араби вважали нерозчинними (у греків і арабів найсильнішою кислотою була оцтова). Мінеральні кислоти дали людству набагато більше, ніж могло б дати алхімічне золото. Минав час, і алхімія почала вироджуватися. Пошуком золота займалися здебільшого шахраї, хоча й видатні учені (наприклад Бойль і Ньютон) навіть у просвітницькому XVII ст. не могли втри- матися від спокуси досягти успіху на цій «ниві». Тому знову вивчення алхімії було заборонене. Заборона мала дві мети: не можна було припустити знецінювання золота й необ- хідно було боротися проти шахрайства. У 1317 р. Папа Іоанн XXII оголосив алхімії анафему, і чесні алхіміки були вимушені прихо- вувати, чим вони займаються, та висловлюватися ще загадковіше. (Учитель демонструє дослід «Тайнопис невидимими чорнила- ми», «Вогняний напис».) Зовсім інше розуміння завдань хімії було в двох лікарів — нім- ця Георга Бауера (1494–1555) і швейцарця Теофраста Бомбаста фон 39 Гугенгейма (1493–1541). Бауер, більш відомий за ім’ям Агриколи (що в перекладі з латини означає «селянин»), цікавився мінерало- гією та її можливим зв’язком з медициною. Фон Гугенгейм увійшов в історію під обраним ним самим ім’ям Парацельс, тобто «той, що переважає Цельса». Цельс — давньорим- ський учений, який писав про медицину. Парацельс уважав, що головне завдання алхімії — не пошуки шляхів добування золота, а виготовлення лікарських засобів. Раніше з цією метою викорис- товували переважно рослинні препарати, але Парацельс свято вірив у ефективність лікарських засобів, виготовлених з мінералів. (Учитель демонструє дослід «Хімічна хірургія».) 4. Сучасна хімія ; Розповідь учителя Хімія як наука в сучасному розумінні почала розвиватися з XVII ст. Багато хто вважає основоположником сучасної хімії ан- глійського вченого Роберта Бойля, експерименти якого започатку- вали хімію як науку. Становлення хімії пов’язане із запровадженням практики ви- мірювань під час експериментів. Для хіміків стало важливим знати не тільки, як речовини реагують, але й якими є маса про- дукту, що утворюється, або об’єм газу, що виділяється. Вимірю- вання допомогли встановити кількісні закони хімії: закон збере- ження маси речовини (М. В. Ломоносов і А. Лавуазьє, 1760 р.), закон об’ємних співвідношень (Ж. Гей-Люссак, 1808 р.) та інші. Дуже бурхливо розвивалася хімія в XIX ст. На початку століт- тя англійський учений Джон Дальтон заклав основи атомістики, які згодом оформилися у вигляді атомно-молекулярного вчення. Шведський хімік Ян Берцеліус розробив систему хімічних симво- лів, завдяки яким стало можливим записувати хімічні формули та рівняння. У галузі хімії почали працювати сотні вчених у всьому світі. Вони сформулювали десятки законів і принципів, розробили хімічну термінологію. У цей період було відкрито вдвічі більше хі- мічних елементів, ніж за попередні тисячоліття. У середині XIX ст. видатним російським ученим Дмитром Іва- новичем Менделєєвим був сформульований Періодичний закон, який надав сильного поштовху розвитку неорганічної хімії. Са- ме в цей час його співвітчизник Олександр Михайлович Бутлеров сформулював теорію будови органічних речовин, яка стала основою розвитку органічної хімії. 40 За останні двісті років хімія пройшла величезний шлях і пере- творилася на розвинену науку, що ґрунтується на фундаменталь- них теоретичних основах, і стала могутнім знаряддям в умілих руках учених. Основними завданнями сучасної хімії є добування нових речовин і дослідження їхніх властивостей для раціонально- го використання. V. закріПлення знань ; Робота з таблицею Перевіряються й обговорюються записи в таблиці, яку учні за- повнювали під час розповіді вчителя. ; Бесіда — Що сприяло розвитку хімічних знань? ; Письмова самостійна робота Робота складається із запитань різних рівнів. Аркуші із завдан- нями бажано роздати всім учням. Учні вибирають для виконання одне завдання. Після завершення роботи відповіді перевіряються та обговорюються в класі. 1. Заповніть таблицю, виписавши наведені речовини та матеріали за хронологією їх відкриття або можливості отримання, почи- наючи з найдавніших. Скляні кульки, мідь, золото, залізо, кераміка, барвники для тканин, губна помада, сульфатна кислота, спирт, поліети- лен, пластмаси. Етап Речовини та матеріали Реміснича хімія Античний період Алхімічний період Сучасний етап 2. Алхімікам було відомо сім металів (так звані метали давнини). У той самий час було відомо сім планет (небесних тіл Соняч- ної системи), тому алхіміки позначали метали астрологічними символами планет. У таблиці наведені тіла Сонячної системи та астрологічні символи, якими їх позначають. Поряд з ними 41 напишіть назви металів, які, на вашу думку, позначали цими символами. Метали давнини: залізо, мідь, срібло, олово, золото, ртуть, свинець. Планета Символ Метал Сатурн H Меркурій F Сонце D Юпітер G Місяць E Венера B Марс C 3. Алхімікам за часів Середньовіччя через різноманітні обставини доводилося результати дослідів та хід експериментів описува- ти інакомовно (у вигляді зашифрованих текстів або малюнків). У наведеній гравюрі з трактату відомого алхіміка Василя Ва- лентина зашифрований процес отримання філософського каме- ня з трьох металів. Які метали, на вашу думку, використовував у цьому процесі Василь Валентин? 42 Метали: 1. , 2. , 3. 4. Наведіть приклади, які підтверджують, що хімія — наука стара і водночас молода. VI. домаШнє завдання 1. Прочитати параграф підручника. 2. Дати відповіді на запитання після параграфа. 3 * . Підготувати міні-проект «Роль хімії в стародавньому та сучас- ному світі». Об’єднати клас у 4 групи, кожна група має зробити доповідь на одну з тем: 1) Користь, яку давали людям хімічні знання в стародавньому світі. 2) Шкода, якої завдавали хімічні знання в стародавньому світі. 3) Користь, яку дають хімічні знання в сучасному світі. 4) Шкода, якої завдають хімічні знання сучасному світу. 4. Підготувати довгостроковий проект № 1 «Основні хімічні знання (факти, теорії, концепції або навички), відомі людству в різні епохи. Проект виконується тільки за бажанням учнів. Можна запро- понувати дітям самостійно сформувати проблему, яку б їм хотілось дослідити в межах теми «Історія хімії». Презентація проекту може бути перенесена на інший урок або проведена в позаурочний час. Презентацію довгострокового проекту можна провести на уроках за рахунок резервних годин або на уроках 24 та 25 наприкінці семе- стру. Учитель обов’язково консультує учнів і допомагає їм у підго- товці проекту. VII. Підбиття Підсумків уроку Учитель запитує учнів про їхній настрій наприкінці уроку, про те, чи здійснились їхні очікування від уроку. ДоДаткоВий матеріал До УрокУ Демонстраційні досліди Апельсин, лимон, яблуко Щоб показати чарівне перетворення «апельсинового соку» на «лимонний» і «яблучний», необхідно приготувати водний розчин 43 калій дихромату K 2 Cr 2 O 7 і розчин натрій гідроксиду. Також необ- хідні розбавлена сульфатна кислота і розчин натрій сульфіту. Спочатку «чарівник» показує глядачам колбу або склянку з роз- чином калій дихромату. Цей розчин має жовтогарячий колір — ко- лір апельсина. Потім, додавши луг, перетворює «апельсиновий сік» на «лимонний». Можна зробити й навпаки: з лимонного соку ство- рити апельсиновий, варто лише додати трохи сульфатної кислоти. А якщо до розчину калій дихромату додати трохи розбавленої сульфатної кислоти і натрій сульфіту, то рідина відразу ж набуде зеленого забарвлення, наче яблучний сік. Самозаймання полум’я На керамічну плитку акуратно насипаємо конусом калій пер- манганат. Усередині робимо заглиблення. З боків обкладаємо стружками або тонкими скіпками. Непомітно капаємо всередину декілька крапель гліцерину. Проговорюємо «чарівні слова». Через декілька секунд з’являється полум’я, від якого займається імпрові- зоване вогнище. І раптом спалахнула свіча! Для цього досліду потрібно спочатку імітувати справжні свіч- ки — тонку скляну пробірку облити ззовні розплавленим парафі- ном або стеарином. У пробірку наливаємо до половини її об’єму ета- нолу і надягаємо на неї металевий ковпачок з отвором, через який пропущений ґніт з 5–10 ниток. Ковпачок теж треба облити розплав- леним парафіном, але при цьому постаратися не зачепити ґніт. На- зовні з такої «свічки» має виходити тільки кінець ґнота, просочено- го спиртом. У крайньому разі для цього досліду можна використати звичайну спиртівку. Кілька кристалів калій перманганату змішуємо з 5–6 краплями концентрованої сульфатної кислоти, щоб вийшла кашка. Занурює- мо в цю кашку кінець довгої скляної палички й торкаємося нею ґно- та. «Свіча» відразу ж спалахує й горить блідо-блакитним полум’ям. Фараонові змії Цей дослід можна проводити декількома способами. 1. Ретельно перемішуємо 0,5 чайної ложки соди та 3 чайні лож- ки цукрової пудри. Насипаємо на керамічну плитку 2–3 столові ложки піску так, щоб утворився конус. У верхівці конуса роби- мо заглиблення й потроху невеликими порціями додаємо спирт доти, доки пісок не стане вологим. Після цього обережно чай- ною ложкою в заглиблення насипаємо суміш соди та цукрової 44 пудри. Запалюємо сірник і підносимо його до піску, просоче- ного спиртом. Увесь піщаний конус спалахне блідо-блакитним полум’ям. Через 3–4 хвилини на поверхні суміші з’являються чорні кульки, а біля основи гірки — чорна рідина. Коли майже весь спирт згоряє й суміш чорніє, з піску повільно виповзає тов- ста чорна «змія». 2. «Змій» можна отримувати з ліків норсульфазолу, етазолу або фталазолу. Сухе пальне кладемо на керамічну плитку, а на сухе пальне — одну пігулку ліків та підпалюємо його. Фіолетовий джин Йод реагує з хімічно активними металами (магнієм і алюмі- нієм), утворюючи ефектний спалах. При цьому виділяються фіо- летові випари, що нагадує появу джина із запечатаної посудини. Щоб провести цей дослід, необхідно підготувати скляний дзвін або п’ятилітрову скляну банку. У невеликій порцеляновій чашці змішаємо 0,5 чайної ложки алюмінієвої пудри й 1 чайну ложку заздалегідь розтертого в ступ- ці сухого йоду. Із суміші формуємо гірку, у її вершині робимо за- глиблення, у яке капаємо з піпетки 2–3 краплі дистильованої во- ди. Чашку із сумішшю відразу ж накриваємо скляним дзвоном або банкою. Через кілька секунд над гіркою з’являється маленька фіо- летова хмарина — це означає, що «джин» прокинувся. Потім відбу- вається раптовий спалах з утворенням фіолетового полум’я, і весь дзвін наповнюється фіолетовим димом. Алхімічне золото Наливаємо в пробірку розчин плюмбум(II) ацетату й доливаємо до нього розчин калій йодиду, уникаючи надлишку. При цьому ви- падає красивий жовтий осад. Хоч осад, що випав, і нагадує за кольором золото, проте це ще не золото. Для того щоб перетворити утворений осад на золото, слід обережно нагріти пробірку майже до кипіння, поки не розчинить- ся весь (або майже весь) осад. Якщо навіть при кипінні осаду в про- бірці ще багато, то треба в пробірку додати води й повторити на- грівання. Після того як осад розчиниться в гарячій воді, пробірку треба залишити остигати в повітрі. У міру охолодження з розчину будуть випадати гарні золотаві лусочки плюмбум(II) йодиду, які блищать на сонці. Причому, якщо охолоджувати пробірку з розчи- ном повільно (у повітрі), то кристалики плюмбум(II) йодиду вихо- дять більші, а якщо охолоджувати пробірку швидко (наприклад, 45 у холодній воді з льодом), то кристалики виходять дрібні й нагаду- ють золотий пісок. Тайнопис невидимими чорнилами На одному аркуші паперу заздалегідь робимо напис пензликом, змоченим у розчині сульфатної кислоти. Якщо потримати цей ар- куш над полум’ям, з’являється чорний напис. На другий аркуш паперу наносимо напис пензликом, змоченим у розчині фенолфталеїну. Якщо потримати цей аркуш над розчи- ном амоніаку, з’являється напис малинового кольору. Якщо піс- ля цього аркуш потримати над розчином оцтової кислоти, напис зникає. Вогняний напис На аркуші паперу намічаємо контурний малюнок і готуємо концентрований розчин калій нітрату (на 15 мл гарячої води 20 г KNO 3 ). Потім за допомогою пензлика просочуємо папір по кон- туру малюнка цим розчином, не залишаючи пропусків і проміж- ків. Коли папір висохне, слід доторкнутися палаючою скіпою до якої-небудь точки на контурі. Негайно ж з’явиться «іскра», що буде повільно рухатися малюнком, поки повністю його не замкне. Хімічна хірургія Чи знаєте ви, хто такі хілери? Це філіппінські лікарі, які про- славилися вмінням «вирізати» хворі органи без скальпеля й «заши- вати» рани без ниток. Щоб показати учням магічне мистецтво, заздалегідь готуємо водні розчини ферум(III) хлориду (10 г солі в 90 мл води), амоній тіоціанату (5 г солі в 95 мл води) і натрій флуориду (5 г солі в 95 мл води). Ще буде потрібний доброволець із числа учнів, який пого- диться, щоб на ньому провели демонстрацію «медичного дива». Найкраще для цього підійде ділянка шкіри на руці від ліктьового згину до долоні або кисть руки. Спочатку змочуємо вату «спиртом» (насправді це буде розчин амоній тіоціанату). Потім продезинфікуйте «скальпель», не шкоду- ючи «йоду» (як скальпель можна використати скляну або дерев’яну паличку, замість йоду буде розчин ферум(III) хлориду). Тепер буде- мо робити «надріз». Проведемо «скальпелем» по ділянці шкіри, об- робленій «спиртом»,— потече «кров». А тепер «заживимо рану». Візьмемо розчин натрій флуориду (цей розчин буде замість «живої води») і змажемо «рану». Кров зникне, а під нею — здорова шкіра. 46 Дим з води Щоб уразити учнів небувалим видовищем, можна отримати дим із води. Для цього в склянку наливаємо воду й кидаємо туди шма- точок «сухого льоду». Вода негайно ж забурлить, і зі склянки валу- ватиме густий білий дим, утворений охолодженою водяною парою. Також дим із води можна добути, якщо до концентрованого роз- чину амоній хлориду додати невелику кількість концентрованого розчину (або сухого) натрій карбонату. Урок № 3 Ознайомлення з обладнанням кабінету хімії та лабораторним посудом. Правила безпеки під час роботи в лабораторії Мета: ознайомити учнів з правилами безпеки, з правилами корис- тування найпоширенішим хімічним обладнанням, рідкими, твердими та газуватими речовинами; з правилами надання першої медичної допомоги при потраплянні їдких речовин на шкіру, в очі та дихальні шляхи; навчити учнів виконувати найпростіші операції під час виконання хімічних експери- ментів. Обладнання: лабораторний штатив, муфта, лапка, кільце, спиртовий або газовий пальник, пробіркотримач, хімічні склянки, лійка, по- рцелянова чашка, ступка з товкачиком, пробірки. Базові поняття хімічний експеримент, правила безпеки, штатив, пробірка, та терміни: спиртівка. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. Методи навчання: словесні: бесіда, розповідь, пояснення; наочні: демонстрації, репродуктивні, проблемні. СтрУктУра УрокУ I. організаційний момент 1 хв II. Перевірка домашнього завдання 10 хв III. актуалізація опорних знань 3–4 хв IV. Вивчення нового матеріалу 20–22 хв робота в хімічній лабораторії: спостереження і експерименти. 1. лабораторне обладнання та хімічний посуд. 2. Правила безпеки під час роботи в лабораторії. 47 V. Закріплення знань 5–6 хв VI. Домашнє завдання 1 хв VII. Підбиття підсумків уроку 2 хв ХіД УрокУ I. організаційний момент Привітання, перевірка готовності учнів до уроку. II. Перевірка домаШнього завдання ; Презентація й обговорення міні-проекту «Роль хімії в стародавньому та сучасному світі» Учитель нагадує учням про те, що на минулому уроці вони об’єд нувалися в групи для підготовки міні-проекту, та акцентує увагу на тому, що доповідь має тривати дві хвилини. Після виступів представників груп учитель висловлює свою думку та організовує обговорення, бажаючи оцінити доповіді груп та зробити висновки («зробити рецензію»). ; Фронтальна бесіда Якщо презентація міні-проекту не відбувається, можна про- вести фронтальну бесіду з класом за запитаннями домашнього завдання. III. актуалізація оПорних знань ; Бесіда Учитель просить учнів пригадати основне завдання хімії і про- аналізувати: чи завжди виконувалось це завдання в процесі станов- лення хімії. — Як люди отримували знання про властивості речовин, їхню будову, способи їх отримання? — Що для цього робили вчені-хіміки? Учитель називає тему й мету уроку, зауважуючи, що хімія — експериментальна наука й потребує знань правил поводження з ре- активами та лабораторним обладнанням. 48 IV. вивчення нового матеріалу 1. лабораторне обладнання та хімічний посуд ; Розповідь учителя з демонстрацією хімічного обладнання та посуду Учитель демонструє учням лабораторне обладнання, розповідає про правила поводження з лабораторним штативом, нагрівальни- ми приладами, хімічним посудом. Під час розповіді учні записують назви лабораторного обладнання та хімічного посуду в зошитах. Учитель демонструє хімічний посуд, що буде використовуватись на лабораторних та практичних заняттях: хімічні склянки, вимірю- вальні циліндри, порцелянові чашки, ступки, колби (плоскодонні, конічні, круглодонні). При цьому учитель пропонує учням спробу- вати самим назвати хімічний посуд, що демонструється, виправля- ючи їх у міру необхідності. Учитель має звернути увагу учнів на те, що посуд зроблено зі скла і тому він дуже крихкий, але це скло не звичайне, а термостійке, тому його можна нагрівати. Порцеляно- вий посуд міцніший і призначений для розтирання твердих речо- вин та нагрівання. Учитель демонструє найпростіші операції у роботі з лаборатор- ним обладнанням та хімічним посудом. 2. Правила безпеки під час роботи в хімічній лабораторії ; Слово вчителя Хімія — експериментальна наука, тому в процесі її вивчення виконується велика кількість практичних та лабораторних робіт. Багато хімічних дослідів пов’язано з використанням їдких, отруй- них та горючих речовин. Тому існують правила, яких слід дотриму- ватися, щоб запобігти нещасному випадку. Вивчення правил безпеки можна проводити в різні способи: 1. Учні самостійно в підручнику читають правила безпеки під час роботи в кабінеті хімії. Учитель коментує ті правила, з приводу яких виникають запитання. 2. Учитель називає правила безпеки, використовуючи для пояс- нень ілюстрації, плакати та демонструючи, як слід правильно працювати в лабораторії. 3. Ознайомити учнів з правилами безпеки можна з використан- ням «ефекту навмисної помилки». Для цього необхідно моделю- вати ситуації, в яких навмисно порушувати правила безпеки, а учні мають указувати на помилки вчителя та висловлювати 49 припущення, як слід правильно зробити. Під час демонстрації учитель акцентує увагу учнів на назвах хімічного посуду, який ще не демонструвався. Приклади «помилкових» дій: 1) Учитель нагріває пробірку, а потім намагається взяти її ру- ками. Учні вказують на те, що пробірка гаряча і її слід бра- ти якимось спеціальним пристроєм. Учитель називає цей пристрій — пробіркотримач. 2) Учитель бере речовину із сильним запахом (бажано неприєм- ним) і намагається понюхати її не за правилами, імітуючи піс- ля цього кашель та сльозовиділення. Учні роблять припущення про те, як правильно було понюхати цю речовину. Після цього можна навести приклади із життя, як правильно вибирати (ню- хати) парфуми, туалетну воду, дезодоранти так, щоб не приту- плялися рецептори нюху. 3) Учитель начебто починає проводити якийсь дослід, навмисно розливає якусь рідину, потім дістає яблуко, кладе його на стіл, продовжує виконувати дослід. Після цього бере яблуко та ро- бить вигляд, що хоче його вкусити. Учні роблять припущен- ня про те, що на яблуко могла потрапити якась отруйна речо- вина і що не можна нічого класти на лабораторний стіл та їсти в лабораторії. 4) Учитель працює без халата, бере склянку з великим написом «Кислота», відкриває її, ставить на стіл і починає тягнутися за іншою склянкою, при цьому кислота зі склянки начебто потра- пляє на одяг. Учні роблять висновок, що працювати в кабінеті хімії необхідно в халаті та не залишати відчиненими склянки з реактивами. Закінчити пояснення правил безпеки можна такими віршова- ними рядками: В хімічний клас заходь в халаті, Не лий води до кислоти, Комфортно буде, як у хаті, Очей лишитись можеш ти. І тому під час дифузій Не заглядай у різну «воду», Тоді не трапиться конфузій. Бо загубити можеш вроду. V. закріПлення знань Методична порада На цьому етапі бажано виконати ряд цікавих завдань із розпізнавання ла- бораторного обладнання та посуду. Для цього можна використовувати 50 кросворди, малюнки тощо або, навпаки, запропонувати учням скласти свій кросворд, використовуючи назви лабораторного обладнання та посуду. ; Виконання завдань 1. Зробіть схематичні зображення лабораторного обладнання та хімічного посуду: хімічний стакан, мірний циліндр, лійка, круглодонна колба, крапельниця, порцелянова чашка, піпетка, пробіркотримач, газовий пальник, спиртівка, мірна колба, кол- ба Вюрца. 2. Вставте в речення пропущені слова з поданого переліку: паль- ник, мірна колба, спиртівка, газовий пальник, піпетка, порце- лянова чашка, пробірка. Для вимірювання об’єму рідини використовується або . Для випаровування рідини з розчину використовують і . Для нагрівання в лабораторії використовують або . Більшість хімічних дослідів проводять у VI. домаШнє завдання 1. Прочитати параграф підручника. 2. Відповісти на запитання та виконати завдання після параграфа. 3. Вивчити правила безпеки. 4. Підготуватись до практичної роботи № 1 за підручником або за зошитом для лабораторних і практичних робіт. 5 * . Скласти «погані поради» або правила безпеки у віршах (за бажанням). VII. Підбиття Підсумків уроку Учитель пропонує учням визначити головне, що, на їх думку, було вивчено на уроці. ДоДаткоВий матеріал До УрокУ Завдання-гра Почніть гру з верхньої лівої клітинки та рухайтесь по горизон- талі (вліво або вправо) або по вертикалі (вгору або вниз). Пройдіть усі клітини таким чином, щоб з літер, наведених у клітинках, утво- рилося правило безпеки (при нагріванні пробірок). Кожна клітинка може бути використана лише один раз. 51 П У З Р И Н О Ю , Р К Р І Д Р Г А Щ О Б І С Ь І В Н О Р Т , Я Т Є А М В Е И О Т В І Р О І Б Т А Р А В О Т Д А И М И Ш В І Д С Т Р В Т І Е Б Е Відповідь: пробірку з рідиною, що нагрівається, треба тримати отвором від себе і від товаришів. Урок № 4 Практична робота № 1. Правила безпеки під час роботи в хімічному кабінеті. Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами. Будова полум’я Мета: закріпити знання правил безпеки при роботі в кабінеті хімії; сформувати навички поводження з нагрівальними прилада- ми та хімічним посудом; ознайомити учнів з будовою полум’я. Обладнання: лабораторний штатив з лапкою та кільцем, нагрівальні при- лади (спиртівка, електронагрівальні прилади), пробірка, хі- мічна склянка, колба, порцелянова чашка, піпетка, розсікач полум’я, штатив для пробірок, пінцет, сірники, таблиця «Ла- бораторне обладнання та поводження з ним». Базові поняття правила безпеки, штатив, пробірка, спиртівка, нагрів, та терміни: полум’я. Тип уроку: урок закріплення та вдосконалення знань, урок — практич- на робота. Методи навчання: репродуктивні; пояснювально-ілюстративні; практичні: лабо- раторний дослід; дослідницькі. 52 СтрУктУра УрокУ I. організаційний момент 5 хв II. актуалізація опорних знань 5–10 хв III. Виконання практичної роботи 25–30 хв 1. лабораторний посуд. 2. робота з лабораторним штативом. 3. Будова лабораторної спиртівки. 4. Будова полум’я. IV. Домашнє завдання 1–2 хв V. Підбиття підсумків уроку 1–2 хв ХіД УрокУ I. організаційний момент Учитель із лаборантом до початку уроку роздають необхідне об- ладнання й зошити для практичних робіт. Учитель повідомляє те- му уроку, пояснює форму проведення уроку і просить учнів сформу- лювати мету уроку. На перших практичних роботах слід навчити учнів правильно формулювати мету їх навчальної діяльності. Учні роблять необхідні записи в зошитах для практичних робіт. Учи- тель пояснює принципи оформлення результатів практичної робо- ти в зошитах. II. актуалізація оПорних знань Пропонуємо декілька варіантів проведення цього етапу роботи. 1. Учитель проводить бесіду, протягом якої учні називають прави- ла безпеки та дають пояснення кожному правилу (чому саме так необхідно робити). 2. Учитель проводить опитування кожного учня з правил безпеки, які є актуальними для цієї практичної роботи. 3. Після короткої бесіди учитель проводить залік у формі тестуван- ня або письмової роботи, під час якої учні протягом 5 хв запису- ють вивчені ними правила безпеки під час роботи в кабінеті хімії. III. виконання Практичної роботи Для виконання практичної роботи рекомендується використо- вувати зошит для лабораторних та практичних робіт. 1. лабораторний посуд 1. Розгляньте виданий вам лабораторний посуд, замалюйте його в зошиті, підпишіть назви. Запишіть, для чого використовують шпатель, ступку, мірний циліндр, порцелянову чашку. 53 2. Назвіть хімічний посуд, який використовують для нагрівання реактивів та для вимірювання об’ємів рідин. 3. Використовуючи відповідний посуд і реактиви, виконайте такі дії: у пробірку насипте шпателем невелику кількість солі, до- лийте в неї невелику кількість дистильованої води та струшуй- те пробірку до повного розчинення солі. 2. робота з лабораторним штативом Стрижневий лабораторний штатив складається з важкої під- ставки і вертикального стрижня, до якого за допомогою затиска- чів кріпляться лапки та кільця. Штатив призначений для збирання різноманітних установок і приладів. За допомогою лапок на штати- ві закріплюються пробірки, колби, холодильники. У кільце помі- щаються лійки, колби та порцелянові чашки. 1. Закріпіть на стрижні штатива кільце. Кільце використовують для розміщення в ньому предметів з непласким дном. Закріпіть у кільці лійку або порцелянову чашку. Для деяких експеримен- тів предмети в кільці можна закріплювати в інший спосіб. 2. Покладіть на кільце металеву сітку, а на неї поставте плоско- донну колбу. У такий спосіб можна нагрівати колбу пальником. Завдяки металевій сітці під час нагрівання полум’я пальника не торкається стінок колби. Між полум’ям і колбою виникає прошарок з гарячого повітря — так звана повітряна баня. Це за- безпечує більш рівномірне прогрівання скляного посуду. Кера- мічний посуд (порцелянова чашка, порцеляновий тигель) стій- кіший до нагрівання, тому його встановлюють без сітки. 3. Закріпіть лапку на штативі за допомогою затискача. Закріпіть у лапці штатива пробірку або колбу. Пробірку треба затиснути досить міцно, але так, щоб її мож- на було прокрутити з невеликимзусиллям. Дуже міцно затискати пробірку не можна, оскільки вона може тріснути. Найкраще під час закріплення пробірки спочатку стиснути лапку пальцями, а потім закрутити на ній гвинт, поки він не перестане вільно обертатися. Пробірки і колби затискають у лапці поблизу отвору, але не ду- же близько до нього. Обертаючи затискач у муфті, можна по-різному орієнтувати колбу залежно від необхідної конструкції приладу. Замалюйте в зошиті зібрані вами пристрої, підпишіть деталі на малюнках. 3. Будова лабораторної спиртівки Спиртівка є нагрівальним приладом, який найчастіше вико- ристовується в школі. Вона складається з товстостінного скляного 54 резервуару, який заповнюється спиртом, і ковпачка. У спирт зану- рюється ґніт, виготовлений зі скручених ниток. Ґніт утримується в отворі резервуару спеціальною трубкою з диском. Іноді спиртівка забезпечується спеціальною підставкою з товстого дроту. Спирт просочує ґніт, піднімаючись ним угору, і випаровується з його кінця. Випари спирту можна підпалити сірником або скіпкою. У жодному разі не можна запалювати спиртівку від полум’я іншої спиртівки, оскільки у цьому випадку спирт може розлитися і спалах- нути! Для того щоб загасити спиртівку, слід накрити її ковпачком, який перекриває доступ повітря. Дути на полум’я спиртівки не можна! Спиртівка має бути заповненою спиртом не менше ніж на дві третини свого об’єму. Якщо полум’я зменшується, а ґніт починає тліти, необхідно загасити спиртівку і долити спирт. Якщо спиртівка, що горить, упала і розбилася, а спирт, що роз- лився, продовжує горіти, полум’я слід загасити, накривши цупкою тканиною або засипавши піском. Замалюйте в зошиті спиртівку і підпишіть її складові частини. 4. Будова полум’я 1. Запаліть спиртівку сірником. Для цього піднесіть запалений сірник до ґнота. У жодному разі не нахиляйте спиртівку і не за- палюйте її від іншої підпаленої спиртівки. 2. Розгляньте полум’я, визначте у ньому різні зони. У якій зоні температура найвища? 3. Замалюйте будову полум’я в зошиті, позначте його зони. 4. Внесіть у полум’я одночасно дві скіпки: одну — в нижню части- ну, другу — у верхню його частину. У якому випадку скіпка за- йнялася швидше? Чому? 5. Використовуючи тигельні щипці, внесіть у середню частину полу- м’я скляну пластинку і протримайте певний час. Пластинка вкри- вається нальотом сажі. Як ви вважаєте, чим це можна пояснити? 6. Загасіть спиртівку, накривши полум’я ковпачком. Зробіть висновки до практичної роботи. IV. домаШнє завдання Скласти кросворд, у якому використовуються назви лаборатор- ного обладнання (за бажанням). V. Підбиття Підсумків Учитель пропонує учням поділитися своїми враженнями від першої практичної роботи з хімії. |