Вступний фонетикоорфоепічний курс вступ
 Скачать 25.36 Mb.
|
                                                                ВСТУПНИЙ ФОНЕТИКО-ОРФОЕПІЧНИЙ КУРС 1. Вступ Основні завдання фонетичного курсу: - оволодіння вимовою англійських звуків; - оволодіння технікою читання на основі створення сталих звуко-буквених відповідностей та правильної інтонаційної організації виразу. Разом з тим. передбачається засвоєння лексики, а також автоматизація найпростіших структур. 2. Звуки і букви Англійський алфавіт містить 26 букв: 6 голосних і 20 приголосних, що передають 44 звуки. Деякі букви можуть позначати кілька звуків. Для передачі окремих звуків використовують буквосполучення. Різні букви та буквосполучення можуть позначати один і той самий звук. Іноді одне буквосполучення дає різні звучання. Для вивчення вимови у фонетиці англійської мови використовують транскрипцію. 3. Алфавіт
4. Транскрипція Транскрипція-це система знаків, кожен ізякихпередаєтількио<Зіш звук. Транскрипція показує, як вимовляється слово, тобто з яких звуків воно складається. Традиційні знаки англійської транскрипції:
5. Класифікація звуків Звуки діляться на голосні і приголосні. Голосні вимовляються без будь-якої перепони, (голосові зв'язки вібрують, язик піднімається вище чи нижче у передній, середній чи задній частині ротової порожнини в залежності від голосної). Шість голосних літер передають двадцять голосних звуків, що протиставляються за довготою/короткістю. Від голосних звуків залежить зміст слова: sit [sit] - сидіти і seat [si:t] - сидіння, bed [bed] - ліжко і bad [baed] - поганий, deer [dis] - олень і dare [des] - наважуватися. При вимові приголосних звуків потік повітря зустрічає часткову чи повну перепону. Тут важлива позиція м'якого піднебіння (опущене воно чи підняте), язика, губ та гортані. В процесі вимови різних звуків може брати участь кінчик язика, його середня чи задня частини. За місцем утворення перепони приголосні можуть бути зубними, альвеолярними, палатальними (середня частина піднебіння) та заальвеолярними. Слід пам'ятати, що англійські приголосні звуки ніколи не пом'якшуються і в кінці слова не оглушуються - вимовляються чітко і ясно. 6. Інтонація Необхідно не тільки правильно вимовляти окремі звуки, але й пам'ятати про наголос та інтонацію. Під інтонацією, чи мелодією, мають на увазі пониження чи підвищення тону в процесі мовлення. Кожна мова має свою мелодику. В англійській мові є дві основні інтонаційні моделі: спадна (tune one) і висхідна (tune two). Якщо стрілочка, що стоїть перед останнім наголошеним складом, спрямована донизу - інтонація спадна, якщо вона показує догори -інтонація висхідна: I am a ^student. Are you a f student? Спадна мелодія найчастіше вживається у стверджувальних і наказових реченнях, у спеціальних запитаннях і окличних реченнях, а висхідна - у загальних питаннях, проханні, при переліку: Kate is ^fifteen. Do you speak T English? >lOpen the door! May I ask you a tquestion? I have a Tfather, a Tmother, Ttwo brothers and a isister. 7. Наголос Кожна мова має свій характерний ритм. В англійському реченні наголошені склади здебільшого вимовляються через однакові проміжки часу. Наголошеними, як правило, можуть бути іменники, прикметники, основні дієслова, числівники, прислівники, питальні та вказівні займенники. Наголос ставиться не на голосну, як в українській мові, а перед наголошеним складом і позначається знаком ( '): a table [s'teibl ] - стіл. Службові слова (прийменники, артиклі, сполучники) майже завжди вимовляються без наголосу. В англійській мові дуже багато односкладових слів, у яких визначення наголосу не потрібне. У двоскладових словах наголос переважно падає на перший склад, якщо голосна входить до кореня слова. Префікси дуже рідко бувають наголошеними, отож, якщо в слові є префікс, то наголос звичайно падає на другий склад, тобто на корінь. У багатоскладових словах наголос в основному падає на третій склад з кінця слова: man ['тгеп] - чоловік; unknown [лп'пзші] - невідомий; difficult ['difikslt ] - важкий. Читання голосної залежить у більшості випадків від типу складу, у якому вона знаходиться (у відкритому/закритому, наголошеному/ненаголошеному). 8. Типи складів Як зазначалось вище, читання голосної залежить від її положення щодо інших букв. В англійській мові, на відміну від української, де існують два типи складів - відкритий і закритий, є чотири типи складів: 1-й тип - голосна у відкритому складі. Голосна читається так, як в алфавіті, крім літери у [wai], яка читається як [аі]: а [еі], е [і:], і [аі], о [зи], u [ju:], у [аі]. Відкритим склад буває: 1) в односкладових словах, що закінчуються на голосну: he, по, be; 2)коли за наголошеною голосною йде приголосна (крім г), а завершує слово "німа" буква е: eve, mine, note; 2-й тип - голосна у закритому складі, звук короткий: а [аг]; е [е]; і [і]; о [d], u [л], є [і]. Голосні мають таке звукове значення в односкладових словах, які закінчуються на одну чи дві приголосних (крім г); у двоскладових словах вони відділені від наступної голосної двома приголосними (крім г + приголосна): pin, inn, silly; cat, Ann, fatty; bed, end, splendid. 3-й тип - голосна з літерою г або голосна + приголосна (крім г). У такій позиції голосна довга: а [а:], о [з:], е [з:], u [з:], у [з:]. Наприклад, car [ка:] - машина; first [fs:st] -перший. Якщо ж після голосної йде подвоєне /г, то голосна коротка: carry ['кгегі] - нести; sorry ['srjri] -- вибачте, hurry [Тілгі] - поспішати. 4-й тип - голосна + г + голосна. У такій позиції звучить дифтонг з переходом у [з]: а [єз]; е [із]; і [аіз]; о [з:]; u Циз], [из]; у [аіз]. Якщо в кінці слова є "німа" е, то г не читається: Магу ['тєзгі] - Мері; care [кез] - доглядати, піклуватися; fire [fais] - вогонь; pure [pju:s] - чистий.
9. Характеристика звуків Приголосні звуки Звуки [b, m, f, v] вимовляються з придихом, тобто з легким видихом. Вимова приголосних [d, t, n, 1, s, z] відрізняється від української. В англійській при вимові [d, t. п] кінчик язика загострюється і дотикається до альвеол: date, time, nine. Також кінчик язика притискається до альвеол при вимові звуків [s. z], спинка язика при цьому опускається: size, small, rose. (В українській мові кінчик язика при вимові цих звуків притискаємо до верхніх зубів). Звук [t] перед голосною на початку слова також вимовляється з придихом: today, take, tube. Приголосний [1] має два відтінки: в кінці слова і перед приголосною вимовляється більш твердо, а перед голосною [1] вимовляється твердіше, ніж українське [л']: late, bail, tablet. Приголосні букви, як правило, мають одне звучання, але букви с, g, thможуть звучати неоднаково у різних позиціях: cat [kset] - city [siti] game [geim] - age [eidj] thin [Bin] - this [dis]. Подальша характеристика звучання приголосних покаже різницю українських та англійських звуків: [h] - звук, що нагадує видих, але це не український [х]. Він утворюється в гортані, органи мовлення зовсім не напружені: home, he, hello. [/] схожий на [ш], але м'якішій: shelf, she, shame. [tf] - складний приголосний звук, що поєднує звуки [t] і [[] і схожий на український [ч], але в англійській він твердіший, виразніший: change, child, children. [dj] - складний звук. В українській є буквосполучення "дж", що схоже на англійське, але в українській вимовляється чітко кожен звук, в англійській же мові буквосполучення вимовляється як один звук: Jane, John, jam. [rj] - задньоязичний звук, м'яке піднебіння опущене. В українській мові такого звука немає. Язик знаходиться в тому положенні, що й при вимові звука [г], але повітря проходить через ніс: long, morning, song. [9], [б] на письмі передаються буквосполученням th. В українській таких звуків немає. Щоб правильно вимовити глухий [9], слід злегка розімкнути зуби, просунути між ними кінчик язика, решту язика розрівняти так, щоб краї торкалися кутніх зубів, а повітря проходило через щілинку між верхніми передніми зубами і кінчиком язика. Губами до язика не торкатись. Голосові зв'язки у вимові цього звука участі не беруть. При вимові дзвінкого [б] положення всіх артикуляційних органів таке ж саме, але голосові зв'язки задіяні: the [бз], this [6is], thing [Gig], thin [Gin]. [g] вимовляється, як український [ґ]: game, great, green. [j] - йотований звук, схожий на український, але вимовляється набагато легше: yes, yellow, yet. [г] на український [р] не схожий зовсім, артикуляція інша: кінчик язика наближений до заальвеолярної частини, але її не доторкується, вібрації немає: red, rose, rise. [w] - енергійний звук. Зуби не торкаються губ. Губи складаються на вимову звука [и:], тобто висунуті вперед, і швидко переходять у положення для вимови наступного голосного звука: wet, window, why. [3] схожий на український [ж]: usual, pleasure, vision. Голосні звуки [і:] - довгий звук [і]. Зуби оголені, губи розтягнуті в посмішку. Звук схожий на протяжний [і] в слові "іволга". [і] - дуже короткий голосний. Вимовляється, як початок [і:]. [е] - короткий голосний. Губи злегка розтягнуті. Схожий на [е] в словах "зебра", "сет", "фетровий". [ее] - короткий відкритий звук. Схожого звука в українській мові немає. Нижня щелепа різко опущена, кінчик язика на нижніх зубах. Язик вигинається дугою. [о] - короткий голосний. Положення губ, як для українського [а], але слід вимовляти [о]. Кінчик язика не торкається нижніх зубів. Губи не витягуються вперед. [а:] - довгий голосний. Вимовляється майже в гортані. Схожий звук ви вимовляєте при огляді горла лікарем. [л] - короткий голосний [а], вимовляється в середині порожнини рота. [о:] - довгий голосний [о]. Губи округлені, але не випнуті. [и:] - довгий голосний [у]. Губи округлені, але не випнуті. Звук більш напружений, ніж український. [о] - короткий [у]. Звук напружений. Губи округлені, не випнуті; кінчик язика трохи відсунутий від нижніх зубів. [з:] - довгий голосний. Схожого звука в українській мові немає. Відстань між щелепами зовсім невелика. Язик лежить біля нижніх зубів, не напружуючись. [з] - нейтральний короткий ненаголошений звук між [а] і [е]. Дифтонги [еі] - як український [ей] у слові "лейкоз". На письмі передається а, аі, ау, еі, еу, еа. [аі] - як український [ай] у слові "стайня". На письмі передається і, іе, уе. [аи] - як український [ау] в слові "раунд". На письмі передається ou, ow. [зи] - як український [оу] в слові "клоун". На письмі передається о, оа, ou, ow. [зі] - як український [ой] у слові "сойка". На письмі передається оі, оу. [із] - вимовляється як [і] з нейтральним [з]. На письмі передається ео, еге. [єз] - язик знаходиться на одному рівні. На письмі передається are, air. [аіз] = [аі] + [з]. На письмі передається ire, уге. [аоз] = [аи] + [з]. На письмі передається our, ower. 10. Читання буквосполучень Читання буквосполучень із голосною
Читання деяких приголосних і їх сполучень
11. "Німі" літери "Німі літери" ("mute" letters), пишуться в слові, але не вимовляються: by сполученні bt: debt [det] - борг, заборгованість; doubt [daut] - сумніватися, b - у сполученні mb: comb [kaum] - гребінець; climb [klaim] - підйом, сходження, e - в кінці слова, коли вона не єдина голосна в слові; late [leit] - запізнюватись, g - у сполученні gn: foreign [fo:rin] - іноземний, gh - у сполученнях igh, ight, ough, augh: sigh [sai] - подих; eight [eit] - вісім, h - у сполученні wh, якщо наступна голосна не о: when [wen] - коли; why [wai] - чому, k - у сполученні kn на початку слова: know [пзи] - знати; knew [nju:] - новий. I - у сполученнях alf, alk, aim, oik: talk [to:k] - говорити; half [ha:f] - половина, n - у сполученні mn: autumn [o:tsm] - осінь, p - у сполученні ps: psychology [sai'kDlecf^i] - психологія, t - у сполученні stle: whistle ['wisl] - СВИСТОК, свист, w - у сполученні \vr: write [rait] - писати, а також у слові answer ['a:nss] - відповідь; - у сполученні wh, якщо далі йде о: who [ho] - хто. u - у сполученні gu + голосний: guess [ges] - здогадуватись, припускати.  12. Органи мовлення I. Порожнина рота:
II. Глотка.
Схематичний розріз органів мовлення
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||