3Передмова
 Скачать 1.5 Mb.
|
|
11 Знання стають для дитини особистісно та соціально значимі ли- ше тоді, коли вона розуміє їх використання в житті. Тому особли- во важливим є розгляд на уроках життєвих ситуацій, пов’язаних з властивостями й застосуванням речовин, і прикладів із життєвого досвіду учнів. Це підтримуватиме інтерес до навчання та підвищу- ватиме пізнавальну активність. Особливо важливим з погляду соці- альної компетентності є формування на уроках стійкого інтересу до предмета хімії з метою визначення майбутньої професійної орієнта- ції та виокремлення кола власної професійної компетенції. Формуванню полікультурної компетентності сприятиме на- ведення на уроках біографічних відомостей про учених-хіміків, інформації про розвиток хімічної науки та її значення для розви- тку цивілізації. Історичні відомості дають можливість учням про- слідкувати за процесом здобуття знань, розвивають їхній інтелект і творчість. Висвітлення зв’язку хімії з іншими природничими на- уками дозволяє поступово формувати наукову картину світу. Ви- користання в процесі навчання прикладів з художньої літерату- ри, демонстрація творів мистецтва не лише сприяють формуванню полікультурної компетентності, але й підвищують зацікавленість учнів до вивчення хімії. Тому особливе значення має проведення різноманітних позакласних заходів, які для багатьох учителів ста- ли традиційними (хімічні вечори, КВК, вікторини, конкурси, вико- нання проектів тощо). Розкриття ролі хімії в розв’язанні екологічних проблем, вико- ристання завдань екологічного змісту, проведення міжпредметних екологічних заходи (тижні екології, конференції, виставки, кон- курси, заходи з Дня довкілля, Всесвітнього дня Землі, Дня води, Дня дій проти небезпечного спалювання відходів) створюватимуть умови для виховання екологічної свідомості школярів. Необхідно формувати в учнів думку, що тільки всебічний розвиток науки, зо- крема хімії, і правильне використання здобутих знань сприятиме сталому розвитку нашої цивілізації. Інформаційні компетентності учнів передбачають оволодіння новими інформаційними технологіями, умінням здобувати, кри- тично осмислювати й творчо використовувати інформацію з різних джерел. Важливо навчити дітей опрацьовувати цю інформацію, аналізувати, систематизувати та подавати її у вигляді конспекту, плану, тез, схем, алгоритмів, малюнків тощо. Цьому сприятимуть завдання, які вчитель може пропонувати учням під час самостійно- го опрацювання навчального матеріалу або роботи в групах. Для за- лучення учнів до використання різноманітних джерел інформації 12 (додаткової літератури, Інтернету, програмних педагогічних за- собів, у тому числі й комп’ютерних мультимедійних навчальних програм та програм з віртуального хімічного експерименту) ми пропонуємо використовувати завдання проблемного та творчого ха- рактеру, теми для проектів та дослідницької діяльності. Це допо- може учням навчитися орієнтуватися в інформаційному просторі і сприятиме формуванню здатності до продуктивної творчої діяль- ності,стимулюватиме саморозвиток. Представлення результатів власної діяльності з виконання творчих завдань, яке може відбуватися у вигляді бесід, повідо- млень, доповідей, захистів творчих робіт або проектів, забезпечу- ватиме розвиток мовлення та допомагатиме сформувати комуні- кативну компетентність особистості. Написання повідомлень, рефератів, звітів тощо сприятиме розвитку писемного мовлення. Особливу увагу вчителям хімії слід звертати на дотримання учнями норм наукового мовлення та вимог нової хімічної номенклатури. Створити умови для формування компетентності самоос- віти та саморозвитку можна не тільки за допомогою проблем- них і творчих завдань, але й завдань практичного змісту, спрямо- ваних на формування й розвиток навичок дослідницької роботи. Дотримання вчителем принципів забезпечення мотивації при ви- вченні нового матеріалу, визначення учнями мети й планування власної пізнавальної діяльності, рефлексія результатів навчання — в структуруванні уроку дозволяє керувати самоосвітньою діяльніс- тю учнів. Особливого значення така діяльність учителя набуває при роботі з талановитими дітьми, які виявляють стійкий інтерес до ви- вчення предмета. Формуванню компетентності продуктивної творчої діяльнос- ті сприятиме проведення позакласних заходів, нетрадиційних уро- ків, виконання цікавих домашніх завдань, залучення учнів до реа- лізації проектів та до науково-дослідної роботи в МАН [11]. Отже, формування всіх груп учнівських компетентностей по- в’язане з використанням різноманітних педагогічних прийомів та методів навчання і не може забезпечуватися окремою технологією навчання. Наведемо приклади деяких педагогічних технологій, ре- зультатом використання яких є формування основних груп провід- них компетентностей учнів. Найбільш ефективною технологією щодо формування голо- вних компетентностей вважається метод проектів [12], який до- зволяє створити в навчальному процесі умови діяльності, макси- мально наближені до реальних. Цей метод ґрунтується на розвитку 13 пізнавальних навичок учнів, умінні планувати свою навчальну ді- яльність, самостійно здобувати знання, орієнтуючись в інформацій- ному просторі. Метод проектів — це спосіб досягнення дидактичної мети шляхом самостійної навчальної діяльності учнів (індивідуаль- ної, парної, групової), яка спрямована на детальну розробку пробле- ми, на виконання конкретного творчого завдання й завершується реальним практичним результатом. Робота над груповим проектом не тільки розвиває інтелектуальні здібності школяра, а й формує вміння працювати в колективі, брати відповідальність за прийняте рішення, аналізувати результати діяльності [13]. Головними вимогами до використання методу проектів є добро- вільність та самостійність навчання; наявність значущої проблеми, яка вимагає інтегрованих знань; урахування учнівських інтересів; структурне планування проекту із зазначенням поетапних резуль- татів; можливість застосування теоретичних знань на практиці; реалізація міжпредметних зв’язків; використання дослідницьких методів. Метод проектів відповідає головним принципам особис- тісно-орієнтованого навчання, формує творче й критичне мис- лення і, за визначенням В. В. Гузєєва, належить до інтегральних технологій. Для підготовки учнів до повноцінної життєдіяльності в майбут- ньому актуальними є технології інтерактивного навчання, вико- ристання яких дозволяє підвищити рівень компетентності учнів за- вдяки активній взаємодії всіх учнів. Активні та інтерактивні методи навчання характеризуються певними особливостями: ґрунтуються на спілкуванні як життє- вій потребі людини; вимагають поетапної соціально-психологіч- ної підготовки навчальної групи до продуктивного спілкування: участь у діалозі потребує вміння не тільки говорити, а й бути зро- зумілим, не лише слухати, а й чути; формують уміння працювати в групі для пошуку спільного розв’язання проблем шляхом багато- разового висування пропозицій з наступним обговоренням; дозво- ляють кожному учню розв’язувати завдання певного рівня склад- ності. Таке навчання співзвучне народній китайській мудрісті: «Я чую і забуваю, я бачу і пам’ятаю, я роблю і розумію». Значною перевагою інтерактивних методів навчання є створення на уроці позитивних емоцій і сприятливих умов для гуманізації навчально- виховного процесу [5]. Використання активних та інтерактивних методів навчан- ня на уроці здійснюється у процесі спілкування учнів у групі, між групами або з учителем. На такому уроці учні можуть періодично 14 змінювати своє місце в класі. Деякі функції вчителя частково деле- гуються учням (планування навчальної діяльності, консультуван- ня, перевірка та оцінювання навчальних досягнень). Така схема до- зволяє активізувати пізнавальну діяльність учнів. Активні й інтерактивні методи навчання пов’язані з викорис- танням групової форми організації навчального процесу. До таких методів належать: робота в групах; виконання індивідуальних за- вдань; дискусії; «мозкові штурми»; презентації; рольові, ділові та імітаційні ігри; розробка проектів; тренінги; практичні та лабора- торні роботи; екскурсії; спостереження, які мають дослідницьку мету. Ефективність використання активних та інтерактивних мето- дів навчання залежить, по-перше, від особистості вчителя та його педагогічної майстерності, а по-друге,— від обґрунтованості впро- вадження перелічених методів та їх поєднання з традиційними. Доцільним є використання технології «Розвитку критичного мислення через читання та письмо» — спільного проекту педаго- гів усього світу, метою якого є впровадження в педагогічну прак- тику навчальних методів, що розвивають критичне мислення учнів [6]. Критичне мислення — це активний процес, який дозволяє контролювати інформацію, брати під сумнів нові ідеї, порівнювати протилежні погляди, адаптувати або відкидати певні твердження. Головні принципи та ідеї методик розвитку критичного мислення співзвучні концепції особистісно-орієнтованої освіти, яка розробле- на І. Д. Бехом. Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що перехід на викладан- ня хімії за новими програмами та за новим Державним стандартом базової та повної освіти пов’язаний не тільки з новим змістом на- вчання, а є комплексною методичною та дидактичною проблемою, яка потребує впровадження сучасних підходів до навчання та ви- користання сучасних ефективних педагогічних технологій. 15 встуП Урок № 1 Хімія — природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті Мета: сформувати уявлення про предмет вивчення хімії, показати зв’язок хімії з іншими природничими науками; ознайомити учнів з основними напрямками застосування хімічних знань; визначити позитивний та негативний вплив хімії на розвиток цивілізації; ознайомити учнів з правилами поведінки учнів у кабінеті хімії. Обладнання: хімічні стакани, керамічна плитка, скляна паличка, аркуші паперу; плакат «Правила поведінки учнів у кабінеті хімії», плакати й малюнки із зображеннями об’єктів хімічної про- мисловості, комплект виробів хімічної промисловості (мета- ли та сплави, палива, волокна тощо). Матеріали: розчин оцтової кислоти, натрій гідрогенкарбонат, індикатори, амоніак, хлоридна кислота, розчин лугу, дистильована вода, пісок, спирт, сухе пальне, цукрова пудра, калій хлорид, каль- цій хлорид, натрій хлорид, купрум(II) хлорид, стронцій хло- рид, цезій хлорид. Базові поняття та терміни: хімія, предмет вивчення хімії, речовини. Тип уроку: вступний урок, урок вивчення нового матеріалу. Методи навчання: словесні: бесіда, розповідь; наочні: демонстраційні досліди; інтерактивні: «мозковий штурм», робота в малих групах за технологією «Спільний проект»; самостійна робота. СтрУктУра УрокУ I. організаційний момент 10 хв 1. Знайомство, організаційні питання. 2. Цілепокладання. II. Вивчення нового матеріалу 20 хв 1. Предмет вивчення хімії. 2. Хімія — природнича наука. 16 3. основні напрямки застосування хімічних знань. 4. Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті. III. Узагальнення та систематизація знань 10 хв IV. Домашнє завдання 2–3 хв V. Підбиття підсумків уроку 2–3 хв ХіД УрокУ I. організаційний момент 1. Знайомство, організаційні питання На початку першого уроку вчитель знайомиться з учнями, ре- комендує підручники та навчальні посібники 1 , пояснює вимоги до робочих зошитів, зошитів для практичних робіт і тематичного контролю знань. Під час знайомства для підвищення мотивації на- вчання можна запитати учнів про те, чи пов’язані з хімією профе- сії їх батьків, чи планує хтось з учнів у майбутньому стати хіміком, чи вважають вони необхідним вивчення хімії в школі. Якщо визна- чення особистісного ставлення до хімічної науки виявиться склад- ним, до цих запитань слід повернутися наприкінці уроку. Учитель оголошує девіз уроку: «Широко простягає хімія руки свої у справи людські» (М. В. Ломоносов). 2. Цілепокладання Для визначення цілей уроку вчитель пропонує учням дати від- повіді на запитання: — Яких результатів хотіли б ви досягти на уроці? — Про що хотіли б дізнатися або що зробити на уроці? Усі пропозиції учнів приймаються, коригуються та записують- ся на дошці. Якщо учням складно сформулювати цілі їхньої діяль- ності на уроці, то вчитель допомагає їм: уточнює їхні висловлюван- ня та ставить допоміжні запитання. При цьому вчителеві слід бути готовим до можливих змін у загальному плані уроку відповідно до запитів учнів. Далі вчитель оголошує тему уроку та його план у зв’язку із ці- лями, що були запропоновані учнями. 1 Для виконання практичних і лабораторних робіт пропонуємо посібник «Чере- вань І. І. Хімія. 7 клас : зошит для лабораторних дослідів і практичних робіт. — Х. : Вид-во «Ранок», 2015. — 32 с.». 17 II. вивчення нового матеріалу 1. Предмет вивчення хімії ; Слово вчителя Ви запитуєте: «Що вивчає хімія?». Імовірно, що ви також не- одноразово цікавилися: «Для чого, навіщо вивчати цей предмет?» і «Чи знадобиться хімія мені в житті?». Багатьох людей турбує пи- тання: «Корисна чи шкідлива хімія?». Спробуємо разом відповісти на ці запитання. ; «Мозковий штурм» — Гадаю, ви вже дещо знаєте про хімію. Скажіть, які ваші асо- ціації щодо слова «хімія». Що уявляєте, про що згадуєте? (На дошці біля слова «хімія» вчитель записує слова, що пропо- нують учні, у певному порядку, який передбачає організацію бесіди та підбиття підсумків після «мозкового штурму».) Наводимо можливий варіант подальшої бесіди, що є узагаль- ненням результатів «мозкового штурму». Нам з вами необхідна вода та їжа: білки, жири, вуглеводи. Ми мешкаємо в будинках, які побудовані з цегли, бетону, робимо ре- монт, використовуючи будівельні суміші, лаки та фарби. Носимо одяг з віскози, шовку, ситцю, бавовни, приймаємо ліки та вітамі- ни, якщо застудилися. Доглядаючи за собою, використовуємо ми- ло, зубну пасту, крем. Таких матеріалів та засобів дуже багато, і во- ни всі мають різні властивості. Тому нам дуже важливо їх знати, щоб не зашкодити собі, а навпаки, застосовувати з користю. У курсі природознавства ви ознайомилися з речовинами та де- якими їхніми властивостями, дізналися, як можна виділити речо- вини із суміші. Ви знаєте, що речовини в природі взаємодіють одна з одною. Унаслідок цього вони можуть змінюватися, перетворюю- чись на нові речовини. Залізо іржавіє у вологому повітрі, вкрива- ючись рудим нальотом; молоко скисає в теплі, утворюючи кисле молоко. Речовинам притаманні різні властивості, і нам важливо їх зна- ти, щоб застосовувати з користю для себе й не завдавати шкоди на- вколишній природі. Тож, спираючись на запропоновану вами схему, висловте при- пущення: що вивчає хімія. Після висловлювань учнів учитель підбиває підсумок: хімі- ки вивчають усе розмаїття речовин, їхні властивості та явища, що відбуваються з ними. Хіміки вивчають склад речовин, будову, 18 властивості, умови, за яких відбуваються перетворення та змінюють- ся речовини, розмірковують щодо напрямків їх можливого викорис- тання, отримують нові речовини та передбачають їхні властивості. Учні записують у зошити: Хімія — це наука про речовини та їх перетворення. 2. Хімія — природнича наука ; Розповідь учителя з елементами бесіди Однак не тільки хімія вивчає речовини, їх розглядають і інші науки про природу. У природі все взаємозв’язане, і вивчати її слід у всій різноманітності. Комплексний підхід до природи дуже склад- ний, він вимагає знань із найрізноманітніших галузей. Як у росли- нах утворюється кисень? Чому з часом руйнуються гори? Чому вода так необхідна для життя? Чому збільшення кількості вуглекислого газу в атмосфері призводить до потепління клімату на планеті? Не- можливо уявити такої людини, яка однаково добре розумілася б на всіх подібних питаннях. Тому вже давно відбувся розподіл приро- дознавства на окремі галузі. — Які природничі науки вам відомі з курсу природознавства? Що вони вивчають? — Як ви вважаєте, з якими науками пов’язана хімія? (Під час бесіди учитель на дошці, а учні в зошитах записують (можливо у вигляді схеми) структуру природничих наук і взає- мозв’язок між ними.) Хімія особливо тісно взаємодіє з такими науками про природу, як фізика та біологія. На стику цих дисциплін виникають суміж- ні розділи. Наприклад, фізична хімія, що вивчає хімічні процеси з погляду фізики. Вивченням речовин і процесів, що відбувають- ся в живих організмах, займається біохімія. Відомі й інші суміж- ні галузі хімії, що пов’язують її з біологією, медициною і сільським господарством,— це фармацевтична хімія (хімія ліків), токсиколо- гічна хімія, агрохімія. Хімія пов’язана з астрономією (астрохімія), з геологією (геохімія) та іншими науками. — Як ви вважаєте, що вивчають такі суміжні науки? Необхідно підкреслити також, що фундаментальною основою сучасної класифікації хімічних наук прийнято вважати чотири розділи: неорганічна, органічна, фізична та аналітична хімія, кож- ний з яких має свій предмет дослідження. У свою чергу, ці чотири розділи хімічних знань поділяються на дрібніші складові частини. У неорганічній і органічній хімії розподіл відбувається за об’єк- тами дослідження. Так, неорганічна хімія поділяється на хімію 19 кислот, хімію основ, хімію Карбону, хімію благородних газів то- що. В органічній хімії виділяють хімію ароматичних сполук, хі- мію спиртів, хімію вуглеводів, хімію високомолекулярних сполук, нафто хімію тощо. Із двома іншими фундаментальними галузями — фізичною та аналітичною хімією — справа дещо складніша. Фізична хімія іс- торично складається з різних «мозаїчних шматочків знань». До- слідження теплових ефектів зумовило появу термохімії, хімічні процеси, що відбуваються під дією електричного струму, започат- кували електрохімію. Оскільки більшість реакцій відбуваються в рідкому середовищі — з’являється вчення про розчини. Крім то- го, існують хімічна кінетика, хімічна термодинаміка, фотохімія тощо. 3. основні напрямки застосування хімічних знань ; |