судовое право. судове_сем4 (копія). Конституційне закріплення формування та функціонування судової влади в Україні. Джерела судового права
 Скачать 308.82 Kb.
|
|
Велика Палата Верховного Суду — це постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, який формується шляхом обрання до її складу по п'ять суддів від кожного касаційного суду у складі ВС. Голова Верховного Суду входить до складу Великої Палати за посадою. При цьому суддя, обраний до Великої Палати, а також Голова Верховного Суду не здійснюють правосуддя у відповідному касаційному суді. Суддя (крім Голови Верховного Суду) здійснює повноваження судді Великої Палати протягом трьох років, але не більше двох строків поспіль. Секретар Великої Палати Верховного Суду Організовує та забезпечує роботу Великої Палати її Секретар, який обирається строком на три роки та звільняється з посади Великою Палатою шляхом таємного голосування більшістю голосів. Секретар Великої Палати головує на її засіданнях, організовує аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики, інформує Пленум Верховного Суду про діяльність Великої Палати, а також здійснює інші повноваження, визначені законом. Повноваження Великої Палати Верховного Суду Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права, а також діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; аналізує судову статистику та вивчає судову практику; здійснює узагальнення судової практики, а також здійснює інші повноваження, визначені законом. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо: - учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; - касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду або ж у рішенні Великої Палати; - касаційний суд дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Велика Палата Верховного Суду є судом апеляційної інстанції в адміністративних справах, розглянутих Касаційним адміністративним судом у складі ВС як судом першої інстанції, щодо законності актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Також в апеляційному порядку Велика Палата переглядає рішення Касаційного адміністративного суду у зразкових справах. Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень за виключними обставинами у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні конкретної справи судом. Пленум Верховного Суду[ред. | ред. код] У Верховному Суді діє Пленум Верховного Суду для вирішення питань, визначених законодавством. Пленум є колегіальним органом, до складу якого входять усі судді Верховного Суду. Склад і порядок діяльності Пленуму Верховного Суду визначаються законом. Пленум Верховного Суду: обирає на посади та звільняє з посад Голову Верховного Суду та заступника Голови Верховного Суду; обирає з числа суддів Верховного Суду за поданням Голови Верховного Суду та увільняє від виконання обов'язків секретаря Пленуму Верховного Суду; заслуховує інформацію Голови Верховного Суду про його діяльність, Секретаря Великої Палати Верховного Суду про діяльність Палати; надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов'язаних із функціонуванням системи судоустрою України; приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України; надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я; затверджує Регламент Пленуму Верховного Суду; затверджує Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді та її склад; затверджує склад редакційної колегії офіційного друкованого органу Верховного Суду; затверджує бюджетний запит Верховного Суду; з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні окремих категорій справ узагальнює практику застосування матеріального і процесуального законів, систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицій Верховного Суду з посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані; за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики надає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства при вирішенні судових справ; розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень. Засідання Пленуму Верховного Суду є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу Пленуму, крім випадків, встановлених законом. На засідання Пленуму можуть бути запрошені представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації та інші особи. Пленум Верховного Суду скликається Головою Верховного Суду в разі потреби або на вимогу не менш як четвертої частини від складу суддів Верховного Суду, але не рідше одного разу на три місяці. У разі відсутності Голови Верховного Суду Пленум скликається заступником Голови Верховного Суду. Науково-консультативна рада та офіційний друкований орган Верховного Суду[ред. | ред. код] Науково-консультативна рада утворюється при Верховному Суді з числа висококваліфікованих фахівців у сфері права для підготовки наукових висновків з питань діяльності Верховного Суду, що потребують наукового забезпечення. Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням, що затверджується Пленумом Верховного Суду. Верховний Суд має офіційний друкований орган, в якому публікуються матеріали судової практики Верховного Суду та інші матеріали. Офіційний друкований орган може видаватися в електронному вигляді. Статус та вимоги до суддів Верховного Суду[ред. | ред. код] Суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог: має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років; має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років; має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років; має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у вищеперерахованих сферах щонайменше десять років. Суддя Верховного Суду: здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; бере участь у розгляді питань, що виносяться на засідання Пленуму Верховного Суду; аналізує судову практику, бере участь у її узагальненні; бере участь у розгляді питань, що виносяться на збори суддів відповідного касаційного суду, та здійснює інші повноваження, визначені законом. Голова та заступник Голови Верховного Суду[ред. | ред. код] Голова Верховного Суду обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду з числа суддів Верховного Суду. Голова Верховного Суду обирається з числа суддів Верховного Суду строком на чотири роки з правом обіймати посаду Голови Верховного Суду не більше двох строків поспіль. Голова Верховного Суду не може одночасно обіймати будь-яку іншу адміністративну посаду. Однак за посадою Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради правосуддя. Голова Верховного Суду: очолює Верховний Суд та представляє його як найвищий суд у системі судоустрою України у зносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями; визначає адміністративні повноваження заступника Голови Верховного Суду; скликає Пленум Верховного Суду, вносить на розгляд Пленумуподання щодо обрання на посаду секретаря Пленуму, виносить на розгляд Пленуму питання та головує на його засіданнях; контролює ефективність діяльності апарату Верховного Суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду та його першого заступника, вносить подання про застосування до керівника апарату суду та його першого заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; інформує Пленум Верховного Суду про діяльність Верховного Суду; здійснює інші повноваження, визначені законом. Голова Верховного Суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Заступник Голови Верховного Суду може обиратися Пленумом Верховного Суду за пропозицією Голови Верховного Суду. Заступник Голови Верховного Суду обирається на посаду строком на чотири роки. Рішення про його обрання на посаду та про звільнення з посади приймається більшістю голосів від загального складу Пленуму Верховного Суду шляхом таємного голосування. Заступник Голови Верховного Суду здійснює адміністративні повноваження Голови Верховного Суду у разі відсутності останнього, а у разі відсутності заступника Голови Верховного Суду адміністративні повноваження Голови Верховного Суду здійснює суддя, який має більший стаж роботи на посаді судді Верховного Суду. Голова та заступник голови Касаційного суду у складі Верховного Суду[ред. | ред. код] Кожен з 4 касаційних судів у складі Верховного Суду очолює голова. Голову касаційного суду обирають шляхом таємного голосування збори суддів відповідного касаційного суду з числа суддів цього суду. Голова касаційного суду обирається строком на чотири роки з правом обіймати посаду голови такого касаційного суду не більше двох строків поспіль. Голова касаційного суду може бути достроково звільнений з посади за ініціативою не менш як однієї третини від загальної кількості суддів відповідного касаційного суду шляхом таємного голосування більшістю голосів суддів відповідного касаційного суду. Голова касаційного суду: представляє касаційний суд перед органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами з питань діяльності цього суду; визначає адміністративні повноваження заступників голови касаційного суду; контролює ефективність діяльності структурного підрозділу апарату Верховного Суду, який здійснює організаційне забезпечення діяльності відповідного касаційного суду, погоджує призначення на посаду та звільнення керівника цього підрозділу — заступника керівника апарату Верховного Cуду, вносить подання про заохочення або накладення на нього дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у касаційному суді у триденний строк з дня їх утворення; скликає збори суддів касаційного суду; вносить на розгляд зборів питання та головує на їх засіданнях; інформує збори суддів касаційного суду про стан правосуддя у відповідній судовій спеціалізації та практику вирішення окремих категорій справ; забезпечує виконання рішень зборів суддів касаційного суду; організовує ведення та аналіз судової статистики в касаційному суді, вивчення судової практики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; сприяє виконанню вимог щодо підтримання кваліфікації суддів касаційного суду, підвищення їхнього професійного рівня; здійснює інші повноваження, визначені законом. Голова касаційного суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. У разі відсутності голови касаційного суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови касаційного суду за визначенням голови касаційного суду, за відсутності такого визначення — заступник голови касаційного суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови касаційного суду — суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді. Заступник голови касаційного суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою касаційного суду. Конституційний Суд України як єдина судова установа конституційної юрисдикції в Україні. Конституція посідає особливе місце в системі національного законодавства. Це виявляється у тому, що вона слугує базою для всіх інших законодавчих актів держави. Всі без винятку закони й підза- конні акти мають виходити з Конституції і не суперечити їй. У Конституції України про це прямо говориться у ч. 2 ст. 8: "Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй". Це особливе місце, що його займає у правовій системі нашої держави Конституція, обумовлює необхідність її особливого захисту від будь-яких намагань порушити або обійти її нормативні приписи. Стаття 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" в цілковитій відповідності з ч. 1 ст. 147 Конституції України визначає його як єдиний орган конституційної юрисдикції в державі. Це означає, що Конституційний Суд України є єдиним органом, який уповноважений Конституцією вирішувати питання про відповідність нормам Конституції законів та інших нормативно-правових актів та давати офіційне тлумачення Конституції і законів України. Таким чином, Конституційний Суд виступає органом конституційного нагляду і контролю в країні. Конституційний контроль у сучасному його розумінні з'явився в 1803 р. у США, коли Верховний суд Сполучених Штатів оголосив, що федеральна Конституція - найвищий закон держави, і будь-який закон Конгресу, котрий суперечить Конституції, може бути визнаний судом неконституційним. Згодом такий порядок був запроваджений у цілому ряді держав американського і європейського континентів (Бразилія, Мексика, Норвегія, Греція тощо). Вже після Першої світової війни в Європі сформувався новий підхід до здійснення конституційного контролю, який почав досить активно поширюватися й в інших регіонах. Вперше спеціальний орган конституційної юрисдикції з'явився в Австрії в 1920 р. Пізніше аналогічні установи сформувалися в більшості країн Західної Європи. У наш час існують дві системи конституційного контролю: Англо-американська система, яка історично склалася першою і відзначається тим, що конституційність законів та інших нормативних актів у процесі розгляду конкретних справ уповноважені перевіряти суди загальної юрисдикції, які можуть визнати певний закон неконституційним. Якщо надалі ця справа розглядається у Верховному суді країни, рішення останнього щодо відповідності спірного закону конституції стає обов'язковим для всіх судів у державі. За підтримки Верховним судом рішення про неконституційність закону застосування останнього судами припиняється, а законодавчий орган держави такий закон скасовує. Європейська система, яка сформувалася в першій половині ХХ ст. і передбачає виокремлення повноважень щодо вирішення питання про конституційність законів і підзаконних актів зі сфери компетенції загальних судів і створення в межах судової системи держави спеціального органу конституційного нагляду і контролю. Цей орган може мати різні найменування: Конституційний трибунал (Іспанія, Польща, Португалія), Державний трибунал (Ліхтенштейн), Конституційна Рада (Франція), Державна Рада (Бельгія), Конституційний суд (Австрія, Болгарія, Естонія, Італія, Німеччина, Росія, Румунія, словаччина, Угорщина) тощо. Встановлення Конституцією України і Законом "Про Конституційний суд України" єдиного органу конституційної юрисдикції - Конституційного суду України - означає, що в нашій державі утвердилася європейська система конституційного контролю, і в ній не може існувати будь-якого іншого органу, який би був уповноважений давати висновки щодо відповідності чи невідповідності конституційним приписам законів і підзаконних актів, а також здійснювати їх офіційне тлумачення. За своєю сутністю Конституційний суд України є юрисдик- ційним судовим органом. Він має правосудну природу і правосудний правовий статус та уповноважений здійснювати конституційне судочинство в Україні. Не випадково у ст. 124 Основного Закону зазначається, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним судом України і судами загальної юрисдикції. Це свідчить про пріоритетність Конституційного суду в системі судової влади нашої держави. За змістом своєї діяльності Конституційний Суд забезпечує правовий захист Конституції, вирішуючи питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і даючи офіційне тлумачення Конституції й законів України. Конституційний Суд також посилює юридичний захист прав і свобод людини і громадянина й виступає арбітром у вирішенні конституційних конфліктів між гілками влади, тим самим сприяючи забезпеченню конституційної законності і верховенства права. За формою своєї діяльності Конституційний Суд є єдиним колегіальним органом конституційної юрисдикції. Рішення і висновки Конституційного Суду є результатом професійної колективної діяльності суддів Конституційного Суду, делегованих різними гілками влади до його складу. Основним завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Відтак діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих рішень. Важливість завдань, вирішення яких покладається на Конституційний Суд, обумовлює необхідність існування системи правової регламентації його утворення і функціонування; основу такої системи складають норми Конституції і Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р. Сутність Конституційного Суду, його призначення у суспільстві та державі визначають функції Конституційного Суду, під якими слід розуміти основні напрями і види його діяльності, що здійснюються відповідно до Конституції і законів України. Пріоритетною функцією Конституційного Суду, без сумніву, є здійснення ним конституційного судочинства. Утім, ця функція - не єдиний напрям діяльності Конституційного Суду України. Інші його функції можна класифікувати за об'єктами та засобами і способами діяльності Суду. Об'єктами діяльності Конституційного Суду є основи конституційного ладу України; конституційно-правовий статус людини і громадянина; форми безпосередньої демократії; основні засади організації й діяльності органів публічної влади. За способами і засобами функції Конституційного суду можна класифікувати на функції конституційного контролю; офіційного тлумачення Конституції і законів; правової охорони Конституції; забезпечення принципу поділу влади (арбітражна функція); здійснення конституційного судочинства тощо. Функція конституційного контролю полягає в тому, що Конституційний суд шляхом здійснення конституційного судочинства визначає конституційність законів та інших правових актів вищих органів державної влади, тобто контролює їх відповідність Основному Закону. Зміст функції офіційного тлумачення права визначається виключними повноваженнями Конституційного Суду офіційно тлумачити Конституцію України та закони. Рішення та висновки Конституційного Суду щодо тлумачення законів є обов'язковими для всіх суб'єктів конституційних відносин, вони не потребують додаткового затвердження чи санкції з боку будь-якого державного органу, а також не можуть бути піддані сумніву або, тим паче, проігноровані. Реалізуючи функцію правового захисту Конституції, Конституційний Суд здійснює цілеспрямовану, передбачену Конституцією та законами, діяльність щодо вирішення питань відповідності законів та інших правових актів Конституції України та офіційного тлумачення Основного та інших законів України. Тим самим Конституційний Суд упереджує порушення Конституції та скасовує правові акти, що є неконституційними. Арбітражна функція Конституційного Суду полягає в тому, що цей державний орган виступає важливим елементом системи стримувань і противаг між главою держави, парламентом, урядом і судами загальної юрисдикції. Незалежність як основний принцип організації й діяльності Конституційного Суду і рівне представництво в його складі представників усіх гілок влади дає можливість неупереджено здійснювати конституційне судочинство та приймати рішення й висновки, що не піддаються перегляду і є обов'язковими для всіх без винятку. Важливою функцією Конституційного Суду є функція конституційного судочинства. Ця функція підкреслює приналежність Конституційного Суду до судової гілки влади, що покликана реалізовувати функцію правосуддя в державі, тобто розв'язувати суперечності, які виникають в процесі правовідносин у суспільстві. З метою реалізації функцій Конституційного Суду Конституція і Закон України "Про Конституційний Суд України" визначають повноваження Конституційного Суду, закріплені за ним для здійснення покладених на нього функцій. Зокрема, Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо: конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України та правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Перевірці підлягають лише ті закони та правові акти, які набрали чинності. Конституційний Суд не може здійснювати перевірку проектів відповідних правових актів (окрім актів щодо внесення змін до Конституції). При цьому розгляд і вирішення питань конституцій- ності законів та інших правових актів здійснюється Конституційним Судом за зверненням уповноважених суб'єктів, а не за власною ініціативою. Закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. При цьому визнані неконституційними правові акти чи їх окремі положення не можуть прийматися відповідними суб'єктами правотворчості повторно в тій самій редакції; відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання нею згоди на їх обов'язковість для України. Перевірка на конституційність може стосуватися будь-якого з чинних міжнародних договорів України, незалежно від дати його укладення. Якщо такий договір за висновком Конституційного Суду виявиться неконституційним, він втрачає обов'язковість для України. Коли ж йдеться про міжнародний договір, який лише внесено на розгляд парламенту, то в разі надання Конституційним Судом висновку щодо його неконституційності Верховна Рада втрачає можливість ратифікувати цей договір; додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Перевірці Конституційним Судом підлягає додержання визначеної Конституцією процедури, що стосується: ініціювання відповід- ною кількістю народних депутатів питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; створення для проведення розслідування спеціальної тимчасової слідчої комісії, включення до її складу спеціального прокурора і спеціальних слідчих; підготовки комісією за результатами розслідування своїх висновків і пропозицій; розгляду на парламентському пленарному засіданні зазначених висновків і пропозицій; прийняття Верховною Радою рішення про звинувачення Президента і прийняття нею рішення про звернення до Конституційного Суду за відповідним висновком. У разі, якщо Конституційний Суд виявить недодержання конституційної процедури, розгляд справи буде автоматично припинений; ? офіційного тлумачення Конституції та законів України. Метою офіційного тлумачення нормативних положень Конституції і законів України є встановлення їх однозначного і правильного розуміння і застосування на всій території держави і надання роз'яснень практичного характеру з цього приводу. При цьому Конституційний Суд має право з'ясовувати і роз'ясняти, інтерпретувати і встановлювати зміст відповідних нормативних положень, але не може вносити до правових актів, які стали предметом розгляду, будь- яких змін чи доповнень. У юридичній літературі різного тематичного спрямування нерідко зазначається, що тлумачення юридичних норм є сферою суспільної або державної діяльності, яка стосується, головним чином, вироблення у процесі тлумачення конституційно-правової орієнтації в розумінні й обґрунтуванні права. Тлумачення норм Конституції, яке здійснює Конституційний Суд України, нового змісту не породжує, воно лише примножує розуміння змісту прав та обов'язків і надає йому офіційного характеру. Офіційна інтерпретація в даному випадку забезпечує правопорядок і законність в державі. Варто відзначити, що наразі більш як половина всіх рішень, прийнятих Конституційним Судом України, як свідчить судова статистика, стосується офіційного тлумачення положень Конституції та законів України. Слід відзначити, що до повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції. |