Латинська мова
 Скачать 4.37 Mb.
|
Вправи1. Провідміняйте в усіх часах кон’юнктива активного і пасивного стану: suadeo, suasi, suasum, ēre – радити, пропонувати; conscendo, scendi, scensum, ĕre – піднятися, зійти; migro, āvi, ātum, āre – переходити, переїжджати; sentio, sensi, sensum, īre – думати, відчувати. 2. Визначіть часові форми дієслів: florent, floreant; cedit, cedĕret; vincebātur, vincerētur; concordēmus, concordavissēmus; noscis, noscas; retinuĕrant, retinuĕrint. 3. Провідміняйте словосполучення: is sermo fortunātus (m) – ця успішна розмова; illa mens sana (f) – ця здорова думка; hoc aedificium admirabĭle (n) – ця дивна споруда; qui redĭtus felix (m) – яке щасливе повернення; ea fides melior (f) – та краща надія. 4. Визначіть спільний корінь кожної групи слів: nosco, cognosco, recognosco, ignōtus, ignōro; nomen, praenōmen, nomĭno, nominatīvus, nominatio; amo, amīcus, amīca, amicitia, amor, amabĭlis, inimīcus; impĕro, imperium, imperātor, imperatīvus; species, conspicio, exspecto, spectacŭlum, respicio. 5. Виділіть суфікси кон’юнктива: optet, canas, opservarētis, valērent, adhibeātur, comparaverĭtis, occupavisses, caverēmus, excĭtet, monuisset, putavĕrim. 6. Від яких латинських основ походять: кантата, фатальний, публіка, кон’юнктура, руїна, конкретний, раціон, орбіта, казус, понтон, інститут, симуляція, лібералізація, трактор, кредит, конверт, агенція, еміґрант. П’ЯТнадцяте заняття (Lectio quINta decĭma) Non, ut edam, vivo, sed, ut vivam, edo Я не живу, щоб їсти, а їм, щоб жити Quintiliānus IX, 3.85 Вживання ЧАСІВ ТА СПОСОБІВ У СКЛАДНОПІДРЯДНИХ реченнях Вживання часів кон’юнктива. Послідовність часів (Сonsecutio tempŏrum) Вживання часів кон’юнктива у підрядних реченнях підпорядковане правилові послідовності часів – consecutio tempŏrum. Відповідно до цього правила час кон’юнктива у підрядному реченні визначається: 1) часом дієслова у головному реченні; 2) співвідношенням дій головного та підрядного речень. Часи поділяються на головні: praesens, futūrum I, futūrum II, imperatīvus, coniunctīvus prohibitīvus (у perfectum), coniunctīvus potentiālis (у praesens та perfectum) та історичні: imperfectum, perfectum, plusquamperfectum, infinitīvus perfecti, infinitīvus historĭcus, praesens historĭcum, participium perfecti passīvi. Правила послідовності часів у підрядних реченнях такі: 1. Якщо у головному реченні стоїть головний час, то у підрядному реченні – praesens coniunctīvі для одночасної дії, perfectum coniunctīvі – для попередньої дії, coniugatio periphrastĭca actīva з дієсловом sum, fui, esse y praesens coniunctīvі – для майбутньої дії по відношенню до дії головного речення. 2. Якщо у головному реченні стоїть історичний час, то у підрядному – imperfectum coniunctīvі для одночасної дії, plusquamperfectum coniunctīvі – для попередньої дії, coniugatio periphrastĭca actīva з дієсловом sum, fui, esse в imperfectum coniunctīvі – для майбутньої дії по відношенню до дії головного речення. Вживання часів у підрядних реченнях
Непряме питання (Quaestio oblīqua) Непряме питання (quaestio oblīqua) – це тип підрядних додатко-вих речень, що вводиться питальними словами: 1) питальними займенниками (quis? quid? – хто?, що?; qui?, quae?, quod? – який, а, е?); 2) питальними прислівниками (ubi? – де?, quo? – куди?, quando? – коли?, cur? – чому?); 3) питальними частками (ne? – чи?, num? – чи не?, nonne? – невже не?, utrum…an? – чи...чи?). Hепряме питання залежить від дієслів із значенням „питати” (rogāre, interrogāre, quaerĕre), „знати”, „розуміти” (scire, intellegĕ-re), „говорити” (dicĕre), „бачити” (vidēre) і безособових дієслів і зво-ротів notum (ignōtum) est (відомо, невідомо). У непрямому питанні вживається кон’юнктив відповідно до con-secutio tempŏrum. 1. Scio, quem pingas, pinxĕris, pictūrussis. – Я знаю, кого ти малю-єш, намалював, намалюєш. 2. Scīvi, quempingĕres, pinxisses, pictūrusesses. – Я знав, кого ти малював, намалював, намалюєш. Складнопідрядні речення з підрядними мети Підрядні речення мети вводяться сполучниками ut (uti) – щоб, ne – щоб не. Сполучник, який вводить підрядні речення мети, називається ut (ne) fināle. У підрядних реченнях мети вживається praesens coniunctīvі після головних часів i imperfectum coniunctīvі – після історичних часів. 1. Do, utdes; facio, utfacias. – Я даю, щоб ти дав; я роблю, щоб ти робив. 2. Opĕram dedi, uttequamprimumvidērem. – Я потурбувався, щоб якнайшвидше тебе побачити.
Складнопідрядні речення з підрядними додатковими Підрядні додаткові речення вводяться сполучникoм ut (ne) – що, щоб, (щоб не), що має назву ut (ne) obiectīvum (що додаткове). Залежно від значення керівного дієслова існує декілька типів підрядних додаткових речень:
У цих трьох типах підрядних додаткових речень вживається praesens coniunctīvі після головних часів та imperfectum coniunctīvі – після історичних часів головного речення. 4) після заперечних чи питальних виразів, що означають відсут-ність сумніву (verba dubitandi): non dubitāre – не сумніватися, dubi-um non est – не має сумніву, nemo dubĭtat – ніхто не сумнівається, quis dubĭtat – хто сумнівається, non dubitāre – не треба сумніватися, non multum abest – небагато бракує, nihil abest – нічого не бракує, non abstineo – не стримуюся, retinēri non possum – не можу стри-мати себе. Сполучником підрядності служить quin (що, щоб). У підрядних додаткових реченнях з quin при заперечних виразах вживається coniunctīvus за правилом consecutio tempŏrum. 5) до типу підрядних додаткових речень належать непрямі питання. 1. Ante senectūtem curāvi, utbenevivĕrem; in senectūte, utbenemoriar. – Перед старістю я турбувався про те, щоб добре жити, а під час старості, щоб добре померти. 2. Dent opĕram consŭles, nequidrespublĭcadetrimenticapiat. – Не-хай консули потурбуються, щоб республіка не зазнала якоїсь втрати. 3. Valde metuo, nefrigeasinhibernis. – Я дуже боюсь, що будеш мерзнути під час зимових стоянок. 4. Omnes labōres te excipĕre video; timeo, utsustineаs. – Бачу, що ти усі труднощі береш на себе; боюсь, що ти не витримаєш. 5. Imperātor metuēbat, neadsuppliciumtraderētur. – Полководець боявся, що буде переданий до страти. 6. Pluranescribam, dolōre impedior. – Мені перешкоджає біль біль-ше писати. 7. Epaminondas non recusāvit, quomĭnuslegispoenamsubīret. – Епамінонд не відмовився бути відданим законному покаранню. 8. Non dubĭto, quinmeames, amavĕris, amatūrussis. – Я не сумні-ваюсь, що ти мене любиш, любив, будеш любити. 9. Non dubitāvi, quinmeamāres, amavisses, amatūrusesses. – Я не сумнівався, що ти мене любиш, любив, будеш любити. Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими (консекутивними) Підрядні наслідкоі речення вказують на наслідок того, про що повідомляється в головному реченні. Вони вводяться сполучниками ut (що), ut non (що не), ut nemo (що ніхто), ut nihil (що ніщо), ut nunquam (що ніколи), neque (і що не). Таке ut називається ut conse-cutīvum (що наслідкове). У головному реченні на наслідок можуть вказувати відповідні вказівні займенники зі значенням „такий” чи вказівні прислівники зі значенням „так”, „стільки”, „до такої міри”: hic, haec, hoc – такий, а, е; iste, ista, istud – такий, а, е; ille, illa, illud, is, ea, id, idem, eădem, idem – такий, а, е; tantus, a, um – такий, а, е (за кількістю); talis, e – настільки важливий, а, е, такий, а, е (за якістю); hic – тут; ibi, istic, illic – там; ibīdem – там же; ita, sic – так; eiusmŏdi – так само; adeo – до того; tantopĕre – настільки, до такої міри; tam – так, настільки. Однак відповідні вказівні слова можуть бути відсутні. Якщо вони присутні, тоді ut перекладається „що”, а якщо відсутні – „так що”. Умовний спосіб вживається відповідно до правила consecutio tempŏrum.. Perfectum, plusquamperfectum і coniugatio periphrastĭca actīva з дієсловом sum, fui, esse в кон’юнктиві хоч і можливі, однак, вживаються рідко, оскільки наслідок відбувається переважно одночасно із дією головного речення. У підрядних наслідкових реченнях присудок стоїть здебільшого в praesens або imperfectum coniunctīvі. 1. Tanta vis probitātis est, uteaminhosteetiamdiligāmus. – Така ве-лика сила чесності, що її любимо навіть у ворога. 2. Epaminondas adeo fuit veritātis dilĭgens, utneiocoquidemmenti-rētur. – Епамінонд настільки любив правду, що навіть під час жарту не обманював. Складнопідрядні речення з підрядними підметовими (пояснювальними) Підрядні підметові речення уточнюють або заміняють підмет головного речення, розкривають або пояснюють його зміст. За значе-нням – близькі до підрядних наслідкових. Вони вводяться сполучни-ком ut (quod) – що, який має назву ut (quod) explicatīvum (що пояс-нювальне). Ut explicatīvum вживається:
У підрядних підметових реченнях з ut explicatīvum вживається praesens coniunctīvі після головних часів, imperfectum coniunctīvі – після історичних. 1. Ita fit, utomnīnonemoessepossitbeātus. – Так буває, що взагалі ніхто не може бути щасливим. 2. Placuit Caesăre, utadAriovistumlegātosmittĕret. – Цезарю годи-лося послати до Аріовіста послів. 3. Relĭquum est, utegomihiconsŭlam. – Залишається мені потурбу-ватися про себе. 4. Consŭli permissum est, utduaslegiōnesscribĕret. – Консулу було дозволено сформувати два легіони. 5. Fiĕri potest, uterrem. – Може статися так, що я помиляюсь. Quod explicatīvum пояснює або визначає зміст головного ре-чення чи окремого його члена і вказує на дійсний факт. Quod expli-catīvum вживається:
У реченнях з quod explicatīvum вживається дійсний спосіб будь-якого часу. 1. Inter inanĭmum et anĭmal hoc maxĭme interest, quodanĭmalagitalĭ-quid. – Між неживою і живою істотами – та різниця, що жива щось робить. 2. Hic annus eo fuit insignis, quodurbsRomānaaGalliscaptaest. – Цей рік відзначився тим, що місто Рим було взяте галлами. 3. Bene facis, quodmeadiŭvas. – Ти робиш добре, що мені допома-гаєш. 4. Fecisti mihi pergrātum, quodlibrumadmemissisti. – Ти зробив ме-ні велике задоволення, що прислав мені книгу. Nota bene! Речення з quod explicatīvum вживається після дієслів, які передають внутрішній стан чи зовнішнй прояв (verba affectuum): gaudēre, laetāri – радіти dolēre – страдати aegre, gravĭter, moleste ferre – важко переносити indignāri – гніватися, сердитися suscensēre – гніватися, бути роздратованим mirāri, admirāri – дивуватися queri – жалітися, нарікати gloriāri – вихвалятися laudāre – хвалити reprehendĕre, vituperāre – ганити gratulāri – поздоровляти Після цих дієслів у реченнях з quod explicatīvum вживається як дійсний, так і умовний спосіб. Умовний спосіб відповідно до consecutio tempŏrum виступає тоді, коли автор називає не власну думку, а чужу, яка належить іншій особі.
Основні типи підрядних речень, що вводяться сполучником ut
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
